Негативний дитячий досвід як складова дезадаптивної поведінки в дорослому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Негативний дитячий досвід як складова дезадаптивної поведінки в дорослому віці

Юлія Целікова Аспірант, PhD IV року навчання, кафедри психології розвитку

Анотація

Проблема соціалізації, адаптованості в суспільстві, знаходження свого місця в різноманітних життєвих сферах, вміння бути гнучким в мінливих обставинах завжди буде актуальною. Коли мова йде про дітей, які зростали у сприятливих психологічних умовах, де принаймні один із батьків міг проявити безумовну любов, приймав особистість дитини, мав зрілі емоційні реакції, демонстрував конствуктивні копінг стратегії на фактори стресу тощо, можна припустити, що вони в меншій мірі стикаються з проблемами вбудови в соціальні процеси. Але, якщо дитина змалечку живе в родині, в якій батьки мають проблеми з алкогольною чи наркотичною наркозалежністю, якщо дитина є регулярним свідком конфліктів, які мають тенденцію завершуватись насильством, якщо дитина підпадає під гарячу руку та отримує фізичні покарання, коли замість пояснення причин та наслідків провини остання стикається з ігноруванням вдома, а в школі з відкритим булінгом, можемо припустити, що ці події матимуть низку негативних наслідків на адаптивні здібності дитини як в теперішньому так і в майбутньому. Зокрема такі як наслідування патернів батьківської поведінки, які не сприяють адаптації (на прикладі агресивності), складнощі із розумінням власного Я та пошуки співзалежних стосунків для відтворення дитячо - батьківського сценарію, низька стресостійкість (на прикладі тривожності) та недостатньо розвинутий емоційний інтелект, що може стати перешкодою на шляху до ефективної комунікації. Згідно меті даного дослідження було обрано наступні методики: опитуальник АСЕ, методику Самооцінки психічних станів (за Г. Айзенком), тест емоційного інтелекту EQ Н. Холла та Шкалу співзалежності (Б.Уайнхолд, Дж. Уайнхолд). Отримані результати довели, що окремі дитячі спогади мають співзалежність із особливостями особистісних проявів, таких як тривожність, агресія і ригідність, а також мають вплив на складові емоційного інтелекту, що може як сприяти, так і перешкоджати адаптивності дорослої особистості.

Ключові слова: негативний дитячий досвід, психологічна травма, особистість, емоційний інтелект, спів залежність, тривожність, ригідність, фрустрація, агресія, опитувальник АСЕ.

Abstract

Yuliia Tselikova

PhD student of the IV year of study, Department of Developmental Psychology, Taras Shevchenko National University of Kyiv

ADVERSE CHILDHOOD EXPERIENCE AS A COMPONENT OF NON-ADAPTIVE BEHAVIOR IN ADULTHOOD

The problem of socialization, adaptability in society, finding one's place in various spheres of life, the ability to be flexible in changing circumstances will always be relevant. When it comes to children who grew up in favorable psychological conditions, where at least one parent shows unconditional love, accepts the child's personality, has mature emotional reactions, demonstrates constructive coping strategies to stressors, etc., we can assume that such children are less likely to face problems while being embedded in social process. But if the child since an early age lives in a family where one of the parents have problems with alcohol or drug addiction, if the child is a regular witness to conflicts that tend to end with violence, if the child faces with regular physical punishments, when instead of a dialogue to explaining the causes and consequences of unlikable behaviour parents using ignorance at home, and schools meets with bulling, we can assume that these events will have a number of negative effects on the child's adaptive abilities both now and in the future. Here we can discover such consequences as unconscious imitation of patterns of parental behavior, that do not help with adaptation (for example, aggressive behaviour); difficulty in understanding one's self and finding codependency in relationships with a partner to reproduce the childparent scenario; low stress resistance (problems with anxiety) and low level of emotional intellect, which can become an obstacle to effective communication. According to the goals of current research next methods were chosen: ACE questionnaire, the method of self-assessment of mental states (by G. Aisenk), the test of emotional intelligence EQ (by N. Hall) and the Scale of Codependency ( by B. Weinhold and J. Weinhold). The results showed that some childhood memories are correlating with the characteristics of personal manifestations, such as anxiety, aggression and rigidity, and also affect the components of emotional intellect, which can both promote and hinder the adaptability of an adult.

Keywords: childhood experience, psychological trauma, personality, emotional intelligence, singing addiction, anxiety, rigidity, frustration, aggression, ACE questionnaire.

Постановка проблеми

Будь-яка травма, будь-то психічна чи фізична змінює уклад життя і певним чином впливає на «потерпілого», залишаючи слід від пережитої події. Але якщо це сталося давно, наприклад в дитячому віці і не було вчасно опрацьовано, є вірогідність того, що вона супроводжуватиме людину в дорослому житті і виявлятиметься в різноманітних її сферах, при цьому заважаючи як в соціальному, так і в особистісному плані [6]. Негативний дитячий досвід є результатом низки подій або сукупності обставин, які мали місце в житті людини до моменту досягнення 18 років, та які переживаються як фізично чи емоційно шкідливі або загрозливі, які мають тривалі несприятливі наслідки для функціонування особистості та її фізичного, соціального, та психологічного благополуччя. Він включає в себе ситуації, з якими діти в більшості своїй стикаються в домашньому середовищі - різні форми фізичного та емоційного насильства, недбалості, відсутність необхідного догляду, та дисфункціональність сім'ї [1]. Йдеться про емоційні реакції, соматичні переживання на звичайні, для інших людей, подразники. Реакції страху, гніву, перепади настрою, розгубленості, безпорадності, почуття відчаю, неможливості змінити повторення невдалого життєвого сценарію чи побудувати довірчі стосунки, тривожність в окремо взятих ситуаціях - все це сигналізує про несприятливий досвід минулого. І такі реакції можуть бути відстрочені в часі.

Таким чином, на даному етапі ми розглядаємо зв'язок між особливостями емоційного інтелекту, спроможністю вибудовувати рівноправні стосунки, та вираженістю психічних станів за наявності ситуацій, в яких особа до виповнення 18 років стикалась із фізичним, сексуальним та психологічним насильством, емоційним та фізичним нехтуванням; розлученням або окремим проживанням батьків; скрутними сімейними обставинами, шкільним булінгом; відчуттям більшої турботи про сиблінга; жорстокістю по відношенню до матері чи близьких членів родини; зловживанням членами родини психоактивними речовинами або алкоголем; співмешкання з психічно хворою особою та випадки самогубства в межах сім'ї.

В межах дослідження успішного подолання дитячої травматизації було проведене опитування, із використанням наступних методик: опитуальник АСЕ [3; 11], самооцінка психічних станів (за Г. Айзенком) [13], тест емоційного інтелекту EQ Н. Холла [8], шкала співзалежності (Б.Уайнхолд, Дж. Уайнхолд) [9; 14].

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Наукова зацікавленість дослідників медичної та психологічної галузі у проблемі шкідливих наслідків негативного дитячого досвіду на подальше життя особистості розпочалась відносно нещодавно, у 80-90 роках ХХ століття, і за 40 років активних досліджень зібрала числену кількість робіт, що підтверджують даний взаємозв'язок, починаючи від першопрохідців, і закінчуючи більш сучасними розробками. Зокрема, розробка методики, що давала б дані з проблеми несприятливого раннього досвіду та перше широкомасштабне опитування з анкети АСЕ (adverse childhood experience), припала на 1990-1997 роки та вразила результатами [3]. Лише невелика частина опитаних могла поділитися спогадами про безтурботне дитинство. Висновок дослідників був очевидним - негативний дитячий досвід здатен заподіяти шкоду як фізичному, так і психічному здоров'ю, у більшості випадків з відстрочкою в десятиліття [10]. Ряд сучасних дослідників за останнє дисятиліття в продовж вивчення впливу негативного раннього досвіду на фізичні та психічні порушення, знаходять нові підтвердження того, що несприятливий досвід дитинства має значний вплив на подальше життя людини, зокрема, в таких опитаних є вищі шанси, стикнутися з депресією, тревожністю та дезадаптованістю в дорослому віці, в порівнянні з тими особами, що не мають травмуючих дитячих спогадів [2; 3; 4; 5].

Стосовно контексту даного дослідження, також є чисельні експерементально підтверджені дані, які доводять, що дитячий досвід здатен закарбовуватись в пам'яті та моделювати дезадаптивну дорослу поведінку. Зокрема, лонгітюдне дослідження проведене Л. Ірон та Р. Хьюсман [15] показало, що діти, які були свідками агресивної поведінки в дитинстві, або більше за інших дивились телевізійні передачі, із елементами насильства, у порівнянні з іншими однолітками були менш сприятливими до жорстокості та демонстрували агресивну, асоціальну поведінку, яка зберігалаь протягом 30 років [15].

Далі, з точки зору біхевіористів (Дж.Буолбі, А.Бандура) научіння відбувається шляхом наслідування та відтворення вже наявного прикладу поведінки, який може використовуватися в дорослому віці, але не завжди є адекватним та продукивним [15] . Якщо ми говоримо про процес соціалізації, встановлення ефективних стосунків з іншими людьми та в цілому комунікативну компетентність, можемо сміливо відмітити про значущість розвинутості емоційного інелекту. За даними досліджень И.Г.Кошлань, А.А. Реан и Я.Л. Коломинского можна побачити, що розвиток емоційної сфери дитини будуватиметься залежно від емоційності батьків [12]. І якщо батьками є психологічно не стабільні або зрілі особи, схильні до тривожності, депресії, та інших негативних проявів емоційної складової, або навпаки, не здатні відчувати та виражати емоції - все це також буде відображатися на підростаючій особистості та впливатиме на її подальше соціальне життя. Свого часу недооцінка емоціної сфери, чи то її ігнорування можуть призводити до соматизації витіснених переживань, накопичення негативних не відпрацьованих реакцїй в силу неможливості їх розпізнавання в момент комунікації, що призводить до погіршення стосунків як із собою та оточенням, і негативно впливає на якість життя в цілому. Щодо вивчення впливу негативного дитячого досвіду на тривожність, існують дослідження, які демонструєють даний звязок як серед дітей [3], так і серед дорослих [5].

Щодо способів подолання стресу, вони також можуть бути деструктивні та дезадаптивні, і проявлятимуться в різноманітних сферах життя. Наприклад, це може бути уникнення чи застрягання в проблемі, недовіра до людей або світу, що призводить до проблем в комуніації, соціального дистанціювання, відсутності гнучкості тощо. Проживання в дисфункціональній сім'ї, де тривала і повторюєма фрустрованість дитини у близькості, емоційному теплі, бузумовній любові, прийнятті і розумінні є нормою, може спряти прагненню до співзалежних стосунків в майбутньому, аби заново програвати дитячо - батьківський сценарій. Співзалежні стосунки в свою чергу є несамостійними, незрілими, інфантильними і задовільняють потребу в іншій людині, на якій відбувається фіксація, та відображають взаємодію не з повицій “дорослий- дорослий”, а з позиції “дитина-дорослий” [14]. Включення проблеми співзалежності в контексті вивчення негативного дитячого досвіду також базується на дослідженнях, які доводять, що саме досвід дитинства, такий як пережите насильство, співмешкання з алко чи нарко залежними членами родни, нехтування та неприйняття особистості дитини в майбутньому впливають на її відчуження від власного Я, формують хибне сприйняття себе та створюють умови до залежної поведінки, злиття, спрямованості на іншого, пригніченості, образливості, конформності тощо [7].

Відмітимо, що в межах вивчення впливу негативного дитячого досвіду на життя дорослої людини, було проведено 3 первинні опитування, завдяки яким було отримано статистичні дані щодо його інтенсивності та розподілу серед дорослого населення України [16], показано взаємозв'язок із особливостями батьківського ставлення та шкілдивість його наслідків [6], та доведено вплив негативних ранішніх спогадів на комунікативнну сферу [17]. таким чином наразі, продовжуємо рух у заданому напрямку.

Мета статті - простежити взаємозв'язок між травматичним дитячим досвідом та емоційним інтелектом, як здатності до емпатії, само мотивації, здатності до усвідомлення власної афективної сфери, керування нею залежно від життєвих обставин та розпізнавання емоцій інших; соціальної співзалежності в стосунках, як особливості міжособистісної взаємодії і адаптаційного процесу; та проявами тривожності, агресивності, фрустрації та ригідності, як проявами властивостей особистості та станів, що можуть перешкоджати адаптації. батьківський поведінка адаптація агресивність

Виклад основного матеріалу

У дослідженні прийняли участь 78 осіб, з яких 60% жінки та 40% чоловіки відповідно. Розподіл за віком: від 19 до 47 років. Усі проживають на території України, в міській місцевості.

Перші дані, які варто проаналізувати це взаємозв'язки між типами травматичного досвіду та частотою їх зустрічаємості. Як і в попередніх пілотажних дослідженнях, маємо ситуації, які не мали місця в житті опитаних, це: почуття нелюбові та зневаги з боку значущих дорослих (питання 7, АСЕ); випадки, коли в дитинстві не було чистого одягу або їжі (питання 9, АСЕ); ув'язнення члена родини (питання 15, АСЕ); використання ігнорування і мовчання в якості покарання (питання 19, АСЕ).

Щодо інших, маємо наступну картину. Щодо якісного огляду, найбільш яскраво виражені взаємозв'язки маємо між спогадами, пов'язаними із:

Нерівноправним ставленням батьків до власних дітей.

Опитані, які мають братів та сестер частіше стикались із фізичним покаранням, включаючи побиття до синців (0,527**);

2. Проживанням у дисфункціональній сім'ї та деструктивна поведінка оточення. Йдеться про випадки, де неповнолітня особа є регулярним свідком неприйнятного (жорстокого) ставлення до матері чи інших членів родини, а також свідком озброєних погроз (0,677**);

3. Проживанням в сім'ї з психічно хворою людиною та спробами самогубства серед членів родини (0,693**).

Як ми бачимо, дані епізоди життя мають найбільш значущі кореляції. Щодо розгалуженості типів дитячих травматичних спогадів та кількісного аналізу маємо наступну картину. Можемо поділити дані на 3 групи:

1. Неповнолітня особа має більше шансів винести травматичний досвід у сім'ї, де нормою є деструктивність та жорстокість поведінки. Як вже зазначалось, це озброєні погрози та насилля у щоденній взаємодії членів родини. Діти з таких сімей стикаються із загрозою нанесення фізичної шкоди між дорослими членами родини (0,677**), мають досвід насильницьких покарань (питання 19 про прив'язування та обмеження волі: 0,458*), проходять через знущання та цькування у школі (0,476*), та жінки (0, 399*) частіше і раніше за інших залучаються до сексуального життя (0,397*).

Проживання із особою із психічними розладами також йде пліч-о- пліч із спогадами про: спробами скоєння самогубства членами родини (0,693*), страхом фізичного покарання (0,476*), розлученням або окремим проживанням батьків (0,476*), образами та приниженням (0,476*).

В тих сім'ях, де члени родини не були близькі та не підтримували один одного діти мали ранній сексуальний досвід із особою, старшою за віком (0,397*). І до цього додаються спогади про зловживання батьками алкоголю чи наркотичних речовин (0,422*).

Тепер, пропоную розглянути, як саме дані спогади вплинули на поведінкову та афективну сфери психіки. За результатами опитувальника Самооцінки психічних станів, Айзенка [13]. Маємо наступну картину, представлену на Схемі 1:

Схема 1. Взаємозвязки між АСЕ та опитувальником

Самооцінки психічних станів (Айзенк) Як ми бачимо, особи, на чиїх очах відбувались регулярні сцени домашнього насильства не схильні до переживання сильної тривоги в дорослому житті. Можливо причиною став «імунітет», вироблений у дитинстві по відношенню до неприйнятної поведінки між близькими людьми.

Проте, дані результат є неочікуваним і дещо протистоїть гіпотезі. А от щодо фрустрації, то вона стоїть поруч із тривожністю (0,779**), хоча в даному випадку не має прямих взаємозв'язків із травматичними спогадами дитинства. Агресія, як стан або типова поведінка по відношенню до інших, схильність завдавати шкоду та в цілому ворожість має своє коріння в агресивному ставленні батьків, де мало місце часте «хапання, штовхання побиття до синців». В даному випадку агресивне ставлення батьків до дитини «відкриває двері» до агресивності у дорослому віці. Вплив матиме як генетична складова, так і середовище, в якому дитина зростала.

І останній стан, це ригідність, як відсутність гнучкості в ситуаціях, які могли б бути покращені, якби особа була більш пластичною в думках чи лінії поведінки. Випадки цькування та насильства у школі йдуть пліч-о-пліч із цією особливістю особистості, яка може заважати адаптації та змінювати стратегії реагування чи то поведінки у відповідь на аб'юзивні стосунки з однолітками.

Проте не просто визначити, що передує чому. Мова може йти про генетичну особливість роботи нервової системи, при її формуванні в пренатальний період, а також про соціально обумовлену життєвими обставинами та стилем виховання. Мабуть в нашому випадку є вірогідність сформованої ригідності в наслідок частого спостереження за деструктивною поведінкою та дисфукціональністю родини.

Тест емоційного інтелекту EQ Н. Холла також демонструє низку кореляцій між видами травматичного досвіду з дитинства та емоційною сферою, які варто розглянути, та визначити їх вплив на життя дорослої людини. Так, 3 шкали методики з 5 мають щонайменш одну кореляцію із опитувальником АСЕ.

Схема 2. Взаємозвязки між АСЕ та тестом емоційного інтелекту Н. Холла

Зокрема, шкала емоційної обізнаності має позитивну кореляцією із досвідом проживання з психічно хворою особою (0,426*). Можна припустити, що під час сезонних загострень психічного стану останньої , діти могли спостерігати більш виражений спектр афективних реакцій, тому в дорослому віці вони мають кращий досвід розпізнавання емоційного стану, як свого, так і оточуючих. Управління своїми емоціями, або емоційна пластичність та відхідливість, більш розвинена в осіб, які мають сиблінгів (0,431*). Знову ж таки, ранній досвід взаємодії з іншою людиною розвиває навички інтеракції в міжособистісних стосунках. Також, чим вище здатність до управління емоціями, ти нижчою буде тривожність особистості (-0, 592**). Проте, здатність до емпатії також буде низькою (-0, 403*). Емпатія, як здатність до співпереживання, розуміння почуттів та станів іншого має зворотні кореляції із відсутністю підтримки та близькості між членами родини (-0,407*) та з досвідом раннього статевого життя (-0,407*). Тобто з раннього дитинства дитина, яка була позбавлена опори, розуміння, відкритості, налагодженої комунікації, емоційної складової в стосунках із батьками (і між ними в тому числі) гірше за інших здатна до співчуття та співпереживання. Також, ця складова емоційного інтелекту є низькою в осіб, які вступали у статеві стосунки до 18 років з особами, старшими більш як на 5 років. Проте дана тенденція досить часто має на меті не стільки задоволення сексуальних потреб, скільки «пошук» турботливого дорослого, де секс виступає механізмом отримання теплих стосунків, які, за тих чи інших обставин, неможливо отримати від батьків. В межах самого опитувальника емоційного інтелекту також є взаємозв'язок між управлінням емоціями та тривожністю (- 0,593**) і емпатією (-0,403*); само мотивацією та фрустрованістю (-0,434*) і здатністю розпізнавати емоції інших (0,554**), де остання також суттєво спів залежна за емпатією (0,713*).

І остання методика, яка мала на меті показати рівень співзалежності у стосунках з іншими людьми, як не дивно, не дала якісних результатів у співставленні з пережитим негативним дитячим досвідом. Були виявлені вторинні зв'язки даної особливості міжособистісної взаємодії і адаптаційного процесу із рівнем тривожності (0,492*) та фрустрації (0,659*). Проте, в силу відсутності значущих зв'язків із травмуючим досвідом її не буде включено в основну батарею опитувальників в процесі дослідження чинників успішного подолання наслідків дитячої травматизації. Але при цьому дана методика буде використана в розробці тренінгової роботи, так як ми мали кореляції з тривожністю і фрустрацією, які, в свою чергу, мають відношення до тривожності та ситуацій неприйнятної поведінки по відношенню до матері або близьких родичів. Таким чином, можемо припустити що негативний дитячий досвід передбачає можливе збільшення рівня співзалежності в дорослих стосунках.

Висновки

Підсумовуючи результати ми маємо дані щодо взаємозв'язку між несприятливим дитячим досвідом та емоційним інтелектом, тривожністю, агресивністю, фрустрацією та ригідністю, як проявами властивостей особистості, а також явищем спів залежності в стосунках з іншими, що може має негативний вплив на адаптивність.

Було виявлено, які з дитячих негативних спогадів мають найбільш шкідливий вплив на ранній досвід, а саме це проживання в сім'ї, де частими є скандали, озброєні погрози та неприйнятна жорстока поведінка по відношенню до членів родини, а також коли в родині мешкає особа із психічним розладом. Були виявлені значущі взаємозв'язки між типами негативного дитячого досвіду в межах опитувальника АСЕ, та які із них пов'язані із проявами тривожності, агресивності та ригідності в дитячому та дорослому віці.

Це зокрема деструктивна поведінка в межах родини, часті фізичні покарання та цькування у школі. Щодо взаємовпливу на емоційну сферу, то можна переконатись у провідній ролі специфіки та устрою сімейного життя. Адже проживання з психічнохворою людиною впливає на більшу емоційну обізнаність; особи, що мають сиблінгів легше керують власними емоціями, та чим нижче рівень емпатії тим більш вірогідно, що сім'я не характеризується підтримуючими стосунками, і діти більш схильні до раннього статевого життя.

Стосовно спів залежної поведінки не було отримано жодних прямих доказів впливу дитячого негативного досвіду із наявного опитувальника на її формування, тому дане питання буде винесено на доопрацювання, а сама методика не буде включена в основне дослідження. Отримані результати довели цінність включення методів дослідження психічних станів та емоційного інтелекту в подальшу наукову роботу, а також більш вузько орієнтованого вивчення впливу дитячо- батьківських стосунків на самоприйняття, копінг стратегії в осіб, що зростали в деструктивних сімейних системах.

Література

1. Bellazaire A. (2018). Preventing and Mitigating the Effects of Adverse Childhood Experiences. National Conference of State Legislatures, NCSL, p18. ISBN 978-1-58024-959-1

2. Elmore A.L. Crouch E. (2020). The Association of Adverse Childhood Experiences With Anxiety and Depression for Children and Youth, 8 to 17 Years of Age. The Official Journal of the Academic Pediatric Association. Vol. 20, Issue 5. P.600-608.

3. Felitti V. J., Anda R.F., Nordenberg D., Williamson D.F., Spitz A.M., Edwards V., Koss M.P., Marks J.S. (1998). Relationship of Childhood Abuse and Household Dysfunction to Many of the Leading Causes of Death in Adults. The Adverse Childhood Experiences (ACE) Study // American Journal of Preventive Medicine, Vol.14.P.245-258.

4. Larkin H., Records J. (2006). Adverse Childhood Experiences: Overview, Response Strategies and Integral Theory Perspective. Journal of Integral Theory and Practice, Vol. 2, Issue 3., Р. 1-25.

5. Lahdepuro A., SavolainenK., Lahti-Pulkkinen M., Eriksson J.G., Lahti J., Tuovinen S.,

6. Kajantie E., Pesonen A-K., Heinonen K., Raikkonen K. (2019). The Impact of Early Life Stress on Anxiety Symptoms in Late Adulthood. Scientific reports, 9:4395

7. Tselikova Yu.O. (2020). The importance of parental attitude in negative childhood experience. Socialization & Human Development: International Scientific Journal. Volume 2. №2 / Kyiv Taras Shevchenko National University, University of Szczecin (Poland), Ukrainian Association of Educational and Developmental Psychology (Ukraine) - Szczecin, Kyiv, 2020. p.143.P 135-143

8. Артемцева Н. Г. Феномен созависимости: общее, типологическое, индивидуально. - М.: «Институт психологии РАН», 2017. - 227 с.

9. Ильин Е.И. Эмоции и чувства / Е.И. Ильин // Методика Н. Холла оценки «эмоционального интеллекта» (опросник EQ) / СПб.: Питер, 2001. - 752с.

10. Кочарян А. С. Психометрическая оценка методики диагностики зависимости Б. Уайнхолда / А. С. Кочарян, Е. В. Фролова, Н. А. Смахтина // Вісник Харківського національного університету. Серія психологія. - 2006. - № 718. - С. 47-51.

11. Наказава Д.Дж. Осколки детских травм / перевод с англ, Т.И. Порошина. - ООО «Издательство «Э», 2018. - 336c.

12. Мілютіна К.Л. Модель емпіричного дослідження наслідків дитячого досвіду у дорослому житті // Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Запорізького національного університету та Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Н.Ф. Шевченко, М.Г. Ткалич. - Запоріжжя: ЗНУ, 2018. № 2 (14). С.78-83.

13. Синь Чж. Семейный контекст исследования эмоциональной зрелости личности: теоретико-методологический анализ. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, 2015. - c. 232-237.

14. Сонин В.А. Психодиагностическое познание профессиональной деятельности / В.А. Сонин // Методика самооценки эмоциональных состояний (Уэссман А., Рикс Д.) / Спб.: Речь, 2004. - 408с.

15. Уайнхолд Б. Освобождение от созависимости / Б.Уайнхолд, Дж.Уайнхолд / Перевод с англ. А.Г. Чеславской. - М.: Независимая фирма “Класс”, 2002. - 224 с.

16. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, иследования и применение) - СПб. : Питер Ком., 1999. - 608 с.

17. Целікова Ю.О. Ступінь прояву та види негативного дитячого досвіду серед дорослого населення України / Ю.О. Целікова // Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Запорізького національного університету та Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Н.Ф. Шевченко, М.Г. Ткалич. - Запоріжжя: ЗНУ, 2019. - № 1 (15) / 2019. - С.141-146.

18. Целікова Ю.О. Вплив негативного дитячого досвіду на формування комунікативної толерантності / Ю.О. Целікова // Науковий журнал з соціології та психології, Причоморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій, Habitus (Габітус). - Одеса: «Гельветика», 2020. Випуск 18, Т.2. - C.125-129

References

1. Bellazaire A. (2018). Preventing and Mitigating the Effects of Adverse Childhood Experiences. National Conference of State Legislatures, NCSL, pp. 18. ISBN 978-1-58024-959-1

2. Elmore A.L. Crouch E. (2020). The Association of Adverse Childhood Experiences With Anxiety and Depression for Children and Youth, 8 to 17 Years of Age. The Official Journal of the Academic Pediatric Association. Vol. 20, Issue 5, pp. 600-608.

3. Felitti V. J., Anda R.F., Nordenberg D., Williamson D.F., Spitz A.M., Edwards V., Koss

4. M.P., Marks J.S. (1998). Relationship of Childhood Abuse and Household Dysfunction to Many of the Leading Causes of Death in Adults. The Adverse Childhood Experiences (ACE) Study // American Journal of Preventive Medicine, 1998, Vol.14, pp. 245-258.

5. Larkin H., Records J. (2006). Adverse Childhood Experiences: Overview, Response Strategies and Integral Theory Perspective. Journal of Integral Theory and Practice, Vol. 2, Issue 3., pp. 1-25.

6. Lahdepuro A., Savolainen K., Lahti-Pulkkinen M., Eriksson J.G., Lahti J., Tuovinen S.,

7. Kajantie E., Pesonen A-K., Heinonen K., Raikkonen K. (2019). The Impact of Early Life Stress on Anxiety Symptoms in Late Adulthood. Scientific reports, Vol. 9, 4395.

8. Tselikova Yu.O. (2020). The importance of parental attitude in negative childhood experience. Socialization & Human Development: International Scientific Journal. Volume 2. №2/ Kyiv Taras Shevchenko National University, University of Szczecin (Poland), Ukrainian Association of Educational and Developmental Psychology (Ukraine) - Szczecin, Kyiv, 2020. pp. 135-143.

9. Artemtseva N. G. (2017). Fenomen sozavisimosti: obshcheye, tipologicheskoye, individual'no [The phenomenon of codependency: general, typological, individual]. M.: «Institut psikhologii RAN» [in Russian].

10. Yl'yn E.Y. (2001). Emotsyy y chuvstva [Emotions and feelings]. Metodika N. Kholla otsenki «emotsional'nogo intellekta» (oprosnik EQ) - N. Hall's method of assessing "emotional intelligence" (EQ questionnaire). SPb.: Pyter [in Russian].

11. Kocharyan A.S., Smakhtina N.A., Frolova E.V. (2006). Psykhometrycheskaya otsenka metodyky dyahnostyky zavysymosty B. Uaynkholda [Psychometric assessment of B. Winehold's addiction diagnosis method]. Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho universytetu. - Bulletin of Kharkiv National University. Seriya psykholohiya - , 718,47-51 [in Russian].

12. Nakazawa D.J. (2018). Oskolki detskikh travm [Shards of childhood trauma]. (T.Poroshina, trans). OOO «Izdatel'stvo «E» [in Russian].

13. Milyutina K.L. (2018). Model' empirychnoho doslidzhennya naslidkiv dytyachoho dosvidu u doroslomu zhytti [An empirical study of the consequences of children's experience in adult life]. S.D. Maksymenka, N.F. Shevchenko, M.H. Tkalych (Eds.), Problemy suchasnoyi psykholohiyi: zbirnyk naukovykh prats' Zaporiz'koho natsional'noho universytetu ta Instytutu psykholohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny - Problems of modern psychology: a collection of scientific works of Zaporizhia National University and the Institute of Psychology named after GSKostyukNAPS of Ukraine, 2 (14), (pp. 78-83). Zaporizhzhya: ZNU [in Ukrainian].

14. Syn'.Ch (2015). Semeynyy kontekst yssledovanyya dmotsyonal'noy zrelosty lychnosty: teoretyko-metodolohycheskyy analyz [The family context of research into the emotional maturity of an individual: theoretical and methodological analysis]. Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni H.S. Skovorody - Bulletin of Kharkiv National Pedagogical

15. University of H.S. Skovoroda, c. 232-237.

16. Sonyn V.A. (2004). Psykhodyahnostycheskoe poznanye professyonal'noy deyatel'nosty [Psychodiagnostic knowledge of professional activity]. Metodika samootsenki emotsional'nykh sostoyaniy (Uessman A., Riks D.) - Self-assessment of emotional states (Wessman A., Ricks D.). Spb.: Rech' [in Russian].

17. Uaynkhold B. & Uaynkhold Dzh. (2002). Osvobozhdenye ot sozavysymosty [Liberation from codependency]. (A.H. Cheslavskoy trans.). M.: Nezavysymaya fyrma “Klass” [in Russian].

18. Kh'ell L., Zyhler D. (1999). Teoryy lychnosty (Osnovnye polozhenyya, ysledovanyya y prymenenye) [Personality Theories (Fundamentals, Research and Application)]. SPb. : Pyter Kom [in Russian].

19. Tselikova YU.O. (2019). Stupin' proyavu ta vydy nehatyvnoho dytyachoho dosvidu sered dorosloho naselennya Ukrayiny [The degree of manifestation and types of negative childhood experience among the adult population of Ukraine]. S.D. Maksymenka, N.F. Shevchenko, M.H. Tkalych (Eds.), Problemy suchasnoyi psykholohiyi: zbirnyk naukovykh prats' Zaporiz'koho natsional'noho universytetu ta Instytutu psykholohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny - Problems of modern psychology: a collection of scientific works of Zaporizhia National University and the Institute of Psychology named after GS Kostyuk NAPS of Ukraine. 1 (15), (pp. 141-146). Zaporizhzhya: ZNU [in Ukrainian].

20. Tselikova YU.O. (2020). Vplyv nehatyvnoho dytyachoho dosvidu na formuvannya komunikatyvnoyi tolerantnosti [The impact of negative childhood experience on the formation of communicative tolerance]. Naukovyy zhurnal z sotsiolohiyi ta psykholohiyi, Prychomors'kyy naukovo-doslidnyy instytut ekonomiky ta innovatsiy, Habitus (Habitus) - Scientific Journal of Sociology and Psychology, Black Sea Research Institute of Economics and Innovation, Habitus. 18, (2), (pp..125-129). Odesa: vydavnychyy dim «Hel'vetyka»[in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru