Особистісне зростання: критерії сформованості в ранній юності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБИСТІСНЕ ЗРОСТАННЯ: КРИТЕРІЇ СФОРМОВАНОСТІ В РАННІЙ ЮНОСТІ

Шевенко Алла Миколаївна,

молодший науковий співробітник відділу психології праці,

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна

НАПН України, вул. Максима Берлинського, 634, м. Київ

Анотація

Реформування сфери освіти висуває нові вимоги не лише до навчання молодого покоління, значної уваги потребує зміна вектору уваги на особистість здобувача освіти. Учень, який раніше виступав об'єктом педагогічного впливу, з впровадженням Нової української школи переорієнтовується на суб'єктну позицію, а саме: вчиться приймати відповідальність за власні вчинки, напрацьовує уміння приймати себе та приймати інших, використовувати свободу для навчання, саморозвитку, самовдосконалення. Нова парадигма суб'єкт-суб'єктних стосунків у педагогічній взаємодії між вчителем і учнем все більше стає популярною та займає належне місце у навчально-виховному процесі закладу. З метою суб'єктивізації учнівської молоді варто приділяти увагу вивченню та використанню у життєдіяльності теоретичниої інформації, що розкриває сутність процесу особистісного зростання людини, опрацювання здатності вбачати причинно -наслідкові зв'язки у різних процесах життя, створювати ситуації, де здобувачі освіти можуть приймати відповідальні рішення, керуватися відповідальною свободою, приймати себе та приймати інших.

У статті детально представлено попередній доробок наукових праць щодо питання особистісного зростання. Обґрунтовується сутність поняття «особистісне зростання». Увага звертається на інтраперсональні критерії особистісного зростання: прийняття себе, відкритість внутрішньому досвіду, розуміння себе, відповідальна воля, цілісність, динамічність та інтерперсональні критерії особистісного зростання: прийняття інших, розуміння інших, соціалізованість, творча адаптивність. Розкривається сутність синонімічних понять феномену особистісне зростання, а саме самоактуалізація, повна реалізація свого «Я», становлення неповторної та цілісної особистості. Приділяється увага цінностям зростання у супереч цінностям здорового регресу. Зазначаються відмінності між особистісним зростанням та розвитком особистості. Підкреслюється важливість особистісного зростання молодого покоління.

Ключові слова: особистісне зростання, відповідальність, готовність до змін, прийняття рішення, самоактуалізація, реалізація власного «Я», критерії особистісного зростання.

Abstract

Shevenko Alla Mykolaivna, Junior researcher of the department of labor Psychology of the Institute of Pedagogical Education and Adult Education named after Ivan Zyazyun of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Maxim of Berlin St., 634, Kyiv.

PERSONAL GROWTH: CRITERIA OF FORMATION IN EARLY YOUTH.

Reforming the field of education makes new demands not only on the education of the younger generation, but also requires a significant change in the vector of attention to the personality of the learner. The student, who previously acted as an object of pedagogical influence, with the introduction of the New Ukrainian School is reoriented to a subjective position, namely: learns to take responsibility for their own actions, develops the ability to accept themselves and others, use freedom for learning, self-development, self-improvement. The new paradigm of subject-subject relations in the pedagogical interaction between teacher and student is becoming increasingly popular and takes its rightful place in the educational process of the institution. In order to subjectivize student youth, attention should be paid to the study and use in life of theoretical information that reveals the essence of the process of personal growth, development of the ability to see cause and effect in various life processes, create situations where students can make responsible decisions, be guided by responsible freedom, accept yourself and accept others.

The article presents in detail the previous achievements of scientific works on the issue of personal growth. The essence of the concept of «personal growth» is substantiated. Attention is paid to intrapersonal criteria of personal growth: self-acceptance, openness to inner experience, self-understanding, responsible will, integrity, dynamism and interpersonal criteria of personal growth: acceptance of others, understanding of others, socialization, creative adaptability. The essence of synonymous concepts of the phenomenon of personal growth is revealed, namely selfactualization, full realization of one's «I», formation of a unique and integral personality. Attention is paid to the values of growth as opposed to the values of healthy regression. The differences between personal growth and personal development are noted. The importance of personal growth of the young generation is emphasized.

Keywords: personal growth, responsibility, readiness for change, decision making, self-actualization, realization of own «I», criteria for personal growth.

Постановка проблеми

Вимоги сучасності потребують від молодої особистості не лише професійних компетенцій, а й потреби та прагнення розвиватися впродовж життя в особистісному плані. Робота над собою вважається надскладною і ніхто не може змусити людину змінитися, окрім неї самої. На ринку психологічних послуг надається безліч пропозицій щодо проведення тренінгів особистісного зростання, розширення меж особистості, пошуку істинного «Я» тощо. Не дивлячись на такий широкий вибір тематичної літератури та тренінгових послуг, наше суспільство залишається переважно на рівні прояву деякого інтересу до проблеми особистісних змін, але дещо відсторонюючись від практичного включення у процес якісного перетворення власної особистості.

Молодь, як більш прогресивна ланка суспільства, охоче долучається до програм особистісного зростання, вона підтримує тенденцію швидкоплинності всіх без винятку процесію, а така динаміка життєдіяльності не може не стосуватися самої особистості. Саме потреби сучасного динамічного життя і визначили актуальність проблеми особистісного зростання старшокласників у процесі їх професійного самовизначення. Саме тому, метою статті є визначення критеріїв і показників сформованості особистісного зростання в ранній юнацький період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведений нами аналіз феномену «особистісне зростання» засвідчив, що існує значна кількість досліджень у яких було відображено сутність цього питання Л. Братченко, І. Булах, У. Джемс, А. Маслоу, О. Мерзлякова, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, К. Хорні та ін.

Як свідчить аналіз наукових джерел, терміни «особистісне зростання», «самоактуалізація», «самореалізація особистості» у вітчизняній психології та педагогіці стали дуже розповсюдженими. Однак, як зазначають С. Л. Братченко та М. Р. Миронова, повноцінного змістовного наповнення ці нові формули поки у нас не набули, вони використовуються скоріше як гасла та слугують яскравим ярликом, що прикрашає старі поняття [3].

Мета статті - дослідження критеріїв сформованості особистісного зростання старшокласників.

Виклад основного матеріалу

В той же час вчені зазначають, що інтерпретація змісту поняття «особистісне зростання» супроводжується значними труднощами. Зокрема А. Маслоу у своїх працях підкреслює те, що поняття «особистісне зростання», «ідентичність», «самоактуалізація», «самовдосконалення», «саморозвиток», «самопізнання», у тій чи іншій мірі є синонімами [6].

Самоактуалізація визначається вченим як повне використання талантів, здібностей, можливостей. Основаними характеристиками особистості, яка самоактуалізувалися на думку А. Маслоу виступають: 1) ефективне сприйняття реальності й комфортабельні стосунки з нею; 2) прийняття (себе, інших, природи); 3) спонтанність, простота, природність; 4) центрованість на завданні (на відміну від цнтрованості на собі); 5) певна відособленість і потреба самоти; 6) автономія, незалежність від культури та середовища; 7) постійна свіжість оцінки; 8) почуття єднання з іншими; 9) глибокі міжособистісні взаємини; 10) демократична структура характеру.

Отже, особистісне зростання - це фундаментальна складова усього життєвого шляху людини, неперервний процес її самопізнання, саморозвитку та самореалізації. Це універсальний принцип буття, що об'єднує всі сфери життєдіяльності у одне ціле. Як вважав С. Л. Рубінштейн, життєвий шлях - це рух не лише уперед, а і вгору, до досконалих форм прояву людського єства [10].

Тобто, особистісне зростання, це активний процес становлення, у якому особистість бере на себе відповідальність за свій майбутній життєвий шлях. Як зазначає Г. Олпорт, особистість, це єдність тонко переплетених рис, між якими неможливо провести чітку межу, і ця єдність спрямована на досягнення віддаленої мети. Якою б цілісною особистість не була б, завжди залишаються можливості для її подальшого розвитку та зростання. Усі люди є цілеспрямованими, орієнтовними на майбутнє та постійно зростаючими. Вони живуть у світі життєвих амбіцій та прагнень, що генеруються зсередини. Щоб добре функціонувати, особистості необхідно визначити мету, до якої вона буде прагнути. Зростання та зміни на думку вченого, це найбільш значимі особистісні особливості. Але деякі люди обирають регресивні цінності, заради рівноваги: мир та спокій, сон та відпочинок, захист від реальності, залежність та безпеку. Одну групу цінностей Г. Олпорт називає цінностями зростання, іншу - цінностями здорового регресу, підкреслюючи, що ці дві категорії цінностей діалектично взаємопов'язані. Дослідник вважає, що зрілій, здоровій та сильній особистості потрібні ті та інші цінності, але вона більше схиляється до вищих цінностей. У середнього індивіда більшу частину часу домінують нижчі потреби та цінності, уповільнюючи особистісне зростання. [8].

Як зазначається автором, зріла особистість повинна мати «самопротяжність», життя людини не може бути пов'язане лише з потребами та обов'язками. Людина має отримувати задоволення від життя, і дуже важливу роль у цьому відіграє її ставлення до себе й до оточення. Зріла особистість терпимо ставиться до всього, цьому сприяє реалістичний погляд як на себе, так і на навколишню дійсність. Основними компонентами такої самооб'єктивізації є позитивне ставлення гумор та інсайт. Гумор допомагає знаходити радісне у звичайних ситуаціях, що позитивно впливає на взаємини з близькими людьми. Інсайт допомагає людині розуміти саму себе, правильно оцінюючи, формуючи самоприйняття, що сприяє позитивним внутрішнім емоціям і відносній задоволеності життям. Ще одна характеристика зрілості особистості - наявність певної життєвої філософії, життєвої позиції. Існування людини має бути змістовним, що впливає на її ставлення до життя.

Л.І. Божович зазначає, що «внутрішня позиція особистості», це рушійна сила розвитку особистості. [2].

З точки зору поведінкового напрямку особистісне зростання, це розвиток соціально-психологічної компетентності особистості, а саме здібності людини ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми, оволодіти певними соціально психологічними уміннями та навиками, прийомами міжособистісного спілкування тощо [7]. Сьогодні у Концепції Нової української школи піднімаються питання щодо формування ключових життєвих компетенцій сучасного учня. Навчання поступово переходить у формат «навчання для життя», значна увага приділяється формуванню соціальних компетенцій та м'яким навичкам. Зокрема, уміння критично мислити та здійснювати глибокий аналіз ситуацій та самоаналіз, уміння працювати в команді та приймати відповідальні рішення, уміння попереджати та розв'язувати конфлікти, досягати компромісів тощо. Всі зазначені уміння сприяють формуванню цілісної та зрілої особистості, розвиваючи її та спрямовуючи до неперервного зростання [5].

У гуманістичних моделях А. Маслоу [6], К. Роджерса [9], В. Франкла [11], Е. Фромма [12] та інших, процес особистісного зростання висвітлюється як осонвний критерій здоров'я, головна умова вирішення психологічних проблем, засіб ефективної комунікації та адаптації людини.

Тобто, саме особистісне зростання обумовлює перехід до стану зрілості, мудрості, до усвідомленого способу життєдіяльності, сприяє формуванню здібності до ефективного відновлення життєвих сил, оптимального функціонування та повноцінного розвитку особистості протягом усього життя.

Дослідження багатьох вчених у віковій та педагогічній психології спрямовані на вивчення структури та змісту особистісного зростання старшокласників, визначенню основних детермінант, які сприяють його розвитку.

Поряд з тим слід зазначити, що загальна проблематика особистісного зростання, що відбувається внаслідок професійного самовизначення старшокласників знайшла деяке відображення у працях Р. Бернса, У. Джемса, І. С. Кона, К. Роджерса, С. Л. Рубінштейна, В. В. Століна, І. І. Чеснокової, Г.С. Костюка, Т. Шибутані, С. Максименка, А. Маслоу, О. Мерзлякової, Г. Олпорта та інших.

Існує декілька підходів до визначення сутності та структури професійного самовизначення та особистісного зростання. Сучасні підходи до особистісного зростання тісно пов'язані з дослідженнями особистісного розвитку, особистісного саморозвитку, особистісного вдосконалення та самовдосконалення, становлення особистості як суб'єкта власної життєдіяльності тощо.

Вчені вважають, що поняття «особистісне зростання» народилося на теренах гуманістичної психології. Один із засновників гуманістичної психології Карл Роджерс вважав, що «у людини є здібності і тенденція, якщо не наявна, то потенційна, рухатися вперед до зрілості. У відповідній психологічній атмосфері ця тенденція вивільнюється і стає не потенційною, а актуальною. Це і є тенденція до зростання, самоактуалізації або до руху уперед, - це головна рушійна сила життя» [9].

У зв'язку з цим А. Маслоу вважав, що найвища потреба людини - самореалізація, а прагнення задовольнити цю потребу стає рушійною силою розвитку людини [6]. У теорії Карла Густава Юнга метою людського життя виступає повна реалізація свого «Я», становлення неповторної та цілісної особистості [14]. А. Адлер відмічав, що в основі розвитку людини знаходиться почуття меншовартості, яке породжує прагнення до зверхнення. Вчений наголошував, що велика потреба особистості є потяг до досконалості, до можливості сміливо зустрічати лицем до лиця життєві проблеми [1]. особистісне зростання інтраперсональний старшокласник

Відомо, що особистістю не народжуються, особистістю - стають. Однак так само, як немає однозначного визначення особистості та єдиного підходу до визначення структури особистості, немає й однозначної відповіді на питання про те, як саме відбувається зростання особистості, тому представники різних наукових шкіл мають різні погляди на це питання.

Е. Еріксон виділив вісім стадій розвитку особистості. На кожній з них існують свої визначені задачі, які у ході її розвитку можуть одержувати сприятливий або несприятливий дозвіл. Механізмом зміни стадій є конфлікт, криза ідентичності особистості. Ідентичність, за Е. Еріксоном, - це почуття стійкості і безперервності свого «Я», свідомість тотожності самому собі, що виступає у якості інтегративного початку особистості. Прагнення до власної ідентичності та її збереженню Е. Еріксон виводить із психоаналітичних посилок [13].

П'ята стадія особистісного розвитку за Е. Еріксоном - отроцтво та юність (12-20 років). Основна альтернатива: «Я»-ідентичність або рольова й особистісна невизначеність. Це пора статевого дозрівання й особливого ставлення до своєї мінливої зовнішності. Авторитетність батьків і вчителів переглядається і піддається сумнівам. Відносини з однолітками активізуються і задають критерії особистої оцінки, що переходить у самооцінку. Формується рольова й особистісна визначеність, ідентичність «Я». Оволодіння різними ролями носить характер приміряння («рольовий мораторій»): юнак чи дівчина ніби то випробують себе. Ефективність цього пошуку багато у чому визначається визнанням та підтримкою з боку оточуючих. У несприятливому випадку формування «Я»-ідентичності не відбувається, має місце рольова й особистісна невизначеність. Молода людина не знаходить своїх цілей, не усвідомлює своїх бажань. Може з'явитися неясне, але стійке почуття тривоги і самотності, страх спілкування, особливо, із представниками протилежної статі.

Один з основоположників гуманістичної психології, К. Роджерс, ввів у науку поняття «особистісного зростання». Це модель особистісних змін, що не тотожні поняттю «розвитку особистості». Особистісне зростання, за К. Роджерсом, це не засвоєння яких-небудь знань, не освоєння визначеної діяльності, не формування активної життєвої позиції, не просування по «сходам віків» тощо [9].

Особистісне зростання являє собою, властиву організмові, тенденцію розвивати свої здібності, щоб зберігати, розвивати особистість. Суть особистісного зростання полягає у знаходженні себе і свого шляху. Роджерс вважав, що якщо є необхідні умови, то у людини актуалізується процес саморозвитку, природним наслідком якого будуть зміни в напрямку його особистісної зрілості. На думку вченого, саме ці зміни, - їхній зміст, спрямованість, динаміка і свідчать про процес особистісного зростання та можуть виступати у якості його критеріїв [9].

Поряд з цим на основі здійснених досліджень К. Роджерс виділяє критерії особистісного зростання, а саме інтра- та інтерперсональні.

До інтраперсональних критеріїв особистісного зростання вчений відносить: Прийняття себе. Це означає визнання себе та безумовну любов до себе такому, який я є, відношення до себе як до особистості, гідної поваги, віру в себе та свої можливості, довіра власній природі, своєму організмові. Останнє варто підкреслити особливо, тому що у даному випадку довіра до себе не означає лише віру в можливості свідомого «Я», але також розуміння того, що цілісний організм може бути, і часто є, мудрішим, ніж його свідомість. Відкритість внутрішньому досвідові переживань. Сильна і зріла особистість вільна від впливу захистів, що сама спотворює, і здатна прислухатися до своєї внутрішньої реальності, ставитися до неї, як до гідного довіри і «жити сьогоденням». Розуміння себе, це точне, повне і глибоке уявлення про себе і свій актуальний стан, здатність побачити і почути себе справжнього, адекватна і гнучка «Я»-концепція, чуттєва до актуальних змін і асимілюючий новий досвід, зближення «Я» -реального і «Я»- ідеального. Відповідальна воля. Це означає, насамперед, відповідальність за здійснення свого життя саме як своєї, усвідомлення і прийняття своєї волі, за те, щоб залишитися вірним собі. Цілісність. Збереження і захист цілісності внутрішнього світу і самої особистості, чим людина володіє споконвічно. Наростаючі індивідуалізованість та диференційованість не повинні приводити до втрати внутрішньої єдності людини, до втрати конгруентності, до розривів або диспропорцій, наприклад, між розумом і почуттями, «Я»-реальним і «Я»- ідеальним, між особистістю й організмом. Динамічність. Внутрішньо-особистісна єдність і погодженість не означають відсталість і завершеність. Напроти, особистість існує в постійному, безперервному процесі змін. Тому, найважливіший критерій особистісного зростання - динамічність, гнучкість, відкритість змінам і здатність, зберігаючи свою ідентичність, розвиватися через дозвіл актуальних протиріч і проблем, постійно «бути в процесі».

До інтерперсональних критеріїв особистісного зростання вчений відносить: Прийняття інших. Особистість можна вважати зрілою у тій мірі, у якій вона здатна до прийняття інших людей такими, які вони є, до поваги їхньої своєрідності і права бути собою, до визнання їх безумовною цінністю і довіри до них. Розуміння інших. Зріла особистість відрізняється свободою від забобонів і стереотипів, здатністю до адекватного, повного і диференційованого сприйняття навколишньої дійсності і, особливо, інших людей. Тому найважливіший критерій особистісного зростання - готовність вступати в контакт на основі глибокого і тонкого розуміння і співпереживання, емпатії. Соціалізованість. Особистісне зростання веде до усе більш ефективного прояву фундаментального прагнення людини - до конструктивних соціальних взаємин. Людина в контактах з іншими стає усе більш відкритою та природньою, але при цьому - більш реалістичною, гнучкою, здатною компетентно дозволяти міжособистісні протиріччя і жити з іншими людьми в максимально можливій гармонії. Творча адаптивність. Найважливіша якість зрілої особистості - готовність змела і відкрито зустрічати життєві проблеми і справлятися з ними, не спрощуючи, а виявляючи «творчу адаптацію до новизни конкретного моменту» і «уміння виразити і використовувати всі потенційні внутрішні можливості» [9].

Висновки

Отже, узагальнюючи наведенні положення психологічних теорій, можна зробити висновки, що особистісне зростання - це процес, що забезпечується низкою якісних особистісних змін, які відбуваються в молодій людині і відображують рух до сутності, цілісності, повної самореалізації, розкриття власного потенціалу.

Література

1. Адлер А. (1997). Наука жить. / Пер. с англ. Е.О. Любченко. - Киев: Port-Royal. - С.57-62.

2. Божович Л. И. (1978). К развитию афективно-потребностной сферы человека // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологи. - М.

3. Братченко С.Л., Миронова М.Р. (1997). Личностный рост и его критерии. // Психологические проблемы самореализации личности СПб., С.38-46.

4. Булах І. С. (2004). Психологічні основи особистісного зростання підлітків: автореферат дис. ... докт. психол. наук: 19.00.07 / І. С. Булах; наук. кер. І. Д. Бех; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ. - 42 с.

5. Концепція НУШ (2016). https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

6. Маслоу А. (1999). Новые рубежи человеческой природы / Под. ред. Г. А. Балла, А. Н. Леонтьева и др. - М.: Смысл. - 425 с.

7. Осипова А. А. (2000). Общая психокоррекция. - М.: Сфера. - 512 с.

8. Психологія особистості: Словник-довідник 2001 - С. 65.

9. Роджерс К. (1994). Взгляд на психотерапию: Становление человека / Общ. ред. Е. И. Исениной. - М.: Прогресс. - 480 с.

10. Рубинштейн С. Л. (1999). Основы общей психологи. - СПб.: Питер - 720 с.

11. Франкл В. (1990). Человек в поисках смысла. - М. - 368 с.

12. Фромм Э. (1989). Бегство от свободы: Пер. с англ. - М.: Прогресс. - 272 с.

13. Эриксон Э. Г. (1996). Идентичность: Юность и кризис: Пер. с англ. - М.: Прогресс. - 344 с.

14. Юнг К. Г. (2010). Психология бессознательного. - М.: Когито-Центр. - 352 с.

References

1. Adler A. (1997). Nauka zhit'. [The science of living] / Per. s angl. Ye.O. Lyubchenko. - Kiyev: Port-Royal. - S.57-62. [in USA].

2. Bozhovich L. I. (1978). K razvitiyu afektivno-potrebnostnoy sfery cheloveka [Towards the development of a person's affective and need-based sphere] // Problemy obshchey, vozrastnoy i pedagogicheskoy psikhologi. - M. [in Russian].

3. Bratchenko S.L., Mironova M.R. (1997). Lichnostnyy rost i yego uroven. [Personal growth and its criteria] // Psikhologicheskiye problemy samorealizatsii lichnosti SPb., S.38-46. [in Russian].

4. Bulakh I. S. (2004). Psikhologicheskiye osnovy lichnostnogo rostapodrostkov [Psychological bases of personal growth of teenagers]: dis. ... dokt. psikhol. nauk: 19.00.07 / I. S. Bulakh; nauk. ruk. D. Bekh; Nats ped. un-t im. M. P. Dragomanova. - Kiyev. - 42 s. [in Ukraine].

5. Kontseptsiya Nush (2016). https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova- ukrainska-shkola-compressed.pdf [in Ukraine].

6. Maslou A. (1999). Novyye rubezhi chelovecheskoy prirody [New frontiers of human nature] / Pod. red. G. A. Balla, A. N. Leont'yeva i dr. - M.: Smysl. - 425 s. [in USA].

7. Osipova A. A. (2000). Obshchayapsikhokorrektsiya [Generalpsychocorrection]. - M.: Sfera. -512 s. [in Russian].

8. Psikhologiya lichnosti: Slovar-spravochnik 2001 - S. 65. [in Ukraine].

9. Rodzhers K. (1994). Vzglyad na psikhoterapiyu: Stanovleniye cheloveka [A Look at Psychotherapy: Becoming Human] / Obshch. red. Ye. I. Iseninoy. - M .: Progress. - 480 s.

10. Rubinshteyn S. L. (1999). Osnovy obshchey psikhologi [Fundamentals of General Psychology]. - SPb .: Piter - 720 s. [in Russian].

11. Frankl V. (1990). Chelovek v poiskakh smysla [A man in search of meaning]. - M. - 368 s. [in USA].

12. Fromm E. (1989). Begstvo ot svobody [Flight from freedom]: Per. s angl. - M.: Progress. - 272 s. [in USA].

13. Erikson E. G. (1996). Identichnost: Yunost i krizis [Identity: Youth and Crisis]: Per. s angl. - M.: Progress. - 344 s. [in USA].

14. Yung K. G. (2010). Psikhologiya bessoznatel'nogo [Psychology of the unconscious]. - M.: Kogito-Tsentr. - 352 s. [in USA].

Размещено на Allbest.ru