Установки як прояв соціальної зрілості особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

УСТАНОВКИ ЯК ПРОЯВ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Ковальчук Анна Сергіївна, здобувач вищої освіти доктора філософії

кафедри психології та особистісного розвитку

Навчально-наукового інституту менеджменту та психології

ДЗВО «Університет менеджменту освіти»,

вул. Січових Стрільців, 52-А, м. Київ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу установки як проявленню соціальної зрілості особистості. Феномен установки розглядається з різних поглядів науковців, надано тлумачення цьому поняттю. Сутність установки розкривається як внутрішня стала позиція суб'єкта до об'єктів зовнішньої дійсності. Аналіз вивчення попередніх робіт дослідників в цій тематиці допоміг системно підійти до розуміння важливості формування у людини ставлення до різних аспектів життя із врахуванням попереднього досвіду метою особистісного зростання та конструктивної взаємодії.

Основна думка та увага була присвячена наявності у людини життєвих установок або як ще їх називають близькими за значенням ставлення, атитюдів. У статті розкриваються компоненти структури соціальної установки за М. Смітом. Більш детально розкриті та представлені компоненти життєдіяльних установок особистості.

Досить доцільним було зазначити процес формування соціальних установок А. Дев'яткіна, який включає в себе декілька рівнів, які ведуть від несвідомого ставлення людини до усвідомлених активних дій по відношенню до оточення. Не менш важливим є представлення функцій, якими наповнені соціальні установки за Д. Штальбергом та Д. Фреєм.

Охарактеризовано соціальну зрілість особистості як ціннісне надбання психіки людини. Проведено співвідношення на знайдено певну схожість між наявність в індивіда життєвих установок та сформованістю соціальної зрілості, яка проявляється у конструктивному ставленні до зовнішнього середовища. соціальна установка зрілість особистість

Була підкреслена значущість розвитку соціальної зрілості для підвищення внутрішнього потенціалу, який можна буде підкріпити внутрішніми установками на основі попереднього життєвого досвіду. Своєрідність набутого ставлення до життя визначатиме на скільки особистість буде соціально зрілою та компетентною у життєвих питаннях.

Ключові слова: установка, соціальна установка, атитюд, компоненти, соціальна зрілість.

Abstract

Kovalchuk Anna Serhiivna, Candidate of Higher Education, Doctor of Philosophy, Department of Psychology and Personal Development, Educational and Scientific Institute of Management and Psychology, University of Education Management, Sichovykh Striltsiv St., 52-A, Kyiv.

ATTITUDES AS A MANIFESTATION OF SOCIAL MATURITY OF PERSONALITY.

The article is devoted to the theoretical analysis of the installation as a manifestation of the social maturity of the individual. The phenomenon of installation is considered from different points of view of scientists, the interpretation of this concept is given. The essence of the installation is revealed as the internal constant position of the subject to the objects of external reality. The analysis of the study of previous works of researchers in this topic helped to systematically approach the understanding of the importance of forming a person's attitude to various aspects of life, taking into account previous experience for personal growth and constructive interaction.

The main idea and attention was devoted to the presence of a person's life attitudes or as they are called close in meaning to attitude, attitudes. The article reveals the components of the structure of the social attitude according to M. Smith. The components of the vital attitudes of the individual are revealed and presented in more detail. It was quite expedient to mention the process of formation of A. Devyatkin's social attitudes, which includes several levels, which lead from the unconscious attitude of a person to conscious active actions in relation to the environment. No less important is the presentation of the functions that fill the social attitudes of D. Stahlberg and D. Frey. The social maturity of the individual is characterized as a valuable asset of the human psyche. A certain similarity is found between the presence of an individual's life attitudes and the formation of social maturity, which is manifested in a constructive attitude to the external environment. The importance of developing social maturity to increase internal potential, which can be supported by internal attitudes based on previous life experience, was emphasized. The originality of the acquired attitude to life will determine how much a person will be socially mature and competent in life issues.

Keywords: attitude, social attitude, components, social maturity

Постановка проблеми

Життєва позиція є показником внутрішньої сили, особистісного розвитку та становнення повноцінно сформованої особистості, яка може адекватно сприймати життя та сформувати власне ставлення до нього. Установки проявляються у поведінці особистості та можуть пояснювати причини дій та вчинків людини, проаналізувати їх життєвий досвід та вміння використати його як інструмент для конструктивної взаємодії з оточенням.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням установки займалися такі вчені: В.Г. Норакідзе, Д.Н. Узнадзе, С.Л. Рубінштейн, А.Б. Сахаров, А.Ф. Зелінський, Б. Ядов та ін. Соціальні установки були предметом дослідження таких психологів як Г. Олпорт, Е.Фромм, М. Рокич.

Мета статті - проаналізувати та розкрити значення установок як прояву соціальної зрілості особистості.

Виклад основного матеріалу

Механізмом протистояння психологічному натиску оточення виступають установки особистості, які формуються протягом всього життя. Вони є тим бар'єром, що не дає стихійно впливати зовнішньому середовищу на психіку людини, нав'язувати думку, піддаватися та слідувати стереотипам. Саме такі новоутворення особистості є проявленням соціальної зрілості.

Відкриттю явища «установка» психологія завдячує грузинському психологу Д. Узнадзе, який вбачав в ній внутрішню готовність особистості до певних активних дій, при цьому керуючись особистісними потребами та об'єктивною ситуацією, що склалася [1].

Американські соціологи В. Томас і Ф. Знанецький соціальну установку тлумачили як певний психічний стан переживання індивідом цінності, значення або смислу соціального об'єкта. Зміст такого переживання зумовлюють зовнішні, тобто локалізовані в соціумі, об'єкти [2].

Г. Олпорта, установка є психонервовою готовністю індивіда до реакції на всі об'єкти, ситуації, з якими він пов'язаний [2].

Соціальна установка визначається як стійке ставлення людини до людей, соціальних груп, організацій, процесів і подій, що відбуваються в суспільстві [3].

Щодо установки поведінки, то Ш. Чхартішвілі стверджує, що вона прагне прийняти структуру об'єктивно даної ситуації з тим, щоб бути в змозі на її основі здійснити відповідну цій ситуації поведінку, а фіксована установка сама нав'язує свою структуру того відрізку об'єктивної дійсності, стосовно якої вона приводиться в дію [4].

За М. Смітом [6] соціальна установка має трьох компоненту структуру:

Рис. 1. Структура соціальної установки (за М. Смітом)

Представлена структура дає підстави вважати, що установка особистості включає в себе дії, почуття та знання про об'єкт, на який направлене ставлення.

А. Цильмах пропонує нам наступні складові установок та їх характеристику (Рис.2.)

Рис. 2. Компоненти життєдіяльних установок [5]

Розглянемо більш детально компоненти установок:

1) когнітивний - базується на узагальнених повсякденних, професійних, наукових і т.д. знаннях, їх особистісної оцінці та виборі суб'єктивних світоглядних норм і аксіом. Цей коспонент включає в себе:

• перцептивний - результат процесу сприйняття світоглядних норм і аксіом, що забезпечує побудову предметного образу певного виду установки;

• інформаційний - ступінь обізнаності індивіда щодо певних світоглядних норм і аксіом;

• орієнтаційний - різноманітність світоглядних норм і аксіом щодо тактики і способів дій в різних ситуаціях і їх наслідків і т.п .;

2) афективний - це емоційне реагування особистості на об'єкти і суб'єкти установки. До нього входять:

• чуттєвий - переживання індивідом почуття симпатії або антипатії до об'єкту установки;

• оцінний - суб'єктивна і об'єктивна оцінка світоглядних аксіом і норм життєдіяльності та визначення лінії поведінки індивіда і т..;

• ціннісний - ставлення до світу і до самого себе на основі певної ієрархії світоглядних норм і аксіом;

3) операційний - відбір і реалізація світоглядних норм і аксіом в процес життєдіяльності.

• конатівний - мотиваційна і вольова регуляція поведінки при реалізації аксіом і норм;

• мобілізаційний - готовність діяти певним чином і дотримуватися соціально прийнятих аксіом і норм життєдіяльності;

• дієвий - власне процес застосування норм і аксіом в життєдіяльність.

Щодо процесу формування установки, згідно з позицією А. Дев'яткіна, перший рівень установки базується на теорії Д. Узнадзе: установка як «несвідоме психічне явище» виникає при взаємодії особистості з оточенням завдяки комбінації «потреби» індивіда і «ситуації її задоволення». Різноманітність механізмів формування атитюдів, представлених з соціальної психології, знаходять своє відображення на другому рівні формування установки - рівні атитюда. Когнітивний і афективний компоненти структури установки представлені на даному рівні; визначальний вплив мають минулий досвід і навчання. Поведінковий компонент атитюда відповідає третьому рівню, який слід охарактеризувати як рівень тенденції до дій, на якому посилюють свій вплив фактори зовнішнього середовища. Всі три рівні установки складають поняття «соціальної установки» і пов'язані виключно з індивідом [6]. Таким чином, модель формування установки має певну послідовність рівнів, починаючи від підсвідомого внутрішнього ставлення до конкретних дій відносно оточення.

Розглядаючи установки як складову структури особистості, доцільно розглянути роль та ціннісну смислову, яку вони виконують у житті людини.

Установки, за Д. Штальбергом та Д. Фреєм, мають наступні функції:

1) функція его-захисту - механізм дії установки, подібний до дії захистів раціоналізації та проекції; установка захищає від негативних емоцій по відношенню до себе або власної соціальної групи через виникнення цих емоцій по відношенню до інших груп;

2) ціннісно-експресивна функція самореалізації пояснює прагнення особистості виражати установки, які відбивають їх власні цінності або уявлення про себе;

3) інструментальна функція - установки допомагають досягати бажаних цілей та уникати небажаних, вираження установок само по собі може виступати нагородою чи покаранням;

4) пізнавальна функція - установки організують та структурують хаотичний світ особистості, дозволяють розпізнавати та класифікувати інформацію, що постійно поступає [7].

Аналізуючи феномен установки, варто наголосити, що його своєрідне проявлення, вміння узгоджено зі своїм внутрішнім ставленням керувати відповідним чином поведінкою, є проявленням соціально зрілої особистості.

Соціальна зрілість розглядається як стійкий стан особистості, що характеризується цілісністю, передбачуваністю, соціальною спрямованістю поведінки в усіх сферах життєдіяльності. Зріла особистість - це особистість, яка активно володіє своїм оточенням, володіє стійким єдністю особистісних рис і ціннісних орієнтацій і здатна правильно сприймати людей і себе [8].

Т. Комар [9] пропонує нам узагальнену структури соціальної зрілості особистості:

1) когнітивно-мотиваційний компонент передбачає наявність знань, соціальних уявлень та системи цінностей особистості; соціальний інтелект, дивергентне мислення, творчий пошук, планування життєвого сценарію, знання життєвих криз, розуміння соціальної дійсності, обрання фаху;

2) рефлексивний компонент передбачає психічну саморегуляцію, керування почуттями, психосексуальну грамотність, самостійність, розуміння соціальних ролей, вміння відчувати нюанси соціальної ситуації, розв'язувати проблемні ситуації, відповідальність;

3) операційно-технологічний компонент характеризується наявністю певного соціального досвіду, навичок ефективної взаємодії з соціумом, вміння діяти адекватно ситуації, розмаїття технік поведінки, виконання соціальних ролей, вміння виходити з конфліктної ситуації.

Можна помітити, що характеристика соціальної зрілості особистої та установки людини, в певній мірі, описують схожі якості характеру, внутрішні надбання, компоненти в цілому. Це означає, що людина, яка вміє контролювати свої емоції, співвідносити своє ставлення та проявлення його в окремих ситуаціях, враховуючи попередній досвід, є соціально зрілою у своєму відношенні до інших.

Г. Сухобська підкреслює, що з поняттям соціальної зрілості слід пов'язувати внутрішню установку особистості тільки на ті цінності, які мають позитивну спрямованість по відношенню до розвитку людства, його культури і цивілізації, тобто на гуманістичні цінності [10].

Висновки

В процесі життєдіяльності людина постійно набуває нових знань, досвіду та поглядів, що впливатимуть на її внутрішні установки та поведінку. Все це може слугувати внутрішнім ресурсом задля її наповненості та соціального інтелекту.

Література

1. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь. // И.М. Кондаков. - 2-е изд. доп. и перераб. - СПб., 2007, с. 592-593.