Вплив сімейного статусу на життєставлення жінок середнього віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив сімейного статусу на життєставлення жінок середнього віку

Кучманич Ірина Миколаївна доктор філософії в галузі соціальних та поведінкових наук, доцент кафедри прикладної психології, Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Дрозд Олена Володимирівна доктор філософії в галузі освіти, доцент кафедри прикладної психології, Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Анотація

Згідно із зарубіжними дослідженнями останніх років, люди, які проживають у шлюбі, офіційному чи громадянському, розділяють емоції одне одного, і, в цілому, більш щасливі, ніж самотні. Зв'язок між задоволенням життям і сімейним статусом має гендерні відмінності. За статистикою, одружені чоловіки демонструють більшу задоволеність життям, аніж ті представники сильної статі, які "ніколи не були в шлюбі". Проте, це не завжди можна сказати про жінок, адже більша частина домашнього господарства покладена на представниць слабкої статі, незалежно від їхнього професійного статусу. Тому жінки, особливо в Україні, більш перевтомлені, ніж чоловіки, і, відповідно, незадоволені життям. Відтак, сімейний статус жінки подвійно впливає на можливості реалізації соціального потенціалу. З одного боку, наявність сім'ї корелює з більш оптимістичними поглядами на життя, зокрема з оцінками перспектив зміни його рівня. З іншого боку, конфлікт рольових вимог, що виникає через сімейний статус жінки, безумовно, обмежує можливості реалізації її соціального потенціалу. соціальний сім'я потенціал

Особистісні риси людини ніколи не досягають межі свого розвитку, а здатні удосконалюватися протягом усього життя. Кожен такий етап у розвитку особистості можна розглядати не тільки з позицій реалізованого, але й з точки зору того, що ще може бути досягнуто. Перетворення потенційних можливостей в актуальні є одним із суттєвих механізмів розвитку особистості, що характеризує її динаміку та прогресивний рух.

Багато науковців досліджували вплив професійного статусу на життєставлення чоловіків і жінок. Також є наукові розвідки про вплив заробітної плати і прибутків на самооцінку осіб різного віку, оскільки обидва ці чинники складають левову частку життєвого циклу людини. Проте, окремих досліджень про вплив сімейного статусу на життєставлення жінок нами не виявлено.

Тому немає сумнівів, що тема життєставлення є актуальною і дискусійною, адже вона входить до ряду екзистенційних проблем людства, а в царині сенсу буття немає вірних або хибних шляхів чи рецептів, - усе індивідуально.

Ключові слова: життєставлення, особистість, сенс буття, жінки середнього віку, екзистенціальний вакуум.

Kuchmanych Iryna Mykolayivna PhD, Associate Professor of Applied Psychology, Petro Mohyla Black Sea National University

Drozd Olena Volodymirivna PhD, Associate Professor of Applied Psychology, Petro Mohyla Black Sea National University

THE INFLUENCE OF FAMILY STATUS ON THE LIFE OF MIDDLE AGE WOMEN

Abstract

According to foreign research in recent years, people who are married, formal or civil, share emotions with each other, and are generally happier than single people. There are gender differences in the relationship between life satisfaction and marital status. According to statistics, married men show greater satisfaction with life than those of the stronger sex who "have never been married". However, this is not always the case for women, as most of the household is left to the weaker sex, regardless of their professional status. Therefore, women, especially in Ukraine, are more tired than men and, accordingly, dissatisfied with life. Thus, a woman's marital status doubly affects her ability to realize her social potential. On the one hand, having a family correlates with more optimistic views on life, in particular with assessments of the prospects for changing its level. On the other hand, the conflict of role requirements arising from a woman's marital status, of course, limits the ability to realize her social potential.

Personality traits of a person never reach the limit of their development, but are able to improve throughout life. Each such stage in the development of personality can be considered not only from the standpoint of realization, but also in terms of what can still be achieved. Transformation of potential opportunities into actual ones is one of the essential mechanisms of personality development, which characterizes its dynamics and progressive movement.

Many scholars have studied the impact of professional status on the lives of men and women. There is also scientific research on the impact of wages and incomes on the self-esteem of people of all ages, as both of these factors account for the lion's share of the human life cycle. However, we have not found any separate studies on the impact of marital status on women's lifestyles.

Therefore, there is no doubt that the topic of life is relevant and debatable, because it is one of the existential problems of mankind, and in the field of meaning of life there are no right or wrong ways or recipes - all individually.

Keywords: lifestyle, personality, meaning of life, middle-aged women, existential vacuum.

Постановка проблеми. Задоволення життям - важлива психологічна складова, досягнувши якої людина може відчувати гармонійний стан душі. Задоволення або незадоволення власним життям людина оцінює самостійно, спираючись на власні критерії, частково пов'язані з тим оточенням, зразками і подіями життя, які є актуальними для неї в певний момент існування. Цілком очевидно, що життя більшості людей поділяється на діяльність, пов'язану з професією, та діяльність, яка спрямована на особисте життя.

Слід зауважити, що більшість індивідів асоціюють особисте життя із сімейним, хоча ця думка видається нам доволі суб'єктивною, адже сучасний світ демонструє чимало діаметрально протилежних картин дійсності. Мова йде про такі поняття, як "самотність" і "усамітнення", коли людина свідомо прагне жити одна, маючи схильність до соціофобії, соціопатії або певні "холостяцькі" переконання. Також, як приклад, можемо розглянути рух "freechild", тобто "життя без дітей", на противагу тим класичним поглядам людей, які виступають за міцні сім'ї з купою дітей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про життєставлення розмірковували філософи і психологи різних часів і народів: Гегель, П. Гольбах, М. Монтень, Паскаль, М. Пруст Б. Спіноза, Л. Фейєрбах В. Франкл та ін. Зокрема, проблемі соціального та сімейного статусу присвячено дослідження Ю. Альошиної, В. Братуся, О. Васильєвої, В. Васютинського, Н. Вострокнутова. Серед зарубіжних науковців варто назвати А. Адлера, Е. Берна, Д. Майєрса, Е. Еріксона, К. Хорні, К. Юнга та ін.

Мета статті - теоретично обґрунтувати психологічні особливості впливу сімейного статусу на життєставлення жінок середнього віку та виявити вплив зміни шлюбно-сімейного статусу на означений феномен.

Виклад основного матеріалу. Життя людини як явище космічного, вселенського масштабу унікальне за своїм змістом, наповнене різними щодо сили і полярності подіями і почуттями. В ньому, поряд із драматичними, присутні яскраві позитивні моменти, які закарбували в себе могутні стимули для творчої діяльності, саморозвитку, зміцнення і розширення самосвідомості особистості. Інтерес до проблеми особистості, динаміки її розвитку, потреб і цінностей здебільшого виріс у результаті науково-технічної революції ХХ століття. Посилена увага до проблеми особистості є також наслідком бурхливого розвитку психологічної науки [3, С. 23].

Унікальність людського існування полягає в тому, що людина не просто живе, а здатна зайняти оцінювальну позицію стосовно життя взагалі і свого зокрема, спроможна розпоряджатися ним і навіть зі своєї волі піти з життя. Однак, саме складні життєві ситуації, події, випробування ставлять людину перед проблемою вибору: боротися, протистояти цим обставинам або знайти шляхи, щоб, поступившись своїми моральними принципами і цінностями, позбутися душевних переживань і відмежуватися від небажаних подій, які насуваються або вже відбулися. Людина на певному етапі своєї індивідуальної життєвої історії повинна зробити конкретний вибір на користь тієї чи іншої системи свого існування і життєдіяльності. З цих позицій розгорнута в просторі і часі система вибору постає як проблема сенсу життя і долі людини [4, С. 34].

Питання про долю і життєставлення людини має тривалу світоглядну традицію і становить докорінні проблеми філософії та культури. Життєставлення пов'язується з об'єктивно важливими цінностями, які виступають як найвища мета людської діяльності та прагнень. У ціннісній основі життєставлення міститься не "голий" теоретичний феномен, а життєво важлива, емоційно допустима мета; вона є не лише об'єктивно доцільною, але й суб'єктивно затвердженою, тобто сприйнятою і визнаною особистістю. Життєставлення є суттєвим, фундаментальним атрибутом суб'єкта життя, незалежно від того, чи йде мова про конкретну особистість, чи про релігійно - ідеалістичну персоніфікацію світу та його явищ (Бог, Абсолютна Ідея, світовий Дух) [5, С. 19].

В залежності від того, яку мету ставить перед собою людина, виділилися дві відмінні установки в набутті індивідом сенсу життя: "бути" або "мати". Життєва установка "мати" сягає своїм корінням в далеку минувшину, де дана вимога була необхідною, щоб вижив рід людський. Наявність такої установки є нормальним явищем і станом душі сучасної людині, оскільки життя вимагає мати певні речі. Однак, установка "мати" ні в якому разі не повинна стати самоціллю, а бути лише засобом для досягнення життєво важливих задач [7, С. 14]. Таким чином, говорячи про дві протилежні життєві установки, необхідно зазначити, що жодна не може бути самодостатньою окремо. Вони мають доповнювати одна одну, але пріоритет повинен залишатися за орієнтацією на втілення кращих людських якостей.

Геніальність, мудрість, ідеалізм, і навіть містику знаходимо в працях Карла Юнга, чиї думки по-праву можна назвати "скарбницею". Ось як він писав про життєставлення: "Справа в тому, що людині обов'язково потрібні ідеї та переконання, що надають сенс її життю і дозволяють знайти своє місце у всесвіті. Людина подолає найнеймовірніші випробування, якщо буде переконаною в тому, заради чого вона це робить. Але коли всі неприємності вже позаду, вона може зазнати нищівної поразки, дізнавшись, що бере участь в ідіотській і безглуздій грі" [6, С. 78]. Психоаналіз звертається до кожної окремої людини. В кожну епоху, в кожному становищі завдяки аналізу відбувається повернення людини до самої себе, адже тільки той, хто є самим собою, здатний ствердити це в самотності - може істинно вступити в комунікацію. Метою завжди залишається здобуття незалежності самостійної людини. Людина здобуває свободу через власне ставлення до дійсного буття. Вона здобуває незалежність від усього, що відбувається в світі, через глибини зв'язку з трансценденцією.

Отже, життєставлення у кожної людини своє. Але ми спробуємо показати, що в цих індивідуальних уявленнях безсумнівно присутнє загальне, зумовлене метою і інтересами суспільства, в якому живе певна особа. За словами австрійського психолога В. Франкла: "існує тільки мета конкретного людського життя". Усвідомлення сенсу життя передбачає вільний вибір індивіда. Необхідною його умовою є свобода як людська форма самодетермінації (самообумовленості) буття. Доцільність сенсу буття виявляється в його генеральному особистісному функціонуванні, яке ґрунтується на всезагальному суспільному визнанні, всезагальній об'єктивній істинності та соціальній значущості [7, С. 34].

Перманентні зміни, як позитивні, так і негативні, що відбуваються в світі, певною мірою впливають на нашу державу, яка тісно співпрацює із зовнішнім світом у різних сферах (економічній, технічній, політичній, гуманітарній та ін). Криза, яка охопила майже всі країни, надзвичайно сильно вплинула на кожного громадянина України, оскільки процес світових проблем доповнився внутрішньою політичною кризою. На тлі тотального безробіття, економічного спаду виробництва, інфляції, втрати сенсу і цілей життя різко загострюються особистісні проблеми людини (конфліктність, агресивність, стрес, емоційне "вигорання", депресія та ін.), що викликані зовнішніми чинниками. Особливо гостро на ці зміни реагують люди середнього віку.

Відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: 25-44 років - молодий вік; 44-60 років - середній вік; 60-75 років - похилий вік; 75-90 років - старечий вік. Особи які досягли 90 років - довгожителі. Особи середнього віку представляють велику цінність для держави, бо є найбільш потужною рушійною інтелектуальною та продуктивною силою суспільства. Людина середнього віку, через наявність цілої низки закономірностей, часто входить у фазу "кризи середнього віку".

Спираючись на визначення Т. Титаренко, життєвою кризою ми називаємо такий психологічний стан особистості, при якому загострюються соціально- психологічні протиріччя її буття та переживається пік оновлення її внутрішнього світу. В свою чергу, криза середнього віку (37-45 років) - це такий період в житті людини, коли вона замислюється над своїми життєвими досягненнями, підбиває деякі підсумки, робить ревізію внутрішньої системи життєвих цінностей, звіряє її з реаліями оточуючого світу, тобто переходить на інший, вищий щабель самоусвідомлення і усвідомлення своєї взаємодії з життям [5, С. 45].

У середньому віці пріоритетними для чоловіків є власний престиж, соціальні контакти, захоплення і фізична активність; для жінок - збереження індивідуальності, саморозвиток і самоактуалізація. Самоактуалізація, на думку В. Менделевича, включає в свій зміст такі ж складові, що і адаптивність, але доповнюється певними характеристиками, а саме:

- "сприйняття себе" (реалізм в оцінці своїх якостей, здібностей і можливостей, розуміння і сприйняття своїх цінностей і потреб, життя в гармонії з собою);

- спонтанність, простота, автономність і проблемна центрація (природний прояв власних рис характеру, небажання демонструвати себе кращою людиною, ніж вона є, відсутність маніпулятивної поведінки);

- зрілість (здатність пристосовуватися до оточуючого середовища за законами життєвого розуму, вміння людини розрізняти ідеальні і реальні цілі) [2]. Дисгармонійними рисами характеру, на противагу гармонійним, вважається сукупність таких індивідуально-психологічних стереотипів поведінки, які заважають особистості вибудовувати глибокі, тривалі, емоційно стійкі міжособистісні стосунки та призводять до частих зовнішніх і внутрішніх конфліктів.

Конфлікт всередині особистості виникає тоді, коли стикаються рівні за силою і значенням, але протилежно спрямовані мотиви, потреби, інтереси, потяги в однієї й тієї ж самої людини (наприклад, потреба дотримати дане слово і неможливість зробити це через перешкоди, які людина не в змозі подолати) [4, С. 23]. Звідси випливає, що внутрішньоособистісний конфлікт - це конфлікт між "хочу" і "треба". Такі конфлікти викликають серйозне занепокоєння, адже вони є збудниками неврозів, нервових зривів і істерик.

Розглянемо особливості ставлення до життя жінок середнього віку. Саме жінка є ядром сім'ї і тією ланкою, що пов'язує чоловіка, дітей і створює родинну атмосферу. За умови продуктивної побудови життєвого світу жінки, духовна основа і трансцендентне джерело творчої сили будуть притаманні потенціалу росту в душі кожної людини. Справжнє ядро душі має вигляд творчого джерела, із якого з'являється життя і починається розвиток. У такому випадку жінка творить свій життєвий стиль, притаманний лише їй мікрокосмос, власний особистісний простір. При цьому жінка часто має намір реалізуватися у професії, особливо творчого спрямування. Тому досить важливим є аспект самопочуття жінки, її самосприйняття, гармонійного поєднання усіх задатків і можливостей для збереження внутрішньої рівноваги.

Слід зазначити, що емансипація парадоксальним чином породжує нові проблеми, зокрема, відповідність жінки жорстким вимогам суспільства щодо самореалізації та ідеальному тайм-менеджменту, а також відповідність новітнім стандартам привабливості. Нині жінка не вважається "слабкою варіацією чоловіка". Поволі відходить у минуле й парадигма в рамках тендерних ролей чоловіка-здобувача і жінки - хранительки вогнища - оспіваної й поетизованої міфічної Берегині. Звичними стають не тільки жінки-політики, жінки військові, а й сурогатне материнство, зміна статі, клонування.

Сьогодні сорокарічним украй дискомфортно: вчені вважають покоління Х (1965-1984 роки народження) таким, що, в силу соціально-економічних і культурних причин найбільше "застрягає" посередині кар'єрної драбини, найменше заробляє і найбільш потерпає від стереотипів щодо старіння. Звісно, що жінки, які є часто дискримінованими на роботі, отримуючи менше зарплатні та виконуючи левову частину обслуговуючої праці, відчувають ще більше тиску щодо того, як їм почуватися, виглядати та ким бути у свої 40 років. Завдяки індустріалізації, "уколам краси" й електричним побутовим пристроям жінки перейшли від споконвічної функції виживання до унікальної практики. Жінки невдовзі усвідомили, що криза середнього віку містила своєрідну історію звільнення у дусі наростаючого руху за жіночі права: якщо ви ненавиділи своє життя, то змогли змінити його.

Отже, однією з перших причин початку кризи середнього віку у прекрасної половини людства є той факт, що з віком зовнішній вигляд милої леді починає зазнавати неминучих змін, втрачати шарм, а від того відчувати ще більш гнітючі реакції. У віці 30-35 років на жіночому обличчі починають прорізуватися перші зморшки, овал його починає "плисти", келих вина ввечері невідворотно вранці проявляється набряком обличчя, рум'янець тьмяніє, а в очах зникає принадний дівочий блиск.

Коли жінку поглинає криза, її близькі рідко відразу і правильно можуть оцінити причини змін у її характері та поведінці. Зазвичай чоловіки в подібній ситуації починають вважати, що в дружину вселився диявол, не розуміючи справжніх причин вередливої поведінки. У стосунках зростає дратівливість, а недомовлені проблеми множаться, як сніговий ком, і в кінцевому результаті це часто виливається в руйнування сім'ї. Іноді жінки в період кризи середнього віку закриваються від світу, живуть у своїй оболонці, приховуючи від усіх свої справжні емоції. Спільними для жінок середнього віку є рольові конфлікти, пов'язані з тим, що їм важко знайти час і для сім'ї, і для роботи. Отже, жінки більше, ніж чоловіки, реагують на фізичне старіння, і криза середини життя у них виражається в розбіжностях між мріями і життєвими цілями.

На нашу думку, особистісний простір є значущим компонентом у життєставленні жінки. Він повинен надавати потужну енергію життю жінки, своєрідний глибинний сенс її існування. Недарма Коко Шанель підкреслювала, що "у кожної жінки має бути кімната, до якої ніхто не ввійде без стуку". Втім, із проблемою втрати сенсу життя зіштовхується більшість жінок після 40 років. Період, коли діти вже виросли і не потребують надмірної материнської уваги, а завантаженість на роботі також є меншою. Саме відсутність особистісного простору, на нашу думку, у більшості випадків і породжує екзистенціальний вакуум. Відповідно, особистісний простір жінки - це не лише певні прагнення, інтереси, а глибинне усвідомлення смислу власного життя та здатності наповнити його своєю неповторною, самобутньою семантикою.

Таким чином, основними компонентами життєтворчого простору жінки є сімейна сфера, професійна реалізація, самоактуалізація та особистісний простір. Існує також багато як глибинно-психологічних, так і соціальних чинників, які блокують креативний потенціал жінки, погіршують її самопочуття і ускладнюють побудову траєкторії свого життєвого шляху.

Надзвичайно важливим фактором для збереження внутрішньої рівноваги жінки і здатності до продукування творчої енергії є її реалізація у сімейній сфері. Сімейна сфера передбачає не лише створення сім'ї і материнство, а й наявність любові до партнера (чоловіка) і до дитини. Тобто вступ до шлюбу та народження дитини повинні відбуватися не лише згідно з соціальними та тендерними стереотипами, а усвідомлено. Кохання, у цьому контексті розглядається як основний стимул життєдіяльності. Цінність кохання як життєвого стимулу визначається не лише у вигляді підвищення емоційного тонусу життя сучасної жінки. На думку В. Франкла, любов передбачає взаємини на рівні духовного, смислового вимірів, переживання іншої людини у її неповторності і унікальності, пізнанні її глибинної сутності. Разом з тим, і кохання не є необхідною умовою або найкращим варіантом осмисленості життя. Індивід, котрий ніколи не любив і не був любимий, може сформувати своє життя досить осмисленим чином [7, С. 10]. Проте, на нашу думку, для створення сім'ї жінкою і народження дітей наявність кохання є обов'язковою умовою, адже в подальшому жінка передає любов дитині і формує її ставлення до навколишнього світу.

Обмеження чи розрив міжособистісних зв'язків, особистісних очікувань порушують нормальний перебіг людського життя та можуть бути однією з причин соціально-психологічної дезадаптації. Розлучення, як розрив шлюбно-сімейних зв'язків згідно зі шкалою оцінки стресів Т. Холмса та Р. Рае, є однією з найбільш психотравмуючих подій у житті людини, негативний вплив від якої посилюється реорганізацією не лише особистісного життя, а й суспільних зв'язків [2, С. 36]. Переживання розлучення негативно впливає на впевненість людини у своїх силах, викликає стан спантеличення, відчаю, тяжкого стресу, знижує самоцінність особистості, а негативне самосприйняття призводить до фрустрації, мінімізації пошукової активності та вибору саморуйнівних моделей самоствердження [2].

Зауважимо, що існують тендерні розбіжності у сприйнятті сімейних статусів жіноцтва, які проявляються у більшій цінності шлюбно-сімейного статусу саме для жінок [1, С. 3]. Відомо, що вже саме рішення про зміну соціального статусу певною мірою впливає на самосприйняття жінки [1, С. 8]. Так, С. Кросс та Л. Медсон встановили, що чоловікам притаманна незалежна "Я"-концепція, натомість для жінок - взаємозалежна [1]. Результати досліджень Е. Маккобі та К. Жаклін свідчать, що жінки більшою мірою прагнуть не до успіху, а до соціального схвалення [1].

Жінка загалом вирізняється емоційною принадністю. Ймовірно, що це пов'язано з її традиційною роллю матері, яка передбачає більш розвинуті емпатійні якості. Зокрема, О. Бодальов вважає, що "жінки краще відчувають стан іншої людини по змінах тембру її голосу і з різних сторін її експресії, повніше відображають її зовнішній вигляд, точніше можуть визначити ефект свого впливу на іншу людину" [4, С. 61]. У сім'ї також жінка частіше виступає у ролі "сімейного психотерапевта", якому змалечку дитина довіряє свої переживання і тривогу. Вона - творець "сімейного тепла" - емоційного клімату, який служить основою формування емоційного ставлення до навколишнього оточення.

Як відомо, саме жінки становлять левову частку відвідувачів різного роду психологічних заходів (семінарів, тренінгів, лекцій) і саме вони є основними клієнтами психотерапевтів. Вони відчувають гостру потребу в знаннях та навичках, що могли б допомогти їм вибудовувати гармонійний життєвий світ для себе та своєї родини.

Метою нашого емпіричного дослідження було виявлення ролі сімейного статусу у життєставленні жінок середнього віку. Завданнями дослідження було порівняти життєставлення жінок 37-47 років, які перебувають у шлюбі з життєставленням самотніх жінок. Усі обстеження проводились індивідуально на базі закладу дошкільної освіти м. Миколаїв, серед педагогічних працівників середнього віку. Дослідженням було охоплено 26 жінок. Із них 18 жінок, які перебувають у цивільному та громадянському шлюбі. 6 працівників - самотні, які ніколи не перебували в шлюбі, а також 2 особи, які на момент експерименту були розлучені.

На початковому етапі дослідження було використано "Метод прямих запитань". Жінкам середнього віку ми поставилли запитання:

1. "Як ви вважаєте, чи впливає сімейний статус на настрій і поведінку жінки?"

2. "Чи вважаєте ви, що самотність накладає відбиток на ставлення жінки до життя?"

3. Як ви думаєте, чи позначається на професійному саморозвитку жінки її сімейний статус?"

На другому етапі емпіричного дослідження запропоновано "Морфологічний тест життєвих цінностей В. Сопова і Л. Карпушиної. Тест життєвих цінностей дав можливість виявити, наскільки важливими для обстежуваних жінок є саморозвиток, духовні задоволення, креативність, соціальні контакти, власний престиж, особисті досягнення, матеріальний стан і збереження власної індивідуальності, а також, наскільки вагомою є їхня реалізація у професійній, освітній, сімейній, суспільній сферах, в особистих захопленнях та фізичній активності. Для перевірки достовірності даних застосовані порівняльний аналіз (t-тест Стьюдента), кореляційний аналіз (r-Пірсона) та факторний аналіз (Варімакс-обертання головних компонент).

Пріоритетні життєві цінності жінок у ранній дорослості - це збереження індивідуальності, саморозвиток та матеріальне становище. Найважливішими життєвими сферами для молодших жінок є захоплення, освіта та професійна діяльність. Для старших - суспільна сфера, захоплення та фізична активність.

Для сучасних жінок у період ранньої дорослості важливим є вибрати той вид захоплень, який би дав можливість підкреслити та яскраво виразити власну індивідуальність. Як правило, вони не обмежуються одним видом хобі, а випробовують себе у різноманітних, оригінальних заняттях. На відміну від чоловіків, жінки у вільний час люблять займатись тим, що може принести матеріальну користь. Тому хобі дійсно має прагматичний характер. Жінок цього віку від чоловіків відрізняє також те, що для них важливою є сфера навчання та освіти. Вони обирають ту освітню діяльність, яка максимально задовольняє їхні особистісні потреби. Вони намагаються підвищувати рівень освіти задля саморозвитку, а також - збільшення заробітної плати та додаткових прибутків.

Жінки цінують професійну діяльність через те, що це є нагодою "виділитися з натовпу". Вони обирають таку професію, яка могла б підкреслити їхню індивідуальну своєрідність та неповторність, дала б можливість підвищувати кваліфікацію та якнайповніше реалізувати свої здібності. У той же час, жінки намагаються вибрати таку діяльність, яка гарантує високу зарплату та матеріальне благополуччя. Якщо цього досягти складно, сучасні жінки, незалежно від віку, схильні змінити роботу чи спеціальність. Зазначені життєві цінності, насамперед, характерні експресивним жінкам 37-47 років. Окреслені життєві цінності у середньому віці підтримуються такими особистісними рисами жінок, як експресивність та екстравертованість: активні, комунікабельні, допитливі жінки більше значення надають вищевказаним цінностям та життєвим сферам.

На третьому етапі ми запропонували педагогам дошкільної сфери здійснити перевірку себе на агресивність. Для цього ми запропонували їм такі методики:

- вияв показників і форм агресії (А. Басса і А. Дарки);

- тест А. Ассингера (Оцінка агресивності у відносинах);

- тест К. Томаса "Визначення способів регулювання конфліктів".

Наявність у педагогічних працівників негативної комунікативної установки, яка дозволяла перевірити їх загальну комунікативну неконфліктність, з'ясовувалася нами за допомогою методу закритого анкетування, що дозволяв одержати більш точні дані для статистичної обробки. При цьому настанови комунікативної поведінки особистості розумілись як готовність, тобто схильність суб'єкта до актуалізації конкретно спрямованої комунікативної діяльності, оскільки за фактами, які визначали у своїх дослідженнях англійські психологи Р. Льюс, Х. Райфе і Д. Рабін, комунікативні настанови виявляються в стилях поведінки, оцінках ситуацій, операціонально реалізовані у формі конкретних тактик і реакцій у вигляді прагнення до згоди чи, навпаки, конфлікту [2]. На етапі діагностики ознаки негативної настанови педагогів складали певні показники, і за кожним показником вони набирали відповідну максимальну кількість балів. Але, чим більшу кількість балів вони отримували, тим чіткіше виявлялась у них ця негативна ознака. Крім того, у педагогів фіксувалися номери варіантів відповіді (позитивної чи негативної), які підтверджували наявність або відсутність у них цієї негативної настанови. Отже, загальний рівень різних форм та показників агресивності в жінок- педагогів - середній, що свідчить про наявність у них агресії. Найменший середній бал прояву агресії складає така її форма, як підозрілість (55). Схильність до роздратування (57) і фізична агресія (59) виявлялися у респондентів на більш високому рівні. Найбільш розповсюдженими серед педагогічних працівників є такі форми агресії: кривда (66), негативізм (68) і опосередкована агресія (68).

Можливо припустити, що останні показники агресії спрямовані зазвичай проти авторитету та керівництва, і можуть бути спровоковані недостатньою тактовністю адміністрації ЗДО. Крім того, слід пам'ятати про те, що саме форми поведінкової життєдіяльності і професійно значущі якості респонденти запозичують у своїх наставників. Тому високий рівень агресії за такими формами, як почуття провини (80) і вербальна агресія (85), що свідчать про докори сумління, низьку самооцінку, прояв негативних почуттів через крик, загрозу, брутальні вислови, притаманні респондентам, можуть свідчити про недостатньо виражений прояв неконфліктності з боку їхніх завідувачів і директорів під час спільної діяльності в ЗДО.

Не можна не звернути увагу і на відмінність сумарного індексу агресивності в опитуваних від величини індексу ворожості. Це означало, що у респондентів проявлялася схильність до різних форм агресії: фізичної, опосередкованої, вербальної, а кривда і підозрілість, як показники ворожості, провокують виникнення форм агресивності, тому ми не можемо говорити про відсутність будь-яких форм агресії у педагогів, які увійшли до експериментальної вибірки досліджуваних початкового етапу і визнаних як неконфліктно та гуманно спрямовані особистості.

Оскільки ми вважали, що педагог, якому притаманна неконфліктність, як професійно важлива якість, має керуватись у процесі спілкування й співробітництва з колегами провідними принципами гуманізації та демократизації освітнього процесу, самоактивності й саморегуляції, комплексності та міждисциплінарної інтегрованості та ін., то і модель його взаємодії з педагогічними працівниками передбачає, на нашу думку, суто особистісний характер, що визначається повагою до співробітників, наданням їм права на помилку і власну думку, створенням атмосфери довіри, щирості та психологічної комфортності впродовж освітнього процесу.

У результаті проведеного дослідження на констатувальному етапі було встановлено, що із 26-ти працівників ЗДО 18 осіб, які перебувають у шлюбі наділені високим "конфліктогенним потенціалом", що часто провокує зіткнення протилежних інтересів не лише в середовищі колег, а й з батьками вихованців та з керівництвом закладу. Ми прагнули не загострювати стосунки, зважаючи на ригідність мислення і сприймання 18-х проблемних працівників, тому не оприлюднювали результати констатувального етапу експериментальної роботи.

Таким чином, самотні жінки, яких 6 осіб із 26, все-таки найбільш свавільні, конфліктні, провокативні. Розлучені жінки також мають завищений рівень конфліктності і вважають, що сімейний статус позитивно позначається на життєставленні жінки. Для обробки отриманих результатів ми скористалися ідеєю Піраміди потреб А. Маслоу, але замість п'яти ієрархічних сходинок узяли лише три, що відповідають трьом категоріям жінок середнього віку із метою залучення педагогів до активної рефлексії.

На найвищому щаблі піраміди заміжні жінки, бо їхнє життєставлення більш позитивне. Їм притаманні в більшій мірі такі риси, як:

- терпимість до поглядів, думок інших людей, уміння пробачати їхні помилки;

- непримиренність до недоліків у собі та інших;

- упевненість у собі (свобода від внутрішніх суперечностей і сумнівів, внутрішня гармонія);

- чуйність, турботливість;

- широта поглядів (уміння розуміти чужу точку зору, поважати чужі смаки).

На другій сходинці, а саме посередині, ми визначили розлучених жінок. Вони користуються тактикою суперництва, що має як позитивне, так і негативне значення. З одного боку, суперництво, конкуренція є своєрідним поштовхом до розвитку й самовдосконалення, а з іншого - стає плацдармом для пліток, заздрощів і непорядних учинків.

На найнижчій сходинці життєставлення ми вбачаємо самотніх жінок. Такі респондентки до кінця наполягають на своєму, захищаючи власну позицію. За будь-яких обставин вони прагнуть виграти. Це тип жінок, які завжди праві. Такі працівники здатні до вияву конфліктної взаємодії, можуть бути потенційними збуджувачами конфліктних ситуацій, схильні "нападати" першими і виявляти нетактовність і агресію. Жінки, яким 37-47 років, і вони жодного разу не вступали в шлюб та не мають дітей, на нашу думку, дуже складно в педагогічному колективі дитячого садочка. Таким чином, на констатувальному етапі експерименту виявлено вплив сімейного статусу на життєставлення жінок середнього віку серед педагогічних працівників дошкільної ланки освіти за допомогою низки діагностувальних завдань, і доведено пряму кореляцію між наявністю сім'ї та конфліктністю і безконфліктністю жінок.

Висновки

Здійснено емпіричне дослідження впливу сімейного статусу на життєставлення жінок середнього віку. На констатувальному етапі експерименту виявлено вплив сімейного статусу на життєставлення жінок середнього віку серед педагогічних працівників дошкільної ланки освіти за допомогою низки діагностувальних завдань, і доведено пряму кореляцію між наявністю сім'ї та конфліктністю і безконфліктністю жінок. Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв'язання проблеми. Подальшого вивчення потребує вивчення впливу сімейного статусу на чоловіків у період кризи "середини життя".

Література

1. Давидюк Н.О. Образ "Я" як регулятор подружніх взаємин: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. Івано-Франківськ, 2006. 19 с.

2. Донець О. І. Сімейний статус жінки як чинник її самосприйняття. Психологічні перспективи. Проблеми кіберагресії. Луганськ: Промдрук, 2012. Т. 1. С. 30-39.

3. Капрара Дж., Сервон Д. Психология личности. СПб.: Питер, 2003. 640 с.

4. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере. СПб.: Речь, 2005. 222 с.

5. Психологія життєтворення особистості в сучасному світі : монографія / Ю. Д Гундертайло, В.О. Климчук, О.Я. Кляпець та ін.; за ред. Т.М. Титаренко; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Київ: Міленіум, 2016. 320 c.

6. Семиліт М.В. Проектування майбутнього особистості (соціокультурний, етнічний та психологічний аспекти). Київ-Черкаси: КНУТД, В.П. Беденко, 2010. 164 с.

7. Франкл В. Человек в поисках смысла: сборник / общ. ред. Л.Я. Гозмана и Д А. Леонтьева; пер. с англ. и нем. Москва: Прогресс, 1990. 368 с.

8. References:

9. Davidyuk N. O. (2006). Obraz "YA" yak regulyator podruzhnіh vzarminThe image of "I" as a regulator of friendships (The image of "I" as a regulator of friendships). Extended abstract of candidate's thesis. Ivano-Frankivsk [in Ukraine].

10. Donec O. І. (2012). Зітещу status zhmki yak chinnik її samosprijnyattya [The woman's family status is like a clerk and self-supporting]. Psychological perspectives -Problems of cyberaggression. Psihologіchnіperspektivi. Problemi Ikberagresn, Vol. 1, 30-39 [in Ukraine].

11. Kaprara Dzh., & Servon D. (2003). Psihologiya lichnosti [Psychology of Personality]. SPb.: Speech [in Russia].

12. Korostyleva L. A. (2005). Psihologiya samorealizacii lichnosti: zatrudneniya v professional'noj sfere [Psychology of self-realization ofpersonality: difficulties in the professional sphere] SPb.: Speech [in Russia].

13. Gundertajlo YU. D., Klimchuk V. O., & Klyapec O.YA. (2016). Psihologіya zhittrtvorennya osobistosti v suchasnomu svdi [Psychology of life creation in the modern world ] T. M. Titarenko (Ed). Kyiv : Milenium [in Ukraine].

14. Semibt M. V. (2010). Proektuvannya majbutn'ogo osobistosti (sodokul'torny, etmchnij ta psihologіchnij aspekti [ Projecting future specificity (socio-cultural, ethnic and psychological aspects)]. Kiev-Cherkasy: KNUTD, V. P. Bedenko [in Ukraine].

15. Frankl V. (1990). Chelovek v poiskah smysla [Human in search of meaning ]. Gozman L. Ya. and Leontiev D. A. (Ed) ; per. from English. and German. Moscow: Progress [in Russia].

Размещено на Allbest.ru