Структурування психоконсультативного процесу у дизайні психологічного дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурування психоконсультативного процесу у дизайні психологічного дослідження

Шкарлатюк Катерина Іванівна кандидат психологічних наук, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки,кафедра практичної психології та психодіагностики

Хлівна Олександра Миколаївна кандидат психологічних наук, доцент, Волинський національний університет імені Лесі Українки, кафедра практичної психології та психодіагностики

Анотація

У статті розкрито актуальні питання психологічного консультування як професійної діяльності. Висвітлено суть цілісного бачення структури процесу консультування у дизайні психологічного дослідження. Зазначено, що психоконсультативний процес вимагає від фахівця творчого підходу до постановки та вирішення проблем, наукового мислення, планування, динамічності, самоорганізації, економічності, критичності і самокритичності, енергійності та практичності.

Охарактеризовано основні компоненти функціонального консультативного середовища та умови ефективної консультативної взаємодії.

Виділено аспект процесно-орієнтованого слухання, обробки отриманої психологом інформації та її аналіз в контексті дизайну процесу надання психологічної допомоги.

Подано аналіз правильно організованого та функціонального консультативного середовища, здатного забезпечувати реалізацію інформаційної, консультаційної, діагностичної, інтерактивної, координуючої, професійно-розвивальної функцій та функції педагогічної та навчально-методичної підтримки. У випадку необхідності залучення інших спеціалістів для надання підтримки клієнту, психолог- консультант має поінформувати про можливості та ресурси у суміжних галузях: надання медичної, правової допомоги або соціального захисту.

У фокусі уваги - особливості реалізації кожного з етапів консультативного процесу, підходи, прийоми та стратегії роботи психолога з клієнтом. При використанні різних процедур і технік, психолог актуалізує фактори, що впливають на перебіг травматичних переживань, час, що минув з моменту травматизації, особистісні риси та особливості людини та її оточення, стан здоров'я, умови життя і попередній досвід опанування складними обставинами життя.

Ключові слова: психологічне консультування, психоконсультативний процес, консультативна взаємодія, емпатійне слухання, психологічна підтримка, дизайн психологічного дослідження.

Abstract

Shkarlatyuk Kateryna Ivanivna Candidate of psychological sciences, associate professor, Volyn National University named after Lesia Ukrainka, department of practical psychology and psychodiagnostics

Khlivna Oleksandra Mykolayivna Candidate of psychological sciences, associate professor, Volyn National University named after Lesia Ukrainka, department of practical psychology and psychodiagnostics

STRUCTURING OF THE PSYCHOCONSULTATIVE PROCESS IN THE DESIGN OF PSYCHOLOGICAL RESEARCH

The article reveals the actual issues of psychological counseling as professional activity. The essence of holistic vision of the structure of counseling process in the design of psychological research is highlighted. It is stated that psychoconsultative process requires a creative approach to setting and solving problems, scientific thinking, planning, dynamism, self-organization, economy, criticality and self-criticism, energy and practicality from a specialist. The main components of functional consulting environment and conditions for effective consulting interaction are characterized. The aspect of process-oriented listening, elaboration of the information received by the psychologist and its analysis in the context of the design of the process of providing psychological assistance is highlighted. The analysis of properly organized and functional consulting environment capable of providing the realization of informational, consultational, diagnostic, interactive, coordinating, professional developmental functions and function of pedagogical, educational, and methodological support is presented. In the case of necessity to involve other specialists to provide support to the client, the psychologist-consultant should inform about opportunities and resources in related fields: provision of medical or legal assistance or social protection.

The focus of attention is on the peculiarities of implementation of each of the stages of the consultative process, approaches, methods and strategies of the psychologist's work with the client. While using various procedures and techniques, psychologist actualizes the factors that affect the course of traumatic experience, time that has passed since the trauma occurred, personal traits and peculiarities of a personality and environment, state of health, living conditions and previous experience of mastering difficult life circumstances.

Keywords: psychological counseling, psychoconsultative process, consultative interaction, empathic listening, psychological support, psychological research design.

Постановка проблеми

Сучасні умови життя ставлять високі вимоги до фахівця-психолога, засвідчують потребу у наданні психоконсультативної допомоги для розв'язання гострих життєвих проблем людини. Водночас недостатньо розробленими залишаються деякі теоретико-методологічні аспекти консультування, зокрема структурування психоконсультативного процесу у дизайні психологічного дослідження, інтегрування методів, прийомів та технік роботи у практиці надання психологічної допомоги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним з найбільш важливих можна вважати становлення і розвиток різних моделей психологічного консультування: діалогічного, високо інтегративного за своєю суттю підходу (Александрова Н., Альошина Ю., Бондаренко О., Братченко С.Л., Василюк Ф., Васьківська С., Горностай П., Кочарян О., Ейдеміллер Е., Юстицкіс В., Яценко Т. та ін.). Варто відмітити також сучасні надбання вітчизняної школи кризового консультування ( Афанасьєва Н., Титаренко Т., Цимбалюк І. та ін.). Автори зазначають, що важливим аспектом професійного становлення психолога-консультанта є його практичні компетентності.

Мета статті - сформувати цілісне бачення структури процесу консультування у дизайні психологічного дослідження.

Виклад основного матеріалу

Психоконсультативний процес вимагає від фахівця творчого підходу до постановки та вирішення проблем, наукового мислення, планування, динамічності, самоорганізації, економічності, критичності і самокритичності, енергійності та практичності. [4].

Планування у професійній діяльності обумовлюється тим, що цей вид праці людини є складним, трудомістким, часто вимагає значних витрат часу та зусиль. Складання планів допомагає запобігти невиправданих витрат часу і ресурсів, ефективно та результативно вирішувати проблеми. Плановість у професійній діяльності реалізується шляхом розробки різноманітних програм, календарних графіків, блок-схем, індивідуальних планів тощо. Можна розробити декілька планів з різним ступенем деталізації, початковий план уточнюється і коригується відповідно до отриманих результатів.

Колективність професійної діяльності полягає в тому, що психолог є членом певного колективу (групи, кафедри, інституту). Він може звертатися за порадами та обговорювати одержані результати з колегами, виступати з доповідями і повідомленнями на семінарах, наукових конференціях тощо.

Надзвичайно велике значення має самоорганізація праці фахівця, яка передбачає:

- відповідну організацію робочого місця із забезпеченням оптимальнихумов для високопродуктивної праці;

- дотримання дисципліни праці;

- послідовність у накопиченні знань;

- систематичність у використанні методик і технологій;

- встановлення часових меж;

- розвиток самокритичності;

- вміння тактовно відстоювати власні переконання.

Психологічне консультування є галуззю практичної психології, яка пов'язана з наданням спеціалістом-психологом безпосередньої психологічної допомоги людям, що її потребують. Воно спрямоване на підтримку особистості, яка розвивається, і є частиною роботи практичного психолога. Термін «консультація» походить від латинського consultare, що означає радитися, турбуватися. Метою психологічного консультування є турбота про особистість, яка перебуває в безперервному процесі становлення і росту. Консультування допомагає людині адекватно сприймати себе, інших і життєві ситуації, змінювати систему внутрішньоособистісних і міжособистісних взаємин.

У процесі консультування клієнтів практичний психолог, використовує комплекс діагностичних і терапевтичних методів роботи. Для проведення психодіагностичного обстеження психологу-консультанту потрібно здійснити всебічний аналіз необхідної інформації про людину, її ситуацію і визначити проблеми, що змусили звернутися за допомогою. Коли за результатами діагностичного процесу виявлено проблему, проводиться процес реалізації психологічної допомоги з використанням спеціальних прийомів і технік: психологічна підтримка, оптимізація психічного стану й актуалізація власних психологічних ресурсів особистості.

Консультування є творчим процесом, його ефективність залежить від скерованості особистості (переконань, світогляду, ідеалів, схильностей, інтересів, бажань, потреб, мотивів), її психічних особливостей (відчуття, сприймання, уваги, пам'яті, мислення, почуттів, емоцій, волі), нарешті, від біопсихічного фактору - темпераменту, статевих, вікових, патологічних властивостей, характеру і здібностей особистості.

Вимоги часу та розвиток психотехнологій, відкритість освітніх систем та популярність і затребуваність електронних освітніх ресурсів, вимагають змін у підходах до організації психоконсультативного процесу. Передбачається перебудова формату надання консультаційних послуг на особистісно- діяльнісній основі, зміни в підходах до способів роботи з клієнтами та інформацією.

З досліджень М. Левіної можна виокремити та охарактеризувати такі компоненти консультативного середовища:

- соціальний, що забезпечує задоволення й розвиток потреб суб'єктів в консультативній допомозі;

- просторово-предметний, який визначає його просторовий дизайн, із взаємопов'язаністю різних функціональних зон, ніш і стихій;

- психолого-педагогічний, що охоплює педагогічне й методичне забезпечення консультативних послуг.

Правильно організоване та функціональне консультативне середовище

здатне забезпечувати реалізацію інформаційної, консультаційної, діагностичної, інтерактивної, координуючої, професійно-розвивальної функцій та функції педагогічної та навчально-методичної підтримки. Критеріями оцінки якості інформаційно-консультативного середовища є такі, як: імерсивність - залученість емоційно-когнітивних структур суб'єктів до середовища; присутність - досвід перебування в середовищі; інтерактивність - участь суб'єктів у змінах і формуванні змісту середовища; насиченість - ресурсний потенціал середовища; структурованість - спосіб організації середовища; відкритість для зовнішніх та внутрішніх споживачів консультаційних послуг; масштабованість - кількість та обсяг сервісів, інформаційно-консультативних ресурсів; інтегрованість із різноманітними структурами закладу чи соціальними партнерами; адаптованість до потреб конкретного споживача консультативних послуг.

Серед чинників, які впливають на процес консультування С. Гледінг виокремлює: структура, тобто формат самого процесу консультування; умови в яких відбувається консультування; рівень зацікавленості консультованого у змінах; його особливості і необхідні якості консультанта [3].

Важливо, щоб між консультантом і консультованим було взаєморозуміння щодо того, що між ними відбувається у процесі консультаційної взаємодії. Необхідність структури найбільш очевидна, коли клієнт звертається до консультування з нереалістичними очікуваннями. У цьому випадку, структурування допомагає прояснити взаємини консультанта і клієнта і орієнтує ці відносини в певному напрямі, визначає права клієнтів, ролі і зобов'язання як консультантів, так і клієнтів.

Багато клієнтів вдаються до консультування добровільно, за власною ініціативою, що сприятливо впливає на його ефективність. Однак в консультуванні є такий термін: «недобровільний консультований» - це консультований, який направляється третьою стороною; і є найчастіше «незацікавленим в отриманні допомоги», наприклад, учні у школі. Така позиція консультованого, у більшості випадків, унеможливлює отримання позитивного результату від консультаційної бесіди. Ще один термін: «консультований, який чинить опір» - це учасник консультування, який не бажає змін або опозиційно налаштований щодо змін. Його відмінність від недобровільного консультованого полягає в тому, що він може активно домагатися консультування, але не бажає проходити через ті болючі процеси, якими зазвичай супроводжуються зміни. Замість цього консультований «застряє» на впевненості в правильності існуючої поведінки, навіть тоді, коли вона є непродуктивною. Інші консультовані відмовляються приймати власні рішення, поверхнево вникають в проблеми, але погоджуються на будь-яку дію, щоб вирішити проблему (тобто роблять все, що говорить консультант). Найзагальнішою формою опору є проста заява «я не знаю» [2].

Консультанту слід бути готовим до того, що так чи інакше, фактично кожен консультований проявляє певні ознаки опору, тож важливо налаштуватися на використання спеціальних прийомів, що дозволять перенаправити енергію опору в конструктивне русло.

Консультанту важливо усвідомити свої почуття в подібних ситуаціях, ідентифікувати власне невдоволення, щоб ефективніше допомогти клієнту. Те, як консультант і консультований сприймають один одного, надзвичайно важливо для встановлення продуктивних відносин.

Потрібно сказати, що для реалізації основних етапів консультативного процесу практичний психолог, перш за все, має налагодити контакт із клієнтом. Цей процес встановлення довірливих стосунків досить важливий, бо потрібно, щоб клієнт «включився» у процес, відчував себе у безпеці, захищеним. Варто сформувати готовність клієнта до усвідомленого перебування у процесі консультування, не очікувати від психолога вирішення проблем, а безпосередньо бути ініціатором їх вирішення, мати бажання працювати, змінюватися [1]. Зрозуміло, що основними умовами при роботі практичного психолога з людиною є добровільність, конфіденційність та відповідальність, які забезпечують впевненість клієнта у позитивній налаштованості психолога, відсутності моральної оцінки його позиції і вчинків, відчуття безпеки. Іншими словами, консультативний процес - це вибудовування взаємин повинен прийняття, допомоги, інтересу, створення, певною мірою, дружніх стосунків, що забезпечать злагоджену консультативну роботу із обох сторін [2; 4]. У консультативному процесі практичний психолог може використовувати техніки активного слухання, заохочення, перефразування, зворотній зв'язок.

Варто зазначити, що одним із основних показників компетентності психолога-консультанта є вміння бути активним та емпатійним слухачем. Навички слухання організовані навколо процесу слухання та змісту того, що говориться чи не говориться. Часто проблема, яка порушується клієнтом, спонукає психолога до надання рішень. Зосередженість на процесі спрямована на розуміння того, про що говорить клієнт, звертаючи увагу на те, як сказане передається через невербальне спілкування. Процес консультування - це стосунки між мовцем і слухачем, перехід від слухання до розуміння, передача відчуття турботи, а потім - на вирішення.

Аспект процесно-орієнтованого слухання полягає у пошуку більшого розуміння шляхом постановки питань. Ключем успішного слухання є:

1. Органічність діалогу.

2. Відкритість питань.

3. Розуміння включеності / виключеності тем у розповіді клієнта.

4. Зосередженість на клієнтові, прослідковування його зовнішнього та внутрішнього діалогу та розповіді.

5. Прагнення консультанта бути тут і зараз.

6. Слухання з емпатією, непідробним почуттям тепла і турботи до клієнта.

7. Консультант не сприймає особисто, якщо клієнт схвильований, засмучений чи злий, пропонує безпечний і прийнятний спосіб поділитись ними.

8. Консультант прагне передати повагу клієнту за його унікальність як особистість, підкреслює її сакральність.

9. Підтримка та прийняття особистості клієнта.

10. Очікування «запрошення» на надання рекомендацій

Особливості постановки запитань

Якщо ситуація клієнта вимагає залучення інших спеціалістів, психолог- консультант має поінформувати про можливості та ресурси у суміжних галузях (надання медичної, правової допомоги або соціальної підтримки чи захисту). Коли людина потребує більшої підтримки, ніж їй може надати психолог, варто :

Пояснити: що Ви піклуєтесь про людину і допоможете їй із зверненням до іншого фахівця.

Спрямувати: надати інформацію про людину або місце, яке Ви рекомендуєте.

Пропонувати: запропонувати людині супровід до установи (за власного бажання).

Слідувати: запевнити людину, що ви і надалі підтримуватимете її.

Табл

Залежно від стратегії консультативного контакту основними ролями консультанта можуть бути:

• 1. Тренер / вчитель - коли в процесі консультування навчають певним навичкам.

• 2. Експерт - коли консультація виступає як система діагностики та приписів у вирішенні існуючих проблем.

• 3. Посередник - коли консультант вирішує проблеми і конфлікти між сторонами, дає рекомендації по блокуванню конфлікту.

• 4. Фасилітатор - здійснення стратегій, при яких професіонал сприяє клієнту у вирішенні проблем.

Як вважає Л. Крістіану, і ця точка зору підтримується багатьма дослідниками, первинний контакт має велике значення для подальшого просування відносин між клієнтом і консультантом.

При цьому на даному етапі консультант повинен вирішити наступні завдання:

• - Стимулювати чесність і відкритість, добиватися взаєморозуміння щодо проблем, які обговорюватимуться;

• - Послідовно поглиблювати рівень розуміння відносин між клієнтом і консультантом;

• - Сформувати у клієнта упевненість, що проблема розв'язана і результат залежить від спільних зусиль;

• - Визначити первинну бачення проблеми і завдань, необхідних для її вирішення;

• - Визначити місце, час і характер зустрічей клієнта і консультанта;

• - Намітити шляхи вирішення проблеми [3].

Обробка отриманої психологом інформації та її аналіз включають шість основних етапів:

1. Формальний аналіз розповіді (повідомлення). Його метою є «очищення» розповіді клієнта від ненаративних фрагментів і структурування на послідовні частини.

2. Змістовний аналіз етапів життя клієнта, які не перетинаються в часі. У цих етапах виділяються ключові точки, кризи, поворотні пункти, наростаючі зміни тощо.

3. Абстрактний аналіз суджень клієнта щодо окремих етапів його життя. результатом аналізу є «біографічна формула», в якій міститься домінуюча структура біографічних процесів і життєвого досвіду.

4. Аналіз ненаративних фрагментів. Метою аналізу є уточнення системи цінностей і смислів клієнта.

5. Аналіз тексту на основі стратегій мінімального і максимального контрасту.

Стратегія мінімального контрасту дозволяє виділити збіги, подібність і відповідність різних структур життєвого процесу. Стратегія максимального контрасту використовується для пошуку тих характеристик, які об'єднують різні за змістом біографічні епізоди, що дозволяє визначити «життєву траєкторію».

6. Створення алгоритму для позитивної трансформації особистості клієнта.

Методи аналізу неусвідомлюваного, латентного змісту:

1. Метод виявлення центральної конфліктної теми взаємин. Це розповіді про взаємодію (з батьками, іншими значущими фігурами), які клієнт спонтанно розповідає в ході спілкування з психологом. кожне формулювання, як правило, включає бажання відносно інших людей, відповідні реакції, очікування від інших та реакції самого клієнта.

2. Конфігураційний аналіз. Призводить до усвідомлення рольових моделей відносин за допомогою аналізу: станів, патернів взаємодії та інформації.

3. Переживання відносин з психологом. аналізуються приховані натяки і явні посилання на відносини з консультантом. визначається, в якій мірі втручання (інтервенції) психолога зачіпає латентне та актуальне переживання клієнтом цих відносин.

4. Дезадаптивні патерни, які мають циклічний характер. аналізуються у структурі соціальної поведінки клієнта за допомогою таких компонентів, що виділяються: дії клієнта, очікування щодо інших, наступні дії інших відносно клієнта, наступні дії клієнта щодо самого себе.

5. Метод фреймів. Фрейм (одиниця аналізу) визначається як послідовність предикатів, у яких їх продукує клієнт. оснований на послідовностях подій, пов'язаних з бажаннями та переконаннями, у міру їх прояву в діях, думках, сприйнятті, почуттях.

В контексті дизайну процесу надання психологічної допомоги цікавою є консультативна модель Г. Егана, який розглядає консультування як «менеджмент проблем», тобто управління проблемами (саме не «рішення», оскільки не всі проблеми можуть бути остаточно вирішені), і виділяє дев'ять стадій допомоги клієнту, з яких центральними є три.

1. Визначення і прояснення проблеми:

o - Допомога клієнту у викладі його історії;

o - Фокусування;

o - Активізація.

2. Формування цілей:

o - Розробка нового сценарію і набору цілей;

o - Оцінка цілей;

o - Вибір цілей для конкретних дій.

3. Здійснення дій:

o - Вироблення стратегій дій;

o - Вибір стратегій;

o - Реалізація стратегій.

Завершальним етапом консультативної роботи є здійснення процедури визначення способів контролю та реалізації наміченого плану. На практиці клієнт і консультант можуть домовитися про постконсультативний супровід і клієнт може інформувати консультанта про реалізацію кожного окремого пункту плану або про досягнення кінцевого результату. Це може бути окрема додаткова зустріч для відстеження процесу реалізації відпрацьованого ними алгоритму. Кінцевий етап консультативної роботи - реалізація плану клієнтом здійснюється ним самостійно. Тобто, спираючись на результати попередньої роботи (всіх попередніх етапів), клієнт має оволодіти стратегією вирішення проблеми. Здійснивши попередньо певні послідовні кроки, він уже спроможний самостійно прийняти рішення. Успішним результатом роботи є те, що клієнт не тільки здобув навички для вирішення актуальної проблеми, але також здатен ефективно справлятися з проблемами, що виникатимуть в майбутньому [2].

Висновки

Слід зазначити, що на практиці у процесі консультування різні стадії, процедури та техніки можуть переплітатися з іншими і їх взаємозв'язок складніший, ніж він описаний у будь-якій психоконсультативній моделі. Окремо слід зауважити, що використовуючи різні процедури і техніки, психолог має тримати в фокусі уваги фактори, що впливають на перебіг травматичних переживань, час, що минув з моменту травматизації, особистісні риси та особливості людини та її оточення, стан здоров'я, умови життя і попередній досвід опанування складними обставинами життя.

Література

психологічне консультування дослідження

1. Афанасьєва Н.Є. Концепція психологічного консультування фахівців екстремального профілю діяльності. Харків: Український психологічний журнал, 2017. № 4. С. 7-16.

2. Афанасьєва Н.Є. Особливості дистантного консультування представників постраждалих спільнот: монографія. Актуальні дослідження в сучасній вітчизняній екстремальній та кризовій психології / за заг. ред. В П. Садкового, О. В. Тімченка. Харків: вид-во НУЦЗУ, 2017. 777 с.

3. Хомич Г. О., Ткач Р. М. Основи психологічного консультування: навчальний посібник. Київ.: МАУП, 2004. 152 с.

4. Шкарлатюк К.І., Федоренко Р.П., Магдисюк Л.І. Дизайн психологічного дослідження: навчальний посібник. Луцьк: Вежа-Друк, 2022. 332 с.

References

1. Afanasieva N.Ie. (2017). Kontseptsiia psykholohichnoho konsultuvannia fakhivtsiv ekstremalnoho profiliu diialnosti [The concept of psychological counseling of extreme profile of activity professionals]. Kharkiv: Ukrainskyi psykholohichnyi zhurnal [in Ukrainian].

2. Afanasieva N.Ie. (2017). Osoblyvosti dystantnoho konsultuvannia predstavnykiv postrazhdalykh spilnot [Peculiarities of remote consultation of representatives of the affected patients]. Aktualni doslidzhennia v suchasnii vitchyznianii ekstremalnii ta kryzovii psykholohii - Relevant research in the current state of extreme and crisis psychology, (pp. 430-445). Kharkiv: vyd-vo NUCZU [in Ukrainian].

3. Khomych H. O., & Tkach R. M. (2004). Osnovy psykholohichnoho konsultuvannia [Basics of Psychological Counseling]. Kyiv.: MAUP [in Ukrainian].

4. Shkarlatiuk K.I., Fedorenko R.P., & Mahdysiuk L.I. (2022) Dyzain psykholohichnoho doslidzhennia [Design of a psychological research]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru