Психологічні детермінанти корупції: теоретичний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський гуманітарний університет

Психологічні детермінанти корупції: теоретичний аналіз

Сахарова Катерина Олександрівна,

доктор філософії, старший викладач кафедри психології

м. Дніпро

Анотація

Проаналізовано наукові джерела за 2011-2021 р. з метою визначення психологічних детермінант корупції шляхом проведення бібліографічного пошуку в наукових базах даних, таких як Psycinfo, Web of Science, Scopus, Google Scholar. Визначено основні теми, зокрема організаційна етика, ціннісні настанови, норми та мораль, а також особистість та пов'язані з ними змінні. Встановлено організаційні змінні, такі як поведінка лідерів і стратегії виправдання, пов'язані з корупцією, аксіологічні змінні: меритократичні та матеріалістичні цінності, сприйняття корумпованого середовища та соціальних норм також були пов'язані з корумпованою поведінкою, особистісні змінні: нарцисизм і психопатія.

Авторка наголошує, що мова йде про корумповану поведінку, а не корумпованих людей, що підкреслює той факт, що соціокультурні, економічні та ситуаційні змінні можуть взаємодіяти з психологічними змінними, щоб створити можливості, де будь-який громадянин може брати участь у цих видах практики.

Синтезовано основні результати, отримані на психологічних попередниках корупційної поведінки та показано, що дослідження в цій галузі в основному використовували макропідхід, заснований на економічному погляді.

Показано, що такі аспекти, як організаційна структура, поведінка лідерів і ситуаційні змінні, відіграють роль у поширенні (чи ні) можливих корупційних практик. У зв'язку з цим емоційні реакції співробітників, практики, які вони використовують для виправдання корумпованої поведінки, та їх схильність до ризику також впливають на конфігурацію етичної організаційної обстановки.

Щодо аксіологічних змінних, результати показують, що індивідуалістичні, матеріалістичні, меритократичні та авторитарні системи тісно пов'язані з тенденцією брати участь у коруційній діяльності.

Ключові слова: корупція; сприйняті норми; організаційна етика; корупційна поведінка, корупційний злочин.

Abstract

Psychological determinants of corruption: theoretical analysis

Sakharova Kateryna Oleksandrivna, PhD, Senior lecturer at the Department of Psychology, Dnipro University for the Humanitiest, Dnipro

Scientific sources for 2011-2021 are analyzed in order to determine the psychological determinants of corruption by conducting a bibliographic search in scientific databases such as Psycinfo, Web of Science, Scopus, Google Scholar. The main topics are identified, including organizational ethics, values, norms and morals, as well as personality and related variables. Organizational variables such as leaders' behavior and strategies of justification related to corruption, axiological variables: meritocratic and materialist values, perceptions of corrupt environment and social norms were also associated with corrupt behavior, personal variables: narcissism and psychopathy.

The author emphasizes that we are talking about corrupt behavior, not corrupt people, which emphasizes the fact that socio-cultural, economic and situational variables can interact with psychological variables to create opportunities where any citizen can participate in these practices.

The main results obtained on the psychological precursors of corrupt behavior are synthesized and it is shown that research in this area mainly used a macroapproach based on economic views.

It has been shown that such aspects as organizational structure, leadership behavior and situational variables play a role in the spread (or not) of possible corrupt practices. In this regard, the emotional reactions of employees, the practices they use to justify corrupt behavior, and their propensity to take risks also affect the configuration of the ethical organizational environment.

Regarding axiological variables, the results show that individualistic, materialistic, meritocratic and authoritarian systems are closely related to the tendency to participate in corrupt activities.

Key words: corruption; accepted norms; organizational ethics; corruption behavior, corruption crime.

Основна частина

корупція психологічний поведінка

Постановка проблеми. На сьогодні корупція є однією з головних психологічних, соціальних, економічних і політичних проблем у всьому світі.

Згідно з останніми наявними даними, понад 25% опитаних в світі визнають, що заплатила хабар посадовим особам публічного управління в минулому році (Transparency International, 2021). Крім того, більше половини опитаних вважають, що уряди їхніх країн недостатньо сприяють мінімізації корупції.

Не заважаючи на збільшення антикорупційних заходів, які реалізовувала українська влада протягом останніх років, на жаль, активною громадською антикорупційною діяльністю займалася тільки невеличка кількість населення, а загалом у суспільстві було деформоване уявлення щодо корупції, подвійні стандарти стосовно її сприйняття (корупція на рівні побуту вважається традиційною, проте на державному має засуджуватися суспільством), недовіра до органів правоохоронного й судового типу, правовий нігілізм. До соціально - психологічних причин корупції можна віднести також і реальне ставлення антикорупційних органів (та й загалом державно - владних органів) до боротьби з корупцією. На сьогодні можна передбачити, що після Перемоги у російсько - українській війні будемо спостерігати прагнення рівня толерантності до корупції до мінімуму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Корупція стає однією з найбільших перешкод для розвитку ефективної системи управління (Dong, Dulleck, & Torgler, 2012; Філп і Даві-Барретт, 2015) [1]. Іншими словами, корупція є ознакою того, що в управлінні державою щось пішло не так (Rose - Ackerman, 1999, 2006) [2]. Це призводить до мільйонних збитків для держав і відповідних державних адміністрацій. Ці гроші відволікаються від бюджетних асигнувань, призначених для інших цілей, таких як боротьба з бідністю, боротьба з недоїданням і підвищення якості життя мільйонів людей (Azfar, Lee, & Swammy, 2001; Роуз-Акерман, 2006) [3].

Загальноприйняте визначення говорить, що корупція є «зловживанням довіреною владою в особистій вигоді» (Transparency International, 2009, с. 14). Для інших авторів (Andvig & Fjelstad, 2001), корупція присутня в хабарництві, яка складається з виплати, наданої або отриманої в корупційному переоформленні, самої суті корупційної поведінки; шахрайство, яке включає маніпуляції або спотворення інформації та/або подій на користь посередника (держслужбовця) з боку політичного класу та громадян; вимагання, яке складається з грошей або інших ресурсів, отриманих за допомогою примусу і погроз застосування сили, і фаворитизму, який ґрунтується на призначенні державних коштів довільним чином для певних людей або груп [4].

Незважаючи на це, деякі дослідження (Jancsics, 2014; Мельгар, Россі, і Сміт, 2010) [5] стверджують, що концепція корупції широко варіюється в різних суспільствах, а це означає, що корупційні практики в різних країнах істотно різняться, в проєкції визначених світових моделей корупції та приймає різних форм залежно від контексту, в якому корупція діє (Andvig & fjeldstad, 2001) [4].

Мета дослідження: встановити психологічні детермінанти корупції шляхом аналізу наукового дискурсу у період з 2011 по 2021 рік.

Виклад результатів дослідження. З огляду на те, що корупція була вивчена з різних дисциплін, її пояснювальні причини варіюються, починаючи від структурної проблеми політичної та економічної сфер до того, щоб бути результатом морального занепаду особистості, з її культурними відмінностями (Kingshott & Dincer, 2008; Янчич, 2014; Julian & Bonavia, 2017). Зосередивши увагу на управлінській ментальній корупції, Свенссон (2005) вказує на те, що корупція визначається як зловживання державним становищем для отримання приватної вигоди [6]. Однак, якщо в центрі уваги постає незаконний або законний аспект такої поведінки, корупція визначається як практика, коли влада публічного службовця використовується для отримання одноразової вигоди таким чином, що йде врозріз з правилами (Jain, 2001). З позицій аналітичного підходу корупція визначається як набір виплат суб'єктам (як державним, так і приватним), щоб спонукати їх ігнорувати інтереси свого керівництва та приватних інтересів тих, хто їх підкуповує (Rose-Ackerman, 2006) [2]. Філп і Давід-Барретт (2015) відзначають, що найбільш вражаючою характеристикою в літературі про корупцію за останні 30 років стало значне збільшення досліджень з галузі економіки, що витіснило вчених і дослідників людського розвитку, особливо в межах так званої «поведінкової економіки» (Abbink & Serra, 2012) [7]. Основні результати показали, що якщо людина безкарно застосувала корупційну дію, існує значна ймовірність того, що ця особа вчинить корупційний акт у майбутньому (Dong, Dulleck, & Торглер, 2012) [8]. Продукується соціальна недовіра, спотворюється сприйняття соціальних норм, створюється живильне середовище для здійснення корупційних та/або нечесних практик (Cialdini, Reno, & Kallgren, 1990; Джино, Аял, & Ariely, 2009) [9].

Крім того, Фер і Фальк (2002) вказують на те, що погляд на економіку (людину як раціонального агента) є спрощеним і не відображає важливість немонетарних факторів, таких як прагнення до соціального схвалення або взаємності. Деякі автори (Zaloznaya, 2014) вказують на те, що, незважаючи на своє геополітичне значення, соціальні витрати та центральну роль як у політичних науках, так і в економічних дослідженнях, корупція є досить незвичайною темою дослідження в соціальній психології [10]. Таким чином, навряд чи є психологічні теорії, щоб пояснити корумповану поведінку (Julian & Bonavia, 2017). Коннеллі і Ті (2008) відзначають, що дослідження корупції можна аналізувати з різних рівнів, які зазвичай називають індивідуальними (мікроаналіз) і національними (макроаналіз). У першому робиться спроба виявити об'єднані індивідуальні та ситуативні характеристики, які примушують людину до здійснення корупційної поведінки; в останньому, об'єктивному, визначаються характеристик країн, які викликають підвищення рівня корупції.

Незважаючи на актуальність цієї теми, мало що відомо про психологічні попередники корупційної поведінки. Мало хто з вчених проаналізував корупцію на індивідуальному рівні (мікрорівні) (Тан Лю Чжен, & Хуан, 2016; Чжао, Чжан, & Сюй, 2016) [11, 12]. Мокан (2008) припускає, що така самовпевненість пов'язана з тим, що дані про корупцію доступні тільки на макрорівні, і тому саме тут дослідження зосередили свої зусилля [13]. Також слід уточнити, що систематичні огляди психологічних змінних, пов'язаних з корупцією, не проводилося. Тому метою даного дослідження є аналіз психологічних змінних, пов'язаних з корупцією, шляхом систематичного повторного перегляду публікацій між 2011 і 2021 роками. При цьому метою є виявлення змінних, що вивчаються у зв'язку з корупційною поведінкою, і синтез основних результатів, пов'язаних з корупцією.

Враховуючи мету даного дослідження, були використані наступні критерії.

Критерії включення були такими: статті з наукових журналів, опубліковані в період з 2011 по 2021 рік; емпіричні дослідження з корупцією як залежною змінною; дослідження, які оцінювали тільки контекстні змінні.

Аналіз наукових досліджень дозволив згрупувати чотири кластери: організаційна культура, ціннісні настанови, сприйняті норми та мораль, а також особистість та пов'язані з нею змінні.

Організації (компанії, асоціації) небайдужі до динаміки суспільств, частиною яких вони є. Наприклад, Хечанова, Мельгар, Фалгера і Віллаверде (2014) прийшли до висновку, що роль лідера в організації має вирішальне значення в інституціоналізації корупції. В основному, вага структур обумовлює поведінку цих лідерів та їх знання, або їх відсутність, про корупційні практики у власній організації.

Якщо ці корупційні практики будуть прощені, санкціоновані, дозволені або винагороджені, то більш імовірно, що члени організації будуть репродукувати корупційну поведінку. У зв'язку з цим було показано, що більш високі рівні корупції очікуються в організаціях, які сприймаються як більш ієрархічні (Fath & Kay, 2018) [14]. Ці уявлення були опосередковані переконаннями про ступінь конкурентоспроможності серед своїх співробітників. Іншими словами, організації, які сприймалися як більш ієрархічні, були пов'язані з більшою конкурентоспроможністю серед їх використання, і, отже, очікувалося більш широка тенденція до вчинення корупційних дій.

У своєму дослідженні про вплив ситуаційних змінних на корумповану поведінку в організаціях Рабль (2011) підкреслює важливість врахування взаємозалежності різних факторів для розуміння корупційної поведінки. Така поведінка буде результатом складних відносин між психіатрічними конструкціями, такими як емоції, пізнання або воля, які будуть впливати на процес прийняття рішень індивідами. Насправді, деякі дослідження (Pelletier & Bligh, 2008) показали, що існує амальгама емореакції на корупцію в організаційних умовах, цинізм, песимізм, параною та страх. Ці ж емоційні реакції, як правило, були спрямовані на провідних людей-лідерів в організаціях, дисфункціональні організаційні практики та так звані «етичні втручання». Крім того, розглядаються стратегії раціоналізації, які використовуються як виправдання для корумпованої поведінки (Rabl & Kьhlmann, 2009) [15]. Ще один аспект, який отримав емпіричну підтримку, переоцінюється як «підприємницька орієнтація» в літературі. Хоча результати були неоднозначними, дослідження показали, що деякі компоненти цієї конструкції, такі як орієнтація на ризик, сприяють більшому зростанню тенденції до участі в корупційній діяльності (Karmann, Mauer, Flatten, & Brettel, 2016). However, так зване «інноваційне орієнтування» - ще одна складова цієї конструкції - допомагає переосмислити цю тенденцію до вчинення корупційних дій.

Корупційні дії не відбуваються у вакуумі. Замість цього вони вбудовані в соціокультурний контекст, який умови і визначає їх. Існує сукупність наукової літератури про вплив культурних переконань і цінностей на тенденцію до участі в корупційній діяльності. Ротонді і Станка (2015) виявили, що партикуляризм (фундаментальне переконання, що моральна цінність дій залежить від контексту) був пов'язаний зі зниженням психологічних витрат на вчинення акту корупції і, отже, більшою ймовірністю пропозиції та отримання хабаря. Аналогічним чином, деякі дослідження (Liang et al., 2016) показали, що високий рівень самооцінки був пов'язаний з більш низьким рівнем матеріалістичних цінностей, що, в свою чергу, сприяло б зниженню тенденції до здійснення корупційних дій. Більш того, деякі дослідження показали, що хабар на організаційному рівні сприймається як більш нестерпна поведінка, ніж хабар на індивідуальному рівні в китайській культурі, тоді як в американській культурі все навпаки (Liu et al., 2017). Крім того, сприйняття того, що його засуджують, зменшує можливість участі в корумпованих практиках тільки у осіб, які ідентифікують себе культурно з країнами з низьким рівнем корупції (Salmon & Serra, 2017) [16].

Що стосується ідеологічних меж кожного індивідуального акту, необхідно підкреслити, що різні дослідження показали зв'язок між дотриманням меритократичної ідеології та збереження існуючих ієрархічних кроків, які, в свою чергу, сприяли б підтримці певної корумпованої поведінки (Тан, Лю, Хуан і Чжен, 2017) [11].

Більша орієнтація на соціальне домінування (перевага підтримки домінуючого ієрархічного порядку) була пов'язана з меншою обізнаністю про феномен корупції, хоча ці відносини були опосередковані сприйняттям того, що з ними поводилися несправедливо (Тан, Лю, Хуан, Чжао, і Чжен, 2016) [11, 12]. У аналогічному дослідженні Тан, Лю, Чжен і Хуан (2016) вказували на те, що правий авторитаризм також безпосередньо пов'язаний з більшою тенденцією до корупції. Знову ж таки, ці відносини були опосередковані сприйняттям того, що з ними поводилися несправедливо.

Без сумніву, бачення світом людей визначає їх емоції, думки. Бай, Лю і Коу (2016) провели дослідження, щоб продемонструвати, що віра в справедливий світ сприяє зниженню сприйняття корупції, що призводить до зменшення наміру формувати корупційні дії. Інші дослідження (Тан, Лю, Хуан, Чжен і Лян, 2016) стверджували, що виправдання системи, в якій людина живе, пов'язане з більш низьким сприйняттям корупції [11, 12]. Вони також показали, що довіра до інституцій є посередником у цих відносинах. Це обґрунтування системи визначалося як мотивація свідомо чи несвідомо підтримувати соціальну стабільність, навіть коли їхні інтереси атакуються.

Нарешті, Бендахан, Зендир, Пралонг і Антонакіс (2015) зосередилися на тому, як влада вплинула на людей, змусивши їх діяти в своїх інтересах. У своєму дослідженні вони показали, що щеплення влади у деяких людей зробило їх більш несприйнятливими до психологічних витрат, коли вони порушували соціальні норми, і вони, швидше за все, ставлять свою власну вигоду вище загального блага. Ці результати показали, що навіть ті люди, які мали схильність бути чесними і оптимістичною вірою в хорошу поведінку лідерів організації, піддавалися корупційній корозії у ситуації влади. З іншого боку, деякі автори (Wang & Sun, 2016) змогли показати, що зв'язок між владою і розбещенням не такий ясний, як може здатися. Концепція персоналістичної влади (віра в те, що влада служить для досягнення особистих цілей) сприяла корумпованим практикам і толерантності до цього явища, тоді як соціалізована концепція влади (віра в те, що влада служить для досягнення колективних цілей) сприяла зменшенню обмежень для участі в корупційній діяльності і зниження їх толерантності. Оскільки говорити про владу також означає говорити про політиків, є деякі дослідження, такі як дослідження Фішера, Феррейри, Мілфонта і Пілаті (2014), які зосереджені на варіаціях, пов'язаних зі сприйняттям, які можуть вплинути на корумповану поведінку людей. Ці автори виявили, що поширення зображень про політиків, які залишаються безкарними у випадках корупції, збільшило ймовірність того, що люди будуть вести себе таким чином, коли ситуація дозволить це зробити. На додаток до того, що ці поведінки є корисними, люди, які брали участь у цьому дослідженні, мали тенденцію розробляти цинічні міркування про те, як функціонують структури держави. У них також не вистачало довіри до офіційних інститутів і поваги до закону. Залпа, Тапія і Рейес (2014) знайшли подібні повторні спроби, підкреслюючи, що, якщо обмін послугами сприймався як «соціальний обов'язок» у суспільстві, практика вчинення корупційних дій, швидше за все, буде прийнята як нормальна. Балафутас (2011) зазначив, що на міжусобиці між урядовим чиновником і лобі сильно вплинули ризикові відрази першого при обмані громадян. Однак, якщо очікування громадян щодо урядовця знизилися, лобі було набагато простіше підкупити його і створити живильне середовище для корупційних оборудок.

Сприйняття однолітків також є фундаментальним фактором, який слід враховувати при оцінці тенденції до участі в корупційній діяльності. Якщо навколишнє середовище сприймається як дуже корумповане, тенденція до здійснення такої ж поведінки різко зросте. Це спостереження було підтверджено Донгом, Даллеком і Торглером (2012) у своїй публікації про «тупу корупцію». Аналогічним чином, виплачуючи хабар, люди, здається, враховують альтернативні витрати на їх вирішення, які тісно пов'язані з сприйняттям норм та інститутів, в яких вони живуть (Guerrero & Rodriguez-Oreggia, 2008). Якщо буде низький рівень поваги до закону, вигоди від цієї корумпованої поведінки будуть більшими. Інші дослідження ще більш категоричні, коли показують, що найважливішими змінними у визначенні схильності людей до вчинення корупційних дій є соціальні та особисті норми, і чи сприймають вони конкретну можливість зробити це, не відчуваючи негативних наслідків (Горсіра, Денкерс і Хуйсман, 2018). Таким чином, те, як люди навколо нас думають і поводяться, наші власні моральні переконання, і можливість бути неушкодженими ситуацією буде визначати значну частину тенденції до вчинення корупційних дій, і це було показано як у державних службовців, так і у працевлаштованих. в приватному секторі. Банерджі (2016) також провів дослідження, щоб показати, що сприйняття того, що є «соціально відповідною нормою», було вирішальним фактором у поясненні того, чому люди здійснювали поведінку, пов'язану з корупцією [17].

Більше того, те, як проявляється корупція, впливає на те, як її сприймають потенційні злочинці. Наприклад, Барр і Серра (2009) розробили експеримент, в якому вони продемонстрували, що ситуація, представлена як корупційний акт з негативними наслідками для невинної жертви, призвела до зниження схильності учасників пропонувати хабарі. В іншій серії досліджень Кебіс, Ван Проойєн, Рігетті та Ван Ланге (2017) показали, що люди були більш готові брати участь у «серйозній» корупційній діяльності, коли вона з'являлася раптово, а не поступово, незважаючи на те, що знали, що ця поведінка була дуже нечесною.

На думку українських дослідників, з'являється колективна звич ка як наслідок соціалістичного минулого, яка, на жаль, стає спадковою для декількох поко лінь наших співвітчизників. Така «звичаєва корупція» стала нормою як для тих, хто давав, так і для тих, хто брав хабар. Багато людей і нині не бажають помічати побутову корупцію («подарунки та подяки»). Тут психологічна причина стає когнітивною, коли люди навіть не знають, що ж таке корупція, що вона має відношення не лише до посадових осіб і державних представників. Проте побутовий рівень корупції існує й навпаки підкреслює різноманіття корупції в державі [18].

Чи може сприйняття корупції вплинути на суб'єктивне благополуччя людини? Тей, Геріан і Дінер (2014) провели дослідження, в якому вони прийшли до висновку, що люди, які сприймали більшу корупцію навколо себе, як правило, мали більш низький рівень задоволеності життям [19]. Крім того, життя в суспільствах, каталогізованих як корумповані, завдало шкоди рівню задоволеності життям його мешканців. Тим не менш, автори також нюансують це, заявляючи, що західноєвропейські суспільства особливо схильні до негативних наслідків корупції, що економічні фактори, такі як дохід мають більшу вагу в суб'єктивному благополуччі більш корумпованих суспільств, і що вплив корупції на добробут є непрямим, про що свідчить відсутність конфіскації, яку жителі країни мають в офіційних інститутах. Тобто досвід корупції, який був частиною корупції, знижував рівень задоволеності життям лише тоді, коли навколишнє середовище сприймалося як таке, що має низький рівень корупції.

Крім того, необхідно виділити дослідження, які мають пов'язану корупцію з особливостями особистості. По-перше, Агбо та Івунду (2016) вказували на те, що екстраверсія була безпосередньо пов'язана з тенденцією брати участь у корупційній діяльності, такі риси, як скрупульозність, були нерозривно пов'язані з цим явищем. Що стосується мотивації учасників, то вони показали, що зовнішня мотивація обумовлює корумповану поведінку, тоді як протилежне відбувалося з більш високим рівнем внутрішньої мотивації. Тим часом Чжао, Чжан і Сюй (2016) виявили, що так звана «темна тріада особистості» (нарцисизм, психопатія і макіавеллізм) була пов'язана з корумпованою поведінкою. У той час як нарцисизм, психопатія і макіавеллізм були позитивно пов'язані з прийняттям хабарів, то тільки в перших двох випадках це було за посередництво віри в удачу при униканні покарання або негативних наслідків своїх дій.

Інше дослідження, яке проаналізувало динаміку, що сприяє появі корупційної поведінки, було проведено Лі і Гювен (2013) показали, що більша відраза до ризику була пов'язана з менш справедливим відкатом, що суспільства з переважаючим чоловічим поглядом, швидше за все, применшують шкоду, заподіяну корупцією, і що минулий досвід роботи з корупцією буде позитивно обумовлений тим, як людина сприймає і виправдовує цей феномен [20].

Висновки. Після проведення цього огляду можна розглянути, які питання не були вирішені і були б сприятливими для майбутніх напрямків досліджень у цій галузі. Є багато невирішених питань про такі аспекти, як сприйняття влади, стать індивідів і механізми, пов'язані з корупцією, а також змінними особистості та їх інтеграцією з цими факторами. Іншими словами, повторний пошук може спробувати з'ясувати, як різні риси особистості взаємодіють з прищепленням людей влади, а також вивчення ролі гендеру. Крім того, було б цікаво визначити, як соціальні норми сприймаються особами під час процесу прийняття рішень, і чи допомагають ситуаційні змінні та формат, в якому корупція попередньо посилає себе, спотворити ці уявлення про поведінку інших. Напрям інших досліджень може бути спрямований на виявлення психологічних процесів, що лежать в основі паритету в різних корупційних формах поведінки в залежності від контексту (лікарні, політика, університети тощо).

Також було б цікаво дізнатися про наслідки цих типів досліджень на впровадження ефективної політики в боротьбі з корупцією. Сильні зусилля для зміцнення ділової етики в усіх сферах та посилення антикорупційного законодавства є необхідними заходами, але не завжди достатніми. Виявлення сприятливих умов для поширення корупційної поведінки, забезпечення антикорупційної освіти, впровадження систем захисту та винагороди для тих, хто засуджує ці практики, і навіть вивчення випадків корупції засобами зв'язку - це найважливіші рекомендації для запобігання поширенню корупційній поведінці.

Література

1. Dong, B., Dulleck, U., & Torgler, B. (2012). Conditional corruption. Journal of Economic Psychology, 33 (3), 609-627. URL: https://doi.org/10.1016/jjoep.2011.12.001

2. Rose-Ackerman, S. (2006). International handbook on the economics of corruption. Northampton: Edward Elgar.

3. Azfar, O., Lee, Y., & Swamy, A. (2001). The causes and consequences of corruption. The Annals of the American Academy of Political and Social Science, 573, 42-56.

4. Andvig, J., & Fjeldstad, O. (2001). Corruption: a review of contemporary research. Bergen: Chr. Michelsen Institute.

5. Melgar, N., Rossi, M., & Smith, T. (2010). The perception of corruption. International Journal of Public Opinion Research, 22 (1), 120-131.

6. Svensson, J. (2005). Eight questions about corruption. Journal of Economic Perspectives, 19 (3), 19-42.

7. Abbink, K., & Serra, D. (2012). Anticorruption Policies: Lessons from the Lab. Research in Experimental Economics, 15, 77-115. URL: https://doi.org/10.1108/S0193-2306 (2012) 0000015006

8. Dong, B., Dulleck, U., & Torgler, B. (2012). Conditional corruption. Journal of Economic Psychology, 33 (3), 609-627. URL: https://doi.org/10.1016/jjoep.2011.12.001

9. Gino, F., Ayal, S., & Ariely, D. (2009). Contagion and differentiation in unethical behavior: The effect of one bad apple on the barrel. Psychological Science, 20 (3), 393-398. URL: https://doi.org/10.1111/j. 1467 - 9280.2009.02306.x

10. Zaloznaya, M. (2014). The social psychology of corruption: Why it does not exist and why it should. Sociology Compass, 8 (2), 187-202. URL: https://doi.org/10.1111/soc4.12120

11. Tan, X., Liu, L., Zheng, W., & Huang, Z. (2016). Effects of social dominance orientation and right-wing authoritarianism on corrupt intention: The role of moral outrage. International Journal of Psychology, 51 (3), 213 - 219. https://doi.org/10.1002/ijop.12148

12. Mocan, N. (2008). What determines corruption? International evidence from microdata. Economic Inquiry, 46, 493-510.

13. Zhao, H., Zhang, H., & Xu, Y. (2016). Does the dark triad of personality predict corrupt intention? The mediating role of belief in good luck. Frontiers in Psychology, 7, 1-16. URL: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2016.00608

14. Fath, S., & Kay, A. (2018). «If hierarchical, then corrupt»: Exploring people's tendency to associate hierarchy with corruption in organizations. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 149, 145-164. URL: https://doi.org/10.1016/j.obhdp.2018.10.004

15. Rabl, T., & Kuhlmann, T. (2009). Why or why not? Rationalizing corruption in organizations. Cross Cultural Management, 16 (3), 268-286. URL: https://doi.org/10.1108/13527600910977355

16. Salmon, T., & Serra, D. (2017). Corruption, social judgment and culture: An experiment. Journal of Economic Behavior & Organization, 142, 64-78. URL: https://doi.org/10.1016/jjebo.2017.06.004

17. Banerjee, R. (2016). On the interpretation of bribery in a laboratory corruption game: Moral frames and social norms. Experimental Economics, 19 (1), 240-267. URL: https://doi.org/10.1007/s10683-015-9436-1

18. Галькевич О. Причини корупції в Україні в 2000-2018 роках (збірка з 25-ти есе). URL: https://pravo.org.ua/img/books/files/1577462413students % 20essays.pdf.

19. Tay, L., Herian, M., & Diener, E. (2014). Detrimental Effects of Corruption on Subjective Well-Being: Whether, How, and When. Social Psycho - logical and Personality Science, 5 (7), 751-759. URL: https://doi.org/10.1177/1948550614528544

20. Lee, W., & Guven, C. (2013). Engaging in corruption: The influence of cultural values and contagion effects at the microlevel. Journal of Economic Psychology, 39, 287-300. URL: https://doi.org/10.1016/jjoep.2013.09.006

References

1. Dong, B., Dulleck, U., & Torgler, B. (2012). Conditional corruption. Journal of Economic Psychology, 33 (3), 609-627. URL: https://doi.org/10.1016/jjoep.2011.12.001

2. Rose-Ackerman, S. (2006). International handbook on the economics of corruption. Northampton: Edward Elgar.

3. Azfar, O., Lee, Y., & Swamy, A. (2001). The causes and consequences of corruption. The Annals of the American Academy of Political and Social Science, 573, 42-56.

4. Andvig, J., & Fjeldstad, O. (2001). Corruption: a review of contemporary research. Bergen: Chr. Michelsen Institute.

5. Melgar, N., Rossi, M., & Smith, T. (2010). The perception of corruption. International Journal of Public Opinion Research, 22 (1), 120-131.

6. Svensson, J. (2005). Eight questions about corruption. Journal of Economic Perspectives, 19 (3), 19-42.

7. Abbink, K., & Serra, D. (2012). Anticorruption Policies: Lessons from the Lab. Research in Experimental Economics, 15, 77-115. URL: https://doi.org/10.1108/S0193-2306 (2012) 0000015006

8. Dong, B., Dulleck, U., & Torgler, B. (2012). Conditional corruption. Journal of Economic Psychology, 33 (3), 609-627. URL: https://doi.org/10.1016/jjoep.2011.12.001

9. Gino, F., Ayal, S., & Ariely, D. (2009). Contagion and differentiation in unethical behavior: The effect of one bad apple on the barrel. Psychological Science, 20 (3), 393-398. URL: https://doi.org/10.1111/j. 1467 - 9280.2009.02306.x

10. Zaloznaya, M. (2014). The social psychology of corruption: Why it does not exist and why it should. Sociology Compass, 8 (2), 187-202. URL: https://doi.org/10.1111/soc4.12120

11. Tan, X., Liu, L., Zheng, W., & Huang, Z. (2016). Effects of social dominance orientation and right-wing authoritarianism on corrupt intention: The role of moral outrage. International Journal of Psychology, 51 (3), 213 - 219. https://doi.org/10.1002/ijop.12148

12. Mocan, N. (2008). What determines corruption? International evidence from microdata. Economic Inquiry, 46, 493-510.

13. Zhao, H., Zhang, H., & Xu, Y. (2016). Does the dark triad of personality predict corrupt intention? The mediating role of belief in good luck. Frontiers in Psychology, 7, 1 -16. URL: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2016.00608

14. Fath, S., & Kay, A. (2018). «If hierarchical, then corrupt»: Exploring people's tendency to associate hierarchy with corruption in organizations. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 149, 145-164. URL: https://doi.org/10.1016/j.obhdp.2018.10.004

15. Rabl, T., & Kuhlmann, T. (2009). Why or why not? Rationalizing corruption in organizations. Cross Cultural Management, 16 (3), 268-286. URL: https://doi.org/10.1108/13527600910977355

16. Salmon, T., & Serra, D. (2017). Corruption, social judgment and culture: An experiment. Journal of Economic Behavior & Organization, 142, 64-78. URL: https://doi.org/10.1016/jjebo.2017.06.004

17. Banerjee, R. (2016). On the interpretation of bribery in a laboratory corruption game: Moral frames and social norms. Experimental Economics, 19 (1), 240-267. URL: https://doi.org/10.1007/s10683-015-9436-1

18. Halkevych O. Prychyny koruptsii v Ukraini v 2000-2018 rokakh (zbirka z 25-ty ese) [Causes of corruption in Ukraine in 2000-2018 (collection of 25 essays)]. URL: https://pravo.org.ua/img/books/files/1577462413students % 20essays.pdf. [in Ukrainian].

19. Tay, L., Herian, M., & Diener, E. (2014). Detrimental Effects of Corruption on Subjective Well-Being: Whether, How, and When. Social Psycho - logical and Personality Science, 5 (7), 751-759. URL: https://doi.org/10.1177/1948550614528544

20. Lee, W., & Guven, C. (2013). Engaging in corruption: The influence of cultural values and contagion effects at the microlevel. Journal of Economic Psychology, 39, 287-300. URL: https://doi.org/10.1016/jjoep.2013.09.006

Размещено на Allbest.ru