Сутність понять "дорослий" та "дорослість" в наукових дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність понять «дорослий» та «дорослість» в наукових дослідженнях

Герасименко Ольга Юріївна

аспірантка III року навчання кафедри педагогіки Криворізького державного педагогічного університету

Постановка та обґрунтування актуальностї проблеми

Межа ХХ та ХХІ ст. - це вибуховий розвиток високих технологій та постійне оновлення знань. Будь-які зміни в суспільстві суттєво впливають на усі сфери життя, й освіта не є винятком. Роль освіти, зокрема освіти дорослих, посилюється. Це пов'язано насамперед із процесами трансформації, глобалізації та інформатизації як на світовому, національному, так і на регіональному рівнях. Інноваційні процеси визначили необхідність прискореного опанування нових знань, адаптації особистості до нових умов, навчання впродовж життя. П. Ленгран вважав, що «майбутнє освіти, якщо розглядати її в цілому, і її здатність до відновлення залежать від розвитку освіти дорослих» [8, с. 334]. Саме освіта дорослих відіграє стрижневу роль й стає ключовим механізмом розвитку конкурентоспроможності держави, відкриває шлях до входження людини у високотехнологічне середовище.

Аналіз останніх досліджень i публїкащй

Питаннями освіти дорослих, зокрема тлумаченням дефініцій «дорослість» та «доросла людина» переймались дослідники з різних країн, зокрема вітчизняні науковці, серед яких Б. Ананьєв, О. Бодальов, О. Зайцева, С. Змійов, Л. Лук'янова, Л. Сігаєва, а також зарубіжні вчені, такі як: Дж. Адамс-Вебер (J. Adams-Veber), Р. Брокет (R. Brockett), Ш. Мерріам (S. Merriam), М. Ноулз (M. Knowles) та інші.

Для визначення поняття «освіта дорослих» науковці послуговуються поняттями «дорослість» та «доросла людина». Зауважується, що період дорослості, у порівнянні з іншими періодами життя людини, охоплює значно ширший проміжок часу. Таким чином, цей віковий період через неоднозначність за своєю складністю та особливостями у дослідженнях висвітлювався фрагментарно, а тому потребує уточнень та конкретизації.

Мета статтю полягає у висвітленні підходів до визначення понять «дорослість» та «доросла людина» у педагогічній та психологічній теорії.

Методи дослідження. У процесі написання статті застосовувалися наступні методи дослідження: метод теоретичного узагальнення, метод порівняння, семантичний аналіз, контент-аналіз.

Виклад основного матеріалу дослідження

дорослий науковий андрагогічний

Опрацювання психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що дефініцію «дорослість» можна охарактеризувати з декількох точок зору, серед яких:

- філософська - можливість дослідити життєвий простір дорослої людини як універсальний феномен культури, що може виявлятися в різних способах буття, й дає змогу розкрити діалектику освітньої системи дорослих, визначити її суперечності тощо [5, с. 2];

- психологічна - власне ставлення до життя, віку, віднесення себе до певної вікової когорти, усвідомлення власної приналежності;

- соціально-юридична розкриває здатність людини нести відповідальність за свої вчинки, мати певний статус у суспільстві, обіймати посади, дотримуватися правил і норм соціального життя.

Найширше визначення «дорослої людини» було запропоновано у 1976 році на Генеральній сесії ЮНЕСКО у Найробі. Вона називає дорослою «будь- яку людину, що визнана дорослою у тому суспільстві, до якого вона належить» [13, с. 2]. На нашу думку, запропоноване визначення «дорослої людини» не є практично повним, має дещо тавтологічний характер і лише вказує на суб'єкт визначення - суспільство.

Великий тлумачний словник сучасної української мови пропонує визначення «дорослого» як того, який перестав бути дитиною, змужнів [1, с. 380].

В. Даль дефініцію «дорослий» характеризує як «людину, яка досягла повного тілесного розвитку і росту, увійшла в усі роки, змужніла, зріла, повнолітня» [ 2, с. 200].

Акцентуючи увагу на віці індивіда, існує багато різноманітних точок зору. Наприклад, значна кількість українських психологів, таких як М. Савчин, О. Кононко, Г. Костюк, О. Проскура, вважають, що почуття дорослості виступає стрижневою особливістю особистості підлітка - «її структурним центром» [3, с. 15-17].

Категорія дорослості передбачає зростання. Л. Лук'янова вважає, що тенденцію зростання можна розділити за критерієм часу дихотомічно: доросла людина - недоросла людина [5, c. 24]. Так, наприклад, Б. Ананьєв вказує на дорослість віком 2165 років. Є. Степанова вважає дорослими людей, вік яких знаходиться у проміжку від 21 до 40 років. Ю. Кулюткін, у свою чергу, окреслює вік дорослої людини від 16 до 70 років. На думку А. Реан, такі розбіжності в поглядах вчених дають підстави вважати, що розквіт сил людини визначається не тільки віком, а й іншими чинниками: рівень освіти, статус у соціумі, специфіка професійної діяльності [7, с. 320].

Роки

Рис. 1 Хронологічні рамки визначення дорослості людини (червона лінія - роки дорослості за Ю. Кулюткіним, зелена - за Б. Ананьєвим, синя - за Є. Степановою, фіолетова - за міжнародно-прийнятою віковою періодизацією)

На сьогоднішній день існує міжнародно - прийнята вікова періодизація, згідно якої «дорослою» прийнято вважати людину віком від 35 до 60 років.

Завдяки схематичному зображенню поглядів науковців стосовно виділення вікових рамок, зможемо визначити середній віковий показник дорослості. На запропонованій нижче схемі (рис. 1)

Вперше завдання аналізу дорослої людини було поставлено у 1928 році М. Рибніковим. Вчений запропонував термін «акмеологія» для визначення періоду дорослості як найпродуктивнішого, творчого періоду життя людини (acme - вища точка, зрілість, розквіт). Цьому віковому періодові притаманні творчі та професійні досягнення, високі інтелектуальні можливості. Згодом Б. Ананьєв визначив місце «акмеології» в системі наук про людину посередині між педагогікою та геронтологією.

Доросла людина, за визначенням російського вченого С. Змійова, - це «особа, якій притаманні фізіологічна, соціальна, моральна зрілість, економічна незалежність, життєвий досвід і рівень самосвідомості, які є достатніми для відповідальної і самокерованої поведінки» [4, с.81].

З позиції американських вчених Г. Даркенвальда (G. Darkenwald) та С. Мерріема (S. Merriam), доросла - це «така людина, що вийшла з дитячої і підліткової соціальної ролі та прийняла на себе роль працівника, дружини й (або) батька... Дорослий - це людина, що відіграє соціально значущі продуктивні ролі й відповідає за своє власне життя» [10, с. 6].

Зауважимо, що «дорослість» не завжди пов'язується з віком, а й з соціально-психологічними факторами, які, з одного боку, усвідомлює сама ми бачимо, що віковий показник дорослості не має єдності. Отже, хронологія демонструє, що у середньому віком до 21 року людина не вважається дорослою. Пік дорослості припадає з 21 року до 55 років. Тобто, можна зробити висновок, що ті, хто знаходиться на початку та у кінці вікових періодів життя (тобто діти та люди похилого віку) потрапляють до категорії недорослих людей. Рамки дорослості посідають центральне положення.

людина, а з іншого, вони сприймаються суспільством та мають прояв у суспільному житті.

На думку американського вченого та засновника андрагогіки М. Ноулза (M. Knowles), «дорослою вважається людина, якщо вона почуває себе відповідальною за своє життя, поводить себе як доросла, тобто грає дорослі ролі - працівника, чоловіка або дружини, батька, відповідального громадянина, солдата тощо (соціологічний контекст), та людину з самосвідомістю дорослого» [11, с. 24].

Відповідно до визначення М. Ноулза (M. Knowles), Ш. Мерріам (S. Merriam) та Р. Брокет (R. Brockett) розглядають дорослість як «соціокультурну конструкцію» та стверджують, що «відповідь на питання про те, хто є дорослим, будується у конкретному суспільстві та культурі в певний час» [12, с. 4].

Отже, аналіз поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців вказує на різноманітність критеріїв у визначенні понять «дорослий» та «дорослість». Межі дорослості не мають чітко обкреслених рамок. Така невизначеність вимагає подальшого осмислення цих понять. Для формування загального визначення дефініції «дорослий» необхідно виокремити спільності та відмінності у тлумаченні вище зазначених термінів (табл.1):

Таблиця 1