Основні наукові підходи щодо проблеми формування уявлень старшого дошкільника

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мукачівський державний університет

Кафедра теорії та методики дошкільної освіти

Спеціальність 012 Дошкільна освіта

Спеціальність 016 «Спеціальна освіта»

Основні наукові підходи щодо проблеми формування уявлень старшого дошкільника

Чекан О.І., к.п.н., доцент

Добра К.Ю., магістр

Дочинець Г.Д., бакалавр

Анотація

У публікації висвітлено основні наукові підходи щодо проблеми формування уявлень старшого дошкільника. Подано аналіз останніх досліджень та публікацій щодо обраної теми публікації. Обґрунтовано поняття «уявлення дитини старшого дошкільного віку». Продемонстровано класифікацію уявлень за різними критеріями. Висвітлено порівняльний аналіз особливостей формування уявлень у дітей старшого дошкільного віку. Подано висновки і перспективи подальших досліджень.

Ключові слова: уявлення, старший дошкільний вік, підходи.

Annotation

The publication highlights the main scientific approaches to the problem of forming ideas of senior preschoolers. An analysis of recent research and publications on the chosen topic of the publication is presented. The concept of "representation of a child of older preschool age" is substantiated. The classification of representations by different criteria is demonstrated. The comparative analysis of features of formation of representations at children of preschool age is covered. Conclusions and prospects for further research are presented.

Key words: ideas, senior preschool age, approaches.

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Одним із найважливіших завдань освітнього процесу на даному віковому етапі є забезпечення закладом дошкільної освіти всебічного розвитку дитини дошкільного віку, що передусім полягає у формуванні конкретних, адекватних дійсності уявлень про світ та активізації пізнавальної діяльності.

З позиції сучасного системного підходу в психології та психофізіології (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.) уявлення розглядаються як продукт рефлекторної роботи мозку, як відображення предметів і явищ об'єктивного світу, як суб'єктивні образи, що виникають у процесі сприймання і за потребою своєчасно відтворюються. Уявлення, зберігаючи конкретні, чуттєві, наочні образи предметів, близькі до відчуттів і сприймань. Але в той же час вони є узагальненням багатьох вражень про предмети, певною мірою узагальнюють чуттєві образи і цим наближаються до понять.

На значну роль зору в процесі формування уявлень вказують в своїх роботах Л.П. Григорьєва, А.І. Зотов, Г.Й. Каплан, Л.С. Моргуліс, Л.А. Новікова та ін., зокрема, вказується на те, що про колір, форму, величину предметів, їх взаєморозташування і відстань між ними людина дізнається перш за все за допомогою зору.

Мета публікації - розкрити основні наукові підходи щодо проблеми формування уявлень старшого дошкільника.

Під уявленнями розуміють відтворені образи предметів і явищ, накопичених в минулому досвіді в процесі полісенсорного сприймання дійсності. Дана точка зору викладена в роботах В.В. Давидова, О.B. Запорожця, Б.Ф. Ломова та ін., в яких уявлення визначаються як образи, що відбилися в пам'яті внаслідок попереднього сприймання предметного світу і виникають після його впливу на різні аналізатори.

Петровський A.B., Ярошевський М.Г. та інші автори розглядають уявлення як «образ предметів», сцен і подій, що виникають на основі пригадування або продуктивного уявлення [7, с. 242].

У вітчизняній і зарубіжній психолого-педагогічній літературі окремим питанням формування уявлень присвячено теоретичні роботи та експериментальні дослідженнях наступних учених: Б.Г. Ананьєва, А.І. Великороднова, Л.А. Венгера, Л.В. Занкова, Б.Ф. Ломова, B.C. Мухіної, А.В. Петровського, Ф.І. Фрадкіна та ін.). Аналіз робіт цих та інших дослідників дозволив виділити важливі для нашого дослідження положення викладені в даному розділі.

У світлі вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність фізіологічною основою уявлень є оновлення в корі головного мозку слідів, що збереглися від дій попередніх подразників. В основі уявлень лежать ті ж самі тимчасові зв'язки, котрі виникають в корі великих півкуль головного мозку при взаємодії організму людини і середовища. Уявлення - це сліди сприймань і відчуттів. Отож, чим більша кількість різних зв'язків буде відображена в процесі сприймання предмету, тим повнішими і змістовнішими будуть уявлення дитини про цей предмет.

Даний підхід визначення фізіологічної основи уявлень був підтриманий і Ф.І. Фрадкіною, яка в своїх роботах зазначає, що уявлення - це «сліди, що залишилися в корі великих півкуль мозку від збудження, яке було раніше. Під впливом подразника старі нервові зв'язки в корі головного мозку пожвавлюються, і таким чином виникає образ» [10, с. 208].

В психологічній літературі сенсорний образ визначається як «суб'єктивний феномен, що виник в результаті предметно-практичної, сенсорно-перцептивної, розумової діяльності, що є інтегральним віддзеркаленням дійсності, в якому одночасно представлені основні перцептивні категорії (простір, рух, форма, фактура та ін.)».

Відзначимо в цьому визначенні важливі для нашого дослідження моменти: віднесення образу до розряду суб'єктивних феноменів; його діяльнісне походження; визначеність у ньому перцептивних категорій.

У сучасній психології і педагогіці (Ю.Н. Карандишев, Ф.І. Фрадкіна та ін.) здійсненні класифікації уявлень за різними критеріями: уявлення пам'яті та уявлення уяви; за видами аналізаторів (зорові, слухові, дотикові, нюхові та ін.); за змістом уявлень (математичні, географічні, природничі, технічні, музичні тощо); за ступенем узагальненості уявлень (часткові, схематичні, типові); за способом уявлень (уявлення дією, іконічні уявлення, символічні уявлення). Дана класифікація, на наш погляд, є умовною, оскільки автори керувались якоюсь однією ознакою предмету, хоча їм властиві й інші ознаки.

Предметні образи-уявлення є чуттєвою основою практично всієї психічної діяльності людини. Велике значення надається образам -уявленням при дослідженні процесів пам'яті, в яких їх розглядають або як вид, форму, код, тип пам'яті, або як основу пам'яті в широкому сенсі цього слова (П.П. Блонський, Л.C. Виготський, О.Р. Лурія та ін.). Збереження, повнота і адекватність образів -уявлень необхідні й для повноцінного процесу сприймання (О.Л. Венгер). Уявлення, що виникли в процесі будь-якої з основних форм діяльності (гра, навчання, праця), потім включаються у внутрішню структуру самої діяльності, доповнюючи її первинний характер та сприяючи формуванню готовності до нової діяльності (Е.І. Ігнатьєв, Г.О. Люблінська та ін.). Також тісно взаємопов'язані образи-уявлення із мовленнєвими процесами (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, О.Р. Лурія, Г.О. Люблінська та ін.).

У своїх роботах Ю.М. Карандишев представив вікову динаміку розвитку уявлень у вигляді періодизації, що була заснована на періодизації Д.Б. Ельконіна. Вона мала вигляд поділу на епохи егоцентризму і позиційності, етапи суб'єктної та об'єктної орієнтації, фази конкретності і формальності, стадії реактивності й активності. Розглядаючи розвиток уявлень у дітей, автор акцентує увагу на структурі уявлень, яка змінюється від віку до віку, від стадії до стадії. Цю вікову структуру уявлень, спосіб презентації світу дитині, обумовлену рівнем її розвитку, Ю.М. Карандишев пропонує інтерпретувати як «вікове новоутворення» [4, с. 11] і робить важливий для нашого дослідження висновок: «знаючи, як «сконструйовані» уявлення дітей певного віку, можна заздалегідь прогнозувати характер їх уявлень в будь -якій предметній діяльності» [4, с. 6].

Відповідно до теоретичних результатів досліджень відомого сучасного психолога Є.П. Синьової, в психології при розгляді поняття «уявлення» існують різні думки. Частина науковців, виводячи на перший план суб'єктивність уявлень, залишають на другому місці їх матеріальну основу та зв'язок із дійсністю. У результаті - уявлення визначаються не як образи реальних об'єктів, а як їх знаки, символи, ієрогліфи. Так, дійсно, уявлення, будучи пов'язаними з відчуттями та мисленням, мають суб'єктивний характер, а це - внутрішньо заперечливий психічний процес. У свою ч ергу, представники ідеалістичної психології стверджують, що уявлення відображають нематеріальний, об'єктивний світ - ідеї, що виникають у свідомості людини, а це у свою чергу призводить до відмови від можливості пізнавати зовнішній світ. Це - знакові теорії відображення.

Багатьма експериментальними дослідженнями доведена принципова можливість пізнання дітьми предметів і явищ навколишньої дійсності та створення в них повноцінних уявлень про неї. Завдяки взаємодії аналізаторів і розвитку вищих форм пізнавальної діяльності цілком можливо формувати складні синтетичні образи довкілля, правильно відображати предмети і явища навколишньої дійсності (О.Г. Литвак, М.І. Земцова, Н.І. Малюхова та ін.). педагогічний пізнавальний уявлення дошкільник зоровий недостатність

Зокрема, Н.І. Малюхова вказує на те, що не дивлячись на відсутність повноцінного зорового сприймання у дітей та інтелектуальною недостатністю можливий розвиток уявлень тому, що останні формуються на основі взаємодії різних аналізаторів [5].

Взаємозв'язок органів відчуття та пізнання, а також заміщення одних функцій іншими відмічав І.М. Сеченов. «Процес пізнання у сліпого і зрячого, писав він, в основному протікає однаково, лише шляхи сприймання в них різні: рука, обмацуючи зовнішні предмети, дає сліпому все, що дає нам око, за виключенням кольорів предметів й відчуттів далі за межами довжини руки» [8, с. 410].

У формуванні уявлень і знань людини І.М. Сеченов надавав великого значення дотику. У своїх роботах «Рефлекси головного мозку» і «Елементи думки» він дав опис процесів формування понять і уявлень про навколишній світ, підкреслюючи, що чуттєвий образ не є простою сумою подразнень. Для побудови чуттєвого образу необхідний повторний вплив зовнішнього світу на органи сприймання [8, с. 215].

У дітей дошкільного віку інтенсивно розвиваються значні можливості психічного і фізичного розвитку. У них нормально функціонують коркові замикаючі механізми, за допомогою яких, спираючись на дотиковий, слуховий, руховий та інші аналізатори, утворюються складні слухо-дотиково-рухові функціональні системи зв'язків. Ці системи є фізіологічною основою розвитку вищих форм пізнавальної діяльності: аналізуючого спостереження, мислення, мовлення, логічної пам'яті, що відіграють важливу роль у процесах компенсації.

Згідно вчення І.М. Сеченова та І.П. Павлова про взаємодію аналізаторів, можна говорити про те, що розвиток уявлень у дітей про навколишній світ може відбуватися на основі комплексного використання залишкового зору, кінестетичного й слухового сприймання, які заміщують недостатність зорового сприймання предметів, процесів і явищ дійсності. Завдяки такому заміщенню можна перебороти ушкодження, викликані частковою втратою зору. Однак для того, щоб подолати та запобігти труднощів у розвитку уявлень про навколишній світ у дітей дошкільного віку, необхідним є активне педагогічне втручання в процес їх пізнавальної діяльності. Педагогічний вплив має бути спрямований на спеціальну організацію сприймання дійсності, на розвиток аналітичного спостереження, відтворюючої уяви у дітей, що дозволить їм у процесі навчальної діяльності спиратися на сформовані образи, які будуть зберігатися в пам'яті, на мовленнєвий досвід, що забезпечить вербалізацію уявлень про предмети і явища дійсності й впливатиме на весь хід психічного розвитку дитини.

У психолого-педагогічній літературі питанню формування у дітей уявлень присвячено багато теоретичних робіт і експериментальних досліджень (Б.Г. Ананьєв, А.І. Великороднова, Л.В. Занков, Б.І. Ігнатьєв, Б.М. Теплов, Ф.M. Шемякін та ін.). В них стверджується, що уявлення не можуть розглядатися як щось назавжди дане. Ясні й чіткі уявлення виникають не миттєво, у завершеному вигляді, а формуються, поступово вдосконалюючись і змінюючись під впливом все нових і нових цілеспрямованих сприймань.

Дослідження Т.Д. Каменщук, яка вивчала особливості формування просторових уявлень як складової психічної діяльності дітей в розвитку вказується про те, що формування уявлень - процес складний і вимагає активного спеціально спрямованого втручання дорослого, який повинен створити умови для його найбільшої ефективності. Разом з тим науковець зазначає фактори, від яких залежить даний рівень розвитку та чутливості аналізаторних систем організму дитини, навколишнє лінгвістичне середовище, рівень реалізації провідної діяльності (предметної, ігрової), а також, як зазначалося вище, від професіоналізму педагога, який використовує закономірності розвитку просторових уявлень в процесі виховання та навчання [3, с. 343].

Визначаючи вікові етапи формування пізнавальної активності, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, О.Г. Люблінська та ін. консатували, що найбільш сенситивним періодом для її розвитку є старший дошкільний вік.

За Л.С. Виготським, розвиток пізнавальної діяльності дітей відбувається за загальними законами формування психіки дітей. На той факт, що стан розвитку уявлень про форму та величину предметів у дітей обумовлений станом зору, вказує Л.І. Плаксіна. Дослідження науковця [6], спрямоване на вивчення особливостей уявлень про форму та величину предметів у дітей показало, що на п'ятому році життя у них ще не сформовані дії диференціації, ідентифікації та співвіднесення форми сенсорних еталонів (геометричних фігур) із формою реальних предметів та їх зображень. Крім того, автор вказує на те, що тактильно-зоровий спосіб виділення та аналізу форми, на відміну від зорового, дає можливість даній категорії дітей успішніше аналізувати форму та величину предметів. Це вказує на необхідність активного включення в процесі зорового сприймання інших видів сприймання: тактильно-рухових, зорово- рухових тощо. При цьому дітей необхідно вчити способам обстеження, порівняння, аналізу, співвіднесення та класифікації форми та величини предметів, як їх основних ознак.

У дослідженнях І.М. Гудим [2] здійснено порівняльний аналіз особливостей формування уявлень у дітей дошкільного віку. Автор вказує на те, що у молодшому дошкільному віці дитина виконує завдання, пов'язане з обстеженням предмету, тільки при безпосередньому керівництві даним процесом з боку дорослого. Процес сприймання у дитини у цьому віці

І.М. Гудим характеризує як емоційне та активне, що проявляється у прагеннні дітей потримати предмет у руках, але в той же час вони не здатні самостійно виділяти і називати його ознаки.

У розвитку сприймання дітей старшого дошкільного віку значну роль починає відігравати мислення: діти упізнаючи предмети, порівнюють їх, спираючись на власний життєвий досвід, вчаться встановлювати причинно - наслідкові зв'язки між предметами і явищами. Як зазначає І.М. Гудим, діти старшого дошкільного віку починають самостійно використовувати дослідницькі дії для виділення якостей, властивостей предметів і матеріалів у власній діяльності. Таким чином, робота з ознайомлення з навколишнім світом вимагає від педагога посиленого педагогічного керівництва процесом сприймання дитини, а також спеціальної організації процесу спостереження при самостійному сприйманні дітьми предметів та явищ для виділення доступних їх розумінню суттєвих ознак.

Для збереження уявлень дітей дошкільного віку велике значення має повторне сприймання і відтворення образів пам'яті в діяльності (Л.І. Солнцева). Труднощі та обмеження, що виникають під час вторинного сприймання об'єктів, впливають і на збереженість їх уявлень. За відсутності підкріплень (повторних сприймань) образи пам'яті слабшають, стають фрагментарними і погано диференціюються. Відбувається порушення уявлень про образ майже до повної втрати відповідності образу оригіналу [9].

Галактіоновою Г.М. була розроблена комплексна програма дій, спрямованих на створення умов для формування предметних образів, активізації пізнавальної діяльності у старших дошкільників. В її основу автор поклала спільну роботу батьків та вихователів. Основною формою розвивальної роботи є комбіновані заняття із формування уявлень про навколишній світ з елементами зображувальної діяльності, які проводить вихователь спільно з батьками, що дає можливість використовувати в різних взаємодіях багато цікавих та дієвих прийомів навчання дітей. Оскільки зображувальна діяльність є дуже важливим і привабливим видом занять для дітей дошкільного віку, що сприяє відображенню навколишньої дійсності та розвитку психічної сфери в цілому, то на таких заняттях, за твердженням Г. М. Галактіонової, можна сприяти виправленню недоліків у розвитку предметних образів дітей. Розвиткове навчання включає наступні напрямки роботи: підготовча робота до формування у старших дошкільників предметних образів і відображення їх в зображувальній діяльності; навчання дитини полісенсорним способам обстеження предметів; уточнення та розширення уявлень дошкільників про зовнішні властивості та якості предметів у процесі формування предметних зображень; розвиток здібностей дітей оперувати предметними образами, наочними уявленнями про предмети та їх відношення [1, с. 75-76].

Аналіз результатів досліджень провідних вітчизняних науковців у галузі педагогіки (І.М. Гудим, І.О. Сасіна, Т.П. Свиридюк, С.В. Федоренко та ін.) дозволив визначити основні труднощі формування уявлень про навколишній світ у дошкільників: знаходження необхідної інформації, виділення суттєвого; здійснення операцій порівняння, узагальнення, встановлення причинно - наслідкових зв'язків, оперування поняттями, судженнями; відтворенння інформації з власного досвіду; складність застосування знань у нестандартних ситуаціях; здійснення самоконтролю та самооцінки в процесі виконання завдань, що виявляється у некритичності до помилок сприймання зорових образів (образ сприймається без співвідношення з реальним предметом в об'єктивній дійсності).

Специфічні причини труднощів засвоєння знань, умінь і навичок є фізіологічно обумовлені та пов'язані з недостатністю використання компенсаторних механізмів, що виявляються в ненапрацьованості гнучкої взаємодії аналізаторних систем та в несформованості здатності переносити образ з однієї модальності в іншу.

Проведене дослідне формування уявлень у дошкільників зумовлює доцільність подальших досліджень шляхів та засобів формування уявлень про об'єкти та явища неживої природи на різних вікових етапах, їх включення до змісту навчальної роботи, науково-методичного та дидактичного забезпечення формування уявлень у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Список використаних джерел

1. Галактионова Г.М. Взаимосвязь в роботе специалистов по формированию предметных образов у дошкольников с нарушениями зрения / Г.М. Галактионова / Специальное образование: традиции и инновации: материалы Междунар. науч.-практ. конф., г. Минск, 10-11 апреля 2008 г. / ред. кол. Н.Н. Баль и др.; отв. ред. С.Е. Гайдукевич. - Минск, 2008. - С. 74-86.

2. Гудим І.М. Розвиток пізнавальної активності дошкільників в процесі формування уявлень про навколишній світ / І.М. Гудим // Соціально-психологічні проблеми педагогіки: зб. наук. пр. - Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. - Вип. 4(12). - 390 с.

3. Каменщук Т.Д. Особливості формування просторових уявлень як однієї із складової психічної діяльності дітей у розвитку / Т.Д. Каменщук // Актуальні питання сучасної освіти (педагогічні науки): зб. наук. пр. / за ред. В.М. Синьова, О.В. Гаврилова. - Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2012. - Вип. III. - С. 332-344.

4. Карандашев Ю.Н. Развитие представлений у детей: учебн. пособие / Ю.Н. Карандашев. - Минск: Минский педагогический институт, 1987. - 89 с.

5. Малюхова Н.І. Особливості конкретизації уявлень учнів про оточуючий світ (на основі їх предметно-практичної діяльності): автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.03 "Педагогіка" / Н.І. Малюхова; Інститут дефектології АПН України. - Київ, 1999. - 18 с.

6. Плаксина Л.И. Развитие представлений о форме и величине предметов у детей среднего дошкольного возраста при амблиопии и косоглазии / Л.И. Плаксина. - Москва: Информационный центр, 1978. - 25 с.

7. Психология: словарь / В.В. Абраменкова и др.; сост. Л.А. Карпенко; ред.: А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. - 2-е изд., испр. и доп. - Москва: Политиздат, 1990. - 494 с.

8. Сеченов И.М. О предметном мышлении с физиологических позиций [Електронний ресурс] / И.М. Сеченов.

9. Солнцева Л.И. Снижение результативности умственной деятельности и школьного обучения среди детей с нарушениями зрения / Л.И. Солнцева // Дефектология: науч.-метод. жур. - 2000. - №1. - С. 27-33.

10. Фрадкина Ф.И. Память и представления. в кн.: Общая психология: учеб. пособие для студентов пед. институтов / Ф.И. Фрадкина; под ред. В. Богославского и др. - Москва: Просвещение, 1973.

Размещено на allbest.ru