Професіоналізм та ключові компетентності психолога-викладача: суб'єктивний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФЕСІОНАЛІЗМ ТА КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПСИХОЛОГА-ВИКЛАДАЧА: СУБ'ЄКТИВНИЙ АНАЛІЗ

Помиткіна Любов Віталіївна, доктор психологічних наук,

професор, завідувач кафедри авіаційної психології,

Національний авіаційний університет, проспект Любомира Гузара

Анотація

У статті поданий суб'єктивний аналіз процесу становлення та набуття ключових компетентностей психолога-викладача. Метою статті було проаналізувати сучасні умови становлення професіоналізму викладача- психолога та визначити його ключові компетенції. Аналіз останніх публікацій показав, що в умовах підвищених ризиків, таких як світова пандемія, формування ключових компетентностей фахівця ускладнюється, оскільки людина неприродно потрапляє в умови обмеження спілкування, мобільності, неспроможності підвищення кваліфікації чи стажування в передових країнах світу тощо. Найбільше це стосується професійної діяльності психолога - викладача, оскільки викладання дисциплін перейшло переважно в дистанційне русло, а усі інші вимоги до виконання його обов'язків потребують академічної мобільності й наукової активності, яка через COVID-19 тепер є утрудненою. Дослідники визначають, що на сьогодні найбільш важливими є мотиви саморозвитку й самовдосконалення у професійній діяльності психолога-викладача, які спонукають багато працювати й саморозвиватися, а також є предикторами мотиву досягнення - прагнення досягати високих результатів і майстерності у професійній діяльності. Тому процес становлення професіоналізму набуває не лише індивідуального, але й соціального характеру.

Визначено, що становлення професіоналізму та ключових компетенцій психолога-викладача є надзвичайно цікавим, багатогранним і водночас складним процесом. У висновку до основних складових процесу самореалізації психолога-викладача віднесено: високий рівень саморегуляції, достатній емоційний інтелект, індивідуальний стиль діяльності, наявність провідних мотивів досягнення, саморозвитку й самовдосконалення, високої конгруентності, обізнаності у сфері новин науки, постійно здійснюватися в психологічній практиці, бути цікавим, ефективним, сучасним - професіоналом своєї справи.

Ключові слова: професіоналізм, ключові компетентності, психолог-викладач, самореалізація.

Abstract

Pomytkina Liubov Vitaliyivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Department of Aviation Psychology, National Aviation University.

PROFESSIONALISM AND KEY COMPETENCES OF PSYCHOLOGIST-TEACHER: SUBJECTIVE ANALYSIS.

The article presents a subjective analysis of the process of formation and acquisition of key competencies of a psychologist-teacher. The aim of the article was to analyze the current conditions for the formation of the professionalism of a teacher-psychologist and to determine his key competencies. An analysis of recent publications has shown that in the face of high risks, such as a global pandemic, the formation of key competencies is difficult because a person is unnaturally limited to communication, mobility, inability to improve skills or internships in advanced countries. This is especially true of the professional activities of the teaching psychologist, as the teaching of disciplines has shifted mainly to distance learning, and all other requirements for the performance of his duties require academic mobility and scientific activity, which is now difficult due to COVID-19. Researchers determine that today the most important motives are self-development and self-improvement in the professional activity of a psychologist-teacher, which encourages rich work and self-development, and are predictors of the motive of achievement - the desire to achieve high results and skills in professional activities. Therefore, the process of becoming a professional acquires not only individual but also social character. It is determined that the formation of professionalism and key competencies of a psychologist-teacher is an extremely interesting, multifaceted and at the same time complex process. In the conclusion, the main components of the process of self-realization of a psychologist-teacher include: a high level of self-regulation, sufficient emotional intelligence, individual style of work, the presence of leading motives for achievement, self-development and self-improvement, high congruence, awareness in the field of science news, to be constantly carried out in psychological practice, to be interesting, effective, modern - a professional in his field.

Keywords: professionalism, key competencies, psychologist-teacher, selfrealization.

Постановка проблеми

Ситуація з пандемією COVID-19 призводить до загострення проблем як професійного зростання та самореалізації так і повсякденного життя кожної працюючої людини. Внаслідок цього більшості професій безпосереднє виконання власних професійних функцій стає обмеженим у просторі й комунікації, а робота в онлайн привносить відповідні наслідки. У професійній діяльності переважної більшості людей настає час, коли професійні знання, вміння й навички досягають найбільшої функціональності й ефективності, саме тоді фахівець стає професіоналом своєї справи. Вчені визначають цей період як здійснення професійної самореалізації особистості. Процес самореалізаціі особистості в кожній професії має свої особливості, закономірності, періоди здійснення тощо. А, зокрема, професійну самореалізацію психолога-викладача вищого навчального закладу вважаємо досить складною справою.

Аналізуючи професійну діяльність психолога, ми перш за все зустрічаємося з широкою палітрою спеціалізацій, від психолога-консультанта, медичного психолога, шкільного психолога, військового психолога, сімейного психолога, психолога-викладача тощо, - до психотерапевта з десятками відтінків методів в психотерапії. Як відомо, наука психологія надає поглиблені знання про індивідуальну й неповторну природу особистості, та шляхи й методи надання їй психологічної підтримки, психокорекції чи психореабілітації. Отримуючи дипломи бакалавра та магістра з психології, майбутні психологи мають зробити вибір, а точніше, прийняти рішення, про подальшу практичну діяльність відповідно, по-перше, до конкретної спеціалізації в психології, по-друге, до власних індивідуально-психологічних та психофізіологічних якостей, що представляють необхідний набір ПВЯ (професійно важливих якостей) для успішної діяльності. Отже, далі розглянемо особливості професійної самореалізації психолога-викладача у сфері вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування професіоналізму та набуття ключових компетентностей досліджували такі відомі вчені як Бодров В.А., Бучек А.А, Ермоленко А.В., Климов Є.О., Кокун О.М., Павлова А.М., Пряжников Н.С., Рибалка В.В., Толочек В.А., Яковицька Л.С. та ін. Вчені й дослідники переконані, що в умовах підвищених ризиків формування ключових компетентностей фахівця ускладнюється, оскільки людина неприродно потрапляє в умови обмеження спілкування, мобільності, неспроможності підвищення кваліфікації чи стажування. Тому процес становлення професіоналізму набуває не лише індивідуального, але й соціального характеру.

Метою статті є суб'єктивний аналіз процесу становлення професіоналізму та набуття ключових компетентностей психолога-викладача.

Виклад основного матеріалу

У психології науковці переконані, що в основі самореалізації особистості в певній професії є так звана «професійна придатність». Мірою професійної придатності однозначно визначено професіоналізм суб'єкта. Таким чином, професіоналізм - ступінь опанування та реалізації індивідом професійно-посадових вимог та відповідного кваліфікаційного рівня їх виконання, або міра якості виконання індивідом вимог до конкретної професійної діяльності [3]. Професіоналізм - це інтегральна якість (новоутворення) суб'єкта праці, що характеризує продуктивне виконання професійних завдань, яке зумовлене творчою самодіяльністю i високим рівнем професійної самoактуалiзацiї. Прoфесioналiзм суб'єкта являє собою якісну характеристику, що відображає високий рівень професійно-важливих і індивідуально-ділових якостей, акмеологічних інваріантів професіоналізму, високий рівень креативності, адекватний рівень домагань, мотиваційну сферу й ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток фахівця [4, с. 99].

Підкреслюючи складність професійної самореалізації психолога-викладача, зупинимося на необхідних складових здійснення у цій професії. Перш за все, це теоретична підготовка. Якщо розглядати психолога, який викладає психологічні дисципліни на бакалавраті, а це близько 57-58 дисциплін, то викладач має знати основи усіх дисциплін, щоб бути цікавим, ефективним, сучасним, словом, професіоналом своєї справи.

Якщо говорити по викладача в магістратурі чи аспірантурі з психології, то це вже «вищий пілотаж», тому що треба знати не лише основи ряду дисциплін, а поглибленні знання з проблем особистості чи індивідуальності, природу відмінностей, людських пристрастей і бажань, вміти розробляти авторські курси на основі квінтесенції теоретичних знань та власного досвіду, щоб зацікавлювати магістрів і надихати до наукових досліджень аспірантів.

По-друге, як відомо з вимог до викладача вищої школи, психолог- викладач має володіти усіма методами вчительської дидактики проведення занять: зняти емоційну напругу, вміти зацікавити, здійснювати переключення уваги, тримати увагу, використати той чи інший метод, як, наприклад, мозковий штурм, кейс-метод, метод презентацій, робота в групах тощо. Відомо, що для ефективного засвоєння знань студентами найкращим способом є метод переключення ували з теоретичного інформаційного блоку до прикладів, які вкажуть на необхідність вивчення саме цього матеріалу, та пов'яжуть з подальшим використанням у майбутній психологічній практиці молодих фахівців. професіоналізм викладач психолог самореалізація

По-третє, для того, щоб викладачу бути цікавим, сучасним і ефективним, необхідно самому здійснювати практичну діяльність у психології, щоб мати «живі» приклади з різних психологічних проблем особистості для обговорення на заняттях із студентами. Так, наші викладачі здійснюють індивідуальні психологічні консультування для різновікової категорії населення та проводять соціально-психологічні й бізнес-тренінги на запит широкого кола компаній як державної так і приватної форми власності. Це робить їх не лише теоретиками, а й психологами-практиками. Ми хочемо підкреслити важливість уміння поєднувати теорію з практикою, що, безперечно, надає унікальності й неповторності такому викладачу та вибудовує «індивідуальний стиль професійної діяльності».

Наступною складовою професійної самореалізації викладача-психолога є те, що у ВНЗ його вважають науково-педагогічним працівником. І ця обставина накладає відповідальність за певні досягнення й показники в науці. Це означає, що крім викладацької й практичної діяльності необхідно здійснюватися у наукових статтях, монографіях, навчальних посібниках, участі й виступах на конференціях, постійно підвищувати науково метричні показники, оскільки діяльність викладача оцінюють за кількістю його публікацій та кількістю цитувань його праць [9].

Також ми вважаємо за необхідність обґрунтувати ще й таку складову професійної самореалізації викладача-психолога як підвищену вимогу з боку як найближчого оточення так і соціуму взагалі. Мова йде про те, що кафедра викладачів-психологів не лише здійснює навчання, а має відповідати очікуванням студентів, колег викладачів інших кафедр, керівників вищої ланки й адміністрації. Ми часто чуємо у свій бік: «ви не просто викладачі, ви психологи!» Саме в такі звернення вкладається, що ми маємо бути емпатійними, все розуміти, бути «конгруентними» (за К. Роджерсом), не зважати на обставини, не ображатися, володіти достатнім рівнем саморегуляції тощо, і продовжувати нести «світле, розумне, позитивне, випромінювати задоволеність і щастя»!

Принагідно нагадаємо характеристику К. Роджерса про те, що психолог має бути перш за все гармонійною особистістю, конгруентною у своїй професійній діяльності задля професійної самореалізації. «Особистісне зростання - писав видатний психолог - це постійне просування до високої конгруентності» [6, с. 13]. Одним із основних показників гармонійності особистості є взаємовідповідність, конгруентність її якостей, яку з різних позицій досліджували В.М. Бехтєрєв, О. Ф. Лазурський, Л. С. Виготський, К. Роджерс, Г.С. Костюк, П.В. Лушин, В.В. Рибалка та інші психологи. Терміни конгруентність і неконгруентність все частіше використовуються у сучасній практичній психології. Конгруентна особистість (в дослівному перекладі - «відповідна», «узгоджена») єдина і цілісна у своїх почуттях, їх сприйнятті та висловлюванні про них, не має психологічних «захистів» чи «масок» і може бути такою, якою в глибині душі вона є [5, с. 10]. Тільки таку особистість психолога сприймають клієнти, студенти, довіряючи йому свої почуття та глибинні переживання. Те ж саме можна сказати про особистість викладачів, які є вчителями, вихователями, наставниками, консультантами, можливо й тими, на кого хочуть бути схожі студенти.

Окремо хочемо віддати належне майстерності у володінні собою психологів-викладачів. На сьогодні, високий рівень саморегуляції є найважливішою інваріантою (постійною величиною) професіоналізму. Мова йде про психологічну готовність: довготривала психологічна готовність забезпечує стабільність працездатності і результатів діяльності; короткочасна - дозволяє мобілізуватися у конкретній (можливо конфліктній) ситуації. Цілий комплекс досліджень, що спираються на методологічні принципи вітчизняної психології, показав, що формування психологічної готовності суб'єкта праці є ключовою задачею забезпечення надійності і ефективності його діяльності [4, с. 207-210]. Зокрема, для психолога - формування такої готовності починається зі студентських років й продовжується під час адаптації до здійснення психологічної практики.

Професійну діяльність викладача-психолога вважаємо емоційною працею, оскільки під час її здійснення потрібно передавати знання студентам з певними емоціями та їх відтінками. Як відомо емоційна праця пов'язана з емоційним інтелектом - EQ - показником здатності людини до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей [7]. На сьогоднішній день вчені активно працюють над створенням моделей досягнення успіху у професійній діяльності, які диференційовані в залежності від рівня управління емоціями: власними, інших, тобто різним ступенем використання емоційної праці. Емоційний інтелект багато в чому залежить від характеру і темпераменту, але не є статичною величино, що дана людині від народження. З життєвим досвідом EQ неминуче зростає і розвивається. Таким чином, у працях дослідників отримав подальший розвиток взаємозв'язку емоційного інтелекту та успіху в професійній діяльності [8].

Як відомо, потреби людини, і зокрема, потреба в професійній самореалізації, суб'єктивно переживаються нею як бажання, потяги або прагнення. Сигналізуючи про виникнення потреб та про їхнє задоволення, ці переживання регулюють діяльність людини, стимулюючи або послаблюючи її. Наявність потреби та її безпосереднього, чуттєвого виразу (бажання, потягу тощо) ще не є достатньою умовою для того, щоб діяльність щодо її задоволення (або спрямована на інший предмет) могла здійснитися. Для цього необхідний об'єкт, який, відповідаючи потребі за змістом, став би збудником діяльності, надав би їй конкретної спрямованості. Людині притаманні вищі форми відображення дійсності, а тому об'єкти, які збуджують діяльність, можуть поставати у формі ідеї чи морального ідеалу. Саме цей усвідомлюваний образ, який збуджує діяльність, орієнтує її на задоволення певної потреби, називають мотивом діяльності, що реалізується. Отже, від спрямованості мотиву залежить, що (в психологічному розумінні) являє собою та чи інша дія, який суб'єктивний сенс вона має для даної людини, як відтворює її внутрішній світ, «картину її «Я» [1].

Дослідники визначають, що мотив саморозвитку й самовдосконалення є важливим у професійній діяльності психолога-викладача, який спонукає багато працювати й розвиватися, а також є предиктором мотиву досягнення. Мотив досягнення - це прагнення досягати високих результатів і майстерності у професійній діяльності, що проявляється у виборі складних завдань і прикладенні зусиль до їх виконання, оскільки успіхи у будь-якій діяльності залежать не тільки від здатностей, навичок, знань, але й від мотивації досягнень. Вчені виділяють основні фактори щодо рівня мотивації досягнення [1, с. 23]:

1) значимість досягнення успіху;

2) надію на успіх;

3) суб'єктивно оцінену ймовірність досягнення успіху;

4) суб'єктивні еталони досягнення.

Таким чином, людина з високим рівнем досягнення, прагнучи отримати вагомі результати, наполегливо працює над поставленими цілями, що безперечно призводить до високого професіоналізму й професійної самореалізації. Вчені визначають професіоналізм як якісну характеристику суб'єкта діяльності, що відображає його високу професійну кваліфікацію і компетентність, різноманітність ефективних професійних навиків і умінь, володіння сучасними способами вирішення професійних задач, що дозволяє здійснювати діяльність з високою продуктивністю [2].

У процесі просування до професійної самореалізації майбутньому професіоналу необхідно вибудувати ще й індивідуальний стиль діяльності як сукупність варіантів діяльності, найбільш зручних для людини за наявного у нього темпераменту. Формальними ознаками індивідуального стилю діяльності є стійка система прийомів і способів діяльності. Індивідуальний стиль обумовлений певними особистими якостями й виступає засобом ефективного пристосування до об'єктивних вимог.

У вузькому сенсі слова індивідуальний стиль - це індивідуально- своєрідна система поведінкових засобів, до яких свідомо чи стихійно вдається людина з метою найкращого врівноваження власної типологічно обумовленої індивідуальності з зовнішніми умовами життєдіяльності. Серед особливостей, що складають ядро індивідуального стилю діяльності, завжди є дві групи [2]:

а) особливості, що сприяють успіху в даних обставинах;

б) особливості, що протидіють успіху.

Отже, в індивідуальному стилі професійної діяльності проявляється все різноманіття людської психіки, загально-психологічна структура особистості, усі образи формування рухів, дії, діяльності, знання, навички тощо, що називають - неповторністю. Також хочеться відмітити, що неповторність психолога-викладача виявляється у захопленні своєю справою, у бажанні нести передові знання студентській молоді, у прагненні до професійної самореалізації, незважаючи на соціально-економічний статус цієї професії.

Професійна діяльність викладача-психолога не обмежується тими складовими, на які ми звернули увагу вище. Зазвичай, його можна доповнити й розширити такими як академічна мобільність, міжнародна діяльність, такою сучасною й модною на сьогодні складовою як проектна діяльність тощо. Наше дослідження носить дослідницький характер і відповідає переважно основному методу в психології - методу спостереження, хоча не обійшлося й без власного досвіду та досвіду колег.

Отже, ми не претендуємо на вичерпність викладу й обґрунтування проблеми становлення професійної самореалізації психолога в практичній діяльності, а лише окреслили коло професійних сходинок до вершини професіоналізму в психології.

Висновки

Отже, узагальнюючи вищевказане, приходимо до висновку, що становлення професіоналізму та ключових компетенцій психолога-викладача є надзвичайно цікавим, багатогранним і водночас складним процесом. До основних складових процесу самореалізації психолога-викладача відносимо: високий рівень самoрегуляцiї, достатній емоційний інтелект, індивідуальний стиль діяльності, наявність провідних мотивів досягнення, саморозвитку й самовдосконалення, високої конгруентності, обізнаності у сфері новин науки, постійно здійснюватися в психологічній практиці, бути цікавим, ефективним, сучасним - професіоналом своєї справи. І якщо сучасним психологам-викладачам вдається утримуватися на належному рівні в усіх складових цього унікального феномену, то залишається пишатися ними, захоплюватися й говорити «VIVAT!!! психолог-викладач!». У подальших дослідженнях будемо висвітлювати встановлення необхідних корелятів між прагненнями викладача-психолога й його реальними можливостями.

Література

1. Занюк С.С. Психология мотивации. - К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. - 352 с.

2. Климов Е.А. Пути в профессионализм: Учеб. пособие. - М.: Флинта, 2003. - 320 с.

3. Помыткин Э.А. Онтогенетическое измерение развития личности профессионала / YEARBOOK OF INTERNATIONAL UNIVERSITY COLLEGE. - Volume VII. - TENTH INTERNATIONAL SCIENTIFIC CONFERENCE «EDUCATIONAL MANAGEMENT: EFFECTIVE PRACTICES», Scientific Research and Creativity, 2014. - Dobrich: International University College, Bulgaria, 2014. - Р. 284-287.

4. Помиткіна Л. В., Помиткін E.O. Психологія праці і відпочинку: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / Любов Віталіївна Помиткіна, Едуард Олександрович Помиткін. - К.: ТОВ «Альфа-ПК», 2019. - 322 с.

5. Помиткіна Л.В. Психодинамічна неконгруентність особистості: діагностика, корекція та консультування: Монографія. - К.: Книжкове видавництво НАУ, 2007. - 180 с.

6. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. - М.: Изд. Группа «Прогресс», «Универс», 1994. - 480 с.

7. Хвостенко Тетяна. Емоційний інтелект як передумова успішної кар'єри. 03.01.2014 - [Електронинй ресурс] - Режим доступу: http://www.business- іеггііогу.сот/агііс1е8/етоі8Ііпіі-іпіе1екі-уак-регегіитоуа-и8рІ8Ітоі-каг%Е2%80%99%В1%94гі

8. Grandey, A. A. (2000). Emotional regulation in the work place: A new way to conceptualize emotional labor. .Іоигпаї о/ Occupatwnal Health ІНусІоІоуу, 5, 95-110. http://dx.doi.org/10.1037/1076-8998.5.1.95

9. Яковицька Л.С. Професійна самореалізація викладача у науково-технічній діяльності: монографія. - Вінниця: документ Принт, 2017. - 352 с.

References

1. Zaniuk, S.S. (2001). Psykho1ohyia motyvatsyy ІІНусІоІоуу о/тойуайоп]. Kyiv: ЭШа-N; Nyka-Tsentr [in Ukrainian].

2. Klymov, E.A. (2003). Риїу v professyona1yzm [Раї to professiona1ism]: Ucheb. posobye. Moscow: Flynta [in Russia].

3. Pomytkyn, E.A. (2014). Ontohenetycheskoe yzmerenye razvytyia lychnosty professyonala [Ontogenetic dimension of the professional's personality development] / YEARBOOK OF INTERNATIONAL UNIVERSITY COLLEGE. - Volume VII. - TENTH INTERNATIONAL SCIENTIFIC CONFERENCE «EDUCATIONAL MANAGEMENT: EFFECTIVE PRACTICES», Scientific Research and Creativity. Dobrich: International University College, pp.284-287 [in Bulgaria].

4. Pomytkina, L. V. & Pomytkin, E.O. (2019). Psykholohiiapratsi i vidpochynku: pidruchnyk [Psychology of work and rest: a textbook] [dlia stud. vyshch. navch. zakl.] / Liubov Vitaliivna Pomytkina, Eduard Oleksandrovych Pomytkin. Kyiv: TOV «Alfa-PK» [in Ukrainian].

5. Pomytkina, L.V. (2007). Psykhodynamichna nekonhruentnist osobystosti: diahnostyka, korektsiia ta konsultuvannia: Monohrafiia [Psychodynamic incongruence of personality: diagnosis, correction and counseling: Monograph]. Kyiv: Knyzhkove vydavnytstvo NAU [in Ukrainian].

6. Rodzhers, K. (1994). Vzghliad na psykhoterapyiu. Stanovlenye cheloveka [A look at psychotherapy. Becoming a man]. Moscow: Yzd. Hruppa «Prohress», «Unyvers» [in Russia].

7. Khvostenko, Tetiana. Emotsiinyi intelekt yak peredumova uspishnoi kariery [Emotional intelligence as a prerequisite for a successful career]. 03.01.2014 - [Elektronyni resurs] - Rezhym dostupu: http://www.business-territory.com/articles/emotsiinii-intelekt-yak-peredumova-uspishnoi- kar%E2%80%99%D1%94ri

8. Grandey, A. A. (2000). Emotional regulation in the work place: A new way to conceptualize emotional labor. Journal of Occupational Health Psychology, 5, pp. 95-110. http://dx.doi.org/10.1037/1076-8998.5.1.95

9. Iakovytska, L.S. (2017). Profesiina samorealizatsiia vykladacha u naukovo-tekhnichnii diialnosti: monohrafiia [Professional self-realization of a teacher in scientific and technical activities: monograph]. Vinnytsia: dokument Prynt [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru