Життєстійкість як важлива особистісна якість поліцейського

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК ВАЖЛИВА ОСОБИСТІСНА ЯКІСТЬ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО

П'янківська Людмила Володимирівна

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, Державний науково-дослідний інститут МВС України

Анотація

життєстійкість працівник поліція ресурс

У статті проаналізовано особливості вияву життєстійкості у працівників поліції. Здійснено теоретичний аналіз наукових джерел щодо розуміння поняття «життєстійкість». Висвітлено, що вона є не тільки властивістю і ресурсом особистості, а й виступає трансформаційним її елементом.

Метою статті стало дослідження показників життєстійкості особистості поліцейського з різними виявами ознак професійної дезадаптації. З метою її досягнення застосовано методи аналізу й узагальнення наукових джерел, систематизації та порівняння, психологічної діагностики і математичної статистики. Вибірку склали 91 працівник поліції.

У статті основну увагу приділено емпіричному дослідженню рівня сформованості життєстійкості у поліцейського, що залежить від його адаптованості у професійному середовищі. Установлено, що у працівників поліції наявний високий рівень сформованості життєстійкості, яка напряму залежить від вираженості її компонентів. Констатовано, що її сформованість сприяє зацікавленості поліцейських професійною діяльністю, здатності до самоконтролю, прийняттю власного життєвого досвіду.

Проведено кореляційний аналіз, що засвідчив наявність взаємозв'язку між життєстійкістю та профдезадаптацією. Визначено, що у працівників при виражених показниках життєстійкості виявляються більша активність у професійному житті, конструктивність взаємодії з оточуючими, схильність долати перешкоди, спостерігається менше скарг на погіршення сну та самопочуття. Доведено, що під час високої вираженості життєстійкості наявна заниженість професійної дезадаптації.

Установлено відмінності у групах вибірки з середнім і високим рівнем сформованості життєстійкості. Визначено, що поліцейським групам із високим виявом досліджуваного феномену властивими є високі показники «залученості», контролю і прийняття ризику, а групи з середнім рівнем вираженості життєстійкості - середні. Доведено, що у групі поліцейських із високою життєстійкістю високий рівень її вираженості відповідає низькому вияву профдезадаптації.

Ключові слова: життєстійкість, компоненти життєстійкості, професійна дезадаптація, ознаки профдезадаптації, соматовегетативні порушення.

Abstract

Hardiness as an important personal quality of policeman. Piankivska Liudmyla Volodymyrivna PhD of Psychological Sciences, senior researcher of the State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine

The article analyzes the features of the manifestation of Hardiness in police officers. A theoretical analysis of scientific sources on the understanding of the concept of "hardiness" has been carried out. It is highlighted that it is not only a property and resource of the personality, but also acts as its transformational element.

The purpose of the article was to study the indicators of the hardiness of the personality of a police officer with different manifestations of signs of professional maladaptation. In order to achieve it, methods of analysis and generalization of scientific sources, systematization and comparison, psychological diagnostics and mathematical statistics were applied. The sample consisted of 91 police officers.

The article focuses on an empirical study of the level of hardiness formation in a police officer, which depends on his adaptability in a professional environment. It has been established that police officers have a high level of hardiness formation, which directly depends on the severity of its components. It is stated that its formation contributes to the interest of police officers in their professional activities, the ability to self-control, to accept their own life experience.

A correlation analysis was carried out, confirming the relationship between hardiness and occupational disadaptation. It was determined that workers with pronounced indicators of hardiness show greater activity in professional life, constructive interaction with others, a tendency to overcome obstacles, there are fewer complaints about worsening sleep and well-being. It is proved that with a high severity of hardiness there is a decrease in professional maladaptation.

Differences were established in the sample groups with medium and high levels of hardiness formation. It was determined that the group of police officers with a high manifestation of the studied phenomenon is characterized by high rates of "involvement", control and risk taking, and the group with an average level of hardiness - medium. It has been proved that in the group of police officers with high resilience, a high level of severity corresponds to a low manifestation of occupational disadaptation.

Keywords: hardiness, components of hardiness, professional disadaptation, signs of professional disadaptation, somatovegetative disorders.

Постановка проблеми

У сучасних складних умовах соціально-політичної та економічної нестабільності, військового протистояння на Донбасі, інформаційного перенасичення, тривалого реформування Національної поліції України особливо актуалізуються питання професіоналізму та стресостійкості працівників поліції.

Специфіка професійної діяльності поліцейських за своєю сутністю є досить складною та екстремальною. Вона завжди пов'язана з небезпекою та постійним ризиком для життя і здоров'я працівників, дефіцитом інформації та часу на обміркування, високою відповідальністю за виконання завдань, застосуванням зброї та спеціальних засобів, наявністю неочікуваних перепон. Відповідно до Закону України «Про поліцію» основними її завданнями є: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидія злочинності; надання послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги [1]. Саме тому, враховуючи специфічність професійної діяльності під час виконання службових обов'язків, важливою особистісною складовою професіоналізму поліцейського є життєстійкість, що дозволяє йому швидко пристосовуватися до життєвих ситуацій, формувати готовність до дій у складних обставинах, контролювати власний психоемоційний стан, долати перешкоди і забезпечувати власну самореалізацію.

Життєстійкість - це досить складний конструкт, що характеризує здатність особистості підтримувати внутрішню збалансованість, ефективно адаптуватися до умов соціального середовища, витримувати стресові ситуації та протистояти зовнішнім впливам, при цьому зберігаючи власну ефективність у життєдіяльності.

Дослідження явища життєстійкості працівника поліції є важливим у прикладному аспекті для якісного виконання ним службових завдань та збереження і підтримання належного стану здоров'я. Тому особливого значення та актуальності набуває питання подальшого розвитку науково - обґрунтованих підходів до розроблення теоретичних засад проблематики життєстійкості поліцейського.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Демонструє, що життєстійкість особистості науковці розглядають як ключовий ресурс стійкості та саморегуляції особистості. Життєстійкість досліджують чимало науковців, а саме: Л. Александрова, Д. Баланєв, Дж. Голбі, М. Гурьянова, О. Євдокімова, Д. Леонтьєв, І. Клименко, О. Кокун, С. Кобаза, Т. Ларіна, С. Мадді, К. Маннапова, Т. Наливайко, Л. П'янківська, О. Расказова, О. Таубман, Т. Титаренко, Р. Хинклер та ін. Для глибшого розуміння досліджуваного феномену проаналізуємо їх бачення щодо окресленого питання.

На думку Л. Александрової, досліджуваний феномен виступає інтегральною здатністю, що закладений в основі адаптації та самореалізації особистості та спрямовує її у напрямі досягнення мети [2]. Дослідниця С. Книжникова також уважає життєстійкість інтегральною характеристикою особистості, що дозволяє протистояти негативному впливу середовища, ефективно долати життєві перепони, трансформуючи їх у саморозвиток [3, с. 9].

На бачення О. Медведєвої, досліджуваний феномен виступає мірою здатності людини витримувати стресові ситуації, при цьому зберігаючи у збалансованість та ефективність у діяльності. Життєстійкість виступає ключовим особистісним показником, що має непрямий вплив стресогенних чинників на соматичне і психічне здоров'я людини та її успішність у діяльності [4].

Вітчизняна дослідниця О. Чиханцова вважає її аналогом життєвої сили особистості, що висвітлює міру подолання нею низки життєвих ситуацій, внутрішніх проблем та міру докладених зусиль у процесі самоудосконалення й вирішенні наявних життєвих обставин [5].

Згідно з науковими поглядами Т. Титаренко, життєстійкість - це конструктивна адаптація до проблем смерті та сенсу, що сприяє задоволенню низки екзистенційних потреб: у «роботі над собою», саморозвитку і самоудосконаленні, задля максимального задоволення повнотою життя. Дослідниця зазначає, що саме цей феномен сприяє турботі особистості про власне здоров'я і долучатися до соціальної комунікації, яка слугує передумовою розвитку екзистенційно-ефективних способів долання життєві перепони [6].

Уважаємо, що сформована життєстійкість у поліцейського сприятиме розвитку власних внутрішніх ресурсів, бачення у постійних змінах віднаходити нові можливості для самоудосконалення та саморозвитку, шляхи розв'язання життєвих і професійних проблем, здатності витримувати навантаження, активного пошуку способів долання труднощів, а також підтримки високого рівня активності та енергопотенціалу.

Тому мета нашої статті спрямована на дослідження показників життєстійкості особистості поліцейського з різними виявами ознак професійної дезадаптації.

Завдання дослідження: 1) емпірично дослідити рівень сформованості системи життєстійкості та її компонентів у працівників поліції; 2) проаналізувати особливості взаємозв'язків життєстійкості з виявами ознак професійної дезадаптації у поліцейських; 3) визначити й описати особливості вияву життєстійкості у досліджуваних із різними рівнями її сформованості та виявлених ознак дезадаптації.

Гіпотеза дослідження: життєстійкість є важлива особистісна якість поліцейського, що залежить від рівня його адаптованості у соціальному середовищі, у тому числі й професійному.

Виклад основного матеріалу

Згідно зі зазначеною метою статті нами застосовано низку наукових теоретичних методів: аналіз та узагальнення наукових джерел, порівняння, систематизація, психологічна діагностика (тестування), математична статистики (описової статистики, кореляційного (r- Spearman), порівняльного (^-критерій Манна-Уітні) аналізів).

У дослідженні використано такі психодіагностичні методики: методика життєстійкості С. Мадді адаптованої Д. Леонтьєвим [7] та методика М. Дмитрової «Оцінка професійної дезадаптації» [8]. Статистична обробка емпіричних даних проводилася за допомогою застосування стандартизованого пакету програм IBM SPSS Statistics 26.0.

Застосована методика життєстійкості С. Мадді сприяла вивченню рівня сформованості системи життєстійкості та її компонентів у працівників поліції. Теоретичним підґрунтям методики є бачення про життєстійкість як внутрішню силу, що сприяє оптимальному переживанню ситуацій невизначеності й тривоги. Важливо, що життєстійкі переконання особистості формують «імунітет» до переживань життєвих подій. Життєстійкість безпосередньо впливає на оцінювання ситуації та активність у її вирішенні. Психодіагностична методика містить чотири структурних показники: загальну шкалу життєстійкості та її компонентів («залученість», контроль, прийняття ризику). Шляхом застосування авторських ключів отримані відповіді на запитання переводилися у бали. Далі підраховувалася сума балів за трьома іншими шкалами і за допомогою спеціальної таблиці визначався рівень життєстійкості поліцейського.

Також акцентуємо увагу на тому, що під час розрахунку, за умови відсутності чіткого розподілу шкали на рівні, застосовано таку градацію для шкал: «залученість»: низький рівень (від 0 до 29 б), середній рівень (від 30 до 46 б), високий рівень (від 47 до 54 б); «контроль»: низький рівень (від 0 до 20 б), середній рівень (від 21 до 38 б), високий рівень (від 39 до 51 б); «прийняття ризику»: низький рівень (від 0 до 8 б.), середній рівень (від 9 до 18 б), високий рівень (від 19 до 30 б); життєстійкість: низький рівень (від 0 до 61 б), середній рівень (від 62 до 99 б), високий рівень (від 100 до 135 б).

Психодіагностична методика М. Дмитрової «Оцінка професійної дезадаптації» дала змогу дослідити вияви професійної дезадаптації у працівників поліції. Шляхом співставлення з ключем проводився підрахунок загальної кількості балів. За п'ятьма основними ознаками проводилось оцінювання ознак, а рівень вираженості професійної дезадаптації вираховувався їх підсумовуванням. Потім проводився аналіз окремих ознак показника дезадаптованості та рівень його вияву.

Обсяг вибірки емпіричного дослідження становив 91 (n=91) поліцейський чоловічої статі віком від 20 до 36 років із середнім стажем служби - 7,7 років.

Здійснено перевірку надійності застосованих психодіагностичних методик. Надійність шкал методики життєстійкості С. Мадді за критерієм а Кронбаха становить 0,854, а шкал методики М. Дмитрової «Оцінка професійної дезадаптації» - 0,842, що вказує про досить високий їх рівень надійності.

Шляхом застосування розвідувального аналізу даних виявлено розбіжності з нормальним розподілом, тому під час здійснення кореляційного і порівняльного аналізів застосовано методи r-Spearman та [/-критерій Манна- Уітні.

У межах нашого дослідження проаналізуємо особливості сформованості системи життєстійкості у працівників поліції за допомогою методики життєстійкості С. Мадді. Виявлено, що у досліджуваній вибірці рівень життєстійкості поліцейських (102,48 б) знаходиться на високому рівні. Особливості її вираженості напряму залежать від кількісного вираження компонентів «залученості», контролю та прийняття ризику. Як видно з рис 1., усі три складові феномену знаходяться на середньому рівні. Належна їх сформованість є значимою для ефективного виконання професійних завдань працівником, здатності витримувати складні навантаження й протистояти стресовим ситуаціям для збереження власного психічного здоров'я.

Рис. 1. Вираженість компонентів життєстійкості у працівників поліції (n=91)

Проведений аналіз результатів описової статистики (квартілі та процентілі) дав підставу констатувати, що у вибірці за шкалою життєстійкості у 10 % поліцейських цей показник не перевищує рівня 71 бал, у 50 % - 105 б і у 75 % - 115 б. (табл. 1). Вони засвідчують, що досліджуваним притаманний високий внутрішній ресурсний потенціал, який сприяє успішному переборюванню стресових ситуацій та зниженню внутрішньої напруженості.

Таблиця 1 - Вираженість життєстійкості у поліцейських (и=91)

За шкалою «залученість» у 10 % досліджуваних критерій не вищий за 30 балів, 50 % - 48 б та у 75 % - 51 б. Це є свідченням того, що досліджувані поліцейські схильні до зацікавленості власною професійною діяльністю та отримують задоволення від її виконання.

За шкалою контроль отримано такі показники: у 10 % осіб він не переходить межі 27 б, у 50 % - 37 б і у 75 % - 43 б. Вони вказують на те, що загалом працівникам поліції притаманна здатність контролювати власне життя, вони гідно сприймають проблемні ситуації й намагаються їх розв'язувати.

За показником прийняття ризику встановлено, що у 10 % досліджуваних він не більше як 14 б, у 50 % - 20 б та у 75 % - 24 б. Тобто, більшість поліцейських розумно підходять до складних життєвих ситуацій, приймають отриманий досвід, схильні до аналізу наявних прогалин задля недопущення аналогічних у майбутньому.

Узагальнюючи наведені дані вибірки, можна стверджувати, що загалом отримані показники за шкалами методики знаходяться у межах середнього та високого рівня вираженості життєстійкості.

За допомогою методики «Оцінка професійної дезадаптації» М. Дмитрової установлено особливості вияву професійної дезадаптації у поліцейських. Також проаналізуємо результати дослідження за допомогою описової статистики (квартілі та процентілі) (табл. 2). Як видно з табл. 2, у вибірці досліджуваних рівень вияву профдезадаптації у 10 % працівників поліції не перевищує 3 балів, у 50 % - 11 б і у 75 % - 23 б, що засвідчує про діапазон її вияву від низького до вираженого.

Таблиця 2 - Вираженість виявів профдезадаптації у поліцейських (и=91)

Серед виражених значущих ознак професійної дезадаптації у поліцейських виокремлено: погіршення самопочуття (у 100 % - не переходить межі 27 б), соматовегетативні порушення (максимально 15 б) та порушення циклу «сон - бадьорість» (11 б). Домінуючою складовою ознакою «погіршення самопочуття» визначено емоційні зрушення (у 100 % не більше як 9 б).

Можна стверджувати, що у працівників поліції професійна дезадаптація найчастіше виявляється погіршеним самопочуттям, змінами емоційного фону, втомою, виснаженням, порушенням режиму сну і відпочинку, що впливають на вияв низки соматовегетативних змін.

Наступним етапом дослідження було встановлення характеру зв'язку між життєстійкістю та рівнем вираженості профдезадаптації шляхом застосування кореляційного аналізу за методом r-Spearman, що продемонстрував наявність великої кількості статистично значущих взаємозв'язків (табл. 3). Як видно із табл. 3, усі кореляційні зв'язки мають найбільш статистично значущі коефіцієнти кореляції (р<0,001). Водночас слід зазначити, що в усіх компонентів відсутня єдина спрямованість і вони мають обернений характер. Опишемо найбільш значущі серед них.

Таблиця 3 - Кореляційні зв'язки між показниками життєстійкості та професійної дезадаптації у працівників поліції

* р < 0,05, ** р < 0,01

Статистично значущі середні зворотні взаємозв'язки вибірки (р < 0,0001) виявлено між шкалою життєстійкості та показниками: «погіршення самопочуття» (-0,692), «профдезадаптація» (-0,678), «особливості окремих психічних процесів» (-0,636), «соматовегетативні порушення» (-0,634), «зниження загальної активності» (-0,608), «відчуття втоми» (-0,594), «емоційні зрушення» (-0,585) та «особливості соціальної взаємодії» (-0,582). Це свідчить про те, що чим вищий рівень життєстійкості у працівника поліції, тим менший рівень вияву в нього професійної дезадаптації та її ознак.

Середні значущі зворотні кореляційні зв'язки (р < 0,0001) зазначені також між «залученістю» та показниками: «погіршення самопочуття» (-0,624); «профдезадаптація» (-0,609), «особливості соціальної взаємодії» (-0,596), «особливості окремих психічних процесів» (-0,593) та ін. Ці результати демонструють, що при високій вираженості самовіддачі та інтересу до виконання завдань, зацікавленості власною діяльністю у поліцейських спостерігається зниження профдезадаптації, поліпшення самопочуття, концентрації уваги, пам'яті та міжособистісних взаємовідносин.

Для шкали «контроль» характерні середні зворотні статистичні кореляційні зв'язки (р < 0,0001) з показниками: «погіршення самопочуття» (-0,600), «профдезадаптація» (-0,577) та «соматовегетативні порушення» (-0,560). Можна стверджувати, що у поліцейських, які здатні самостійно приймати відповідальні рішення, демонструють активність у виконані службових завдань, схильні переборювати складні обставини, спостерігається покращення адаптації, самопочуття та стану здоров'я, нормалізація сну.

Також вираженою є кореляція (р < 0,0001) між шкалою «прийняття ризику» та показниками «профдезадаптація» (-0,655) і «погіршення самопочуття» (-0,649), а також її ознаками: «особливості окремих психічних процесів» (-0,594), «зниження загальної активності» (-0,572) та ін. Тобто, поліцейський, що виявляє готовність до дій у складних екстремальних ситуаціях, менше скаржиться на погіршення самопочуття, є більш активним, має ліпшу адаптованість, концентрацію уваги та пам'ять.

Отже, результати проведеного кореляційного аналізу показують, що під час високої вираженості життєстійкості у працівників поліції констатується професійна адаптація.

Проведений аналіз емпіричних показників життєстійкості дав змогу диференціювати на групи працівників із різними рівнями його сформованості: перша група (п = 27) - з середнім рівнем (СРЖ) та друга (п = 63) - з високим (ВРЖ). Слід зазначити, що осіб із низьким рівнем сформованості життєстійкості не було виявлено.

Рис. 2. Графіки усереднених показників життєстійкості у групах (n=91)

За результатами порівняльного аналізу встановлено, що для групи з СРЖ характерною є сформованість компонентів життєстійкості на середньому рівні («залученість» - 34,48 б, контроль - 28,84 б, прийняття ризику - 15,40 б). Найбільш вираженим є компонент «залученість», який є джерелом мотивації до самореалізації і самоствердження, збереження власного здоров'я. У групі поліцейських із ВРЖ аналогічно спостерігається усереднена сформованість всіх складових життєстійкості (49,27 б, 40,86 б, 21,89 б). Домінуюче місце серед компонентів досліджуваного феномену посідає також залученість. Відповідно до отриманих результатів можна стверджувати, що чим вищий рівень вираженості життєстійкості у працівників поліції, тим більш сформованими є його компоненти, де значущу роль відведено «залученості», яка виступає мотиватором до змін.

У процесі дослідження особистості поліцейського враховували вплив на нього професійних чинників. Зокрема, цікавила вираженість показників профдезадаптації у осіб із різними рівнями сформованості життєстійкості. Проведений аналіз результатів дослідження дав змогу зазначити зниження показників за всіма ознаками професійної дезадаптації у групі з ВРЖ, порівнюючи з групою з СРЖ (рис. 3). Можемо констатувати, що у поліцейських під час високої вираженості життєстійкості спостерігається зниження профдезадаптації та наближення більшості її ознак до нульової позначки.

Рис. 3. Графіки усереднених показників профдезадаптаціїу групах (n=91)

Примітка: ЕЗ - емоційні зрушення; ОВПС - особливості віддалених психічних процесів; ЗЗА - зниження загальної активності; ВВ - відчуття втоми; ПС - погіршення самопочуття; СВП - соматовегетативні порушення; СБ - порушення циклу «Сон-Бадьорість»; ОСВ - особливості соціальної взаємодії; ЗМД- зниження мотивації до діяльності; ПД - профдезадаптація.

Шляхом застосування непараметричного статистичного U-критерію Манна-Уітні визначено статистично значущі відмінності за показником життєстійкості у досліджуваних групах. Нижчий рівень сформованості ознак профдезадаптації мають поліцейські у групі з ВРЖ, порівнюючи з групою СРЖ, за всіма виділеними показниками: емоційні зрушення (U=293,000; Z= -4,987; р=0,000); особливості віддалених психічних процесів (U=190,500; Z= -6,092; р=0,000); зниження загальної активності (U=275,500; Z= -4,961; р=0,000); відчуття втоми (U=181,500; Z= -5,664; р=0,000); погіршення самопочуття (U=181,500; Z= -5,664; р=0,000); соматовегетативні порушення (U=334,500; Z= -4,340; р=0,000); порушення циклу «Сон-Бадьорість» (U=283,000; Z= -4,837; р=0,000); особливості соціальної взаємодії (U=284,500; Z= -4,973; р=0,000); зниження мотивації до діяльності (U=312,000; Z= -4,498; р=0,000); профдезадаптація (U=207,000; Z= -5,377; р=0,000).

Висновки

Проведений аналіз наукових джерел засвідчує відсутність єдиного тлумачення поняття «життєстійкість». Зазначене поняття виступає потужним інструментом особистості, базовим компонентом здоров'я, трансформаційним елементом саморозвитку та самоудосконалення, певним мірилом її здатності витримувати стресові обставини життя, до того ж, не втрачаючи внутрішню збалансованість.

Отримані результати емпіричного дослідження доводять, що у вибірці поліцейських виражений високий рівень сформованості життєстійкості, який відіграє важливу роль в ефективному виконанні ним службових завдань, протистоянні стресовим впливам, гідному прийнятті викликів професії. Сформованість життєстійкості працівника поліції залежить від вираженості її компонентів. Установлено, що чим вищі показники «залученості», контролю та прийняття ризику, тим вища сформованість життєстійкості поліцейського. Складові життєстійкості демонструють схильність досліджуваних осіб до зацікавленості власною професійною діяльністю, до контролю власного життя і поведінки, а також гідного прийняття досвіду.

За результатами проведеного кореляційного аналізу виявлено наявність статистично значущих зворотних взаємозв'язків між життєстійкістю та профдезадаптацією. Досліджувані вибірки за наявним інтересом до службової діяльності ліпше адаптуються до умов професійного середовища, більш вдало вибудовують соціальні стосунки, менше скаржаться на самопочуття. У поліцейських, які демонструють самостійність у прийнятті рішень та здатність брати на себе відповідальність за них, виявляють більшу активність у професійному житті, здатні долати труднощі, мають кращий сон та самопочуття. Працівники, котрі внутрішньо налаштовані на дії у складних обставинах, є більше адаптованими до професійної діяльності та мають кращі пам'ять та концентрацію уваги. Тобто можна стверджувати, що у досліджуваних поліцейських під час високої вираженості життєстійкості спостерігається зниження рівня професійної дезадаптації.

За результатами порівняльного аналізу встановлено відмінності у групах вибірки з середнім рівнем сформованості життєстійкості та високим. Установлено, що у групі з високим виявом життєстійкості виражені високі показники її компонентів, а групі з середнім рівнем сформованості - середні. Установлено, що у групі з високим рівнем життєстійкості вищий рівень її сформованості притаманний поліцейським із низьким виявом профдезадаптації та її ознак. Саме це позитивно впливає як на стан здоров'я і благополуччя працівника, так і на його успішність у професійній діяльності.

Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо у ґрунтовному дослідженні аспектів феномену в працівників поліції, що сприятиме розширенню знань та їх інтеграції у практичну площину для розроблення методичних рекомендацій щодо формування високого рівня життєстійкості поліцейського. Безпосередньо наявність високої життєстійкості допоможе підвищити рівень компетентності та професіоналізму поліцейського, зберегти і підтримати його стан здоров'я та поліпшити ефективність виконання ним службових завдань.

Література

1. Закон України Про Національну поліцію : за станом на 1 січня 2022 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). Офіц. вид. Київ : Парлам. вид-во, 2015.

2. Александрова Л. А. К осмыслению понятия «жизнестойкость личности» в контексте проблематики психологии способностей. Психология способностей: современное состояние и перспективы исследований : материалы научной конференции, посвященной памяти В. Н. Дружинина. Москва : «Институт психологии РАН», 2005. С. 16-22.

3. Фоминова А. Н. Жизнестойкость: монография. Москва : Прометей, 2012. 152 с.

4. Медведева Е. В. Взаимосвязь ценностно-смысловых ориентаций и жизнестойкости инвалидов : материалы Всероссийской науч.-практ. конф. 2008. № 2. С. 172-177. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/vzaimosvyaz-zhiznestoykosti-i-lichnostnoy-trevozhnosti-u-lits- podrostkovogo-vozrasta/viewer

5. Чиханцова О. А. Особистісний потенціал випускників школи на етапі вибору майбутної професії. Актуальні проблеми психології. Психологія обдарованості. 2017. Т. 6, № 13. С. 182-187. URL: http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v6/i13/22.pdf

6. Титаренко Т. М., Ларіна Т. О. Життєстійкість особистості : соціальна необхідність та безпека. Київ : Марич, 2009. 104 с.

7. Леонтьев Д. А., Рассказова Е. И. Тест жизнестойкости. Москва : Смысл, 2006. 63 с.

8. Никифоров Г. С., Дмитриева М. А., Снетков В. М. Практикум по психологии профессиональной деятельности и менеджмента : учеб. пособ. Санкт-Петербург. 2003. 448 с.

References

1. Zakon Ukrayiny Pro Natsional'nu politsiyu [Law of Ukraine on National Police]. (2022, January 1). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

2. Aleksandrova L. A. (2005). K osmysleniyu ponyatiya «zhiznestoykost' lichnosti» v kontekste problematiki psikhologii sposobnostey [To the understanding of the concept of "personal resilience" in the context of the problems of the psychology of abilities]. Psikhologiya sposibnostey: sovremennoye sostoyaniye i perspektivy issledovaniy : materialy nauchnoy konferentsii, posvyashchennoy pamyati V. N. Druzhinina. Moskva: «Institut psikhologii RAN», 16-22 [in Russian].

3. Fominova A. N. (2012). Zhiznestoykost'[Vitality]. Moskva : Prometey [in Ukrainian].

4. Medvedeva Ye. V. (2008). Vzaimosvyaz' tsennostno-smyslovykh oriyentatsiy i zhiznestoykosti invalidov [The relationship of value-semantic orientations and resilience of disabled people]. materialy Vserossiyskoy nauchno-prakticheskoy konferentsii. 2, 172-177. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/vzaimosvyaz-zhiznestoykosti-i-lichnostnoy-trevozhnosti-u-lits- podrostkovogo-vozrasta/viewer [in Russian].

5. Chykhantsova O. A. (2017). Osobystisnyy potentsial vypusknykiv shkoly na etapi vyboru maybutnoyi profesiyi [Personal potential of school graduates at the stage of choosing a future profession]. Aktual'ni problemy psykholohiyi. Psykholohiya obdarovanosti, 6(13), 182-187 Retrieved from http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v6/i13/22.pdf [in Ukrainian].

6. Tytarenko T. M., Larina T. O. (2009). Zhyttyestiykist' osobystosti: sotsial'na neobkhidnist' ta bezpeka [The resilience of the individual: social necessity and security]. Kyiv: Marych [in Ukrainian].

7. Leont'yev D. A., Rasskazova Ye. I. (2006). Test zhiznestoykosti [Viability test]. Moskva: Smysl [in Russian].

8. Nikiforov G. S., Dmitriyeva M. A., Snetkov V. M. (2003). Praktikum po psikhologii professional'noy deyatel'nosti i menedzhmenta [Workshop on the psychology of professional activity and management]. Sankt-Peterburg [in Russian].

Размещено на Allbest.ru