Дослідження навчальної самоефективності лікарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження навчальної самоефективності лікарів

Наталія Башкірова

кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри сімейної медицини, ФПО «Дніпровський державний медичний університет»

Ганна Карлова

практичний психолог, комунальний дитячий ясла-садочок комбінованого типу N 237, м. Дніпро

Анотація

самоефективність поведінка студент медицина

Освіта, для багатьох спеціальностей, особливо для лікарів, має характер безперервного процесу, стає не лише відображенням соціокультурних норм, цінностей особистості, а також відіграє важливу роль у розкритті особистісного потенціалу, формує потребу в ефективному навчанні, самоосвіті, саморозвитку.

Під самоефективністю розуміється відчуття власної компетентності та ефективності а також уміння усвідомлювати свої здібності та відбудовувати поведінку яка відповідала специфічній задачі або ситуацій. Люди з високим рівенемсамоефективності є більш зацікавленими в освіті та професійних заняттях. Навчання для них стає частиною життя і забезпечує їх основним джерелом особистісного зростання.

В літературі багато науковців вивчали дану проблематику досліджуючи навчальну самоєфективність студентів різних спеціальностей, педагогів, дорослих різних спеціальностей, однак, мало робіт є стосовно особливостей у медичних працівників.

Мета статті: Вивчити рівень навчальної самоєфективності серед лікарів за фахом «Загальна практика-сімейна медицина».

У досліджені взяли участь 51 лікар-слухач за фахом «Загальна практика - сімейна медицина», що проходили навчання на циклах тематичного удосконалення. Дослідження особливостей навчальної самоефективності лікарів проводилось за допомогоюопитувальника«Навчальна самоефективність дорослого».

Результати дослідження показали, що більшість лікарів усвідомлюють сенс свого навчання. При оцінці результатів складової «Впевненість у власній навчальній здатності» високий показник не мав жоден лікар. Данні результати свідчать, що більшість лікарів-слухачів не впевненні у власній навчальній здатності, у можливостях підвищення професійної майстерності, що дає можливість проведення психологічних тренінгів на укріплення віри в можливість навчання в будь-якому віці. Оцінка даних шкали «Мотиваційно-цільова спрямованість у навчанні» показала, що більшість лікарів мали адекватну здатність до постановки завдань власного розвитку й наполегливості в їх досягненні. При дослідженні складової «Прогностично-рефлексивна здатність до навчання» було виявлено, що більшість лікарів-слухачів можуть здійснювати прогнозування в навчанні, аналізувати й оцінити внутрішні та зовнішні можливості для успішного досягнення навчальної цілі. Оцінка за шкалою «Персональна відповідальність за навчання та розвиток» показала, що більшість лікарів готові нести відповідальність за результати навчання та особистісний розвиток. Загальний показник навчальної самоефективності, високого рівня мали 18% , середнього рівня 76% та низького рівня 6% лікарів-слухачів.

Висновки: Таким чином отримані результати дозволяють говорити, що більшість лікарів за фахом «загальна практика-сімейна медицина» мають середній рівень загальної самоефективності (76%), відчувають потребу постійно переглядати свою компетентність, спрямовуючи активність на самовдосконалення і саморозвиток, але побоюються оцінок іншими цих змін. Це вказує на значний контингент можливого впливу з метою збільшення кількості лікарів з високим рівнем навчальної самоефективності, що дозволить покращити професійну та особистісну самореалізацію, буде сприяти конкурентоспроможності на сучасному ринку праці.

Ключові слова: самоефективність дорослого, навчання лікарів.

Abstract

Nataliia Bashkirova

PhD, Associate Professor, Assistant Professor of Family Medicine FPE "Dnipro State Medical University"

Ganna Karlova

Practical psychologist of the municipal nursery-kindergarten of the combined type N 237, Dnipro

STUDY OF EDUCATIONAL SELF-EFFICIENCY OF DOCTORS.

Education, for many specialties, especially for doctors, is a continuing process. It becomes not only a reflection of socio-cultural norms, personal values, but also plays an important role in unlocking personal potential, creates a need for effective learning, self-education, self-development.

Conclusions: Thus, the results suggest that most general practitioners in family medicine have an average level of general self-efficacy (76%), feel the need to constantly review their competence, focusing on self-improvement and self-development, but are afraid of other assessments of these changes. This indicates a significant contingent of possible influence in order to increase the number of doctors with a high level of educational self-efficacy, which will improve professional and personal self-realization, will promote competitiveness in today's labor market.

Keywords: self-efficacy of an adult, training of doctors.

Постановка проблеми

Діяльність лікарів пов'язана з постійним процесом отримання нових знань і професійних компетенцій. В сучасному світі темпи оновлення знань, розповсюдженість інноваційних технологій у всіх сферах життєдіяльності, розширення інформаційного простору вимагають від лікарів уміння швидко та ефективно навчатися, вдосконалювати знання та компетенції, що повинно стимулювати навчальну активність. Освіта, для багатьох спеціальностей, особливо для лікарів, має характер безперервного процесу, стає не лише відображенням соціокультурних норм, цінностей особистості, а також відіграє важливу роль у розкритті особистісного потенціалу, формує потребу в ефективному навчанні, самоосвіті, саморозвитку [1]. Вміння самостійно отримувати знання дозволяє бути більш впевненим у своїх рішеннях та мати більш досконалі компетенції. Тому навчальна самоефективність особистості продовжує бути актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття самоефективність було введено А. Бандурою у 1977 році, як одне з головних понять соціально когнітивної теорії згідно якої психологічне функціонування людини можна описати в термінах безперервної взаємодії трьох груп факторів поведінкових, когнітивних та фактора навколишнього середовища [2]. Під самоефективністю розуміється відчуття власної компетентності та ефективності а також уміння усвідомлювати свої здібності та відбудовувати поведінку яка відповідала специфічній задачі або ситуації. Люди з високим рівнем самоефективності є більш зацікавленими в освіті та професійних заняттях. Навчання для них стає частиною життя і забезпечує їх основним джерелом особистісного зростання [3].

Останні роки навчальну самоефективність в Україні активно вивчає Гальцева Т.О. з коллегами. Навчальна самоефективність ними розглядається як конструкт самосвідомості особистості, що характеризує внутрішню готовність індивіда до активних навчальних дій стосовно освоєння нового змісту діяльності або самовдосконалення набутих компетентностей (навчальних, професійних) [1].

В літературі багато науковців вивчали дану проблематику досліджуючи навчальну самоєфективність студентів різних спеціальностей, педагогів, дорослих різних спеціальностей, однак, мало робіт є стосовно особливостей у медичних працівників.

Високий рівень навчальної самоефективності зможе допомогти лікарям у професійній та особистісній самореалізації, буде сприяти конкурентоспроможності на сучасному ринку праці.

Дослідники Г. Міллс та Н. Рейсс [4] звертають увагу, що високий рівень самоефективності та навички подолання труднощів допомагають дорослим впоратися з професійним стресом. Вплив стресу на особистість залежить від його інтенсивності, тривалості, кількості стресових факторів, рівня знань щодо поведінки у стресовій ситуації та навичок подолання стресу. На думку науковців, люди з добре розвинутими навичками подолання труднощів, як правило, мають більш високе відчуття самоефективності, ніж ті, які не мають навичок виживання і страждають від негативного впливу стресових ситуацій. Беручи до уваги результати попередніх робіт, в яких нами було показано, що емоційне вигоряння у лікарів починає формуватися на етапі додипломної освіти. Крім того під час практичної професійної діяльності 50,0% лікарів загальної практики-сімейних лікарів мають прояви синдрому емоційного вигоряння в фазі виснаження (16,7%) або його формування (33,3%) [5]. Тому на нашу думку цікавим є дослідити рівень навчальної самоєфективності серед лікарів.

Мета статті: Вивчити рівень навчальної самоєфективності серед лікарів за фахом «загальна практика-сімейна медицина».

Виклад основного матеріалу

У досліджені взяли участь 51 лікар-слухач за фахом «Загальна практика - сімейна медицина», що проходили навчання на циклах тематичного удосконалення на кафедрі сімейної медицини ФПО Дніпровського державного медичного університету. Дослідження особливостей навчальної самоефективності лікарів проводилось за допомогою опитувальника «Навчальна самоефективність дорослого» Т.О. Гальцевої [6]. Використання цього методу дозволило вивчити рівень загальної навчальної самоефективності лікарів та її складових: ціннісно-смислового відношення до навчальної діяльності (освіти), впевненості у власній навчальній здатності, мотиваційно- цільової спрямованості у навчанні, прогностично-рефлексивної здатності до навчання, відповідальності за навчання та саморозвиток. Статистична обробка результатів проводилась з використанням параметричних та непараметричних методів статистики.

Результати дослідження показали, що однакова кількість 24 респонденти мали середній 47% та високий 47% рівень усвідомленості сенсу свого навчання. Це означає, що в більшості лікарів -слухачів, які прийняли участь у дослідженні відсутні упереджені, помилкові судження, негативні стереотипи, що можуть стати психологічним бар'єром у розгортанні процесу навчальної самоефективності.

При оцінці результатів складової «Впевненість у власній навчальній здатності» показники розподілились таким чином, що високий показник не мав жоден лікар-слухач. Середній рівень даної складової мали 33 лікаря (65%) та низький показник виявлено 18 лікарів (35%). Данні результати свідчать, що більшість лікарів-слухачів не впевненні у власній навчальній здатності, у можливостях підвищення професійної майстерності, що дає можливість проведення психологічних тренінгів на укріплення віри в можливість навчання в будь-якому віці.

Оцінка даних шкали «Мотиваційно-цільова спрямованість у навчанні» показала, що більший відсоток лікарів 59% (30 респондентів) мають середній рівень навчальної самоефективності. Дещо менше (33 лікаря) 35% мали високий рівень. Отримані результати вказують, що більшість лікарів мали адекватну здатність до постановки завдань власного розвитку й наполегливості в їх досягненні та непоганий рівень цілеспрямованості у навчанні та пізнавальної активності.

При дослідженні складової «Прогностично-рефлексивна здатність до навчання» було виявлено, що практично половина 27 лікарів (53%) мають середній та 24 лікаря (47%) високий рівень навчальної рефлексії, що проявляється у вмінні передбачати зміни, які можуть відбутися після навчання, та можливі оцінки іншими цих змін. Отримані результати вказують, що більшість лікарів-слухачів можуть здійснювати прогнозування в навчанні, аналізувати й оцінити внутрішні та зовнішні можливості для успішного досягнення навчальної цілі.

Оцінка за шкалою «Персональна відповідальність за навчання та розвиток», яка дає можливість виявити рівень відповідальності дорослого за результати навчання та розвитку мала схожі результати. Середній рівень навчальної самоефективності мали 24 лікаря (47%) та 27 лікарів (53%) високий рівень.

Структура складових між високим, середнім та низьким рівнем навчальної самоефективності представлена на рисунку 1.

Рис. 1. Структура рівнів навчальної самоефективності за шкалами.

Загалом високий загальний показник навчальної самоефективності, що дозволяє охарактеризувати лікаря як суб'єкта власного розвитку, для якого навчання є життєвою цінністю, впевненого у навчальних здібностях та можливостях підвищувати професійну майстерність, здатного до постановки задач саморозвитку, що вміє проектувати власну освітню траєкторію та самозміни у результаті навчання мали 18% лікарів - слухачів. (Рис.2.)

Показник навчальної самоефективності середнього рівня мали більшість лікарів-слухачів 76%. Такі люди взагалі розуміють значущість навчання для своєї професії, можуть передбачити зміни, які можливо відбудуться після навчання, але побоюються оцінок іншими цих змін, можуть забезпечувати процеси саморегуляції та самоуправління, що впливають на вольові процеси, можуть активуватися у виконанні навчальних дій для досягнення своїх змін.

Позитивним виглядає той факт, що тільки 3 лікаря-слухача ( 6%) мали низький загальний показник навчальної самоефективності, який характеризує дорослого як суб'єкта, для якого навчання не є життєвою цінністю, він включається у навчальну діяльність під примусом виниклих проблем та має сумніви, упереджені (помилкові) судження щодо доцільності навчання, не впевнений у власній навчальній здатності, має низький рівень навчальної мотивації та рефлексії, не готовий прогнозувати (проектувати) самозміни і нести відповідальність за власний розвиток.

Рис. 2. Розподіл загального показника навчальної ефективності.

Висновки

Таким чином отримані результати дозволяють говорити, що більшість лікарів за фахом «загальна практика-сімейна медицина» мають середній рівень загальної самоефективності (76%), відчувають потребу постійно переглядати свою компетентність, спрямовуючи активність на самовдосконалення і саморозвиток, але побоюються оцінок іншими цих змін. Це вказує на значний контингент можливого впливу з метою збільшення кількості лікарів з високим рівнем навчальної самоефективності, що дозволить покращити професійну та особистісну самореалізацію, буде сприяти конкурентоспроможності на сучасному ринку праці.

Література

самоефективність поведінка студент медицина

1. Гальцева Т. О. Психологічні особливості навчальної самоефективності суб'єкта навчальної діяльності.// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. - 2018. - № 1. - С. 14-124.

2. Бандура А. Теориясоциальногонаучения / Альберт Бандура : [пер. с англ. Н. Н. Чубарь. - Санкт-Петербург : Евразия, 1977. - 320 с.].

3. Bandura A. Self-efficacy / in V. S. Ramachaudran (Ed.). Encyclopediaofhumanbehavior. NewYork: AcademicPress, 1994. Vol. 4. Р. 71-81.

4. Mills H. Self-Efficacy andthePerceptionofControlinStressReduction. MentalHelp. / H.Mills, N.Reiss, M.Dombeck. 2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.mentalhelp.net/articles

5. ЄхаловВасилій, Кравець Ольга, Наталія Башкірова, Гайдук Ольга Синдром емоційного вигоряння на етапах навчання у лікарів з фаху «загальна практика-сімейна медицина» // Veda a perspektivy. - 2021. - № 1 (1). - С. 186-199. https://doi.org/10.52058/2695- 1592 -2021-1(1)-186-199

6. GaltsevaTetiana. Розробка та психометрична перевірка опитувальника «Навчальна самоефективність дорослого».// Psychologicalprospectsjournal. -2018. - № 31. - С. 327-344. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2018-31-327-344.

References

1. Haltseva T. O. (2018) Psykholohichniosoblyvostinavchalnoisamoefektyvnostisubiektanavchalnoidiialnosti. [Psychologicalfeaturesofeducational self-efficacyofthesubjectofeducationalactivity]. NaukovyivisnykLvivskohoderzhavnohouniversytetuvnutrishnikhsprav. seriiapsykholohichna - ScientificBulletinofLvivStateUniversityofInternalAffairs. psychologicalseries, 1, 14-124 [inUkrainian].

2. Bandura A. Teoriyasocial'nogonaucheniya [Theoryofsociallearning ]/ AlbertBandura: [per. s angl. N. N. CHubar'.]- Sankt-Peterburg: Evraziya - St. Petersburg: Eurasia, 1977, 320. [inRussian].

3. Bandura A. Self-efficacy / in V. S. Ramachaudran (Ed.). Encyclopediaofhumanbehavior. NewYork: AcademicPress, 1994, 4, 71-81. [inEnglish].

4. Mills H. Self-Efficacy andthePerceptionofControlinStressReduction. MentalHelp. / H.Mills, N.Reiss, M.Dombeck. 2008, Retrievedfrom https://www.mentalhelp.net/articles [inEnglish].

5. YekhalovVasylii, KravetsOlha, NataliiaBashkirova, HaidukOlha (2021). Syndromemotsiinohovyhoriannianaetapakhnavchannia u likariv z fakhu «zahalna praktyka-simeina medytsyna». [Syndromemotsiinohovyhoriannianaetapakhnavchannia u likariv z fakhu «zahalna praktyka-simeina medytsyna»] Vedaaperspektivy. 1 (1), 186-199. https://doi.org/10.52058/2695- 1592 -2021-1(1)-186-199. [inUkrainian].

6. GaltsevaTetiana. (2018). Rozrobkatapsykhometrychnaperevirkaopytuvalnyka «Navchalnasamoefektyvnistdorosloho». [Developmentandpsychometricverificationofthequestionnaire "Adultlearning self-efficacy"]. Psychologicalprospectsjournal, 31, 327-344. https://doi.org/10.29038/2227-1376-2018-31-327-344. [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru