Вплив ставлення до дійсності на поведінку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ СТАВЛЕННЯ ДО ДІЙСНОСТІ НА ПОВЕДІНКУ ОСОБИСТОСТІ

Анна Ковальчук, здобувач вищої освіти доктора філософії кафедри психології та особистісного розвитку,

Навчально-науковий інститут менеджменту та психології

ДЗВО «Університет менеджменту освіти»



Анотація

Логіка вибору теми статті заключається в її широкому значенні для психічного розвитку та благополучного соціального функціонування особистості. Стаття присвячена темі дослідження впливу ставлення до дійсності на поведінку людини. Вона є досить актуальною у світлі зарубіжних наукових досліджень та має неоднозначне розуміння та погляди на ці два процеси.

У статті розглядаються наукові досягнення психологів, які мали відношення до вивчення феномену ставлення, поведінки та виявлення зв'язку між цими двома процесами. Була проаналізована наукова література та певні психологічні експерименти науковців, які мали на меті зрозуміти чи можна якимось чином передбачити поведінку людини, спираючись на її вже озвучену думку і ставлення. Певним чином, ми бачимо, що є дослідження, які свідчать про наявний зв'язок між ставленням та поведінкою, а є протилежні результати, які показують, що люди вчиняють інакше, ніж думають.

У даній статті розглянуто особливості впливу ставлення на поведінку особистості, яка містить в собі характеристики та їх фактори. Також ми наводимо модель навмисної поведінки, що теж є показником зв'язку внутрішніх установок (ставлення) та конкретних дій людини: поведінка, наміри, атитюд, сприйняті норми. Також розкриваємо десять причин того, чому людина не завжди поводить себе відповідно до своїх ставлень до оточення. У статті ми намагаємося проаналізувати той факт, що ставлення та поведінка є досить усталеним розумінням взаємозалежності, нерозділеності та одне завжди пояснює інше.

Однак, виведено досить теорій, які можуть протипоставлятися одна одній, хоч кожна з них має право на існування. У статті ми намагаємося представити погляди різних вчених, що в деякій мірі є протилежними один одному, проте пояснюють, в чому може бути зв'язок, в чому він не можливий та демонструємо за яких умов людина буде себе поводити відповідно до своїх ставлень.

Ключові слова: особистість, ставлення, поведінка, діяльність.



Abstract

Anna Kovalchuk, Higher education doctor of philosophy Department of Psychology and Personal Development, Educational and Scientific Institute of Management and Psychology, «University of Education Management».

THE INFLUENCE OF ATTITUDE TO REALITY ON THE BEHAVIOR OF PERSONALITY.

The logic of choosing the topic of the article is its broad meaning for mental development and successful social functioning of the individual. The article is devoted to the topic of studying the influence of attitudes to reality on human behavior. It is quite relevant in the light of foreign research and has a mixed understanding and views on these two processes. The article examines the scientific achievements of psychologists who were involved in studying the phenomenon of attitudes, behavior and the connection between these two processes. The scientific literature and certain psychological experiments of scientists were analyzed in order to understand whether it is possible to somehow predict a person's behavior, based on his already voiced opinion and attitude. In a way, we see that there is research that shows a connection between attitudes and behavior, and there are opposite results that show that people do differently than they think.

This article examines the features of the influence of attitudes on the behavior of

the individual, which contains the characteristics and their factors. We also present a model of intentional behavior, which is also an indicator of the relationship between internal attitudes (attitudes) and specific human actions: behavior, intentions, attitudes, perceived norms. We also reveal ten reasons why a person does not always behave in accordance with their attitudes to the environment. In this article, we try to analyze the fact that attitudes and behavior are a fairly well -established understanding of interdependence, indivisibility, and one always explains the other. However, there are many theories that can be opposed to each other, although each of them has a right to exist. In the article we try to present the views of different scientists, which are to some extent opposite to each other, but explain what can be the connection, what is not possible and demonstrate the conditions under which a person will behave in accordance with their attitudes.

Keywords: personality, attitude, behavior, activity.



Постановка проблеми

Природу людської особистості можливо пізнати аналізуючи її соціальну життєдіяльність, яку складає внутрішня направленість та реалізації її у соціумі.

Наше уявлення про людину як особистість складається з аналізу її поведінки. Ставлення особистості до дійсності та відображення її на поведінці людини є досить двояким процесом. На скільки вагомим є внутрішнє направлення на прояв реальної поведінки особистості варто дослідити та проаналізувати.

Відображення ставлення людини до оточення на її поведінку є досить неоднозначним, тому є докази в теоретичних та практичних надбаннях науковців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи наукову психологічну літературу, слід зауважити, що питанням взаємозв'язку ставлення особистості та поведінки займалися такі зарубіжні автори: I. Ajzen, М. Fishbein, О. Гулевич, Р. Лап'єр, С. Дерябо, В. Ядов, В. Ясвін.

Теми ставлення та поведінки у своїх напрацюваннях торкалися такі українські дослідники, як О.І. Бондарчук, Н.Г. Рудюк, Г.М. Лактіонова.

Мета статті - теоретично обґрунтувати проблему впливу ставлення до дійсності на поведінку особистості.



Виклад основного матеріалу

У науковій літературі даються наступні визначення ставленню та поведінки.

О. Бондарчук [1] ставлення трактує наступним чином - це порядок взаємовідносин людини як особистості з навколишньою дійсністю та з її окремими аспектами. В свою чергу, Н. Рудик [2] запевняє, що саме за рахунок ставлення проявляється рівень соціальних норм людини, її вміння, навички та знання, а також її компетентність свою діяльність інтегрувати в навколишню дійсність, впливати на неї та змінюватися разом із нею. Тобто, виходячи з наданих понять, прослідковується розуміння ставлення не лише як внутрішньої установки, а й як проявлення її у суспільстві.

На погляд Г. Лактіонова [3], прогрес та розвиток суспільства в цілому залежить саме від ставлення кожної особистості, пояснюючи це тим, що феномен ставлення показує наявність взаємозв'язку людей між собою та навколишнім світом, воно проявляється в діяльності і розкриває свою сутність в ній. ставлення навмисна поведінка людина

Навіть в деяких тлумаченнях поняття ставлення закладено, що воно відповідає вчинкам людини.

Щодо поняття поведінки, то його тлумачать так: поведінка - це відповідна реакція організму на вплив об'єктів та явищ оточуючого середовища, що виявляється у властивих йому формах. Поведінка людини відображає її внутрішній стан, вказує на індивідуальні риси та властивості особистості [4]. Поведінка - притаманна (властива) живим істотам взаємодія з середовищем, опосередкована їхньою зовнішньою (руховою) та внутрішньою (психічною) активністю [5].

Як зазначалося в одному науковому зарубіжному виданні, що вивчення послідовності ставлення-поведінка стосується того, наскільки ставлення (думка) людей передбачає їх поведінку (дії). Послідовність ставлення-поведінка існує, коли існує сильний зв'язок між думками та діями. Наприклад, людина, яка позитивно ставиться до захисту навколишнього середовища і переробляє папір та пляшки, демонструє високу послідовність поведінки. Вивчення послідовності ставлення-поведінка є важливим, оскільки значна частина корисності концепції ставлення випливає з думки, що думка людей допомагає керувати їх діями [6].

Доцільним було б пов'язати наші дії та вчинки з нашим внутрішнім направлення та життєвими установками. Проте, знаходимо докази того, що прямої залежності між цими компонентами немає.

В психологічній науці у другій половині ХХ ст. існували баталії з приводу ставлення особистості та її поведінки. Одні були прибічниками думки, що зв'язок між ставленням та поведінкою існує, інші шукали докази у протилежності цих явищ та їх несумісності. Як результат, дослідники висували різні теорії задля підтвердження своїх суджень. Вони почали вивчати ставлення як таке, що пов'язане із сукупністю поведінки. Було встановлено, що ставлення, як правило, передбачає критерії множинності, ніж критерії одного акту. Вони узагальнили, що ставлення та поведінка повинні бути сумісними. Іншими словами, загальне ставлення є хорошим провісником загальної поведінки, а конкретні установки, особливо ставлення до поведінки, є добрими предикторами конкретних дій. Варто зауважити, що ставлення є одним із компонентів системи, яка передбачає поведінку [7].

В зарубіжній науковій публікації автор (Kendra Cherry) [8] зауважує, що люди можуть прагнути цілеспрямовано змінити своє ставлення, щоб узгодити його з поведінкою. На її думку, доцільним було б використати поняття «когнітивний дисонанс» - це явище, коли людина відчуває психологічний дистрес через суперечливі думки чи переконання. Щоб зменшити цю напругу, люди можуть змінити своє ставлення, щоб відобразити свої інші переконання або фактичну поведінку.

Якщо узагальнити погляди науковців, то можна помітити. що більшість схиляється до того, що прямого зв'язку між ставленням та поведінкою немає і передбачити поведінку, спираючись цілком на ставлення людини, у повній мірі не можливо.

В науковій літературі питання зв'язку між ставленням особистості та її поведінкою є досить дискусійним.

Представники екологічного напряму психології, С. Дерябо та В. Ясвін, досліджуючи взаємозв'язок ставлення до оточення та поведінку, вважали , всі люди будуть поводити себе по-різному на один і то й подразник. Тобто, тип екологічної поведінки людини залежить від вже сформованого ставлення до предметів навколишньої дійсності [9].

Відмінність поведінки і діяльності відображається і в оцінних параметрах. Для оцінки успішності дії як одиниці діяльності використовуються процесуально - цільові критерії: дія вважається успішною, якщо вона або виконана відповідно до алгоритму, або досягла мети, або і те й інше. Вчинок включає творчий акт вибору мети і типу поведінки, що вступає в конфлікт із усталеним, звичним порядком. Вчинок може не досягти мети і при цьому вважатися успішним, навіть якщо це була лише спроба. Одне це може стати основою для його позитивної оцінки. Базою для його оцінки служить не технологічна, а морально-етична сфера. Якщо предметні дії призводять до фіксації перцептивних або моторних установок, то вчинки ведуть до фіксації соціальних, особистісних установок [10].

Діяльність іноді розглядають як вищий прояв поведінки [11].

У загальній психології взаємозв'язок поведінки і діяльності розглядається дещо інакше: поведінка - зовнішній прояв діяльності людини [12].

У такому визначенні акцентується, що вчинки є відображенням позиції особистості, її переконань, ідеалів, цінностей і здійснюються внаслідок складного процесу мотивації.

У деяких визначеннях простежується зв'язок між досліджуваними поняттями. Зокрема:

• діяльність розглядається як специфічна форма активного ставлення людини до навколишнього світу, зміст якого складає його доцільне перетворення. Будь-яка діяльність включає мету, засоби, процес і результат [13];

• вчинок є однією з форм виявлення свободи волі і цілеспрямованої діяльності [14];

• поведінка регулюється заздалегідь поставленою метою [15].

Зв'язок поведінки і ставлення здійснюється через мотив, мотивацію. І тут варто сказати, що мотив якраз і може спричинити розірвання зв'язку, адже якщо я ставлюсь до людини негативно, але мені від неї щось потрібно, то моя поведінка буде досить протилежною і направлена буде на конструктивну взаємодію з об'єктом, який викликає негативні почуття.

В соціальній психології розроблено ряд моделей, щоб пояснити, як ставлення передбачає поведінку. Дві важливі моделі - це теорія планової поведінки та модель MODE.

Теорію планомірної поведінки розробив I. Ajzen. Як випливає з назви, теорія планомірної поведінки була розроблена для прогнозування обдуманої та продуманої поведінки. Згідно з цією моделлю, найбільш безпосереднім провісником (або визначальним фактором) поведінки людини є її намір. У межах теорії планомірної поведінки наміри людини визначаються трьома факторами: установками, суб'єктивними нормами та сприйнятим поведінковим контролем. Компонент ставлення стосується ставлення людини до поведінки - чи вважає людина, що виконання поведінки - це добре чи погано. Суб'єктивні норми стосуються переконань людей про те, як інші важливі для них люди розглядають відповідну поведінку.

Звичайно, на поведінку людей також впливає те, чи вони відчувають, що можуть виконувати цю поведінку. Теорія планової поведінки включає ідею, що на поведінку впливає те, чи вірять люди в те, що вони можуть виконувати відповідну поведінку. Це охоплює концепція сприйнятого поведінкового контролю.

Далеко не вся поведінка спланована та обміркована. Досить часто ми діємо спонтанно, не усвідомлюючи того, що маємо намір робити. Коли наша поведінка стихійна, теорія запланованої поведінки може не відображати, як ми вирішили діяти. Щоб допомогти зрозуміти, як ставлення впливає на спонтанну поведінку, Рассел Фаціо розробив модель відносин ставлення-поведінка MODE. РЕЖИМ позначає мотивацію та можливості як детермінанти поведінки. Модель MODE передбачає, що якщо люди мотивовані та мають можливість, вони можуть базувати свою поведінку на планомірному та обдуманому розгляді наявної інформації. Однак коли або мотивація, або можливість прийняти обґрунтоване рішення низькі, лише сильні установки прогнозуватимуть поведінку [16].

Говорячи про не співвідношення ставлення людини і її поведінки, не можна не згадати про експеримент Річарда Лап'єра, який отримало назву «Парадокс Лап'єра». Результати та висновки експерименту наступні: автор зазначає, що озвучене ставлення людини, якого він притримується, не збігається з його реальною поведінкою в ситуаціях, де він повинен був би проявити своє реальне ставлення. «Люди говорять одне, а роблять зовсім інше» - зазначив Р. Лап'єр [17].

Існує думка, що між соціальними установками (ставленням) і вчинками (поведінкою) людини існує певний зв'язок. Проте наявність атитюду (ставлення) не гарантує, що людина діятиме відповідно до нього. Ця гіпотеза привела до різкого зменшення досліджень, присвячені соціальним установкам (ставленню), але одночасно пробудив інтерес психологів до умов, при яких поведінка людини залежить від наявних у неї ставлень [18].

О. Гулевич [18] пропонує наступну характеристику впливу атитюду на поведінку особистості (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив атитюду на поведінку

Фактор	Характеристика
Носій атитюду
Самомоніторинг	Ставлення має більший вплив на поведінку особистості, у якої низька ступінь самоаналізу
Особистісна зацікавленість	Вплив атитюду більший на поведінку людини, якщо проблема є досить важливою для неї
Потреба в пізнанні	Ступінь впливу атитюду на поведінку людини буде більшою, якщо у неї є потреба у пізнанні.
Ситуація
Обмеження в часі	Атитюд буде мати більший вплив на поведінку за наявності обмеження в часі. Коли у людини в запасі достатньо часу, вона більш зважено поставиться до своїх дій.
Наявність детального плану дій	Атитюд матиме більший вплив на поведінку, якщо існуватиме конкретний план дій. Тобто коли людина більш точно може спланувати та розрахувати власний час і дії, вірогідність справдження її планів у конкретних діях підвищується.
Соціальні норми	Аттитюди будуть мати більш сильний вплив на поведінку, якщо вони будуть відповідати соціальним нормам і установкам суспільства. Люди можуть змінити свою поведінку, якщо розуміють, що в певному місці вона викликає неодобрення
Атитюди
Характеристика атитюду	Сильний вплив на поведінку мають доступні, стабільні, визначені соціальні установки, які займають досить важливе місце у свідомості людини.
Співвідношення атитюду і поведінки	Про наявність зв'язку атитюда з поведінкою людини, можна говорити тоді, коли він точно відповідає її поведінці. Адже, наявність певного ставлення людини до оточення, повинно закріплятися на поведінці.

Таким чином, ми спостерігаємо наявність зовнішніх впливів, що можуть закріпити зв'язок між ставленням і поведінкою.

Наміри представляють собою когнітивний стан, який формує прагнення індивіда до досягнення певної мети. Перехід від намірів до конкретних дії нерозривно пов'язаний з формуванням психологічної готовності індивіда, яка представляє собою стан передстартової активізації людини і визначає його здатність до швидкого переходу від очікувань до дій [19].

За наявності тісного зв'язку між внутрішніми установками (ставленням) та конкретними вчинками людини, можна говорити про навмисну поведінку. Вона передбачає собою обдуманий вчинок чи дію з певними намірами.

Компоненти моделі навмисної поведінки (О. Гулевич [18])

1. Поведінка

• Тип - наміри точніше можуть передбачити відмову від вчинку, якого людина не збирається вчиняти, ніж вчинення того, що вона збирається зробити.

• Складність - наміри краще пророкують вчинення легких для реалізації дій

• Зв'язок з Я-концепцією - наміри краще пророкують поведінку, яке відповідає уявленню людини про себе

2. Наміри

• Тип - ситуаційні наміри, в яких визначено місце, час, спосіб і причини скоєння вчинку, точніше пророкують поведінку, ніж загальні наміри, які відображають принципову готовність людини зробить вчинок

• Визначеність - повністю сформовані наміри надають більший вплив на поведінку, ніж погано сформовані

• Однорідність - один намір краще передбачає поведінку, ніж кілька намірів, конфліктуючих між собою

• Стабільність - стабільні наміри краще пророкують поведінку, ніж нестабільні

• Час виникнення - наміри, сформовані незадовго до скоєння вчинку, краще пророкують його, ніж сформовані завчасно

3. Атитюди

• Однорідність - однорідні атитюди краще пророкують поведінку, ніж амбівалентні

• Характеристика - напрям впливу

• Доступність - добре доступні атитюди краще пророкують поведінку, ніж погано доступні

• Свідомість - імпліцитні атітюди краще пророкують наміри і поведінку, які важко піддаються контролю, а експліцитні - добре піддаються

4. Сприйняті норми

• Однорідність - однорідні норми краще пророкують поведінку, ніж амбівалентні

• Зміст - сприймаючі норми, сформовані на основі уявлень про «значущих інших», краще передбачають поведінку, ніж сприймаючі норми, в основі яких лежить уявлення про бажання і поведінці людей взагалі

• Жорстокість - сприймаючі норми, що залишають людині свободу вибору, краще передбачають її поведінку, ніж обов'язкові вимоги з боку оточуючих [18].

Звичним є вважати, що люди роблять те, що намітили, що ведуть себе відповідно до своїх вподобань, чи що вони переносять свої ставлення на відповідну поведінку. Дійсно є як мінімум дві причини, чому люди поводяться відповідно до своїх ставлень (Kiesler, 1971). По-перше, люди зазвичай припускають, що їх ставлення коректні, і вони думають, що буде відповідна поведінка. По-друге, вони ведуть себе бездоганно і в сенсі переважаючих уявлень про цінності, якщо між поведінкою і переконаннями або ставленнями виникає відповідність.

Але можна з різних точок зору розглянути той факт, що люди ведуть себе не відповідно до своїх ставлень. Це можна було б пояснити тим, що люди не хочуть поводити себе відповідно своїх ставлень. Кислер (Kiesler, 1971) називає цьому не менш як десять причин:

1. Ставлення продумується не дуже добре, і можливості його перевірки можуть бути дуже обмежені. Тому той, хто веде себе відповідно до своїх ставлень, може практично просто зганьбитися, як перед самим собою, так і перед іншими.

2. Дії бувають в основному публічними, в той час як відносини часто приватними. Той, хто діє, можливо розглядає інші аргументи або критикується за свою думку або поведінку. Відмова від дій відповідних власним переконанням, зменшує або економить зусилля.

3. Може бути так, що поведінка, яка узгоджена зі ставленням, просто нічого не тягне за собою ні для людини, ні для справи. Кислер говорить тут про «ефект Дон Кіхота».

4. Якщо вести себе у відповідності зі своїми переконаннями, то тоді виникають елементи саморозкриття, людина «робить визнання».

5. Ставлення до інших людей можуть від цього страждати, коли показується поведінка, відповідна своєму ставленню, так як інші люди можуть дотримуватися іншої думки.

6. За різними стратегічних причин пропонується думки і відносини узгоджувати з іншими людьми або приховувати свою власну думку. Розкриття своїх думок і відносин у формі відповідної поведінки обмежує власні майбутні можливості поведінки.

7. Завжди існує небезпека того, що демонстрація поведінки до більш пізнього моменту часу перестає розглядатися в первісному контексті. Пізніше можна навіть забути, чому власне така поведінка демонструвалася, і можуть бути знайдені в якості причин альтернативні і менш бажані мотиви.

8. Типи поведінки багаті наслідками.

9. Так як люди часто не дуже впевнені в своїх переконаннях або ставленнях, то вони не можуть бути впевнені в тому, які більш-менш приховані наслідки має їх справжня поведінка для майбутньої поведінки.

10. Може статися, що протягом часу, який потрібен для відповідного типу поведінки, також потрібно інший, значно більш важливий тип поведінки. Тому можливо потрібно резервувати сили і можливості для іноді більш важливого типу поведінки [20].

Вище переховані фактори впливу на поведінку та ставлення вказують на варіативність наявності та відсутності зв'язку між цими двома процесами. Можна або посилити зв'язок, працювавши над особистісним зростанням особистості, або знизити, привносячи в ситуацію певні зміни чи умови, за яких людина може стати заручником обставин.



Висновки

Узагальнюючи вищевикладений матеріал, ми дійшли наступного висновку: прямого зв'язку між ставленням людини та її конкретною поведінкою немає. На наш погляд, теоретичні надбання та представлені експерименти науковців доводять, що поведінка людини не є цілковитим проявом її внутрішніх установок, адже часто людям доводиться поводити себе відповідно до певних норм і вимог, не враховуючи свої внутрішні схильності. Людина є соціальною істотою, отже всі свої дії повинна зважувати, з найменшими втратами та шкодою для себе і оточуючих, тому орієнтується в своїй поведінці, в першу чергу, на конструктивний взаємозв'язок із зовнішнім світом.



Література

1. Бондарчук О. І. Психологія девіантної поведінки: курс лекцій / Олена Іванівна Бондарчук. -- К.: Міжрегіональна акад. упр. персоналом, 2006. - 85 с.

2. Рудюк Н.Г. Особливості мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Наталія Геннадіївна Рудюк. -- Івано-Франківськ, 2006. -- 214 с.

3. Лактіонова Г.М. Участь дітей у процесі прийняття рішень: сучасні підходи та стратегії / Г.М. Лактіонова // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. / Ін-т проблем виховання НАПН України. -- К.: Житомир, 2004. -- С. 324-329.

4. Большая психологическая энциклопедия: самое полное современное издание: Более 5000 психологических терминов и понятий / [А. Б. Альмуханова и др.]. -- М.: Эксмо, 2007. -- 542

5. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. - Минск: Харвест, 1998. - 800 с

6. сайт Psychology [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psychology.iresearchnet.com/social-psychology/attitudes/attitude-behavior-consistency/

7. Сайт The Association for Educational Communications and Technology [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://members.aect.org/edtech/ed1/34/34-04.html

8. Kendra Cherry, K. (2019). Attitudes and Human Behavior in Psychology. Very Well Mind. Retrieved from https://www.verywellmind.com/attitudes-how-they-formchange-shape-behavior-2795897

9. Дерябо С.Д. Экологическая педагогика и психология / С.Д. Дерябо, В.А. Ясвин. -- Ростов- н/Дону: Издательство «Феникс», 1996. -- 480 с.

10. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. -- СПб.: ПРАИМ-ЕВРОЗНАК, 2001. -- 672 с.

11. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б.М. БимБад ; редкол.: М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова [и др.]. -- М.: Большая Российская энциклопедия, 2002. -- 528 с

12. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост.Е.С.Рапацевич. -- Мн.: «Соврем. слово», 2005. -- 720 с.

13. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников: [книга для учителей и классных руководителей] / В.А. Крутецкий. -- М.: Просвещение, 1976. -- 303 с.

14. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.- сост.). -- М.: ИНФРА-М, 2005. -- 576 с

15. Философский энциклопедический словарь / редкол: С.С. Аверинцев [и др.]. -- [2-е изд.]. -- М.: Сов. энциклопедия, 1989. -- 815 с

16. сайт Psychology [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psychology.iresearchnet.com/social-psychology/attitudes/attitude-behavior-consistency/

17. Копец Л.В. Классический эксперимент в психологии - К., 2010

19. Татарко А. Н. 2013. Социально-психологический капитал личности как фактор успеха в открытии нового бизнеса. Психология. Журнал Высшей школы экономики 10 (4): 80-98.

18. Гулевич, О. А. Социальная психология: учебник и практикум для академического бакалавриата / О. А. Гулевич, И. Р. Сариева. -- 3-е изд., испр. и доп. -- Москва: Издательство Юрайт, 2018. -- 424 с. -- Текст: электронный // Образовательная платформа Юрайт [сайт]. -- URL: https://urait.ru/bcode/409602 (дата обращения: 20.09.2021).

20. Клаус Мозер. Психология маркетинга и рекламы / Пер. с нем. -X.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004,- 380 с.



References

1. Bondarchuk, O.I. (2006). Psykholohiya deviantnoyi povedinky [Psychology of deviant behavior]. Kyiv: Mizhrehional'na akademiya upravlinnya personalom [in Ukrainian].

2. Rudyuk, N.H. (2006). Osoblyvosti motyvatsiyi uchinnya pidlitkiv z deviantnoyu povedinkoyu [Peculiarities of learning motivation of adolescents with deviant behavior]. Candidate's thesis. Ivano-Frankivs'k [in Ukrainian].

3. Laktionova, H.M. (2004). Uchast' ditey u protsesi pryynyattya rishen': suchasni pidkhody ta stratehiyi [Participation of children in the decision-making process: modern approaches and strategies]. Teoretyko-metodychni problemy vykhovannya ditey ta uchnivs'koyi molodi - Theoretical and methodological problems of education of children and students. (pp. 324-329) K.: Zhytomyr [in Ukrainian].

4. Al'mukhanova, A.B. et al. (2007). Bol'shaya psikhologicheskaya entsiklopediya: samoye polnoye sovremennoye izdaniye: Boleye 5000 psikhologicheskikh terminov i ponyatiy [Big psychological encyclopedia: the most complete modern edition: More than 5000 psychological terms and concepts] Moskva: Eksmo [in Russian].

5. Golovin, S.YU. (1998). Slovar' prakticheskogo psikhologa [Dictionary of a Practical Psychologist]. Minsk: Kharvest [in Russian].

6. Sait Psychology Retrieved from http://psychology.iresearchnet.com/social-

psychology/attitudes/attitude-behavior-consistency/

7. Sait The Association for Educational Communications and Technology Retrieved from http://members.aect.org/edtech/ed1/34/34-04.html

8. Kendra Cherry, K. (2019). Attitudes and Human Behavior in Psychology. Very Well Mind. Retrieved from https://www.verywellmind.com/attitudes-how-they-formchange-shape-behavior-2795897

9. Deryabo, S.D. & Yasvin, V.A. (1996). Ekologicheskayapedagogika ipsikhologiya [Environmental pedagogy and psychology]. Rostov-na-Donu: Izdatel'stvo «Feniks» [in Russian].

10. Meshcheryakov, B.G. & Zinchenko, V.P. (2001) Bol'shoy psikhologicheskiy slovar [Big psychological dictionary]. SPb.: PRAIM-YEVROZNAK [in Russian].

11. BimBad, B.M., Bezrukikh, M.M., Bolotov, V.A., & Glebova, L.S. (Eds.). (2002). Pedagogicheskiy entsiklopedicheskiy slovar [Pedagogical encyclopedic dictionary]. Moskva: Bol'shaya Rossiyskaya entsiklopediya [in Russian].

12. Rapatsevich, Ye.S. (2005). Pedagogika: Bol'shaya sovremennaya entsiklopediya [Pedagogy: Great modern encyclopedia]. Minsk: Sovrem. slovo [in Russian].

13. Krutetskiy, V.A. (1976). Psikhologiya obucheniya i vospitaniya shkol'nikov: kniga dlya uchiteley i klassnykh rukovoditeley [Psychology of teaching and upbringing of schoolchildren: a bookfor teachers and class teachers]. Moskva: Prosveshcheniye [in Russian].

14. Gubskiy, Ye.F. (2005). Filosofskiy entsiklopedicheskiy slovar [Philosophical Encyclopedic Dictionary]. Moskva: INFRA-M [in Russian].

15. Averintsev, S.S. et al. (Eds.). (1989). Filosofskiy entsiklopedicheskiy slovar [Philosophical Encyclopedic Dictionary]. Moskva: Sov. entsiklopediya [in Russian]. сайт Psychology [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psychology.iresearchnet.com/social-psychology/attitudes/attitude-behavior-consistency/

16. Kopets, L.V. (2010). Klassicheskiy eksperiment v psikhologii [Classic Experiment in Psychology]. Kyiv [in Russian].

17. Gulevich, O.A. & Sariyeva, I.R. (2018). Sotsial'naya psikhologiya: uchebnik i praktikum dlya akademicheskogo bakalavriata [Social psychology: textbook and workshop for academic bachelor's degree]. Moskva: Izdatel'stvo Yurayt. Retrieved from https://urait.ru/bcode/409602 [in Russian].

18. Tatarko, A.N. (2013). Sotsial'no-psikhologicheskiy kapital lichnosti kak faktor uspekha v otkrytii novogo biznesa. Psikhologiya [Socio-psychological capital of the individual as a factor of success in starting a new business. Psychology]. Zhurnal Vysshey shkoly ekonomiki - Journal of the Higher School of Economics, 10 (4), 80-98 [in Russian].

19. Mozer, K. (2004). Psikhologiya marketinga i reklamy [Psychology of Marketing and Advertising]. Khar'kov: Gumanitarnyy Tsentr [in Russian].

Размещено на Allbest.ru

...