Профілактика професійного вигорання у фахівців IT-сфери засобами активного соціального-психологічного навчання

У статті представлено розробку тренінгової програми, створеної на основі авторської концептуальної моделі психологічної профілактики професійного вигорання у ІТ-фахівців.

Ключові слова: активне соціально-психологічне навчання, тренінг, модель психологічної профілактики професійного вигорання у фахівців сфери інформаційних технологій.

Yushchenko I.M., Molchanova S.V.

The article presents the development of a training program based on the author S conceptual model ofpsychological prevention of burnout in IT specialists.

Key words: active social and psychological education, training, model ofpsychological prevention ofprofessional burnout in specialists in the field of information technologies.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах сьогодення на ринку праці України активно з'являються професії інноваційної сфери (оператори колл- центрів, комп'ютерні інженери, web-дизайнери, java-програмісти, делівері-менеджери, ІТ-кон- сультанти тощо). Фахівці ІТ-сфери дедалі більше стають об'єктом уваги науковців не лише через високу конкурентоспроможність, широку затребуваність та популярність їх професії серед молоді, але й через високу напруженість їхньої професійної діяльності, специфічні вимоги до фахівців, постійні робочі стреси, що спричинюють труднощі професійної адаптації та ідентифікації й різні види вигорання персоналу.

Постановка завдання. Мета статті полягає у викладенні програми активного соціально-психологічного навчання «Профілактика професійного вигорання фахівців ІТ-сфери», що була розроблена на основі здійсненої авторами розробки концептуальної моделі психологічної профілактики професійного вигорання ІТ-фахівців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом у психологічній науці зроблені серйозні кроки в напрямку розробки уніфікованого підходу до концептуалізації поняття «професійне вигорання» у спеціалістів ІТ-сфери [5]. Дедалі більшої актуальності набуває дослідження професійного вигорання працівників у сфері ІТ та розробка засобів і технологій, що запобігали б професійному стресу та сприяли б подоланню його наслідків [2; 3; 4; 7; 8; 13 та ін.].

Синдром професійного вигорання у працівників ІТ-сфери переважно зумовлюється чинниками різних рівнів: внутрішнього (психологічного) та зовнішнього (організаційного). У контексті завдань даної статті ми зупинимось на аналізі психологічних чинників професійного вигорання ІТ-фахівців.

Сучасними дослідниками виокремлені індивідуально-психологічні особливості професійного вигорання ІТ-фахівців, що, насамперед, стосуються функціонування їх пізнавальної сфери у процесі професійної діяльності. Специфічними чинниками розвитку професійного вигорання ІТ-фахівців є переживання психічного перенасичення й монотонії, високий рівень когнітивної напруги під час виконання повсякденних функціональних обов'язків та потужна інтелектуальна концентрація. Постійна нестача часу, високий темп роботи, рутинізація окремих робочих операцій призводять до погіршення самопочуття (депресій, порушень сну, шкідливих звичок), когнітивного виснаження, хронічної втоми, фрустрації через надвідповідальність (сумніви у власних інтелектуальних спроможностях, страх, що «нічого не вийде») та постійну тривожність [9].

У дослідженнях встановлено зв'язок емоційного вигорання в ІТ-фахівців з низьким рівнем емоційного інтелекту (особливо серед осіб із нерозвиненими навичками керування емоціями). Емоційне вигорання, як аспект професійного вигорання, виявляється в редукції професійних обов'язків, нездатності керувати емоційними станами та поведінкою, труднощами налаштування на роботу [13]. Як наслідок, у ІТ-працівників спостерігаються такі симптоми професійного вигорання, як неадекватне емоційне реагування та емоційне відсторонення, зниження творчої активності та продуктивності праці [14].

У сучасних роботах зазначається, що передумовою успішної діяльності програміста є інтровертованість (О. Вовк, 2019; Ю. Юдчиць, 2008). Водночас виявлено, що співробітники-інтроверти найбільш схильні до професійного вигорання, оскільки від сучасного фахівця сфери ІТ вимагається вміння працювати в команді, комунікабельність, відкритість, ініціативність, здатність до взаємодії з користувачем, дружній стиль взаємин з колегами і замовниками [2; 6; 10].

Також встановлено прямий зв'язок показників професійного вигорання у спеціалістів ІТ-організації та низки психологічних чинників. Появі вигорання, зокрема, сприяють: нестійка або неадекватна самооцінка; низька задоволеність потреби в активних діях та досягненні успіху; незадоволеність потреби у спокої та позитивній прихильності; низький рівень стре- состійкості (висока психічна вразливість); високий рівень імпульсивності (низька вольова саморегуляція) [1; 7; 8].

Кваліфіковані ІТ-спеціалісти, маючи високий рівень спеціальної професійної компетентності, інколи не сприймаються позитивно іншими членами колективу, мають низьку оцінку особистого внеску і статусу в організації з боку колег і керівництва через недостатність міжособистісних контактів, нерозвинені навички спілкування, прагнення до усамітнення, дистанціювання, занурення у власні інтелектуальні переживання [6; 10; 13; 14].

Крім того, низка емпіричних досліджень виявила елементарну необізнаність спеціалістів технічних професій із проблемою професійного вигорання, неусвідомлення їх причин та наслідків, атрибуцію наявних симптомів іншим обставинам та ситуаціям [9; 11; 13].

Виклад основного матеріалу дослідження

Авторами даного дослідження було висунуте припущення про те, що розробка та впровадження у психологічну практику спеціальної програми активного соціально-психологічного навчання дозволяє оптимізувати процеси опору професійному стресу та підвищити рівень професійної адаптованості ІТ-фахівців.

Однією з найважливіших теоретико-методологічних засад нашого дослідження є теоретичні положення суб'єктного підходу, який розглядає людину, як суб'єкта, здатного зробити предметом практичного перетворення власну життєдіяльність, виявляти ставлення та оцінювати способи діяльності, регулювати внутрішній стан тощо. Найважливішим і необхідним засобом в процесі особистісних перетворень є рефлексія як пізнання та аналіз особистістю явищ власної поведінки і діяльності.

Отже, пошук шляхів активізації рефлексивної позиції суб'єкта, яка створює сприятливі умови для самокорекції особистості, видається нам пріоритетним напрямком практичної роботи, спрямованої на профілактику професійного вигорання у фахівців ІТ-сфери. Саме це положення лягло в основу запропонованої нами моделі профілактики професійного вигорання фахівців сфери інформаційних технологій (рис. 1).

Активізація рефлексивної позиції безсумнівно пов'язана із усвідомлення протиріч у професійній діяльності та орієнтацією на особистісний та професійний розвиток у ході групової взаємодії. Це допомагає змінити ставлення до професійної діяльності та «запустити» процеси особистісних перетворень.

Зазначимо, що вихід за межі свого світу, своєї системи координат, свого уявлення про себе, як особистість та професіонала, дається будь-якій людині важко. Умовами, за яких такий процес полегшується, є активне соціально-психологічне навчання, що здійснюється шляхом тренінгових занять, у ході яких створюються спеціальні стимулюючі ситуації [12].

Відповідно до запропонованої моделі психологічної профілактики професійного вигорання у ІТ-фахівців психологічна робота здійснюється в таких основних напрямках:

1) усвідомлення суті професійного вигорання та його наслідків;

2) вдосконалення навичок емоційної та поведінкової саморегуляції;

3) розвиток особистісної і професійної самоідентичності.

Базовими методиками тренінгової роботи було обрано: рольові та сюжетні ігри, метод незавершених речень (із подальшим груповим обговоренням); метод «мозкового штурму»; виконання творчих завдань та їх представлення у вигляді схем, малюнків тощо; дискусійні методи; психологічний практикум (виконання діагностичних завдань; їх аналіз та обговорення в групі); рефлексія заняття; анкетування.

Рис. 1. Модель профілактики професійного вигорання у фахівців!Х-сфери

тренінговий психологічний професійне вигорання

Інтерактивні форми та методи навчання мають різноманітні можливості для актуалізації здатності до самоаналізу, самоуправління, саморегуляції діяльності й поведінки. Так, групові дискусії передбачають вільний обмін думками, ідеями або знаннями між учасниками з метою зменшення опору прийняття нової інформації через групову рефлексію, що усуває упередженість в оцінці проблем шляхом відкритих висловлювань, надає можливість учасникам виявити свою компетентність, задовольняючи потребу у визнанні й повазі. Дискусії покращують соціально-психологічний клімат у групі, роблячи учасників більш толерантними і менш залежними від наявних стереотипів. Застосування в ході тренінгу «мозкового штурму» стимулює творчу фантазію групи й сприяє виробленню максимальної кількості ідей при спільній взаємодії. Групові дискусії можуть супроводжуватися міні-лекціями діалогічної природи, можуть здійснюватися на основі виконання вправ проективного характеру, зокрема таких, як: продовження незакінчених речень; малювання проективних психомалюнків; складання усних творів з наступним обговоренням результатів. У даному випадку поруч із судженнями та переконаннями виявляються емоції, переживання, усвідомлення яких є важливим механізмом самозмін.

Рольові ігри є способом розширення досвіду, через задану тренером ситуацію спілкування сприяють більшому саморозкриттю учасників, опануванню нових форм поведінки, послабленню негативного зворотного зв'язку, зняттю напруги й розвитку внутрішніх сил.

Важливою умовою сприяння особистісному розвитку фахівців ІТ є також забезпечення можливості вивчення психологічних характеристик особистості з використанням діагностичних аркушів, на яких фіксуються результати психодіагностики, на основі яких усвідомлюється необхідність самозмін.

Структура та алгоритм тренінгових занять досить традиційні. Вступна частина виконує функції психологічної розминки та «запускає» динаміку тренінгу, занурює їх в ігрову атмосферу, налаштовує на групову роботу; знімає емоційне напруження. Основна частина забезпечує введення нової інформації, висвітлює проблеми учасників, сприяє встановленню та підтримці міжособистісних стосунків. Підсумкова частина - етап отримання зворотного зв'язку, оцінки заняття в емоційному (сподобалось - не сподобалось, вдалося - не вдалося) та смисловому (чому навчитись, чому це важливо, чому працювали саме із цією проблемою, темою, технікою тощо), що сприяє обмірковуванню й асиміляції емоційного досвіду.

Програма тренінгу містить вступ, 6 тренінгових занять, об'єднаних у 3 основні змістовні блоки та підсумкове заняття. Орієнтовна тривалість тренінгу - 9 годин (табл. 1).

У даній статті ми розглядаємо лише завдання кожного із трьох смислових блоків та ті інтерактивні техніки, які для цього застосовувались, не розкриваючи детально зміст кожного заняття.

Перший блок програми тренінгу спрямований на вирішення наступних завдань: формування у ІТ-фахівців уявлень про сутність професійного вигорання, його можливі причини та наслідки; виявлення та усвідомлення учасниками вплив його негативних симптомів на поведінку та психологічне самопочуття.

Для вирішення даних завдань передбачено використання таких інтерактивних технік: міні- лекція (з подальшим груповим обговоренням) «Професійне вигорання - це...»; психологічний практикум: «Чи маєте Ви ознаки професійного вигорання?»; вправа-асоціація на слово «Робота», мета якої - усвідомлення ознак та причин робочого стресу; рольова гра «На роботі »; групова дискусія: «Чим вирізняються проблеми на роботі та у житті працівники сфери інформаційних технологій від інших професіоналів?»; виконання творчого завдання в малих групах: «Метафоричні портрети ідеального та реального айтішніка» та презентація групами результатів творчого завдання; вправа «Смітник», метою якої є навчання учасників розрізненню реальних та уявних труднощів, формуванню оптимістичних настанов щодо власних можливостей запобігання професійному вигоранню.

Таблиця 1

Структура тренінгу «Профілактика професійного вигорання»