Самоставлення авантюрних осіб: пошук відмінностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самоставлення авантюрних осіб: пошук відмінностей

Наталя Меленчук, кандидат психологічних наук, викладач кафедри загальної та диференціальної психології, Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

Анотація

В цій статті презентовано результати дослідження самоставлення осіб з різним рівнем авантюрності. Здійснено аналіз досліджень щодо визначення таких феноменів, як: «авантюрність», «самоставлення». Авантюрність, як складна властивість особистості, розглядається з позицій континуально-ієрархічного підходу до структури особистості. Актуальність розробки проблеми пов'язана з потребою вивчення властивостей особистості, котрі вимагають від особистості сміливих, швидких, а інколи й ризикованих дій в умовах високої невизначеності. Такою властивістю є схильність особистості до авантюрної поведінки (авантюрності). Ми припустили, що авантюрна особистість, за даними літератури, має позитивне ставлення до себе. Для емпіричної перевірки було обрано: оригінальний психодіагностичний «Тест-опитувальник схильності до авантюрності» (АВАНТ-1)» О.П. Саннікової, О.І. Саннікова, Н.І. Меленчук і методику «Тест-опитувальник самоставлення особистості» С.Р. Пантілєєва, В.В. Століна.

Встановлено статистично значимі взаємозв'язки показників авантюрності і самоставлення. Якісний аналіз за допомогою методу асів і профілів дозволив вивчити психологічні особливості самоставлення осіб, які різняться рівнем авантюрності. Показано, що особи з низьким рівнем авантюрності в даній виборці є схильними до більшого самоприйняття, схвалення себе в цілому і більш позитивного ставлення до себе. Особи з високим рівнем авантюрності, характеризуються невисокими значеннями за показниками самоставлення та відсутністю негативних емоцій в сторону свого «Я». Представники групи осіб з високим рівнем авантюрності не готові поставити собі в провину свої промахи, невдачі, власні недоліки і не схильні до самозвинувачення. Таким чином, в роботі доведено припущення про те, що авантюрні особи, хоча за рівнем нижче, ніж не авантюрні особи, характеризуються позитивним самоставленням, самоінтересом, саморозумінням, самоповагою, аутосимпатією, самовпевненістю.

Ключові слова: авантюрність, схильність до авантюрної поведінки, самоставлення, властивість особистості, кількісний аналіз, якісний аналіз.

Abstract

Adventurous people's self-esteem: finding differences

Natalia Melenchuk, PhD in Psychology, Lecturer of the Department of General and Differential Psychology South Ukrainian National Pedagogical Ushynskyi University

This article presents the results of the study of the of individuals' self-esteem with different levels of adventurousness. The researches on the definition of such phenomena as «adventurism» and «self-attitude» were analyzed. The adventurism as a complex personality property is viewed from the stance of a continuum-hierarchical approach to personality structure. The urgency of developing the problem is connected with the need to study the properties of personality that require the identity of a brave, fast, and sometimes risky actions in conditions of high uncertainty. Such personality trait is the tendency of a person to adventurous behavior. We assumed that an adventurous person, according to the literature, has a positive attitude to oneself. For empirical testing we chose the original psychodiagnostic «Test-questionnaire to define the tendency to adventurism» (AVANT-1)» by O. Sannikova, O. Sannikov, N. Melenchuk and the method of «Test-questionnaire person self-attitude» by S. Pantileiev and V. Stolin.

The statistically significant correlations of the indicators of adventurism and self-attitude has been determined. Qualitative analysis including the method of asses and profiles has allowed to study the psychological peculiarities of the self-attitude of persons with a different level of adventurism. It is shown that individuals with a low level of adventurism in this sample have a tendency to greater self-acceptance, the approval of themselves in general and a more positive attitude towards themselves. Persons with a high level of adventurism are characterized by low values of self-attitude and the absence of negative emotions towards their self-image. The representatives of a group of people with a high level of adventurism are not ready to put themselves in the guilt of their mistakes, failures, shortcomings and are not prone to selfincrimination. Thus, in this article the assumption is proved that the adventurous person, although with a lower level than not adventurous persons are characterized by positive selfattitude, self-understanding, self-respect, autosympathy, arrogance.

Keywords: adventurism, tendency to adventurous behavior, self-treatment, property of personality, quantitative analysis, qualitative analysis.

Вступ

Стрімкі перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, збільшують ваги невизначених і ризикованих ситуацій в життєдіяльності людини. Властивістю особистості, котра допомагає успішно функціонувати в непередбачуваному просторі сучасного світу, є схильність особистості до авантюрної поведінки (авантюрності).

В психології вивчення проблеми схильності до авантюрної поведінки пов'язане з дослідженням індивідуально-психологічних особливостей авантюрності, що виявляються в різних ситуаціях ризику і невизначеності й можуть сприяти або запобігати успішній життєдіяльності особистості. Серед рис особистості, що мають важливе значення як для процесу соціальної адаптації, так і для регуляції поведінки, виокремлюються: самоставлення, адаптивність, впевненість, сміливість, заповзятливість, товариськість, емоційна стійкість, толерантність до невизначеності тощо (Тимофеева, 2005; МеіепсЬик, 2017). Це дало підстави припустити, що авантюрним особам властиво позитивне самоставлення, самоінтерес, саморозуміння, самоповага.

Незважаючи на те, що питання самоставлення особистості є для психології традиційним об'єктом дослідження, але й сьогодні воно є досить актуальним. Це пояснюється тим, що адекватне ставлення людини до самої себе є запорукою благополучного функціонування особистості як суб'єкта життєдіяльності. Самоставлення впливає на прояв соціальної активності людини, на процеси самоактуалізації, самовдосконалення, самореалізації. Кожна людина стикається з визначенням свого місця в житті, що залежить від того, наскільки особистість цінує і поважає себе, приймає і розуміє свої вчинки, критично оцінює власні успіхи тощо.

До найбільш розповсюджених категорій, що розкривають сутність ставлення людини до себе, можна виокремити такі: «глобальна (загальна) самооцінка», «самоповага», «самоставлення» і «емоційно-ціннісне ставлення до себе» (Кольїшко, 2004).

На даний час в психологічної літературі самоставлення розглядається як емоційний компонент самосвідомості, який, з одного боку, спирається на самопізнання, а з іншого - створює головні передумови для формування саморегуляції і саморозвитку (Бодалев & Столин, 2002; Кириллов, 1992; Кольїшко, 2004; Пантилеев, 1991). Так, у розробленій В.В. Століним концепції самосвідомості, самоставлення і самопізнання пов'язані опосередковано, за допомогою самооцінки. На рівні свідомості самоставлення виявляється у поведінці та діяльності як глобальне почуття «за» або «проти» самого себе у формі самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу, очікуваного ставлення з боку навколишніх (Бодалев & Столин, 2002). С.Р. Пантілєєв розуміє самоставлення як емоційно-оцінну систему індивіда до самого себе (Пантилеев, 1991).

Авантюрність в цій роботі розуміється як складна багаторівнева властивість особистості, психологічна сутність якої виявляється у надії на легкий і швидкий успіх, вдачу при наявності кінцевої мети, яка є принадливою для особистості, без ретельного аналізу реальних зовнішніх обставин, власних можливостей (ресурсів), шляхів вирішення проблеми задля досягнення мети (Меленчук, 2016, 2017; Саннікова, Санніков & Меленчук, 2015).

Спираючись на позиції континуально-ієрархічної концепції структури особистості, запропонованої О.П. Санніковою (Санникова, 2003), макроструктура авантюрності, як складної багаторівневої властивості особистості, може бути представлена за трьома рівнями: формально-динамічним, змістовним і соціально-імперативним, кожен з яких характеризується своїм специфічним змістом. Ознаки авантюрності на формально- динамічному рівні виявляються в особливостях її виникнення та перебігу, відображують форму реалізації в різних ситуаціях. На якісному рівні авантюрність містить характеристики, що відображають її психологічну сутність. На змістово-особистісному рівні авантюрність виявляється в характеристиках, що пов'язані із спрямованістю особистості, її потребо-мотиваційною сферою, цінностями, світоглядом, інтересами тощо (Меленчук, 2016; Саннікова, Санніков & Меленчук, 2015).

В основі авантюрної поведінки лежать не тільки специфічні особливості небезпечних, невизначених ситуацій, але й індивідуально-психологічні особливості суб'єкта діяльності, його психологічні стани та властивості особистості. Аналіз доступних наукових досліджень продемонстрував відсутність робіт, в яких вивчається авантюрність у зв'язку із самоставленням особистості. Але, є незначна кількість робіт, де авантюрність і самоставлення поєднуються в певному контексті.

Так, самоставлення як стійка риса особистості, тісно пов'язана з іншими властивостями особистості, особливо волею. Воно здійснює вплив на формування змісту, структури і форми прояву цілої системи психологічних особливостей особистості. Ставлення особистості до себе виступає мотивом саморегуляції поведінки й Ничкало, 2001) актуалізується на всіх етапах здійснення поведінкового акту (Кольїшко, 2004).

Існує багато психологічних досліджень, в яких встановлено тісний зв'язок між ставленням особистості до себе як до суб'єкта життєвих взаємин та її поведінкою. В них зазначається, що висока самоповага особистості виступає умовою її максимальної активності, продуктивності в діяльності, реалізації творчого потенціалу, впливає на свободу прояву почуттів, рівень саморозкриття в спілкуванні (Кириллов, 1992; Кольїшко, 2004). Існуючі теоретичні і емпіричні дослідження свідчать про те, що позитивне стійке самоставлення пов'язано з вірою людини в свої можливості, самостійністю, енергійністю, готовністю до ризикованих і авантюрних дій, впевненістю в успішності своїх дій в ситуації невизначеності (Кириллов, 1992; Кольїшко, 2004; Меленчук, 2016).

В свою чергу, негативне самоставлення, на відміну від позитивного, є тим чинником, через який поведінка людини приймає ригідну, агресивну, неадаптивну і асоціальну форми. Така людина впевнена в поганому ставленні до неї оточуючих (Бодалев & Столин, 2002; Пантилеев, 1991). Негативне самоставлення виявляється в збільшенні самозвинувачення, зниженні переконаності в цінності своєї особистості, внаслідок чого зростає емоційність і знижується рівень активності (Кочеткова, 2007).

На думку К. Леонгарда, одним із мотивів авантюрної поведінки є «потреба у визнанні». Авантюрні особистості характеризуються потужним завзяттям, з яким вони домагаються свого визнання, самовпевненістю і зарозумілістю. До словесного самовихваляння приєднується гонорова поведінка, прагнення всіляко привернути до себе увагу присутніх. Також автор звертає увагу на таку характерну для авантюристичної особистості рису, як відсутність схильності до обмірковування своїх вчинків. Незважаючи на те, що для авантюриста дуже важливе враження, яке він справляє на оточуючих, авантюрна особистість не здатна заздалегідь обміркувати лінію своєї поведінки, завжди живе моментом (Леонгард, 1989).

Л.А. Кіріллов в своєму дослідженні, присвяченому вивченню індивідуально-типологічних особливостей самосвідомості акцентуйованих особистостей, встановив, що гіпертимні та істероїдні типи усвідомлюють себе як «самоефективні» у вирішенні всіх актуальних проблем і подоланні труднощів. Їх «Я-в-майбутньому» - це «Я-успішний» (Кириллов, 1992).

Враховуючи вкрай низький ступінь розробленості проблеми взаємозв'язку самоставлення і авантюрності, в цій статті ми робимо спробу аналізу означеної проблеми на підставі всіх наявних даних, що прямо або опосередковано відносяться до різних її аспектів.

Метою дослідження є аналіз результатів теоретичного обґрунтування та емпіричного вивчення особливостей самоставлення осіб, які схильні та несхильні до авантюрної поведінки. Завдання дослідження: 1) на основі теоретико-методологічного аналізу наукових джерел уточнити сутність феноменів «схильність до авантюрної поведінки» («авантюрність») і «самоставлення»; 2) підібрати комплекс психодіагностичних методик, спрямований на діагностику авантюрності й самоставлення; 3) емпірично визначити характер співвідношень показників авантюрності та самоставлення; 4) дослідити специфіку самоставлення осіб, схильних до авантюрної поведінки різного ступеня.

Методи дослідження

В емпіричному дослідженні приймали участь 79 осіб у віці від 24 до 45 років (магістри заочної та денної форми навчання соціально-гуманітарного факультету Державного закладу «Південноукраїнський національний університет імені К.Д. Ушинського»).

Для діагностики самоставлення застосовано методику «Тест-опитувальник самоставлення особистості» С.Р. Пантілєєва, В.В. Століна. Зазначена методика дозволяє виявити три рівні самоставлення, що відрізняються мірою узагальненості: 1) глобальне самоставлення; 2) самоставлення, що є диференційованим за самоповагою, аутосимпатією, самоінтересом та очікуваним ставленням до себе; 3) рівень конкретних дій у відношенні до свого «Я» (Колишко, 2004; Пантилеев, 1991). Вивчення авантюрності здійснено за допомогою «Тест-опитувальника схильності до авантюрності» (АВАНТ-1) О.П. Саннікової, О.І. Саннікова, Н.І. Меленчук (Саннікова, Санніков & Меленчук, 2015).

Статистична обробка даних проводилась з використанням комп'ютерної програми SPSS 21.0 for Windows. Використовувались кількісний (кореляційний, t-критерій Ст' юдента) та якісний (метод «асів» і метод «профілів») аналізи даних.

Результати та дискусії

Попередньо проведений кореляційний аналіз допоміг встановити характер взаємозв'язків між показниками авантюрності і показниками самоставлення (див. табл. 1).

Таблиця 1. Значимі коефіцієнти кореляцій між показниками авантюрності та показниками самоставлення