Психолого-педагогічні засади організації управління професійним саморозвитком здобувачів освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ САМОРОЗВИТКОМ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Єна Аліна Сергіївна, практичний психолог,

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, м. Харків

Анотація

Професійний саморозвиток здобувачів освіти - це свідома самопізнавальна діяльність майбутнього фахівця, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог майбутньої професії та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає майбутню професію. Доведено, що освітнє середовище закладу освіти, ціннісно-мотиваційні відносини, процеси, які у ньому відбуваються, здатні впливати на готовність здобувачів освіти до професійного саморозвитку.

Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про те, що категорія «саморозвиток» є одним із ключових понять сучасного інтелектуального процесу в усіх його проявах. Професійний саморозвиток виступає базовою складовою професійної компетентності майбутнього вчителя і характеризується як безперервний, цілеспрямований процес особистісного та професійного зростання, спрямований на підвищення рівня власної професійної компетенції шляхом удосконалення професійно значущих якостей, умінь і навичок та реалізації творчих здібностей відповідно до соціальних вимог з метою досягнення значних результатів у майбутній професійній діяльності.

Складовими елементами професійного саморозвитку визначають самопізнання, самовизначення, самоорганізацію, самовиховання, самоактуалізацію, самовдосконалення.

Необхідність забезпечити готовність особистості фахівця до неперервного професійного саморозвитку упродовж терміну професійної діяльності визначає необхідним завданням закладу вищої освіти налагодження системи неперервного управління процесом формування механізмів саморозвитку особистості. Для педагогічного закладу вищої освіти вирішення зазначеного завдання вбачається в розробленні та впровадженні відповідних педагогічних умов управління професійним саморозвитком здобувачів освіти.

Впровадження компетентнісного підходу в межах сучасної освітньої парадигми засвідчує необхідність формування поряд з ключовими та фаховими компетентностями здатності до професійного саморозвитку. Це в свою чергу потребує виділення оптимальних ефективних форм та методів організації професійної підготовки здобувачів освіти, результатом якої також передбачається формування відповідних складових готовності до професійного саморозвитку.

Ключові слова: професійна підготовка, заклад вищої освіти, професійний саморозвиток, розвиток, саморозвиток, педагогічні умови.

Abstract

Yena Alina Serhiivna, practical psychologist, Municipal Establishment «Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy» of Kharkiv Regional Council, Kharkiv.

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PRINCIPLES OF THE ORGANIZATION OF THE MANAGEMENT OF PROFESSIONAL SELFDEVELOPMENT OF EDUCATORS.

Professional self-development of students is a conscious selfknowledge of the future specialist, aimed at improving their personality in accordance with the requirements of the future profession and self-realization as a person in the social sphere that determines the future profession. It is proved that the educational environment of the educational institution, value-motivational relations, the processes that take place in it, can affect the readiness of students for professional self-development.

Theoretical analysis of the scientific literature shows that the category of «self- development» is one of the key concepts of the modern intellectual process in all its manifestations. Professional self-development is a basic component of professional competence of future teachers and is characterized as a continuous, purposeful process of personal and professional growth aimed at improving their professional competence by improving professionally significant qualities, skills and creativity in accordance with social requirements to achieve significant results. in future professional activities.

The constituent elements of professional self-development are self-knowledge, self-determination, self-organization, self-education, self-actualization; self improvement.

The need to ensure the readiness of the individual specialist for continuous professional self-development during the term of professional activity determines the necessary task of the institution of higher education to establish a system of continuous management of the process of forming mechanisms of personal selfdevelopment. For a pedagogical institution of higher education, the solution of this problem is seen in the development and implementation of appropriate pedagogical conditions for the management of professional self-development of students.

The introduction of the competence approach within the modern educational paradigm testifies to the need to form, along with key and professional competencies, the ability to professional self-development. This, in turn, requires the allocation of optimal effective forms and methods of organizing professional training of students, the result of which also provides for the formation of appropriate components of readiness for professional self-development.

Keywords: professional training, institution of higher education, professional self-development, development, self-development, pedagogical conditions.

Постановка проблеми

Пріоритетну роль у забезпеченні конкурентних переваг вищої освіти в Україні та світі відіграють саме інвестиції в людину, в її професійну підготовку. Лідерство конкурентоспроможного фахівця на ринку праці сьогодні визначається здатністю і готовністю до професійного і соціального самоствердження. Поширеною і продуктивною формою підвищення кваліфікації фахівців є самоосвіта. Про це свідчать останні наукові розвідки та власний досвід.

Освітні парадигми та тенденції розвитку сучасної професійної освіти відзначаються постійним збагаченням її змісту, підвищенням рівня вимог до результатів освітнього процесу; широким упровадженням інформаційних технологій в освітній процес; впровадженням Державних стандартів вищої освіти за окремими групами спеціальностей, що методологічно спираються на положення компетентнісного підходу і зорієнтовані на формування інтегральних, загальних та фахових компетентностей.

Вивчення стану в освітній практиці проблеми професійного саморозвитку майбутнього фахівця різних галузей виробництва засвідчує, що проблема актуалізується як складова гуманізації освіти, головна мета якої - розвиток і становлення особистості. Одним з недостатньо розроблених аспектів цієї проблеми є визначення педагогічних умов, форм, методів, технології, що забезпечують ефективність управління процесом формування здатності до професійного саморозвитку майбутніх фахівців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні філософські, педагогічні та психологічні аспекти організації професійного самовдосконалення та професійного саморозвитку представлені в працях таких науковців, як: К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, В. Андрущенко, А. Бодалєв, Л. Виготський, Б. Гершунський, Е. Гусинский, І. Зязюн, В. Кремінь, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн Д. Узнадзе та ін. Аналіз наукової та методичної літератури свідчить про те, що питання управління процесом професійного саморозвитку майбутнього фахівця залишається недостатньо дослідженим.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні ефективності педагогічних умов управління професійним саморозвитком здобувачів освіти в умовах закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Розвиток людини є безперервним процесом кількісних і якісних змін, який пронизує все життя людини. В науковій літературі можна знайти різне трактування поняття «розвиток». Цікавою, на наш погляд, є думка представників ідеалістичної філософії, які вважали його процесом некерованим, спонтанним, що може відбуватися незалежно від умов, в яких знаходиться людина і рівень розвитку визначений при народженні.

На розвиток особистості впливають чотири фактори - спадковість, соціальне та природне середовище, цілеспрямоване виховання та активність особистості. На розвиток особистості спадковість має опосередкований вплив, у той час як всі інші фактори здійснюють активний вплив на формування та розвиток особистості. Найбільш вагомим, на наш погляд, є вплив активності особистості, якщо вона пов'язується з прагненням до саморозвитку та самовдосконалення.

Порівняння ключових понять дослідження показує, «розвиток» і «саморозвиток» є в певній мірі ідентичними, але коли йдеться про розвиток мається на увазі еволюція, яка відбувається під впливом зовнішніх цілей. Процес саморозвитку відбувається у відповідності до власних задумів і цілей суб'єкта діяльності. Першоосновою для виникнення прагнення до саморозвитку виступають різні потреби особистості (досягти певного стану розвитку, відчути успіх, бажання вдосконалюватись), які підтримуються існуванням активної життєвої позиції та впевненістю у власних силах.

У психології, згідно з тлумаченням психологічних словників саморозвиток в загальному розуміють як ріст Я, рух до емоційної та когнітивної зрілості, а також в моделі американського психолога А. Маслоу - як поступальний рух до самоактуалізації [1]. Тобто, за А. Маслоу саморозвиток - послідовне задоволення «вищих» потреб на основі вже досягнутих базових, це не поодиноке досягнення, а нескінченний процес.

Феномен «професійного саморозвитку вчителя», як підкреслює Л. Павленко, знаходиться в основі самореалізації творчого потенціалу вчителя. Розглядаючи процес саморозвитку, мотивацією якого є самобудова особистості, Л. Павленко [5] вказує на взаємопов'язані форми вираження і реалізації особистості:

- самоствердження - можливість людини показати себе з найкращого боку та організація своєї діяльності таким чином, щоб проявити свої якості, риси тощо;

- самовдосконалення - можливість особистісного росту людини, набуття та подальше вдосконалення тих рис і якостей особистості, наявність яких наближає її до ідеалу, а також оволодіння новими для особистості видами діяльності;

- самоактуалізація розуміється автором як вища форма саморозвитку, складовими якого є дві попередні форми, тобто мається на увазі спроможність особистості виявити в собі потенціал і використовувати його в житті для вдалого виконання свого призначення.

Отже, професійним саморозвитком розуміємо усвідомлений цілеспрямований процес особистісного і професійного самовдосконалення з метою творчої самореалізації в процесі виконання професійної діяльності.

Саморозвиток має властивість неперервного процесу, який триває упродовж професійної діяльності і стає у такий спосіб формою підвищення професіоналізму [5]. Прагнення до саморозвитку та безпосередня діяльність особистості щодо реалізації завдань програми саморозвитку в певній мірі стає результатом постійного підвищення вимог до характеристик професійної діяльності, що надходять з боку суспільства.

Зазначена проблема не втрачає актуальності тривалий час і потребує пошуку актуальних та дієвих педагогічних умов, що забезпечували б ефективне управління процесом формуванням у здобувачів освіти потреби у власному саморозвитку з метою повноцінного розкриття своїх здібностей, досягненню в професійній діяльності належного рівня теоретичної та практичної підготовки.

В психологічній та педагогічній науках серед можливих видів компетентностей окремо виділяють професійну компетентність, яка й дає комплексне уявлення про стан професійної підготовки, характеризує фахівця з позиції якості виконання ним професійних обов'язків. Під час визначення її сутнісних характеристик науковці використовують терміни, які торкаються професійної самосвідомості, професійного самовизначення, професійного самовдосконалення. Наприклад, дослідниця А. Маркова [2] зміст професійної компетентності характеризує як цілісний професійний саморозвиток, змістовними характеристиками якого виступають розуміння себе в якості професіонала; професійна самосвідомість та самовизначення; самопроектування розвитку власних професійних здібностей та розроблення на цій основі індивідуальної стратегії професійного зростання упродовж свого професійного життя. педагогічний інвестиція саморозвиток освіта

За період навчання в свідомості формуються підходи до реалізації самозабезпечення особистості в різноманітних сферах. Аналогічно до складових розвитку, виділених рядом дослідників [2], можна сформувати основні структурні компоненти саморозвитку особистості майбутнього фахівця, а саме: самопізнання, спонукання себе (внутрішня мотивація), створення програми власного професійного саморозвитку та самореалізація.

Самопізнання потрібне, перш за все, для вдалої організації професійного розвитку, тому необхідно усвідомити свої можливості, свої сильні і слабкі сторони. Для цього майбутньому фахівцю не обійтись без виконання самоспостереження, самоаналізу та самооцінки. Спонукання себе до дії, тобто до професійного й особистісного саморозвитку, має підґрунтя у внутрішній мотивації, що спрямовує студента використовувати прийоми (самокритика, самозобов'язання, самопримус, стимулювання своєї діяльності) для досягнення поставленої мети.

Внутрішні мотиви спонукають до створення таких ситуацій, в яких буде можливим проявити свою активність, спрямованість, здібності, провести самоаналіз, одержати визнання оточення.

Створення індивідуальної програми професійного саморозвитку концептуально відповідає викладеним в психологічній науці закономірностям переходу усвідомлених потреб у реалізовану професійну діяльність з метою забезпечення самовдосконалення. При цьому в основі зазначеного ланцюга закладено усвідомлення людиною цілей професійної діяльності та необхідності визначення нових шляхів, засобів і методів професійно якісного виконання діяльності. Тобто, створення програми власного професійного саморозвитку в значній мірі ґрунтується на усвідомленні власних домагань. Домагання - це рівень мети, пов'язаний з бажанням, прагненням, пориванням особистості одержати більше, скоріше й ліпше щось таке, чого досі не було. Зміна життєвих планів людини залежить від досягнення чи недосягнення бажаного. Якщо говорити про рівень домагань, то цей вибір робить сама особистість, обираючи на шкалі труднощів ті - при зустрічі з якими вона впорається.

Самореалізація - це фактично вироблений механізм (програма дій), який дозволяє реалізувати створену програму. На думку Н. Битянової [2] процес самореалізації складається з таких основних елементів: 1) прийоми, організаційного характеру; 2) прийоми, що сприяють інтелектуальному розвитку - вміння керувати своєю увагою, пам'яттю, мисленням; 3) саморегуляція психічних станів. Реалізація програми на практиці викликає значні труднощі, пов'язані з поставленою метою, яку не вдається здійснити. Тому потрібен постійний контроль діяльності саморозвитку для вчасного запобігання відхиленню від вибраного шляху. Здійснювана в даний час, в основному теоретична, підготовка майбутніх фахівців не може автоматично забезпечити значний розвиток та саморозвиток особистості. Тому доцільною є розробка спеціальних програм, які є націленими на особистісний і професійний розвиток студентів закладів вищої освіти.

Під професійним саморозвитком фахівця ми розуміємо усвідомлений цілеспрямований процес особистісного і професійного самовдосконалення з метою творчої самореалізації в процесі виконання професійної діяльності.

Професійний саморозвиток необхідно розглядати з позиції розуміння його в якості цілісного процесу. Він є пролонгованим у часі оскільки професійний розвиток фахівця має відповідати встановленим стандартам упродовж всього часу його роботи за фахом. Також властивістю професійного розвитку є його багатокомпонентність, що відповідає спрямованості фахівця на забезпечення перманентного процесу самозмін за усіма вагомими складовими професійної діяльності, самостійному визначенню цілей та завдань, шляхів та засобів професійного самовдосконалення. Як результат, це забезпечує формування індивідуального стилю професійної діяльності на основі творчого опрацювання передового досвіду.

Саморозвиток особистості - складний інтегрований процес, механізми якого вивчаються філософією, що досліджує розвиток людини загалом; психологією, яка висвітлює розвиток та саморозвиток особистості; педагогікою, яка прагне розкрити сутність професійного саморозвитку майбутнього вчителя [3].

Процес саморозвитку особистості фахівця в тісній мірі є пов'язується науковцями з питаннями визначення особистістю її індивідуальної та соціальної значущості визначаючи в цьому процесі провідну роль саме суб'єкту діяльності з його індивідуальним поглядом на необхідність забезпечення означеного процесу у відповідності до сформованої системи цінностей. У даному контексті питання визначення механізмів та перспектив організації процесу саморозвитку особистості розглядається в тісній єдності з процесами саморозвитку в професійному аспекті, що фактично об'єднує питання особистісного становлення і входження в соціум з проблемами професійного становлення та розвитку фахівців.

У сучасній психології саморозвиток розглядається як процес кількісних та якісних змін, складний процес, який відбувається під впливом різних факторів та умов, оскільки особистість - це системна якість, що набувається індивідом у взаємодії з соціальним оточенням [3].

Основними змістовними характеристиками в структурі саморозвитку особистості вчені виокремлюють ціннісні орієнтації, особистісні смисли, самооцінку, мотиваційно-вольові компоненти, цілепокладання тощо. Ці компоненти визначають напрямок та динаміку саморозвитку, а також рівень зрілості особистісних утворень, гармонічне поєднання яких дає можливість перетворювати себе, організовувати самостійну діяльність із власного самовдосконалення. Як підкреслює Л. Хомич, саме зміст психолого-педагогічної підготовки дозволяє формувати в студентів компоненти саморозвитку: самовизначення, самореалізацію, самоорганізацію, самореабілітацію.

Науковці пов'язують саморозвиток з особистісною та професійною активністю індивіда, джерелом яких є потреба у самовдосконаленні та творчій самореалізації. Процеси особистісного й професійного саморозвитку не можуть відбуватись відокремлено один від одного, вони є взаємопов'язаними та взаємозалежними, оскільки існують як єдині складові частини загального розвитку індивіда на шляху формування його особистості. Л. Мітіна, досліджуючи особистісний і професійний розвиток учителя, також акцентує увагу на їхньому взаємозв'язку, адже в основі обох явищ лежить принцип саморозвитку, який детермінує здатність особистості змінювати власну життєдіяльність на предмет практичного перетворення, що призводить до творчої самореалізації в професії [4].

Тому сьогодні викладач повинен навчитися бачити в студентові особистість, розуміти всю складність її структури, враховувати його вікові та індивідуальні особливості, створювати умови для особистісного розвитку та мотивацію для саморозвитку. Саме на особистісний розвиток і направлена сучасна освіта. Реалізація цього передбачає розвиток особистісних та професійних якостей, які мають визначальне значення у зв'язку необхідністю розуміння особистістю мети і завдань професійної діяльності.

Висновки

Значення саморозвитку в процесі професійної підготовки та професійної діяльності визначає його формування в якості однієї з провідних цілей вищої педагогічної освіти.

Отже, необхідність забезпечити готовність особистості фахівця до неперервного професійного саморозвитку упродовж терміну професійної діяльності визначає необхідним завданням закладу вищої освіти налагодження системи неперервного управління процесом формування механізмів саморозвитку особистості. Для педагогічного закладу вищої освіти вирішення зазначеного завдання вбачається в розробленні та впровадженні відповідних педагогічних умов управління професійним саморозвитком здобувачів освіти.

Література

1. Біла О.О., Гуменникова Т.Р., Кічук Я.В. та ін. Компетентність саморозвитку фахівця: педагогічні засади формування у вищій школі: монографія / за ред. Н. В. Кічук. Ізмаїл: ІДГУ, 2007. 236 с.

2. Вайніленко Т. В. Сутність та зміст професійно-педагогічного самовдосконалення: Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Педагогіка і психологія: зб. наук. праць. Чернівці: Рута, 2005. Вип. 278. 13-20 с.

3. Лісіна Л. О. Методологічне забезпечення процесу формування особистості в навчально-виховному процесі на різних рівнях освіти. Актуальні проблеми формування особистості в навчально-виховному процесі освітніх закладів: кол. монографія / за ред.. Попової О. І. Бердянськ: Видавець Ткачук О. В., 2016. 182-204 с.

4. Мартиненко С. М. Діагностування особистісно-професійного зростання вчителя початкової школи: теоретичні основи та технології: Наукові записки ВДПУ імені М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія: зб. наук. пр. Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2011. Вип. 34. 377-382 с.

5. Петриченко Л.О. Управління якістю вищої освіти запорука професійного становлення студентів: науково-педагогічний журнал «Обрії» / гол. ред. Нагачеавська Зіновія. Івано-Франківськ, 2015. Вип. 1(40 2015). 85-88 с.

References

1. Bila, O.O., Gumennikova, T.R., Kichuk, Y.V. et al. (2007) Kompetentrnst samorozvitku fahAcya: pedagogkhrn zasadi formuvannya u vishchy shkoH [Competence of self-development of a specialist: pedagogical principles of formation in higher school] N.V. Kichuk (Ed) Izmail: IDGU [in Ukrainian].

2. Vainilenko, T.V., (2005) Sutrnst ta zm^t profesіjno-pedagogіchnogo samovdoskonalennya [The essence and content of professional and pedagogical self-improvement]: Naukovij visnik Cherniveckogo universitetu. Seriya: Pedagogika і Psihologiya: zb. nauk. prac - Scientific Bulletin of Chernivtsi University. Series: Pedagogy and Psychology: coll. science. work. Chernivtsi: Ruta, issue 278 [in Ukrainian].

3. Lisina, L.O. (2016) Metodologkhne zabezpechennya procesu formuvannya osobistosH v navchalno-vihovnomu procesі na riznih rivnyah osvrti. Aktualrn problemi formuvannya osobistosti v navchalno-vihovnomu procesі osvrtmh zakladA [Methodological support of the process of personality formation in the educational process at different levels of education. Actual problems of personality formation in the educational process of educational institutions] Popova O.I. (Ed) Berdyansk: Publisher O.V. Tkachuk [in Ukrainian].

4. Martynenko, S.M. (2011) Diagnostuvannya osobistisno-profesijnogo zrostannya vchitelya pochatkovoi shkoli: teoretichni osnovi ta tekhnologii [Diagnosing the personal and professional growth of primary school teachers: theoretical foundations and technologies]. Naukovi zapiski VDPU imeni M. Kocyubinskogo. Seriya: Pedagogika i Psihologiya: zb. nauk. pr. - Scientific notes of the VDPU named after M. Kotsyubynsky. Series: Pedagogy and Psychology: coll. science. Vinnytsia: TOV «Planer», issue. 34 [in Ukrainian].

5. Petrichenko, L.O. (2015) Upravlinnya yakistyu vishchoi osviti zaporuka profesijnogo stanovlennya studentiv [Management of the quality of higher education is the key to the professional development of students]: naukovo-pedagogichnij zhurnal «Obrii» - scientific and pedagogical journal «Obrii» ch. eds. Zinovia of Nagachea Ivano-Frankivsk, issue. 1 (40 2015) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru