Проблема переживання самотності особистістю в умовах військових дій (на прикладі емпіричного дослідженні студентів-психологів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі

Проблема переживання самотності особистістю в умовах військових дій (на прикладі емпіричного дослідженні студентів-психологів)

Федотова Тетяна Володимирівна кандидат психологічний наук, доцент

Українки, м. Луцьк

Анотація

Самотність особистості в науковій літературі розглядається неоднозначно. Вона передбачає, з однієї сторони, можливості для глибокого духовного розвитку особистості, а з другої - може сприяти деформації повноцінного психічного життя людини. В умовах військових дій, які характеризуються ситуацією невизначеності, інформаційного перевантаження, збільшення кількості стресорів та інше, в особистості, з однієї сторони може зростати потреба в афіліації, прагненні убезпечити себе шляхом кооперації, залучення до спільної діяльності, з другої сторони - необхідність економії власної психічної енергії, емоційна черствість, відсторонення від інших, занурення та захоплення власними переживаннями, що призводить до переживання самотності особистістю навіть за умови перебування в колі близьких людей.

Проблема самотності представлена значною кількістю публікацій психологів (В. Ананьєв, Р. Вейс, С. Корчагіна, М. Миронець, Л. Пепло, О. Помазова, І. Слободчикова, А. Уханова, Ю. Швалба та інших). Проте, не зважаючи на велику кількість праць, існує необхідність подальших напрацювань в цьому напрямку. Так, до прикладу, вивчення проблеми самотності особистості в умовах військових дій, потребує не лише з'ясування специфіки її вияву, а й вихід в практичну площину - надання психологічної підтримки та допомоги особам, які гостро переживають стан самотності.

З метою вивчення переживання самотності студентами-психологами в умовах військових дій, впродовж другої половини квітня 2022 року було проведене пілотажне онлайн дослідження. Результат аналізу студентських есе засвідчив зростання рівня суб'єктивного відчуття самотності і емоційного спрямування автонаративів (емоційно-негативного типу) із початком військових дій. В усіх діагностованих спостерігаємо підвищене переживання рівня тимчасової самотності, як результату впливу відповідної стресової ситуації (початку військових дій), та зміни в структурі цінностей особистості. У студентів із низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності констатуємо певне її неприйняття та бажання швидко подолати, прагнення відновити психічну рівновагу власними силами. Респонденти із середнім рівнем суб'єктивного відчуття самотності переживають щодо нестачі соціального спілкування чи втрати звичних контактів, але опираючись на психологічні ресурси, вони здатні відновити свою психічну рівновагу, обернути самотність в позитивний ракурс. Особи з високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності переживають спустошеність та безпорадність. Втікаючи від самотності, з однієї сторони, вони можуть активно включатися у соціальне життя, виснажуючи себе (наприклад, надмірним залучення у волонтерську діяльність), з іншої - повністю ізолюватися чи бути абсолютно пасивними у взаємодії з іншими людьми.

Проведене емпіричне дослідження має перспективу подальшого наукового пошуку.

Ключові слова: усамітнення, ізоляція, стрес, стресостійкість, небезпека, військові дії.

Abstract

Fedotova Tetiana Volodymyrivna PhD of Psychology, Associate Professor, Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, Ukraine, Potapova St., 9, Lutsk

THE PROBLEM OF EXPERIENCE OF LONELINESS OF PERSONALITY IN CONDITIONS OF MILITARY ACTION (ON THE EXAMPLE OF EMPIRICAL STUDY OF STUDENTS-PSYCHOLOGISTS)

The loneliness of the individual in the scientific literature is considered ambiguous. It provides, on the one hand, opportunities for deep spiritual development of the individual, and on the other - can contribute to the deformation of the full mental life of man. In conditions of hostilities, characterized by a situation of uncertainty, information overload, increased stressors, etc., in the individual, on the one hand may increase the need for affiliation, the desire to protect themselves through cooperation, involvement in joint activities, on the other hand - the need to save their own mental health. energy, emotional callousness, alienation from others, immersion and fascination with their own experiences, which leads to the experience of loneliness as a person, even when in a circle of loved ones.

The problem of loneliness is represented by a significant number of publications by psychologists (V. Ananiev, R. Weiss, S. Korchagina, M. Myronets, L. Peplo, O. Pomazov, I. Slobodchikov, A. Ukhanov, Y. Shvalba and others). However, despite the large number of works, there is a need for further work in this direction. For example, studying the problem of loneliness in the face of war requires not only to clarify the specifics of its manifestation, but also to get into the practical plane - providing psychological support and assistance to people who are acutely experiencing loneliness.

In order to study the experience of loneliness by students of psychology in the context of hostilities, during the second half of April 2022, an online pilot study was conducted. The analysis of student essays showed an increase in the level of subjective feelings of loneliness and emotional orientation of self-narratives (emotional-negative type) with the beginning of hostilities. In all diagnosed we observe an increased experience of the level of temporary loneliness, as a result of the impact of the stressful situation (the beginning of hostilities), and changes in the structure of personal values.

In students with a low level of subjective feelings of loneliness, we state a certain rejection of it and a desire to overcome it quickly, the desire to restore mental balance on their own. Respondents with an average level of subjective feelings of loneliness are worried about the lack of social communication or loss of habitual contacts, but relying on psychological resources, they can restore their mental balance, turn loneliness into a positive perspective. People with a high level of subjective feelings of loneliness experience devastation and helplessness. Fleeing loneliness, on the one hand, they can be actively involved in social life, exhausting themselves (for example, excessive involvement in volunteering), on the other - completely isolated or be completely passive in interacting with other people.

The conducted empirical research has the prospect of further scientific research.

Keywords: loneliness, isolation, stress, resilience, danger, military action.

Постановка проблеми

Панування пандемії Covid-19 поставило під загрозу не лише фізичне здоров'я людства, а й психологічне, спонукаючи людей убезпечити себе, сприяло обмеженню їх пересування та зумовило запровадження карантинних обмежень у вигляді ізоляції під час дистанційного навчання та праці у віддаленому режимі. Замкненість у обмеженому просторі призвела до збільшення числа скарг людей на переживання негативних почуттів (агресії, розпачу, тривожності, страху тощо) та станів (фрустрації, втоми, апатії, депресії тощо), що опосередковано сприяло зростанню рівня соціального відчуження та ізольованості особистості. Тому актуальність вивчення проблематики самотності не викликає жодних сумнівів, адже пандемія лише загострила відповідну проблему. Насправді у зв'язку із розповсюдженням комп'ютерних технологій, захопленням соціальними мережами та надмірною діджиталізацією в усіх сферах суспільства, особистість втрачає можливість живого спілкування, емоційно відсторонюється від інших людей, занурюючись у себе.

Сьогодення в Україні поглиблює проблему самотності ще більше. В умовах активних військових дій, що зумовлюють ситуації невизначеності, інформаційного перевантаження, збільшення кількості стресорів, в особистості з однієї сторони може зростати потреба в афіліації (прагненні убезпечити себе шляхом кооперації, залучення до спільної діяльності з іншими людьми), з другої сторони - різко зростає необхідність економії власної психічної енергії (як частковий приклад гіпотези урбаністичного перевантаження С. Мілграма), що може призводити до емоційного огрубіння, зниження рівня емпатії та ігнорування потреб іншої особистості, відсторонення від інших, занурення та захоплення власними переживаннями, що призводить до переживання самотності особистістю навіть за умови перебування в колі близьких людей. Тому вивчення проблеми самотності в умовах військових дій потребує не лише з'ясування специфіки її прояву, а й вихід в практичну площину - надання психологічної підтримки та допомоги особам, які гостро переживають самотність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема самотності представлена значною кількістю публікацій в різних галузях науки. Відповідні напрацювання знайшли своє відображення й у працях психологів: В. Ананьєва [1], Р. Вейса [2], С. Корчагіної [3], М. Миронець [5], Л. Пепло [6], О. Помазової [7], І. Слободчикова [8], А. Уханової [9], Т. Федотової[10], Н.Чепелєвої [11], Ю. Швалба [12] та інших.

Будучи багатогранною проблемою, самотність містить у собі з однієї сторони можливості для глибокого духовного розвитку особистості, а з другої - може сприяти деформації повноцінного психічного життя людини. Зокрема, В. Ананьєв зазначав, що цивілізаційний прогрес сприяє зростанню переживання самотності особистістю, призводить до посилення конфлікту між особистістю як суб'єктом спілкування та знеособленням в спілкуванні (мається на увазі надмірне залученням інформаційних технологій у суспільне життя) [1].

Науковці наголошують на принциповій відмінності усамітнення та самотності і характерних рисах самотньої особистості (нарцисизм, ворожість, прагнення влади, манія величі та всемогутності тощо) [4]. Проте зауважують, що самотність є нормальним станом балансування між наявним та бажаним рівнем соціальних контактів, а її чинниками можуть бути як індивідуальні, так й соціальні фактори [8].

Аналізуючи природу самотності Р. Вейс виокремлює детермінанти її появи: фактор ситуації чи власне самої особистості та фактор соціальних взаємин, які склалися у результаті міжособистісної взаємодії (прихильність, оцінка тощо). Науковець зазначає. що відповідно до афективних реакцій можна виокремити такі типи самотності: емоційна самотність (виникає внаслідок відсутності тісної інтимної прихильності, її супроводжують неспокій, тривога та порожнеча) та соціальну самотність (зумовлена відсутністю дружнього зв'язку чи почуття спільності, що викликає відчуття туги чи переживання соціальної маргінальності) [2].

Л. Пепло, М. Міцелі та Б. Мораш наголошують на значущості власного усвідомлення та сприйняття особистістю себе як самотньої. Тобто у випадку, якщо людина визначає та оцінює себе як самотню особистість, її почуття самотності зростають, зміцнюються та можуть перебільшуватись [6].

О. Помазова здійснює теоретичний аналіз специфіки самотності, розрізняючи самотність, ізоляцію та усамітнення. Вона виокремлює соціальні передумови її виникнення (у поєднанні з розвитком суспільства) та індивідуально-особистісні (пов'язані з «Я-свідомістю» особистості) [7].

М. Миронець з'ясовує психологічні особливості переживання самотності в підлітковому віці, виокремлюючи основні групи причин її виникнення: індивідуальні (самооцінка, сором'язливість, страх відторгнення тощо), вікові, особливості мікросоціуму, характер взаємин в сім'ї, особливості виховання, стресові ситуації, трансформація соціальних та політичних процесів в країні [5].

А. Уханова, концептуалізуючи поняття об'єктивної і суб'єктивної самотності, провела ґрунтовне емпіричне дослідження, в якому визначила рівні об'єктивної і суб'єктивної самотності в підлітків та встановила їх чинники [9].

Проте, не зважаючи на наявні напрацювання у дослідженні переживання самотності особистістю, відповідна проблематика не втратила своєї актуальності та потребує подальшого вивчення.

Мета статті полягає в аналізі емпіричних результатів пілотажного дослідження переживання самотності студентами-психологами в умовах військових дій.

Виклад основного матеріалу

Для реалізації поставленої мети було застосовано такі методи: комплекс психодіагностичних методів, представлений методикою діагностики суб'єктивного відчуття самотності (Д. Рассел, М. Фергюсон), методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова) та методом наративу; математичні методи: визначення середньогрупових результатів, кількісний та відсотковий аналіз; статистичні методи: однофакторний дисперсійний та кореляційний аналіз. Дослідження було проведене на базі факультету психології Волинського національного університету імені Лесі Українки. Загальна кількість діагностованих 42 особи віком 17-18 років (4 хлопці та 38 дівчат), усі вони навчаються на спеціальності «психологія» та добровільно погодилися на участь у дослідженні. Саме дослідження проводилося онлайн впродовж другої половини квітня 2022 року.

Процедура дослідження відбувалася у такі етапи: на першому студентам пропонувалося написати есе на тему «Мій досвід переживання війни»; на другому - діагностовані проходили, яке дозволило визначити: рівень та тип самотності; третій етап передбачав кількісний та якісний аналіз показників проведеної діагностики, інтерпретацію одержаних результатів дослідження. Практика застосування наративу в психології на сьогодні є доволі розповсюдженою. Цей метод виконує важливу роль в організації, структуруванні та представленні життєвого досвіду особистості, є засобом саморозуміння та особистісного зростання. У дослідженні наративи було проаналізовано відповідно до їх типології: емоційно-нейтральний, емоційно- позитивний, емоційно-негативний та амбівалентний [11].

На рис.1. представлено відсотковий розподіл респондентів за методикою діагностики суб'єктивного відчуття самотності (Д. Рассел, М. Фергюсон). самотність психологічний переживання

Рис. 1. Відсоткове представлення студентів згідно рівня суб'єктивного відчуття самотності за методикою Д. Рассела, М. Фергюсона

Отже, констатуємо (рис.1): 36% студентів мають низький рівень переживання самотності, 52% осіб - середній рівень і 12% опитаних засвідчили високий рівень переживання самотності. Відповідно до результатів проведеної методики було виокремлено три групи діагностованих: група 1 - студенти з низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності (15 осіб); група 2 - особи з середнім її рівнем (22 студенти); група 3 - респонденти з високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності (5 осіб).

Також було визначено статистично значущі відмінності у показниках суб'єктивного відчуття самотності: в студентів із високим та низьким її рівнем (F = 4,33 при а > 0,05) та опитаних із середнім та високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності (F = 3, 97 при а > 0,05).

У 2015 році ми проводили аналогічне тестування за вище вказаною методикою студентів-психологів першого-другого курсів Волинського національного університету й відсотковий розподіл опитаних згідно рівня переживання самотності був дещо іншим (у 57 % студентів ми визначили низький рівень суб'єктивного відчуття самотності; у 40% - середній і у 3% респондентів - високий її рівень) [10].

Тобто можна припускати, що загалом самотність є значимим аспектом життя особистості, особливо в ранньому юнацькому віці, коли може виступати одним із важливих джерел самопізнання, рефлексії та маркером наявного досвіду соціальних контактів особистості.

Хоча й відповідне зростання рівня суб'єктивного відчуття самотності в студентів нашого останнього дослідження можна пояснити досвідом організації життя та навчання в умовах вирування пандемії Covid-19, аналіз їх автонаративів засвідчив підвищення рівня суб'єктивного відчуття самотності та їх емоційного спрямування - домінування емоційно-негативного типу наративу військовими діями на території нашої країни (відповідні результати кореляції наведено нижче).

Відсотковий розподіл діагностованих студентів із низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова) зображено на рис.2.

Рис.2 Відсотковий розподіл студентів першої груп за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова)

Примітка: 1 - тимчасова самотність; 2 - постійна самотність; 3 - емоційна самотність; 4 - поведінкова самотність; 5 - когнітивна самотність

Отже на рис.2 бачимо, що в студентів із низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності: у 45% осіб визначено тимчасовий вид самотності, у 18% опитаних констатовано емоційний та когнітивний вид самотності, 14% респондентів продемонстрували поведінкову та 5% - постійну самотність.

Тобто у відповідної групи студентів тимчасовий вид самотності пояснюється станом зумовленим самою стресовою ситуацією - початком війни, проте, як зазначає авторка методики, після певного проміжку часу особи, в яких визначено цей вид самотності, зазвичай пристосовуються до ситуації та приймають свої життєві втрати.

Відсотковий розподіл діагностованих студентів із середнім рівнем суб'єктивного відчуття самотності за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова) зображено на рис.3.

Рис.3 Відсотковий розподіл студентів другої груп за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова)

Примітка: 1 - тимчасова самотність; 2 - постійна самотність; 3 - емоційна самотність; 4 - поведінкова самотність; 5 - когнітивна самотність

В респондентів із середнім рівнем суб'єктивного відчуття самотності: у 33% осіб констатовано тимчасову самотність, у 23% студентів визначено когнітивну самотність, 20% опитаних демонструють поведінкову самотність, в 16% юнаків - емоційна та у 8% респондентів постійна самотність.

Тобто в цієї групи студентів наявність високого рівня тимчасової та когнітивної самотності свідчить як про вплив наявної стресової ситуації, зумовленої початком війни, так й про переживання спустошеності, відчуження, різкої зміни пріоритетних установок та ціннісних орієнтацій, поглядів та прагнень. Отже, гіпотетично можна припустити, що зазначені види самотності можуть знизитися у результаті пристосовування й прийняття власних життєвих втрат та вибудовування нової ціннісно-смислової структури особистості. Відсотковий розподіл діагностованих студентів із високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова) зображено на рис.4.

Рис.4 Відсотковий розподіл студентів третьої груп за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова)

Примітка: 1 - тимчасова самотність; 2 - постійна самотність; 3 - емоційна самотність; 4 - поведінкова самотність; 5 - когнітивна самотність

В студентів із високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності відсотковий розподіл за шкалами методики виявився дещо відмінним від двох попередніх груп: у 25 % осіб виявлено поведінковий та когнітивний види самотності, у 18% опитаних - постійний й емоційний види самотності та у 14% - тимчасовий вид самотності.

Тобто стан самотності переживається ними як результат усвідомлення наявності ситуації власної депривації, втрати певних зв'язків з оточуючими чи нестачі доступного кола спілкування, втрати відчуття єдності та включеності в референтну групу тощо. З іншої сторони можна також говорити про різку зміну їх ціннісних орієнтацій, пріоритетних установок, інтересів та прагнень.

Відсотковий розподіл діагностованих трьох груп за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова) зображено на рис.5.

Рис.5 Порівняння відсоткового представлення студентів трьох груп за методикою діагностики переживання самотності (Є. Рогова) Примітка: 1 - тимчасова самотність; 2 - постійна самотність; 3 - емоційна самотність; 4 - поведінкова самотність; 5 - когнітивна самотність

Отже, з рис.5 видно, що найвищий відсоток діагностованих визначено за шкалою тимчасової самотності: 45% студентів з низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності та 33% осіб із середнім рівнем суб'єктивного відчуття самотності.

Незначну відмінність у відсотковому представлені опитаних бачимо за шкалами методики: тимчасової самотності (14% осіб - в третій групі), поведінкової самотності (14% студентів - в першій групі), емоційної самотності (16% опитаних - в другій групі); поведінкової (20% респондентів другій групі і 25% осіб в третій групі) і когнітивної (23% - в другій та 25% осіб в третій групі). Однаковий відсоток (18% осіб) студентів визначено за такими шкалами методики як: постійна і емоційна самотність - в третій групі, емоційна і когнітивна самотність - в першій групі.

Найнижчий відсоток діагностованих визначено за постійною самотністю: 5% студентів - в першій групі та 8% - в другій групі.

Статистично значущі відмінності у показниках видів самотності було визначено: в студентів із високим та низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності за шкалами когнітивної (F = 3,91 при а > 0,05) та поведінкової (F = 4,01 при а > 0,05) самотності, а також опитаних із низьким, середнім та високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності за шкалою тимчасової самотності (F = 3, 61 при а > 0,05).

Отже, в студентів першої групи (із низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності) самотність виявляється як короткочасний стан на стресову ситуацію (в даному випадку, як реакція на військові дії), що зумовлюється також втратою чи порушенням емоційних зв'язків, певним неприйняттям своєї самотності та перебудовою структури цінностей особистості, зміною її інтересів чи прагнень. Проте можна припускати, що адаптувавшись до нових умов життя та відповідних змін, відповідні особи зможуть подолати власну самотність та повернути собі психічну рівновагу.

В діагностованих другої групи (із середнім рівнем суб'єктивного відчуття самотності) самотність спричинена не лише їх реагуванням на військові дії, а й змінами у звичному спілкуванні (загостренні почуття спільності та єдності з друзями, другою половинкою тощо), нестачею соціального спілкування чи загалом втратою звичних контактів (у відповідності до наративів - потребою переїзду в нове і безпечне місце тимчасового проживання), зміною кола інтересів та пріоритетів у своєму житті. Зайшовши психологічні ресурси, вони мають змогу відновити свою психічну рівновагу та обернути самотність в позитив, на власну користь - шляхом пізнання себе, своїх можливостей та напрямків подальшого саморозвитку; значна кількість студентів цієї групи зазначила, що написання есе спонукало їх переосмислити свій досвід подій перших двох тижнів війни та дозволив по-іншому оцінити себе в ситуації й визначити подальшу стратегію поведінки.

Студенти групи з високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності переживають спустошеність, певну відчуженість та безпорадність. Вони втратили свої сенси й знаходяться в пошуку нових цінностей та смислів, проте самотність для них може слугувати певним джерелом для внутрішнього зростання. Тому в них можна спостерігати як активне включення у волонтерську діяльність, активне спілкування, збільшення кількості соціальних контактів (аж до виснаження), так й повну відстороненість й пасивність у взаємодії з іншими людьми.

Визначені статистично значимі зв'язки, які вираховували завдяки коефіцієнту кореляції Пірсона, засвідчили таке: в діагностованих першої групи зв'язок типу автонаративу з тимчасовою самотністю (r=0,52; p<0,05); в студентів другої групи - типу автонаративу з когнітивним (r=0,44; p<0,05) та поведінковим (r=0,51; p<0,05) видами самотності; в респондентів третьої групи - кореляцію типу автонаративу з рівнем самотності (r=0,89; p<0,05), когнітивним (r=0,91; p<0,05) та емоційним (r=0,90; p<0,05) видами самотності.

Висновки

Результати аналізу студентських есе засвідчив зростання суб'єктивного відчуття самотності та емоційного спрямування автонаративів (їх емоційно-негативний тип) в результаті військових дій.

В усіх діагностованих початок військових дій засвідчив зростання переживання тимчасової самотності, як результату впливу відповідної стресової ситуації та певну перебудову структури цінностей особистості, зміни її інтересів і прагнень.

Проте у студентів із низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності спостерігаємо певне її неприйняття, бажання швидко її подолати, прагнення відновити психічну рівновагу власними силами. Респонденти із середнім рівнем суб'єктивного відчуття самотності переживають щодо нестачі соціального спілкування та втрати звичних контактів, але використовуючи психологічні ресурси, вони можуть відновити свою психічну рівновагу, обернути самотність в позитивний ракурс. Особи з високим рівнем суб'єктивного відчуття самотності переживають спустошеність та безпорадність: втікаючи від самотності, вони з одної сторони можуть активно включатися у соціальне життя (волонтерську діяльність) чи повністю відсторонюватися й бути абсолютно пасивними у взаємодії з іншими людьми.

Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо у проведенні ґрунтовного емпіричного дослідження шляхом розширення арсеналу методик та вибірки досліджуваних у вивченні переживання самотності особистості в умовах військових дій та розробці програми психологічної підтримки та супроводу осіб із гострим переживанням самотності.

Література

1. Ананьев В. Г. Избранные труды. В двух томах. Том 1. Москва: Педагогика, 1980. 230 с.

2. Вейс Р. С. Вопросы изучения одиночества. Сборник статей «Лабиринты одиночества». Москва: Прогресс, 1989. С. 401-416.

3. Корчагина С. Г. Генезис, виды и проявления одиночества [монография]. Москва: Московский психолого-социальный институт, 2005. 196 с.

4. Лабиринты одиночества: Пер. с англ./ Под ред. Е. Н. Покровского. Москва: Прогресс, 1989. 624 с.

5. Миронець, М. Г. Психологічні особливості переживання самотності в підлітковому віці. Наука і освіта. 2013. № 1-2. С. 66-68.

6. Пепло Л., Мицелии М., Морали Д. Одиночество и самооценка. В кн. Самосознание и защитные механизмы личности. Самара: Изд. Дом «Бахрах», 2003. С.261-281.

7. Помазова О. В. Самотність як психологічний феномен. Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». Випуск 23. 2013. С. 206-214.

8. Слободчиков И. М. Современные исследования переживания одиночества. Психологическая наука и образование. 2007. №3. С.27-34.

9. Уханова А.І. Поняття об'єктивної та суб'єктивної самотності та чинники, що визначають її формування в підлітковому віці. Теорія і практика сучасної психології. 2019. №6. Том 2. С. 123-127.

10. Федотова Т. В. Особливості переживання самотності в осіб раннього юнацького віку. Психологічні перспективи. Випуск 26. Луцьк : Вежа-Друк, 2015. С. 297-308.

11. Чепелева Н. В. Проблеми психологической герменевтики. К. : Издательство Национального педагогического университетат им. Н.П. Драгоманова, 2009.

12. Швалб Ю. М., Данчева О .В. Одиночество : социально-психологические проблемы. Киев : Сфера, 1991. 325 с.

References

1. Anan'ev, V. G. (1980). Izbrannye trudy [Selected Works]. (vol. 1-2). Moskva: Pedagogika [in Russian].

2. Vejs, R. S. (1989). Voprosy izuchenija odinochestva [Questions of studying loneliness]. Sbornik state] «Labirinty odinochestva» - Collection of articles "Labyrinths of loneliness", 401-416 [in Russian].

3. Korchagina, S. G. (2005). Genezis, vidy i projavlenija odinochestva [Genesis, types and manifestations of loneliness]. Moskva: Moskovskij psihologo-social'nyj institute [in Russian].

4. Pokrovskiy, E. N. (1898). Labirinty odinochestv [Labyrinths of lonelines]. Moskva: Progress [in Russian].

5. Mironec', M. G. (2013). Psihologichni osoblivosti perezhivannja samotnosti v pidlitkovomu vici [Psychological features of the experience of self-reliance in the middle age]. Nauka і osvita - Science and enlightenment, 1-2, 66-68 [in Ukrainian].

6. Peplo, L., Micelii, M., Morali, D. (2003). Odinochestvo i samoocenka. V kn. Samosoznanie i zashhitnye mehanizmy lichnosti [Loneliness and self-esteem. In book. Self-consciousness and protective mechanisms of personality]. Samara: Izd. Dom «Bahrah» [in Russian].

7. Pomazova, O. V. (2013). Samotnist' jak psihologichnij fenomen [Self-esteem as a psychological phenomenon]. Naukovi zapiski. Serija «Psihologija і pedagogika» - Science notes. Series "Psychology and Pedagogy", 23, 206-214 [in Ukrainian].

8. Slobodchikov, I. M. (2007). Sovremennye issledovanija perezhivanija odinochestva [Modern studies of the experience of loneliness]. Psihologicheskaja nauka i obrazovanie - Psychological science and education, 3, 27-34 [in Russian].

9. Uhanova, Л.І. (2019). Ponjattja ob^ktivnoi ta sub^ktivnoi samotnosti ta chinniki, shho viznachajut' її formuvannja v pidlitkovomu vici [The understanding of the objective and subjective self-identity of those officials that signify molding in a podlitkovo vitsi]. Teorija і praktika suchasnot psihologit - Theory and practice of modern psychology, 6, 2, 123-127 [in Ukrainian].

10. Fedotova, T. V. (2015). Osoblivosti perezhivannja samotnosti v osib rann'ogo junac'kogo viku [Peculiarities of self-experience in the early youthful age]. Psihologichni perspektivi - Psychological perspectives, 26, 297-308 [in Ukrainian].

11. Chepeleva, N. V. (2009). Problemi psihologicheskoj germenevtiki [Problems of psychological hermeneutics]. K. : Izdatel'stvo Nacional'nogo pedagogicheskogo universitetat im. N.P. Dragomanova [in Ukrainian].

12. Shvalb, Ju. M., Dancheva, O .V. (1991). Odinochestvo : social'no-psihologicheskie problem [Loneliness: socio-psychological problems]. Kiev : Sfera [in Russian].

Размещено на Allbest.ru