Взаємозв’язок рівня стресу та самооцінки стресостійкості з копінг стратегіями поведінки

Размещено на http://allbest.ru

10

Південноукраїнський національний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського

Взаємозв'язок рівня стресу та самооцінки стресостійкості з копінг стратегіями поведінки

Іванова Олена Сергіївна,

аспірант кафедри теорії та методики практичної психології

Анотація

Шкала психологічного стресу PSM-25,

Тест на самооцінку стресостійкості особистості,

Особистісний опитувальник «SACS».

Ключові слова: стрес, стресостійкість, самооцінка стресостійкості, копінг-стратегії особистості.

Abstract

Correlation of the stress level and the autoevaluation of stress resistance with coping strategies of behaviour

The article is dedicated to the research of correlation of the stress level and the autoevaluation of stress resistance with the coping strategies of behavior.

Key words: stress, stress resistance, autoevaluation of stress resistance, coping strategies of a person.

Вступ

Актуальність проблеми дослідження. Сучасні умови життя людини, що зумовлені науково-технічним прогресом, інформатизацією суспільства, соціально-політичними змінами, економічним тиском, пандемією, підвищенням конкуренції та вимог до професійної діяльності, породжують все більше і більше стресу. Значущість цих подій вимагає від людини адекватного реагування на стрес у всіх суспільно важливих сферах та видах діяльності. А відтак і розвитку стійкості до стресу.

Як показав аналіз літератури з проблеми стресу та його зв'язку з певними стратегіями поведінки, на сьогодні, з одного боку, накопичено значну кількість результатів багатопланових досліджень, присвячених вивченню стресу, серед яких роботи таких вчених як Ганса Сельє, В.Я. Апчела, В.М. Цигана, Ю.В. Щербатих, Л.О. Китаєва-Смик, Ф.Б. Березіна, Н.І. Наєнко, П.Б. Зільбермана, Л.М. Аболіна, В.О. Бодрова, О.О. Обознова, О.А. Баранова, Б.Б. Величковського, В.О. Пономаренка та інших, з іншого боку багато авторів таких як Л. Мерфі, Р. Лазарус, С. Фолкман, Д. Амірхан, Н. Сирота та інші присвятили свої дослідження вивченню копінг стратегій особистості, їх роль та функції в житті людини. Всі ці роботи, а також дослідження Н.Е. Водоп'янової, В.О. Бодрова, О.В. Лозгачової, Н.Д. Левітова, П.Б. Зільбермана, Я. Рейковського, В.Л. Марищука, В.Г. Норакідзе, К.К. Платонова, А.Г. Маклакова, В.А. Петровського, В.С. Ротенберга, В.В. Аршавського перетинаються в аспекті вивчення стресостійкості особистості.

Тож можна зазначити, що в сучасному науковому просторі багато даних накопичено щодо розуміння проблеми стресу, стресостійкості, стратегій поведінки та копінг-стратегій. Однак, в межах нашого дослідження постають питання щодо підвищення стресостійкості особистості в сучасних складних умовах шляхом уникнення несприятливих стратегій поведінки та використання оптимальних копінг стратегій.

Розглядаючи поняття копінгу у вітчизняній психології можна виділити таких авторів як В.О. Бодрова, С.К. Нартова-Бочавер, Л.І. Анциферову, В.М. Ялтонського,.ІФ. Аршаву, А.А. Бунас та інших. В зарубіжній науці теорію копінг поведінки досліджували такі науков.ці, як Л. Мерфі, Р. Лазарус, С. Фолкман, Дж. Амірхан, Д. Роттер, Е. Хейм та інші.

У зв'язку з вищезазначеним метою нашого дослідження було вивчення взаємозв'язку рівня стресу та самооцінки стресостійкості з копінг стратегіями поведінки особистості.

Відповідно до мети нами було визначено наступні завдання:

1. Проаналізувати сучасні дослідження з проблеми стресу, стресостійкості та копінг стратегій особистості.

2. Організувати та провести дослідження взаємозв'язку стресу, самооцінки стресостійкості з копінг стратегіями особистості.

3. Визначити копінг стратегії, що сприяють та/ або перешкоджають підвищенню стресостійкості та зниженню відчуття стресу.

Аналізуючи різні наукові джерела, ми можемо зазначити, що у вітчизняній літературі вивченням проблеми стресу займалися такі автори, як Н.Є. Водоп'янова, В.О. Бодров, Л.О. Китаєв-Смик, Л. Леві, Р.С. Нємов, В.В. Суворова, О.Я. Чебикін, О.М. Черепанова, Ю.В. Щербатих та інші. Вивченням різних аспектів проблем стресу у зарубіжній науці займалися такі вчені, як Ганс Сельє, Т. Кокс, Р. Лазарус, С. Фолкман, Г. Купер, Дж. Брайт та інші. Ганс Сельє вважається засновником вивчення теорії стресу, вчений запропонував та довів гіпотезу загального синдрому адаптації до стресової ситуації, що дало йому змоги запропонувати універсальну концепцію стресу. В боротьбі зі стресом найкраще може допомогти особистості активність життя, через прояв реакцій на стрес та адаптування до стресових ситуацій [1].

Виникнення будь-яких психологічних складнощів, соматичних та психосоматичних захворювань людини часто пов'язують зі стресом. Сучасні дослідження вказують на те, що практично всі захворювання можуть бути спровоковані саме стресом. Проте стрес доцільно розглядати не тільки як чинник негативних впливів на стан здоров'я людини, але й як фактор зміцнення організму, підвищення його здатності опору до несприятливих умов, стимулюючи захисні механізми особистості на стресові ситуації. У безперервній адаптації особистості до вимушених змін в навколишньому середовищі, найкращим та вірним союзником для людини виступає саме стрес [1].

Розглядаючи цю ідею, межі пізнання про стрес, реакції особистості на стрес, способи його запобігання та стресостійкість розширюються [1].

На думку таких вчених як А.А. Бунас, К.Д. Агішева, М.О. Суржикова, що особистісний ресурс особистості, який постає не тільки як системна, а й інтегральна освіта особистості для подолання складних, непередбачуваних, стресових ситуацій виявляючи усвідомленість та адекватне сприйняття ситуації, спрямовуючи можливості на її вирішення [2].

Проблема розуміння стресу в межах нашого дослідження була представлена в попередній публікації [5, с. 87-89] саме тому, стрес ми визначаємо як реакцію людини на неспецифічну ситуацію, що викликає надмірно сильну і тривалу психологічну напругу, яка проявляється на емоційному, інтелектуальному, поведінковому та фізіологічному рівнях та пов'язана з нездатністю людини доцільно і адекватно діяти в ситуації, що склалася. Також, ми пропонуємо розглядати стрес не тільки як той стан, який є загрозою для здоров'я людини, але й такий, що є для нас найважливішим станом, який запалює внутрішній механізм для стимулу життя людини, адаптуючи поведінку особистості для відкриття нової реакції на стресогену ситуацію та стимулюючи захисні механізми в процесі діяльності при досягненні мети.

Теорії стресу вважаються підґрунтям для вивчення стресостійкості. Різні наукові підходи визначають свій перелік причин виникнення певних реакцій на стрес, що обумовлюють здатність до формування типових механізмів реагування людиною на стресову ситуацію [6].

Проблема стресостійкості в психології вивчалася багатьма дослідниками, представниками різних наукових напрямів. Деякі вчені, як-то Н.Д. Левітов, П.Б. Зільберман, Я. Рейковський, В.Л. Марищук, В.Г. Норакідзе, К.К. Платонов, А.Г. Маклаков наголошували на зв'язку стресос- тійкості з емоційною стабільністю та психічно стійкою здатністю людини реагувати на стрес.

Визначення стресостійкості у психологічному словнику характеризується як:

1) деяка сукупність особистісних якостей, що дозволяють людині переносити значні інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження (перевантаження), зумовлені особливостями професійної діяльності, без особливих шкідливих наслідків для діяльності оточуючих і себе;

2) здатність індивіда зберігати здоров'я та повну ефективність під час діяльності та у відносинах при сильних емоційних навантаженнях [4].

Л.О. Китаєв-Смик розглядаючи вплив стресових ситуацій на реакції людини, використовує поняття «субсиндром стресу» виділяючи такі суб- синдроми як емоційно-поведінкові, вегетативні, когнітивні та соціально-психологічні. На думку автора, зворотня реакція людини на стрес може виявлятися в трьох варіантах реакцій: 1) посилення активності, у тому числі надмірна; 2) пасивність; 3) конструктивні реакції [6].

За визначенням В.О. Бодрова, стресостійкість можна розглядати, як складну динамічну характеристику людини, яка є здатністю, щоб протистояти впливу від стресу та долаючи стресові ситуації, пристосовуючись до них та знайти сили, щоб зберегти цілісність організму та адаптуватись під умови в стресогенній обстановці для вирішення професійних задач.

Продовжуючи аналізувати визначення стресостійкості, можна зауважити на визначенні запропонованому Б.Х. Варданян: стресостійкість - це властивість особистості, для забезпечення гармонійних зв'язків усіх компонентів психічної діяльності особистості в непередбачуваних емоційних ситуаціях. Така вчена, як Н.Е. Водоп'янова підкреслює особливу роль стресостійкості у міжособистісних взаємовідносинах, самореалізації особистості та в досягненні цілей. На нашу думку, П.Б. Зільберман, дає найповніше визначення стресостійкості, яке описує інтегративну властивість особистості, яка забезпечує успішне досягнення мети особистості у складних емотивних обставинах, за допомогою взаємодії емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних компонентів психічної діяльності людини.

Узагальнюючи все вищезазначене під психологічною стресостійкістю необхідно розуміти складну, системну характеристику людини, яка відображає її здатність продовжувати діяльність у скрутних умовах, при цьому наслідки для психічного та фізичного здоров'я мають бути мінімальними.

Розглядаючи поняття копінгу у вітчизняній психології можна виділити таких авторів, як В.О. Бодрова, С.К. Нартова-Бочавер, Л.І. Анциферову, В.М. Ялтонського та інших. В зарубіжній науці теорію копінг стратегій досліджували такі науковці, як Л. Мерфі, Р. Лазарус, С. Фолкман, Дж. Амірхан, Д. Роттер, Е. Хейм та інші.

Термін «копінг» відтворився від англійського - to соре - впоратися, впоратись. психологічний стресостійкість копінг стратегія пандемія

Вимоги до успішного подолання та профілактики стресу є застосування особистістю копінг стратегій та особистісної стратегії поведінки, таким чином людина дозволяє собі проявляти стратегії та адаптується до умов стресової ситуації, завдяки чому дослідження в області проблематики копінг стратегій та копінг поведінки особистості отримують все більшої уваги серед вітчизняних та зарубіжних науковців.

Н.Є. Водоп'янова і О.С. Старченкова вважають, що дуже важливим внутрішнім ресурсом для особистості є копінг стратегії. Такі вчені, як І.Л. Шелехова, О.Г. Берестньова та І.А. Дубініна розглядаючи динаміку стабілізуючої поведінки, запропонували ідею, що стресостійкість детермінована, по-перше індивідуальним досвідом особистості на інтелектуальному, емоційному та фізіологічному рівнях, по-друге внутрішніми здібностями та досвідом індивіда та індивідуальним сприйняттям ситуації. Такі науковці, як Р. Лазарус, С. Фолкман, Л. Мерфі, Д. Амірхан, Н. Хаан та інші досліджуючи визначення стресостійкості, відносять до неї когнітивні механізмами подолання стресу та механізми психологічного захисту. Д. Амірхан запропонував такі копінг стратегії, як вирішення проблем, пошук соціальної підтримки та уникнення труднощів, а Д. Роттер наголошує, що на копінг стратегії має вплив локус-контроль, Л. Таукенок зауважив вплив етнічного фактору, Л. Собчик запропонував ідею взаємозв'язку з типом ВНД, Є. Чохлатий, Н. Сирота, В. Ялтонський досліджували напрям зв'язку із психічними та соматичними захворюваннями. Р. Лазарус, С. Фолкман розглядаючи структуру копінг механізмів, зазначали та виділяли їх прояв в поведінковій, емоційній та когнітивній сфері особистості через різноманіття прояву в копінг стратегіях: пошук соціальної підтримки, дистанціювання, відповідальність, позитивна переоцінка, планове вирішення труднощів, самоконтроль, протистояння владі.

Р. Лазарус та С. Фолкман [7] запропонували свою ідею взаємодії особистості із середовищем, виділяючи два ключових процеси: когнітивну оцінку та копінг поведінку. На думку науковців, від когнітивної інтерпретації стресогенної ситуації залежить дуже багато у подальшому реагуванні особистості. На якість та інтенсивність емоційної реакції на непередбачену подію має вплив когнітивна оцінка яка може змінити реакцію особистості внаслідок переоцінки ситуації.

А от такі науковці, як М. Перре та М. Райхертс, думають навпаки та вважають, що поведінкова реакція особистості будується та залежить від об'єктивних можливостей формування різних ситуацій, пробуючи змінювати поведінкову стратегію. Вчені наголошують на тому, що якщо на стресову ситуацію об'єктивно можна мати вплив, то людина спробує вплинути на неї адекватною, стресостійкою копінговою реакцією. Також вони пропонують розглядати ще такий варіант, якщо з об'єктивних причин особистість намагаючись не може вирішити та змінити ситуацію, то особистість спробує вибрати адекватну функціональну реакцію подолання у формі уникнення [8].

На думку А.А. Бунас, копінг поведінка особистості в непередбачуваній стресової ситуації залежить від того, наскільки адекватно відображаються умови такої ситуації у свідомості людини, зіставляючи її з особистим досвідом, виявляючи у процесі прийняття рішень та оптимально конструюючи власне майбутнє через реалізацію власного досвіду, проявляючи активність, мотивацію, забезпечуючи суб'єктивні сценарії поведінки особистості, демонструючи усвідомлені реакції на зовнішні зміни та умови існування людини [3].

Тож, аналізуючи сучасну психологічну літературу в області стрес-подолаючих поведінкових реакцій індивіда, можна виділити три основних фундаментальних копінг стратегій: «уникнення», «вирішення проблеми» та «пошук соціальної підтримки». На сьогоднішній день до концепції копінгу збільшується інтерес науковців та займає центральне положення серед сучасних досліджень стресу, а копінг поведінка вивчається як фактор, який стабілізує та сприяє адаптації стану особистості в різних непередбачених стресових ситуаціях. За останній час вивчення різних категорій осіб та їх реакції на стресові збудження та особливості в подоланні стресу все частіше розглядаються з точки зору когнітивно-феноменоло- гічної концепції копінгу особистості.

Таким чином, копінг стратегії є важливими інструментами в житті людини, завдяки яких особистість має можливість проявляти стратегічну реакцію із досвіду та оцінюючи стресову ситуацію може зробити аналіз та вибрати іншу реакцію на стрес та/або непередбачувану стресову ситуацію, яка буде підтримкою цілісності особистості та допоможе підсилити стресостійкість до непе- редбачуваних стресових ситуацій та адаптувати поведінкові реакції особистості.

Виклад основного матеріалу

Досліджуючи дану проблему ми організували та провели емпіричне дослідження взаємозв'язку показника стресу та самооцінки стресостійкості з різними копінг стратегіями подолання стресу. Дослідження було реалізовано за допомогою застосунку google form протягом листопада-грудня 2021 року.

У досліджені взяли участь 315 випробуваних (265 жінок та 50 чоловіків) віком від 15 до 62 років. Процедура дослідження проводилася у зручний для піддослідних час, індивідуально та конфіденційно.

Обробка та інтерпретація результатів дослідження відбувалася за допомогою якісного та кількісного аналізу.

Емпіричне дослідження було реалізовано за допомогою комплексу методик, серед яких: Шкала психологічного стресу PSM-25, Тест на самооцінку стресостійкості особистості та Особистісний опитувальник «SACS».

Тож, обрані методики спрямовані на вимірювання: стресових відчуттів у соматичних, поведінкових та емоційних показниках (Шкала психологічного стресу PSM-25 розроблена Lemyr- Tessier-Fillion, адаптована Н.Є. Водоп'яновою); рівня стресостійкості (Тест на самооцінку стресостійкості особистості розроблен педагогом-психологом О.Є. Лукашевич); стратегій та моделей копінг-поведінки (стрес-подолаючої поведінки), як типів реакцій особистості людини щодо подолання стресових ситуацій (Особистісний опитувальник «SACS» запропонований С. Хобфоллом (1994)).

Опитувальник «SACS» включає такі стратегії подолання як-то: асертивні дії, долучання до соціального контакту, пошук соціальної підтримки, обережні дії, імпульсивні дії, уникнення, маніпулятивні дії, асоціальні дії, агресивні дії.

Первісний аналіз результатів надав змогу зробити загальний опис вибірки та її особливостей, а також простежити наявні взаємозв'язки.

В першу чергу ми провели кількісний аналіз за методикою Шкала психологічного стресу PSM-25.

Згідно з результатами проведеного дослідження, у 58% респондентів було зафіксовано низький рівень психологічного стресу, у 48% - середній рівень і 1% продемонстрували високий рівень психологічного стресу.

Одержані нами дані свідчать про те, що переважна більшість випробуваних відчуває стан психологічної адаптованості до робочих навантажень.

З метою більш детального вивчення особливостей переживання стресу даної вибірки ми проаналізували дані тесту самооцінки стресостій- кості особистості.

Аналізуючи отримані дані виявлено, що у 2% респондентів зафіксовано стресостійкість нижче середнього рівня, 9% показали трохи нижче середнього рівня, 19% продемонстрували середній рівень самооцінки стресостійкості особистості, у 32% виявлено самооцінку стресостійкості особистості трохи вище середнього рівня, 21% респондентів показали вище середнього рівня самооцінки стресостійкості особистості, у 16% - високий рівень.

Не було зафіксовано жодного респондента з дуже високим, дуже низьким та низьким рівнем самооцінки стресостійкості особистості.

У той же час для нас було цікавим визначити, які саме стратегії переважно обираються див. табл. 1.

Отримані результати за методикою Особистісний опитувальник «SACS» дозволяють констатувати, що асертивні дії (низький рівень - 24% респондентів, середній рівень - 59% респондентів, високий рівень - 17% респондентів); долучання до соціального контакту (низький рівень - 37% респондентів, середній рівень - 43% респондентів, високий рівень - 20% респондентів); пошук соціальної підтримки (низький рівень - 27% респондентів, середній рівень - 32% респондентів, високий рівень - 41% респондентів); обережні дії (низький рівень - 17% респондентів, середній рівень - 56% респондентів, високий рівень - 28% респондентів); імпульсивні дії (низький рівень - 14% респондентів, середній рівень - 45% респондентів, високий рівень - 41% респондентів); уникнення (низький рівень - 15% респондентів, середній рівень - 36% респондентів, високий рівень - 49% респондентів); непрямі дії (низький рівень - 38% респондентів, середній рівень - 45% респондентів, високий рівень - 17% респондентів); асоціальні дії (низький рівень - 40% респондентів, середній рівень - 39% респондентів, високий рівень - 21% респондентів); агресивні дії (низький рівень - 14% респондентів, середній рівень - 49% респондентів, високий рівень - 37% респондентів).

Як ми можемо бачити з таблиці 1, серед представників даної вибірки 41% випробуваних обирають копінг поведінку пошук соціальної підтримки та 49% - уникнення. Це може свідчити про те, що простежується тенденції або небажання вирішувати ситуацію, не звертати увагу на проблеми, або тенденція пошуку підтримки власної позиції, бажання отримати підтримку.

Найрідше використовуються асоціальні дії для вирішення проблемної, складної ситуації.

За всіма іншими копінг стратегіями - асертивні дії, долучання до соціального контакту, обережні дії, імпульсивні дії, непрямі та агресивні дії, представники даної вибірки обрали середній рівень виразності.

Наступним кроком було здійснення статистичної обробки даних, яка проводилася за допомогою кореляційного аналізу коефіцієнта г-Спірмена для незалежних вибірок. Критерієм статистичної достовірності отриманих висновків вважалася загальноприйнята у психології величина p < 0,5, яка перевіряється за допомогою статистичного критерію нормальності Колмогорова-Смірнова. Аналіз даних проводився за допомогою програми IBM SPSS Statistics 26.

Таблиця 1

Результати діагностики за методикою Особистісний опитувальник «SACS»

Результати первісного аналізу представлені в табл. 2. За результатами первісного аналізу, варіативність представлених у таблиці показників є невисокою, тобто кожен з зазначених показників отримав спектр оцінок, що не суттєво відхиляються та мають не значний розкид даних.

Таблиця 2

Висновки з проведенного дослідження

На підставі теоретичного аналізу та експериментальних даних ми можемо зробити наступні висновки. По-перше, показано, що до сьогодні немає одностайності серед науковців щодо визначення та розуміння проблеми стресу, стресостійкості та копінг стратегій особистості.

По-друге, під стресом ми визначаємо реакцію людини на неспецифічну ситуацію, що викликає надмірно сильну і тривалу психологічну напругу, яка проявляється на емоційному, інтелектуальному, поведінковому та фізіологічному рівнях та пов'язана з нездатністю людини доцільно і адекватно діяти в ситуації, що склалася. Також, ми пропонуємо розглядати стрес не тільки як той стан, який є загрозою для здоров'я людини, але й такий, що є для нас найважливішим станом, який запалює внутрішній механізм для стимулу життя людини, адаптуючи поведінку особистості для відкриття нової реакції на стресогену ситуацію та стимулюючи захисні механізми в процесі діяльності при досягненні мети. Під психологічною стресостійкістю ми будемо розуміти складну, системну характеристику людини, яка відображає її здатність продовжувати діяльність у скрутних умовах, при цьому наслідки для психічного та фізичного здоров'я мають бути мінімальними. В той же час ми вважаємо, що копінг стратегії є важливими інструментами в житті людини, завдяки яких особистість має можливість проявляти стратегічну реакцію із досвіду та оцінюючи стресову ситуацію може зробити аналіз та вибрати іншу реакцію на стрес та/або непередбачувану стресову ситуацію, яка буде підтримкою цілісності особистості та допоможе підсилити стресостійкість до непередбачуваних стресових ситуацій та адаптувати поведінкові реакції особистості.

По-третє, з результатів нашого дослідження можна зробити висновки, що рівень психологічного стресу збільшується коли індивід намагається уникнути від рішення проблемної ситуації, переключаючись на щось інше. Також виявлено позитивний зв'язок психологічного стресу із копінг стратегією особистості як агресивні дії, що свідчить про те, що людина сприймає та інтерпретує ситуацію та поведінку інших потенційно агресивно. Важливість зв'язку рівня психологічного стресу з показником самооцінки стресостійкості особистості вказує на те, що переживання рівня стресостійкості особистості відповідає тому, що людина власне сама оцінює рівень психологічного стресу за допомогою виявлених ознак.

По-четверте, проаналізовано взаємозв'язок різних рівнів самооцінки стресостійкості особистості із стратегіями копінг поведінки агресивні дії - позитивний зв'язок, долучання до соціального контакту - негативний зв'язок. Це свідчить про те, що з відчуттям зниження власної стресостійкості у особистості знижуються навички вирішувати проблемні ситуації, відпадає потреба у спілкуванні, бажання дійти компромісу, а також підвищується рівень агресивності, людина починає застосовувати домінування, образи та приниження.

По-п'яте, зафіксовано взаємозв'язок копінг поведінки з високим рівнем стресостійкості особистості та низьким рівнем стресу. Виявлено зворотній зв'язок самооцінки стресостійкості особистості з імпульсивними діями, уникненням, непрямих дій, асоціальних та агресивних дій, що вказує на переживання, відчуття та самооцінювання власної стресостійкості, що відповідає високому рівню, збільшується зі зменшенням рівня імпульсивності дій, довіри до інтуїтивних швидких імпульсів, з відмовою від уникнення під час вирішення проблем. Також це стосується відмови від застосування різного роду маніпуляцій, камуфлюванні щирих почуттів та намірів. Рівень стресостійкості підвищується в умовах коли немає місця ворожості, недовірі, порушенню соціальних зв'язків, агресивним діям та конфліктності. Перспективою нашого дослідження ми вбачаємо розроблення тренінгової програми щодо подолання стресових станів з урахуванням специфіки кожного типу копінг стратегії особистості.

Список літератури

1. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление / В. А. Бодров. М. : Изд-во «ПЕР СЭ», 2006. 528 с.

2. Бунас А. А., Агішева К. Д., Суржикова М. О. Особистісний ресурс подолання стресу життєвої ситуації. Молодий вчений. Серія : Психологічні науки. № 4(80). Квітень, 2020.

3. Бунас А. А. Прогностична компетентність особистості в реалізації ризикованої активності. Габітус. Вип. 12. Т. 2. Одеса, 2020. С. 72-76.

4. Зинченко В. П., Мещеряков Б. Г. Психологический словарь. М., 2004. 672 с.

5. Іванова О. С. Особливості взаємозв'язку проявів стресу із психічними станами. Габітус. Вип. 27. Одеса, 2021. С. 87-93.

6. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса: психологическая антропология стресса : монограія. М., 2009. 943 с.

7. Lazarus R., Folkman S. Stress, Appraisal and Coping. N. Y., 1984. 444 p.

8. Perrez M., Reicherts M. Stress, coping, and Health. A Situation-Behavior Approach. Theory, Methods, Applications. Seattle, 1992. 233 p.

Размещено на Allbest.ru