Дослідження особливостей прояву професійного вигоряння футболістів у спортивній діяльності

На сучасному етапі професійний спорт продовжує привертати увагу фахівців як на тлі видовищності, так і за рівнем переносимості фізичних навантажень, а також високою затратністю психічних ресурсів. Без психічного перенапруження тренувальний і змагальний процес уже неможливо собі уявити. Для досягнення максимально високих результатів спортсменам необхідно регулярно вдосконалювати свої досягнення. Також важливим чинником є те, що відновлюваний процес у спортсменів здійснюється паралельно з тривалими і виснажливими фізичними і психічними навантаженнями. У зв'язку із цим може утворитися хронічний стрес, що призводить до появи ознак психічного вигоряння у спортсменів. Питання психічних ресурсів спортсменів, а також їх успішний розвиток і зміцнення цікаві сучасним дослідникам, адже емоційне вигоряння, виснаження ресурсів спортсменів, їх нестійкість до стресових ситуацій можуть стати причинами передчасного відходу їх зі спорту. Також важливим є той факт, що дефіцит ресурсів може знижувати бажання займатися, а також підвищення спортивної майстерності, рівень відповідальності за командний результат. У дослідженнях брали участь 26 спортсменів-футболістів, збірна команда Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». Вік випробуваних - 17-23 роки. Було використано опитувальник «Професійне (емоційне) вигоряння» К. Маслач, С. Джексон в адаптації Н.Е. Водоп'янової (2008). Урезультаті дослідження емоційного вигоряння було виділено 13,3% випробовуваних із низьким рівнем емоційного вигоряння, 12,1% респондентів із високим рівнем емоційного вигоряння, 74,6% - із середнім рівнем емоційного вигоряння. Таким чином, у більшої частини вибірки - 86,7% є прояви емоційного вигоряння високого або середнього ступеня вираженості. Аналіз середніх значень у цілому по вибірці показав найбільшу вираженість симптому «зменшення почуття досягнення», менш виражені симптоми «знецінення досягнень» і емоційне/фізичне виснаження. Проведений кореляційний аналіз між показниками особистісної тривожності і емоційного виснаження показав достовірні взаємозв'язки (г = 0,69), знецінення досягнень і особистісна тривожність (г = 0,73), загальний показник вигоряння і мотивація досягнення успіху (г = 0,62). Рекомендовано впровадження експериментальної програми з формування стресостійкості для стресостійких, нестресостійких, стресотормозних, стресотренованих випробовуваних. Спортсмени із середнім і низьким показниками стресостійкості працюватимуть за методикою з використанням у заключній частині навчально-тренувального заняття із вправами з діафрагмального дихання, аутотренінгу.

Ключові слова: футболісти, професійне вигоряння, тренувальна діяльність, стресостійкість, фізичні навантаження.

Annotation

тривожність емоційний виснаження стресостійкість

Batechko D.P., Kozirod V.A. STUDY OF THE PECULIARITIES OF MANIFESTATION OF PROFESSIONAL BURNOUT OF FOOTBALL PLAYERS IN SPORTS ACTIVITY

At the present stage, professional sports continue to attract the attention of experts both against the background of entertainment and the level of tolerance of physical activity, as well as the high cost of mental resources. Without mental strain, the training and competitive process is no longer imaginable. To achieve the highest possible results, athletes need to regularly improve their achievements. Also an importantfactor is that the recovery process in athletes is carried out in parallel with prolonged and exhausting physical and mental stress. In this regard, chronic stress can develop, which leads to signs of mental burnout in athletes. Issues of mental resources of athletes, as well as their successful development and strengthening are of interest to modern researchers. After all, emotional burnout, depletion of athletes' resources, their instability to stressful situations can cause premature departure of their sport. Also important is the fact that a lack of resources can reduce the desire of those involved to improve sportsmanship, as well as the level of responsibility for team performance. The research involved 26 football athletes, the national team of the National Technical University "Dnieper Polytechnic”. The age of the subjects is 17-23 years. We used the questionnaire "Professional (emotional) burnout" K. Maslach, S. Jackson, adapted by NE Vodopyanova (2008). As a result of the study of emotional burnout, 13.3% of subjects with a low level of emotional burnout, 12.1% of respondents with a high level of emotional burnout, 74.6% with a medium level of emotional burnout were identified. Thus, the majority of the sample - 86,7% have manifestations of emotional burnout of high or medium severity. Analysis of the mean values in the sample as a whole showed the greatest severity of the symptom of "decreased sense of achievement", less pronounced symptoms of "depreciation of achievements" and emotional /physical exhaustion. The correlation between the indicators of personal anxiety and emotional exhaustion showed significant relationships (r = 0,69), depreciation of achievements and personal anxiety (r = 0,73), the overall burnout rate and motivation to succeed (r = 0,62). It is recommended to implement an experimental program for the formation of stress resistance for stress-resistant, non-stress-resistant, stress-inhibitory, stress-treated subjects. Athletes with medium and low stress resistance will work according to the method used in the final part of the training session with exercises for diaphragmatic breathing, self-training.

Key words: football players, professional burnout, training activity, stress resistance, physical activity.

Постановка проблеми

Сьогодні професійний спорт привертає увагу фахівців не тільки через видовищність, а й через рівень переносимості фізичних навантажень, а високу затратність психічних ресурсів (О.І. Берилова, 2013; А.П. Катунов, 2012). Без психічного перенапруження тренувальний і змагальний процеси вже неможливо собі уявити.

Високі фізичні і психічні перевантаження, які знаходяться на межі, а то й на рівні граничних можливостей спортсменів, характерні для спорту вищих досягнень сучасного етапу, адже для досягнення максимально високих результатів спортсменам необхідно регулярно вдосконалювати свої показники. Також важливим фактором є те, що відновлюваний процес у спортсменів здійснюється паралельно з тривалими і виснажливими фізичними і психічними навантаженнями. У зв'язку із цим може утворитися хронічний стрес, що призводить до появи ознак психічного вигоряння у спортсменів [2, с. 169; 7, с. 53].

Спочатку термін «професійне вигоряння» використовувався фахівцями у трудовій діяльності окремих специфічних професій, а вже після дослідження були адаптовані і перенесені в спортивну сферу. Однак, на думку низки авторів, цей перенос вельми специфічний, що вимагає більш детального наукового вивчення і додаткових досліджень [3, с. 24]. У зв'язку із цими та іншими важливими питаннями науково обґрунтовані дані про особливості прояву психічного вигоряння у спортсменів і фактори його розвитку нині необхідні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання психічних ресурсів спортсменів, а також їх успішний розвиток і зміцнення цікаві сучасним дослідникам, адже емоційне вигоряння, виснаження ресурсів спортсменів, їх нестійкість до стресових ситуацій можуть стати причиною передчасного відходу їх зі спорту (В.Е. Орел, 2005; Е.І. Грінь, 2009). Також важливим є той факт, що дефіцит ресурсів може знижувати бажання займатися, не буде сприяти підвищенню спортивної майстерності, а також відповідальності за командний результат [3, с. 24; 10, с. 24].

Постановка завдання

У зв'язку з вищевикладеним метою дослідження є визначення передумов стресостійкості спортсменів, що спеціалізуються у футболі.

Виклад основного матеріалу дослідження

У дослідженнях брали участь 26 спортсменів футболістів, представників збірної команди Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». Вік випробуваних - 17-23 роки.

Нами було використано опитувальник «Професійне (емоційне) вигоряння» К. Маслач, С. Джексон в адаптації Н.Е. Водоп'янової (2008). Аналіз даних проводився за допомогою стандартних методів статистичної обробки. Обробка результатів дослідження проводилася з визначенням середнього арифметичного (М) і помилки середнього арифметичного (т). Міжгрупові відмінності оцінювалися та вважалися достовірними за рівня значимості не нижче 95% (р<0,05) [4, с. 205; 12, с. 77].

Усі випробовувані дали добровільну згоду на проведення досліджень. Дослідження проводилися на передзмагальному етапі підготовки.

Термін «професійне вигоряння» означає стан, що виникає унаслідок тривалих професійних стресів середньої інтенсивності, супроводжується особистісною деформацією фахівця, а стосовно сфери спорту - спортсмена [1, с. 109; 5, с. 33].

За професійного вигоряння (ПВ) у людини починають формуватися такі специфічні прийоми самозахисту, як заперечення, уникнення, реінтерпретація тощо. Стан перетренованості виникає у спортсменів, що проявляється у зниженні спортивних результатів, мотивації до досягнень і самооцінки [6, с. 56]. Тому питання профілактики професійного вигоряння є актуальними і важливими на сучасному етапі.

Аналіз спеціальної науково-методичної літератури виявив тенденцію до появи негативного мислення у вигляді переконань, думок, які посилювали душевний дискомфорт, страждання людини. Також з'являлися почуття апатії, приреченості, підвищення самокритичності та відсутності віри й надії у свій успіх [7, с. 53; 13, с. 175]. Наприклад, знижена стресостійкість, підвищена ситуативна тривожність, ослаблена мотивація емоційної віддачі у професійній діяльності та інші особистісні якості сприяють формуванню синдрому емоційного вигоряння [8, с. 243].

Для здійснення високоефективної професійної діяльності спортсменам необхідні такі особистісні якості, як, наприклад, низька конфліктність, здатність до саморегуляції станів, комунікативних компетенцій, адекватність психічних реакцій, сила роздратування, низький рівень тривожності, упевненість у собі, оптимізм, активність, ініціатива, висока працездатність, витривалість, відповідальність, толерантність, емоційна зрілість [9, с. 19].

Феномен психічного вигоряння може призводити не тільки до втрати інтересу атлетів до діяльності, яка раніше служила джерелом позитивних емоцій, а й до зниження прагнення спортсменів до досягнення високих результатів й у цілому до втрати значимості отриманих результатів. Це все може призводити до появи травм і відходу спортсменів зі спорту [11, с. 101]. У результаті дослідження емоційного вигоряння було виділено 13,3% випробовуваних із низьким рівнем емоційного вигоряння, 12,1% респондентів із високим та 74,6% із середнім рівнем емоційного вигоряння. Таким чином, у більшої частини вибірки - 86,7% є прояви емоційного вигоряння високого або середнього ступеня вираженості. Аналіз середніх значень у цілому по виборці показав найбільшу вираженість симптому «зменшення почуття досягнення», менш виражені симптоми «знецінення досягнень» і «емоційне/фізичне виснаження».

Проведений кореляційний аналіз між показниками особистісної тривожності й емоційного виснаження показав достовірні взаємозв'язки (г = 0,69), знецінення досягнень і особистісна тривожність (г = 0,73), загальний показник вигоряння і мотивація досягнення успіху (г = 0,62).

Результати, представлені в табл. 2, говорять про явну тенденцію до зростання показників психічного вигоряння до кінця навчально-тренувального року.

Спортсмени з високим рівнем особистісної тривожності та мотивації уникнення невдач

Таблиця 1

Основні симптоми психічного вигоряння у спортивній діяльності

(за даними Р.С. Уейнберг, Д. Гоулд, 2001)