Особливості психокорекції самосвідомості особистості в підлітковому віці

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості психокорекції самосвідомості особистості в підлітковому віці

Волковицька Наталія Володимирівна, Іващенко Альона Ігорівна

Волковицька Наталія Володимирівна здобувачка першого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Практична психологія», група ПП-11 пмз, кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Іващенко Альона Ігорівна кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація. У статті подано поняття «самосвідомість»; розкрито його взаємозв'язки з домінуючими поняттями педагогічної та вікової психології у вітчизняній та зарубіжній науці; проведено аналіз психологічних особливостей на розвиток самосвідомості особистості; узагальнено дані теоретичного аналізу проблеми і на їх основі визначено структурні компоненти самосвідомості як особливу ознаку підліткової кризи. Наведено теоретичне узагальнення сучасного психологічного розуміння самосвідомості в період підліткової кризи, що виявляється в розвитку нового рівня цього психологічного утворення, характерною ознакою якого є поява в підлітків прагнення пізнати самого себе. Це породжує в них бажання більше звертатися до свого «Я», прагнення до самоствердження, самовираження й самовиховання. У процесі пошуків свого «Я», набуття ідентичності та самоствердження у школярів підліткового віку формується самоусвідомлення як система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, що складають «образ Я», який можна розглядати як «Я-концепцію».

Підлітковий вік є сензитивним до цілеспрямованої, організованої стимуляції внутрішніх ресурсів самопізнання та самотворення особистості. Проведене дослідження засвідчило, що як розвивальна психодіагностика, так і психокорекційний тренінг можуть надавати реальну допомогу підліткам перехідного віку в оптимізації розвитку їх самосвідомості.

В статті показано, що психологічними умовами психокорекції через активізацію особистісного потенціалу підлітка є: удосконалення регулятивно- конструктивних функція «Я» через поглиблення диференціації змісту «Я» та стабілізацію його; оволодіння навичками самопрограмування розвитку «Я» через усвідомлення мети власного життя та особистісних можливостей, вкладу «Я» активності» в процес їх досягнення; раціоналізація афективних факторів, які гальмують розвиток самосвідомості підлітка та актуалізація його мотивів самотворення.

Ключові слова: індивідуальні осбливості особистості, підлітки, підліткова криза, самосвідомість, корекційно-розвивальна програма самооцінка, мотивація, самоефективність.

Volkovytska Nataliia Volodymyrivna Student of the first course of the second (master's) level of higher education of specialty «practical psychology», group PP-11 pmz, Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Ivashchenko Alyona Ihorivna Сandidate of Psychological Sciences Senior Lecturer of Department of Management Practical Psychology and inclusive education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav. PECULIARITIES OF PSYCHOCORRECTION OF PERSONALITY SELF-AWARENESS IN ADOLESCENCE

Abstract. The article presents the concept of "self-awareness its interrelations with the dominant concepts of pedagogical and developmental psychology of Ukrainian and foreign science are revealed; the analysis of psychological features on development of personality self-awareness is carried out; the data of the theoretical analysis of the problem is integrated and the structural components of self-awareness as a special feature of adolescent crisis are determined on their basis. A theoretical generalization of the modern psychological understanding of self- awareness during the adolescence crisis, manifested in the development of a new level of this psychological formation, its characteristic feature is the emergence of a desire among adolescents to know who they are. This makes them want to refer more to their "Self", seek self-assertion, self-expression and selfeducation. In the process of finding "Yourself", regaining identity and self-assertion among adolescent schoolchildren is formed as a system of harmonized ideas about self inside person, creating the "Self-image", which can be considered as the "Selfconcept".

Adolescence is sensitive to purposeful and organized stimulation of the inner resources of a person's self-knowledge and self-education. The study showed that both developing psycho-diagnostics and psycho-correctional training can provide real assistance to adolescents to optimize the development of their self-awareness.

The article shows that psychological conditions of psycho correction through activation of the personal potential of adolescents are: improving the regulatory and constructive functions of the "Self" by deepening the differentiation of the content of the "Self" and its stabilizing; mastering the skills of self-programming of the development of the "Self" by awareness of the purpose of your own life and personal opportunities, the contribution of the "Self activity" to the process of their achievement; rationalization of affective factors that inhibit the development of adolescent self-awareness and actualization of adolescent motives for self-creation.

Keywords: individual person's features, adolescents, adolescent crisis, self-awareness, correctional and developmental program, self-esteem, motivation, self-efficacy.

Постановка проблеми

У теперішній час, проблема розвитку самосвідомості особистості в період підліткової кризи набуває особливої гостроти. Перехід особистості до дорослого життя, який здійснюється у цей бурхливий період розвитку людини, заслуговує на особливу увагу педагогів і психологів, науковців і практиків. Процес входження особистості у відкрите громадянське суспільство, яке сьогодні будує країна, вимагає від її громадян соціальної активності, відповідального ставлення до організації власного соціального та індивідуального життя. Розв'язання задач соціальної адаптації, майбутнього професійного самовизначення, самореалізації в сучасному житті вимагають від підлітків високого рівня самостійності, здатності до пошуку конструктивних рішень, здійснення вибору на багатоальтернативній основі. Усе це може бути забезпечено лише за умов відповідного рівня зрілості самосвідомості особистості. Тому, на наш погляд, нині особливої значущості й важливості набуває розвиток самосвідомості молодої людини у такий вирішальний момент її соціалізації як перехід від підліткового віку до дорослого життя.

Становлення свідомості у підлітковому віці визначає певне емоційне зростання по відношенню до визначення „внутрішньої позиції”, в основі якої лежить прагнення бути відповідальним за себе, за свої особистісні якості, за свої погляди та здатність самостійно відстоювати власні переконання. Підліток сензитивний до свого духовного зростання, а тому він починає інтенсивно просуватися у розвитку всіх ланок самосвідомості. Самосвідомість у цьому віці включає в себе всі компоненти самосвідомості дорослої людини. Інша річ, якого рівня розвитку вони досягнуть у підлітка і які з них займуть центральне місце у структурі його особистості.

У сучасній психологічній науці проблеми самосвідомості, самооцінки особистості, внутрішнього світу людини та її переживань, прагнення вважати себе активним началом у спілкуванні зі світом займають провідне місце. Феномен самосвідомості був і залишається одним з найцікавіших і найменш вивчених питань у психології. Його дослідженню присвячено чимало наукових праць як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології. Багато років психологи розглядають феномен самосвідомості з різних точок зору, будують нові теорії та структури досліджень, але все-таки досі це питання залишається проблематичним. Свідченням цього є різноманітність трактувань понять, пов'язаних з феноменом самосвідомості: «Я», «Я-концепції», «Я-образу», «Я- ідеалу», «самості», «самоідентичності», «Я-системи», «Я-конструкту» тощо [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вітчизняні дослідження сконцентровані в основному навколо двох груп питань. У роботах Б.Ананьєва, Л.Божович, Л.Виготського, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, В.Століна, П.Чамати, І.Чеснокової, О.Шорохової, проблему подано в загальнотеоретичному й методологічному аспектах, проаналізовано питання про становлення самосвідомості в контексті більш загальної проблеми розвитку особистості. В іншій групі досліджень (М.Боришевського, Л.Бороздіної, О.Захарової, М.Лисіної, А.Прихожан, В.Сафіна) розглядаються спеціальні питання, насамперед пов'язані з особливостями самооцінок, їхнім взаємозв'язком з оцінками оточуючих, а також проблеми самовизначення особистості. Опубліковано чимало філософсько- психологічних і власне філософських досліджень М.Бердяєва, Д.Дубровського, Е.Ільєнкова, О.Спіркіна та ін., у яких проаналізовано проблеми, пов'язані з феноменом «Я», особистісною відповідальністю, моральним вибором, моральною самосвідомістю. Роботи І.Кона, у яких було вдало синтезовано філософські, загально- та соціально-психологічні, історико-культурні аспекти, теоретичні питання й аналіз конкретних експериментальних даних, відкрили багато нових граней цієї, можливо, однієї з найстаріших проблем у психології [7].

Поняття «Я» та самосвідомості також належать до центральних у літературі, присвяченій теоретичному й практичному аспектам психотерапії та психологічного консультування.

Аналіз психологічних праць свідчить, що питання про зміст і функції самосвідомості викликає у філософській і психологічній літературі досить гострі суперечки. Представники природничо-наукового підходу до цієї проблеми зводять особистість до сукупності її індивідуальних властивостей, а самосвідомість - до їхнього пасивного відображення. Прихильники особистісно-діяльнісного підходу вказують на те, що не слід обмежувати «замість» психофізіологічною індивідуальністю і так само зводити самосвідомість до парціальних процесів самопізнання (Є.Ільєнков, В.Каган, О.Леонтьєв та ін.)[2].

На думку ж І.Кона, якщо користуватися прийнятою в психології ідеєю Б.Ананьєва про подвійну інтеграцію психічних процесів знизу (сходження по рівнях когнітивних психічних структур від елементарного відчуття до понятійного мислення) і зверху (вплив синтетичних особистісних властивостей на нижчі рівні свідомості, перцептивні процеси та ін.), - то ці підходи можна назвати взаємодоповнюючими. Найбільш перспективним, на наш погляд, є саме порівневий і системний розгляд самосвідомості, оскільки образ «Я» генетично пов'язаний із самовідчуттям, що переконливо довели дослідження представників французької психологічної школи А.Валлона та Р.Заззо.

І.Кон підкреслював, що єдино можливий спосіб якомога повніше досліджувати самосвідомість - це шлях інтеграції: «знизу» - через дослідження фізіологічних механізмів і психічних процесів, у межах і на основі яких виникає та функціонує самосвідомість, і «зверху» - через аналіз змісту та структури рефлексивного «Я» у межах психології особистості [6].

Таким чином, самосвідомість і її втілення «Я» є результатом складних інтегративних процесів психіки. Однак такі моменти суб'єктивної реальності, як формування самості, способи самореалізації, можна зрозуміти тільки через аналіз системи суспільних відносин і конкретної взаємодії особистості з іншими людьми.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз специфіки формування самосвідомості в підлітковому віці та описати особливості її психокорекції

Виклад основного матеріалу

У вітчизняній психології основним принципом аналізу самосвідомості традиційно визнається принцип особистісного підходу, який було розроблено в науковій школі С.Рубінштейна. Особистість визначається вченими як об'єднана сукупність внутрішніх умов, що є структурою її властивостей, через які відображаються всі зовнішні впливи. Зазначається, що будь-який психічний феномен, у тому числі й самосвідомість та її якості, може бути зрозумілим лише у зв'язку з особистісною обумовленістю. Отже, усі різноманітні акти самосвідомості органічно включаються в особистість і є однією з умов, що її утворюють.

Існування особистості без самосвідомості є неможливим. С. Рубінштейн виводив процес розвитку самосвідомості з ґенезису самої особистості: «Самосвідомість не надбудовується зовні над особистістю, а включається в неї, самосвідомість тому не має самостійного шляху розвитку, окремого від розвитку особистості, що не відбивається в ньому, а включається у процес розвитку особистості як реального суб'єкта, як його момент; сторона, компонент».

У загальній структурі особистості самосвідомість виступає як складна, інтегративна властивість психічної діяльності, центральне утворення. Самосвідомість певним чином фіксує результат психічного розвитку особистості на даному етапі, а також є регулятором поведінки, має властивість впливати на подальший розвиток особистості. С.Рубінштейн вважав, що проблема психологічного вивчення особистості не закінчується на вивченні її психічних властивостей - здібностей, темпераменту й характеру; вона завершується розкриттям самосвідомості особистості. На думку І.Чеснокової, самосвідомість уплетена у психічне життя особистості, вона пов'язана з усіма іншими психічними процесами (пізнавальними, афективними, вольовими), її можна розуміти лише в реальному живому взаємозв'язку з ними [4].

В.Мерлін виділив у структурі самосвідомості чотири головні компоненти, які пропонує розглядати як фази її розвитку: 1) свідомість тотожності - виникає в 11-місячному віці; 2) свідомість «Я» - з'являється у 2-3 роки; 3) свідомість своїх психічних властивостей - приходить під час узагальнення даних самоспостереження; 4) соціально-моральна самооцінка - формується у підлітковому та юнацькому віці на основі накопиченого досвіду спілкування й діяльності.

Усі компоненти є взаємно пов'язаними, визначаються загальною спрямованістю особистості й утворюють цілісну структуру. Умовою для свідомості «Я» В.Мерлін називає довільність дії; успішне, свідоме, активне подолання протидіючих мотивів і тенденцій, зовнішніх або внутрішніх дій. Подолання протиріч через учинок, активну дію є умовою ясної свідомості «Я». Свідомість тотожності самому собі, тотожності своїх думок, почуттів, уявлень, психічної діяльності є результатом інтегративної діяльності всієї свідомості.

Крім зазначених рівнів, деякі дослідники виділяють у самосвідомості ряд змістовних компонентів, до яких відносять:

- свідомість тотожності, зачатки якої виникають у 11-місячному віці, коли дитина починає відрізняти відчуття, що виникають під впливом її власного тіла, від тих, що викликані зовнішніми предметами;

- свідомість «Я» як активного стану суб'єкта діяльності; вона виникає у 2-3 роки, коли дитина засвоює особисті займенники й починається перша фаза дитячого негативізму, яка виражається формулою «Я сам»;

- свідомість своїх психічних властивостей, яка формується у результаті узагальнення самоспостереження, тому припускає досить розвинуте абстрактне мислення;

- соціально-моральна самооцінка, здатність до якої формується у підлітковому та юнацькому віці на основі накопиченого досвіду спілкування й діяльності [5].

Ми вважаємо, що необхідним є вивчення становлення самосвідомості в період підліткової кризи, яка визначає певне соціальне зростання по відношенню до визначення нової «внутрішньої позиції», а в основі лежить пізнання себе, формування на цій основі ставлення до себе, уявлення про себе.

Вивчаючи психологічні механізми функціонування свідомості, ми виходили з того, що свідомість підлітка вирізняється суттєвими, яскраво вираженими змінами. Вона в підлітковому віці є черговою й украй важливою зміною в розвитку особистості та стає потенційним резервом її подальшого розвитку.

Отже, самосвідомість підлітка є новим істотним рівнем формування його особистості. Специфічним для цього рівня є те, що тут має місце не просто система актів, включених у психічне життя суб'єкта, який розвивається, поряд з іншими функціями. Саме у цей період вперше в розвитку особистості починають привертати увагу акти самосвідомості - самопізнання, самоспостереження, самовідношення, саморегулювання поведінки й діяльності; кожен з них стає однією з необхідних потреб особистості. Потреба в самосвідомості у цьому віці стимулюється виникненням іншої важливої потреби - у самовихованні, у цілеспрямованому прагненні змінити себе у зв'язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім вимогам, ідеалам, моральним зразкам, яким треба відповідати.

Особливу напруженість в актуалізації процесів самосвідомості підлітка викликають сильні емоційні переживання, життєві колізії, пов'язані з усвідомленням певного ставлення з боку оточуючих. Необхідно відзначити, що процес формування самосвідомості в підлітка має яскраво виражені індивідуальні форми прояву, що пов'язано зі специфікою умов протікання підліткового віку в кожному конкретному випадку.

К.Абульханова підкреслює, що в процесі пізнання власних якостей у підлітка зберігається та ж сама послідовність, що й у пізнанні якостей іншої людини, тобто спочатку виділяються чисто зовнішні, фізичні характеристики, потім якості, пов'язані з виконанням певних видів діяльності, і нарешті, особистісні якості, більш приховані властивості внутрішнього світу. Разом з тим, авторка наголошує, що С.Рубінштейн визначав: самопізнання підлітка проходить ряд етапів - «від наївного невідання стосовно самого себе до все більш поглибленого самопізнання, що поєднується потім з усе більш визначеною, а іноді й різко мінливою самооцінкою. У процесі цього розвитку самосвідомості центр ваги для підлітка все більше переноситься від зовнішньої сторони особистості до її внутрішньої сторони, від відображення більш-менш випадкових рис до характеру в цілому»[3].

Самосвідомість підлітка - це наявний і дуже істотний рівень формування його особистості. Становлення самосвідомості в цей період визначає певне соціальне зростання по відношенню до визначення нової «внутрішньої позиції», в основі якої лежить прагнення бути відповідальним за себе, свої особистісні якості. Характерним для цього рівня самосвідомості є те, що має місце не просто система актів, включених у психічне життя підлітка, що розвивається поряд з іншими її функціями, а й відбувається пізнання себе, своїх якостей, що стабілізуються й утворюють цілісну систему.

Підлітковий вік є сензитивним для становлення «утворюючих» компонентів самосвідомості («Я-образу», «Я-концепції» тощо). У зв'язку із цим, у психології формування особистості стає актуальним психолого- методичне забезпечення розвитку самосвідомості молодої людини в такий період, як перехід від підліткового віку до дорослого життя, відомого в психологічній літературі як підліткова криза [1].

За результатами здійсненого дослідження вітчизняного та зарубіжного психологічного досвіду, нами було сконструйовано корекційно-розвивальну програму оптимізації розвитку самосвідомості підлітків. Ця програма спрямована на розвиток позитивної «Я-концепції», поглиблення усвідомлення впливу самосвідомості на поведінкові прояви підлітка, підвищення самооцінки.

Головними цілями, які ми ставили перед собою, розробляючи програму стали такі:

- розвиток самосвідомості в підлітків за допомогою їх навчання ключовим прийомам емоційного самоприйняття, самопізнання й самопрограмування власного «Я».

- заміна негативного самосприйняття підлітків на позитивне.

Основними завданнями розробленої програми стали:

Поглиблення усвідомлення впливу самосвідомості на поведінку особистості в підлітковому віці.

Створення комфортного психологічного клімату для одержання позитивного досвіду підтримки й довіри підлітками.

Стимулювання упевненої поведінки, та формування навичок адекватного вираження емоцій.

Розвиток позитивної «Я-концепції» та самооцінки.

У процесі реалізації означеної програми нами було реалізовано індивідуальну та групову форми роботи. Індивідуальна - є загальноприйнятою, зручною та ефективною, адже її перевагою є абсолютна увага психолога до підлітка, також є можливість більшого контролю над психокорекційним процесом. У той же час групова форма роботи мотивує підлітків до початку дій, до серйозних змін і має свої переваги, обумовлені особливостями особистісних характеристик тривожних школярів.

Особливість цієї корекційно-розвивальної програм є те, що вона займає проміжне положення між психокорекційною групою та групою тренінгу вмінь . Базовими методами стали поведінково-когнітивні, оскільки вони закцентовані на зміні поведінки, відмові від негативних і навчанні нових ефективних навичок поведінки, а це .досить повно відображає цілі нашої програми. Водночас у деяких моментах ефективними і доречними стали методи й техніки особистісного зростання, які сприяли розширенню процесу розкриття «позитивного Я», посиленню впевненості у собі.

Зміст корекційно-розвивальної програми складається з трьох етапів:

І етап - метою були формування самототожності, точніше навчання базовим прийомам самопізнання й розвитку самосвідомості. На нашу думку, в теперішній час досить дієвою є парадигма самостійного здобуття знань через власну пошукову діяльність, тому ми використали такий сучасний засіб навчання як електронний навчальний контент. Він дозволив збільшити час спілкування з досліджуваними, замінити репродуктивні методи роботи діяльнісними, продуктивними, проектними. Для досягнення мети ми створили навчальний простір «Психологічні особливості розвитку самосвідомості», який розташований в екосистемі Го-Лаб на платформі для створення дослідницьких навчальних середовищ Граасп (https://graasp.eu). Додатковою перевагою зазначеного ресурсу є можливість давати досліджуваним посилання на цей простір, що дозволяло їм отримувати інформацію як індивідуально, так і під час роботи в групах.

На цьому етапі використовувались наступні методи роботи: міні лекції, інформаційні відеоролики; туторіал побудова інтелектуальної карти (mind maps); відеофільми, дискусії.

1 етап - метою було тренування впевненості в собі, переконструювання «Я-концепції», розвиток здатності до розпізнавання й адекватного вираження своїх емоцій, формування емоційно-ціннісного самосприйняття, в бік її гармонізації.

2 етап - за мету, на цьому етапі, ми ставили акивізацію саморозкриття себе, стимулювання особистісного зростання, точніше знайомство підлітків з прийомами самопрограмування розвитку «Я» й мобілізація внутрішніх ресурсів, конструювання власного шляху самореалізації та постановки реалістичних цілей і їх досягнення.

Всі вище зазначені блоки складались з 3 занять кожне. Крім того, перше заняття було спрямоване на знайомство учасників групи між собою та вироблення правил і довірливої атмосфери, а на останньому занятті відбувалось підбиття підсумків, визначення найбільш важливих моментів, отримання зворотного зв'язку від досліджуваних, усвідомлення ними змін, що вже відбулись.

Заняття складались з трьох частин: вступної, основної та завершальної. Вступна частина містила зворотний зв'язок між психологом і учасниками, на фоні обговорення домашніх завдань, відбувалась актуалізація теми поточного заняття та коментувались їхні очікування. Основна частина - це робота учасників в групах, виконання психологічних вправ, рольові ігри, керовані дискусії та дебати, вправи спрямовані на зняття м'язового та психологічного напруження та інші форми роботи націлені на засвоєння теми заняття. Завершальна частина - підбиття підсумків заняття, отримання психологом зворотного зв'язку від учасників, релаксація і процедури завершення тренінгу, у разі необхідності задавалось домашнє завдання на відпрацювання певних навичок у реальному житті.

Вправи та процедури були спрямовані на активізацію різних складників «Я». Заняття були побудовані на основі відомих психокорекційних методологій, принципів психотехніки й методів активного соціально-психологічного навчання, репетиції поведінки, моделювання, домашніх завдань.

Успішність реалізації програми можна оцінити за допомогою традиційних психотерапевтичних критеріїв, а саме: безпосереднього спостереження й оцінки учасників з боку ведучого, який у першу чергу оцінює психологічний настрій підлітка, ступінь оволодіння ним новими навичками, а також обговорює питання, що стосуються його подальшого життя. Ще одним показником може бути ступінь відповідності очікувань учасників від програми з отриманим досвідом.

Для ілюстрації загальної моделі занять, далі наведемо декілька з них.

Мета заняття: активізація в учасників прагнення до самопізнання.

Вступна частина. Час 15 хвилин.

Обговорення змін, що виникли після заняття на минулому тижні. Перевірка домашнього завдання.

Основна частина.

Вправа 1. «Проекція образу власного «Я»». Час: 15 хвилин

Процедура. У цій вправі учасники групи складають два короткі описи своєї особистості, кожний на окремому аркуші паперу. Один з описів - це опис того, яким себе бачить сам учасник; фактично, це схематичний начерк його «Я- концепції». Учасника просять давати якомога більш чесний опис. Другий опис являє собою начерк того, яким, на думку учасника, його бачать інші члени групи. На аркушах не проставляються ніякі імена. Описи того, «яким я бачу самого себе», складаються в окрему коробку. Кожен самоопис зачитується вголос, і члени групи намагаються відгадати, кому він належить. Потім автор заявляє про себе й читає другий свій опис (яким, як йому здається, бачать його інші), одержуючи після цього зворотний зв'язок від учасників групи.

Зворотний зв'язок: під час спільного обговорення учасники діляться своїми спостереженнями. Цінність даної вправи полягає в наступному: учень виявляє, що інші сприймають певні його можливості й характеристики в більш сприятливому світлі, ніж він сам.

Вправа 2. «Слова-самоописання». Час: 15 хвилин

Процедура. У цій вправі учасникам слід написати три слова, що найбільш точно описують їх самих. Потім аркуш паперу, на якому написані ці слова, перевертається, і тепер учасників просять написати три слова, що виражають бажаний підлітками опис себе. Далі їх просять взяти одне слово з другого списку й описати ту специфічну поведінку, що була б характерною для людини такого типу. Потім проводиться групова дискусія, у ході якої описувана цим словом якість особистості розглядається як мета, а пропоновані способи поведінки - як засіб досягнення цієї мети. На той час, коли більшість членів групи візьме участь у цьому тренінгу, виявляється деяка кількість загальноприйнятих цілей і намічаються специфічні способи їхнього досягнення.

Зворотний зв'язок: відбувається обговорення в групі. Учасники діляться власними спостереженнями та враженнями, які виникли під час виконання завдання.

Вправа 3. «Я-концепція». Час: 25 хвилин.

Процедура. Напишіть у стовпчик цифри від 1 до 20. Потім 20 разів Вам слід відповісти на запитання «Хто я?». При цьому використовуйте характеристики, риси, почуття й інтереси для опису себе, починаючи кожну позицію з займенника «Я - ...». На завершення роботи кожен може голосно прочитати свій перелік групі й відрефлексувати ті відчуття, почуття, емоції, думки, що виникали в процесі виконання цього завдання.

Після цього учасники утворюють групи з 2-3 осіб і зачитують один одному самоописи, одночасно заповнюючи запропоновану нижче схему. Це завдання дозволяє виявити особливості індивідуального самосприйняття, осмислити, наскільки цілісним є образ власного «Я».

Завершальна частина. Час : 10 хвилин.

Майбутнім психологам пропонується поділитись власними враженнями, які виникли в процесі заняття, виділити моменти, які викликали найбільш позитивні та негативні емоції. Кожен учасник озвучував, що нового відкрив для себе та власні думки, які виникли після сьогоднішнього заняття.

Завдання для самостійної роботи.

Напишіть собі лист. Спробуйте в ньому дати ваше реальне бачення себе. Будьте максимально відверті. Опишіть усе, що вас хвилює, радує, що заважає в своєму самовираженні. Нехай це буде лист-звертання до самого себе. Можете ваше звертання записати на магнітофон. Услухайтеся в себе! Що містить ваше послання - тривогу, надію, радість? Чи немає у ваших повідомленнях протиріч? Візьміть за правило робити це щоразу, коли вам важко, коли відчуваєте необхідність вилити свої почуття, краще зрозуміти себе, свої спонукання.

Висновки

самосвідомість професійний підліток

Таким чином, соціальна адаптація, майбутнє професійне самовизначення, самореалізація у сучасному житті вимагають від підлітків високого рівня самостійності, відповідальності, самоактуалізації, здатності до альтернативного вибору та прийняття конструктивних рішень. Усе це може бути забезпечене лише за умови відповідного рівня зрілості їхньої самосвідомості. Однак, як свідчать психологічні й соціологічні дослідження останніх років, розвиткові самосвідомості не надають відповідного значення ні освітні структури, ні самі молоді люди.

Як нам здається, це зумовлено тим, що, попри численність досліджень у цій сфері психологічної проблематики, психологія все ще потребує розробки комплексних методик і технік продуктивного розвитку підліткової самосвідомості. Це важливо як для глибокої психодіагностики самосвідомості учнів, які відчувають певні психологічні проблеми, пов'язані з цією сферою, так і для виявлення рефлексивно обдарованих і творчих особистостей, а також з метою кваліфікованої допомоги їм у життєвому та професійному становленні.

Отримані результати проведеної роботи дозволяють констатувати, що підлітковий період є сенситивним до цілеспрямованої, організованої стимуляції внутрішніх ресурсів самотворення особистості. Проведене дослідження свідчить, що отримані дані про зміст структурних компонентів самосвідомості можна використовувати в психологічному консультуванні підлітків, а запропоновані техніки можуть надати допомогу в розвитку самосвідомості школярів підліткового віку.

Література

1. Абдулова Т. П. Сучасне отроцтво: виклики і протиріччя // Психологія навчання. 2016. № 11. С. 41-50.

2. Баришева О.І. Теоретичні аспекти проблеми особистісного самовизначення старшокласників // Психологія: зб. наук. праць. / Нац. пед.ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2000.Вип. 1 (8). С. 102-113.

3. Бех І.Д. Виховання особистості. Книга перша. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. К.: «Либідь», 2003. 278 с.

4. Бех І.Д. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання // Педагогіка і психологія. 2004. № 2 С. 5-15.

5. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003.

6. Вернидуб Роман Забезпечення якості професійної підготовки майбутнього вчителя: політика селекції. DOI: https://doi.org/10.31392/iscs.2019.15.005. Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 15 (2019) 5-17

7. Психологія особистісно-орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Наук.-метод. посібник / Г.О. Балл, М.В. Бастун, А.В. Вихрущ, В.І. Гордієнко та ін.;

8. За ред. В.В. Рибалки. К., Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. 308 с.

References

1. Abdulova T. P.(2016) Suchasne otrotstvo: vyklyky i protyrichchia [Modern adolescence: challenges and contradictions]// Psykholohiia navchannia. 2016. № 11. S. 41-50. [in Ukrainian].

2. Barysheva O.I. (2000) Teoretychni aspekty problemy osobystisnoho samovyznachennia starshoklasnykiv [Theoretical aspects of the problem of personal self-determination of high school students] // Psykholohiia: zb. nauk. prats. / Nats. ped.un-t im. M.P. Drahomanova. Kyiv. Vyp. 1 (8). S. 102-113.

3. Bekh, I.D. (2003). Vykhovannia osobystosti. Knyha persha. Osobystisno-oriientovanyi pidkhid: teoretyko-tekhnolohichni zasady[Education of personality. Book one. Personality-oriented approach: theoretical and technological principles]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

4. Bekh, I.D. (2004). Pedahohika uspikhu: vykhovni vtraty ta yikh podolannia [Pedagogy of success: educational losses and their overcoming]. Pedahohika i psykholohiia - Pedagogy and psychology, 2, 5-15 [in Ukrainian].

5. Bulakh I.S. (2003) Psykholohiia osobystisnoho zrostannia pidlitka [Psychology of adolescent personal growth]. Kyiv: NPU imeni M.P. Drahomanova. [in Ukrainian].

6. Vernydub, R. (2019). Zabezpechennia yakosti profesiinoi pidhotovky maibutnoho vchytelia: polityka selektsii[Ensuring the quality of professional training of future teachers: selection policy]. DOI: https://doi.org/10.31392/iscs.2019.15.005. Interdisciplinary Studies of Complex Systems,15, 5-17 [in Ukrainian].

7. Ball, H.O., Bastun, M.V., Vykhrushch, A.V., Hordiienko, V.I. (2002). Psykholohiia osobystisno-oriientovanoi profesiinoi pidhotovky uchnivskoi molodi: Nauk.-metod. posibnyk [Psychology of personality-oriented professional training of student youth]. Ternopil: Pidruchnyky i posibnyky [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru