Обґрунтування змісту програми психопрофілактики синдрому емоційного вигоряння військовослужбовців інженерних Військ Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування змісту програми психопрофілактики синдрому емоційного вигоряння військовослужбовців інженерних Військ Збройних Сил України

Н. Рижкова, ад'юнкт наук.-організац. від-ня Військового інституту Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Обґрунтовано зміст авторської програми психопрофілактики синдрому емоційного вигоряння військовослужбовців інженерних військ ЗСУ. Зазначено, що величезний обсяг інженерних робіт, проведених на великих територіях і у стислі терміни, доводить, що успішне вирішення завдань з інженерного забезпечення бойових дій військ вимагає інтенсивного спілкування і викликає глибокі короткочасні емоційні переживання, які можуть спровокувати емоційне вигоряння окремих військовослужбовців. Тому у системі професійної підготовки військовослужбовця передбачено використовувати систему специфічних способів підготовки, виражених у розвитку професійно значущих якостей особистості, адаптації до напружених чинників професійної діяльності та неспецифічних, що характеризуються застосуванням засобів і способів саморегуляції емоційного стану профілактики виникнення емоційної напруженості. Психопрофілактика емоційного вигоряння військовослужбовця реалізується через розвиток у нього навичок саморегуляції, особистісно орієнтовану професійну освіту, а також його професійну готовність. Програма психопрофілактики емоційного вигоряння представляє собою цілісну, достатньо динамічну систему, відкриту для постійного відновлення, засновану на уявленні про розвиток військовослужбовця насамперед як індивідуальності, а потім як фахівця, професіонала із глибоким розумінням соціокультурної та освітньої ситуації. Досягнення мети можливе шляхом синтезу основних компонентів індивідуальності військовослужбовця інженерних військ: світоглядного, духовно-морального і професійного.

Ключові слова: психологічна профілактика, синдром емоційного вигоряння, військовослужбовці інженерних військ, інтенсивне спілкування, емоційні переживання, емоційна стійкість.

N. Ryzhkova, Postgraduate Stud.

Scientific and Organizational Department of the Military Institute Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

SUBSTANTIATION OF THE CONTENT OF THE PROGRAM OF PSYCHOPROPHYLAXIS OF THE EMOTIONAL BURNING SYNDROME THE SERVICE OFFICERS

OF THE ENGINEERING TROOPS OF THE ARMED FORCES OF UKRAINE

The content of the author's program of psychoprophylaxis of emotional burnout syndrome in servicemen of engineering troops of the Armed Forces of Ukraine is substantiated in the article. In particular, it is noted that the huge amount of engineering work carried out in large areas, short deadlines prove that the successful solution of engineering problems of combat operations requires intensive communication and causes deep shortterm emotional experiences, which can provoke emotional burnout of individual servicemen. Therefore, the system of professional training of servicemen is expected to use a system of specific methods of training, which are expressed in the development of professionally significant personality traits, adaptation to stressful factors of professional activity, and non-specific, characterized by the use of means and methods of emotional self-regulation. Psychoprophylaxis of emotional burnout of a serviceman is realized through the development of his skills of self-regulation, personality-oriented professional education, as well as his professional readiness. The program of psychoprophylaxis of emotional burnout is a holistic, sufficiently dynamic system, open for constant recovery, based on the idea of the development of the serviceman first as an individual and then as a specialist, a professional with a deep understanding of socio-cultural and educational situations. Achieving this goal is possible by synthesizing the main components of the personality of engineering troops serviceman: worldview, spiritual, moral and professional.

Keywords: psychological prevention, emotional burnout syndrome, servicemen of engineering troops, intensive communication, emotional experiences, emotional stability.

Постановка проблеми

На інженерні війська покладено виконання найбільш складних завдань інженерного забезпечення, які потребують використання техніки, боєприпасів і спеціальної підготовки особового складу. Це спеціальні війська, призначені для виконання складних завдань інженерного забезпечення загальновійськових операцій (бойових дій), які вимагають спеціальної підготовки кожного військовослужбовця та використання засобів інженерного озброєння, а також для нанесення втрат противнику шляхом застосування інженерних боєприпасів. Величезний обсяг інженерних робіт, які проводять на великих територіях і в стислі терміни, обумовлюють необхідність в інтенсивному спілкуванні і викликають суттєві емоційні переживання, що може спровокувати емоційне вигоряння окремих військовослужбовців [10]. Отже, виникає необхідність психоп-рофілактики професійно-особистісних деформацій серед військовослужбовців інженерних військ, зокрема, їх-нього емоційного вигоряння.

Аналіз останніх досліджень

психопрофілактика емоційне вигоряння військовослужбовець

Найбільш розробленими аспектами проблеми синдрому емоційного вигоряння є: дослідження його сутності й структури (Є. Зеєр, В. Орел, Т. Форманюк, О. Ч ебикін, В. Агопзоп, G. ЕгеибепЬегд, E. ЄіпсЬегд, Chr. МазіасИ, D. Зирег, A. Ріпез, S.E. 0аскзоп та ін.); засобів його профілактики і корекції (М. Авраменко, А. Василенко, Н. Грисенко, Л. П'янківська, Т. Скорик, Л. Тищук, Я. Чаплак та ін.); з'ясування чинників його розвитку та особливостей динаміки (О. Грицук); особливостей взаємозв'язку із внутрішніми суперечностями психіки, особистісними проблемами суб'єкта (Т. Яценко) тощо. Зокрема, заслуговують на увагу психологічні аспекти виникнення, прояву та психопрофілактики зазначеного синдрому в особливих умовах діяльності (І. Андрух, І. Ващенко, З. Комар, Г. Ложкін, І. Приходько, Л. П'янківська, Л. Леженіна, О. Недвига та ін.) [2, 3, 5, 8-10, 13, 14]. Дослідники наголошують на тому, що цей синдром призводить до таких негативних наслідків, як: погіршення психічного і фізичного здоров'я, зниження ефективності професійної діяльності, розвиток негативних установок стосовно свого оточення [12].

Мета дослідження - обґрунтувати зміст програми психопрофілактики синдрому емоційного вигоряння вій-ськовослужбовців інженерних військ ЗСУ.

Виклад основного матеріалу

Для психопрофілактики емоційного вигоряння психологічна наука пропонує безліч способів, аналіз яких дозволяє класифікувати їх за двома групами: специфічні та неспецифічні. Специ-фічні способи виражаються в адаптації до напружених чинників діяльності, що стимулює розвиток емоційної напруженості в особливому професійно загостреному розвитку якостей особистості: професійної спрямованості, професійної самосвідомості, психологічної культури (емпатійність, експресивні вміння, культура професійного спілкування) тощо [6]. Неспецифічні способи характеризуються застосуванням засобів і способів саморегуляції емоційного стану, способів профілактики і подолання стану емоційної напруженості (навчання прийомам релаксації, спеціальним фізичним і дихальним вправам, самоконтролю проявів емоційного стану, розвиток навичок знаходження і зняття "м'язових затискачів"). Цілеспрямоване використання комплексної системи специфічних і неспецифічних способів підготовки, охоплених відповідною авторською програмою, сприяє розвитку емоційної стійкості і, таким чином, попередженню емоційного вигоряння. У ній теоретичні питання формування і розвитку професійно значущих якостей, у тому числі, емоційної стійкості і навичок саморегуляції емоційних станів розглядаються на лекційних і практичних заняттях у межах таких факультативів, як: "Теорія і методика навчання і виховання", "Методи активного соціально-психологічного навчання", "Психодіагностика". Підвищення рівня емоційної стійкості здійснюється через освоєння методів саморегуляції емоційних станів у межах спецкурсу і спецпрактикумів, проведених у формі тренінгу. Методичне забезпечення процесу психо-профілактики емоційного вигоряння містить у собі такі методики: методику проведення спецкурсів, семінарів- практикумів, тренінгів із відповідних проблем; методику організації і проведення індивідуально-орієнтованої практики; методику роботи з розвитку самовдосконалення військовослужбовцями вмінь саморегуляції.

Для військовослужбовцівзі службовим стажем до трьох р о ків програмою передбачено спецкурс "Культура емоцій військовослужбовця інженерних військ". Мета курсу допомогти їм стати більш соціально адаптованими через оволодіння елементарними прийомами психічної саморегуляції, пізнання самого себе і міжособистісних відносин. Завдання курсу сприяти формуванню активної самосвідомості і навичок само-регуляції; особистісному зростанню; створити умови для розкриття творчого потенціалу; розвивати рефлексію; удосконалювати комунікативні вміння. Заняття за формою нагадують групові заняття соціально-психологічного тренінгу. Тривалість кожного заняття - 90 хв. Заняття проводяться у колі. Методи такі: лекція; психо-діагностичні методи дослідження особистості; експресивні методи творчого самовираження в русі, рисунках, у письмових роботах; методи соціально-психологічного тренінгу, як дискусія, ігрове моделювання, імітаційні ігри. Схема заняття: формулювання теми заняття, основних цілей; психологічна розминка, що дозволяє задати темпоритм; основна частина (лекція, бесіда, система вправ); заключна частина. У процесі спецкурсу військово-службовці розширюють уявлення про сутність понять "культура емоцій", "емоційна стійкість", "саморегуляція емоційних станів". Цей спецкурс сприяє формуванню інтелектуальної підструктури саморегуляції, пов'язаної насамперед із розвитком здатності до рефлексії, що у сполученні з результатами діагностики дозволяє реалі-зувати перший етап формування емоційної стійкості.

Для військовослужбовців зі службовим стажем понад три р о ки програмою передбачено спецпрактикум "Емоційна культура військовослужбовця інженерних військ". Мета курсу - розвиток професійно значущих якостей. Завдання курсу - усвідомлення напруженості військовоі-інженерної праці; розвиток емпатії, експресії; навичок професійного спілкування і саморегуляції в конфліктних ситуаціях. Практикум "Емоційна культура військовослужбовця інженерних військ" є складовою в системі професійної підготовки. Він спря-мований на профілактику і попередження дії неконструктивних механізмів у професійному спілкуванні через засвоєння прийомів саморегуляції. Курс сприяє формуванню мотиваційного та емоційно-вольового рівнів саморегуляції і є однією з умов реалізації другого етапу формування емоційної стійкості. Також передбачено спецпрактикум "Способи саморегуляції емоційних станів у військово-інженерній праці" у формі тренінгу. Мета курсу - оволодіння прийомами і методами психофізіологічної саморегуляції емоційних станів. Завдання курсу - вивчення основ аутотренінгу; засвоєння прийомів саморегуляції. Спецпрактикуми дозволяють військово-службовцям, з одного боку, оцінити їхню ефективність, а з іншого, самоствердиться у виборі способів саморегу-ляції. За підсумками діагностики емоційного стану військовослужбовців для тих із них, у кого найбільш виражені ознаки емоційного вигоряння, пропонується проведення індивідуальних консультацій. Консультації дозволяють реалізувати третій етап, результатом якого є визначення можливостей індивідуального зростання у професійній сфері. Критеріями оцінки ефективності програми є емоційна стійкість військовослужбовців, відсутність проявів синдрому емоційного вигоряння як форми професійно особистісної деформації, сформованість прийомів саморегуляції. Показники динаміки емоційного розвитку: високий рівень емоційної стійкості; у ситуації фрустрації реакція за типом "із фіксацією на задоволенні потреби"; відсутність "емоційного вигоряння"; розвинені регуляторні вміння.

Отже, у системі професійної підготовки військовослужбовця інженерних військ ЗСУ необхідно приділяти спеціальну увагу психопрофілактиці емоційного вигоряння, для чого в процесі навчання може використову-ватися комплексна система специфічних і неспецифічних способів підготовки.

Розвиток навичок саморегуляції'. Індивідуальні особливості саморегуляції характеризуються тим, як людина планує і програмує досягнення мети, враховує значущі зовнішні і внутрішні умови, оцінює результати і корегує своєю діяльністю. Активність суб'єкта із формулювання і досягнення мети опосередковується системою саморегуляції, яка, по суті, є провідником, що пов'язує динамічні і змістовні аспекти особистості, усвідомлені і несвідомі її структури. Концепція детермінуючої ролі процесу усвідомленого регулювання, яку розробив О. Конопкін на моделі сенсомоторної діяльності, доводить, що залежність сенсомоторної діяльності людини від об'єктивних умов закономірно опосередковується процесом цілеспрямованої регуляції. Саме усвідомлене регулювання є, на його думку, вищою інстанцією у системі чинників, які детермінують сенсо- моторну діяльність людини [7]. По суті, ототожнюються поняття саморегуляції і довільної регуляції, в основі яких перебуває усвідомленість людиною своєї діяльності, а отже, одним із проявів саморегуляції може вважатися самоусвідомлення [4]. Як зазначає О. Конопкін, психічна саморегуляція є одним із вищих рівнів регуляції активності біологічних систем, що відображають якісну специфіку реалізуючих її психічних засобів відображення і моделювання дійсності, у тому числі, рефлексію суб'єкта на самого себе, власну активність, діяльність, вчинки. У межах дослідження питань саморегуляції діяльності було виокремлено та обґрунтовано структуру системи усвідомленого цілеспрямованого регулювання діяльності.

Одну із теорій саморегуляції функціонального стану, або психічного тонусу, необхідного для оптимальної діяльності людини в конкретних умовах, висунув Г. Фрідман [17]. Він описав к і льк а тип і в саморегуляції. Перший із них здійснюється за допомогою зміни рухової активності (саморегуляція за допомогою "відреагування"). Другий тип саморегуляції реалізується із залученням додаткового припливу до мозку нервової імпульсації. Сюди можна віднести такі поширені засоби тонізації, як фізичне навантаження, вплив на органи почуттів, рецептори шкіри (музика, холодний душ, масаж і т. п.). Ще одним універсальним і потужним засобом оптимізації функціонального стану і нормалізації вегетативних функцій в організмі є короткочасні позотонічні вправи, характерною рисою яких є те, що м'язи і сухожилля, які, перебуваючи в стані напруження, не скорочуються, а натягаються, підсилюючи пропріоре- цептивний приплив імпульсів до кори головного мозку. Поряд із зазначеними вище методами, слід згадати один із найбільш простих та ефективних - елементи дихальної гімнастики, оскільки є встановленим фактом, що фаза вдиху збуджує симпатичну нервову систему, активізуючи діяльність усіх систем організму, а фаза видиху - парасимпатичну, що справляє гальмуючий вплив. Дихальна гімнастика будується на використанні різних прийомів вільного і ритмічного подиху. Дуже важливою є необхідність калібрування параметрів подиху частотою серцебиття. Третій тип саморегуляції характеризується використанням умовних (звичних) сигналів, що сполучалися раніше з певним рівнем пильнування, і тому таких, що викликаються зазвичай (саморегуляція сигнальна). Четвертим типом саморегуляції слід вважати психологічну підготовку. Їй приділено важливе місце в арсеналі методів. Під нею розуміють цілеспрямоване формування індивідуальних прийомів, що забезпечують збереження заданих параметрів виконання діяльності у складних випадках. Одним із способів такої підготовки є аутогенне тренування.

Іншим напрямом у дослідженнях, що розглядає проблеми саморегуляції, є саморегуляція діяльності. К. Абульханова-Славська визначає саморегуляцію як "механізм, за допомогою якого забезпечується центра-лізуюча, напрямна та активізуюча позиція суб'єкта", виокремлюючи при цьому як одну з найважливіших ха-рактеристик саморегуляції здатність суб'єкта співвідносити власні можливості та індивідуальні особливості з характером розв'язуваних завдань [1]. Емоційну регуляцію професійної діяльності можна сформувати шляхом корекції способів емоційного реагування, що розкривають ставлення військовослужбовця до себе, своєї діяльності і до партнерів по цій діяльності. Було встановлено, що важливим чинником формування емоційної регуляції поведінки є досвід спілкування. Під впливом досвіду формуються певні ланки цього механізму, пов'-язані із застосуванням рішення в емоціогенних ситуаціях. Формування і здійснення цілеспрямованої діяльності припускає як обов'язкову передумову відображення людиною зовнішніх умов у вигляді деякої суб'єктивної моделі. Вона є основою як для попереднього психологічного програмування дій, так і для їхньої регуляції в процесі самої діяльності. Модель стає найважливішим та обов'язковим функціональним утворенням, повнота і точність якого багато у чому визначає ефективність діяльності та особливості її здійснення. Іншою важливою ланкою в процесі саморегуляції є психологічне налаштування на роботу за певних умов. Налаштування, адекватні уявленню людини про завдання та умови майбутньої діяльності, є необхідними компонентами загальної структури процесів програмування та регуляції діяльності.

Особистісно орієнтована військово-професійна освіта. На цей час у військово-професійній освіті зат-верджується нова парадигма - особистісно орієнтована. Метою особистісно орієнтованої військово-професійної освіти є розвиток спрямованості, компетентності, професійно важливих якостей і психофізіологічних власти-востей. Важливе значення в реалізації особистісно орієнтованої професійної освіти належить формуванню прийомів саморегуляції, які мають відповідати індивідуальним особливостям військовослужбовця.

Навчання дає унікальну можливість організації кооперативної діяльності. Принципово важливим є поло-ження про те, що особистісно орієнтована військово- професійна освіта створює умови для повноцінного і спільного розвитку всіх суб'єктів освітнього процесу [16]. Виходячи із сутності особистісно орієнтованої профе-сійної освіти, можна визначити основний зміст психологічного супроводу військовослужбовців інженерних військ. Саме супровід зводиться до створення умов для повноцінного професійного становлення особистості, надання своєчасної допомоги і підтримки, а за необхідності до здійснення корекції професійного розвитку. Психологічний супровід полягає в наданні їм допомоги в адаптації до нових умов життєдіяльності. До технологій психологічного супроводу належать: діагностика готовності до навчально-пізнавальної діяльності, мотивів навчання, ціннісних орієнтацій, соціально-психологічних установок; допомога у розвитку навчальних вмінь і регуляції своєї життєдіяльності; психологічна підтримка у подоланні труднощів самостійного життя і встановленні комфортних взаємин із співслужбовцями і тими, хто навчає; корекція професійного самовизначення.

Програма психологічного супроводу професійної підготовки військовослужбовця інженерних військ має передбачати технології супроводу, спрямовані на формування навичок психологічної саморегуляції як основи розвитку емоційної стійкості. Реалізація програми психологічного супроводу дозволить забезпечити необхідний рівень професійної готовності, що є однією з неодмінних умов ефективності професійної діяльності. К. Платонов зазначав, що професійна готовність фахівця - це суб'єктивний стан особистості, що вважає себе здатною і підготовленою до виконання відповідної професійної діяльності і прагне її виконувати [10].

Професійна готовність військовослужбовця. Провідним і найбільш складним аспектом професійної готовності військовослужбовця інженерних військ є психологічна професійна готовність його психіки. Це той або інший ступінь підготовленості та налашто- ваності психіки, духовних сил його як фахівця на вирішення професійних завдань, виконання своїх функціональних обов'язків, майстерність. Комунікативна готовність військовослужбовця як фахівця припускає розвиток у нього емпатійності, доброзичливості, товариськості, почуття товариства, колективізму, готовності і здатності у своїй взаємодії з колегами не створювати непотрібної напруженості у взаєминах, вмінь правильно вирішувати труднощі, що виникають, колізії у відносинах зі співслужбовцями.

У межах психогігієнічного підходу виокремлюють як значущі такі аспекти психічного здоров'я особистості: позитивне ставлення до себе; оптимальний розвиток, зростання і самоактуалізація особистості; психічна інтеграція; особиста автономія; реалістичне сприйняття оточення; вміння адекватно впливати на оточення. Більшість умов і рекомендацій з регуляції психологічних станів спрямовано на відновлення саме цих аспектів здоров'я. Психологи наполегливо рекомендують фахівцям, що піддаються емоційному вигорянню, вести щоденник. Робота ця вимагає великої внутрішньої дисципліни. Треба детально описувати щоденні події, коли і що відбулося, зазначати пов'язані із подіями відчуття. Ведення щоденника не лише допомагає проаналізувати і зрозуміти взаємозв'язок подій, глянути на них з боку, але й стимулює людину до рефлексії.

На думку O. Романової та М. Горохової, велика роль у зменшенні негативного впливу синдрому емоційного вигоряння належить насамперед самому фахівцю, який дотримується таких рекомендацій, завдяки яким він не лише зможе запобігти виникненню синдрому емоційного вигоряння, але і досягти зниження ступеня його виразності:

* визначення короткострокових і довгострокових цілей. Це не лише забезпечує зворотний зв'язок, що свідчить про те, що людина перебуває на правильному шляху, але й підвищує довгострокову мотивацію. Досягнення короткострокових цілей - це успіх, що підвищує ступінь самовиховання;

* використання "тайм-аутів". Для забезпечення психічного і фізичного благополуччя дуже важливі "тайм-аути", тобто відпочинок від праці та інших навантажень. Іноді необхідно "втекти" від життєвих проблем і розважитися, треба знайти заняття, що було б захопливим і приємним;

* оволодіння вміннями і навичками саморегуляції. Оволодіння такими психологічними вміннями і навич-ками, як релаксація, ідеомоторні акти, визначення цілей і позитивне внутрішнє мовлення сприяють зниженню рівня стресу, що призводить до емоційного вигоряння;

* професійний розвиток і самовдосконалення. Одним із способів профілактики синдрому емоційного вигоряння є обмін професійною інформацією з представниками інших служб. Співробітництво дає відчуття більш широкого світу, ніж той, який існує всередині окремого колективу. Для цього існують різні курси підви-щення кваліфікації, усілякі професійні, неформальні об'єднання, де зустрічаються люди з досвідом, що працюють в інших системах, де можна поговорити, у тому числі, і на сторонні теми;

* уникнення непотрібної конкуренції. У житті дуже багато ситуацій, коли неможливо уникнути конкуренції. Але занадто вже велике прагнення до перемоги створює напруження і тривогу, робить людину занадто агресив-ною, що сприяє, у свою чергу, виникненню синдрому емоційного вигоряння;

* емоційне спілкування. Коли людина аналізує власні почуття і відчуття та ділиться ними з іншими, імовірність емоційного вигоряння значно знижується або цей процес не так явно виражений. Тому рекомендовано, щоб колеги у складних ситуаціях обмінювалися думками, шукали і знаходили у них професійну підтримку;

* фізичні навантаження, здоровий спосіб життя [15].

Eмoцioгeннi форми професійної дезадаптації військовослужбовців інженерних військ (у яскраво вираженій формі це і є синдромом емоційного вигоряння) є характерною ознакою їхньої військової праці і водночас можуть бути проявом професійної непридатності, тому дуже важливо, щоб поза робочим часом військовослужбовець міг, одержуючи деяке фізичне навантаження, відволіктися від роботи "і розумом, і тілом". Неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном, зменшення або надмірне підвищення маси тіла збільшують прояв синдрому емоційного вигоряння. Якщо ж цей синдром є вже невід'ємним атрибутом особистості професіонала, то виникає необхідність професійної психологічної допомоги.

Високий рівень суб'єктної усвідомленої саморегуляції є суттєвою передумовою ефективного, усвідомленого контролю поведінки, можливостей компенсації нестійких емоційних станів. Становлення і розвиток до певного рівня емоційної стійкості пов'язані із формуванням прийомів саморегуляції, які мають відповідати індивідуальним особливостям військовослужбовця. Причому система емоційної саморегуляції напруженої діяльності стає більш диференційованою і впорядкованою, якщо умови її розвитку спрямовано на формування встановленої послідовності і взаємозв'язку ланок цілісного процесу саморегуляції. Цілеспрямованому формуванню має передувати засвоєння військовослужбовцем загальних знань про цілісний процес емоційної саморегуляції. Емоційна регуляція службово-бойової діяльності може бути сформована шляхом корекції способів емоційного реагування, що розкривають ставлення військовослужбовця до себе, своєї діяльності і до партнерів по цій діяльності.

Підготовка військовослужбовця інженерних військ як фахівця є процесом формування у нього достатнього для професійної діяльності рівня попередньої готовності його психіки, стійких, статичних компонентів його професійної підготовленості, у тому числі, й емоційній стійкості. Необхідною умовою професійної готовності та-кого фахівця є психологічна готовність, що характеризується відповідним рівнем стійкості його психіки до впливу стресових обставин, адаптивності особистості, її достатньої стресозахищеності, упевненості фахівця у власних силах і можливостях, у цілому відповідним рівнем надійності його психіки і можливістю здійснення усвідомленої саморегуляції. Освоєння прийомів саморегуляції на етапі професійної підготовки дозволить під-готувати майбутнього фахівця до вирішення проблем, що виникають у зв'язку з розвитком професійно обумов-лених деформацій особистості і, зокрема, емоційного вигоряння. Проєктування моделі психолого-педагогічного супроводу припускає розгляд психологічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу, а також мето-дичного оснащення. Також умовами успішного становлення особистості військовослужбовця інженерних військ ЗСУ можна вважати: оволодіння нормами професійної діяльності, професійного спілкування на достатньо високому рівні професійної майстерності, розвиток професійно значущих якостей, оволодіння прийомами саморегуляції, підвищення емоційної стійкості.

Процес розвитку емоційної стійкості військовослужбовця інженерних військ як умови психопрофілактики його емоційного вигоряння припускає вивчення, визначення і розвиток його індивідуальних можливостей, допомогу йому в усвідомленні власних ресурсів, що позитивно впливає на ефективність його професійної освіти і визначає характер оволодіння спеціальністю, а надалі - професійною майстерністю. Становлення емоційної стійкості - результат не лише зовнішніх впливів, але й саморозвитку, професійного самовдосконалення. Аналіз існуючих у реальному навчально-виховному процесі способів, прийомів розвитку саморегуляції емоційного стану молодих військовослужбовців переконує в тому, що їх використовують зазвичай фрагментарно. Найчастіше на практиці декларується усвідомлення права на розкриття власної індивідуальності, але не створюються умови для цього, не завжди формується психологічний комфорт у колективі для ефективного ін- дивідуально-орієнтованого навчання. У системі підготовки військових кадрів для інженерних військ відсутня цілісна концепція формування вмінь саморегуляції як основи попередження емоційного вигоряння. Тому у зв'язку із загальним завданням індивідуалізації професійного навчання військовослужбовців особливого зна-чення набуває розробка моделі формування основ таких вмінь у період навчання.

З огляду на складність, багатоаспектность феномена емоційного вигоряння і поліфакторність процесу його розвитку вважаємо, що розрізнені зусилля всіх учасників цього процесу не можуть повною мірою забезпечити повноцінну психопрофілактику емоційного вигоряння. Тому так важлива їхня професійна єдність, творча спрацьованість в процесі реалізації принципів індивідуалізації і варіативності військово-професійної освіти. Результативність розвитку рефлексії, інтеграції суб'єктів процесу розвитку емоційної стійкості найбільш яскраво проявляється під час стажування чи підвищення кваліфікації, що забезпечує поєднання теоретичної підготовки із практичною реалізацією індивідуальних вмінь і надає їм можливість повніше осмислити закономірності, етапи становлення основ саморегуляції емоційних станів. Можна вважати, що практика - це органічна частина військово-професійної підготовки, яка має бути організована як процес вирішення практикантом у реальних умовах актуальних проблем, що дозволяють кожному військовослужбовцю здійснювати самопізнання, рефлексію, особистісно-діяльнісну реалізацію сформованих вмінь саморегуляції. У процесі стажування чи підвищення кваліфікації військовослужбовці гостро усвідомлюють необхідність самовдосконалення - свідомої, цілеспрямованої, систематичної діяльності, спрямованої на розвиток сильних ланок саморегуляції емоційного стану, компенсацію слабких, на можливо більш повну самореалізацію індивідуальних потенційних можливостей у військово-професійній сфері.

Методичне забезпечення психопрофілактики емоційного вигоряння містить у собі методику проведення спецкурсів, семінарів-практикумів, тренінгів із відповідних проблем; методику організації і проведення ін- дивідуально-орієнтованої практики; методику роботи з розвитку самовдосконалення військовослужбовцями вмінь саморегуляції. На основі узагальнення досвіду професійної підготовки військовослужбовців інженерних військ ЗСУ та ретроспективного аналізу власної професійної діяльності під час проходження служби у військовій частині автором визначено три е т а пи цього процесу. Перший етап розглядається як мотиваційно- установчий, що створює основу для подальших етапів. Військовослужбовець поглиблює уявлення про сутність понять "емоційна стійкість", "емоційне вигоряння" "саморегуляція емоційних станів". До змісту навчання вклю-чається комплекс знань про психологічні особливості військово-професійної діяльності. На основі усвідомлення діагностичних даних він пізнає індивідуальні особливості емоційної сфери. Таким чином, при успішній реалізації першого етапу відбувається усвідомлення військовослужбовцем себе як неповторної унікальної ін-дивідуальності; у нього формується стійка мотивація на усвідомлення, засвоєння вмінь саморегуляції. При реалізації другого етапу процес співвіднесення індивідуальних можливостей із сформованою емоційною стійкістю відбувається завдяки включенню військовослужбовців у різні види індивідуально орієнтованої практики. Другий етап передбачає самооцінку військовослужбовцем індивідуальних особливостей на основі послідовного використання індивідуальних способів саморегуляції емоційних станів, прийомів попередження вигоряння у реальних умовах. Таким чином, на другому етапі військовослужбовець співвідносить інформацію про власні індивідуально-типологічні якості зі специфікою військово-професійної діяльності в інженерних військах, тобто відбувається взаємна проекція власної індивідуальності на військово-професійну діяльність і навпаки, вимог, цілей, умов діяльності на індивідуальний потенціал, набуття первісного професійного досвіду, апробація у реальній практиці індивідуальних вмінь саморегуляції, сформованих на першому етапі. Як результат військовослужбовець починає поступово опановувати оптимальними для нього способами саморегу-ляції емоційних станів. У процесі здійснення третього етапу військовослужбовець або самостверджується у виборі способів саморегуляції, або розуміє, що обраний варіант необхідно модифікувати; визначає можливості індивідуального зростання у професійній сфері. У результаті цього він вибудовує оптимальну для нього модель індивідуально-особистісного і професійного саморозвитку та самовдосконалення [16].

Висновки

Таким чином, авторська програма психопрофілактики емоційного вигоряння представляє собою цілісну, достатньо динамічну систему, відкриту для постійного відновлення, засновану на уявленні про розвиток військовослужбовця інженерних військ ЗСУ насамперед як індивідуальності, а потім як фахівця, професіонала з глибоким розумінням соціокультурної та освітньої ситуації. Досягнення цієї мети є можливим шляхом синтезу основних компонентів індивідуальності військовослужбовця інженерних військ ЗCУ: світоглядного, духовно-морального і професійного.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славская К. А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования / К. А. Абульханова-Славская // Психолог. журн., 1994. - Т. 12, № 4. - С. 39-55.

2. Андрух I. В. Психологічні умови запобігання емоційного вигоряння оперативними співробітниками Служби безпеки України : дис. канд. психол. наук./ I. В. Андрух. - Хмельницький : Нац. акад. Держ. прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, 2016. - 196 с.

3. Ващенко I. В. Про деякі показники емоційного вигоряння працівників OВC/ I. В.Ващенко, С. Л.Андроник // Вісн. XНПУ імені Г.С. Сковороди. Серія: Психологія. - Харків : Вид-во ХДПУ, 2007. - Вип. 23. - С. 44-52.

4. Дудяк В. Емоційне вигоряння І Дудяк В. - К. : Главник, 2007. - 126 с.

5. Зоран Комар. Психологічна стійкість воїна : підручник для військових психологів / Зоран Комар. - К., 2017. - 184 с.

6. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини у психофізіологічному забезпеченні діяльності : дис... д-ра психол. наук. / Кокун О. М. - Київ : Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2004. - 426 с.

7. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности / О. А. Конопкин. - М. : ЛЕНАНД, 2011. - 320 с.

8. Леженина Л. М. Психологічні чинники емоційного вигоряння слідчих Служби безпеки України : дис... канд. психол. наук / Л. М. Леженина. - Київ : Академія управління МВС України, 2009. - 190 с.

9. Ложкін Г. В. Психологічне супроводження військовослужбовців у діяльності за екстремальних умов / Г. В. Ложкін. - Київ : МО України, 2003. - 218 с.

10. Недвига О. В. Психологічне забезпечення професійної діяльності військовослужбовців-саперів в особливих умовах діяльності : дис. канд. психол. наук / О. В. Недвига. - Київ : Нац. ун-т оборони України імені Івана Черняховського, 2019. - 257 с.

11. Платонов К. К. Вопросы психологии труда / К. К. Платонов. - М. : Медицина, 1970. - 264 с.

12. Потапчук Є. М. Соціально-психологічні основи збереження психічного здоров'я військовослужбовців : дис... д-ра психол. наук / Є. М. Потапчук. - Хмельницький : Нац. акад. держ. прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, 2004. - 365 с.

13. Приходько I. I. Психологічна безпека персоналу екстремальних видів діяльності (на прикладі військовослужбовців внутрішніх військ МВС України) : дис. ... д-ра психол. наук / I. I. Приходько. - Харків : Нац. ун-т цивільного захисту України, 2014. - 397 с.

14. П'янківська Л. В. Психологічна профілактика синдрому "емоційного вигоряння" у курсантів вищих навчальних закладів МВС України : дис. канд. психол. наук / Л. В. П'янківська. - Київ : Нац. ун-т оборони України імені Івана Черняховського, 2019. - 18 с.15. Романова Е. С., Горохова М. Ю. Личность и эмоциональное выгорание / Е. С. Романова, М. Ю. Горохова // Вест. практич. психологии, 2004. - № 1. - С. 18-23.

16. Сидак В. С., Сафін О. Д. Психолого-акмеологічні основи професійного та особистісного самовдосконалення співробітників правоохоронних органів України : монографія / В. С. Сидак, О. Д. Сафін. - Київ : НА СБУ, 2004. - 133 с.

17. Бгіедтап I. А. Зеії-еїЛсасу апд Ьигпоиі іп іеасИіпд: іИе ітрогіапсе ої іпіегрегзопаІгеІаііолз еїїісасу I I.A. Бгіедтап // Єосіаі РзусИоІоду ої Едисаііоп. - МеіИегІапдз : Kluweг Асадетіс РиЬІізИегз, 2003. - УоІ. 6. - Р. 191-215.

References

1. АЬиІ'Ьапо7а-8Іа7зка]а K.A. (1994) восіаї'пое тузИІепіе ІісИпозіі: ргоЬІету і зігаіедіі іззІедо7апі]а [ЄосіаІ іЬіпкіпд ої регзопаІііу: ргоЬІетз апд гезеагсИ зігаіедіез]. РзіИоІодісЬезкі] иИигпаІ. T.12. №4. S.39-55 (іп Риззіал).

2. Апдгих I.V. (2016) РсухоІодісИпі ито7у гароЬідапп]а етосуподо 7удогапп]а орега1у7путу срмгоЬііпукату СІигИЬу Ьегреку Окгаі'пу [РзусИоІодісаІ сопдіііопз їог рге7еп1іпд етоііопаІ Ьигпоиі Ьу орегаімез ої іИе Secuгity Seгvice ої икгаіпе]: дуз. калд. рсухоІ. паик. МасіопаІ'па акадетуа ЬеггЬа7поі' ргукогдоппоі' сІигИЬу икгаі'пу ітепі Воддапа ХтеІ'- пус'кодо, ХтеІ'пус'ку]. 196 з. (іп икгапіал).

3. Vaзhheпko I.V. (2007) Рго де]акі рокагпуку етосуподо 7удог]апп]а ргасіупукіу OVC [АЬоиі зоте іпдісаіогз ої етоііопаІ Ьигпоиі ої taw епїогсетепі оїїісегз] / I.V. Vaзhheпko, С.Ь. Апдгопук. Vicпyk ХЫРи ітепі Є.С. Ско7огоду. Seгija: РсухоІодуа. Хагкм: Vyd-vo ХОРи. Vyp. 23. С. 4452 (іп икгапіап).

4. Оид]ак V. Етосупе 7удог]апп]а [ЕтоііопаІ Ьигпоиі]. K.: ЄІа7пук, 2007. 126 с. (іп икгапіал).

5. Zoгaп Котаг. (2017) РзуИоІодісИпа зїукізґ 7оі'па [РзусИоІодісаІ зіаЬіІііу ої іИе waггioг]: рідгисИпук дуа 7і]з'ко7уИ рзуИоІодм. К. 184 з. (іп икгапіап).

6. Кокип O.M. (2004) Оріутігасуа адаріасупуИ тогЬІу7оз1е] уидупу и рзуИоїігіоІодісЬлоти гаЬегресЬеппі ді]аІ'поз1і [Оріітігаііоп ої Иитап адаріме сараЬіІіііез іп рзусИорИузіоІодісаІ зиррогі ої асіміу]: дуз... д-га рзуйоІ. паик. Мз1у1и1 рзуИоІодіі' іт. G.S. Козіщка АРЫ икгаі'пу. К. 426 з. (іп икгапіап).

7. Копоркіп О.А. (2011) РзіЬоІодісИезкіе теИапігту гедиІуасіі де]аіеІ'- позіі [РзусИоІодісаІ тесИапізтз ої асітіу гедиІаііоп]. M.: ЬЕЫАЫО. 320 з. (іп Риззіал).

8. ЬегИепупа L.M. (2009) РзуНоІодісИпі сИуппуку етосуподо 7удогапп]а зІідсИуИ SluzhЬy Ьегреку икгаі'пу [РзусИоІодісаІ їасіогз ої етоііопаІ Ьигпоиі ої тезіідаіогз ої ійе Secuгity Seгvice ої икгаіпе]: дуз... калд. рзуИоІ. паик. Акадетуа ирга7Ііпп]а MVS икгаі'пу, К. 190 з. (іп икгапіап).

9. Lozhkiп G.V. (2003) РзуИоІодісИпе зирго7одгЬепп]а 7уз'ко7о- зІигИЬо7сі7 и дуаІ'позіі га екзігетаІ'пуИ ито7 [РзусИоІодісаІ зиррогі ої зегуісетеп іп асі^іііез ипдег ехігете сопдіііопз]. К.: MOU. 218 з. (іп икгапіап).

10. Ыед7уда O.V. (2019) РзуИоІодісИпе гаЬегресЬепп]а ргоїезупоі' дуаІ'позіі 7і_із'ко7озІигИЬо7сі7-зарегі7 v озоЬІу7уИ ито7аИ дуаІ'позіі [РзусИоІодісаІ зиррогі ої ргоїеззіопаІ асітіу ої зеМсетеп-заррегз іп зресіаІ сопдіїіопз ої activity]: дуз. калд. рзуИоІ. п. МасіопаІ'пу] ипмегзуїеі оЬогопу икгаі'пу ітепі кала Cheгпjahovз'kogo. К. 257 з. (іп икгапіал).

11. Plaloпov К.К. (1970) Vopгoзy рзіИоІодіі ігида [Оиезііопз ої ІаЬог рзусИоІоду]. M.: Meдiciпa. 264 з. (іп Риззіал).

12. РоіарсИик ЗеМ (2004) Social'пo-pзyhologichпi oзпovy гЬегегЬепп]а рзуИісЬлодо гдо^']а vijз'kovoзluzhЬovciv росіо- рзусИоІодісаІ їоипдаііопз ої таіпіаіпіпд іИе тепіаІ ЬеаІіИ ої зе^ісетеп] [РзусИоІодісаІ заїеіу ої регзоплеІ ої ехігете іурез ої асі^ііу (оп іИе ехатрІе ої зе^ісетеп ої іпіегпаІ ігоорз ої іИе Miпiзlгy ої I піегпаІ Аїїаігз ої икгаіпе)]: дуз. дуз... д-га рзуИоІ. паик. МасіопаІ'па акадетуа деггИ. ргукогдоппоі' зІигИЬу икгаі'пу іт. В. НтеІ'пус'кодо. НтеІ'пус'ку]. 365 з. (іп икгапіал).

13. Ргуход'ко I.I. (2014) РсухоІодісИпа Ьегрека регсопаІи ексігетаІ'- пух vyдiv ді]аІ'посіі (па ргукІаді vijc'kovocluzhЬovciv vпulгiзhпix v^^ MVC икгаі'пу): дус. ... д-га рсухоІ. паик. МасіопаІ'пу] ипмегсуіеі с^іІ'подо гахусіи икгаі'пу. Хагкм. 397 с. (іп икгапіал).

14. Р']апкмз'ка L.V. (2019) РзуИоІодісИпа ргоїіІакіука зупдготи "етосуподо vygoгaппja" и кигзапім vyзhhyh пavchal'пyh гакІадм MVS икгаі'пу [РзусИоІодісаІ pгeveпlioп ої іИе зупдготе ої "етоііопаІ Ьигпоиі" іп садеіз ої ЬідИег едисаііопаІ іпзіііиііопз ої іИе Miпiзlгy ої МіегпаІ Аїїаігз ої икгаіпе]: дуз. калд. рсухоІ. паик. МасіопаІ'пу] ипмегзуіеі оЬогопу икгаі'пу ітепі кала Cheгпjahovз'kogo, К. 18 з. (іп икгапіал).

15. Рomaпova Е^., Goгohova M.JU. (2004) Lichпoзl' і ]етосіопаІ'пое vygoгaпie [РегзопаІііу апд Ьигпоиі]. Veзlпik ргакіісЬезко] рзіИоІодіі. №1. S.18-23 (іп Риззіал).

16. Syдak V.S., Saїiп O.D. (2004) РзуИоІодо-актеоІодісЬлі oзпovy ргоїезуподо іа озоЬузіізподо зamovдoзkoпaleппja зр^гоЬііпук^ pгavoohoгoппyh огдалм икгаі'пу [РзусИоІодісаІ апд астеоІодісаІ Ьазез ої ргоїеззіопаІ апд регзопаІ зеІї-ітр^етепі ої taw епїогсетепі оїїісегз ої икгаіпе]. Moпogгaїija. К.: ЫА SBU. 133 з. (іп икгапіал).

17. Бгіедтап IA (2003) Selї-eїїicacy апд Ьигпоиі іп іеасИіпд: іИе ітрогіапсе ої іпіегрегзопаІгеІаііолз еїїісасу. Social РзусИоІоду ої Едисаііоп. МеіИегІапдз: К^ег Асадетіс РиЬІізИегз. №І. 6. Р. 191-215.

Размещено на Allbest.ru