Зв’язок індивідуально-типологічних особливостей з самооцінкою та їх відображення в професійному самовизначенні у осіб з інвалідністю в юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені І. Франка

Гуцуляк Олександра Павлівна,

аспірантка кафедри теоретичної та практичної психології

м. Житомир

Анотація

темперамент самооцінка юнацький соціальний

У статті відображено результати теоретичного та емпіричного дослідження індивідуально-типологічних особливостей, а саме темпераменту та самооцінки, в професійному самовизначенні у осіб з обмеженими можливостями. Установлено кореляційний зв'язок між темпераментом та самооцінкою і виявлено їх відображення в професійному самовизначенні осіб юнацького віку з обмеженими можливостями, прояв в особливостях поведінки та соціальній адаптації. Методологічними засадами дослідження проблеми професійного самовизначення є феноменологічна модель К. Роджерса та В. Франкла залежність оцінки реальності від внутрішнього психологічного сприйняття та пошук сенсу життя особистості за її власними потребами та можливостями та робот Є. Клімова. Для діагностики та підтвердження власної думки використовувались наступні методики: визначення темпераменту Г. Айзенка ЕРІ (адаптована А.Г. Шмельовим), методика визначення рівня самооцінки С.В. Ковальова, методика визначення самооцінки Т. Дембо - С. Румбінштейн, методика встановлення кореляційного зв'язку Ч. Спірмена, бесіда та анкетування. Внаслідок проведеного дослідження було встановлено кореляційний зв'язок між самооцінкою та темпераментом у осіб з інвалідністю в юнацькому віці та встановлено відсотковий показник професійного самовизначення при різних рівнях самооцінки та темпераменту. Проаналізовано дослідження проблеми впливу індивідуально - психологічних особливостей на самооцінку та особливості професійного самовизначення осіб юнацького віку та виявлено, що важливість самооцінки полягає в її безпосередньому впливі на взаємодію людини з оточуючим соціальним середовищем, впевненістю в собі, а от же наявністю власної позицію що до професійного самовизначення та має відображення в її поведінкових реакціях і діяльності.

Ключові слова: індивідуально-типологічні особливості, самооцінка, темперамент, особа з інвалідністю, сугестивність, соціальна адаптація.

Abstract

Hutsuliak Oleksandra Pavlivna Postgraduate Department of Theoretical and Practical Psychology Franko State University, Velyka Berdychivska St., 40, Zhytomyr

Manifestation of individual-typological features on self-assessment and their reflection in professional self-determination in persons with disabilitiesin

The article reflects the results of theoretical and empirical research on the reflection of individual-typological features, namely temperament and selfesteem, in professional self-determination in people with disabilities, established a correlation between temperament and self-esteem and their reflection in professional self-determination of young people with disabilities, their manifestation in the peculiarities of behavior and social adaptation. The methodological foundations of the study of the problem of professional self-determination are the phenomenological model of K. Rogers and W. Frankl, the dependence of reality between internal psychological perception and the search for meaning in the life of the individual according to their own needs and capabilities. E. Klimov held a similar opinion in professional self-determination. The following methods were used to diagnose and confirm the opinion: determination of G. Eisenko's temperament was adapted by A.G. Shmelev, the method of determining the level of self-esteem of S.V. Kovalev, the method of establishing the correlation of Spearman, conversation and survey. The study found a correlation between self-esteem and temperament in people with disabilities in adolescence and established a percentage of professional self-determination at different levels of self-esteem and temperament. The study of the problem of the influence of individual psychological characteristics on self-esteem and features of professional self-determination of adolescents found that the importance of self-esteem lies in its direct impact on human interaction with the social environment, self-confidence, but the presence of their own position in professional self-determination is reflected in the behavioral reactions and activities along with character accentuations and temperament.

Keywords: individual-typological features, self-assessment, temperament, person with disability, suggestibility, social adaptation.

Основна частина

Постановка проблеми. Актуальність теми зумовлена необхідністю вивчення психологічних особливостей професійного самовизначення у осіб з обмеженими можливостями. Розуміючи роль професійного самовизначення у осіб з інвалідністю на державному рівні були прийняті та запроваджені в життя нормативні документи, а саме, закон України про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю (№1767-VI від 16.12.2009) в якому підкреслюється важливість забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю та визнається їх права: на професійне працевлаштування на рівних правах з іншими, на можливість самостійного вибору в тому числі і професійного. В законі України про реабілітацію осіб з інвалідністю (№2249-VIII від 19.12.2017) підкреслюється важливість професійної, трудової, соціальної - психологічної, психологічної та психолого-педагогічної реабілітації особи з інвалідністю. Стаття 2. «Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.» Також професійна діяльність осіб з інвалідністю регламентується законом України про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (№1767-VI від 16.12.2009). «Стаття 17. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.» (Частина перша статті 17 в редакції Закону №3483 - IV від 23.02.2006) Сучасні соціально-економічні та кризові процеси, що відбуваються в державах, висувають нові вимоги до якості підготовки та рівня професійної компетентності майбутнього фахівця. Зростає конкуренція, виникають нові вимоги до професійної компетентності та швидкості адаптації до різноманітності професійних умов та задач. Для осіб з інвалідністю складність професійного самовизначення та адаптації до професії обумовлена ще і вадами здоров'я, які потребують більш уважного підходу з врахуванням фізичних, фізіологічних та психологічних проблем та можливостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема професійного самовизначення турбувала людство з моменту виникнення поділу праці, залишається актуальною в сьогоденні. В стародавньому Вавилоні за наявності певних здібностей вибирали писарів. Іспанський лікар Хуан Уарте першим спробував систематизувати якості людини, які на його думку, необхідні для певної професійної діяльності. Таким чином виникла перша книга з профорінтації під назвою «Дослідження здібностей до наук» (Цит. За М. Ярошевським) [12]. Для гармонійного та доцільного використання людських можливостей та здібностей необхідне ретельне вивчення проблеми професійного самовизначення. Існує багато напрямків вивчення цієї проблеми: проблему професійного самовизначення в контексті планування майбутніх особистісних перспектив розглядали такі автори, як Л. Рубінштейн, М. Гінзбург, А. Мудрик. З позиції розвитку особистісних якостей цю проблему вивчали Є. Клімов, М. Пряжніков, П. Шавір, К. Альбуханова-Славська. Дослідження М. Журавльової, Д. Фельдштейна, О. Лєдньової базуються на понятті соціального самовизначення. Є. Зеєр, В. Бадров вище зазначену проблему висвітлюють з точки зору теорії професійного саморозвитку. Б. Ананьєв, Л. Рубінштейн, Л. Божович розглядають професійне самовизначення як формування ціннісно-смислової сфери фахівця через розгортання суб'єктності. Науковим дослідженням «Я концепції», як провідний фактор особистісного професійного самовизначення займались М. Пряжніков, П. Шавіра, С. Чистякова.

Мета статті полягає у розгляді результатів теоретичного та емпіричного дослідження відображення індивідуально - типологічних особливостей (темпераменту та самооцінки) в професійному самовизначенні у осіб з обмеженими можливостями, а також в установленні зв'язку між темпераментом та самооцінкою в процесі професійного самовизначення осіб юнацького віку з обмеженими можливостями.

Виклад основного матеріалу. Методологічними засадами дослідження проблеми професійного самовизначення є феноменологічна модель К. Роджерса та В. Франкла залежність оцінки реальності від внутрішнього психологічного сприйняття та пошук сенсу життя особистості за її власними потребами та можливостями. Юнацькому віку характерна невпевненість в собі, проблеми професійного та життєвого вибору (коханої людини, друзів, зміна соціального середовища). Постійна напруга, стресові ситуації, бажання самоствердження, а також фізіологічні гормональні зміни приводять до більш яскравого вираження індивідуально - психологічних особливостей. В цей період важливе значення набуває пізнання себе, своєї сутності, розуміння своїх внутрішніх переживань та психологічних реакцій.

Розуміння можливості помилки та невідворотність змін викликає підвищення тривожності в юнацькому віці. Внаслідок цього в цей період яскравіших барв набувають індивідуально-типологічні особливості, а саме акцентуації характеру, що можуть бути провідним внутрішнім психологічним чинником агресії, зниження самооцінки та виникнення тривожно-депресивних станів в юнацькому віці. На нашу думку, провідним стає необхідність вивчення та врахування індивідуально-психологічних особливостей для пізнання себе та адекватності самооцінки для гармонійного співіснування, грамотного професійного самовизначення та зростання. Тільки звернувши достатню увагу на індивідуальність особистості, можливо розкрити всі сутнісні сили та здібності майбутнього покоління та підготувати компетентних, зацікавлених в професійному розвитку та зростанні фахівців. Дослідження сучасних науковців в галузі психології підтверджують нашу думку.

Балахтар В.В. в науковій статті демонструє результати свого наукового дослідження самооцінки як чинника емпатії фахівців соціальної сфери. В наслідок проведеного дослідження науковцем було встановлено, що неадекватна самооцінка (висока чи низька) приводить до неадекватної оцінки своїх можливостей і заважає в прийнятті рішень щодо професійних можливостей. Адекватна самооцінка є найбільш сприятливою для професійної діяльності фахівців соціальної сфери. Також автором доведено, що рівень самооцінки змінюється на різних етапах професійного становлення, найнижчий він в період професійного самовизначення. Що підтверджує нашу думку про необхідність професійного психологічного консультування та підтримки особливо на етапі професійного самовизначення [2].

Н. Хакімова дослідивши професійне самовизначення безробітних жінок, прийшла до висновку, що більшість з них зробили неадекватний професійний вибір, який не відповідав типу особистості за Д. Холландом. Професійний вибір цих жінок відбувався не свідомо, не самостійно, без врахування внутрішніх та зовнішніх факторів. Всі досліджувані мали підвищену тривожність. У більшості з них високий рівень інтелектуальних можливостей (62% мають вищу освіту), але занижують свої знання, компетентність здібності, що вказує на низьку самооцінку та невпевненість в собі. Було з'ясовано залежність у безробітних жінок від думки групи. Вони не беруть на себе відповідальність при виборі професії, як наслідок не відчувають відповідальності за роботу, що виконують. При невдачах схильні звинувачувати інших, або обставини. На думку авторки психологічна робота з такою категорією жінок має проводиться не тільки в напрямку корекції станів підвищеної тривожності та стресу, виробці умінь та навичок комунікації., а також в екзистенційному напрямку (взяття відповідальності на себе за свій професійний вибір та своє життя [10]. На нашу думку, для вдалого професійного вибору до вище перерахованого автором, психологу потрібно працювати з оптантом над навиками саморефлексії, формування адекватної самооцінки та вміння оцінити свої бажання, можливості, потреби. Формувати і розвивати вольові якості особистості. Особливо актуально це для осіб з вадами здоров'я.

Р. Маляко, Р. Попелюшко, І. Рашковська в своїх дослідженнях підкреслюють важливість формування адекватної самооцінки в підлітковому та юнацькому віці. Авторами зроблений висновок про необхідність запровадження комплексної корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання проявів негативної самооцінки, розвиток самопізнання, самовдосконалення, розкриття своїх індивідуальних особливостей і здібностей [4].

О. Потапчук, І. Луцик дійшли висновку, що особистісні якості (тип особистості, темперамент, інтелект, тип поведінки та спілкування) на ряду з інтелектуальними здібностями впливають на ефективність підготовки та компетентності майбутніх фахівців професійної освіти. На їх думку, розвиток професійної компетентності викладача визначається динамічними, багатогранним і змістовним внутрішньо-особистісним процесом, у результаті якого відбуваються зміни в свідомості, самосвідомості, інтелектуальній, мотиваційно-потребовий, емоційно-почуттєвій, вольовій та діяльнісній сферах, життєвих та професійних позиціях [7].

В наш час зростає зацікавленість до рис характеру творчої особистості. Спроба створити типологію творчої особистості науковця належить Cattell R., який провівши аналіз, прийшов до висновку, що вченим притаманно зосередженість на своєму внутрішньому світі та потреба знаходження на одинці («шизотимія»), стриманість, задумливість, емоційна стабільність, відповідальність. Всього 10 типів, які характеризують відношення науковців до своєї праці в колективі. [1]

На думку С.Н. Чистякової в нашому сторіччі найбільш актуальною є феноменологічна модель (А. Маслоу, К. Роджерса), які стверджують про необхідність персонального підходу до освіти та самовизначення з максимальним урахуванням індивідуально - психологічних особливостей індивідуума [11].

Підтвердженням цієї думки є теза Є. А. Клімова «Професія - це доля, життєвий шлях людини, це і спосіб життя, і склад думок, і стереотипи сприйняття світу, і соціальний тип людини» [5; 7].

Проаналізувавши структуру особистості за К. Платоновим, структуру індивідуальності за Л. Столяренком та готовність до професійної діяльності за М.І. Дяченком і Л.А. Кандибовичем ми склали наступну таблицю.

Таблиця 1. Відповідність індивідуально-типологічних особливостей складовим готовності до професійної діяльності і структури особистості