Соціально впевнена особистість старшого дошкільника: психолого-педагогічні аспекти проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНО ВПЕВНЕНА ОСОБИСТІСТЬ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ

Швець Оксана Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики дошкільної та початкової освіти, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка, м. Кременець

Анотація

Сучасний стан розвитку науки та освіти в Україні та за рубежем зорієнтовує на пошук ефективних шляхів гуманізації змісту освіти як засобу особистісного становлення дітей дошкільного віку. Так, Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (2021 р.), програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (2019 р.) спрямовують майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти на посилення уваги щодо розвитку на етапі раннього дитинства оптимістичного світосприйняття, самозарадності, самосвідомості, навичок рефлексії, ціннісного ставлення до себе, віри в свої можливості, соціальної упевненості як однієї з базових якостей особистості в період дошкільного дитинства.

Авторкою наголошено, що дошкільний вік є найважливішим періодом соціалізації дітей, оскільки дитина не лише здобуває компетентності в закладі дошкільної освіти, формує власний світогляд, вчиться здійснювати самоконтроль і самоорганізацію, взаємодіє з колективом, опановує здатності вирішувати складні життєві ситуації. З огляду на це, в освітньо-виховному процесі відбувається розвиток усіх складових самовдосконалення особистості старшого дошкільника, у першу чергу потреби у самоствердженні та самореалізації, що є невід'ємною частиною його соціального становлення.

У статті проаналізовано компоненти впевненості в собі, як складової соціальної впевненості дошкільника, описано здатності соціально компетентного старшого дошкільника - дитини з високим рівнем розвитку соціальної впевненості. Авторкою статті виокремлено завдання закладу дошкільної освіти щодо розвитку соціальної впевненості дітей старшого дошкільного віку та напрямки розвитку соціальної впевненості в дітей цього віку.

Аналізуючи рівні поведінки соціально впевнених дошкільників та їхні характерні риси, наголошено, що лише інноваційний вибір змісту, форм та методів виховання, які спрямовані на ефективний розвиток і саморозвиток кожної особистості, врахування її особистісних якостей, активне сприйняття виховних впливів та роботу з батьками дасть змогу вихователеві закладу дошкільної освіти сформувати соціально впевнену особистість дитини старшого дошкільного віку.

Ключові слова: соціально впевнена особистість дошкільника, особистісний компонент, емоційний компонент, поведінковий та пізнавальний компоненти, соціально-впевнені діти, заклад дошкільної освіти, старший дошкільний вік, рівні поведінки.

Abstract

Shvets Oksana Viktorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Theory and Methods of Preschool and Primary Education, Kremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Academy named after Taras Shevchenko, Kremenets

SOCIALLY CONFIDENT PERSONALITY OF THE SENIOR PRESCHOOL: PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF THE PROBLEM

The current state of development of science and education in Ukraine and abroad focuses on finding effective ways to humanize the content of education as a means of personal development of preschool children. Thus, the Laws of Ukraine "On Education", "On Preschool Education", the Basic Component of Preschool Education in Ukraine (2021), the Preschool Child Development Program "I am in the World" (2019) direct future educators of preschool education institutions to strengthen attention to the development at the stage of early childhood optimistic worldview, self-esteem, self-awareness, reflection skills, self-esteem, faith in their abilities, social confidence as one of the basic personality traits in preschool. The author emphasizes that preschool is the most important period of children's socialization, as the child not only acquires competence in preschool, forms his own worldview, learns to exercise self-control and self-organization, interacts with the team, masters the ability to solve difficult life situations. With this in mind, the educational process is the development of all components of self-improvement of the personality of the senior preschooler, especially the need for self-affirmation and self-realization, which is an integral part of his social development.

The article analyzes the components of self-confidence as a component of social confidence of preschoolers, describes the abilities of socially competent senior preschooler - a child with a high level of social confidence. The author of the article highlights the task of the preschool institution on the development of social confidence of older preschool children and the direction of development of social confidence in children of this age. Analyzing the levels of behavior of socially confident preschoolers and their characteristics, it is emphasized that only innovative choices of content, forms and methods of education aimed at effective development and self-development of each individual, taking into account his personal qualities, active perception of educational influences and work with parents preschool education institution to form a socially confident personality of a child of older preschool age.

Keywords: socially confident personality of preschooler, personal component, emotional component, behavioral and cognitive components, socially confident children, preschool institution, senior preschool age, levels of behavior.

Постановка проблеми

Соціальна впевненість - це здатність дитини почувати себе комфортно в колективі, реалізуючи свій власний потенціал [2, с. 23]. Вона на рівні зовнішніх поведінкових проявів висвітлюється в різному контексті: як некомунікабельність, скутість, сором'язливість, боязнь, актуальність, тобто як гіпоактивність. Так, Г. Назаренко виховання соціальної впевненості в дітей дошкільного віку вважає основоположним принципом неперервності освіти, оскільки уточнення принципу виховання, на думку науковця, дозволяє стверджувати, що навчання та виховання має стати основою задля поступового природнього переходу дитини від статусу дитини дошкільного віку до учня початкової школи. Враховуючи все вказане, вбачаємо актуальним розкриття особливостей розвитку соціальної впевненості в дітей старшого дошкільного віку. Доцільність вивчення означеного феномену обумовлена розвитком у старшому дошкільному віці таких трьох основних ліній: формування довільної поведінки; оволодіння засобами та еталонами пізнавальної діяльності; переходу від егоцентризму до децентрації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз науково-педагогічної літератури дає можливість узагальнити наукові дослідження з питань формування впевненості у собі, соціальної впевненості особистості. Зокрема, науковиця І. Зіновієва актуалізує, що впевненість у собі є цілісним утворенням особистості, якому властива стабільність. Інтегративність, ієрархізація, змістовність виступають структурними компонентами впевненості дитини в собі. Залежно від змісту і рівня інтегрованості та ієрархізації впевненість у собі набуває різних форм та виявів [2, с. 99]. Виховання впевненості в дітей шести - семи років висвітлено в працях І. Волкова, М. Мішечкіної, Н. Молостової, Т. Поніманської. Питання розвитку соціальної впевненості розглядалося крізь призму різних наукових пошуків (О. Байєр, Л. Божович, Ж. Гордєєва, Г. Гуменюк, О. Кононко, В. Котирло, С. Кулачківська, С. Ладивір, М. Лісіна, Т. Піроженко, М. Поддьяков, С. Тищенко, Л. Уманець, І. Чеснокова й ін.) [3, с. 12-14]. Окремо варто сказати й про дослідження, у яких з'ясована проблема формування в старших дошкільників соціальної впевненості, що кваліфікують: якістю особистості, яка переживає етап становлення за допомогою рухливих ігор (І. Волкова, Н. Гавриш); компонента образу «Я» (Н. Молостова, С. Тищенко [2, с. 100]). Щодо психологічного аспекту, то його суть становить дослідження проблем виховання соціальної впевненості К. Абульхановою-Славською, Б. Ананьєвим, Л. Виготським, П. Каптєревим та ін., виокремлено засади гуманістичної педагогіки та психології, цілісного підходу до розвитку особистості дошкільника, надання дитині певної свободи від зовнішніх детермінант, відкритість світу, активність та безперервність розвитку та саморозвитку як особистості. У проаналізованих наукових працях зосереджено увагу на сензитивності старшого дошкільного віку, їхній особливій сприйнятливості до формування цієї якості. Така сприйнятливість зумовлена новоутвореннями особистості дитини, як-от: зародження довільної поведінки, особистої свідомості, підпорядкованість мотивів, елементарні навички рефлексії у видах діяльності. Разом із тим, психолого-педагогічні особливості розвитку зазначеної якості особистості у старшому дошкільному віці вивчено недостатньо.

Мета публікації - охарактеризувати окремі психолого-педагогічні особливості розвитку соціальної впевненості в дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

Створення належних організаційно-педагогічних умов для формування соціальної впевненості дитини старшого дошкільного віку в собі, реалізації її творчих вмінь і здібностей, оптимістичного ставлення до майбутнього є головним завданням педагогічних колективів закладів дошкільної освіти (надалі - ЗДО). Формування активної, впевненої в собі особистості дошкільника можливе лише за умов навчання й виховання, спрямованих на розвиток її цінностей, етичної орієнтації, емоційної відкритості, комунікабельності, інтуїції тощо.

Дослідники В. Ромек, О. Соловйова та інші описують такі компоненти впевненості особистості у собі: «особистіший, когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти» [4, с. 6]. Особистіший компонент впевненості у собі характеризується високим рівнем самооцінки і самоповаги, що зумовлює відчуття комфорту, демонструє міру самоприйняття і є основою задоволення особистості самою собою. Когнітивний компонент впевненості в собі відображає силу переконаності людини у власній ефективності, він передбачає знання суб'єктом, що таке упевненість в собі, чим вона може бути корисна в житті, а також розуміння переваг упевненої поведінки та її зовнішніх проявів [3, с.198.]. Емоційний компонент впевненості у собі відображає сміливість суб'єкта у соціальних контактах, відображає позитивний емоційний фон особистості, здатність йти на контакт, охоплює уміння управляти своїми реакціями, проявляти спокій, стабільність і врівноваженість в ситуаціях спілкування [1, с. 123]. Поведінковий компонент, інтегруючи вище перелічені складники, забезпечує зовнішню реалізацію впевненої поведінки у собі (рішучість, впевнена постава, хода, впевнений погляд, чіткість у висловлюваннях). Представимо компоненти розвитку соціальної компетентності в дітей старшого дошкільного віку (комунікативний, пізнавальний, поведінковий, ціннісний) у рис. 1.2.

Зазначимо, що важливо забезпечити процес соціалізації дітей дошкільного віку, тобто збагатити їхній індивідуальний досвід позитивними враженнями від спільної з іншими дітьми діяльності, розвинути в дитини соціальні потреби, сформувати соціальні вміння та навички, виховати «відчуття іншого», сформувати готовність та здатність брати іншого (однолітка, дорослого), його думку до уваги, вміння працювати в команді, домовлятися, узгоджувати свою позицію, в разі потреби, поступатися власними інтересами на користь соціальної групи, вирішувати конфліктні ситуації, відчувати потребу допомагати іншим в складній ситуації, вміти правильно оцінювати свої сили щодо конкретних вимог, бути здатним позитивно ставитися до життя, визначити свій статус серед однолітків відповідно до своїх можливостей та домагань, товаришувати, виражати любов до близьких людей [1, с. 335].

Рис. 1.2. Компоненти розвитку соціальної впевненості у старших дошкільників [3; 6]

Дошкільника з розвиненою соціальністю (соціально впевненого) можна кваліфікувати як соціально компетентну особистість (рис. 1.3.). Отже, соціально компетентному дошкільнику притаманні: розвинена самосвідомість, індивідуальне обличчя, позитивна «Я-концепція», внутрішня стійкість, життєствердність, відкритість до соціуму, готовність до комунікації, оптимізм по відношенню до себе, здатність налагоджувати конструктивну взаємодію, спільну з іншими діяльність, інтерес і повага до людей, високий рівень самоповаги. Невпевненість у собі в дитини призводить до того, що вона не приймає себе такою, як вона є, часто розчарована, скептично до всього ставиться, має розлади стосунків з оточенням, а відтак - особистість важко адаптується, контактує, входить у близькі, довірливі стосунки з однолітками. Такій дитині не притаманні соціальна чуйність, реалізм, ініціативність, хвилювання за інших, здатність до спонтанності, прояви симпатії до окремих людей, співчуття тим, хто потрапив у біду, чітка характеристика себе, вміння йти на компроміс. Показниками несоціальної (асоціальної), соціально некомпетентної дитини виступають: її відстороненість від інших дітей, небажання та невміння спілкуватися, відчуття меншовартості, труднощі у висловлюванні, ревнощі, заздрощі, відсутність ініціативності, прагнення усамітнитися, уникати будь-яких контактів, відсутність інтересу до людей, що навколо, превалювання негативної міміки з бідним репертуаром, нечіткість у висловлюваннях [6, с. 120].

У кожній групі ЗДО є діти, яким досить важко адаптуватися до життя в колі однолітків, встановити дружні відносини з ними, оскільки більшу частину свого часу в ЗДО вони проводять наодинці, чекаючи, поки їх заберуть додому. Такі прояви поведінки, як індивідуальні дитячі заняття спокійною діяльністю наодинці, активну гру дошкільника із самим собою, вихователі ЗДО подекуди сприймають як відхилення від норми, показники нездоров'я, як сигнал про необхідність виправити ситуацію, хоча такі думки є хибними, бо дитина проходить один із етапів адаптації дитини до умов закладу дошкільної освіти. Слід наголосити, що дітям, які прагнуть проводити час більше самостійно, не біжать гратися з іншими дітьми просто потрібно трохи більше часу, щоб звикнути до вихователів, до дітей, до іграшок, до нових умов, в яких дитина перебуває. Згодом, діти почнуть іти на контакт з іншими дітьми, стають ініціативними та досить активними, вдасться товаришувати з усіма дітьми групи. Від вихователя дітей раннього та дошкільного віку та батьків дітей потребується багато терпіння та уваги для дитини, тоді означений процес пройде легко та швидко. Заняття дитини наодинці виступає показником:

• дитина-інтроверт, що характеризується розвиненим внутрішній світом, емоційним інтелектом, її цікавлять власні справи більше, ніж оточуючі діти, дорослі;

• дитина хоче усамітнитися, щоб встановити емоційну рівновагу та баланс;

• дошкільник захопився певною діяльністю, забувши про все інше, зосередився на ній, активно перетворює об'єкти, які є в полі його зору [ 5, с. 20]. Отже, успішна та ефективна соціалізація дитини дошкільного віку як наполеглива, цілеспрямована і систематична робота педагогічного колективу

ЗДО можлива лише на основі такої моделі, що дає змогу усвідомлювати всі її компоненти та зумовлює здатності керувати соціальною ситуацією розвитку дитини старшого дошкільного віку в освітньому просторі закладу дошкільної освіти.

Соціально-впевнені діти - це діти, які вміють та можуть гармонійно взаємодіяти з собою, з соціумом, з зовнішнім світом [6, с. 116]. Проблеми соціально-впевненої поведінки дітей досліджували: Н. Клюєва, Р. Овчарова, С. Козлова, М. Мішечкіна, С. Нечай та вітчизняні дослідники: І. Бех, М. Заброцький, Н. Дятленко, О. Кононко, І. Печенко, Т. Поніманська, Д. Степченко,. Соціальна впевненість чи невпевненість дитини формується у взаємодії з найближчим оточенням, тому головне, що мають пам'ятати дорослі, це те, що кожна дитина - особистість з власним баченням світу та правом на свою думку та її втілення - наголошено в дослідженнях [1-6].

Рис. 1.3. Здатності соціально компетентного старшого дошкільника - дитини з високим рівнем розвитку соціальної впевненості [5, с. 20]

В умовах сьогодення одне з основних стратегічних завдань дошкільної освіти - це забезпечення необхідних педагогічних, соціальних, моральних, психологічних умов для повноцінної життєдіяльності дитини в умовах ЗДО, оптимального її розвитку, підготовки її до соціальної активності, ініціативних та творчих звершень, активної взаємодії з однолітками. Наголосимо, що саме заклад дошкільної освіти відіграє особливу роль у процесі соціалізації дитини, тому представимо основні його завдання у рис.1.4.

Очікуваним результатом освітньої діяльності щодо формування соціальної впевненості в дітей старшого дошкільного віку виступає портрет випускника ЗДО, який демонструє всі аспекти успішної соціалізації дитини до шести-семи років. Досягнення програмових вимог щодо означеного результату роботи можливий за умови дотримання усіх психолого-педагогічних умов включення дитини у соціальне середовище групи - до взаємодії з дорослими та однолітками, активна ігрова діяльність, створення ситуацій успіху тощо. Вивчення індивідуальних особливостей дитини слугує для вихователя дітей раннього та дошкільного віку орієнтиром задля побудови маршрутизатора формування соціальної впевненості кожного вихованця. Вивчення педагогічного компоненту формування соціальної впевненості у дітей старшого дошкільного віку передбачало розгляд крізь призму гуманістичного підходу, що переорієнтовує вихователя ЗДО на інноваційний вибір змісту, форм та методів виховання, які спрямовані на ефективний розвиток і саморозвиток кожної особистості, врахування її особистісних якостей, активне сприйняття виховних впливів та роботу з батьками.

Так, на думку І. Беха, Ш. Амоношвілі та ін. науковців важливим елементом методики є ігровий компонент, який має посісти важливе місце в освітньому процесі, а відсутність оцінок як балів не просить різкої межі між ЗДО та Новою українською школою. Актуальність та важливість пошуку шляхів вирішення проблем формування соціальної впевненості у дітей старшого дошкільного віку як складової загальної проблеми в роботі ЗДО не викликає сумнівів. Загалом можна констатувати, що саме оновлення змісту дошкільної освіти, впровадження особистісно-орієнтованої моделі виховання та навчання; використання сучасних форм і методів їх оптимізації; розробку програм, методик підручників; створення нових типів освітньо-виховних закладів покращує ситуацію формування соціальної впевненості та засвідчує позитивні тенденції в освіті щодо вирішення цього питання. Дослідники [1; 3; 4; 5; 6] наголошують на обов'язковому врахуванні і батьками, і педагогами вікових особливостей дитини. Так, у своїй праці О. Смірнова стверджує, що «у своєму прагненні «йти в ногу з часом» та не відставати від наукового прогресу педагоги і батьки форсують темпи дитячого розвитку. Під виглядом модернізації у закладі дошкільної освіти вводять риторику, комп'ютеризацію тощо». Дослідниця зазначає, що такий випереджальний розвиток може породжувати в дитини відчуття неуспішності, невпевненості у собі, у своїх силах та ін., що погано відобразиться на розвитку соціальної впевненості в дитини старшого дошкільного віку [4, с. 9].

Рис.1.4. Завдання ЗДО щодо розвитку соціальної впевненості дітей старшого дошкільного віку [3; 5; 6]

Рис. 1.5. Напрямки розвитку соціальної впевненості у дітей старшого дошкільного віку

Аналізуючи ряд психолого-педагогічної, методичної літератури [2; 3; 4; 5], ми дійшли висновку, що можна виокремити три напрямки розвитку соціальної впевненості у дітей, реалізувавши які ми матимемо розвинену соціально впевнену дитину. Подаємо напрямки в рис. 1.5. Джерелами соціальної обізнаності є адекватні дії старших дошкільників перед молодшими у різноманітних життєвих ситуаціях, насамперед, пов'язаних з життям в ЗДО. Їхні переживання, як зростаючої особистості, роздуми над вчинками інших людей, можливість обговорити результати спостережень з тим, кому дитина довіряє, збагачує її життєвий досвід, формує реалістичну картину світу та самого себе, розвиває здатність оцінювати вчинки інших та свої дії.

Таблиця 1.1. Рівні поведінки соціально впевнених дошкільників та їхні характерні риси