Психологічна підтримка осіб з обмеженими можливостями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-реабілітаційний заклад вищої освіти психології та соціокультурної діяльності ім. Т. Сосновської,

«Кам'янець-Подільський державний інститут»

Психологічна підтримка осіб з обмеженими можливостями

Кучеров Геннадій Геннадійович кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціальної роботи

Марчак Тетяна Андріївна кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціальної роботи

м. Кам'янець-Подільський

Анотація

У статті розкрито особливості та практичні засади надання психологічної підтримки особам з обмеженими можливостями. Встановлено, що інтеграція осіб з обмеженими можливостями у суспільство першочергово залежить від оточуючих, тобто повноцінно здорових людей та того, яке вони виявляють ставлення до осіб з обмеженими можливостями. Визначено, що особи з інтелектуальною недостатністю відчувають більше відторгнення, ніж особи з фізичними вадами або сенсорними порушеннями. Дослідження доводять, що особи, які вперше отримали інвалідність, зазнають стресу. Особи із обмеженими можливостями проходять такі етапи, як шок, заперечення, гнів/депресія та пристосування/прийняття. Психологічне втручання може допомогти особам з обмеженими можливостями пройти через стадії інвалідності та дає можливість вирішити труднощі, які виникають на такому шляху. З'ясовано, що когнітивно-поведінкова терапія - це те, що може бути використано, щоб допомогти з припущеннями, які особа з обмеженими можливостями може мати щодо її зовнішнього вигляду або функцій організму. Ефективне психологічне втручання є корисним, коли йдеться про забезпечення відновлення після травми, яка спричинила певну форму інвалідності. Встановлено, що більшість осіб з обмеженими можливостями, які є працездатними, уявляють, що переживання тієї чи іншої форми інвалідності є набагато більш негативним і важким, ніж є насправді. Переживання нової форми інвалідності може відзначатися втомою, негативними емоціями, відчуттям безсилля чи розгубленості. Особи з розумовими вадами також можуть захворіти на психіку, оскільки вони мають у три-чотири рази вищий ризик захворювання, ніж середня популяція. Визначено, що в Україні особливості психологічної підтримки осіб з обмеженими можливостями регламентуються положеннями Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», а також програмами та проектами, які впроваджує Міністерство соціальної політики України та інші органи на регіональному та місцевому рівнях.

Ключові слова: особи з обмеженими можливостями, інвалідність, психологічна підтримка, стрес, вада.

Abstract

Kucherov Gennady Hennadiyovych PhD (History), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Social Work, Psychology and SocioCultural Activities named after T. Sosnovska, Educational and rehabilitation institution of higher education «Kamenets-Podolsky State Institute», Kamianets-Podilskyi

Marchak Tetiana Andriyivna PhD in Philological Sciences, Associate Professor of the Department of Social Work, Psychology and Socio-Cultural Activities named after T. Sosnovska, Educational and rehabilitation institution of higher education «Kamenets-Podolsky State Institute», Kamianets-Podilskyi,

PSYCHOLOGICAL SUPPORT FOR PERSONS WITH DISABILITIES

The article reveals the features and practical principles of providing psychological support to people with disabilities. It has been established that the integration of people with disabilities into society primarily depends on others, ie fully healthy people and how they treat people with disabilities. It is determined that people with intellectual disabilities experience more rejection than people with physical disabilities or sensory impairments. Studies show that first-time people with disabilities experience stress. People with disabilities go through such stages as shock, denial, anger / depression and adaptation / acceptance. Psychological intervention can help people with disabilities to go through the stages of disability and provide an opportunity to solve the difficulties that arise in this way. Cognitive- behavioral therapy has been shown to be something that can be used to help with assumptions that a person with a disability may have about his or her appearance or body functions. Effective psychological intervention is useful when it comes to providing recovery from an injury that has caused some form of disability. It has been found that most people with disabilities who are able to work imagine that experiencing some form of disability is much more negative and severe than it actually is. Experiencing a new form of disability can be marked by fatigue, negative emotions, feelings of helplessness or confusion. People with mental disabilities can also suffer from mental illness, as they have three to four times the risk of disease than the average population. It is determined that in Ukraine the peculiarities of psychological support for people with disabilities are regulated by the Law of Ukraine "On Rehabilitation of Persons with Disabilities in Ukraine", as well as programs and projects implemented by the Ministry of Social Policy and other bodies at regional and local levels.

Keywords: people with disabilities, disability, psychological support, stress, disability.

Постановка проблеми

Психологічні знання і психологічні вміння відіграють важливу роль у розумінні осіб з обмеженими можливостями та у професійному спілкуванні з ними. Психологія є важливою частиною підготовки та подальшої освіти багатьох професійних груп, які займаються просуванням, доглядом або лікуванням осіб з обмеженими можливостями. Базові психологічні знання можуть бути використані для роботи з розумово неповноцінними особами з метою наданням їм допомоги в повсякденному житті, а також у професійній діяльності.

Практика показує, що особи з обмеженими можливостями відхиляються від суспільних очікувань, тому з метою їх адаптації у суспільстві їм потрібно надавати психологічну підтримку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Над проблемою наданням кваліфікованої психологічної підтримки особам з обмеженими можливостями працювали та продовжують працювати багато науковців.

Зокрема, С. Шевченко [1], провівши за психологічні дослідження осіб з обмеженими можливостями, виявила такі головні психологічні проблеми: 1) соціальна дезадаптація; 2) депресія; 3) низький рівень розвитку комунікативних навичок, зокрема найчастіше це спровоковано соціальною ізоляцією; 4) емоційна нестабільність; 5) неадекватна самооцінка; 6) емоційні проблеми. Для подолання цих проблем науковець пропонує спільно використовувати психологічні та соціальні заходи щодо проведення реабілітації та корекції психологічного стану осіб з обмеженими можливостями. Це дасть можливість адаптувати таких осіб до максимально повноцінного життя у суспільстві. З. Сердюк [2], вивчаючи психологічні особливості соціалізації осіб з обмеженими можливостями, заявляє, що для ефективної соціалізації цих осіб необхідно чим раніше проводити реабілітаційні заходи, інтегруючи таких осіб у суспільство; створювати умови для формування у них впевненості, оптимізму, задоволеності життям; сприяти розвитку та культивуванню потреб таких осіб; здійснювати психологічний супровід таких осіб на важливих етапах соціалізації їх у суспільстві. В. Оверчук та Ю. Кушнір [3] стверджують, що психологічний супровід осіб з обмеженими можливостями має бути націлений на визначення психологічних особливостей кожної такої особи, посилення і збереження їх психологічного здоров'я, а також надання допомоги цим особам з ціллю адаптації їх у суспільному середовищі.

Варто зауважити, що аналіз досліджень, проведених у напрямку психологічної підтримки осіб із обмеженими можливостями, показав, що питання психологічної підтримки осіб з обмеженими можливостями є не до кінця розкритими, зокрема з точки зору практичного підходу.

Мета статті - полягає у розкритті особливостей та практичних засад надання психологічної підтримки особам з обмеженими можливостями.

Виклад основного матеріалу

Повноцінно здорові люди не сприймають осіб з обмеженими можливостями як окремих людей. Вони в першу чергу бачать інвалідність, а не особистість. Особи з обмеженими можливостями сприймаються як різні та їм приписують переважно несприятливі негативні характеристики. Інтеграція таких осіб у суспільство першочергово залежить від оточуючих, тобто повноцінно здорових людей та того, яке вони виявляють ставлення до таких осіб. психологічний емоція безсилля розгубленість

З метою розкриття мети дослідження, доцільно знайти відповідь на запитання «Яке зараз ставлення до осіб з обмеженими можливостями? Які фактори на це впливають?» Фактори, які можуть вплинути на ставлення, включають тип інвалідності, тобто в чому заключаються обмежені можливості осіб, соціально-економічний та демографічний стан у суспільстві, індивідуальні риси кожної особистості, особливості взаємодії між повноцінно здоровими особами та особами з обмеженими можливостями, а також культурні фактори.

Дослідження показали, що особи з інтелектуальною недостатністю відчувають більше відторгнення, ніж особи з фізичними вадами або сенсорними порушеннями. Психічні розлади більше турбують суспільство, ніж фізичні порушення. Ступінь видимості інвалідності та рівень погіршення функціональної діяльності осіб з обмеженими можливостями має значний вплив на ставлення до осіб з обмеженими можливостями [4].

Соціально-економічні чи демографічні характеристики, такі як рівень освіти, соціальний клас чи професія мало впливають на ставлення до осіб з обмеженими можливостями. Єдине, що доцільно згадати, це вік і стать. Відповідно, жінки мають більше сприймати осіб з обмеженими можливостями, ніж чоловіки.

Фахівці, які вивчають психологію особистості, хочуть зрозуміти, як розвивається особистість, а також, що впливає на поведінку та думки таких особистостей. Психологи дивляться на те, як особистості різняться між собою, а також на те, чим вони схожі. Вони також оцінюють, діагностують та лікують розлади особистості.

Доцільно зауважити, що розуміння особистості дає можливість психологам передбачити, як люди реагуватимуть на відповідні ситуації, а також те, кому/чому вони віддають найбільшу перевагу та кого/що найбільше цінують.

Глибоке розуміння людської психології вимагає ретельного аналізу життєвого досвіду різних груп людей, включаючи різноманітність за расою, етнічністю, культурою, сексуальною орієнтацією, тендерною ідентифікацією та соціально-економічним статусом.

Психологічне втручання може допомогти особам з обмеженими можливостями пройти через стадії інвалідності та допомогти їм вирішити труднощі, які виникають на такому шляху. Одним із поширених запитань, які задають особам з обмеженими можливостями, є: «Чим я можу допомогти?» Можливо, перше, що хтось може зробити, це зрозуміти, що особа з інвалідністю -- це та сама людина, якою вона була до того, як зазнала інвалідності.

Люди, які вперше відчувають інвалідність, зазнають стресу. Часто вони не можуть справлятися зі змінами у житті та відчувають проблеми протягом усього свого життя. Переживання травми, що призводить до психологічної або фізичної інвалідності, подібне до переживання процесу жалоби і може прирівнюватись до втрати близької людини. Наприклад: такий процес може включати пристосування до інвалідності, яку відчуває людина, і може бути розділений на серію з чотирьох етапів або завдань - шок, заперечення, гнів/депресія та пристосування/прийняття [5].

Особи з новими формами інвалідності проходять ці етапи у своєму власному темпі і можуть повністю пропускати деякі із них. Труднощі виникають, коли у людини появляються проблеми з вирішенням однієї з стадій, на якій вона так би мовити «застрягла». Коли це відбувається, подальший прогрес у напрямку пристосування та прийняття не може повноцінно відбуватись.

Психологічне втручання може допомогти людині з новою формою інвалідності пройти через стадії інвалідності та допомогти їй вирішити будь-які труднощі, які виникають на цьому шляху. Результатом може стати підвищення самооцінки та впевненості особи з обмеженими можливостями.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) - це те, що може бути використано, щоб допомогти з припущеннями, які людина може мати щодо її зовнішнього вигляду або функцій організму [6].

Когнітивні підходи за допомогою цієї форми терапії забезпечують спосіб зосередження на основних проблемах у процесі адаптації, допомагаючи зменшити тенденцію людини збільшувати ризики, пов'язані з новою діяльністю, а також допомагаючи змінити будь-які системи переконань, які може мати людина. Кількість часу, який людина з новою формою інвалідності може витратити на проведення КПТ, залежить від типу інвалідності, з якою вона відчуває, та від її здатності подолати перешкоди [7].

Є чотири основних етапи адаптації до нової форми інвалідності. Ці стадії включають шок, заперечення, гнів/депресію та пристосування/прийняття. Люди проходять ці етапи у своєму власному темпі [8].

Шок включає стан як емоційного, так і фізичного оніміння, яке може тривати від кількох годин до кількох днів.

Відмова може тривати від трьох тижнів до двох місяців і є захисним механізмом, який дозволяє поступово впроваджувати наслідки нової інвалідності, яку зазнала людина. Відмова стає проблемою лише тоді, коли вона заважає життю людини, формам лікування чи реабілітаційним зусиллям.

Гнів/депресія є реакціями на втрату і зміну соціального ставлення та статусу людини. На цьому етапі людина може відчувати різноманітні емоції та сумувати через зміни в образі свого тіла, функції, втрату майбутніх очікувань або колишнє задоволення на основі будь-якої втраченої функції.

Пристосування/Прийняття не обов'язково означає, що людина задоволена інвалідністю, яку вона зараз відчуває, хоча вона дозволяє відмовитися від будь-яких помилкових надій, а також набути успішну адаптацію нових ролей на основі реалістичних можливостей та обмежень. Людина може отримати користь від взаємодії з іншими, які відчувають певні форми інвалідності, і почувається комфортно з тими, ким вони є.

Емоційні аспекти, пов'язані з новою формою інвалідності, є основним фактором, що визначає результат людини та переваги, пов'язані з реабілітаційними зусиллями. Ефективне психологічне втручання є корисним, коли йдеться про забезпечення відновлення після травми, яка спричинила певну форму інвалідності. Багато людей переживають більше ніж чотири стадії адаптації до фізичної вади. Насправді - люди можуть пережити аж дванадцять стадій, які включають: 1. Шок. 2. Тривога. 3. Торг. 4. Заперечення. 5. Траур. 6. Депресія. 7. Вилучення. 8. Внутрішній гнів. 9. Екстерналізована агресія. 10. Підтвердження. 11. Прийняття. 12. Регулювання.

У будь-якому випадку, інвалідність не змінює людину. Натомість інвалідність загрожує уявленням, які людина має про те, ким вона є. Люди доводять себе до більших наслідків інвалідності особистими переконаннями, поглядами, страхам чи вчинками.

Одним із поширених запитань, які задають особам з обмеженими можливостями, це є таке: «Чим я можу допомогти?» Можливо, перше, що хтось може зробити, це зрозуміти, що людина з інвалідністю -- це та сама людина, якою вона була до того, як зазнала інвалідності. Важливо не ставитися до них інакше лише тому, що вони мають певну форму інвалідності. Не потрібно чекати, що ці людини будуть слабшими чи сильнішими, і зовсім не треба дивуватися тому, що вони знайшли в собі нові якості, які раніше не з'являлися.

Дослідження специфіки певних форм інвалідності дозволяє зауважити, що досить багато осіб з інвалідністю (осіб з обмеженими можливостями) «знаходять себе». Деякі люди пишаються тим, що дізнаються про себе через досвід певної форми інвалідності. Вони цінують те, як інвалідність допомагає визначити їхні цінності. Для більшості осіб з обмеженими можливостями інвалідність не визначає, ким вони є.

Більшість людей, які є працездатними, уявляють, що переживання тієї чи іншої форми інвалідності є набагато більш негативним і важким, ніж є насправді. Людина може не мати уявлення про те, як хтось справляється з інвалідним візком; наприклад, і їм може здатися, що життя людини, яка їздить на інвалідному візку, цілком залежне і надзвичайно важке.

Ряд психологічних пристосувань не має нічого спільного з інвалідністю, яку відчуває людина. Наприклад, людина може бути розчарована через те, що їй важко знайти когось, щоб любити, і вірить, що причиною самотності, яку вона відчуває, є інвалідність. Однак, це частина життя багатьох людей, незалежно від того, відчувають вони певну форму інвалідності чи ні.

Коли людина раптово відчуває форму інвалідності через травму або діагноз хвороби, вона приносить до цього свої попередні уявлення про інвалідність. Не дивно, що багато людей відчувають гнів, депресію, страх, занепокоєння та глибоке відчуття втрати на ранніх стадіях інвалідності. Незважаючи на те, наскільки добре налагодженою, емоційно сильною чи зрілою може бути людина, переживання нової форми інвалідності є подією, яка похитує багато основних переконань людини про своє життя. Нова форма інвалідності також вимагає від людини використовувати свої навички, ті, які їм, можливо, ніколи раніше не були потрібні.

Переживання нової форми інвалідності може відзначатися втомою, негативними емоціями, відчуттям безсилля чи розгубленості. Важливо пам'ятати, що є також шанс відчути впевненість і надію, коли вони стають свідками нових здібностей, щоб впоратися з тим, що часто є складною ситуацією. Більшість людей, які відчувають нову форму інвалідності, пристосовуються так, як вони ніколи не вважали можливим. Завдяки позитивній соціальній підтримці членів сім'ї, друзів і суспільства в цілому переважна більшість людей, які відчувають нову форму інвалідності, пристосовуються [8].

Люди з розумовими вадами також можуть захворіти на психіку. Вони навіть мають у три-чотири рази вищий ризик захворювання, ніж середня популяція. Це усвідомлення не є новим. Тим не менш, поведінкові проблеми все ще часто пов'язані з когнітивними порушеннями. Не враховується той факт, що вони також можуть бути психологічно обумовлені.

В Україні особливості психологічної підтримки осіб з інвалідністю регламентуються положеннями Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» [9]. Також на базі кожного регіону України діють певні програми, на основі яких надається психологічна підтримка особам з обмеженими можливостями. Варто також зазначити і важливість програм та проектів, які впроваджує Міністерство соціальної політики України.

Висновки

Таким чином, на основі проведених досліджень розкрито особливості та практичні засади надання психологічної підтримки особам з обмеженими можливостями. Інтегрування осіб з обмеженими можливостями у суспільство насамперед залежить від повноцінно здорових людей та того, яке вони виявляють ставлення до осіб з обмеженими можливостями. Визначено, що особи з інтелектуальною недостатністю відчувають більше відторгнення, ніж особи з фізичними вадами або сенсорними порушеннями. Дослідження доводять, що особи, які вперше отримали інвалідність, зазнають стресу. З'ясовано, що когнітивно-поведінкова терапія - це те, що може бути використано, щоб допомогти з припущеннями, які особа з обмеженими можливостями може мати щодо її зовнішнього вигляду або функцій організму. Дослідження показали, що переживання нової форми інвалідності може відзначатися втомою, негативними емоціями, відчуттям безсилля чи розгубленості. Особи з розумовими вадами також можуть захворіти на психіку, оскільки вони мають у три-чотири рази вищий ризик захворювання, ніж середня популяція.

Література

1. Шевченко С. В. Психологічна діагностика осіб з обмеженими можливостями як умова ефективної реабілітації та адаптації. Концептуалізація системи сімейно-орієнтованого психолого-педагогічного супроводу родини, яка виховує дитину з особливими потребами: колективна монографія / О. В. Царькова, О. О. Прокоф'єва, Г. Б. Варіна та ін.; за заг. ред. докт. психолог. наук О. В. Царькової. Мелітополь: Люкс, 2019. С. 183-191.

2. Сердюк З. Психологічні особливості соціалізації особистості з обмеженими можливостями. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: збірник наукових праць. 2007. № 2(4). С. 222-229.

3. Оверчук В. А., Кушнір Ю. В. Психологічний супровід осіб з інвалідністю в процесі інтеграції в освітній простір вищих закладів освіти України. Open Access Peer-reviewed Journal Science Review 5(12), June 2018 Vol.1 DOI: Publisher - RS Global Sp. z O.O., Scientific Educational Center Warsaw, Poland. С.89-93

4. Як працювати з дітьми з інтелектуальними порушеннями. Методи та поради.

5. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 2. Київ, 2018. 240 с.

6. Як працює когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

7. Інвалідність та суспільство:навчально-методичний посібник. За заг. редакцією Байди Л. Ю., Красюкової-Еннс О. В. / Кол. авторів: Байда Л. Ю., Красюкова-Еннс О. В., Буров С. Ю., Азін В. О., Грибальський Я. В., Найда Ю. М. К., 2012. 216 с.

8. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV.

References

1. Shevchenko, S. V. (2019). Psykholohichna diahnostyka osib z obmezhenymy mozhlyvostiamy yak umova efektyvnoi reabilitatsii ta adaptatsii [Psychological diagnosis of people with disabilities as a condition for effective rehabilitation and adaptation]. Kontseptualizatsiia systemy simeino-oriientovanoho psykholoho-pedahohichnoho suprovodu rodyny, yaka vykhovuie dytynu z osoblyvymy potrebamy: kolektyvna monohrafiia - Conceptualization of the system of family-oriented psychological and pedagogical support of a family raising a child with special needs: a collective monograph, Melitopol: Liuks, 183-191 [in Ukrainian].

2. Serdiuk, Z. (2007). Psykholohichni osoblyvosti sotsializatsii osobystosti z obmezhenymy mozhlyvostiamy [Psychological features of socialization of a person with disabilities]. Aktualni problemy navchannia ta vykhovannia liudei z osoblyvymy potrebamy: zbirnyk naukovykh prats - Current issues of education and upbringing of people with special needs: a collection of scientific papers, 2(4), 222-229 [in Ukrainian].

3. Overchuk, V. A. & Kushnir, Yu. V. (2018). Psykholohichnyi suprovid osib z invalidnistiu v protsesi intehratsii v osvitnii prostir vyshchykh zakladiv osvity Ukrainy [Psychological support of persons with disabilities in the process of integration into the educational space of higher educational institutions of Ukraine]. Open Access Peer-reviewed Journal Science Review, 5(12), 89-93 [in Ukrainian].

4. Yak pratsiuvaty z ditmy z intelektualnymy porushenniamy. Metody ta porady [How to work with children with intellectual disabilities. Methods and tips].

5. Osnovy reabilitatsiinoi psykholohii: podolannia naslidkiv kryzy. Navchalnyi posibnyk [Fundamentals of rehabilitation psychology: overcoming the effects of the crisis. Tutorial]. Tom 2. Kyiv [in Ukrainian].

6. Shcho take KPT? [What is CPT?]. Retrieved from: https://cbt-therapist.net/what-cbt [in Ukrainian].

7. Yak pratsiuie kohnityvno-povedinkova terapiia (KPT) [How cognitive-behavioral therapy (CPT) works].

8. Invalidnist ta suspilstvo:navchalno-metodychnyi posibnyk [Disability and society: a textbook]. K. [in Ukrainian].

9. Pro reabilitatsiiu osib z invalidnistiu v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 06.10.2005 № 2961- IV [On Rehabilitation of Persons with Disabilities in Ukraine: Law of Ukraine of October 6, 2005 № 2961-IV].

Размещено на Allbest.ru