Класифікація психодіагностичних методик дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний науково-дослідний інститут МВС України

науково-дослідна лабораторія психологічного забезпечення

КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ ПІСЛЯ ЇХ ПЕРЕБУВАННЯ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

П'янківська Людмила Володимирівна кандидат

психологічних наук, старший науковий співробітник

Бойко-Бузиль Юлія Юріївна доктор психологічних

наук, доцент, заступник завідувача

Анотація

У статті подано результати здійсненого теоретичного аналізу актуальних психодіагностичних методик дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях. Наголошено, що не зважаючи на те, що розробку та українськомовну адаптацію зарубіжних психодіагностичних методик дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях визнано однією з актуальних проблем психології, досі не здійснювалася класифікація зазначеного психодіагностичного інструментарію. психодіагностичний психоемоційний екстремальний поліція

В статті представлено об'єднаний у п'ять груп психодіагностичний інструментарій, що пов'язаний з вимірюванням показників психоемоційного стану особистості поліцейського, який перебував в екстремальних ситуаціях. До першої групи віднесено методики, спрямовані на вимірювання безпосередньо психоемоційного стану особистості працівника поліції. До другої групи методик зараховано методики, що спрямовані на дослідження характерологічних особливостей особистості працівника поліції, у складі яких психоемоційний стан вивчається як окрема шкала. До третьої групи психодіагностичних методик включено методики, які вивчають психоемоційний стан поліцейського після перебування в екстремальних ситуаціях, як складову або ознаку інших психічних явищ. Четверту групу складають проективні методики дослідження особистості працівника поліції. До п'ятої групи відведено експрес-методики досліджень психоемоційних станів особистості працівника поліції, що сприяють швидкому встановленню наявних станів. Окрім того, наведено конкретні приклади та коротко описано зміст методик, які представляють ту чи іншу класифікаційну групу.

Підкреслено, що для установлення наявного психоемоційного стану особистості працівника поліції після перебування в екстремальних ситуаціях необхідним є ефективно підібраний психодіагностичний інструментарій, який сприяє вчасному визначенню стану поліцейського, підбору дієвих психопрофілактичних та психокорекційних заходів, а також допомагає відстежувати його стан у динаміці у процесі психологічного супроводу службової діяльності.

Ключові слова: психоемоційний стан, психодіагностичні методики, класифікація, екстремальні ситуації, працівник поліції.

Annotation

Piankivska Liudmyla Volodimirivna PhD of Psychological Sciences, senior researcher of the State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine

Boiko-Buzyl Yuliia Yurievna Doctor of Psychological Sciences, Associate Professor, Deputy of the Laboratory Psychological Support Manager, State Research Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine

CLASSIFICATION OF PSYCHODIAGNOSTIC METHODS FOR RESEARCHING THE PSYCHO-EMOTIONAL STATE OF POLICE OFFICERS AFTER THEIR STAY IN EXTREME SITUATIONS

The article presents the results of a theoretical analysis of current psychodiagnostic methods for studying the psycho-emotional state of police officers after their stay in extreme situations. It is noted that despite the fact that the development and Ukrainian-language adaptation of foreign psychodiagnostic methods for studying the psychoemotional state of police officers after their stay in extreme situations is recognized as one of the urgent problems of psychology, the classification of the indicated psychodiagnostic tools has not yet been carried out.

The article presents a psychodiagnostic toolkit combined into five groups, related to the measurement of indicators of the psycho-emotional state of the personality of a policeman who was in extreme situations. The first group includes methods aimed at directly measuring the psycho-emotional state of the personality of a police officer. The second group of methods includes methods aimed at studying the characterological features of the personality of a police officer, in which the psycho-emotional state is studied as a separate scale. The third group of psychodiagnostic methods includes methods that study the psycho-emotional state of a police officer after being in extreme situations, as a component or sign of other mental phenomena. The fourth group consists of projective methods for studying the personality of a police officer. The fifth group includes express methods for studying the psycho-emotional states of the personality of a police officer, which contribute to the rapid establishment of existing states. In addition, specific examples are given and the content of the methods representing a particular classification group is briefly described.

It is emphasized that in order to establish the existing psycho-emotional state of the personality of a police officer after being in extreme situations, an effectively selected psychodiagnostic toolkit is needed, which contributes to the timely determination of the state of the policeman, the selection of effective psychoprophylactic and psycho-corrective measures, and also helps to monitor his condition in dynamics during the psychological support of activities.

Keywords: psychoemotional state, psychodiagnostic methods, classification, extreme situations, police officer.

Постановка проблеми

Соціально-економічні зміни, реформування правоохоронної системи, виконання службової діяльності в умовах пандемії COVID-19, російсько-української війни, нищівної окупації мирних міст нашої держави, не лише впливають, але і обумовлюють зміни психоемоційного стану працівників сектору безпеки України, зокрема поліцейських, які виконують функції з дотримання публічного порядку та безпеки громадян. Відтак, затребуваним є перегляд вимог щодо якісного діагностування та належного підтримання стану здоров'я працівників поліції, особливо в екстремальних ситуаціях, пов'язаних із загибеллю, пораненням, травмуванням людей.

Формування готовності працівників поліції до екстремальних умов службової діяльності та за необхідності подальше надання психологічної допомоги поліцейським після їх перебування в екстремальних ситуаціях обов'язково передбачає якісне психологічне вивчення їх особистості, яке базується на комплексі психодіагностичних методик, серед яких чинне місце посідають методики дослідження психоемоційного стану особистості як цілісної характеристики психічної діяльності за окремий період часу, що показує протікання психічних процесів залежно від відображення предметів та явищ діяльності, попередніх станів психічних особливостей особистості та її суб'єктивного відображення об'єктивної діяльності.

Розробка власне українських та українськомовна адаптація зарубіжних психодіагностичних методик дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях є однією з актуальних проблем юридичної, медичної, екстремальної та кризової психології. Та незважаючи на ряд ґрунтовних досліджень особливостей та специфіки психоемоційних станів особистості поліцейського (В. Андросюк, О. Євдокімова, Т. Кодлубовська, З. Кісіль та ін.), безпосередньо проблемі класифікації психодіагностичного інструментарію психоемоційної сфери поліцейських та чинників, що прямо або опосередковано на неї впливають, приділялося недостатньо уваги, що і обумовило вектор наукового пошуку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання дослідження психоемоційного стану особистості після перебування в екстремальних ситуаціях є об'єктом вивчення багатьох спеціалістів, зокрема медиків, юристів, соціальних працівників, фахівців у сфері безпеки і оборони та ін. Серед психологів розробкою психодіагностичного інструментарію психоемоційних станів особистості нині займаються Н. Агаєв, В. Барко, Л. Бурлачук, Г. Бреслав, Остапчук, О. Кокун, О. Колесніченко, О. Тімченко та ін.

У психологічній науці існує ціла низка класифікацій психодіагностичних методик. Так, К. Гуревич за ступенем формалізації виділяє високоформалізовані та малоформалізовані методики. До високоформалізованих вчений відносить тести, опитувальники, проективні та психофізіологічні методики, відповідно малоформалізованими вважає спостереження, бесіду і контент-аналіз.

B. Розенцвейг та Л. Бурлачук класифікують методики за способом отримання «сирих» даних чи інформації та поділяють на: об'єктивні (діагностика проводиться на основі успішності (результативності) та способу (особливостей) виконання діагностичної діяльності), суб'єктивні (застосовується самоопис особливостей особистості, її поведінки, вчинків у певних ситуаціях) та проективні (вивчення здійснюється на засадах аналізу особливостей взаємодії із зовні нейтральним, немов безособовим, матеріалом). Л. Кирієнко виділяє три базові групи методик, що сприяють діагностиці психоемоційного стану, а саме суб'єктивно-оціночні методики, які ґрунтуються на: усвідомлюваних компонентах психічних станів, неусвідомлюваних компонентах психічних станів та експресивних компонентах психічних станів [1].

Ураховуючи інтенсивний розвиток сучасних технологій усе більше практиків та науковців намагаються автоматизувати психодіагностичний процес дослідження особистості від професійно-психологічного добору до психологічного супроводу професійної діяльності фахівця. Як зазначає І. Котик, автоматизація психодіагностичних методик надає широкі можливості психологу, має низку суттєвих переваг, але водночас демонструє наявність непередбачуваних аспектів у дослідницькій роботі [2].

Проведений аналіз наукових праць засвідчує існування цілого ряду класифікацій психодіагностичних методик. Разом з тим, проблематика систематизації психодіагностичних методів дослідження психоемоційного стану особистості за певним критерієм досі залишається недостатньо вивченою.

Мета статті - класифікувати психодіагностичні методики дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях.

Виклад основного матеріалу

Для дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях необхідно мати досить «специфічний» діагностичний інструментарій, який сприяв би швидкому установленню реальної картини внутрішніх переживань поліцейського з метою вчасного й ефективного надання йому необхідної психологічної допомоги. Уважаємо, що кожна конкретна методика діагностики психоемоційного стану особистості поліцейського допомагає встановити певну емоцію, або загальний стан особистості враховуючи ряд критеріїв (зміни психічних процесів; динаміка поведінки та міжособистісних стосунків, відношення до професійної діяльності та якості виконання службових завдань; вибір кольорів чи певного рисунку; часові межі тощо).

Виявлений нами психодіагностичний інструментарій, що пов'язаний з вимірюванням психоемоційного стану особистості поліцейського умовно можна об'єднати у групи:

1. Методики, що спрямовані на вимірювання безпосередньо психоемоційного стану особистості.

2. Методики, що направлені на дослідження характерологічних особливостей особистості, у складі яких також вивчається психоемоційний стан, у тому числі і як окрема шкала.

3. Методики, де психоемоційний стан виступає невід'ємною складовою або ознакою інших психічних явищ.

4. Проективні (прожективні) методики.

5. Експрес-методики, що сприяють швидкому встановленню ряду наявних станів у працівника.

Більш детально про кожну групу.

До першої групи ми віднесли методики, спрямовані на вимірювання безпосередньо психоемоційного стану особистості.

Найбільш відомою психодіагностичною методикою у оцінюванні фундаментальних емоцій або їхніх комплексів є «Шкала диференціальних емоцій» К. Ізарда. Дана методика має набір емоційних понять, згрупованих автором у дев'ять факторів й визначених як базові емоції, що мають унікальні мотиваційні властивості. Учений зазначає, що такі базові фундаментальні емоції як радість, гнів сором, сум можуть сприяти появі різноманітних внутрішніх переживань, що проявляються індивідуально у кожної особи, взаємопов'язані між собою й впливають на різноманітні фізіологічні та психічні процеси. Запропонована методика є досить результативною при наявній відвертості досліджуваних та виявах довіри до експериментатора.

Досить відомою та ефективною методикою для визначення зміни функціональних станів є «Диференціальна самооцінка функціональних станів САН». Самопочуття виступає характеристикою фізіологічного і психологічного комфорту внутрішнього стану особистості й пов'язане з її самозбережувальною поведінкою. Методика представлена десятьма парами полярних ознак, де кожній із них пропонується у рейтинговій шкалі вибрати відповідний точний опис і відзначити цифрою ступінь вираженості. Обрахунок результатів дослідження проводиться за представленим алгоритмом. У процесі проведення аналізу функціональних станів ураховуються як значення окремих показників, так і їх співвідношення.

Психодіагностична методика «Шкала станів» адаптована А. Леоновою та спрямована на оцінювання ступеня суб'єктивного комфорту людини на момент дослідження. Вона складається із десяти біополярних шкал, що описують позитивний і негативний суб'єктивний стан. Шляхом підрахунку балів визначається рівень суб'єктивного комфорту актуального стану.

Для вивчення психоемоційного стану особистості застосовується «Методика самооцінки емоційного стану Уессмана-Рікса», розроблена американськими психологами А. Уессманом і Д. Ріксом. Вимірювання стану проводиться за десятибальною системою низки біполярних шкал. Отримані результати дослідження допомагають вираховувати індивідуальні показники за шкалами, інтегральний показник емоційного стану за поданою формулою, а також інтерпретацію за визначеними критеріями.

Досить дієвим у практичному застосуванні є опитувальник Г. Айзенка «Самооцінка психічних станів», що допомагає визначити домінуючий психічний стан особи, який пов'язаний з його працездатністю. Методика складається з чотирьох шкал: тривога, фрустрація, агресивність, ригідність. Оцінювання результатів дослідження здійснюється за чітко визначеними критеріями по кожній шкалі: чим вищий бал, тим більший рівень вираженості досліджуваного психічного стану у респондента.

Серед психологів найбільш затребуваною методикою для визначення рівня тривожності є особистісний опитувальник «Шкала реактивної й особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна» розроблений Ч. Спілбергером та адаптований Ю. Ханіним. Дана шкала є комбінацію трьох відомих тестів: шкали тривожності Кеттелла і Шайера, «Прояви тривожності» шкали Тейлора і шкали тривожності Велша. Запропонована методика сприяє надійному установленню станів реактивної та особистісної тривожності, як сталої характеристики людини. За результатами обстеження проводяться підрахунок показників тривожності за установленими формулами та оцінювання її рівнів згідно чітко визначених меж.

З метою визначення рівня вираженості тривожності використовується методика «Шкала тривожності» розроблена Дж. Тейлором й адаптована В. Норакідзе. Методика сформована шляхом відбору тверджень з опитувальника MMPI, при чому стан тривожності пов'язується зі зміною когнітивного оцінювання оточуючого середовища і власне особистості. В. Норакідзе доповнив методику шкалою брехні.

Для встановлення проявів депресії використовується «Методика диференціальної діагностики депресивних станів В. Зунге в адаптації Т. Балашової (Шкала зниженого настрою - субдепресії (ШЗНС))». Даний тест спрямований для диференціальної діагностики депресивних станів і станів, що наближені до неї (ступінь вираженості зниженого настрою - субдепресії). Результати індексу зниження настрою порівнюються зі шкальними оцінками й відносять його до конкретного діапазону прояву [3].

Наявність рівня депресії та ступінь тяжкості депресивних розладів допомагає встановити методика «Шкала депресії А. Бека». За результатами проведеного тестування підраховується загальна сума набраних балів й за поданою шкалою оцінювання визначається ступінь депресії.

З метою діагностики агресивних і ворожих реакцій інформативним є опитувальник Басса-Дарки. Твердження опитувальника відносяться до одного з восьми індексів форм агресивних або ворожих реакцій: фізична агресія (напад), непряма агресія; схильність до роздратування, негативізм, образа; вербальна агресія; почуття провини.

До другої групи методик ми відносимо методики, що спрямовані на дослідження характерологічних особливостей особистості, у складі яких також вивчається психоемоційний стан, у тому числі і як окрема шкала.

Мінесотський багатофакторний особистісний тест (ММРІ) визнано найбільш достовірною методикою, яка призначена для оцінки впливу тривалого стресу на структуру особистості. Методика складається із 10 основних клінічних шкал, розроблених на базі статистичних даних, що охоплюють широкий діапазон патологічних рис особистості і має чотири шкали валідності.

У практичному застосуванні позитивно зарекомендував себе скорочений багатофакторний опитувальник для дослідження особистості Міні-мульт, розроблений Ф. Березіним і М. Мірошниковою. Дана методика містить 71 запитання й має 11 шкал, з яких 3 - є оціночними, що визначають ступінь достовірності результатів тестування та відвертість у відповідях досліджуваного. Інші 8 шкал є базисними та оцінюють якості особистості. Досить інформативними для дослідження психоемоційного стану працівника поліції після перебування в екстремальних умовах є такі базисні шкали як: Hs - іпохондрія, D - депресія, Ну - істерія, Pd - психопатія, Ра - паранойялрність, Pt - психастенія, Se - шизоїдність, Ma - гіпоманія.

Оцінювання низки особистісних рис доцільно досліджувати шляхом застосування психодіагностичної методики «Багатофакторний особистісний опитувальник 16 PF». Даний психодіагностичний опитувальник розроблений Р. Кеттеллом у рамках факторної теорії особистості на основі L-даних - семантичного аналізу висловлювань, що означають риси людини та особливості її поведінки в реальному житті. Учений виділив 16 базових факторів (нормальних первинних основних рис), які були описані у біполярній формі й сприяли однозначному визначенню змісту кожного фактору. Варто наголосити, що в умовах обмеженого часу та при груповій роботі найбільш ефективною є форма С (105 питань, на кожний фактор відведено 6 пунктів, що адаптована у 1972 році дослідницькою групою Е. Чугунової на кафедрі соціальної психології Луганського державного університету (О. Капустіна, Л. Мургулець, Н. Чумакова). За результатами психоходіагностичного дослідження за формою С методики проводиться обрахунок суми балів отриманих відповідей, потім «сирі» бали переводяться у шкалу стенів за допомогою таблиць стандартизації. Яскраво виражені якості демонструються при оцінках від 1 до-3 балів та від 8 до 10 (з урахуванням біполярності кожного фактора). Отримана структура факторів респондента демонструє індивідуальність особистості, а при груповому опитуванні й накладенні результатів, дозволяє прогнозувати її реальну поведінку в життєвих ситуаціях.

З метою діагностики психічних станів та властивостей особистості, що мають першорядне значення для процесу соціальної, професійної адаптації і регуляції поведінки активно застосовується «Фрайбургський особистісний опитувальник FPI-В». FPI складається 114 запитань та містить 12 шкал, що сформовані на основі результатів факторного аналізу та висвітлюють сукупність взаємопов'язаних факторів. З I по IX шкали є базовими, a з X з XII - похідними. При інтерпретації результатів звертається увага на характер протікання психічної діяльності за чоловічим та жіночим типами.

Для установлення «провідних тенденцій особистості» поліцейського використовується методика визначення індивідуально-типологічних властивостей (ІТО), розроблена Л. Собчик. Достовірність зв'язку показників ІТО з результатами обстеження тестами СМИЛ, верифікована кореляційним аналізом (в середньому r = +0,73). Використана типологія індивідуально- характерологічних властивостей особистості пронизує усі рівні: від біологічного до соціального. Для норми характерна гармонійна збалансованість різноспрямованих властивостей особистості.

Дослідження акцентуацїй характеру особистості поліцейського варто проводити за допомогою опитувальника Леонгарда-Шмішека, який ґрунтується на аналізі стійких поєднань нестійких параметрів. Надмірна вираженість рис акцентуації призводить до структурних психологічних змін, а в екстремальних умовах діяльності - до розладу структури особистості. Акцентуація риси розглядається не як патологія, а як визначене відхилення від нормативного показника, тобто яскраве вираження своєрідності психічного складу поліцейського. Інтерпретація здійснюється відповідно до домінуючих позицій тієї чи іншої акцентуації характеру й співставляється з особливостями адаптації та поведінки від впливом професійних стресових чинників.

Широко розповсюдженою методикою для установлення базисних біполярних вимірів особистості є «Особистісний опитувальник EPI Г. Айзенка». Опитувальник містить дві еквівалентні форми - А і В. За результатами дослідження визначаються величини показників екстраверсії та нейротизму, а для оцінки надійності цих показників підраховується величина показника відвертості. Результати аналізуються тільки тоді, коли за «Шкалою брехні» не перевищено 4 бали.

До третьої групи психодіагностичних методик включено методики, де психоемоційний стан виступає невід'ємною складовою або ознакою інших психічних явищ.

З метою визначення рівня адаптованості поліцейського до умов й специфіки професійної діяльності дієвою є методика «Оцінка професійної дезадаптації», розроблена М. Дмитровою. Дезадаптація виникає внаслідок інтенсивних, тривалих впливів середовища або діяльності на людину й проявляється зниженням якості та продуктивності праці, порушенням дисципліни, підвищеним рівнем травматизму тощо. Основними критеріями адаптації виокремлено: стан здоров'я, настрій, тривожність, наявність втоми та виснаження, а також поведінкову активність. Ступінь вираженості професійної дезадаптації вираховувався шляхом підрахунку суми балів за показниками: погіршення самопочуття, соматовегетативні порушення, порушення циклу «сон-бадьорість», особливості соціальної взаємодії та зниження мотивації до діяльності. Отримані результати аналізуються за двома аспектами: за оцінкою вираженості рівня професійної дезадаптації та вияву деяких показників.

Оцінювання рївня вираженості основних станів, що впливають на зниження працездатності та результати професійної діяльності у працівників поліції проводиться за допомогою опитувальника «Диференційована оцінка працездатності» (ДОРС), розроблений С. Величковською, О. Леоновою. Психодіагностична методика сприяє визначенню таких психічних станів як: монотонія, перенасичення, напруженість, втома. За результатами тестування визначається рівень вираженості кожного стану шляхом підсумовування балів відповідно до формули підрахунку й зіставлення отриманих показників із тестовими нормами. Запропонована методика допомагає відслідковувати вплив професійної діяльності на фізичний, психоемоційний стан і демонструє наявний внутрішній ресурсний потенціал поліцейського.

Задля установлення наявності проявів синдрому «емоційного вигорання» доцільно застосовувати методику «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка. Методика допомагає з'ясувати основні симптоми синдрому «емоційного вигорання» й визначити їх приналежність до певної фази: напруження, резистенції чи виснаження. На стадії напруження реакція тривоги запускає механізм формування синдрому. Стадія резистенції фактично є продовженням попередньої тому, що опір зростаючому стресу починається з моменту виникнення тривоги. Стадія виснаження характеризується зниженням загального енергетичного, емоційного тонусу, виснаженням психічних ресурсів і послабленням нервової системи. За отриманими результатами проводиться підрахунок, що допомагає оцінити окремо ступінь розвитку кожного симптому й кожної фази, а також визначити дієві напрями психологічної профілактики.

З метою проведення оцінювання посттравматичного стресу ефективно себе зарекомендувала «Шкала оцінки впливу травматичної події (IES-R)». Вона є найпоширенішою самозвітною методикою, що перекладена на різні мови. Україномовний адаптований варіант запропонований Д. Зубовським висвітлює прийнятні психометричні показники у вітчизняних дослідженнях [4]. Шкала поділяється на блоки: «вторгнення», «уникнення» і «збудливість».

Досить інформативною для визначення життєвих посттравматичних когніцій поліцейського є «Опитувальник посттравматичних когніцій».

Даний опитувальник розроблений Е. Фоа, А. Елерсом, Д. Кларк, Д. Толін, С. Орсільо. Методика допомагає оцінити три види посттравматичних когніцій: негативні думки про себе; негативні думки про оточуючий світ, самоїдство (самозвинувачення). Визначальну роль відводиться негативним і дисфункціональним когніціям в етіології і перебігу посттравматичного стресового розладу. За результатами дослідження проводиться обрахунок, здійснюється порівняння з нормативними показниками методики й визначається наявність травми чи посттравматичного стресового розладу.

З метою попередження віктимної поведінки серед працівників поліції ефективною є «Методика дослідження схильності до віктимної поведінки» О. Андронникова, яка складається із таких шкал як: соціально бажані відповіді, схильності до агресивної віктимної поведінки, аутоагресивної поведінки, гіперсоціальної поведінки, залежної й безпомічної поведінки, некритичної поведінки й шкали реалізованої віктимності.

Ефективною у практичному застосуванні для дослідження емоційного інтелекту «Методика діагностики «емоційного інтелекту», що розроблена Н. Холлом. Вона демонструє особливості використання власних емоцій, ставлення до життя і пошуки гармонії, враховує різні сторони емоційного інтелекту, а також ставлення до себе та інших людей, здатність до спілкування. Безпосередньо сформований емоційний інтелект сприяє успіху та психічному і фізичному благополуччю працівника поліції. Методика містить шкали: емоційна обізнаність, управління власними емоціями, самомотивація, емпатія, управління емоціями інших людей.

Четверту групу складають проективні (прожективні) методики.

Для оцінювання актуального емоційного стану, психічної стійкості поліцейського застосовується восьмикольоровий тест М. Люшера. Шляхом порівняння вибору кольорів установлюються рівні працездатності, тривожності й інтенсивність тривоги, прояв компенсації, а також ступінь стійкості до стресу.

За даною методикою також визначається коефіцієнт Вальніфера, що є оптимальним у діапазоні від 3 до 13 балів. Менші значення цього коефіцієнта вказують на недостатній рівень мобілізації ресурсів поліцейського для протидії стресу, а більші - демонструють виснаження ресурсів енергопотенціалу. Особливої уваги потребують працівники, що отримали значення коефіцієнта більше 24 балів, який вказує на недостатню психічну стійкість до стресу.

Ефективною проективною методикою дослідження особистості є «Hand-test». Методика створена Е. Вагнером, а система підрахунку балів і коефіцієнтів упроваджена З. Піотровським та Б. Брікліном. Вітчизняний варіант методики адаптований Т. Курбатовою. Методика допомагає прогнозувати схильність особистості до «відкритого прояву агресивної поведінки». Обрахунок балів базується на принципі ймовірності явної агресивної поведінки. Вона зростає тоді, коли домінантні та агресивні аттитюди переважають над аттитюдами співробітництва та залежності. Аналіз отриманих результатів дослідження здійснюється шляхом віднесення відповідей до категорій ряду категорій: агресія, директивність, страх, афектація, комунікація, залежність, ексгібіціонізм, каліцтво, активний невиразний, пасивний невиразний, опис.

Маловідомою, але досить інформативною є методика «Людина під дощем», розроблена А. Абрамсом, А. Ємчиним. Проективна методика допомагає діагностувати «Его» сили людини й здатність її переборювати життєві труднощі. Вона також сприяє визначенню особистісних резервів та властивостей захисних механізмів. Методика наочно демонструє особливості реагування працівника на стресові та несприятливі ситуації. Під час проведення тестування психологу необхідно спостерігати за процесом малювання досліджуваним, звертати увагу на всі його висловлювання. Для отримання більш достовірної інформації доцільним є проведення додаткове інтерв'ю.

До п'ятої групи досліджень психоемоційних станів особистості віднесено експрес-методики, що сприяють швидкому встановленню ряду наявних станів у працівника.

Ступінь невдоволення соціальними досягненнями серед основних аспектів життєдіяльності працівника поліції допомагає установити експрес- діагностична методика «Діагностика рівня соціальної фрустрації» розроблена Л. Вассерманом, модифікована В. Бойко. Соціальна фрустрованість трактується як форма психічної напруженості, що обумовлена незадоволенням досягненнями та власним становищем у соціумі.

Реальний рівень самооцінки допомагає установити «Методика визначення самооцінки (Т. Дембо, С. Рубінштейн)». На прямій, що символізує будь-яку властивість людей (здоров'я, розум, характер, щастя та ін.), пропонується точкою визначити своє місце і дати мовне пояснення; при цьому фіксуються рівень самооцінки, пояснення і особливості емоційних реакцій. Стан самооцінки діагностується за такими параметрами як: висота самооцінки (фон настрою), стійкість самооцінки (емоційна стійкість), ступінь реалістичності і/або адекватності самооцінки (при її підвищенні), ступінь критичності, вимогливості до себе (при зниженні самооцінки), ступінь задоволеності собою (по прямих і непрямих індикаторах), рівень оптимізму (за прямими і непрямими індикаторами), інтегрованість усвідомленого і неусвідомленого рівнів самооцінки, суперечливість/несуперечність показників самооцінки, зрілість/незрілість відносин до цінностей, наявність і характер компенсаторних механізмів, що беруть участь у формуванні «Я-концепції», характер і зміст проблем і їх компенсацій.

Рівень стресостійкості допомагає установити методика «Самооцінка стресостійкості особистості» Холмса і Раге. Вивчаючи залежність психічних розладів людини від різного роду стресогенних життєвих подій у більш, ніж п'яти тисяч досліджуваних, доктора Холмс і Раге (США) дійшли висновку, що стресовим розладам людини, як правило, передують серйозні зміни в її житті. Працівнику поліції пропонується оцінити рівень стресогенності за 43 стандартними ситуаціями, кожна з яких має власну кількість балів. Отримана сума балів вказує на власний рівень стресостійкості. Чим вона є більшою, тим більша вірогідність виникнення психосоматичного захворювання.

Інформативним для виявлення конотативних значень (асоціативних емоційних значень) «Ego» - системи є метод семантичного вибору. Респонденту пропонується вибрати слова-асоціації, що підходять до слова- стимулу. У список слів-асоціацій включені символи верхнього й нижнього несвідомого у трактуванні Р. Ассаджіолі, а також символи з робіт К. Юнга. Як вектори для асоціативного «зважування» застосовуються 10 базових емоцій за К. Ізардом, а також такі поняття, як «Я», «ідеальне Я», «минуле», «теперішнє», «майбутнє», «сім'я», «любов», «щастя», «шлюб», «секс», «дружба», «інші люди», «свобода», «навчання», «робота» та «відповідальність».

Профіль емоційних станів (POMS) представляє собою самозаповнювальну анкету, яка вимірює шість визначених типів настрою: напруження - тривога; депресія - засмучення; гнів - ворожість; енергійність - активність; втома - інертність; збентеження - замішання.

Представлена нами класифікація психодіагностичних методик дослідження психоемоційного стану працівників поліції після їх перебування в екстремальних ситуаціях дозволяє зрозуміти:

1. Емоційний стан окремого працівника поліції після виконання ним службового завдання в екстремальних ситуаціях.

2. Оцінку подальшої психологічної готовності працівника поліції до несення служби в екстремальних ситуаціях.

3. Загальний емоційний стан працівників поліції після виконання ними службових завдань в екстремальних ситуаціях.

4. Емоційне відношення працівників поліції до виконання ними службових завдань в екстремальних ситуаціях.

5. Специфіку надання індивідуальної га групової психологічної допомоги працівнику (працівникам) поліції із досвідом перебування в екстремальних ситуаціях.

6. Напрями психологічного супроводження екстремальних службових ситуацій.

Висновки

Отже, наведена класифікація психодіагностичних методик є важливою для вивчення психоемоційного стану працівника поліції після перебування в екстремальних ситуаціях. Вона сприяє розумінню особливостей підбору ефективних методик та специфічності їх застосування, врахування певного часового проміжку, особливостей сприйняття проективного чи текстового набору методів досліджуваним, уміння поєднувати дієві діагностичні методики для вчасного встановлення наявного психоемоційного стану працівника поліції та правильного підбору необхідних психопрофілактичних й психокорекційних заходів. Запропоновані психодіагностичні методики дають змогу побачити узагальнену картину психоемоційного стану особистості поліцейського та відстежувати динаміку у процесі психологічного супроводження його службової діяльності.

Література

1. Кирієнко Л. А. Аналітичний огляд психодіагностичних методик дослідження психічних станів. Розвиток науки і техніки: проблеми та перспективи: зб. тез круглого столу з нагоди відзначення Дня науки - 2019 в Україні (м. Київ, 30 травня 2019 р.). Київ: ДНДІ МВС України. 2019. 194 с.

2. Котик І. Проблеми розвитку психологічних досліджень з використанням комп'ютерних технологій. 2006. URL: http://www.newlearning.org.ua/content/psihologichna- teoriya-i-tehnologiya-navchannya-aktualni-problemi-psihologiyi-tom-8-vipusk-2

3. Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник / уклад. М. В. Лемак, В. Ю. Петрище. вид. 2-ге. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші. 2012. 616 с.

4. Зубовський Д. Особистісне зростання учасників АТО у посттравматичний період: дис.... канд. психол. наук: 19.00.09. Київ. 2019. 285 с. URL: https://nuou.org.ua/assets/dissertations/diser/diser-zubovskyi.pdf

5. Агаєв Н. А., Кокун О. М., Пішко І. О., Лозінська Н. С., Остапчук В. В., Ткаченко В. В. Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців: методич. посіб. Київ: НДЦ ГП ЗСУ. 2016. 234 с.

References

1. Kyriienko, L. A. (2019). Analitychnyi ohliad psykhodiahnostychnykh metodyk doslidzhennia psykhichnykh staniv [Analytical review of psychodiagnostic methods of research of mental states]. Rozvytok nauky i tekhniky: problemy taperspektyvy: zb. tez kruhloho stolu z nahody vidznachennia Dnia nauky - 2019 v Ukraini (m. Kyiv, 30 travnia 2019 r.). Kyiv: DNDI MVS Ukrainy. [in Ukrainian].

2. Kotyk I. (2006). Problemy rozvytku psykholohichnykh doslidzhen z vykorystanniam kompiuternykh tekhnolohii [Problems of development of psychological research with the use of computer technology]. URL: http://www.newlearning.org.ua/content/psihologichna-teoriya-i- tehnologiya-navchannya-aktualni-problemi-psihologiyi-tom-8-vipusk-2 [in Ukrainian].

3. Psykholohu dlia roboty. (2012). Diahnostychni metodyky: zbirnyk [Diagnostic methods: a collection]. Uzhhorod: Vydavnytstvo Oleksandry Harkushi [in Ukrainian].

4. Zubovskyi D. (2019). Osobystisne zrostannia uchasnykiv ATO u posttravmatychnyi period [Personal growth of anti-terrorist operation participants in the post-traumatic period]: dys.. kand. psykhol. nauk: 19.00.09. Kyiv. 285. URL: https://nuou.org.ua/assets/dissertations/ diser/diser-zubovskyi.pdf [in Ukrainian].

5. Zbirnyk metodyk dlia diahnostyky nehatyvnykh psykhichnykh staniv viiskovosluzhbovtsiv [Collection of methods for diagnosing negative mental states of servicemen] (2016). Ahaiev, N. A. ta in. Kyiv: NDTs HP ZSU [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru