Теоретичні засади психології спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади психології спілкування

1. Загальна характеристика сторін спілкування

Три сторони спілкування:

- комунікативну (обмін інформацією);

- інтерактивну (взаємодія партнерів);

- перцептивну (розуміння людини людиною; взаємосприйняття партнерів).

2. Комунікативна сторона спілкування

Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформації, проте не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування -- це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взаємодії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншого суб'єкта). В акті міжособистісної комунікації важливу роль відіграє значущість інформації, прагнення сприймати її загальний зміст.

Ще одна особливість комунікативного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуванню впливають один на одного. При цьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться про зміну типу відносин, що склалися між комунікаторами. Такий вплив випускається з уваги при інформаційному підході.

Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системи значень усіма учасниками акту комунікації. Лише за цієї умови партнери можуть досягти взаєморозуміння. Якщо немає такого загального розуміння, можуть виникати перепони в процесі спілкування, так звані "комунікативні бар'єри".

Вони виникають унаслідок дії психологічних факторів -- різних диспозицій, установок, ціннісних орієнтацій людей, їх індивідуально-психологічних особливостей тощо.

Таким чином, комунікативний барґєр -- це психологічні перешкоди на шляху сприйняття адекватної інформації між партнерами по спілкуванню.

комунікативний спілкування маніпулятор психологічний

3. Інтерактивна сторона спілкування

Інтерактивна сторона спілкування характеризується тим, що співрозмовники реалізують взаємодію, тобто планують спільну діяльність, обмінюються діями, виробляють форми і норми спільних дій, спрямовані на взаємну зміну їх поведінки, діяльності, відносин, установок з метою забезпечення результативності спілкування і вироблення єдиної стратегії.

Взаємодія є необхідним і обов'язковим елементом спільної діяльності; її основу становлять різноманітні міжособистісні контакти і дії. Для взаємодії характерна причинна залежність дій партнерів, коли поведінка кожного є одночасно і стимулом, і реакцією на поведінку інших.

Структурними складовими процесу взаємодії в спілкуванні є суб'єкти взаємодії, взаємний зв'язок (на основі формальних і неформальних відносин), взаємний вплив, взаємні зміни суб'єктів взаємодії (зміна точок зору, поглядів, ставлення тощо).

У процесі взаємодії кожен прагне орієнтуватися на свої цілі та цілі партнера. Залежно від міри врахування у взаємодії цих цілей виділяють такі стратегії поведінки:

¦ співпраця -- максимальне досягнення учасниками взаємодії своїх цілей;

¦ протидія -- орієнтація тільки на свої цілі без урахування інтересів партнера;

¦ компроміс -- часткове, проміжне (іноді тимчасове) досягнення цілей партнерів заради збереження умовної рівності та збереження стосунків;

¦ поступливість -- принесення в жертву своїх потреб для досягнення цілей партнерів;

¦ ухилення -- ухилення від контактів, відмова від досягнення своїх цілей, щоб не дати виграти партнеру.

4. Перцептивна сторона спілкування

Перцептивна сторона спілкування проявляється в сприйнятті зовнішніх ознак співрозмовника, відповідно з його особистісними характеристиками, в інтерпретації і прогнозуванні на цій основі його вчинків.

Найбільш важливими, інформативними є такі властивості, як міміка, експресія (засоби прояву почуттів), жести, поза, хода, зовнішній вигляд, особливості голосу та мовлення. Важливість і черговість сприйняття цих властивостей співрозмовника, оцінка однієї людини іншою значно залежить від індивідуальних, статевих, вікових і професійних відмінностей. Діти, наприклад, учаться спочатку розпізнавати за мімікою, потім їм стає доступним аналіз вираження емоцій за допомогою жестів. Було встановлено неспівпадання під час сприйняття й оцінки керівниками підлеглих і навпаки.

Основне завдання сприйняття -- сформувати перше враження про людину. Воно здійснюється під впливом трьох факторів -- фактора переваги, фактора привабливості та фактора ставлення до спостерігача.

Дія фактора переваги найчастіше виявляється в умовах нерівності партнерів у тій чи іншій сфері -- соціальній, інтелектуальній, груповій тощо. Суть його в тому, що партнери по спілкуванню схильні систематично переоцінювати різні якості тих людей, які переважають їх за якимись параметрами. Якщо ж вони мають справу з партнерами, яких вони, на їх думку, в чомусь переважають, то вони їх недооцінюють. Іншими словами, відбувається або загальна недооцінка або загальна переоцінка партнера.

Багато залежить від того, чи подобається нам зовнішність партнера. Якщо так, то ми переоцінюємо його психологічні характеристики, якщо ні -- недооцінюємо.

Фактор привабливості забезпечує реалізацію такої схеми: чим більше зовні приваблива для нас людина, тим краща вона для нас в усіх відношеннях. Якщо ж людина неприваблива, то інші її якості недооцінюються.

Фактор ставлення до спостерігача регулює включення сприйняття в схему: позитивне ставлення до нас викликає тенденцію приписувати партнерові позитивні властивості та відкидати, ігнорувати негативні. І навпаки: явне недоброзичливе ставлення викликає стійку тенденцію не помічати позитивного і гіперболізувати негативне.

Формування першого враження -- не самоціль, а регулятор подальшої поведінки. Воно необхідне для того, щоб визначити головні характеристики співрозмовника і відповідно до них визначити конкретну "техніку спілкування".

5. Особливості особистості маніпуляторів та актуалізаторів

Термін "маніпулятор", що визначає людину з переважно деструктивної егоїстичної формою поведінки.

Зазвичай досягнення цілей маніпулятора здійснюється ним за рахунок партнера:

1) маніпулятор не упускає нагоди підкреслити промахи або недоліки інших, познущатися над людиною, прославляючи тим самим себе, задовольняючи свої амбіції;

2) маніпулятор завжди вважає правим себе і схильний ваші ідеї, знахідки, переконливі аргументи привласнювати;

3) маніпулятор не бачить достоїнств інших, але дуже точно і зло розпізнає недоліки;

4) він не допускає наявності у інших високих мотивів поведінки, прагне принизити значення моральних вчинків, хоча себе схильний вважати моральною людиною;

5) добрим і щедрим маніпулятор проявляє себе тільки по відношенню до дуже вузького кола найближчих йому людей;

6) у діловій розмові маніпулятор вдається до таких прийомів, як узагальнення й перебільшення ("що буде, якщо все так зроблять?")

Е. Шостром розробив концепцію людини-маніпулятора на противагу людині - актуалізаторами. Актуалізаторами властиві чесність, щирість; усвідомленість життя; свобода, відкритість, спонтанність; довіру, наявність віри, переконань. На противагу цьому для маніпулятора характерні: брехня собі та іншим; неусвідомленість життя, автоматизированность, ведуча до апатії і нудьгу; контроль, закритість, намеренность; цинізм і безвір'я.

Нав'язливою ідеєю маніпулятора є контроль над іншими. Але чим більше він управляє іншими, тим більше відчуває потребу підкорятися сам. Маніпулятор ставиться до інших як до речей, інструментам для досягнення особистих цілей, а це обертається тим, хщо він і самого себе перетворює на знаряддя своєї корисливої гри. У результаті він позбавляється здатності переживати природні, щирі почуття, втрачає і свободу, і щастя. Виникаючі при цьому внутріособистісні конфлікти маніпулятор з безнадійним завзятістю прагне вивести назовні, виявляючи оточуючих в драму своїх пристрастей.

Вступати в конфлікти з оточуючими людьми трапляється і маніпуляторам, і актуалізаторами. Але, безсумнівно, сутність конфліктів у тих і інших різні. Актуалізатор ризикує собою, відкриваючи свої почуття і інтереси, але зате отримує шанс їх дійсно задовольнити. Конфлікти актуализаторов конструктивні, вони подібні грозі, що виникає природно і служить дійсному вирішенню назрілої проблеми та емоційному полегшенню. Маніпулятори ж влаштовують конфлікти або уникають їх навмисно. Конфлікти маніпуляторів спроектовані, ініційовані спеціально і служать інструментом досягнення певної вигоди, матеріальної чи моральної. Такі конфлікти нерідко носять деструктивний характер, так як не полегшують, а обтяжують ситуацію.

Якщо маніпулятори, переслідуючи якісь свої інтереси, штучно уникають відкритого конфлікту, всіляко відтягують рішення спірного питання або з'ясування стосунків, то це теж часто призводить до неприємних наслідків. Виникає і росте напруга, яка нагнітається іноді до такої міри, що ситуація виходить з-під контролю.

Размещено на Allbest.ru