Психологічний контент рольового репертуару сучасного психолога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Психологічний контент рольового репертуару сучасного психолога

Мірошник Зоя Михайлівна, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології

Горбачова Ольга Юріївна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології

Кривий Ріг, Дніпропетровська область



Анотація

Стаття присвячена проблемі вивчення змістовності та наповнюваності рольового репертуару сучасного психолога, проаналізовано рольовий діапазон у відповідності з основними напрямами діяльності психолога, адекватних змісту його професії. У процесі дослідження розглянуто різні підходи до поняття «роль», «рольові теорії», «репертуар», «рольовий репертуар». Закцентовано увагу на їх змісті та структурі та зазначено, що саме рольовий репертуар є показником активності сучасного психолога та зумовлює встановлення ним контактів з різними соціальними групами і сприяє накопиченню особистого досвіду як ресурсу подальшої перспективи розвитку.

Подано аналіз результатів емпіричного дослідження рольового репертуару сучасних студентів-психологів, виявлено особливості змісту рольового репертуару, встановлено переліки ролей, що впливають на розширення їхнього рольового репертуару (активність виконання ролі). За результатами дослідження виокремлено набори ролей, що зумовлюють встановлення контактів з іншими та забезпечують активність рольової поведінки фахівця.

Виявлено тенденції розвитку рольового репертуару сучасних психологів відповідно до основних видів діяльності психолога: просвітницька (підвищення рівня психологічної культури, психологічних знань та психологічної підтримки); діагностична (надання інформації про індивідуально-психологічні особливості конкретної особистості або певної соціальної групи); корекційна (активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівень функціонування людини); консультативна (психологічна допомога шляхом створення спеціальних умов, за яких клієнт відкриває (усвідомлює) нові можливості у розв'язанні своїх психологічних проблем).

Представлено інструменти пошуку та міксування цікавих ролей, розглянуто їх як шлях до професіоналізму рольового розвитку та рольової зрілості. Відстежено, що рольовий репертуар є виявом активності особистості та засобом як розширення моделей поведінки, так і вдосконалення компетентності й професіоналізму, налагодження процесів комунікування з різними категоріями та групами людей.

Ключові слова: роль, репертуар, рольовий репертуар, рольовий репертуар сучасного психолога.



Abstract

Miroshnyk Zoya Mykhailivna, Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Department of Practical Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University, 54 Gagarina Avenue, Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk Region,

Gorbacheva Olga Yuriyivna, Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Practical Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University, 54 Gagarina Avenue, Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk region

PSYCHOLOGICAL CONTENT OF THE ROLE REPERTORY
OF THE MODERN PSYCHOLOGIST

The article is devoted to the problem of studying the content and fullness of the role repertoire of a modern psychologist, the role range is analyzed in accordance with the main areas of activity of a psychologist, adequate to the content of his profession. In the process of research, various approaches to the concept of “role», «role theories», «repertoire», «role repertoire» are considered. Attention is focused on their content and structure, and it is determined that it is the role repertoire that is an indicator of the activity of a modern psychologist and determines the establishment of contacts with various social groups, favoring the accumulation of personal experience as a resource for further development prospects.

An analysis of the results of an empirical study of the role repertoire of modern psychology students is given, the features of the content of the role repertoire are revealed, and lists of roles that affect the expansion of their role repertoire (the activity of playing the role) are established. Based on the results of the study, sets of roles were identified that determine the establishment of contacts and ensure the activity of the role behavior of a specialist.

Trends in the development of the role repertoire of modern psychologists are revealed in accordance with the main types of activities of a psychologist: educational (increasing the level of psychological culture, psychological knowledge and psychological support); diagnostic (providing information about the individual psychological characteristics of a particular person or a certain social group); correctional (active purposeful impact on the personal, behavioral and intellectual level of human functioning); advisory (psychological assistance by creating social conditions under which the client discovers (realizes) new possibilities for solving his psychological problems).

Tools for searching and mixing interesting roles are presented, considered as a path to the professionalism of role development and role maturity. It is traced that the role repertoire is a manifestation of personality activity and a means of both expanding behavior patterns and improving competence and professionalism, establishing communication processes with different categories and groups of people.

Key words: role, repertoire, role repertoire, role repertoire of a modern psychologist.



Постановка проблеми

В умовах сьогодення на етапі підготовки фахівця психології у закладах вищої освіти першочерговим постає не просто процес засвоєння знань, умінь і навичок, а діалог, що можливий лише за умов рівності позицій його учасників. Саме ця умова є необхідною задля досягнення основної мети професійної діяльності психолога.

Взаємодія об'єднує в собі необхідні компоненти: комунікативний (обмін думками, знаннями, інформацією); практичний (обмін діями) та перцептивний (процес сприйняття людини людиною). Лише їх взаємодія забезпечує розуміння та співпрацю між людьми, що уможливлює цілковите міжособистісне комунікування та взаєморозуміння. Поряд з цим ефективність взаємодії та процесу комунікування детермінується цілою низкою значущих факторів, серед яких - змістовний рольовий репертуар особистості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Професіоналізм практичного психолога, його особистісне зростання та компетентності залежать від активності та мобільності його рольового репертуару. У наукових колах рольовий репертуар - це сукупність (перелік, список) особистісних і соціальних ролей людини, які вона виконує. Зміст рольового репертуару повинен бути адекватним змісту його практичної діяльності та фахової підготовки.

Особистість, перебуваючи у соціумі, весь час зазнає певних змін. З огляду на це виникає ціла низка проблем, які корелюють зі змінами навколишнього середовищами та змінами його вимог до особистості. Необхідність вирішення таких проблем сучасні науковці пов'язують не лише зі змінами вимог до людини, а й до її компетентностей (особистісних, соціальних, комунікативних, професійних та рольових). Це й зумовило актуальність нашого дослідження.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи феномен рольового репертуару та осмислюючи його зміст доречно закцентувати увагу на аналізі таких категорій, як роль, рольова теорія, репертуар, рольовий репертуар. Репертуар, на думку Р.С. Нємова, - це повний перелік форм поведінки, характерний для певних організмів або біологічного виду. Деякі автори обмежують використання цього терміну і розповсюджують його лише на ті типи поведінки, які організми можуть виконувати у даний проміжок часу. Інші автори терміном «репертуар» називають всі потенційно доступні для організмів види поведінки [5, с.367]. Під час аналізу етимології поняття «репертуар» варто зауважити: репертуар - 1) сукупність творів (п'єс, фільмів), які складають програму театру, кінотеатру, філармонії та ін.; 2) ролі, музика, виконувані актором, музикантом; 3) перен. наявність, сукупність певних рис, звичок [9, с.386].

Репертуар - фр. repertoire, від лат. repertorium - список, опис: 1) сукупність музичних і драматичних творів, які виконуються в театрі за певний час. Репертуар відображає певні ідейні і художні позиції театру. 2) ролі, в яких виступає актор. 3) добір музичних, літературних творів, тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець [9, С.789].

Здебільшого у сучасній психологічній літературі описано та розкрито 5 основних напрямів теорій ролей: організаційна, функціональна, структурна, когнітивна та інтеракціоністська. Крім вище зазначених рольових теорій уважаємо за потрібне згадати психодраматичний підхід до теорії ролей, або, як назвав її Я.Морено, - психодраматична теорія ролей. Саме в ній він об'єднує теорію з практикою, що відображається в основних психодраматичних техніках: «Дзеркало», «Рольова гра», «Дублювання», «Обмін ролями» та ін. [4].

Поняття «роль», як і багато інших, є одночасно й повсякденним поняттям і науковим терміном. Але за широкого використання його в повсякденному житті в науковому плані воно розроблялося ще недостатньо, особливо в аспекті психології особистості. Психологія ролей може мати два стратегічні напрямки: соціально-психологічний і особистісний. Роль - це той місточок, що об'єднує групове та індивідуальне, особистісне та суспільне. Роль - це засіб і механізм включення особистості в групу. У принципі, кожна група, де спілкується людина, має свою роль, а часом і не одну. Отже, роль може бути ключовою ланкою в розв'язанні проблеми соціально-індивідуального дуалізму.

Організаційна рольова теорія значною мірою ґрунтується на емпіричних даних, отриманих на базі формальних організацій як цілеспрямованих та ієрархічних соціальних систем. Ролі, прийняті в таких організаціях, пов'язані з ідентифікованими соціальними позиціями та породжуються нормативними очікуваннями, однак норми можуть відрізнятися в індивідів, а можуть віддзеркалювати як офіційні вимоги організацій, так і тиск неофіційних груп.

Виходячи з функціональної теорії, «ролі» розглядались як соціальні функції, узагальнені нормативні очікування, що надписують та пояснюють типові форми поведінки людей, які посідають певні соціальні позиції у стійкій соціальній системі.

Поняття «роль», як і багато інших, є одночасно й повсякденним поняттям і науковим терміном. Психологія ролей може мати два стратегічні напрямки: соціально-психологічний і особистісний. Роль - це той місточок, що об'єднує групове та індивідуальне, особистісне та суспільне. Роль - це засіб і механізм включення особистості в групу. У принципі, кожна група, де спілкується людина, має свою роль, а часом і не одну. Отже, роль може бути ключовою ланкою в розв'язанні проблеми соціально-індивідуального дуалізму.

Структурна рольова теорія розглядає «соціальні структури», що усвідомлюються як стійкі організації людей, яким відповідають аналогічні взірці поведінки («ролі»), спрямовані на інші спільноти людей у структурі.

Когнітивна рольова теорія вивчає відношення між рольовими очікуваннями та поведінкою людини. Особливої уваги потребують соціальні умови, які викликають очікування.

Найбільш дотичним до нашого дослідження постає точка зору представників теорії інтеракціонізму, суть якої полягає у взаємодії із соціумом. Теорія символічного інтеракціонізму містить найбільш повне уявлення про особистість та її ролі. Представники даної теорії розглядають питання Я- концепції та рольової ідентичності з позиції їх символічного змісту.

Р.С. Нємов визначає інтеракціонізм як психологічне учіння, у якому стверджується, що набуті людиною психологічні якості і форми поведінки є результатом взаємодії (інтеракції) того, що людині надано від природи (біологічне) і того, що надає суспільство (соціальне).

У деяких рольових теоріях особистість усвідомлюють через якості, що характеризують її взаємодію з оточуючими людьми, в яких поведінка пояснюється через взаємодію (інтеракцію) внутрішніх (психологічних) і зовнішніх (соціальних) факторів, тобто власних психологічних особливостей людини й навколишнього середовища, що детермінує зміст рольових репертуарів.

Як справедливо зазначає Г. М. Андреєва, саме в інтеракціонізмі більшою мірою, ніж в інших теоретичних концепціях, зроблено спробу встановити соціальні детермінанти людської поведінки. Задля цього ключовим постає поняття «взаємодія», у процесі реалізації якої і здійснюється формування особистості.

Г.М. Андрєєва вказує на те, що в інтеракціоністських теоріях соціальна роль має функцію різнорівневих явищ об'єктивного та суб'єктивного порядків, які виявляються в рольовій поведінці особистості. Далі автор акцентує увагу на тому, що соціально-психологічний аспект пов'язаний, передусім, із вивченням суб'єктивних факторів соціальної ролі, тобто розкриттям певних соціально- психологічних механізмів та закономірностей сприйняття й виконання соціальних ролей.

Дослідження соціальних ролей спрямовані на пояснення поведінки особистості, її взаємозв'язку із соціальним середовищем. Специфіка соціальних ролей, їх класифікація розглядаються в рольових теоріях інтеракціоністського напряму, представниками якого є І. Гофман, Р. Лінтон, Р. Мертон, Т. Сарбін, Р. Ромметвейт.

Термін «роль» у соціальній психології запропоновано Дж. Мідом та Р. Лінтоном. Р. Лінтон запропонував статусно-рольову концепцію, у межах якої зв'язки індивіда з різними системами суспільства розкриваються через поняття «роль» та «статус». Автор визначає поняття «роль» як динамічний аспект статусу. Статус розглядається дослідником як місце, яке індивід посідає в певній системі. Отже, поняття роль використовується автором для опису всієї сукупності культурних взірців поведінки, які пов'язані з певним статусом, що містить установки, цінності та поведінку, прописані суспільством для кожного індивіда з певним статусом.

Дж. Мід першим звернувся до проблеми особистості, зазначивши, що людина, потрапляючи у певну ситуацію, перебуває у постійній взаємодії із суспільством. На думку автора, людина є моделлю тих міжособистісних взаємин, які найчастіше повторюються в її житті. З огляду на те, що у спілкуванні з людьми фахівець (психолог) виконує різні ролі, його особистість являє собою певне об'єднання діапазонів (списків) ролей, які він постійно на себе приміряє, усвідомлює та виконує, що, як нам видається, й виступає головною детермінантою рольового репертуару.

На думку М. Куна, індивід формує стратегію поведінки у відповідності з ролями та статусами в групах, із якими він себе ідентифікує. Виходячи з основних положень теорії ролей, людина усвідомлюється не як «абстрактна особистість», а носій певних нормативів, прав та обов'язків. Таким чином, автор зазначає, що розвиток людини відбувається у процесі виконання нею рольових функцій, соціалізації та становить формування її соціальних ролей.. Отже, основним положенням теорії ролей є те, що індивід діє у такий або інший спосіб тому, що є членом певної соціальної групи. У відповідності з теорією ролей, розвиток особистості відбувається лише в процесі розігрування будь-якої ролі. [2].

На думку Т. Шибутані, «у всякій організованій дії ролі перебувають в обов'язковому взаємозв'язку одна з одною; як у драмі будь-яка роль має сенс лише тоді, коли пов'язана з поведінкою інших дійових осіб. Тому ролі не можуть бути визначеними в термінах поведінки як такої, а лише як шаблон взаємних прав та обов'язків» [10, с. 46]. Отже, йдеться про структурні зв'язки, взаємодію та взаємовідношення ролей, тобто про рольовий репертуар. Підтвердження цього факту знаходимо в ідеях інших психологів, соціологів та філософів, які зазначають, що поведінка детермінована ролями, а ролі існують незалежно від неї. Таким чином, ролі, які людина частіше за інші приймає, у які вона вживається настільки, що вони стають типовими (характерними) для неї та є виконуваними в різноманітних життєвих ситуаціях, і визначають людину як особистість, та входять до складу її рольового репертуару. рольовий репертуар психолог

Рольовий репертуар особистості - це не просто сукупність ролей, які виконує людина, це активний процес реалізації моделей поведінки, що стали особистісним досягненням та мотивованою здатністю психолога-професіонала у різних соціально-психологічних сферах діяльності людини, яка потребує допомоги. З одного боку, рольовий репертуар як психологічна категорія, спонукає до активних форм поведінки, а з іншого - до нових форм активності.

Під час виконання певної ролі людина обов'язково сприймає, усвідомлює й зрештою, діє (виконує роль) або демонструє модель поведінки. Ознайомлення зі змістом ролі (психологічна дефініція терміну), прийняття ролі шляхом її усвідомлення та засвоєння через рефлексію становить собою процес виконання ролі. Рольовий репертуар фахівця - непасивне виконання ролі, що відповідає статусу людини, її життєвій позиції та нормам поведінки, це процес активного конструювання рольової поведінки, функціонування особистості в ході комунікування, взаємодії та співпраці. Поряд з цим види ролей визначаються розмаїттям соціальних груп, спільнот, об'єднань та напрямів діяльності, в яких діє сучасний психолог. В залежності від суспільних відносин, вирізняють соціальні й міжособистісні переліки ролей (групи, списки, діапазони та ін.), що мотивують до активних дій.

На наше переконання, неможливо виконувати роль, не володіючи механізмом її виконання (алгоритм, попередній план дій, інструкція та ін.) й не усвідомлюючи вибору професії та власної життєвої позиції. З іншого боку, не можна формувати особистісно зрілу людину, професіонала, фахівця, не маючи в арсеналі відповідного рольового репертуару, що зумовлює здійснення очікувань оточення. Подальший аналіз проблеми спонукав нас до окреслення певного кола питань, зокрема:

Як забезпечується рольовий репертуар особистості та які ролі входять до його складу?

Що передбачає цей процес?

Як формуються моделі поведінки (ролі) в основних видах діяльності сучасного психолога?

Отож, на певних етапах онтогенезу людини роль формується за певних умов. Перш за все виконавець ролі обов'язково очікує певного результату від цього виконання. Подібне очікування демонструють партнери по спілкуванню та соціальне оточення. Зміст рольового репертуару повинен бути адекватним змісту його практичної (професійної) діяльності, зокрема - вирішення основного завдання (допомога тим, хто її потребує).

Зупинімося детальніше на характеристиці напрямів діяльності практичного психолога.

Одним з найбільш складних напрямів діяльності практичного психолога є психологічна діагностика, що потребує спеціальної підготовки та спрямованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Правильно встановлений психологічний діагноз є запорукою ефективної психокорекції та консультування.

На нашу думку, основним завданням психодіагностики є надання інформації про індивідуально-психологічні особливості конкретної особистості або певної соціальної групи.

Психодіагностика передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психологічного діагнозу. Психодіагностика може реалізуватися як самостійна форма роботи, так і входити як структурна складова у психокорекцію і психологічне консультування.

Психологічний діагноз - це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).

Для психодіагностичного обстеження використовують спеціальні діагностичні методи, особливістю яких є вимірювально-дослідницька спрямованість, що дає можливість дати кількісну і якісну оцінку явищ, що вивчаються.

Психодіагностичне обстеження проводиться як в індивідуальній, так і в груповій формі.

Діапазон ролей, що забезпечують психодіагностичний напрям діяльності.

Діагност (від грецьк. dia - розрізнення, gnosis - пізнання) - той, хто , яка встановлює і вивчає ознаки, індивідуально-психологічні особливості, психічні процеси, стани та властивості особистості. .

Психодіагност -той, хто досліджує теоретичні та практичні аспекти визначення психологічного діагнозу.

Вихователь - той, хто забезпечує сприятливі умови звал зміцнення психічного та психологічного здоров'я особистості та її загального гармонійного розвитку.

Спостерігач - той, хто цілеспрямовано досліджує поведінку людей у ході соціальної взаємодії.

- Ведучий - той, хто використовує методи діагностики задля встановлення психологічного діагнозу.

Психологічна корекція (психотерапія) - один із видів психологічної допомоги, які передбачають активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівень функціонування людини. Завдання психокорекції формулюються залежно від запиту, а також змісту корекційної роботи. Серед різновидів професійної допомоги особистості особливе місце посідає психотерапія.

Психокорекція та психотерапія є видами психологічної допомоги, які передбачають активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівень функціонування людини.

Метою психологічної корекції є усунення недоліків у розвитку особистості. Психологічна корекція відрізняється від психологічного консультування та психотерапії тим, що вона не націлена на зміну поглядів, внутрішнього світу особистості й може здійснюватися навіть у тому випадку, коли клієнт не усвідомлює своїх проблем і психологічного змісту корекційних вправ. Психокорекція також розглядається як процес розширення діапазону реагування клієнта на ті чи інші подразники, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищують адаптивні можливості його особистості.

Завдання психокорекції формулюються залежно від адресату (дитина з аномальним розвитком чи особистість, яка має відхилення і труднощі в межах психологічної норми), а також змісту корекційної роботи (корекція розумового чи емоційного розвитку, корекція і профліктика невротичних станів та неврозів).

Психокорекційна робота ґрунтується на таких основних принципах:

єдність діагностики й корекції;

діяльнісний підхід;

орієнтація на зону найближчого розвитку;

принцип наступності;

врахування індивідуально-типологічних особливостей;

врахування інтересів, здібностей і соціальної ситуації розвитку та ін.

Психотерапія посідає особливе місце серед різновидів професійної

допомоги особистості. Головна мета цього напряму - «сприяння у становленні повноцінної особистості, здатної займати активну і творчу позицію відносно себе та своєї життєдіяльності, справлятися із травмуючи ми ситуаціями і переживаннями, приймати рішення і продуктивно, нешаблонно та гідно діяти у відповідних соціально-культурних умовах» [1, с.121].

Діапазон ролей, що забезпечують психокорекційний напрям діяльності.

Психокоректор - той, хто активно й цілеспрямовано впливає на структурні компоненти особистості.

Експериментатор - той, хто активно впливає на створення спеціальних умов для розвитку відповідних якостей, особливостей та процесів.

Віковий психокоректор - той, хто опікується психологічною корекцією особистості на різних вікових етапах її онтогенезу.

Психотерапевт - той, хто надає психологічну допомогу, спрямовану на на зміну особистості, вирішення конфліктів, покращення якості життя та стосунків з іншими людьми.

Груповий терапевт - той, хто здійснює групові терапевтичні дії з метою забезпечення емоційного комфорту та позитивного налаштування на взаємодію.

Психотерапевт-психокоректор - той, хто являє собою «джерело допомоги» (Ірвін Ялом).

Суттєвим напрямом діяльності психолога є психологічне консультування, зміст якого полягає в тому, аби допомогти людині самотужки вирішити проблему, з якою вона звернулася за допомогою. Сутність психологічного консультування полягає в наданні спеціалістом-психологом, консультантом на основі кваліфікованих професійних знань психологічної допомоги через створення спеціальних умов, за яких клієнт відкриває (усвідомлює) нові можливості у розв'язанні своїх психологічних проблем.

Головною перевагою цього виду діяльності є надання клієнтові з боку консультанта певних порад, практична реалізація яких є справою самого клієнта. Мета психологічного консультування - це допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні особливостей взаємодії з оточуючим світом, оцінці власних проблем та у пошуку шляхів їх подолання.

Діапазон ролей, що забезпечують психологоконсультативний напрям діяльності.

Консультант - той, хто здійснює психологічне консультування, надає компетентну інформацію за запитом задля оптимального розв'язання особистих, життєвих та професійних проблем.

Наставник - той, хто пропонує допомогу на професійному, кваліфікованому рівні.

Ментор -той, хто сприяє та супроводжує кар'єрне зростання.

Фасилітатор - той, хто забезпечує доброзичливу товариську атмосферу задля розвитку встановлення психологічного комфорту.

Партнер - той, хто організує спільну діяльність, взаємодію, співпрацю, що ґрунтуються на глибокому розумінні принципу партнерської взаємодії.

Духівник -той, хто є духовним наставником, виконуючи певний духової опіки конкретної людини.

Важливим видом діяльності психолога є психологічна просвіта, особливостями якої є підвищення рівня психологічної культури, психологічних знань та психологічної підтримки.

Основними завданнями просвітницької діяльності є:

підвищення психологічної компетентності, психологічної культури, психологічних знань;

поступове усвідомлення основних цілей і можливостей соціально- психологічної служби,

розуміння кола проблем, які можуть бути розв'язані за допомогою психолога.

Діапазон ролей, що забезпечують просвітницький напрям діяльності.

Спікер - той, хто є оратором-професіоналом, дії якого мотивують та надихають аудиторію (слухачів, учасників процесу та ін.).

Радник - той, хто здійснює психологічний супровід груп ризику та надає людям психологічну допомогу.

Дидакт -той, хто навчає.

Адепт - той, хто є кваліфікованим фахівцем та пропагує шлях прихильності до професії.

Комунікатор - той, хто передає інформацію, впливає на партнерів по спілкуванню, добираючи дії, слова, інтонації та має власні, заздалегідь сформульовані цілі.

Інтерв'юєр - той, хто комунікує з клієнтом за розробленим планом, ставить питання, не висловлюючи при цьому власної думки, не виявляючи особистої оцінки, не ведучи активного діалогу з респондентом

Співбесідник - той, хто здійснює обмін уявленнями, ідеями, емоціями та почуттями задля досягнення взаєморозуміння.

Мислитель - той, хто вирішує інтелектуальні задачі, самостійно продумує варіанти рішень, вивчає спеціальну літературу.

Досить важливим, проте малорозробленим, видом діяльності психолога є психологічна профілактика - спеціальний вид діяльності, спрямований на збереження, зміцнення та розвиток психологічного здоров'я особистості на різних етапах її онтогенезу.

З Кісарчук зазначає, що можна вважати профілактику одним з основних завдань просвітницького напрямку діяльності психологічної служби.

Основними напрямами психопрофілактичної роботи є:

профілактика стресових і постстрестових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;

попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища;

психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.);

робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами;

профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку;

профілактика девіантної поведінки молоді [6].

Діапазон ролей, що забезпечують профілактичний напрям діяльності.

Модератор - той, хто залучає всіх учасників у спільний процес розробки плану дій, пошуку найбільш ефективних шляхів розв'язання та обговорення проблем, організовує та керує ним, спостерігає за логікою дискусії.

Медіатор - той, хто допомагає організувати й провести перемовини у такий спосіб, аби сторони, що конфліктують, мали можливість досягти взаємовигідної згоди, створює сприятливу атмосферу для спілкування, забезпечує умови для вільного висловлювання власної позиції.

Репортер - той, хто є неупередженим інформатором та очевидцем подій, засвідчуючи їх факт.

Ведучий-вчитель - той, хто пояснює теоретичні моменти та пропонує групові вправи (вербальні та невербальні).

Практик - той, хто забезпечує наявність практичних умінь та компетентностей, активні дії фахівця та мотивовані здатності виконувати професійні ролі.

Для рольового репертуару психолога, на наш погляд, важливим є осмислення, прийняття обговорення та виконання професійних ролей, обов'язково адекватних змісту основних видів діяльності практичного психолога та професійної підготовки майбутніх фахівців, що в подальшому становить рольовий потенціал особистості. Досить важливим є, щоби рольовий репертуар кожного фахівця супроводжувався «комплементарними ролями» (термін Г.Лейтц), що позитивно впливатиме на можливості психологічного контенту феномену рольового репертуару сучасного психолога як умову його особистісного потенціалу.

Сучасним фахівцям психології, професіоналам, практикам, і тим, хто набуває фахової підготовки в ході навчання за освітньою програмою 053 Психологія, важливо володіти широким репертуаром професійних ролей (соціальних, особистісних, міжособистісних, внутрішньогрупових та індивідуальних). Саме такі діапазони рольових репертуарів (ролей) дозволяють фахівцям-спеціалістам бути творчими, професійними, мобільними, гнучкими та компетентними. Разом з тим, достатня кількість досліджень засвідчує, що для багатьох фахівців-психологів характерна здебільшого шаблонна професійно- рольова поведінка: бажання надати психологічну допомогу негайно (тут і зараз); наявність деформацій особистості, що негативно впливає на розвиток психологічного здоров'я пацієнтів (дітей та дорослих).

Так, основними видами діяльності психолога є діагностична, корекційно- розвивальна, консультативна, просвітницька та профілактична. Саме в цьому аспекті ми й аналізували психологічний контент рольового репертуару студентів-психологів.

У процесі взаємодії сучасного фахівця з оточенням досить часто можна спостерігати зрушення (деформацію) рольового балансу у професійній діяльності психолога. Роль психолога стає шаблонною, звичною, стандартною, через що в критичній ситуації фахівець неспроможний перебудувати свою рольову структуру відповідно до нових умов, які постійно змінюються. У процесі реалізації професійної підготовки ми звернули увагу на наявність переліків (списків) основних ролей фахівців та на зміст рольового репертуару.

У зв'язку з цим стає актуальним подальше вивчення, усвідомлення й удосконалення рольового репертуару психолога. В опитуванні взяли участь студенти (24 особи) психолого-педагоігчного факультету Криворізького державного педагогічного університету спеціальності 053 Психологія (моно-спеціальність і додаткова). Список не припускає обмежень ані в переліках ролей, ані в представленні рольового репертуару. На першому етапі емпіричного дослідження студентам було запропоновано такі завдання: 1) складіть список ролей (актуальних для вас), які ви виконуєте на даному етапі; 2) назвіть ролі, що увійшли до вашого рольового репертуару, які не лише засвоєні вами, а й стали особистісним досягненням, характерним саме для вас; 3) назвіть ролі, які відсутні у вашому рольовому репертуарі, проте якими ви хотіли би оволодіти у майбутньому.

Інструкція до виконання завдань: довго не роздумуйте, записуйте ролі в тому порядку, в якому вони виникають у вашій свідомості, не замислюючись над їх послідовністю, не оцінюючи їх на рівні «правильно/неправильно; «добре/погано» або «що про мене подумають, коли хтось побачить або перевірить мої відповіді».

Завдання виконувалися студентами як під час практичних, лабораторних, семінарських занять, так і під час індивідуальних консультацій, передбачених навчально-виховним процесом. Результати опитування стали підґрунтям для обговорення, аналізу рольових репертуарів з метою подальшого вдосконалення, розширення та усвідомлення необхідності повноти та розмаїття рольового репертуару.

Аналіз результатів виявив, що рольові списки та рольові репертуари респондентів майже співпадають, досить часто повторюються. Траплялися випадки, коли рольовий репертуар відмічали певною позначкою без пояснень і коментарів; дехто з опитуваних навіть не задумувались над тим, що являє собою рольовий список, а що - рольовий репертуар, не намагаючись диференціювати ці поняття.

Нами зафіксовано, що для студентів на перший план виступають соціальні та особистісні ролі, обумовлені особливим об'єднанням характерних для них інтегральних особистісних якостей (компетентність, відповідальність, спрямованість, гнучкість, креативність, самоактуалізація та ін.).

Щодо перспективи (респонденти повинні були зазначити ролі, якими би вони хотіли оволодіти в майбутньому), то більшість учасників висловлювали таку думку: «Мені здається, що зараз, на даному етапі, я володію тими ролями, якими хочу. Поки що мене все влаштовує»; «Хочу бути магістром»; «У майбутньому мрію стати психологом-професіоналом». Крім того, в деяких випадках нами спостерігалося, що рольові списки та рольові репертуари були об'єднані та представлені разом, у блоки споріднених ролей, що відповідають, як правило, змісту кваліфікації та професійної діяльності.

Результати опитування засвідчили, що студенти, оцінюючи власний рольовий репертуар і наявні рольові списки, уявляють їх у вигляді досить розрізненої яскравої картини різноманітних соціальних ролей, які переважно відображають ту конкретну ситуацію, в якій вони перебувають «тут і зараз» . Для наших респондентів притаманні такі ролі: студент, слухач, здобувач освіти, член групи, майбутній психолог, доповідач, отримувач інформації, майбутній вчитель, критик, помічник, коментатор, лідер, одногрупник. Друга група відповідей була об'єднана нами у блок споріднених ролей а саме: донька, онука, чоловік, жінка, громадянин, сестра, дівчина, знайома, сусідка, друг, співрозмовник. Щодо змістовного наповнення рольового репертуару, ми уточнювали, які саме ролі не лише засвоєні кожним з опитуваних, а й стали частиною їхнього «Я». Найбільшу кількість виборів отримали ролі: консультант, діагност, фасилітатор, слухач, експерт, викладач, радник, вчений, тренер, генератор ідей. Як бачимо, простежується певний зв'язок рольового репертуару з основними видами діяльності практичного психолога, що є важливим припущенням у нашому дослідженні. Разом з тим, студенти як майбутні фахівці психології досить активно запропонували такі ролі: експерт, тренер, коуч, психотерапевт, дослідник, оцінювач, викладач. Аналізуючи та порівнюючи діапазон ролей, ми вивчали конкретну ситуацію, ставлення студентів до певної ролі, представлених ними рольових списків та моделей поведінки.

Звертає на себе увагу той факт, що досить часто студенти, називаючи ролі, використовують такі категорії, як статус, стать, вік, вид занять та особистісні уподобання з різних сфер життя. Наприклад, гімнастка, музикант, скейтер, творча людина, прихильниця тварин, жартівник.

Подальший аналіз виявив, що за шаблоном також обиралися ролі професійного спрямування. Найбільш повторюваними виявилися: діагност, консультант, педагог, психолог, тренер. Проте не всі види діяльності сучасного психолога були представлені у зазначених студентами списках. Аналізуючи надані студентами відповіді, ми звернули увагу на ролі, що увійшли до їх рольових репертуарів, в залежності від змісту основних видів практичної діяльності сучасних психологів.



Висновки

Вищезазначене надає можливості констатувати, що рольовий репертуар успішного психолога, психолога-професіонала, майстра своєї справи, на думку учасників опитування, а також на наше власне переконання, складають ролі, що активно представляють обрані студентами рольові списки в залежності від змісту основних видів практичної діяльності психолога. Серед таких ролей студенти назвали: фасилітатор, психотерапевт, діагност, аналітик, щаслива людина, партнер, той, хто вміє вислухати, генератор ідей та інші. На думку студентів, більшість з них ще треба зрозуміти, прийняти та усвідомити. Отже, в результаті складання рольових списків, переліків, що стали індивідуальним надбанням кожного, студенти побачили власний рольовий репертуар, почали відшукувати перспективи та можливості його розвитку, вдосконалення та відпрацювання. Студенти усвідомили, що слід працювати над зведенням до мінімуму неадекватних, а інколи й небажаних ролей (експерт, оцінювач, ментор, критик) та освоєнням ефективних, нових, цікавих і актуальних для сучасних психологів ролей.

Нами проаналізовано перспективу студентських бажань щодо виконуваних ними ролей, підвищення рівня їх сформованості та сприйняття як власних досягнень, які обов'язково увійдуть до рольового репертуару, адекватного змісту професійної діяльності.

Чим багатший діапазон соціальних ролей, виконуваних психологом, чим більша задоволеність особистості тими ролями, які вона виконує в процесі взаємодії (в групі, в колективі, в бригаді та ін.), тим вищою є її активність у спілкуванні та співпраці з іншими людьми (і клієнтами в тому числі). Ми намагалися розширити репертуар за рахунок їх удосконалення та диференціювання. Аналізуючи різні підходи до поняття роль, репертуар, рольовий репертуар, рольові теорії, їх зміст, структуру ми дійшли висновку: 1) саме рольовий репертуар є показником активності сучасного психолога, 2) зумовлює встановлення ним контактів з різними людьми, що потребують допомоги; 3) сприяє накопиченню досвіду та подальшої його передачі іншим.

Отож, рольовий репертуар є виявом активності особистості, засобом не лише розширення моделей поведінки, але й удосконалення його професійної діяльності, налагодження взаємин з різними групами людей, підвищення ефективності взаємодії (інтеракції), що спрямовані на розв'язання спільних завдань.

Таким чином, о порі постає необхідність у пошуку та міксуванні цікавих ролей розглядати їх як шлях до професіоналізму, рольового розвитку та рольової зрілості. Подальшу роботу у розширенні рольового репертуару ми вбачаємо в розробці психологічних тренінгів, майстер-класів та створенні розвивально-корекційних програм.



Література

1. Дуткевич Т.В., Савицька О.В. Практична психологія: Вступ у спеціальність. Навчальний посібник. К. Центр учбової літератури, 2007. 256с.

2. Зейгарник Б.В. Теории личности в заоубежной психологии / Б.В. Зейгарник. М. : Изд-во МГУ, 1982. 128с.

3. Лейтц Греете. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.Морено / Пер.с нем. - Издание 2-е, испр.и доп. - М., «Когито-Центр», 2007. - 380с. (Современная психотерапия).

4. Морено, Якоб Леви. / Пер.с англ. Г.Пимочкиной, Е.Рачковой. - 2-е изд., испр. - М. : Психотерапия, 2008. - 496с.

5. Немов Р.С. Психологический словарь / Роберт Семёнович Немов. М. : ВЛАДОС, 2007. 560с. С.367).

6. Основи практичної психології / В.Панок, Н.Чепелева, Т.Титаренко. К. : Либідь, 2001. 534с.

7. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В. Дубровиной. М. : Международная педагогическая академия, 1995. 376с.

8. Сучасний словник іншомовних слів : близько 30 000 слів і слопосполучень / Уклали 1. Скопенко, Т.В.Цимбалюк. К. : Довіра, 2006. 789с. (Словники України).

9. Тлумачний словник сучасної української мови : близько 50 000 слів / укладач М.Забіяка. К. : Арій 2007, 512с. С.386.

10. Шибутани Т. Социальная психология [пер. с англ. В. В. Ольшанского]/ Т. Шибутани. Ростов н/Д. : Феникс, 2002. 544 с

11. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції. К. : Либідь, 1996. 264с. References :

12. Dutkevych T.V., Savytska O.V. Praktychna psykholohiia: Vstup u spetsialnist. Navchalnyi posibnyk. K. Tsentr uchbovoi literatury, 2007. 256 s.

13. Zeiharnyk B.V. Teoryy lychnosty v zaoubezhnoi psykholohyy / B.V. Zeiharnyk. M. : Yzd-vo MHU, 1982. 128 s.

14. Leitts Hreete. Psykhodrama: teoryia y praktyka. Klassycheskaia psykhodrama Ya.L.Moreno / Per.s nem. - Yzdanye 2-e, yspr.y dop. - M., «Kohyto-Tsentr», 2007. - 380s. (Sovremennaia psykhoterapyia).

15. Moreno, Yakob Levy. / Per.s anhl. H.Pymochkynoi, E.Rachkovoi. - 2-e yzd., yspr. - M. : Psykhoterapyia, 2008. - 496 s.

16. Nemov R.S. Psykholohycheskyi slovar / Robert Semёnovych Nemov. M. : VLADOS, 2007. 560s. S.367).

17. Osnovy praktychnoi psykholohii / V.Panok, N.Chepeleva, T.Tytarenko. K. : Lybid, 2001. 534 s.

18. Rabochaia knyha shkolnoho psykholoha / Pod red. Y.V. Dubrovynoi. M. : Mezhdunarodnaia pedahohycheskaia akademyia, 1995. 376 s.

19. Suchasnyi slovnyk inshomovnykh sliv : blyzko 30 000 sliv i slopospoluchen / Uklaly

20. Skopenko, T.V.Tsymbaliuk. K. : Dovira, 2006. 789 s. (Slovnyky Ukrainy).

21. Tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy : blyzko 50 000 sliv / ukladach M.Zabiiaka. K. : Arii 2007, 512s. S.386.

22. Shybutany T. Sotsyalnaia psykholohyia [per. s anhl. V. V. Olshanskoho] / T. Shybutany. - Rostov n/D. : Fenyks, 2002. 544 s.

23. Yatsenko T.S. Psykholohichni osnovy hrupovoi psykhokorektsii. K. : Lybid, 1996. 264 s.

Размещено на Allbest.ru

...