Теоретичні основи посттравматичного зростання особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Таценко Алла Олександрівна, викладач, асистент кафедри соціальної та прикладної психології, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова

Анотація

На сьогодення питання о наслідках посттравматичного переживання є актуальним за тим, що спостерігається тенденція зросту людей страждаючих від психотравмуючого впливу, теоретичним базисом у розкритті теми стали інтерпритації видатних вчених та публікації постравматичного зросту після наслідків впливу психотравми та визначення цього терміну у сучасності.

У нашій роботі розкриваються поняття взаємозв'язку психотравми та соматичних захворювань, визначення та ставлення до проблеми підрозділу наслідків бойової психотравми та реалізації її впливу на життя пережитих такі події особистостей, взаємозв'язок впливу психотравми яка переростає до посттравматичного стресового розладу та наслідки які мають люди, що страждають на такий психічний розлад, сучасне тлумачення цього терміну та порівняння досліджень та проявлення особистісного зросту при даній психічній патології, що під собою має многогранність від зовнішніх та внутрішніх факторів, що викликають цей недуг. Ставлення сучасної людини до кризових ситуацій які можуть мати травмуючий ефект та якісне вирішення подібних ситуацій у житті кожної особистості.

Висновками нашої праці є те, що психотравмуючі ситуації та події у житті дорослої, усвідомленої людини є поштовхом для вирішення внутрішніх конфліктів які мають у повсякденному житті неусвідомлений вплив на якість життя, та подолання травмуючого впливу є зростом та відкриттям, що у результаті позитивно впливають на якість життя.

Ключові слова: посттравматичне зростання, психологічна травма, посттравматичний стресовий розлад, бойова психічна травма.

Abstract

Tatsenko Alla Alexandrovna, Lecturer, Assistant Professor of Social and Applied Psychology, Odessa National University named after II Mechnikova

THEORETICAL FUNDAMENTALS OF POST-TRAUMATIC PERSONALITY GROWTH

At present, the question of the consequences of post-traumatic stress is relevant because there is a growing trend of people suffering from traumatic stress, the theoretical basis for the disclosure of interpretations of prominent scientists and the publication of post-traumatic growth after the effects of psychotrauma and defining this term today.

Our paper reveals the concept of the relationship between trauma and somatic diseases, the definition and attitude to the problem of the consequences of combat trauma and its impact on the lives of individuals who have experienced such events, the relationship between the impact of trauma and post-traumatic stress disorder and the consequences of people. suffering from such a mental disorder, modern interpretation of this term and comparison of research and manifestation of personal growth in this mental pathology, which has a variety of external and internal factors that cause this disease. The attitude of modern men to crisis situations that can have a traumatic effect and a quality solution to such situations in the life of each individual.

The conclusions of our work are that psycho-traumatic situations and events in the life of an adult, conscious person are the impetus for resolving internal conflicts that have an unconscious impact on the quality of life in everyday life, and overcoming traumatic effects is growth and discovery that positively affect the quality life.

Keywords: post-traumatic growth, psychological trauma, post-traumatic stress disorder, combat mental trauma.

Постановка проблеми

На сьогодні можна відмітити велику кількість різноманітних стресових ситуацій, які пов'язанні із переживаннями негативних чинників сучасного часу тобто техногенні катастрофи, що напряму впливають та приводять к розвитку травматизації психічного стану населення, насамперед залучені проти своєї волі у ці події.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Сучасне ставлення до проблематики посттравматизації, стресів та подібних розладів які впливають на особистість за останні десятиліття має тенденцію приросту, глобальні дослідження, аналіз та структуризацію можна побачити у таких видатних вчених як Волошин В.М., Чабан О.С., Тарабріна М.В., Каплан М., але багато аспектів даної тематики досі потребують подальших досліджень.

Розрізнити частоту посттравматичного розладу за даними різних авторів, можна в залежності від вибірки різноманітних методів досліджень, та критеріїв які складають діагностичну значимість та певних характеристик контингенту, що досліджують [1]. Також, дані американських авторів стверджують, що розповсюдження посттравматичного стресового розладу у населені складає 8-9% [2]. За даними авторів зі сходу, вказують, те що частота у популяції населення знаходиться від 1% до 12% [3]. Якщо дивитись за тенденцією росту різноманітних за походженням катастроф та впливу як травмуючого ефекту на населення, що залишає негативні наслідки, які можуть переростати до розладів психічного походження, така частота вже варіюється у значно більших межах у співвідношенні із минулими даними та складає 48-80% [4].

Також в реаліях сучасності можна відмітити велику кількість соціальних, економічних, культурних та духовних подій та явищ, що мають значимість та впливають на кожну особистість. Сьогоднішнє потреби оточуючого світу впливають на стилістику життя особистості та вимагають певних якостей, на прикладі активності, творчості, цілісності у розумінні себе для розкриття внутрішнього потенціалу та гармонійного розвитку, направлення цих якостей має підґрунтя стосовно виживання у сьогоденні, постійні трансформації, адаптація й гнучкість, зміни присвоєних звичок, отримання та обробка знань і їх застосування для отримання повноцінної моделі світу. Усі перелічені потреби та необхідні якості направлені на те, щоб зрозуміти унікальність свого власного «Я», розуміння приходить у межах соціуму, так і з'являється необхідність у зростанні себе як особистості. За цих умов існування, зростання не проходить без моментів які можна вважати кризовими, травмуючих ситуацій через котрі людина повинна проходи аби побачити зріст і проаналізувати себе у ставлення до оточуючого середовища.

Досі остається актуальним питанням у наукових колах «парадигма травми» та викликає інтерес у розвитку особистості. У зв'язку особистості аспекти проблем у вигляді соціальних, побутових, екологічних катаклізмів, що завдають негативного тону у житті, встає питання о переживаннях психотравмуючого впливу. Тож актуально буде звернутися до теоретичного базису, що обґрунтовує чинники які впливають на переживання травматичного досвіду в рамках психічного здоров'я й описують підходи до дослідження концепції психічної травми та посттравматичних чинників.

Дослідження щодо розвитку посттравматичного стресового розладу стосувались статистично значущих цифр, проведених американськими психологами, вони стверджують, що достатньо буди свідком різноманітних катувань над іншою людиною. По їх думці це один із факторів який має велике розповсюдження у виникненні посттравматичного стресу серед громадянських лиць, для чоловіків цей фактор став основою для 36% випадків, а для жінок 15% [5].

Мета статті - Дослідити теоретичний базис до питання чинників посттравматичного зростання особистості та виявити тенденцію схожості або різноманіття у психотравмуючих впливів.

Виклад основного матеріалу

Провівши аналіз наукових висловів щодо термінології психотравми (ПТ), перше, що можна винести, це великий обсяг обміркувань дослідниками до цієї теми, але є спільні риси у кожних висловлювань, а саме, що психіка дійсно має зміни під тиском патогенних емоційних навантажень які у свою чергу точно мають вплив та неодмінно піддають трансформації особистісного сприйняття людини яка знаходиться у стані змін. У своїй базисній дії психотравма являє собою так звані «рештки» різноманітних за етіологією афективних переживань кожної особистості та мають початок від зовнішніх подразників, такі впливи на людину задають дискомфорту у повсякденному житті, та періодично викликають патологічний вплив [c .102, 6].

Для того щоб заглянути більш у сутність питання у реаліях сучасного часу допомагають вітчизняні дослідники які ввели ряд термінів для характеризації психологічного травматизму - «набута психічна інвалідність» П.Б. Ганушкн (1927), «Психосоціальні наслідки катастроф» В.Н. Краснов (1997), «афект жаху» Н.Н. Баженов (1927), «травматична епідемія» Н.І. Пирогов, «нейропсихічний травматизм» Л.Я. Брусіловський та Н.П. Бруханський Т.Є Сгалов. У 1952 році, Американське психіатричне товариство включає поняття «психічна травма» у класифікацію DSM-II, як «реакція на фізичний і емоційний стрес». Саме цю подію можна вважати як офіційним сприйняттям такої проблеми як психотравма та дало витоки поняттю психотрами. Також у літературі можна розглянути такі суперечливі поняття які характеризуються як понятійно-термінологічна невпорядкованість і різноспрямованість у роботах Е.С. Мазур, Н.І. Пов'якель, І.А. Погодін та Г.В Стращенбаум та ін., така невпорядкованість та різноманітність є у усіх напрямках психології, що мають напрямки у вивчені підсвідомого рівня активності психіки. Якщо брати до уваги факт який проглядається при вивчені наукових робіт о суб'єктивності щодо розуміння у напрямку та стосовно даного терміну.

Дослідниця Е.С. Мазур щодо різноспрямованості у семантиці терміну висловилась «Психологічну травму в самому загальному плані можна визначити як реакцію особистості на стресові життєві події. Такими подіями є війни, терористичні акти, стихійні лиха, нещасні випадки та аварії, фізичне, емоційне і сексуальне насилля, тяжкі захворювання і медичні операції, ситуації втрати, горя й міжособистісні конфлікти та ін.» [7; 674]. Також проглядається узагальнення автором екстремальний ситуацій які прийнято вважати складними у житті, також є одною з першим дослідників у напрямку екзистенціальної психології.

Представник даного психологічного напрямку Н.І. Пов'якель займалась вдосконаленням та наблизила термін психологічної травми до сучасного його розуміння, у метафоричному плані дає ознаку терміну таким чином, що - це будь-який струс психіки, що впливає як зміцнення внутрішнього стану, розвиток у функціонуванні особистості та її подальший розвиток. Яскраво можна побачити етіологічні аспекти терміну узагальнюються під впливом закріплених за психотравмою змістів щодо впливів афективного характеру, а також на зовнішніх факторів, що впливають на особистість із патогенним підґрунтям. Таке словосполучення як «афективні переживання» у напрямку доказового психологічного впливу не визначається. І.А. Погодіна дає визначення, що заслуговує уваги «психічна травма або будь яка особисто значуща ситуація чи явище, що має характер патологічного емоційного впливу на психіку людини, психологічно важка, стерпна і здібна, при недостатності захисних психологічних механізмів може призвести до психічних розладів» [8; 273].

Із точки зору практичної психології для визначення травми, як правило використовують три підходи, та у психологічної практиці вибирають конкретний вектор для взаємодії, а саме якщо травма через події у житті, через переживання або наслідки які проявляються через невизначний час. Ч. Фіглі у цьому напрямку запропонував критерії для визначення етіологічного напрямку травми: подія яка спостерігається як психотравма має ефект несподіваності, небезпечності та ефект пригнічення. Але на думку дослідниці Л.В. Трубіциної, що за наявністю різноманітних подій, що для більшості людей є травмуючими, не обов'язково діагностується психотравмуючим впливом у окремо взятої особистості [9].

Інтерес викликали висновки психіатра В.В. Ковальова який вивчав генез психотравмучих подій у дітей, що мали відгук у старшому віці у вигляді патологічного сприйняття оточення, а саме іпохондрії, неврози у ракурсі наслідку психотравми, виявлення такого поняття як потяг та різноманітних за етіологією психічних розладів, Вчений дав даному напрямку систематизацію детермінантів психологічної травми, та сформував їх у чотири групи: перша група представляла шокові психотравми (гучні звуки, напади, патологічне ставлення до незнайомого), до другої групи увійшло поняття короткотривалих значущих для особи психотравм, третій групі відвів хронізацію переживання травмуючих ситуацій, які стосуються особистісної орієнтації, що мають походження у сімейних конфліктах, деспотичному виховані, надмірному покаранні, четверта і остання група зазначала у собі детермінанти емоційної депривації які беруть початок від у надзвичайної турботливості, коли людина пережила брак піклування та ін. [10].

Наукові товариства, мислення та висновки вчених сучасності дають можливість у напрямку теоретичного базису та практично орієнтованих моделей щодо посттравматичного стресу досліджень, в яких можна побачити розкриття явищ психічної травми та виділену симптоматику посттравматичного стресового розладу (ПТСР), за цими явищами, що сприяють виникненню психічних розладів кроється травматичні ситуації, ще до цих ситуацій можна віднести екстремально критичні для людини події, однозначно негативний, небезпечний вплив на здоров'є і життя й розтрачують багато життєвої сили людини на опанування над таким впливом та результатом. Симптоматично посттравматичний стресовий розлад може виражатися як повторювання, нав'язливість, циклічне переживання щодо травматичної події, що держить індивіда в емоційної клітці напруження, яке виснажує усі життєві сили для подолання такого роду проблем, ярким симптомом є витіснення жаху у травматичній події, тому блокується емоції та спогади тієї події, також спостерігається фізіологічна гіперактивація у виражені порушення сну, підвищену дратливість, компульсивність дій, напруга для відповіді на можливий повтор травмуючої події як наслідок та запальність характеру. Умовою для розвитку ПТСР є особистісна об'єктивність сприйнятої загрози і об'єктивність загрози як фактичної реальної події оточення, дистанція індивіда в умові цієї події наскільки вона може бути залучена у неї, наскільки приймає участь звідси проглядається тяжкість наслідків переживання, що може призвести у подальшому до психічного розладу [c.140, 11].

Є звернення до того, що детермінант набуває травматичного змісту у випадку порушення сприйняття психічного зміну та має пересічення з фізичними ураженнями. Такі випадки детермінантом виступає екстремальність кризової ситуації, що визивають тривожність та відчуття небезпеки наштовхує людину до переживання цього стресу, що може стати предиктором щодо посттравматичного стресового розладу у майбутньому особистості [c.49, 12].

При розглядані питання такого патологічного стану як ПТСР, неможливо не сказати про наявність одного з видів психотравмуючого впливу як бойова психічна травма (БПТ), така травма набувається у середовищі бойових дій і пережите людиною породжує психічні розлади у внутрішній інтерпретації оточуючого світу під впливів зовнішніх обставин. Присутній ряд факторів який охарактеризує саме бойову травму психічного характеру це втрата, каліцтво, постійна загроза життя, ізольованість від зовнішньої допомоги та неможливість до повернення у звичайний ритм мирного життя у даний момент набуття патологічного впливу. Також сам ефект від травмуючого впливу може бути набутий у різний час після пережитих подій, такого роду травма може виникнути одразу у процесі події або через неоднозначний час після непереривного потвора більш менш однакових подій. Розглядання БПТ одна з наукових діячів Черезова І.О. висловила те, що така травма є реакцією на подію, та причин це постійне фізичне навантаження, тобто виснаження яке набуває хронізації наряду з цим недосипання, голодування ті інші види виснаження які присутні на бойовому просторі, відчуття очікування кінця жаху, що породжує бездіяльність, зниження оральних стандартів, та порушення само ідентифікації із планами, цілями та метою на майбутнє [c.81 -82, 13].

Доповненням до бойових травм хотілось би звернути увагу до питання переживань насилля так як на сьогодні це стан соціуму потребує поглибленого дослідження у сучасній науці, такі переживання мають умови соціально - культурних змін та суспільно-політичних. Людина яка знаходилась чи знаходиться під афектом травмуючого стану насилля після намагається знайти особистісну реалізацію для вираження тих негативних емоцій, що можна мають тенденцію до негативізму та деструктивного впливу на індивіда. Психологічним підтриманням такого роду патологічного ставлення до оточуючих та середовища у якому знаходиться така особистість, за рахунок членів родини, знайомих та колег і навіть не знайомих для людини людей, для власного психічного задоволення та доказу своєї позиції особистість може піти на правопорушення єдиного закону, спричиняти шкоди оточуючим, так як насильство у голові такої людини є детермінантом психологічної травми. Також дослідниця І.О. Черезова змогла виявити деструктивні поведінкові тенденції та певний типаж особистості яка виражає свою психотравму через насилля - демонстративна поведінка, примушення інших до того, що вигідно такій особистості, без сумнівів діяти шкоду фізичного або психічного характеру іншим та ігнорування й анулювання щодо їх прав у соціумі, тобто якщо перелічити на інтерпретації системного підходу, насилля проявляється на емоційному рівні, сімейно-побутовому рівні (сексуальне насилля, економічне, домашнє) та диктатурному рівні (гендерна нерівність, шкільне насилля).

Такі різні способи реалізації особистісного переживання травмуючого досвіду є механізмами самозахисту від зовнішніх впливів на психіку, разом із цим з'являється таке поняття як «маска» [Бурбо Л., П`ять травм, які заважають бути собою]. Л. Бурбо та його досвід якій він описує є спостереженням таких понять як душевні травми та маски які «вдягають» люди, що відображають захисні механізми де особистість ховають свої емоційні переживання у вигляді страждань із-за подій, що з ними трапилися. У його писаннях є відображення класифікації «масок» тобто видів психологічних травм: несправедливість (ригідна маска), покинутість (маска залежності), зрада (маска контролю), знехтування (маска втікача), приниження (маска мазохиста), такі прояви індивідуальності заперечують природі гармонійного ставлення себе у оточені та під деструктивним впливом приводить до психосоматичних порушень. За словами автора захисні маски взаємопов'язані із фізіологічними та фізичними проявами та працюють як дзеркало внутрішнього стану особистості, проявами можуть бути соматичні захворювання, скутість м'язів та ін. Так само розглядала подібне питання Л. Терр у її дослідженнях було виділено два типи травми: перший тип має деталізовані, повноцінні спогадами які назвали «оменами» та суб'єктивно помилкою сприйняття тавмуючої ситуації; другий тип виражався запереченнями, онімінням, гіпноз який примнився жертвою до самого себе, лють та дисоціацією [14].

Особистий погляд до нашого питання щодо проявів певних симптомів, що зумовлює психотравма дослідники І.М. Кучманич та Р.А. Мороз, наслідком порушення може бути емоційні, когнітивні, тілесні та духовні виміри цілісної психіки, що відображаються у всіх аспектах життя. Із робот можна виділити логічні та послідовні алгоритми надання допомоги хворим у яких є соматичні прояви зумовлені пихотравмою, необхідно виявити силу ураження психіки під впливом факторів обумовлених ПТ. У своїх роботах було представлено схему механізму психологічної травми, та зазначити ураження у різних вимірах буття.

Також авторами було проаналізовано механізм впливу психотравми та його перебіг на соматичному рівні. Спостереження виявляли підвищену чутливість до подразників зовнішнього характеру: слабкість, задишку, брак енергії, втома, головний біль, стиснення у грудях. Теж саме розглянули і з позиції емоційної вірогідності: паніка, провина, гнів, безпорадність, страх, туга, нікчемність, приниження, заціпеніння. Дослідження також проводились у ракурсі когнітивних деформацій щодо ставлення у навколишньому світі, руйнація переконань індивіда (проявлення ілюзорного ставлення) та спотворення образності власного «Я». Висновки щодо проведених досліджень були наступними - провокація девіантної поведінки, що маж характер ауто деструкції особистості, тривале бажання повторювати травмуючі ситуації заради повернення контролю у власному житті. Акцент вчених можна побачити у вислові, щодо профілактики психотравмуючого впливу: «примирення, інтеграція травматичного досвіду, надання сенсу тому, що відбулось, усвідослення цінності власного буття, трансформація цінностей особистості, постановка нових цілей та орієнтація на нові життєві перспективи» [c.157, 15].

Висновки

психотравма соматичний стресогенний захворювання

Отже, характер проблемної ситуації чи події не має об'єктивного ставлення щодо ступеня травматизації, цей ступінь залежить тільки від суб'єктивних переживань особистості у кожному випадку. Залежність травматичного ефекту можна побачити лише через переживання індивіда ситуації, ступеню включення у подію та зануренням. Психотравма у своїй природі є ключом до пізнання самого себе до деталей і відсутність реакції на впливи оточення залишає негативний ефект, так як не буде розглядуватися особистісний ріст у кризових моментах життя, що є психотравмуючими. Біль який настає внаслідок тих чи інших подій виявляє «закопані» риси характеру та виставляє їх на зовнішній світ, де людина може подивитися на них та зробити аналіз тобто усвідомити свої недоліки. Безперечно це питання потребує поглибленого та подальшого вивчення для розкриття особливостей такого ефекту як психотравма яка у подальшому може переростати до розладу посттравматичного характеру. На наш погляд у людини яка позиціонує себе як доросла, усвідомлена особистість, кризові та травмуючі стани, ефекти, події та ситуації є поштовхом до самокорекції свого «Я», суб'єктивні висновки постраждалих які прийняли шлях руйнації можуть призвести до психологічного тупику особистості та зацикленості у своєму патологічному ставленню до оточуючого світу , що веде до самознищення особистості як терміну у внутрішньому світі людини.

Література

1. Mghir R. Depression and posttraumatic stress disorder among a community sample of adolescent and young Afghan refugees / R. Mghir, W. Freed, // The Journal of Nervous and Mental Disease. - 1995. - V. 183, - № 1. - P. 24-30

2. Freedman S.A. Predictors of chronic post-traumatic stress disorder. A prospective study / S.A. Freedman, D. Brandes, T. Peri // Br.J. Psychiatry. - 1999. - V. 174. - P. 353-359.

3. Александровский Ю.А. Чрезвычайные ситуации и психогенные расстройства / Ю.А. Александровский // Современная психиатрия. - 1998. - № 1. - С. 58.

4. Погосов А.В. Посттравматическое стрессовое расстройство (Обзор литературы) / А.В. Погосов, Л.В. Смирнова // Соц. и клин, психиатрия. - 2002. - № 3 (25). - С. 42-50.

5. Davidson J.R. Post-traumatic stress disorder: an epidemiological study. /

J.R. Davidson, D.C. Hughes D.G. Blazer // Psychological Medicine, - 1991 - V 21. - P. 713-721.

6. Психологія особистості: словник-довідник / За редакцією П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 2001. - 320 с. - Бібліогр.: с. 263 - 293.

7. Психология телесности между душой и телом/ред.-сост. В.П. Зинченко, Т.С. Леви.-М.: АСТ: АСТ МОСКВА, 2007.

8. Погодин И.А. Суицидальное поведение: психологические аспекты: учеб. Пособие/И. А. Погодин.-М.: Флинта: МПСИ, 2008

9. Трубицына Л. В. Процесс травмы / Л. В. Трубицына. - М.: Смысл, 2005. - 218 с

10. Психиатрия детского возраста: Руководство для врачей / В.В. Ковалев - М.: Книга по Требованию, 2013. - 608 с

11. Посттравматичний стресовий розлад, як наслідок дизадаптивного прояву стресогенного впливу / В. М. Корольчук - 2011. - Вип. 3. - С. 137-140.

12. Екстремальна психологія: Підручник / За заг. Ред.. проф.. О.В.Тімченка - К.: ТОВ «Август Трейд», 2007. - 502 с.

13. Психологія життєвих криз особистості: навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / І.О. Черезова. - Бердянськ, БДПУ, 2016. - 193 с.

14. Terr LC. Childhood traumas: an outline and overview. Am J Psychiatry. 1991 Jan;148(1):10-20. doi: 10.1176/ajp.148.1.10. PMID: 1824611.

15. Кучманич, І., & Мороз, Р. (2017). Психологічний механізм виникнення та перебігу психологічної травми в особистості. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології”, (36).

References

1. Mghir R. Depression and posttraumatic stress disorder among a community sample of adolescent and young Afghan refugees / R. Mghir, W. Freed, // The Journal of Nervous and Mental Disease. - 1995. - V. 183, - № 1. - P. 24-30

2. Freedman S.A. Predictors of chronic post-traumatic stress disorder. A prospective study / S.A. Freedman, D. Brandes, T. Peri - 1999. - V. 174. - P. 353

3. Pogosov A.V. Posttravmaticheskoe stressovoe rasstrojstvo (Obzor literatury) / A.V. Pogosov, L.V. Smirnova // Soc. i klin, psihiatrija. - 2002. - № 3 (25). - S. 42

4. Psihologija telesnosti mezhdu dushoj i telom/red.-sost. V.P. Zinchenko, T.S. Levi. - M.: AST: AST MOSKVA, 2007.

5. Pogodin I.A. Suicidal'noe povedenie: psihologicheskie aspekty: ucheb. Posobie/ І.А. Pogodin. - M.: Flinta: MPSI, 2008

6. Trubicyna L. V. Process travmy / L. V. Trubicyna. - M.: Smysl, 2005. - 218 s

7. Psihiatrija detskogo vozrasta: Rukovodstvo dlja vrachej / V.V. Kovalev - M.: Kniga po Trebovaniju, 2013. - 608 s

8. Posttravmatichnij stresovij rozlad, jak naslidok dizadaptivnogo projavu stresogennogo vplivu / V. M. Korol'chuk // Visnik Nacional'nogo universitetu oboroni Ukraini. - 2011. - Vip. 3. - S. 137-140.

9. Ekstremal'na psihologija: Pidruchnik / Za zag. Red. prof. O.V.Timchenka - K.: TOV «Avgust Trejd», 2007. - 502 s.

10. Psihologija zhittЈvih kriz osobistosti : navchal'nij posibnik [dlja studentiv vishhih navchal'nih zakladiv] / I.O. Cherezova. - Berdjans'k, BDPU, 2016. - 193 s.

11. Terr LC. Childhood traumas: an outline and overview. Am J Psychiatry. 1991 Jan;148(1):10-20. doi: 10.1176/ajp.148.1.10. PMID: 1824611.

12. Kuchmanich, І., & Moroz, R. (2017). Psihologichnij mehanizm viniknennja ta perebigu psihologichnoi travmi v osobistosti. Zbirnik naukovih prac' "Problemi suchasnoi psihologii", (36).

Размещено на Allbest.ru