Зв’язок синдрому втрачених можливостей з індивідуально- психологічними особливостями молоді

Размещено на http://www.allbest.ru

Зв'язок синдрому втрачених можливостей з індивідуально- психологічними особливостями молоді

Ірина Жданова

(студентка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент Горська Г. О.

У статті розкриваються теоретичні уявлення та результати експериментального дослідження проблеми індивідуально-психологічних передумов виникнення синдрому втрачених можливостей (FoMO). За допомогою діагностичного обстеження та подальшого кореляційного аналізу встановлено достовірний зв'язок між FoMO і такими рисами особистості як нейротизм та екстраверсія. синдром втрачений індивідуальний нейротизм

Ключові слова: синдром втрачених можливостей, FoMO, особистісні риси, п 'ятифакторний особистісний опитувальник, кореляційний зв'язок.

Постановка проблеми. Актуальність дослідження зумовлена тим, що з появою соціальних мереж значного поширення здобув синдром втрачених можливостей (FoMO), який виявляється у формі негативних переживань, хвилювання, незадоволеності. Одним із ймовірних наслідків FoMO є те, що він негативно впливає на психічне здоров'я, провокуючи поганий настрій, самотність, зниження рівня задоволеності життям, може відволікати людей від їх поточних справ. Дійсно, важко зосередитися на тому, що ти робиш, коли турбуєшся про те, чого ти не маєш.

Згідно з дослідженням, що було проведено у травні-червні 2013 року на MyLife.com FoMO виявлено у 56% користувачів соціальних мереж [11]. Концептуалізації FoMO сприяв його зв'язок із більш тривалим та проблемним використанням інтернету, соціальних мереж та смартфонів, вираженою тривожністю, депресією та низьким рівнем оцінки якості життя у респондентів. Отже, FoMO - надзвичайно актуальна психологічна конструкція в епоху цифрових технологій, що вимагає підвищеної уваги практичної психології та психотерапії до дослідження цього феномену.

Аналіз досліджень і публікацій. Термін FoMO запровадив П. Дж. Макгінніс і популяризував його 2004 року в журналі The Harbus, журнал Гарвардської школи бізнесу у статті «Social Theory at HBS: McGinnis' Two FOs» [1]. У цьому ж році в статті академіка Дж. Рігла було проаналізовано походження FoMO [8].

Синдром втрачених можливостей або FoMO (від англ. «fear of missing out») означає страх пропустити цікаву подію або можливість; це стан тривоги, створений компульсивним занепокоєнням, що людина може втратити можливість соціальної взаємодії або новий досвід. В одній із перших статей з психології, в яких розглядалася ця тема, FoMO було визначено як «поширене побоювання, що інші можуть мати корисний досвід, якого не маєте ви» і розкрито його будову, що включає два основні компоненти [10]:

усвідомлення того, що інші набувають позитивного досвіду, а ви ні;

стійке бажання залишатися на зв'язку в соціальних мережах.

Перший компонент виражається у різних аспектах тривоги: занепокоєння, нервозності, надмірного повторювання думок. Другий - визначає поведінкову стратегію, спрямовану на полегшення цієї тривоги, аналогічно тому, як нав'язливі дії спрямовані (хоча й дезадаптивно) на полегшення занепокоєння при обсесивно-компульсивному розладі, коли особа постійно повертається до тієї самої думки, ідеї.

Варто зазначити, що появу FoMO, як вважає засновник цього поняття П. Дж. Макгінніс, провокує не тільки вміст віртуального світу; це явище можна побачити й в реальному: «Достатньо витрачати свій час і сили на мрії про те, що хочеться мати, замість того, щоб цінувати те, що маєш, але приймаєш як належне» [1]. Однак соціальні мережі відіграють значну роль у FoMO, підвищуючи ймовірність отримання інформації про альтернативні можливості, здобутки інших. Тому спосіб нагадування про втрачені шанси, ймовірно, не має значення, але соціальні мережі можуть робити такі нагадування частішими, сильнішими в емоційному плані, що призведе до більш сильного переживання FoMO.

Вивчення різних факторів, що стосуються синдрому FoMO, знайшло відбиток в фундаментальних працях зарубіжних психологів, таких як Е. Десі, А. Прзибильський, Р. Райан, Ш. Тьоркл, Ч. Стенфілд, К. Ламп, Н. Елісон, Л. Сападін та багато інших. Наукова спільнота почала вивчати кореляти та наслідки FoMO, особливо тих, що стосуються використання комп'ютерів та соціальних мереж.

У дослідженні А. Прзибильського [10] було проведено опитування великої міжнародної вибірки дорослих щодо їхнього досвіду FoMO, в результаті чого була розроблена шкала FoMO, яка оцінювала цей конструкт як досить загальну та стабільну змінну індивідуальних відмінностей. Було доведено, що синдром FoMO пов'язаний з низьким рівнем задоволення психологічних потреб, незадоволеністю життям, зниженим загальним настроєм. Наступні дослідження виявили, що FoMO характеризується схильністю до депресії, тривогою та хворобливими фізичними симптомами [6]. Крім того, було відзначено у осіб з FoMO більш активне використання соціальних мереж і мобільного телефону, потребу постійно бути на зв'язку і отримувати схвалення від інших, в тому числі, незнайомих фоловерів [5; 9].

Водночас аналіз наукової літератури засвідчує недостатню вивченість таких аспектів проблеми, як індивідуально-психологічні особливості людей, схильних до синдрому FoMO, що і обумовило вибір теми нашого дослідження.

Мета статті - розкрити зв'язок синдрому втрачених можливостей з індивідуально-психологічними особливостями молоді на основі проведеного нами емпіричного дослідження.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс таких методів дослідження: теоретичний аналіз психологічної та соціологічної літератури; тестування та самозвіт для збору емпіричних показників; порівняння, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних. Кореляції Пірсона були обчислені шляхом перевірки двовимірних залежностей між змінними. Статистичну обробку даних здійснено за допомогою комп'ютерної програми SPSS 22.0 для Windows (IBM SPSS statistics).

У дослідженні було використано комплексне опитування, проведене в Центральноукраїнському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка. Загальна кількість респондентів становила 135 осіб, віком від 17 до 23 років, з них 67 осіб - юнаки, 68 - дівчата. У ході діагностики були використані методика А. Прзибильського [10] та п'ятифакторний особистісний опитувальник Р.МакКрея - П.Коста [2].

Методика А.Прзибильського - це шкала з 10 тверджень, які стосуються думок і переживань, що виникають у зв'язку з порівнянням «того, що у мене» і «того, що у інших». Кожен пункт оцінюється за 5- бальною оцінкою Лайкерта від 1 (зовсім не відповідає мені) до 5 (вкрай вірно для мене). Вищі бали вказують на більшу інтенсивність FoMO.

Результати проведеного нами діагностування за методикою А.Прзибильського засвідчили, що у 62,2% респондентів було виявлено FoMO, а в 37,8% - ні. Також, ми дослідили статево обумовлені особливості схильності до синдрому втрачених можливостей і зафіксували, що з тих, у кого виявили FoMO, 58,4% були юнаки, 41,6% - дівчата. Ці дані свідчать про те, що хлопці старшого юнацького віку більш схильні до FoMO.

П'ятифакторний особистісний опитувальник МакКрея - Коста («велика п'ятірка») складається з набору 25 парних, протилежних за своїм значенням характеристик, що описують поведінку людини. Стимульний матеріал має п'ятиступеневу оціночну шкалу Лайкерта (-2; -1; 0; +1; +2), за допомогою якої можна вимірювати ступінь вираженості кожного з п'яти факторів: нейротизм, екстраверсія, відкритість досвіду, співпраця, сумлінність.

По кожному фактору було обчислено середнє значення для нашої вибірки з метою порівняння їх у групі осіб з FoMO та тими, у кого він не виявляється. Результати діагностування за п'ятифакторним особистісним опитувальником МакКрея-Коста з урахуванням наявності / відсутності FoMO наведено в Таблиці 1.

Таблиця 1

Середні показники балів за п'ятифакторним особистісним опитувальником МакКрея-Коста

Можна помітити, що різниця між середніми показниками балів за такими факторами, як «нейротизм» та «екстраверсія» у групах з ознакою наявності та відсутності FoMO становить від 7,5 до 11,8 балів, в той час, як за факторами «відкритість досвіду», «співпраця» та «сумлінність» різниця становить лише від 1,5 до 3,6 балів. Це вказує на те, що фактори «нейротизму» та «екстраверсії» значно сильніше пов'язані з FoMO, ніж інші, та характеризуються більшим високим рівнем прояву в осіб з діагностованим FoMO.

Результати кореляційного аналізу зв'язку між інтенсивністю FoMO та показниками, отриманими за допомогою методики п'ятифакторного особистісного опитувальника МакКрея-Коста наведено в Табл. 2.

Таблиця 2

Зв'язок FoMO з особистісними властивостями за методикою п'ятифакторного особистісного опитувальника МакКрея-Коста

Нами виявлено достовірний зв'язок FoMO з нейротизмом (гху=0,390). Зокрема, він проявляється у тому, що чим вищий у досліджуваних рівень нейротизму, тим вища інтенсивність FoMO. Беручи до уваги, що нейротизм - це ступінь негативної емоційної реактивності, ми припускаємо, що високі показники за цим фактором вказують на те, що особистість має велике коло друзів і знайомих, прагне до гострих вражень,

відчуває сильну потребу спілкування з людьми, з якими можна поговорити і провести час. Такі індивідуальні особливості забезпечують можливість значної кількості потенційних варіантів для взаємодій, проте через практичні обмеження, особистість втрачатиме ці можливості, що в свою чергу спричинятиме FoMO.

У результаті кореляційного аналізу нами також виявлено достовірний позитивний зв'язок між FoMO та екстраверсією (гху=0,484). На нашу думку, це пов'язано з тим, що особи з високими показниками екстраверсії відчувають потребу бути поряд з іншими людьми. Як правило, це комунікабельні, відкриті, чуйні люди, вони підтримують колективні заходи і залюбки беруть участь у спільних справах, тому у ситуаціях, коли є декілька альтернатив як провести час, обирають групові види діяльності; вони відчуватимуть FoMO, тому що втрачатимуть можливість причетності.

За факторами «відкритість досвіду», «співпраця» та «сумлінність» статистично значущих зв'язків нами виявлено не було (гху від 0,03 до 0,14; всі p>0,09).

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Таким чином, теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми індивідуально- психологічних передумов виникнення FoMO дозволило розкрити ще один з аспектів даного синдрому. У дослідженні ми опирались на розуміння А. Прзибильського та його модель діагностики FoMO.

У роботі виявлено, що 62,2% опитаних респондентів юнацького віку мають схильності до FoMO, серед них 58,4% осіб чоловічої та 41,6% жіночої статі. Було досліджено їх особистісні риси (нейротизм, екстраверсія, відкритість досвіду, співпраця, сумлінність) і за допомогою кореляційного аналізу встановлено достовірний зв'язок між FoMO і рівнем нейротизму та екстраверсії досліджуваних.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані психологами для діагностики та створення програм зниження та корекції негативних наслідків FoMO з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи ми вбачаємо у розширенні нашої вибірки для охоплення більшого вікового діапазону обстежуваних та виявленні впливу вікових особливостей, соціально- економічного статусу на перебіг FoMO, у детальній розробці та впровадженні програми корекції синдрому втрачених можливостей.

Список використаних джерел

Макгиннис П. «FOMO sapiens: Как избавиться от страха упущенных возможностей и начать принимать правильные решения». Москва: Изд-во «Альпина Паблишер», 2021. 256 с.

Хромов А.Б. Пятифакторный опросник личности: Учебно-методическое пособие. Курган: Изд-во Курганского гос. университета, 2000. 23 с.

Buglass SL, Binder JF, Betts LR, Underwood JD. Motivators of online vulnerability: The impact of social network site use and FOMO.

Comput Human Behav. 2017;66: 248-55.

Coskun S, Karayagiz Muslu G. Investigation of problematic mobile phones use and fear of missing out (FoMO) level in adolescents.

Community Ment Health J. 2019;55:1004-14.

Dempsey A, E., O'Brien KD, Tiamiyu MF, Elhai JD. Fear of missing out (FoMO) and rumination mediate relations between social anxiety and problematic Facebook use. Addict Behav Rep. 2019;9:100150

Elhai JD, Yang H, Fang J, Bai X, Hall BJ. Depression and anxiety symptoms are related to problematic smartphone use severity in Chinese young adults: fear of missing out as a mediator. Addict Behav. 2020;101:105962.

«Fake C. FOMO and social media». 2011 Mar 15. http://www.caterina.net/2011/03/15/fomo-and-social-media/

«FOMO's etymology». reagle.org.

Franchina V, Abeele MV, van Rooij AJ, Lo Coco G, De Marez L. Fear of missing out as a predictor of problematic social media use and

phubbing behavior among Flemish adolescents. Int J Environ Res Public Health.

Przybylski, Andrew K.; Murayama, Kou; DeHaan, Cody R.; Gladwell, Valerie (July 2013). "Motivational, emotional, and behavioral correlates of fear of missing out".

«Report: 56% of Social Media Users Suffer From FOMO» https://mashable.com/archive/fear-of-missing-out

Riordan B, Flett J, Hunter J, Scarf D, Conner TS. Fear of missing out (FoMO): the relationship between FoMO, alcohol use, and alcohol- related consequences in college students. J Psychiatry Brain Funct.

Размещено на Allbest.ru