Успіх та успішність особистості: психологічній вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Успіх та успішність особистості: психологічній вимір

Козьменко Олена Іванівна,

доктор педагогічних наук, доцент, в. о. декана факультету міжнародних відносин

Анотація

Дослідження успіху привертає увагу багатьох науковців, які пропонують різні визначення і акцентують увагу на різних аспектах цього феномену. Психологічні теорії надають багато наукового матеріалу для тлумачення концепту успіх. У статті було надано аналіз визначення успіху в психологічних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів, окреслено різновиди успіху з погляду різних науковців. До різновидів успіху належать: успіх-визнання; успіх визнання іншими значущими; успіх-подолання; успіх - самовдосконалення; успіх-покликання. На думку психологів є різниця у вживанні термінів «успіх» та «успішність». У статті наведено аргументи щодо відокремлення цих двох понять. Визначено, що успішність на відміну від успіху розуміється в основному як процес просування до успіху, який реалізується: у суб'єктивному переживанні досягнення успіху; в оцінці досягнення; у втіленні життєвого сенсу, значущого для особистості й культури. Проте визначення успіху відрізняється в інших культурах і, зокрема, американські дослідження не відокремлюють концепти «успіх» та «успішність», а також демонструють інший вимір вивчення успіху використовуючи концепт «американська мрія». Враховуючи той факт, що оцінювання успіху піддається великій трансформації у будь якому суспільстві, науковці зазначають, що на даний час не існує єдиного визначення успіху. Чинниками, які впливають на цей процес є глобалізація, швидкий темп життя, зміна кордонів, стандартів, технологій тощо. Це призводить до того, що індивіди вдаються до пошуку власних шляхів досягнення успіху, оскільки традиційні загально визначені характеристики успіху і шляхи його досягнення не є актуальними в наш час.

Ключові слова: успіх, успішність, категорії успішності, різновиди та критерії успіху, американська мрія.

Abstract

Success and the form of success of personality: psychological dimension

Kozmenko Olena Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Acting Dean of the Faculty of International Relations of Volodymyr Dahl East Ukrainian National University

It is attracted the attention of many scientists to the research of success and they give the different definitions of this phenomenon and they focus on different aspects of it. The psychological theories provide much scientific material to interpret the concept of success. In this article, it is provided an analysis of the definition of success in psychological research of domestic and foreign authors and it is outlined the types of success from the point of view of different scientists. The mentioned types of success are success recognition; success in recognizing by others as significant; success-overcoming; success-self-improvement; success-vocation. According to psychologists, there is a difference in the use of the terms «success» and «the form of success». In the article it is presented the arguments for separating these two concepts. It is determined that success, in contrast to the form of success, means mainly the process of progress to success, which is realized: in the subjective experience of success; in the assessment of achievement; in the embodiment of the meaning of life, significant for the individual and culture. However, the definition of success differs in other cultures, and in particular, American researchers do not identify the concepts of «success» and «the form of success», and also demonstrate another dimension of the study of success using the concept of «American dream». Due to the fact that the evaluation of success is undergoing a great transformation in any society, scientists note that there is not currently the only definition of success. Factors influencing this process can be as globalization, fast pace of life, changing borders, standards, technologies, etc. This leads to the fact that individuals resort to finding their own ways to succeed, because nowadays the traditional generally defined characteristics of success and ways to achieve it are not relevant anymore.

Keywords: success, the form of success, categories of success, kinds and criteria of success, the American dream.

Основна частина

Постановка проблеми. Визначення «успіху», як відомо, досліджується багатьма науками й надає багато приводів для наукових дискусій у галузі філософії, педагогіки, культурної антропології, культурології, лінгвістики, але в психологічній літературі це питання має особливий контекст. Традиційно феномен успіху розглядається в різних контекстах: або успіх співвідносять із певним соціальним явищем та описують із позиції тієї чи іншої психологічної концепції (теорії самоефективності, мотивації, розвитку та ін.), або розглядають як поняття, що бере участь у формуванні світогляду особистості. Філософський підхід тлумачить успіх у контексті дослідження сенсу життя (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Р. Декарт, І. Кант, Л. Коган, Ф. Ніцше, Ж.-Ж. Руссо та ін.). Представники культурно-антропологічного підходу опікуються проблемами соціокультурної обумовленості досягнення успіху, формування культурних зразків і ідеалів (Р. Бенедикт, Ф. Боас, Д. Шнейдер і ін.). Соціологічний підхід

розглядає сутність, структуру успіху, проблеми самозатвердження особистості, чинники формування життєвого успіху (М. Вебер, Дж. Мід та ін.). Цікаво, що розуміння успіху має тенденцію змінюватися під впливом історичних, соціально-економічних і політичних чинників.

Феномен успіху та життєва успішність розглядалися представниками когнітивної психології, необіхевіоризму, гуманістичної психології та екзистенціалізму, проте досі немає єдиного погляду на природу успіху, його види та механізми досягнення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням визначення успіху в межах психологічних досліджень присвятили свої роботи такі науковці, як, М. Батурін, М. Бєлкін, О. Біріна, Н. Головчанова, Ю. Ільїна, Г. Михайлишин, О. Романовський, І. Сингаївська, Г. Тульчинський та ін. Проблему успішності як окремого психологічного феномену розглядали в своїх працях К. Альбуханова, Л. Дементій, О. Бодальов, Н. Головчанова, Т. Конюхова та ін. Дослідження, присвячені категорії успіху в американському суспільстві, представляють роботи А. Бандури, Л. Дайка, Х. Джонсона, Дж. Ку, А. Маслоу, С. Мерфі та ін.

Мета статті - проаналізувати визначення успіху в психологічних дослідженнях, визначити різницю у поняттях «успіх» та «успішність» та дослідити сприйняття успіху в американському суспільстві.

Виклад основного матеріалу. Однією з перших спроб надати визначення успіху, як психологічному концепту було запропоновано М. Белкіним, який визначив успіх, як «переживання стану задоволення, радості від того, що досягнутий результат діяльності особи або збігся з планованим, очікуваним, або перевершив його» [1]. Якщо додати соціально-психологічного контексту до цього визначення, то можна узагальнити, що успіх - це оптимальне співвідношення між очікуваннями інших, тобто значущого соціального оточення, особистості й результатами її діяльності. Ключовим моментом є «результат, продуманий і підготовлений цілеспрямованими діями» [2]. Тобто очікуваний, прогнозований, а не випадковий, він є характерною рисою успіху.

Інший дослідник Г. Тульчинський, досліджуючи проблему успіху, визначив його, як «значущу для особистості оцінку результату вчинку» [3]. До складу цієї оцінки входить як оцінка досягнення з боку суспільства, так і власна оцінка індивіду своїх дій. Дослідник визначає п'ять різновидів успіху, які одночасно є рівнями успіху, що пов'язані зі збільшенням свободи та відповідальності особистості. До різновидів успіху належать: успіх-визнання; успіх визнання іншими значущими; успіх-подолання; успіх - самовдосконалення; успіх-покликання. Від першого до останнього різновиду знижується залежність особистості від оцінок оточуючих, орієнтації на ці оцінки. Перший різновид - успіх-визнання - ґрунтується на концепції мотивації досягнення і має велике значення для успіху молодої людини, оскільки стимулює до нових пошуків і перемог. Другий різновид - успіх визнання іншими значущими - відрізняється від попереднього виду тим, що визнання набувається в референтній для особистості групі, що значно звужує й конкретизує поле визнання та висловлює більш глибоку соціалізацію особистості. Наступний різновид - успіх-подолання спрямовано на вирішення будь-яких проблем, життєвих викликів. Це може інколи призводити до небезпечних ризикованих ситуацій, а в деяких сферах діяльності - до реалізації інновацій, творчості. Успіх-самовдосконалення передбачає досягнення бездоганного (з власної точки зору) результату, рівня та якості діяльності без урахування оцінки інших значущих людей. Останній різновид успіху - успіх - визнання характеризує найвищій рівень свободи індивіда, коли людина вбачає себе засобом, інструментом реалізації деякої місії за власним бажанням присвячує себе якійсь діяльності [3].

Аналізуючи різновиди успіху, які зазначив Г. Тульчинський, можна підкреслити, що під час переходу з одного рівня на інший в уявленнях про успіх, виникає збільшення ролі індивідуалізації в ході соціалізації особистості. У такий спосіб, початкові уявлення про успіх мають соціальний характер, базуються на цінностях і нормах у суспільстві і, у подальшому, уявлення про успіх інтериорізуються в особистісні характеристики. Відома дослідниця Ксенія Альбуханова-Славська вважає, що досягнення в житті та успіхи визначаються лише за соціальними критеріями (матеріальні цінностей, винагороди, звання), які мають значення виключно для окремої людини і є особистими вподобаннями. Однак, критерії успіху, які визначають особистість, обумовлюються життєвими цілями й цінностями, тому оцінюючи загальну успішність слід враховувати рівень задоволеності/незадоволеності життям людини. Зв'язок соціальних і особистісних уявлень про успіх визначає досягнення особистості [4]. Український дослідник Г. Михайлишин пропонує визначати успіх, як «результат, який особистість досягла в процесі здійснення певних цілей, що стояли перед нею та є для неї важливими і призводять до особистого задоволення процесом життя внаслідок усвідомлення своєї самоефективності та самовдосконалення» [5]. На думку Лідії Дементій, важливо розрізняти різні аспекти успіху, дослідниця виділяє три різновиди: успіх - досягнення певного результату, що має певну значущість для індивіда (тут мають значення об'єктивні показники досягнень та їхня суб'єктивна оцінка); успіх - суспільне визнання досягнень людини; успіх - везіння, удача в будь-якій справі [6]. Окрім цієї класифікації, авторка наголошує на важливості відокремлення понять «успіх» та «успішність», які багатьма авторами сприймаються як тотожні поняття. На думку Л. Дементій, «успіх» - об'єктивні досягнення особи, а «успішність» - суб'єктивні переживання, які супроводжують цей процес [6]. Н. Головчанова, підтримуючи думку Л. Дементій, проаналізувавши психологічні підходи до успіху, теж вказує на необхідність відокремлення понять успіх та успішність, оскільки «успіх - об'єктивна подія, а успішність - суб'єктивна оцінка їхньої значущості,

теоретичний аналіз» [7]. Як стверджує авторка, успішність є процесом досягнення успіху впродовж усього життя, потенціальною можливістю людини щодо досягнення успіху. Розвиток успішності є процесом реалізації значущого змісту, наслідком якого є успіх. На думку Н. Головчанової, є декілька підстав для відокремлення понять «успіх» та «успішність». По-перше, успіх є об'єктивною подією, успішність - суб'єктивною оцінкою його значущості. По-друге, успіх - одноразова подія в житті людини, успішність, на думку авторки, - здатність упродовж усього життя мобілізувати потенційні можливості, здібності, ресурси заради досягнення успіху. По-третє, успіх як спрямованість на визначений запланований результат, водночас успішність - процес реалізації значущого сенсу, наслідком якого є досягнення успіху [7]. Погоджуючись із такими змістовними твердженнями, потрібно зазначити, що поняття успішності є досить поширеним і трактується в якості наявності успіхів (позитивних наслідків) у чомусь, що дає позитивний результат. Вона розглядається як базова потреба особистості, стимул вчинків, мотив поведінки, навіть мета. За допомогою успішності можна визначати ефективність та самоефективність життя та діяльності. Успішність має зовнішні прояви у вигляді соціально-економічних показників (статус, посада, матеріальне становище, гроші, статки) та стереотипного образу успішної людини. На думку науковців, до характеристик успішності належать внутрішні ресурси та зовнішні чинники її досягнення, результат діяльності, соціалізація індивіда, задоволення від отриманого результату та життя, активна професійна діяльність, стан душевного благополуччя та ін. «Успішність розуміється як активність (ресурс) або результат (суспільне становище, матеріальна забезпеченість) досягнень; як емоційний стан суб'єкта; сенс, індивідуальна система цінностей, суб'єктивна оцінка результатів активності» [8]. Успішність є характеристикою особи, свідчить про здатність досягати вищих результатів, бути більш ефективною в тій сфері, де інші не демонструють значних досягнень. Ця здатність обумовлена певними характеристиками та якостями особистості що стосуються когнітивних, емоційно-вольових та поведінкових процесів та станів. Отже, успішність визначається як процес досягнення успіху, який може бути втілений, на думку Лідії Дементій, у суб'єктивному переживанні його досягнення [6]. У межах акмеологічного підходу, О. Бодальов та Л. Рудкевич представляють успіх у якості сходинки на шляху до вищого ступеня розвитку індивіда як особистості, набуття неповторної індивідуальності. Успішність, на їхню думку, це більш вузьке поняття, оскільки воно відображає досягнення вершин у діяльності, що виконується. Це обумовлюється певним рівнем, психологічної, соціальної та біологічної зрілості [9]. Розуміння успішності в численних дослідженнях можна представити як чотири категорії: 1) успішність як вдала соціалізація індивіда, що передбачає наявність психологічної підтримки з боку родини та соціально значущого оточення, визнання досягнень, спільні інтереси та час на дозвілля з

друзями, що особливо важливо в період раннього та пізнього юнацтва; 2) успішність, як досягнення матеріального добробуту та соціального статусу, те, що позначає зовнішні здобутки та традиційно асоціюється з успішною людиною на думку суспільства; 3) успішність, як наявність підґрунтя та чинників, які сприяють досягненню результатів, що передбачає як внутрішні ресурси особистості, так і зовнішні умови (удача); 4) успішність, як результат діяльності [10]. Як вказують українські дослідники, «успішність має розглядатись у певному різновиді діяльності, яка має супроводжуватися наявністю певних успіхів, тобто досягнень, здобутків, перемог тощо. Отже, можна стверджувати, що успіх і успішність співвідносяться між собою як одиничне і загальне, випадкове і системне» [5].

За позицією І. Пеленської (Україна) кожен сам визначає, що таке успіх, але як загальний висновок: «Успіх - це результати роботи, які приносять радість і щастя, що поширюються на всі сфери життя, надихають і окрилюють» [11]. Дослідниця надає відповіді щодо поширених питань про успіх та надає п'ять стратегій досягнення успіху. Перша стратегія стосується вибору напряму життя, яке призведе до успіху, друга стратегія спрямована на розстановку пріоритетів і відповідно фокусування на досягнення мети, третя стратегія стосується наполегливості стосовно досягнення успіху, четверта - про дотримання середньої швидкості на шляху до поставленої цілі без перевтоми, і п'ята стратегія - щодо постійного самовдосконалення й розвитку [11]. У такий спосіб, ми бачимо, що досягнення успіху є справа самої людини й зовнішні перешкоди не мають заважати цьому процесу.

Цікавим є визначення успіху у різних культурах, зокрема успіх у США, головно, було пов'язано зі втіленням «американської мрії», проте деякі трансформаційні зміни відбулися в поглядах американського суспільства на цей феномен [12]. Ідея втілення мрії, досяжності матеріальних благ сприяє створенню певної градації поняття успішності, і як визначають науковці, сприяє створенню видів успішності. Зарубіжні дослідники вказують, що в умовах сучасного соціуму розрізняються «успіх-визнання, успіх-подолання й успіх-покликання», до речі, вони мають різну актуальність в залежності від суспільства.

Наприклад, для американського суспільства більшу значущість має «успіх - визнання» та найменшу «успіх-подолання». Це залежить від духовних і моральних цінностей, історичних, соціально-економічних і політичних умов. «Успіх-визнання» формує культ загальної медійної відомості, незважаючи на особисті досягнення особи. «Успіх-подолання» може відображатися в служінні власному ділу або подоланні важких життєвих обставин, але, на думку дослідників, останнім часом, усе частіше має прояв у обставинах, які несуть певні ризики та небезпеку не тільки для самої людини, але і для її оточення. «Успіх-покликання» теж може мати прояв як у просторі особистісного життєвого досвіду, так і сфері різноманітних соціальних практик. Тобто

досягнення особи в конкретній сфері людської діяльності - це, безумовно, реалізація особи й досягнення успіху, але, водночас в історії є багато прикладів, коли особа створює хибну ідеологію або займає невідповідну політичну позицію, і в такий спосіб, власний успіх-покликання перетворюється на суспільний обман.

На думку К. Альбуханової, головними рисами успішної людини в межах психологічного конструкта «американська мрія» стали такі якості як «честолюбство, підприємливість, прагнення до перемоги, працьовитість, дисциплінованість, старанність, схильність до ризику, незалежність розуму, самостійність, наполегливість у досягненні мети, практицизм і обачність» [13]. Наявність цих рис сприяла визначенню чіткої життєвої орієнтації на досягнення та індивідуальний успіх, формуванню конкурентоспроможності в боротьбі за «краще місце під сонцем». «Американська мрія» базується на переконанні, що люди можуть досягти успіху власними зусиллями. Для багатьох американців ця мрія включає освіту для своїх дітей, належне житло, соціальне забезпечення старості, стабільність доходу. Усе це можливо за умови отримання гідної освіті та роботи [14].

Дослідження американської мрії з погляду етики успіху запропонували американські дослідники Джозеф ДеВітіс та Джон Річ. У 1996 році вони висунули теорію щодо трансформації поглядів суспільства на успіх. Чотири періоди в історії США, що пов'язані з уявленнями про етику успіху визначали ставлення суспільства взагалі до досягнення цілей та визначення цінностей. Етика характеру, етика сили розуму, етика особистості та етика служіння, на думку авторів, відображають ключові етапи розвитку успіху в американському суспільстві [15].

Етика характеру мала такий постулат: бути успішним означало бути працьовитим робітником, доброчесним та відповідальним членом громади та мати економічну незалежність. Заслуги базувалися на індивідуальних досягненнях і вимагали витривалості та далекоглядності цілей, заради яких люди наполегливо жили в суворих умовах.

Головна ідея етики сили розуму полягала в тому, що людина в епоху технічного прогресу має жити відповідно до власного людського потенціалу, розвивати власні здібності, збагачуватися знаннями, уміннями та навичками. Успіх, згідно з етикою розумової сили, є необмеженим і досягається лише зусиллями волі та уяви людини. Набула популярності ідея розкриття потенціалу людини, застосування ресурсів, що містяться в кожній людині й надання допомоги у досягненні успіху.

Етика особистості втілює ідею, що для того, щоби бути успішним достатньо переконати в цьому інших. «Якщо інші сприймають вас як успішного, цього має бути достатньо, щоби довести собі успіх» [15].

Етика служіння вимірює успіх тими діями, які покращують місцеву громаду, надають корисний внесок у розвиток глобальної спільноти. Головне кредо цього періоду - чим більше ви надали допомоги іншим людям у досягненні успіху, тим більш успішним ви стали на особистісному рівні.

Отже, можна підсумувати, що визначення успіху в американському суспільстві мало різні пріоритети в різні історичні періоди.

Окрім цього, дослідження Л. Дайка та С. Мерфі показали, що уявлення про успіх у західному суспільстві може відрізнятися в жінок та чоловіків. Провівши опитування з 40 учасниками експерименту, автори дізналися, що для жінок успіх передбачає рівновагу в житті та наявність теплих стосунків з оточуючими та в сім'ї. Чоловіки ж більше орієнтуються на матеріальний успіх. Маючи певні власні визначення успіху, учасники зізналися, що це обмежувало їхній кар'єрний прогрес, але компроміси, які вони досягали суттєво відрізнялися відповідно до гендеру особи. Результати дослідження показують, що гендерні відмінності в значенні успіху є навіть тоді, коли представники обох гендерів мають схожі професійні досягнення [16].

Отже, на думку авторів дослідження, гендерні відмінності у визначенні успіху можуть допомогти пояснити різні досягнення жінок та чоловіків у західному суспільстві, оскільки те, як визначається успіх, суттєво впливає на безліч варіантів вибору як у особистому, так і в професійному житті. Визначення успіху можуть вплинути на вибір освіти, роботи, рівень наполегливості в роботі, досягнення кар'єри, фінансові ресурси, стосунки, відданість сімейним цінностям та рівень задоволення життям.

Висновки. Отже, сучасне життя вносить значні зміни в поняття «успіх». Суспільство впливає на розуміння успішності, що призводить до браку єдиного визначення. Зміна системи координат оцінювання успіху відбувається через швидкий темп життя, зміну кордонів, стандартів, технологій. Це призводить до того, що традиційні загально визначені характеристики успіху і шляхи його досягнення не є актуальними в наш час. Брак єдиної формули успіху вимагає від індивідів пошуку власних шляхів досягнення успіху. Кажучи про успішність, як головну характеристику людської діяльності, потрібно зазначити, що поняття життєвого успіху безпосередньо пов'язано з проблемою життєвого шляху людини, з її здатністю досягати поставлених цілей, а також із проблемою пошуку інструментів, за допомогою яких, особистість досягає життєвого успіху.

Література

успіх психологічний успішність

1. Белкин, Н.А. (1991). Ситуация успеха: Как ее создать. Москва: Просвещение.

2. Бирина, О.В. (2014). Понятие успешности обучения в современных педагогических и психологических теориях. Фундаментальные исследования, 8-2, 438-443. Восстановлено с http://www.fundamental-research.ru/ru/article/view? id=34575

3. Тульчинский, Г.Л. (1990). Разум, воля, успех: О философии поступка. Ленинград: Изд-во ЛГУ.

4. Абульханова-Славская, К.А. (1991). Стратегия жизни. Москва: Мысль.

5. Михайлишин, Г.Й., Довга, М.М. (2017). Успішність особистості: філософський та психолого-педагогічний контекст, Наукове мислення, Матеріали всеукраїнської практично - пізнавальної інтернет-конференції «Наукова думка сучасності і майбутнього». Дніпро: Вид-во НМ.

6. Дементий, Л.И. (2005). Ответственность как ресурс личности. Москва: ИнформЗнание.

7. Головчанова, Н.В. (2010). Социально-психологические характеристики

успешности региональной элиты. (Дис. канд. психол. наук). Ярославль.

8. Конюхова, Т.В., Конюхова, Е.Т. (2009). Изучение проблемы успеха и успешности личности в контексте междисциплинарного похода. Известия ТПУ, 6. Восстановлено с https://cyberleninka.ru/article/n/izuchenie-problemy-uspeha-iuspeshnosti-lichnosti-v-kontekste - mezhdi stsiplinarnogo-podhoda

9. Бодалев, А.А., Рудкевич, Л.А. (2003). Как становятся великими и выдающимися? Москва: Изд-во Института Психотерапии.

10. Григорьева, О.В., Яковлева, Е.Л., Зайченко, М.А., Юсупова, Г.В. & Кабирова, А.А. (2014). Лики успеха (2-е изд.). Казань: Познание.

11. Пеленська, І. (2016). Як досягнути успіху в житті і у бізнесі? Психологічні виміри культури, економіки, управління, 9, 135-145.

12. Kozmenko, O., & Krynski, A. (2020). Comparative Analysis of Success in Higher Education in Ukraine and the USA. Periodyk Naukowy Akademii Polonijnej, 42. doi: https://doi.org/10.23856/4211

13. Абульханова, К.А. (2002). Социальное мышление личности. Современная психология: состояние и перспективы исследований. Ч. 3. Социальные представления и мышление личности (с. 88-103). Москва: Изд-во «Институт психологии РАН».

14. Johnson, H.B. (2006). The American dream and the power of wealth: Choosing schools and inheriting inequality in the land of opportunity. New York: Routledge Taylor & Francis Group.

15. DeVitis, J.L., & Rich, J.M. (1996). The Success Ethic, Education, and the American Dream. Albany, NY: State University of New York Press.

16. Dyke, L.S., & Murphy, S.A. (2006). How We Define Success: A Qualitative Study of What Matters Most to Women and Men. Sex Roles, 55, 357-371. Retrieved from https://doi.org/10.1007/s11199-006-9091-2

References

1. Belkin, N.A. (1991). Situatsiya uspekha: Kak yeye sozdat' [Success situation: How to create it]. Moskva: Prosveshcheniye [in Russian].

2. Birina, O.V. (2014). Ponyatiye uspeshnosti obucheniya v sovremennykh pedagogicheskikh i psikhologicheskikh teoriyakh [The concept of learning success in modern pedagogical and psychological theories]. Fundamental'nyye issledovaniya, 8-2, 438-443. Retrieved from http://www.fundamental-research.ru/ru/article/view? id=34575 [in Russian].

3. Tul'chinskiy, G.L. (1990). Razum, volya, uspekh: O filosofii postupka [Mind, will, success: About the philosophy of action]. Leningrad: Izd-vo LGU [in Russian].

4. Abul'khanova-Slavskaya, K.A. (1991). Strategiya zhizni [Life strategy]. Moskva: Mysl'.

5. Mykhaylyshyn, H.Y., Dovha, M.M. (2017). Uspishnist' osobystosti: filosofs'kyy ta psykholoho-pedahohichnyy kontekst [Personality success: philosophical and psychological-pedagogical context], Naukove myslennya, Materialy vseukrains'koi praktychno-piznaval'noi internet-konferentsii «Naukova dumka suchasnosti i maybutn'oho». Dnipro: Vyd-vo NM [in Ukrainian].

6. Dementiy, L.I. (2005). Otvetstvennost' kak resurs lichnosti [Responsibility as a resource of personality]. Moskva: InformZnaniye [in Russian].

7. Golovchanova, N.V. (2010). Sotsial'no-psikhologicheskiye kharakteristiki uspeshnosti regional'noy elity [Socio-psychological characteristics of the success of the regional elite.]. (Dis. kand. psikhol. nauk). Yaroslavl' [in Russian].

8. Konyukhova, T.V., Konyukhova, Ye. T. (2009). Izucheniye problemy uspekha i uspeshnosti lichnosti v kontekste mezhdistsiplinarnogo pokhoda [The study of the problem of success and the form of success of the individual in the context of an interdisciplinary approach]. Izvestia TPU, 6. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/izuchenie-problemy-uspeha - iuspeshnosti-lichnosti-v-kontekste-mezhdistsiplinarnogo-podhoda [in Russian].

9. Bodalev, A.A., Rudkevich, L.A. (2003). Kak stanovyatsya velikimi i vydayushchimisya? [How to become great and outstanding?] Moskva: Izd-vo Instituta Psikhoterapii [in Russian].

10. Grigor'yeva, O.V., Yakovleva, Ye. L., Zaychenko, M.A., Yusupova, G.V. & Kabirova, A.A. (2014). Liki uspekha [Faces of Success]. (2-ye izd.). Kazan': Poznaniye [in Russian].

11. Pelens'ka, I. (2016). Yak dosyahnuty uspikhu v zhytti i u biznesi? [How to succeed in life and business?] Psykholohichni vymiry kul'tury, ekonomiky, upravlinnya, 9, 135-145 [in Ukrainian].

12. Kozmenko, O., & Krynski, A. (2020). Comparative Analysis of Success in Higher Education in Ukraine and the USA. Periodyk Naukowy Akademii Polonijnej, 42. doi: https://doi.org/10.23856/4211 [in English].

13. Abul'khanova, K.A. (2002). Sotsial'noye myshleniye lichnosti [Social thinking of the individual]. Sovremennaya psikhologiya: sostoyaniye i perspektivy issledovaniy. CH. 3. Sotsial'nyye predstavleniya i myshleniye lichnosti (s. 88-103). Moskva: Izd-vo «Institut psikhologii RAN» [in Russian].

14. Johnson, H.B. (2006). The American dream and the power of wealth: Choosing schools and inheriting inequality in the land of opportunity. New York: Routledge Taylor & Francis Group [in English].

15. DeVitis, J.L., & Rich, J.M. (1996). The Success Ethic, Education, and the American Dream. Albany, NY: State University of New York Press [in English].

16. Dyke, L.S., & Murphy, S.A. (2006). How We Define Success: A Qualitative Study of What Matters Most to Women and Men. Sex Roles, 55, 357-371. Retrieved from https://doi.org/10.1007/s11199-006-9091-2 [in English].

Размещено на Allbest.ru