Проблемні питання виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп’ютерної реальності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Українська академія політичних наук

Кафедра психології і педагогіки

Соснін О.В., д.п.н., професор

Кононець М.О., к. психол. н.

Київ, Україна

Анотація

Актуальність дослідження в тому, що динамізм і глобальність інформатизації у всіх сферах життєдіяльності сучасного постіндустріального суспільства, крокує до інформаційного, обумовлює необхідність проведення багатоаспектних та багатовимірних наукових дискусій про інформатизацію, високих технологіях та інноваційних проривів у площині нової психо-комп'ютерної реальності, яка потребує формування нових психологічних знань існування людини в інформаційному світі, потребує впровадження знань і правил поводження з інформацією та комп'ютером як ресурсом добування інформації.

Мета дослідження - розкрити сутність і значення виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності, яка сприяє подоланню кризової свідомості та досягнення цілісності інформаційної особистості.

Завдання дослідження: проаналізувати вплив інформатизації на інтелектуалізацію людської діяльності; вивити умови, за яких молода людина може досягти успіху у сучасному суспільстві; показати, що в умовах нової психо-комп'ютерної реальності відбувається усвідомлене спотворення світогляду молоді через маніпуляції за рахунок можливостей цифрових технологій.

Методи дослідження - системного аналізу і синтезу, синергетичного, методології складності, які дозволять проаналізувати проблеми виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності, які радикально змінять свідомість, світогляд, культуру особистості, саму людину.

Методологія дослідження - системний і структурно-функціональний аналіз проблеми інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності.

Наукова новизна дослідження - в структуруванні проблем виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності та пошуки шляхів їх вирішення.

Висновки - практична реалізація завдань психологічної науки у вирішенні проблем виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційна стійкість, виховання молоді, нова психо-комп'ютерна реальність, проривні технології, нова державна інформаційно- комунікаційна політика в освіті

Аннотация

Проблемные вопросы воспитания информационно-коммуникационной устойчивости молодежи в условиях новой психо-компьютерной реальности

Соснин А.В., д. полит. н., профессор, Заслуженный деятель науки и техники Украины, академик Украинской академии политических наук

Кононец, М.А., к. психол. н., доцент, кафедры психологии и педагогики, Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт»

Актуальность исследования в том, что динамизм и глобальность информатизации во всех сферах жизнедеятельности современного постиндустриального общества, которое движется к информационному, обусловливает необходимость проведения многоаспектных и многомерных научных дискуссий об информатизации, высоких технологиях и инновационных прорывах в плоскости новой психо-компьютерной реальности, которая требует формирования новых психологических знаний существования человека в информационном мире, требует внедрения знаний и правил пользования информацией и компьютером как ресурсом добычи информации.

Цель исследования - раскрыть сущность и значение воспитания информационно-коммуникационной устойчивости молодежи в условиях новой психо-компьютерной реальности, которая способствует преодолению кризисного сознания и достижения целостности информационной личности.

Задачи исследования: проанализировать влияние информатизации на интеллектуализацию человеческой деятельности; выявить условия, при которых молодой человек может достигать успеха в современном обществе; показать, что в условиях новой психо-компьютерной реальности происходит осознанное превращение сознания молодежи благодаря манипуляциям за счет возможностей цифровых технологий.

Методы исследования - системного анализа и синтеза, синергетического, методологии сложности, которые позволяют проанализировать проблемы воспитания информационно-коммуникационной устойчивости в условиях новой психо-компьютерной реальности, которые радикально изменят сознание, мировоззрение, культуру личности, самого человека.

Методология исследования - системный и структурно-функциональный анализ проблемы информационно-коммуникационной устойчивости молодежи в условиях новой психо-компьютерной реальности. Научная новизна исследования - в структурировании проблем воспитания информационно-коммуникационной устойчивости молодежи в условиях новой психо-компьютерной реальности и поиски путей их решения.

Выводы - практическая реализация задач психологической науки в решении проблем воспитания информационно-коммуникационной устойчивости молодежи в условиях новой психо-компьютерной реальности.

Ключевые слова: информационно-коммуникационная устойчивость, воспитание молодежи, новая психо-компьютерная реальность, прорывные технологии, новая государственная информационно-коммуникационная политика в образовании.

Abstract

Problem issues of education of youth information and communication sustainability in the conditions of the new psycho-computer reality

The urgency of the study is that the dynamism and globalization of informatization in all spheres of life of modern post-industrial society, stepping up to information, necessitates the need for multidimensional and multidimensional scientific discussions on informatization, high technologies and innovative breakthroughs in the field of new psycho-computer reality, formation of new psychological knowledge of human existence in the information world, requires the introduction of knowledge and rules of information and computers as resource information search. The purpose of the study is to reveal the essence and importance of fostering information and communication stability of young people in the context of a new psycho-computer reality, which helps to overcome the crisis consciousness and achieve the integrity of the information personality. Objectives of the study: to analyze the impact of informatization on the intellectualization of human activity; identify the conditions under which a young person can succeed in modern society; to show that in the context of the new psycho-computer reality, there is a widespread distortion of the outlook of young people through manipulation due to the possibilities of digital technologies. Methods of research - system analysis and synthesis, synergistic, methodology of complexity, which will allow to analyze the problems of education of information and communication stability of young people in the conditions of new psycho-computer reality, which will radically change consciousness, world outlook, culture of personality, the person himself. The methodology of the study is a systematic and structural-functional analysis of the problem of information and communication stability of young people in the conditions of the new psycho-computer reality. Scientific novelty of the research is in structuring the problems of education of information and communication stability of young people in the conditions of new psycho-computer reality and searching for ways of their solution. Conclusions - practical realization of the tasks of psychological science in solving problems of education of information and communication stability of young people in the conditions of new psychocomputer reality.

Keywords: information and communication stability, youth education, new psychocomputer reality, breakthrough technologies, new public of informatively-communication policy in education

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Актуальність теми дослідження

Актуальність дослідження в тому, що світ цифрових технологій, в який ми входимо, - це не тільки нова реальність логічного розвитку технологічної сфери людства, а всієї існуючої соціально-політичної реальності та нової психо-комп'ютерної реальності. Як і впровадження будь-яких нових технологій, процес нової психо-комп'ютерної реальності несе в собі масу невідомих ще викликів та небезпек для людства, яке все ще недостатньо повно усвідомило процеси минулого ХХ століття, впроваджуючи у реальну економіку науково-технічні досягнення передуючого йому ХІХ століття. Ми пам'ятаємо багато прикладів, коли недостатність знань і нестача методологічно опрацьованих наукою і освітою обґрунтувань при практичному впровадженні знань і технологій в реальну економіку привело до серйозних інженерно - технічних і гуманітарно-освітніх проблем і, навіть, катастроф.

Мета та формування цілей статті (постановка завдання)

Мета дослідження - розкрити сутність і значення виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності, що сприяє подоланню кризової свідомості та досягнення цілісності особистості з філософської і психологічної точок зору.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати вплив інформатизації на інтелектуалізацію людської діяльності;

2) вивити умови, за яких молода людина може досягти успіху у сучасному інформаційно- комп'ютеризованому суспільстві;

3) показати, що в умовах нової психо-комп'ютерної реальності відбувається усвідомлене спотворення світогляду молоді в результаті маніпуляції та за рахунок можливостей цифрових технологій.

Методи дослідження - системного аналізу і синтезу, синергетичного, методології складності, які дозволять проаналізувати проблеми виховання інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності, які можуть радикально змінити свідомість, світогляд, культуру особистості, саму людину. Методологія дослідження - системний і структурно- функціональний аналіз для аналізу проблем інформаційно-комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності. В дослідженні використано, заснований на точних науках «холістичний», кібернетико- системний підхід і заснований на філософії, «розуміючий», індивідуалістичний феноменологічний підхід, що дає можливість у порівняльному аналізові зіставити кібернетичнийпідхід, який є основою технократії, підпорядкованій ідеї кібернетико - системного регулювання intertet-сфери, яка постійно відтворює систему технократії, і феноменологічний підхід, що обґрунтовує деліберативну демократію, до утвердження вільних, рівноправних і раціональних демократичних «деліберативних» обговорень, які слугують становленню особистості. Наукова новизна дослідження - в структуруванні нових проблем виховання інформаційно- комунікаційної стійкості молоді в умовах нової психо-комп'ютерної реальності та пошуки шляхів їх вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, з яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Ми спираємося на роботи Е. Фромма про цілісність особистості, які сприяють формуванню усвідомленого світогляду особистості; на власні розробки, в яких започатковано вирішення психологічних проблем щодо формування лідерської культури керівника у контексті рефлексивної моделі управління (Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: збірник наукових праць. Запоріжжя: «Видавництво ЗНУ». Вип. 77. 181191); на структурно-феноменальну модель особистості та класифікацію засобів інформаційної зброї сучасності. Молодь активно цікавиться, як стати лідером, і сучасні дослідники активно вивчають умови досягнення життєвого успіху та чинники, які на неї впливають. Так, Брайан Трейсі у роботі «Досягнення максимуму: 12 принципів» пише: «Запам'ятайте правило: існує прямий зв'язок між кількістю зусиль у різних напрямках і ймовірністю кінцевого успіху». У цій роботі він виділив фактори успіху, зокрема закон ймовірності який дозволяє побудувати своє майбутнє з високим ступенем точності і передбачуваності.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Обґрунтування дослідження

Разом з тим, аналіз глобальних тенденцій XXI століття дозволяє стверджувати, що саме за умов таких величезних ризиків буде відбуватися подальший розвиток держав, суспільств, їх політики, економіки, військової справи і, безумовно, науки і освіти. На цьому підґрунті вже сьогодні відбувається становлення принципово нової економіки (knowledge-based economy), а основою конкурентоспроможності країн стає здатність до накопичення і раціонального використання фундаментальних знань - інформації, на основі якої створюються нові проривні технології надвисокого рівня (hightech). За таких умов зростають вимоги зокрема до знань і здатності вихованців технічних університетів (нетократів), їх освіти і фаховості, коли їх активно залучати до управління матеріальними і нематеріальними ресурсами суспільства, інформаційним зокрема. За допомогою новітніх інформаційно -комунікаційних технологій (ІКТ) вони, всюди і на всіх рівнях, поступово починають знищувати владу безвідповідальних політиків (так би мовити, «кухарок»). Іноді навіть не зважаючи на недостатність власних знань і навичок, а іноді і без повного розуміння сенсу процесів накопичення, до яких їх залучено.

Сьогодні навмисне, тобто, ycвiдoмлeнe спотворення світогляду молоді через маніпуляції за рахунок можливостей цифрових технологій стало масовим. Робота із інформацією в Україні стала величезною проблемою і створює ілюзії про сенс інформаційного суспільства, яке є лише однією з технологій віртуалізації нашого життя. «Інформаційне суспільство» стало лише соціальним широко рекламованим міфом, який необачно легко пропонує масову комп'ютеризацію суспільства та перетворення інформації у вирішальний чинник життя суспільства.

Інформатизація дійсно сприяє інтелектуалізації людської діяльності, але більше глобалізації і формуванню у національній державі наднаціональних структур. Не важко помітити, що всі ці характерологічні особливості мають формальний характер, тобто, стосуються тільки форм існування соціуму, зовсім не торкаючись сенсу його життя, а, як відомо, розвиток можливий виключно за умов прогресу у розумінні сенсу, а не тільки форми. За цим, безумовно, стоїть і зміна уявлень про соціальну реальність, оскільки вона є сукупністю суспільних відносин, які можуть усвідомлюватися чи не усвідомлюватися, або усвідомлюватися адекватно чи неадекватно). На тлі цих нових тенденцій зовсім не випадково наприкінці XX століття стали популярними мислителі, які поставили за мету деструкцію всього, що було опорою людству. «Хибними» були оголошені такі поняття, як народ, нація, клас, держава, родина, культура, розум, наука.

Різні популяризатори гуманітарних теорій «віртуальних світів» спиралися при цьому на природничо-наукові теорії «паралельних світів», коеволюції, упускаючи при цьому тези, що вчені зовсім не стверджували про одночасне існування кількох об'єктивних реальностей, що суперечило б самому принципу науковості, а розглядали свої теорії лише як різні моделі або сценарії. Так, у широкому сенсі, біологічна коеволюція (або Спряжена еволюція) - «це зміна біологічного об'єкта, викликана зміною пов'язаного з ним об'єкта», паралельна синхронна еволюція двох різних систем. Поняття «коеволюція» було застосоване екологами (П. Ерліхом, П. Рейвеном) в 1964 р. для опису координованого розвитку різних видів у складі однієї екосистеми (біоценозу).

Концепція коеволюції використовується не лише в біології - також в екології, астрономії, створенні штучного життя та ін. Філософи постмодерністської хвилі не зрозуміли свого часу повноти проблеми і сьогодні часто свідомо відмовляються від поняття об'єктивної реальності, стверджуючи абсолютний релятивізм і суб'єктивізм у пізнанні, але якщо визнання абсурду буття не залишається на рівні інтелектуальної гри, то його політизація, як правило, призводить до ідеології повного заперечення законів реального світу, що виявляється у реальній практиці - в актах екстремізму і тероризму - закономірних підсумках використання етичного в якості політичного засобу.

У той же час несправедливо сьогодні звинувачувати всю молодь у гонитві за матеріальними або віртуальними цінностями.

Абсолютна більшість молоді навчається в університетах не тільки професії, а й життю, оскільки це період для професійного, морального і духовного становлення. У пошуках свого місця у майбутньому молода людина є дуже критичною до минулого, часом не сприймає його досягнення і навіть мораль. Вічний конфлікт «батьки і діти» заснований на споконвічній чистоті людської душі, характеру, які входять у суперечність із «прозою» реального життя, з якою звикла миритися доросла людина, але молода - ніколи. Тому вона і виглядає часом безапеляційною, часом агресивною, що не тільки виправдано з її боку, а й є цілком закономірним. До того ж, за останнє півстоліття масовій свідомості юнацтва завдано непоправних морально-психологічних травм з огляду на процеси «дикої» приватизації, масової інформатизації тощо.

Людство, безсумнівно, усвідомлює глибину цих проблем, але набагато менше розуміє, що і як із цим треба робити, а це треба знати, щоб подолати наслідки існуючого сьогодні світогляду молоді і суспільства взагалі [3]. За таких умов, вихователям, задіяним до виховання креативно мислячої молоді в університетах країни, необхідно більш глибоко поринути у світ психології юнацтва, зрозуміти, що університетська освіта підпорядкована глобальній меті подолання юнацтвом багатовимірного освітнього процесу, який складається із формування правильних переконань, намірів, мови, поведінки, правильного існування та організації своєї волі й зусиль на подолання вимог часу, правильної історичної пам'яті свого народу. [2]

Сьогодні, зокрема, усвідомлюючи всю проблемність питань підвищення якості технічної освіти, університети мають сконцентрувати сили і можливості гуманітарних наук, щоб піти на ризикований експеримент створення кафедр психології, підпорядкованих ідеям розвитку в юнацтві, насамперед, лідерських якостей! Молодь активно цікавиться, як стати лідером, і сучасні дослідники активно вивчають умови досягнення життєвого успіху та чинники, які на це впливають. Так, Брайан Трейсі у роботі «Досягнення максимуму: 12 принципів» пише: «Запам'ятайте правило: існує прямий зв'язок між кількістю зусиль у різних напрямках і ймовірністю кінцевого успіху» [6, с. 3]. У цій роботі він виділив фактори успіху, зокрема закон ймовірності який дозволяє побудувати своє майбутнє з високим ступенем точності і передбачуваності. Потрібно лише з'ясувати, які саме дії підвищують ймовірність успіху і визначити для себе значення цього поняття. Виконуючи ці дії, людина стає господарем своєї долі і може досягти всього чого дійсно бажає у житті. В результаті впровадження факторів успіху у повсякденну практику успіх стає передбачуваним. Загалом, людина досягає успіху, якщо послідовно робить те ж саме, що й інші щасливі люди [6, с. 4].

Окрім того, Б. Трейсі сформулював сім основних складових успіху [7, с. 14-22]:

1. Мир у душі. Тільки якщо людина живе у гармонії з власними вищими цінностями і внутрішніми переконаннями, вона здатна досягти миру у душі.

2. Здоров'я і енергія - нормальний фізичний стан людини. У тілі є природна схильність до здоров'я. Якщо в нас щось болить, нам у такий момент важко зосередитись на досягненнях чи перемогах. Тобто, який же це успіх, коли людина страждає через проблеми із здоров'ям та брак енергії.

3. Ставлення з любов'ю до тих, хто поруч з вами, з людьми, які вас люблять і піклуються про вас.

4. Фінансова свобода. Більшість неприємностей пов'язана із занепокоєнням через гроші.

5. Високі цілі та ідеали, які складають сенс вашого життя.

6. Самопізнання і самосвідомість, які йдуть пліч-о- пліч з внутрішнім щастям і зовнішніми досягненнями.

7. Відчуття самореалізації або того, що ви стаєте тим, ким хочете стати.

На думку Е. Фромма, за ринкових відносин кожен член суспільства повинен «мати попит», тобто для досягнення успіху, особистість повинна вміти особливим чином репрезентувати себе [8]. Без розкриття потенціалу людини успіх не є можливим. Тобто людина сама створює свій успіх, завдяки власній активності. При чому, більше шансів досягти успіху не у тієї людини, що талановита й обдарована, а в тієї, яка розвиває свій потенціал, працює над собою і застосовує свої уміння на практиці. Також важливо, щоб діяльність людини була якісною, затребуваною у суспільстві й отримувала схвалення оточуючих. Наші здібності, звички, цінності, переконання стають підґрунтям і водночас рушійною силою на шляху до реалізації нашої мети - до успіху. Тому так необхідно вдосконалювати і розвивати самоконтроль, відповідальність, самосвідомість. Людини, яка розуміє той факт, що успіх в її житті залежить від неї самої, зазвичай, притаманні самореалізація, самоствердження і самовдосконалення особистості. Мудрість вчителя дає нам багато засобів для розуміння і усвідомлення цінності життя і професії. У відповідності до сучасних теорій, структурно-феноменологічна модель особистості включає у себе чотири основні компоненти: «духовне», «психічне», «фізичне» і «розумне», рис. 1, на які викладачі і вихователі в університетах здатні активно впливати через засоби і технології інформаційного і комунікаційного впливу: сихотропних, психотропних та ін.

Рис. 1. Структурно-феноменальна модель особистості та класифікація засобів інформаційної зброї сучасності

Зрозуміло, що психологи намагаються створити цілісну модель особистості, але це виключно складна і навіть до кінця недосяжна справа. Глибоко в людині пліч-о-пліч існує свідомість, яка пояснює все, і колективна свідомість [4]. Їх розділяють без достатніх на те підстав. Серед ключових наукових методологій в сучасних соціальних науках можна виділити і, багато в чому, протиставити заснований на точних науках «холістичний», кібернетико-системний підхід і заснований на філософії, «розуміючий», індивідуалістичний феноменологічний підхід, щоб в порівняльному аналізові зіставити кібернетичний підхід, який є основою технократії, підпорядкованій ідеї кібернетико- системного регулювання intertet-сфери, яка постійно відтворює систему технократії, і феноменологічний підхід, що обґрунтовує деліберативну демократію, та веде до утвердження вільних, рівноправних і раціональних демократичних «деліберативних» обговорень, які слугують становленню особистості.

Холістичний підхід - введений в екологію Е. Бердж (1915) як цілісний підхід до вивчення спільноти живих організмів як нерозривного цілого.

Делібератівная (дорадча) демократія - це модель демократії, при якій прийняття політичних рішень, формулювання політичного порядку і розгляд спірних питань ґрунтується на деліберативній громадській думці. Під деліберативною громадською думкою розуміється думка, що формується в рамках раціонального і аргументованого публічного дискурсу, спрямованого на досягнення консенсусу. Першим завданням є, керуючись кібернетико-системним підходом, проведення аналізу ряду кейсів технологічного виховання.

Спочатку, про затвердження в Китаї державного кібернетико- системного управління, за допомогою big data - системи «соціального кредиту». У цій системі передбачається зовнішнє управління всіма соціальними сферами діяльності людей. Інший кейс - програмування сприйняття дійсності через сервіс «активний громадянин», формально за своїм задумом має за мету процеси артикуляції громадської думки, а в реальності підміняє власні погляди і інтереси людей, за допомогою різних технологій маніпуляції. Подальшим, завданням є, спираючись на дослідження і за допомогою феномен-соціологічного підходу, показати, як в intertet-сфері відбувається прояснення в діалозі власних смислів людей як індивідуальних особистостей і потім артикулюється на політичному рівні. Це, в цілому, служить розкриттю «Я» особистості.

Для розуміння процесів, які відбуваються у процесі віртуалізації світу під впливом новітніх інформаційно-комунікаційних технологій спробуємо пояснити, що:

«Розумне» - це психо- і духовно-фізичний апарат пізнання, мислення і творчості, в якому, знов таки, виділяють ще чотири компоненти: «Его» (від лат. Ego - Я) - вроджений компонент, відповідальний за протікання інтелектуальних пізнавальних процесів при прийнятті рішень в умовах реальності. Він зберігає цілісність організму, відтерміновуючи задоволення інстинктів до того моменту, коли з'явиться можливість їх реалізувати.

«Супер-Его» (від лат. Super - над і Ego - Я) - компонент розумного апарату, який розвивається при взаємодії з оточуючими і представляє «інтерналізовану» версію громадських морально-етичних та соціально-правових норм і стандартів поведінки, діючих на всіх рівнях свідомості. Інакше, Супер-Его - це індивідуалізоване відображення «колективної совісті» соціуму.

«Ід» (від лат. id - воно) - несвідоме як інстинктивні або вроджені, можливо набуті риси особистості, «функціонують» відповідно до принципу негайного задоволення (негайної розрядки психічної енергії), який далі не може контролювати.

«Інтра-Ід» (від лат. intra - всередині та id - воно) - колективне несвідоме як вроджене або набуте, як навички реагувати емоційно, когнітивно і поведінково на конкретні ситуації і об'єкти, відповідно до визначених архетипами (первинними психічними образами, відображаються у вигляді символів, які проявляються, наприклад, у релігії, літературі, живописі, навіть у звичайних сновидіннях), що знаходяться в основі індивідуального несвідомого.

Гармонізація всіх компонентів психологічних властивостей особистості у процесі формування креативних компетентностей є виключно складним процесом виховання і розвитку людини в соціумі. Досягається вона лише за умов постійного контролю за опануванням знань і життєвих навичок. Сама по собі вона вимагає послідовних і цілеспрямованих дій на основі результатів, насамперед, теоретичних, наукових досліджень. Само вироблення доктринальних положень про діяльність науково - освітніх установ і надання їм відповідного статусу, в свою чергу, вимагає глибокого аналізу предметних проблем науки, яка обіймається фаховою складовою науково-освітнього рівня вихованців у процесі опанування завдань нового технологічного укладу.

Як відомо, протягом навчання особистість постійно вступає в різні інформаційно-комунікаційні відносини у колективі (співпрацю, суперництво, захист). Навіть в ізоляції особа піддається прямо або побічно деструктивним інформаційним впливам, які при вмілому застосуванні стають як ефективним інструментом вихователя, так і зброєю з боку конкурентів. Головною небезпекою при цьому є те, що, якщо вони цілеспрямовано і систематично застосовується у звичайній обстановці, то здатні вчиняти руйнівний вплив на психіку людини на всіх рівнях її виховання і структуризації інформаційних потреб. Слід визнати, що сьогодні деякі алгоритми роботи систем і комплексів новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, а, особливо, засобів масової інформації можна кваліфікувати навіть як зброю, яка застосовуються для деструктивних інформаційно-психологічних впливів на молодь з метою зміни уявлень про змістовні компоненти реального життя, в яких діє людина.

Вже доведено, що агітаційно- пропагандистські засоби і технології, особливо в процесі безперервних виборчих компаній, безумовно, псують психіку молоді, формуючи споживацькі настрої. Неконтрольоване застосування електронних підручників та енциклопедій, відеокасет тощо теж стає інформаційною зброєю масового ураження молоді, оскільки здатне цілеспрямовано наносити шкоду, головним чином в сфері духовно-морального життя юнацтва, яке легко піддається згубним впливам непродуманих прикладів. Насамперед, вторгаючись в історичну пам'ять, світогляд, морально-етичні ідеали, вони створюють загрозливі можливості формування агресивної поведінки молоді. Сьогодні широко відомі такі приклади психофізіологічних розладів у користувачів відеографічних систем, оскільки вони побудовані на технологіях спеціальної контамінації («змішування») кольорової гами, дискретності та інтенсивності випромінювання на моніторах, ефект «25 кадру», як відомо, що сприймається виключно на підсвідомому рівні. Фахівцям відомо і про більш складні речі [5].

Хворобою суспільства сьогодні стало і широке розповсюдження вживання молоддю психотропних засобів, які призначено для впливу на її психіку на генному або навіть хромосомному рівнях: транквілізатори розривають зв'язок між інформаційно-психічними і фізичними процесами в організмі людини, галюциногени викликають психічні розлади тощо.

В цілому, зростання ролі інформаційно-психологічних впливів в освітніх процесах, судячи з можливостей їх використання, значно підвищується в умовах стихійного розвитку ринкових відносин, правового нігілізму і свавілля можновладців, а напрацьованого досвіду протидії їм поки що наше суспільство не виробило. За таких умов відбуваються вкрай небезпечні процеси - ми гинемо, не зберігаючи і не розвиваючи національне соціокультурне освітнє середовище, яке стрімко втрачає здатність до інноваційної діяльності, здається вже не генерує, не зберігає і не відтворює знання, архетипи і цінності, унаявлюючи найважливіший ресурс нашого розвитку у сучасному глобалізованому світі - інформацію. На жаль, у законах України поки що відсутня цілісна картина того, хто, як і яким чином, генерує впровадження в освіті властивих новітній добі технологій і засобів раціонального використання знань. Інформаційні потоки, які циркулюють в світі, теж не аналізуються з точки зору їх використання в освітніх процесах.

Вибуховий інтерес науково- освітніх установ за їх комерційного використання теж має стати більш контрольованим і повинен реалізовуватись в межах державної інформаційно-комунікаційної і науково-освітньої політики. Як і якими ідеями керуватися, впроваджуючи новітні інформаційно-комунікаційні системи у процеси управління державою і суспільством, належить відповісти науці. Особливої важливості набуває формування системного підходу до визначення пріоритетів правового регулювання у цій сфері на основі дослідження багатоаспектних правових проблем регулювання інформаційних відносин в освітніх процесах, що носять часто транскордонний характер.

Висновки

За таких умов, сьогодні перед нами стоїть власне завдання - здійснити розробку наукових програм їх створення, розбудови і розбудувати нову державну інформаційно-комунікаційну політику в освіті з урахуванням необхідності формування цілісного світогляду у своїх громадян на основі вимог до певної віртуалізації філософії та психології в умовах нової психо-комп'ютерної реальності, коли кібернетико-системний підхід до управління і організації науково-освітньої діяльності, при повному використанні можливостей intertet-сфери, призводить тільки до програмування свідомості за допомогою intertet-технологій, вихолощення самої сутності людської особистості, поступового утворення суспільства контролю.

Навпаки, похідна із феноменології реалізація власних глибинних смислів особистості в intertet-дискурсах може дозволити розкритися особистостям громадян і артикулювати їх власні смисли на політичному рівні. Таким чином, реалізація принципів феноменології в intertet-дискурсах, при їх підтримці і відтворенні, може допомогти реалізації деліберативної демократії: спочатку на «низовому» рівні, і потім на загальнодержавному.

Нова реальність надшвидкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, приводячи до апогею процес змішування всього, в той же самий час, пропонує безліч інструментів і можливостей для збереження культурного розмаїття всієї гами культур і традицій.

Список джерел

1. Бернс Р. (1986). Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ. М.: «Прогресс». 422с.

2. Бех І.Д. (1995). Від волі до особистості. К.: Україна Віта, 202.

3. Кононець, М.О. (2019). Психологічні аспекти формування лідерської культури керівника у контексті рефлексивної моделі управління // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: збірник наукових праць. Запоріжжя: «Видавництво ЗНУ». Вип. 77. 181-191.

4. Психологія: навч. посіб. (2009) / Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л. та ін.; за наук. ред. О.В. Винославської. 2-е вид., переробл. і доповн. К.: ІНКОС. 390.

5. Соснін, О.В., Гордієнко, С.Г. (2019). Окремі елементи розробки нової інституціональної матриці розвитку України // Загальнонаціональний правовий тижневик «Юридичний вісник України №37 (1262) 13-19 вересня 2019 року. 12-13; №38 (1263) 20-26 вересня 2019 року. С. 10-11.

6. Трейси, Б. (2016). Достижение максимума: 12 принципов. М.: Попурри, 2016. 352 с. С.3-4.

7. Трейси, Б. Достижение максимума: стратегии и навыки, которые разбудят ваши скрытые силы и помогут вам достичь успеха: научное издание / Пер. с англ. Д. Белецкой. 7-е изд., стереотипное. М.: Омега-Л, 2014. 315 с. С. 14-22.

8. Фромм, Э. (1990). Бегство от свободы / Пер. с англ. П.С. Гуревича. М.: Прогресс, 1990. 272.

9. Блаватская, Е.П. (1978). Голос Безмолвия, T.I. 63.

Размещено на allbest.ru