Самооцінка дітей молодшого шкільного віку в аспекті внутрішньосімейних стосунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

Самооцінка дітей молодшого шкільного віку в аспекті внутрішньосімейних стосунків

Василенко І.А.

Анотація

самооцінка дитина батьківський ставлення

У психологічних дослідженнях питання самооцінки досліджуються досить широко; найбільш повна розробка її теоретичних і практичних аспектів відображається у працях як вітчизняних психологів, так і зарубіжних (Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, В. Овсянникова, В. Столін, І. Чеснокова та ін.). Формування самооцінки у молодших школярів пов'язане із самоспостереженням і самоконтролем, а так само з їхніми активними діями. Самооцінка - важлива особистісна інстанція, яка дає змогу контролювати власну діяльність з точки зору нормативних критеріїв, будувати свою цілісну поведінку відповідно до соціальних норм.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження взаємозв'язків між рівнем самооцінки дитини молодшого шкільного віку і типом батьківського ставлення.

У дослідженні здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми самооцінки та типів батьківського ставлення до дітей молодшого шкільного віку; проаналізовано взаємозв'язки між показниками самооцінки дітей молодшого шкільного та типом батьківського ставлення, встановлено співвідношення між показниками, що вивчаються. Для вирішення зазначених теоретико-емпіричних задач у дослідженні були використані як теоретичні, так і діагностичні (психометрично обґрунтовані й надійні) методи та методики.

Результати кореляційного аналізу дали змогу встановити статистично значущі додатні та від'ємні кореляційні зв'язки, виявити, що додатні зв'язки на 1% та 5% рівнях між показниками самооцінки та типами батьківського ставлення. Аналіз профілів показав, що самооцінка молодших школярів з типами батьківського ставлення «прийняття» та «кооперація» різниться від самооцінки дітей у сім'ях з типами батьківського ставлення «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалізація», «маленький невдаха». За показником висока самооцінка та середня самооцінка група дітей з типами батьківського ставлення «прийняття», «кооперація» значимо відрізняються від групи дітей інших типів батьківського ставлення, демонструючи вищий рівень. За показником низька самооцінка група дітей з типами батьківського ставлення «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалізація», «маленький невдаха» відрізняється від інших порівнюваних груп у напрямі значно вищого рівня у цих групах. Якісний аналіз дозволив встановити особливості самооцінки молодших школярів у сім'ях різних типів батьківського ставлення.

Ключові слова: самооцінка, рівні самооцінки, типи батьківського ставлення, прийняття, кооперація, симбіоз, авторитарна гіперсоціалізація, маленький невдаха, молодший шкільний вік.

Vasylenko I.A.

Self-esteem of primary school children in the aspect of intrafamily relations

Abstract

In psychological research, the issues of self-esteem are studied quite widely; the most complete development of its theoretical and practical aspects is reflected in the works of both domestic andforeign psychologists (B. Ananiev, L. Bozhovich, L. Vygotsky, I. Kon, V. Ovsyannikova, V. Stolin, I. Chesnokova and others). The formation of self-esteem in primary school children is associated with self-observation and self-control, as well as with their active actions. Self-esteem is an important personal instance that allows person to control his own activities in terms of regulatory criteria, to build his holistic behaviour in accordance with social norms.

The purpose of the study: theoretical justification and empirical study of the relationship between the level of self-esteem of a child of primary school age and the type of parental attitude.

The study provides a theoretical and methodological analysis of the problem of self-esteem and types of parental attitudes towards children of primary school age; the relationship between the indicators of selfesteem of primary school children and the type of parental attitude is analyzed, the relationship between the indicators studied is established. To solve these theoretical and empirical problems in the study were used both theoretical and diagnostic (psychometrically sound and reliable) methods and techniques.

The results of the correlation analysis allowed us to establish statistically significant positive and negative correlations on the positive relations at 1% and 5% levels between self-esteem and types of parental attitudes. Profile analysis showed that the self-esteem of younger students with types of parental attitudes: acceptance and cooperation is different from the self-esteem of children in families with types ofparental attitudes: symbiosis, authoritarian hypersocialization, a little loser. In terms of high self-esteem and average self-esteem, a group of children with types ofparental attitudes: acceptance, cooperation, differ significantly from the group of children of other types ofparental attitudes, demonstrating its higher level. In terms of low self-esteem, a group of children with types of parental attitudes: symbiosis, authoritarian hypersocialization, a little loser differs from other comparable groups in the direction of a much higher level in these groups. Qualitative analysis allowed to establish the features of self-esteem ofprimary school children in families of different types of parental attitudes.

Key words: self-esteem, levels of self-esteem, types ofparental attitude, acceptance, cooperation, symbiosis, authoritarian hypersocialization, small loser, primary school age.

Постановка проблеми

Проблема виникнення і розвитку самооцінки є однієї з центральних проблем становлення особистості дитини. Самооцінка - це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе, своїх розумових здібностей, мотивів і цілей своєї поведінки, свого ставлення до навколишнього, до інших людей і самої себе. Л. Виготський припускав, що саме у молодшому шкільному віці починає складатися самооцінка - узагальнене, стійке, позаситуативне і разом із тим диференційоване ставлення дитини до себе.

Аналіз теоретичних та емпіричних досліджень дозволяє стверджувати, що самооцінка є необхідним елементом розвитку самосвідомості особистості. Завдяки здатності до самооцінки людина набуває здатності самостійно спрямовувати і контролювати свої вчинки та дії. Однією з найактуальніших тем вікової психології можна вважати проблему самооцінки дітей молодшого шкільного віку. Самооцінку розглядають як показник індивідуального рівня розвитку, відводять їй провідну роль. Завдяки самооцінці індивід стає особистістю. Вона формує потребу відповідати не тільки рівню оточуючих, а й рівню власних особистісних оцінок.

Як встановлено в низці психологічних досліджень, найбільш важливими факторами, що впливають на формування особистості дитини і вимагають першочергового вивчення, є сімейні взаємини, наявність емоційного контакту дитини з батьками, позиція дитини у сім'ї, структура сім'ї тощо. Проблема формування особистості дитини у сім'ї натепер є найбільш актуальною. Це насамперед стосується питань емоційного розвитку дітей молодшого шкільного віку в умовах сімейних відносин, серед яких найбільш важливим аспектом є дитячо-батьківські стосунки. У сучасній психології проблемою дослідження сімейних відносин займалися А. Болдуін, А. Варга, Р. Зачепецький, Д. Ісаєв, Б. Кочубей, Є. Насонова, Е. Новиков та ін. Звернімося до робіт, в яких одним з основних факторів розвитку самооцінки дитини розглядається тип сімейних відносин. Дослідники підкреслюють, що любов, турбота, увага з боку батьків є для дитини необхідним, своєрідним, життєво важливим чинником, який забезпечує відчуття захищеності, емоційну рівновагу, формує самооцінку. Водночас відзначається, що дефіцит емоційного спілкування, брак уваги з боку близьких дорослих сприяють появі у дитини невпевненості у собі, тривожності, страху, замкнутості. Важливо акцентувати увагу на цих явищах у дитячому віці, тому що саме тоді закладається мотиваційна сфера особистості дитини. Залежно від переважання в житті дитини позитивних або негативних емоцій формується загальне ставлення до світу, до інших людей, до себе. Комплексне вивчення особливостей прояву самооцінки, виявлення детермінант її виникнення у дітей молодшого шкільного віку, безперечно, є актуальним та впливає на формування особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретико-методологічною основою проблеми є теоретичні уявлення про самооцінку (В. Бодров, Л. Бороздіна, О. Гілязова), вивчення таких чинників формування самооцінки, як соціальна ситуація розвитку, особливості сімейних стосунків та взаємодія з батьками (Б. Ананьєв, М. Буянов, Г. Бурменська, О. Дусавицький, І. Дубровіна, Р. Овчарова); погляди вчених на зв'язок між самооцінкою та відносинами у сім'ї дітей молодшого шкільного віку (А. Захаров, А. Парафіян, В. Мясищев, Е. Яковлева, Р. Зачепецький); положення про взаємини між батьками та дітьми у сім'ї (А. Варга, В. Столин, А. Спиваковська й ін.); теоретичні уявлення про вплив батьківського ставлення до формування самооцінки дитини (А. Петровський, А. Захаров). Актуальність проблеми самооцінки дітей молодшого шкільного віку в аспекті внутрішньосімейних стосунків та її незначна розробка в психолого-науковій літературі зумовили вибір теми зазначеної проблеми.

Формулювання цілей статті

Мета статті - здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми самооцінки та типів батьківського ставлення до дітей молодшого шкільного віку; здійснити емпіричне дослідження, яке включає діагностику показників самооцінки дітей молодшого шкільного та типів батьківського ставлення; проаналізувати взаємозв'язки між показниками, що досліджуються, та визначити співвідношення між типом батьківського ставлення та рівнем самооцінки дітей молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу

Мета і завдання зумовили організацію дослідження, яке проводилось в три етапи. На першому етапі відповідно до мети дослідження здійснювалась підготовка та планування психологічного дослідження: формувалась репрезентативна вибірка, підбирався комплекс психодіагностичних методів, визначались час і порядок проведення. Репрезентативність вибірки дослідження забезпечувалася якісно і кількісно. На другому етапі дослідження проводилась діагностика показників самооцінки та батьківського ставлення. Третій етап являв собою аналіз і інтерпретацію даних психологічного дослідження:

а) діагностику самооцінки та батьківського ставлення у групі дітей молодшого шкільного віку;

б) математико-статистичну обробку отриманих даних з метою пошуку взаємозв'язків між досліджуваними параметрами.

Обробка отриманих даних здійснювалась за допомогою кількісного (кореляційного; SPSS V. 21.0 для Windows) та якісного (методи «асів», «профілів»). Усього в ході дослідження брали участь 75 дітей молодшого шкільного віку та їхні батьки. Вибірка складалася з дітей початкових класів школи м. Одеси.

У комплекс методів і психодіагностичних методик увійшли: Методика вивчення самооцінки (Т. Дембо-З. Рубинштейн); «Опитувальник батьківського ставлення» (А. Варга, В. Столин); проєктивна методика «Кінетичний малюнок сім'ї» (Р. Бернс і С. Коуфман); «Дитячий варіант шкали явної тривожності» (CMAS).

Був проведений кореляційний аналіз між показниками самооцінки та типами батьківського ставлення під час дослідження вибірки дітей молодшого шкільного віку. Описані значимі зв'язки між рівнями самооцінки: 1) середній рівень; 2) високий рівень; 3) низький рівень та типами батьківського ставлення. Результати представлені в табл. 1.

Встановлено додатні кореляційні зв'язки на 1% та 5% рівнях між високою самооцінкою і показниками батьківського ставлення: «прийняття» (Пр), «кооперація» (К), «симбіоз» (Сі) та від'ємний кореляційний зв'язок (р<0,05) з показником «авторитарна гіперсоціалізація» (Аг). Виявлена наявність додатних кореляційних зв'язків на 1% і 5% рівнях між середньою самооцінкою та типами батьківського ставлення: «прийняття» (Пр), «кооперація» (К), а також від'ємний кореляційний зв'язок (р<0,05) з показниками «авторитарна гіперсоціалізація» (Аг) і «маленький невдаха» (Мн). Визначені від'ємні кореляційні зв'язки (р<0,05) між низькою самооцінкою та показниками «прийняття» (Пр), «кооперація» (К) і додатні кореляційні зв'язки на 1% з показником «маленький невдаха» (Мн).

Таким чином, результати кореляційного аналізу дозволили встановити статистично значущі додатні та від'ємні кореляційний зв'язки на рівні р<0,01 та р<0,05 між показниками самооцінки та типами батьківського ставлення.

На наступному етапі дослідження здійснено ґрунтовний аналіз особливостей самооцінки молодших школярів у сім'ях з різним типом батьківського ставлення. Перш за все було проведено угруповання досліджуваних за певним рівнем самооцінки. Було утворено три групи. До першої групи увійшли діти з високою самооцінкою, до другої групи - із середньою самооцінкою, до третьої - із низькою самооцінкою. Для діагностики внутрішньосімейних стосунків з точки зору дитини та виявлення особливостей сприйняття дитиною сімейної ситуації, свого місця у сім'ї, а також її ставлення до членів сім'ї проведено «Кінетичний малюнок сім'ї» (Р. Бернс і С. Коуфман) та проаналізовані малюнки дітей різного рівня самооцінки. У дослідженні встановлено ставлення молодших школярів різного рівня самооцінки до членів своєї сім'ї, сімейних відносин, проведено аналіз одержаних результатів, які надано на рис. 1. Так, на осі Х представлені симптомокомплекси, які характеризують сімейні відносини: 1) Сс - сприятлива сімейна ситуація; 2) Тс - тривожність; 3) Кс - конфліктність у сім'ї; 4) Нс - почуття неповноцінності у сімейній ситуації; 5) Вс - ворожість у сімейній ситуації. На осі У - їх значення виражені у сирих балах.

Аналіз рис. 1 показує, що у сім'ях молодших школярів з високим рівнем самооцінки домінує доброзичлива сімейна ситуація, діти із середнім рівнем самооцінки сприймають як сприятливу сімейну ситуацію та спостерігається тривожність у внутрішньосімейних стосунках. У дітей з низьким рівнем самооцінки взаємини з іншими членами сім'ї викликають почуття неповноцінності, проявляється конфліктність, тривожність та ворожість у внутрішньосімейних відносинах.

У літературі вказується, що самооцінка поступово стає найважливішим регулятором поведінки молодшого школяра, його активності в навчанні, праці, спілкуванні, самовихованні. Самосвідомість і самооцінка виявляються і формуються під безпосереднім впливом факторів, насамперед спілкування та взаємодії з близьким оточенням у сім'ї (А. Захаров).

Рис. 1. Діаграма показників симптомокомплексів сімейних відносин молодших школярів різного рівня самооцінки

На цьому етапі дослідження ми вирішуємо завдання вивчення типів батьківського ставлення у сім'ях молодших школярів з різним рівнем самооцінки. На рис. 2 представлені профілі типів батьківського ставлення у сім'ях дітей молодшого шкільного віку з певним рівнем самооцінки.

Під час аналізу профілів нас насамперед цікавили значущі відмінності в однойменних показниках.

Аналіз профілів показав, що самооцінка молодших школярів у сім'ях різного батьківського ставлення відрізняється за певними показниками. У групі дітей за типом батьківського ставлення «прийняття» та «кооперація» встановлено висока та середня самооцінка, для таких дітей характерні активність, товариськість, самостійність, ініціативність своїх можливостей, а також виявлена висока самооцінка, яка проявляється у прагненні до самоствердження, самореалізації. У сім'ях зазначених груп батьки зацікавлені у справах і планах дитини, намагаються у всьому допомогти, співчувати їй, вони високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності.

Таблиця 1. Значимі коефіцієнти кореляції між показниками самооцінки та типами батьківського ставлення

Примітка: 1) позначення ** - значущість зв'язку на рівні р < 0.01; * - р < 0.05.; 2) умовні позначення: Пр (прийняття - уникнення; К (кооперація - соціально бажаний образ); С (симбіоз); Аг (авторитарна гіперсоціалізація); Мн (маленький невдаха)

Виявлено низький рівень самооцінки у групі дітей за типом батьківського ставлення «симбіоз», який характеризується міжособистісною дистанцією у спілкуванні, у прагненні батьків задовольнити всі потреби дитини, відгородити від труднощів і неприємностей життя, за постійної тривоги за дитину, яка здається їм маленькою і беззахисною. Самооцінка проявляється у боязкості, сором'язливості, такі діти намагаються відмовитися від будь-якої справи, мотивуючи відмову острахом не впоратися, помилитися, зазнати невдачі. Крім того, вони схильні до переоцінки діяльності, успіхів і якостей особистості інших, що підсилює невпевненість у собі. Характерною рисою цих дітей є підвищена тривожність, підвищена самокритичність, постійні очікування невдачі, неуспіху. Внаслідок цього вони намагаються обмежити спілкування з іншими, стають боязкими й замкненими. Емпірично виявлено, що у сім'ях з типами батьківського ставлення «прийняття» та «соціально бажаний образ» у молодших школярів висока самооцінка. Встановлена у сім'ях за типами батьківського ставлення «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалі- зація» та «маленький невдаха» у дітей середня та низька самооцінка.

Рис. 2. Профілі типів батьківського ставлення у дітей молодшого шкільного віку з різним рівнем самооцінки

Висновки

Теоретично встановлено, що самооцінка є складним особистісним утворенням, у якому знаходять своє вираження знання дитини про себе, її активність спрямована на відкриття свого «Я» у спілкуванні та діяльності з оточуючими.

Аналіз досліджень різних авторів дозволив розглядати самооцінку у зв'язку з проблемою розвитку та формування самосвідомості. Ці дослідження сконцентровані навколо двох груп питань. З одного боку, у загальнотеоретичному й методологічному аспектах проаналізоване питання про становлення самосвідомості в контексті більш загальної проблеми розвитку особистості. В іншій групі досліджень розглядаються більш спеціальні питання, насамперед пов'язані з особливостями самооцінок, їх взаємозв'язком з оцінками внутрішньосімейних стосунків. У роботах відзначалось, що взаємини між членами сім'ї справляють значний вплив на самооцінку дитини. На основі аналізу літературних джерел підкреслено факт впливу сім'ї на процес становлення самооцінки дитини. Під впливом оцінних суджень батьків дитина починає певним чином ставитися до досягнень у діяльності, до самої себе як особистості.

У результаті кореляційного аналізу було виявлено значущі додатні та від'ємні кореляційний зв'язки на рівні р<0,01 та р<0,05 між показниками самооцінки та типом батьківського ставлення.

Якісний аналіз дозволив установити особливості самооцінки молодших школярів у сім'ях різних типів батьківського ставлення. Загалом визначено, що у сім'ях з типами батьківського ставлення «прийняття» та «соціально бажаний образ» у молодших школярів висока самооцінка, у сім'ях за типами батьківського ставлення «симбіоз», «авторитарна гіперсоціалізація» та «маленький невдаха» у дітей середня та низька самооцінка. Аналіз отриманих результатів демонструє, що у сім'ях молодших школярів з високим рівнем самооцінки домінує доброзичлива сімейна ситуація, у дітей із середнім рівнем самооцінки сприятлива сімейна ситуація та спостерігається тривожність у внутрішньосімейних стосунках. У дітей з низьким рівнем самооцінки взаємини з іншими членами сім'ї викликають почуття неповноцінності, проявляється конфліктність, тривожність та ворожість у внутрішньосімейних стосунках. Виявлено, що у сім'ях, де відсутній емоційний контакт з близькими людьми, батьки висувають дітям вимоги, невідповідні до їхніх можливостей, а у взаєминах присутнє застосування суворих покарань, у дітей молодшого шкільного віку спостерігається висока тривожність та низький рівень самооцінки.

Список літератури

1. Алєксєєнко Т.Ф. Тенденції розвитку і класифікація батьківсько-дитячих стосунків в умовах сучасної сім'ї. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.М. Князєва, М.І. Пірен. Київ, 2001. 192 с.

2. Варгата О.В. Психологічні особливості формування самооцінки молодших школярів. Запоріжжя: КПУ, 2019. Вип. 64, т. 1. С. 70-74.

3. Максименко С.Д. Онтогенез особистості. Практична психологія та соціальна робота. 2006. № 10.

4. Пеньковська Н.Ю. Роль самооцінки у формуванні особистості дитини. Початкова школа. 2002. № 10. С. 16-22.

5. Смирнова Е.О. Структура и динамика родительских отношений. Вопросы психологии. 2009. № 6. С. 3-14.

6. Федоришин Г.М. Психологія становлення особистості у батьківській сім'ї. Івано-Франківськ. 2006, 174 с.

Размещено на Allbest.ru