Гендерні відмінності прояву агресивності у спортсменів

Размещено на http://allbest.ru

^{1Національний університет фізичного виховання і спорту України}

²Національний технічний університет України «КПІ»

ім. Ігоря Сікорського

Гендерні відмінності прояву агресивності у спортсменів

¹Гринь Олександр Романович кандидат педагогічних наук,

професор, професор кафедри психології і педагогіки

²Гринь Андрій Романович кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри технологій оздоровлення і спорту

м. Київ

Анотація

В статті розглянута проблема дослідження особливостей прояву агресивності в залежності від гендерних відмінностей спортсменів. Отримані данні свідчать, що специфіка діяльності у різних видах спорту впливають на прояв агресивності у спортсменів. Чим більша агресивність у веденні спортивного єдиноборства допускається правилами, тим більше відмінностей як між групами видів спорту, так і групами спортсменів за гендерними ознаками - чоловіками і жінками.

Так, в циклічних видах спорту (відсутність агресії) відзначені, з одного боку, найбільші відмінності з групою видів спортивних єдиноборств - Зендокай Карате-До, дзюдо і самбо (заохочення агресії) від групи айкідо, та найменші відмінності у проявах агресії між спортсменами різного рівня кваліфікації, а також між чоловіками і жінками. Види спорту, в яких правилами допускається агресія спортсменів, в більшій мірі впливають на жінок, формуючи у них типові чоловічі риси агресивної поведінки.

Для чоловіків значущими в проявах агресивності виявляються самооцінка задоволеності досягнутими результатами, впевненість в собі і реалізація можливостей. Для жінок значущими в проявах агресії виявляються задоволеність досягнутими результатами, впевненість в собі і авторитет серед спортсменів.

В результаті дослідження також було встановлено, що спортсмени із високою агресивністю мали, переважно холеричний та сангвінічний типи темпераменту, що підтверджує зв'язок типу темпераменту та агресивності. Серед властивостей темпераменту слід назвати: імпульсивність, нервозність, темп та інтенсивність реакцій, рівень активності, незалежність, що значною мірою пов'язані з агресивністю спортсменів.

Встановлення взаємозв'язків між агресивними тенденціями в поведінці з особистісними характеристиками спортсменів-чоловіків і спортсменок-жінок дозволило виявити відмінності в індивідуальних якостях в межах виду спорту між спортсменами різного рівня майстерності по задоволеності досягнутими результатами, впевненості в собі і реалізації своїх можливостей.

Ключові слова: агресивність, агресивна поведінка, гендерні відмінності, спортивна діяльність.

Abstract

The article considers the problem of studying the peculiarities of aggression depending on the gender differences of athletes. The obtained data show that the peculiarities of activities in different sports affect the manifestation of aggression in athletes. The more aggressive behavior in martial arts is allowed by the rules, the greater the differences between groups of sports and groups of athletes on the basis of gender - men and women.

Thus, in cyclical sports (lack of aggression) there are, on the one hand, the biggest differences with the group of martial arts - Zendokai Karate-Do, judo and sambo (encouragement of aggression) from the group of aikido, and the smallest differences in aggression between athletes of different levels qualifications, and between men and women. Sports in which the rules allow the aggression of athletes, to a greater extent affect women, forming in them the typical male traits of aggressive behavior.

For men, self-esteem of satisfaction with the achieved results, self-confidence and realization of opportunities are significant in the manifestations of aggression. For women, satisfaction with the achieved results, self-confidence and authority among athletes are significant in the manifestations of aggression. The study also found that athletes with high aggression had mainly choleric and sanguine temperament types, which confirms the relationship between temperament type and aggression. Properties of temperament include: impulsiveness, intensity of reactions, level of activity and independence, nervousness associated with the aggression of athletes. Research and establishment of relationships between aggressive tendencies in behavior with personal characteristics of athletes allowed to obtain the following data: by groups of male athletes and, accordingly, female athletes - differences in individual qualities within the sport between athletes of different skill levels. results, self-confidence and realization of their capabilities.

Keywords: aggression, aggressive behavior, gender differences, sports activities.

Вступ

Постановка проблеми. В дослідженнях агресії та різних форм її прояву здебільшого увага прикута до спорту, оскільки в спортивній діяльності яскраво проявляється цей феномен і спортивне середовище є зручною моделлю для його вивчення. Водночас спорт може слугувати своєрідним механізмом, що стримує поширення агресивності та насильства і, хоча такі види спорту як спортивні єдиноборства та деякі види спортивних ігор є соціально прийнятними способами прояву агресивної поведінки спортсменів. При організації та плануванні дослідження ставилося завдання розглянути вплив гендерних відмінностей, фактору статі на прояв агресивності та агресивної поведінки у спортсменів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема дослідження природи агресії та різних форм її прояву не є новою і завжди викликала інтерес з боку фахівців. Визначити поняття агресії однозначно проблематично, вважає Л. Берковіц, і одна з головних проблем полягає в тому, що цей термін має на увазі велику різноманітність дій [1]. Аналогічної думки дотримується Є.П. Іл'ін [2,с.190], розглядаючи агресивність як складну властивість особистості, що виявляється в готовності людини вирішувати конфліктні ситуації за допомогою агресивних дій. Спорт за своєю змагальною сутністю є агресивним - це відрегульована правилами агресивна поведінка.

Поняття «агресивність» використовується в різних значеннях і викликає різні асоціації, а також зумовлює позитивну або негативну оцінку й емоційну реакцію як вважає Gill, D.L.(1986). Водночас значна агресивна поведінка не є бажаною чи небажаною в спорті і залежить від того, як вона трактується, тому можна по-різному оцінити дії спортсмена в різноманітних умовах спортивної діяльності. Розрізняють два види агресивності - реактивну (ворожу) та інструментальну, яка трапляється під час реалізації неагресивної цілі і притаманна, здебільшого спорту, хоча не завжди є прийнятною. Агресивність визначають також як «будь-який вид поведінки або дії, спрямовані на заподіяння образи чи ушкодження іншій живій істоті, котра мотивована на уникнення подібного поводження» (Baron, 1977, c.7).

Результати досліджень вказують на те, що багато спортсменів вважають певні акти агресії як неприпустимі взагалі, але прийнятні за спортивних умов (B.Bredemeier, D.Shields, 1968). Потреба агресивних дій у спорті побудована на основі фундаментального прагнення суб'єкта здобути перемогу або перевагу в екстремальних умовах змагань і розглядається як соціально бажаний спосіб позбавлення від агресії, що дозволяє формувати конструктивні форми агресивної поведінки, відрегульовані правилами і є соціально-безпечною формою агресивних дій суперників.

Існує думка, що заняття різними видами спорту, зокрема спортивними єдиноборствами формують такі риси особистості як впевненість в собі, схильність до домінування, самоконтроль але, в той же час, сприяють поступовому зростанню небажаних проявів агресивності і готовності до агресивних дій.

Визначення різних форм агресивності спортсменів, її вивчення з метою попередження та корекції надмірного рівня є актуальним і ще не вирішеним завданням. Важливість розв'язання психолого-педагогічних проблем дослідження агресії та подальшої регуляції проявів агресивності у спортивній діяльності зумовили вибір теми дослідження.

Мета дослідження - дослідити гендерні відмінності прояву агресивності у спортсменів в специфічних умовах спортивної діяльності.

Виклад основного матеріалу

Оцінка відмінностей між показниками агресивності у спортсменів здійснювалась в різних модельованих ситуаціях: в ситуації спокою (Сс); в ситуації фрустрації(Сф); та ситуації напруженого тренування (Сн), що свідчить про динаміку показників по групам спортсменів.

Дослідження особливостей прояву агресивності у спортсменів в зв'язку з гендерними відмінностями і особистісними характеристиками дозволили отримати дані виразності показників агресивності в різних ситуаціях у спортсменів-чоловіків (Табл.1.1).

Табл1.1

Значення показників агресивності при різному рівні кваліфікації спортсменів-чоловіків

Так, за показником рівня агресивності не встановлено суттєвих відмінностей між групами спортсменів різного рівня спортивної майстерності як в межах одного виду спорту, так і між групами спортсменів одного рівня кваліфікації в різних видах спорту. У чоловіків незалежно від виду спорту і рівня спортивної кваліфікації відсутні відмінності у виразності агресивності як особистісної властивості. Порівняння даних по кожному виду спорту показало, що в ситуації спокою у майстрів спорту з айкідо і циклічних видів спорту рівень агресивності нижче, ніж у розрядників. В ситуації фрустрації майстри спорту більш агресивні, ніж розрядники, але по групі айкідо відмінності не достовірні. В ситуації напруженого тренування отримані найбільш виражені відмінності за видами спорту. По групі айкідо більш агресивними є розрядники, а по групі Зендокай Карате-До, карате, дзю-до і самбо - спортсмени з вищім рівнем кваліфікації.

Відмінності в ступені виразності агресивності у чоловіків в ситуаціях спокою, фрустрації і на тренуванні між спортсменами одного рівня майстерності в різних видах спорту за незначним винятком повторюють відмінності, встановлені по об'єднаним вибірках для чоловіків і жінок. В той же час, між чоловіками різного рівня спортивної майстерності за цим показником відмінності відсутні. По групі розрядників встановлені достовірні відмінності за всіма показниками: агресивності (23,7) - в ситуаціях спокою, фрустрації і на тренуванні.

Між майстрами спорту і розрядниками в групі Зендокай Карате-До, дзюдо і самбо є відмінності виразності агресивності в модельованих ситуаціях фрустрації (34,8 і 32,1), а також на тренуванні (30,6 і 29,1). В групі розрядників на тренуванні рівень агресивності значно нижче, ніж в ситуації фрустрації.

У представників циклічних видів спорту встановлені відмінності в рівні агресивності між спортсменами різної кваліфікації повторюють дані, отримані на основі об'єднаних вибірок з груп чоловіків і жінок. У ситуації фрустрації майстри спорту більш агресивні, ніж розрядники (31,6 і 28,6). У майстрів спорту в цілому діапазон значень агресивності більше (18,0-31,6), ніж у розрядників (21,2-28,6). Ця тенденція встановлена на основі порівняння об'єднаних вибірок по гендерним відмінностям спортсменів чоловіків і жінок. На вибірці з групи чоловіків це позначається ще сильніше і пояснюється сформованістю навичок регуляції рівня активації. Результати, отримані по групах спортсменів-чоловіків свідчать, що рівень спортивної кваліфікації відбивається на прояві агресивності: майстри спорту відрізняються від спортсменів-розрядників більшою мірою спонтанної, рефлексивної (ситуація фрустрації) і раціональної, конструктивної (ситуація напруженої тренування) агресивності. В той же час, у спортсменок за показниками рівня агресивності не встановлено достовірних відмінностей між представницями різних видів спорту і спортивної кваліфікації (табл. 1.2).

Таблиця.1.2

Значення показників агресивності при різному рівні кваліфікації спортсменок

Виняток становлять спортсменки в циклічних видах (майстри спорту - 23,6, розрядниці - 18,4). У ситуації фрустрації отримані найбільші значення агресивності по всіх групах спортсменок у всіх видах спорту, за винятком розрядниць в циклічних видах спорту.

В модельованих ситуаціях спокою значно нижче рівень агресії у спортсменок в циклічних видах спорту, а у спортсменок в групі айкідо є відмінностей між групами різного рівня спортивної кваліфікації. В ситуації напруженого тренування отримані дані повторюють тенденції, встановлені на основі об'єднаної вибірки з груп чоловіків і жінок.

Жінки - майстри спорту з Зендокай Карате-До, дзюдо і самбо відрізняються від спортсменок нижчих розрядів значним діапазоном агресивності в модельованих ситуаціях (відповідно 22,9-34,2 і 25,3-27,0). Головна відмінність полягає в різкому збільшенні рівня агресії в ситуації напруженої тренування. Аналіз емпіричного матеріалу по групах спортсменок підтверджує заключення, що специфіка виду спорту і рівень спортивної кваліфікації впливають на ситуативні прояви агресивності та типову виразність агресивної поведінки спортсменок.

Дані, отримані за методикою А.Басса-Дарки суттєво доповнюють отримані результати, демонструючи вплив особистісних індивідуально- психологічних властивостей на ситуативні прояви агресії та рівень агресивності спортсменів. Порівняння групових даних спортсменів за гендерними відмінностями дозволяє констатувати, що за комплексними показниками агресивності - індексу агресивності та індексу ворожості не існує суттєвих відмінностей між чоловіками і жінками. Але, у чоловіків більш виражена фізична і вербальна агресія, а у жінок - непряма.

В цілому аналіз даних по групах спортсменів за гендерними відмінностями показав, що на прояви агресивності істотно впливає фактор статі спортсменів. Чим більша агресія по відношенню до суперника допускається правилами, тим більше відмінностей між видами спорту і між групами спортсменів - чоловіками і жінками.

Так, циклічні види спорту (відсутність агресії) найбільшою мірою відрізняються від Зендокай Карате-До, дзюдо і самбо (заохочення агресії). В той же час, в цих видах зареєстровані найменші відмінності у проявах агресії між спортсменами різного рівня кваліфікації, між чоловіками і жінками. Допустимість агресії в рамках правил як би, поляризує спортсменів по виразності ситуативних проявів агресії. Види спорту, що допускають агресію спортсменів, більшою мірою впливають на прояви агресії у жінок, формуючи у них типова чоловічі риси агресивної поведінки.

Майстри спорту відрізняються від спортсменів-розрядників (чоловіки та жінки) більшою спонтанною, рефлексивною, агресією (ситуація фрустрації) і раціональною, конструктивною, агресією (ситуація напруженої тренування). Але якщо у чоловіків в ситуації фрустрації агресія вище, ніж на тренуванні, то у жінок немає відмінностей за даними показниками. Особливо це проявляється у видах спорту, що допускають агресію. У жінок у таких видах спорту рівень прояву агресії виявляється супутнім фактором спортивного успіху. Для чоловіків значущими в проявах агресивності виявляються самооцінка задоволеності досягнутими результатами, впевненість в собі і реалізація можливостей. У майстрів спорту впевненість у собі і задоволеність результатами підвищують агресію в ситуації фрустрації (імпульсивна агресія) і знижують на тренуванні (конструктивна агресія), у розрядників навпаки. У майстрів спорту ситуативний прояв агресії детермінується задоволеністю досягнутими результатами, у розрядників - впевненістю в собі. агресивність спортсмен гендерний

Для жінок значущими в проявах агресії виявляються задоволеність досягнутими результатами, впевненість в собі і авторитет серед спортсменів. Особливе значення в прояві агресії у жінок має самооцінка авторитету в спортивному середовищі. Вона позитивно корелює з задоволеністю досягнутими результатами і впевненістю в собі, збільшуючи прояв активних форм агресії (фізична, вербальна) і зменшуючи прояв пасивних (непряма агресія, підозрілість, недовірливість, почуття невдоволення, образи).

В результаті дослідження також було встановлено, що спортсмени із високою агресивністю мали, переважно холеричний та сангвінічний типи темпераменту, що підтверджує зв'язок типу темпераменту та агресивності. Серед властивостей темпераменту слід назвати: імпульсивність, нервозність, темп та інтенсивність реакцій, рівень активності, незалежність, що пов'язані з агресивністю спортсменів. Одним із чинників агресивної поведінки є ступінь труднощі і суб'єктивна оцінка ймовірності досягнення мети - для конструктивної агресії, а також частота незадоволеності самим собою в конкретних ситуаціях - для неконструктивної.

Висновки

Результати дослідження свідчить, що на прояви агресивності істотно впливає фактор статі, гендерні відмінності спортсменів, які відображають їх психологічні властивості особистості. Чим більша агресивність у веденні спортивного єдиноборства допускається правилами, тим більше відмінностей у групах спортсменів за гендерними ознаками - чоловіками і жінками. Види спорту, в яких правилами допускається агресія спортсменів, в більшій мірі впливають на жінок, формуючи у них типові чоловічі риси агресивної поведінки. У видах спорту, що заохочують або обмежують агресію у жінок агресивність виявляється чинником, супутнім спортивному успіху; у чоловіків-розрядників таку агресивність слід розглядати в якості механізму компенсації рівня спортивної майстерності.

Література

1. Берковиц Л. Агресія: причини, наслідки та контроль. / Берковиц Л. Спб: Прайм - Еврознак, Нева; М.: Олма-пресс; 2002. 510 с.

2. Ильин, Е.П. Психология спорта. - СПб.: Питер, 2008 - 352 с.

3. Gill D.L. (1986).Psychological dynamics of sport. Champaigh, IL: Human Kinetics.

4. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: "Питер";1998. 330с.

5. Bredemeier, B., Shields D. (1968). Atletic aggression: An issue of contextual morality. Sociology of sport Journal, 3, 15-28.

References

2. Ilyin, E.P. (2008). Psykholohyia sporta [Sports psychology]. St. Petersburg: Peter [in Russia].

3. Gill D.L. (1986). Psychological dynamics of sport. Champaigh, IL: Human Kinetics.

4. Baron R., & Richardson D. (1998) Ahresiia [Aggression]. St. Petersburg: Peter [in Russia].

5. Bredemeier, B., Shields D. (1968). Atletic aggression: An issue of contextual morality. Sociology of sport Journal, 3, 15-28.

Размещено на Allbest.ru