Особливості психологічної готовності у професійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Мілорадова Наталія Едуардівна доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри педагогіки та психології, Харківський національний університет внутрішніх справ, пр. Льва Ландау, 27, м. Харків

Пашко Наталія Олександрівка аспірант кафедри педагогіки та психології, Харківський національний університет внутрішніх справ, пр. Льва Ландау, 27, м. Харків

Анотація

У статті досліджуються особливості формування психологічної готовності до професійної діяльності. Проаналізовано трактування сутності категорії психологічної готовності до професійної діяльності через призму міжнародних та вітчизняних досліджень. Розглянуто структуру психологічної готовності у професійній діяльності. Теоретично проаналізовано різні наукові праці та підходи щодо визначення психологічної готовності та її структури. Визначено предмет, об'єкт та психологічної готовності у професійній діяльності. У статті представлена структура психологічної готовності до професійної діяльності у різних професіях. Встановлено, що готовність до професійної діяльності є важливою стороною становлення та саморозвитку впродовж усього життя. Визначено, що існує два ключових значення поняття «готовність до професійної діяльності» такі як, позитивне ставлення, маршрут, згода на ту чи іншу діяльність та умова, що дозволяє людині ефективно виконувати діяльність. Встановлено, що існують різні підходи до вивчення готовності до професійної діяльності: функціональний, особистісний та особистісно-діяльнісний підхід.

Мета статті полягає в упорядкуванні існуючих наукових праць, підходів, які досліджують психологічну готовність слідчих у контексті професійної діяльності та визначенні основної структури психологічної готовності та її складових.

Проблема психологічної готовності особистості до діяльності широко висвітлена у науковій літературі. Дослідниками напрацьовано значний за обсягом теоретичний і практичний матеріал, обґрунтовано кілька різних підходів до визначення поняття готовності, її структури, умов розвитку, особливостей функціонування. За результатами вивчення наукової літератури уточнено визначення психологічної готовності до професійної діяльності.

Практична значущість статті визначається інтеграцією теоретичних знань із можливістю їх застосування на практиці в межах підходу, побудованого на активізації самопроцесів особистості як суб'єктів професійної діяльності.

Ключові слова: готовність, психологічна готовність, професійна діяльність, структура психологічної готовності.

Abstract

Miloradova Nataliia Eduardivna Doctor of Psychological Sciences, Associate Professor, Professor ol of Pedagogy and Psychology, Kharkiv National University of Internal Affairs, Lva Landau, 27, Kharkiv

Pashko Nataliia Oleksandrivna Postgraduate student of the Department of Pedagogy and Psychology, Kharkiv National University of Internal Affairs, Lva Landau, 27, Kharkiv

FEATURES OF PSYCHOLOGICAL READYNESS IN PROFESSIONAL ACTIVITY

The paper studies the features of the formation of psychological readiness for professional activity. The interpretation of the essence of the category of psychological readiness for professional activity through the prism of international and domestic research is analyzed. The structure of psychological readiness in professional activity is considered. Theoretically, various scientific works and approaches to determining psychological readiness and its structure are analyzed. The subject, object and psychological readiness in professional activity are defined. The article presents the structure of psychological readiness for professional activity in different professions. It is established that readiness for professional activity is an important aspect of formation and self-development throughout life. It is determined that there are two key meanings of the concept of "readiness for professional activity" such as a positive attitude, route, consent to a particular activity and the condition that allows a person to perform effectively. It is established that there are different approaches to the study of readiness for professional activity: functional, personal and personal-activity approach.

The purpose of the article is determined in the organization of existing scientific papers, approaches that explore psychological readiness in the context of professional activity and determine the basic structure of readiness and its components.

The problem of psychological readiness of the individual for activity is widely covered in the scientific literature. Researchers have developed a significant amount of theoretical and practical material, substantiated several different approaches to defining the concept of readiness, its structure, development conditions, features of functioning. According to the results of studying the scientific literature, the definition of psychological readiness for professional activity has been clarified.

The practical significance of the article is determined by the integration of theoretical knowledge with the possibility of their application in practice within the approach based on the activation of self-processes of the individual as a subject of professional activity.

Keywords: readiness, psychological readiness, professional activity, structure of psychological readiness.

Постановка проблеми

Актуальною науковою проблемою є необхідність розвитку психологічної готовності майбутніх спеціалістів. Причини цього можуть бути пов'язані з тим, що майбутні спеціалісти повинні бути залучені до жорсткої конкуренції за вакансії та напрями діяльності, володіти сучасними інформаційно-комунікаційними засобами, тобто мати психологічну готовність до професійної діяльності. Процес перетворення системи професійної освіти супроводжується підвищенням вимог до молодих спеціалістів - випускників. Велика увага приділяється готовності майбутніх спеціалістів до успішного вирішення професійних завдань. Невідповідність професійних очікувань випускника закладу вищої освіти як спеціаліста, здатного вирішувати виробничі завдання, та рівня його професійної готовності до цього є одним із важливих аспектів в процесі формування психологічної готовності до професійної діяльності.

У психологічних соціологічних, педагогічних дослідженнях поняття «готовність» вживається в контексті достатньо різнобічного спектра її психологічних проявів: готовність до ризику, діяльності, праці, мотивації, вибору професії, професійної діяльності, політичної діяльності, педагогічної діяльності, бойової діяльності тощо. Широкий огляд характеристик у розгляді поняття психологічної готовності свідчить про складність, динамічність і багатогранність функціонування цього феномена, котрий має прояв в житті особистості [1]. Теоретичний та практичний аналіз стану вивченості проблеми готовності, варто здійснювати у широкому психологічному контексті з урахуванням усіх характеристик, тому актуальним є дослідження особливостей формування психологічної готовності до професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тематику психологічної готовності до професійної діяльності досліджує значна кількість науковців. Зокрема, наукові праці Є. М. Іванова, К. М Гуревич, Є. А. Климов, Кузьмина Н. В., Щербаков А. И., Вірна Ж. П., Смирнова Є. Е. , Моляко В. О., Линенко А. Ф., присвячені аналізу деяких аспектів та особливостей формування психологічної готовності до професійної діяльності, які вплинули на успішне працевлаштування та ефективне вирішення професійних завдань.

Мета статті. Мета роботи полягає в упорядкуванні існуючих наукових праць, підходів, які досліджують психологічну готовність слідчих у контексті професійної діяльності та визначенні основних структур психологічної готовності та її складових. Для досягнення мети визначено такі завдання: визначити сутність та характерні ознаки психологічної готовності у контексті професійної діяльності; проаналізувати основну структуру та складові психологічної готовності у професійній діяльності. При проведенні дослідження були використані загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, зокрема аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, системно- структурний аналіз.

Виклад основного матеріалу

Проблематика розгляду психологічної готовності у різних професійних сферах є предметом досліджень багатьох науковців.

Становлення тематики психологічних досліджень відбувалося у декілька етапів. Науковці вивчають готовність з середини ХІХ ст. завдяки дослідженню психічних процесів людини. На початку ХХ ст., внаслідок проведення інтенсивних досліджень нейрофізіологічних механізмів, регуляції і саморегуляції поведінки особистості, дослідники розглядають готовність як феномен, котрий взаємопов'язаний із стійкістю особистості до зовнішнього і внутрішнього впливів. Від середини ХХ ст. психологічну готовність науковці досліджують в контексті теорії діяльності і взаємопов'язують її з емоційно-вольовим й інтелектуальним потенціалом особистості відносно відповідної категорії діяльності та визначають як якісний показник саморегуляції фахівця на різних рівнях перебігу процесів таких як: психологічному, фізіологічному, соціальному [15].

Вперше термін «психологічна готовність до діяльності» було введено в психологічний обіг в 1976 році білоруськими дослідниками М. І. Дяченком і Л.А. Кандибовичем. Науковці досліджували структуру психологічної готовності у різноманітних професійних напрямках. Наприклад, Л. В. Кондрашова у своїх наукових працях зазначає, що психологічна готовність визначається як встановлення суті властивостей і стану особистості [7].

Досліджуючи професійну діяльність слідчого О. М. Пасько розглядала психологічну готовність як інтегральний стан, який визначає його здатність до врахування структури психіки у своїй діяльності [11].

Психологічну готовність А.Є. Томілова розуміє як тривалий або короткочасний стан людини, котрий скерований на свідоме або підсвідоме програвання майбутньої ситуації [17].

П. П. Горностаєм під терміном «професійна готовність» розглядав, як загальну готовність особистості до професійної діяльності (як психологічну, так і фізичну), котра за терміном часу може бути як тривалою (професійна підготовленість), так і короткочасною [2].

Структуру психологічної готовності особистості до різних видів правоохоронної діяльності досліджували О. М. Бандурка, В. Л. Васильєв, Л. І. Казиміренко, О. М. Пасько, О.В. Тимченко, М.І. Томчук, І.М. Чорна та ін. Цільмак О.М., Охрименко І.М., Барко В.І., І.В. Платонов розглядає психологічну готовність особистості до правоохоронної діяльності як складну, інтегральну властивість людини, яка описує її придатність до реалізації загальних вимог професійної правоохоронної діяльності [13].

Н. Г. Іванової трактує термін «психологічна готовність» як психічний стан, котрий з'являється в результаті професійної підготовки і знаходиться в залежності від мотивів, емоційно-вольових процесів, інтелектуальних можливостей, рівня розвитку загальних, спеціальних та творчих здібностей особистості. Психічний стан Н.Г. Іванової визначає як системну характеристику психічної діяльності особистості, на котру здійснюють вплив специфічні ознаки психічного відображення ситуації, в котрій знаходиться особистість. Дослідниця зазначає, що психологічна готовність створюється та розвивається поступово при переході психічних станів із нестійких до поточних, а далі і до перманентних. Отже, психологічна готовність до професійної діяльності визначається як основа психологічної готовності до реалізації відповідних завдань [4].

Психологічну готовність до діяльності вважає психічним станом також і дослідниця В.О. Семиченко. Структура психологічної готовності, згідно з твердженням В.О. Семиченко є наступною: з операційної готовності до термінової активізації особистості; функціональної готовності - усвідомлення особистістю власних цілей, оцінки поточних постулатів, встановлення найбільш ймовірних засобів дії; особистісної готовності - пролонгованої високої активності особистості, розподілу вольових, мотиваційних, інтелектуальних зусиль, оцінки ймовірності здобуття життєвих успіхів завдяки професійній діяльності [14].

У літературі велика увага приділяється поняттю «готовність до професійної діяльності». Професійна діяльність - це суспільно значуща діяльність, яка потребує спеціальних знань, умінь і професійних якостей (Е.Ф. Зехер). Важливою для ефективної професійної діяльності вважається «професійна готовність» (М.І. Дяченко, В.С. Мерлін, В.Н. Мясищев, К.К. Платонов та ін.). Професійну готовність поділяють на практичну та теоретичну. Практична готовність передбачає наявність певних особистісних якостей, знань, умінь і навичок, які дозволяють виконувати професійні цілі, а також функціональні обов'язки.

Що стосується теоретичної готовності, то вона включає певні знання про саму професію, глибокі професійні знання, а також здатність людини до виконання обраної професії. Говорячи про теоретичну підготовленість, дослідники відзначають вміння спостерігати за процесами, що відбуваються, аналізувати їх перебіг, визначати їх складові та встановлювати взаємні зв'язки між ними, осмислювати кожну частину будь-якого процесу та знаходити притаманні їм закономірності.

Підводячи підсумок, теоретична підготовленість тісно пов'язана з навичками прогнозування, які включають вміння передбачити результат будь - якої дії до її виконання, що дає змогу передбачити розвиток професійного процесу. Практичний і теоретичний види готовності тісно взаємопов'язані і включають здатність мислити, планувати, організовувати та досягати бажаних цілей.

Таким чином, існує два ключових значення поняття «готовність до професійної діяльності»:

а) позитивне ставлення, маршрут, згода на ту чи іншу діяльність;

б) умова, що дозволяє людині ефективно виконувати діяльність.

Аналіз наукової літератури з проблеми готовності до професійної діяльності показав, що існують різні підходи до вивчення готовності до професійної діяльності:

1) функціональний підхід, де готовність є особливим психологічним станом (Е. П. Ільїн, А. С. Прангішвілі, А. С. Пуні, Д. Н. Узнадзе та ін.);

2) особистісний підхід, що трактує готовність як стійку характеристику особистості, що виражається в прояві індивідуальних якостей, що сприяють ефективному здійсненню діяльності. (Кузьміна Н.В., А.Н. Леонтьєв, В.А. Сластенін та ін.);

3) особистісно-діяльнісний підхід, коли готовність розглядається як поєднання властивостей особистості та готовності людини до виконання необхідних дій і виражається в цілісному прояві всіх сторін особистості, що дозволяє їй ефективно виконувати свої функції (М.І. Дяченко, І. А. Зимня та ін.) [18].

У своїх наукових роботах з психології діяльності в специфічних умовах В. Барко досліджує психологічну готовність до управлінської діяльності як «довготривалий психічний стан, який структурно формується з комплексу суб'єктивних і об'єктивних компонентів і включає мотиви, інтереси, темпераментні і характерологічні особливості, здібності, знання й уміння, які в сукупності асекурують здатність до успішної професійної діяльності».

В.І. Барко розглядав термін психологічної готовності у діяльності керівника органу внутрішніх справ до управлінської діяльності та трактував дане поняття як довготривалий психічний стан, котрий структурно формується з комплексу суб'єктивних і об'єктивних компонентів і містить в собі мотиви, інтереси, здібності, темпераментні й характерологічні особливості, знання і уміння, які в сукупності асекурують здатність до успішної професійної діяльності [5].

В. А. Молотаєм проаналізував головний комплекс психологічної готовності військово-службовців Внутрішніх військ МВС України до службово-бойової діяльності та встановив наступне: 1) стійкість та адаптивна урегульованість дій; 2) усвідомлення військово-службовцем соціального та особистісного сенсу участі у службово-бойовій діяльності; 3) адекватність дій правоохоронним нормам і умовам службово-бойових ситуацій; 4) своєчасність і доцільність оперативних службово-бойових дій [9].

О. С. Тарновською було проведено аналіз різних підходів стосовно трактування психологічної готовності до діяльності (на прикладі педагогічної діяльності), і запропонувала розуміти дане поняття як інтегративне формування, що базується на трьох взаємозумовлених і взаємозалежних підструктур, таких як: 1) емоційна (налаштування на розв'язання професійних завдань, формування впевненості у собі як у професіоналі своєї діяльності та стану задоволеності професійною діяльністю тощо); 2) функціональна, до складу котрої входять наступні складові компоненти: мотиваційний (мотиви вибору професійної діяльності і спеціальності, орієнтація на її цінності тощо); когнітивний (знання спеціальних дисциплін); операційний (наявність вмінь і навичок, потрібних для розв'язання професійних завдань, модулювання своєї професійної діяльності); 3) особистісна (професійно необхідні якості особистості: вольові, моральні та ін.)

У своєму досліджені О. В. Платонов виокремив структуру готовності за трьома взаємопов'язаними компонентами: 1) загальна професійна (визначається рівнем розвитку професійних знань, навичок і вмінь, котрі потрібні молодому фахівцю на початковому етапі професійної діяльності та сформованістю його психічних пізнавальних процесів, які протегують формуванню результативності діяльності працівника правоохоронних органів); 2) мотиваційна готовність (визначається складною системою мотивів, які направляють, посилюють та зумовлюють активність особистості стосовно зазначеної діяльності); 3) емоційно-вольова готовність (визначається вмінням особистості до свідомої регуляції власної поведінки, дій у будь-яких ситуаціях, у відповідній професійній діяльності у відповідності до законів і вимог суспільства) [12].

У структурі психологічної готовності курсантів до льотної діяльності Л. О. Матохнюк, виокремлює мотиваційний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий компоненти та професійно-важливі якості особистості військового пілота [5]. Розглядаючи трудову діяльність відповідно до її контексту і відповідних завдань, які вирішуються суб'єктом трудової діяльності, низка науковців класифікують психологічну готовність на короткотривалу (ситуативну), котра детермінується певними психічними станами, і відносно сталу, котра окреслюється стабільними характерними ознаками особистості. Дослідники визначають довготривалу готовність як стійкий комплекс особистісних якостей, потрібних для успішної діяльності в різноманітних ситуаціях [1].

На думку Л. О. Матохнюк психологічна готовність включає систему знань, потрібних для успішної діяльності (знання професійних обов'язків, функцій, оцінка їхньої суспільної значущості, знання методів, мотивація, зацікавленість, розуміння засобів розв'язання завдань, усвідомлення персональних можливостей, специфічних ознак та ймовірних змін у службовій діяльності тощо).

Аналізуючи діяльність працівників поліції та їх психологічну готовність до використання вогнепально-силового впливу І. Ю. Горелов визначає як комплексне багатокомпонентне формування, що містить наступні складові: 1) потрібний рівень професійної підготовки; 2) мотиваційні компоненти (відданість фаховій професійній діяльності, необхідність у самовдосконаленні); 3) специфічні ознаки особистості, які встановлюють вправність ефективно діяти в екстремальних ситуаціях (високі здібності саморегуляції психічного стану; комунікативні особливості; оптимальні рівні особистісної та ситуативної тривожності; інтелектуальні, емоційно-вольові якості тощо) [13].

Підводячи підсумок, можна зазначити, що немає єдиної точки зору щодо структурного складу готовності до професійної діяльності, що ускладнює процес діагностики. На формування готовності впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори: задатки, здібності, емоційно-мотиваційна готовність до праці, рівень підготовки, зовнішні умови функціонування тощо.

Таблиця 1. Погляди науковців стосовно загальної готовності до професійної діяльності