Психологічні особливості стресових реакцій здобувачів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості стресових реакцій здобувачів вищої освіти

Пілецький В.С.

Стаття присвячена аналізу психологічних особливостей стресових реакцій здобувачів вищої освіти. Визначена, що студенти відчувають помітний вплив стресу в сесійний період, в процесі підготовки та складанні іспитів, передбачений навчальним процесом у вищому навчальному закладі. Аналіз поняття «стрес» в науковій літературі дає можливість виокремити основні напрямки дослідження даної проблеми: стрес як ситуація або її характеристики, які вимагають додаткової мобілізації і змін в поведінці людини; стрес як стан, який об'єднує велику кількість фізіологічних та психологічних проявів; стрес як негативні наслідки пережитих людиною гострих переживань, які порушують дієздатність і здоров'я людини. Визначено, що екзаменаційний стрес займає одне з перших місць серед причин, що викликають психічну напругу у студентів.

Ключові слова: стрес, стресові реакції, стресові стани, здобувачі вищої освіти.

Piletsky V.S.

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF STRESS REACTIONS OF HIGHER EDUCATION STUDENTS

The article is devoted to the analysis ofpsychological features of stress reactions of higher education seekers. It is determined that students experience a significant impact of stress in the session period, in the process of preparing and passing exams provided by the educational process in higher education. Analysis of the concept of "stress" in the scientific literature makes it possible to identify the main areas of research of this problem: stress as a situation or its characteristics that require additional mobilization and changes in human behaviour; stress as a condition that combines a large number of physiological and psychological manifestations; stress as a negative consequence of acute experiences experienced by a person, which impairs the ability and health of a person. It is determined that exam stress is one of the leading causes of mental stress in students. At the sometime, it should be noted that exam stress is not always harmful, acquiring the properties of distress. In certain situations, psychological stress can be stimulating, helping the student to mobilize all his knowledge and personal reserves to solve the educational tasks set before him.

Key words: stress, stress reactions, stressful situations, higher education seekers.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку суспільства відзначається тенденція до зростання стресових розладів серед студентів. У студентів вчорашніх школярів, перебудова до нових соціальних умов викликає активну мобілізацію, а потім виснаження фізичних ресурсів організму, особливо в перші роки навчання.

На першому курсі відбувається зміна соціальної ролі здобувача вищої освіти, коригування потреб і системи цінностей. Виникає необхідність більш гнучко регулювати свою поведінку, пристосовуючись до більш жорстких вимог вищої школи, встановлювати взаємини в новому колективі.

Звідси проблема полягає в тому, що студенти відчувають помітний вплив стресу в сесійний період, в процесі підготовки та складанні іспитів, передбачений навчальним процесом у вищому навчальному закладі.

Дане положення створює загрозу психічному здоров'ю студентів, сприяє демотивації вчення, знижує рівень самореалізації та успішності у навчальній діяльності. В даний час не розроблені теоретичні основи і практичні технології зниження проявів стресових реакцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасне наукове знання демонструє зростаючий інтерес до проблеми психологічного стресу і проявів стресових реакцій. Цей інтерес відбивається в наукових дослідженнях, де дана проблема займає центральне положення і аналізується в психологічному і в багатьох інших аспектах. Вивченням проблеми стресу займалися такі науковці як Г. Сельє (засновник теорії класичного стресу), І. Павлов (теорія експериментально неврозу), Е. Гелгорн, У. Кенон(роль нервової системи у формуванні адаптивних реакцій організму в умовах стресу), Р. Лазарус(когнітивна теорія психологічного стресу), Л. Орбелі (прямий вплив нервової системи на обмін речовин в тканинах).

Мета статті: проаналізувати психологічні особливості стресових реакцій у здобувачів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Психічні стани в процесі навчальної діяльності класифікують за різними критеріями. Перш за все, існує два способи диференціації: за характером переживань і за продуктивністю. Так, за характером переживань стани можна поділити на позитивні і негативні, а згідно критерію продуктивності - на стенічні й астенічні. Позитивні пов'язані з підйомом життєвого тонусу організму, задоволенням фізіологічних, духовних, інтелектуальних потреб людини, а негативні - знижують психічну активність людини, ведуть до погіршення діяльності, до падіння працездатності [1].

Стенічні (греч. «стенос» - сила) - підвищують енергію, спонукають до діяльності, до активності, до вчинків, викликають підйом збудження, бадьорість, радість, гнів, ненависть, а астенічні (греч. «астенос» - слабкість, безсилля) - зменшують активність, енергію людини, характеризуються пасивністю, споглядальністю [2].

За принципом часової характеристики психічний стан у навчальній діяльності може бути короткочасним, затяжним, тривалим. Структура психічного стану залишається в цей період відносно незмінною. Наприклад, психічний стан студента в період здачі іспиту звичайно має відносно постійну структуру - сильне переважання емоційного компоненту за наявністю високої напруженості більшості психічних функцій. Воно починається з наближенням іспиту і після нього зникає [5].

Проте, ця стійкість психічного стану відносна. Структура самого стану динамічна. Рівень напруженості компонентів усередині стану не залишається весь час абсолютно однаковим. так, переважаючі емоції студента, що здає іспит, постійно індукують і підвищують силу тієї або іншої, або навіть декількох функцій, принципово не міняючи загальної структури даного стану. Сила і напруженість різних компонентів психіки студента в конкретному взаємовідношенні можуть бути неоднаковими. Домінування якого-небудь компоненту визначає вид стану: вольове (активність, пасивність, рішучість і нерішучість, упевненість і невпевненість, стриманість і нестриманість, неуважність, спокій), емоційне (радість, засмучення, смуток, обурення, злість, образа, задоволеність і незадоволеність, бадьорість, туга, приреченість, пригнобленість, пригніченість, відчай, страх, боязкість, жах, пристрасть, афект), гностичне (допитливість, цікавість, здивування, подив, сумнів, мрійливість, зацікавленість, зосередженість).

Через велику кількість і різноманітність психічних станів в навчальному процесі їх доцільно класифікувати за впливом на діяльність і поведінку. При цьому психічні стани діляться на оптимальні, стресові, депресивні і сугестивні. Оптимальні - найкращі, найбільш відповідні конкретному виду діяльності, забезпечують найбільший успіх навчання. Так, у навчальній діяльності, важлива допитливість, зосередженість, посидючість, максимальна уважність, а підвищена рухливість, висока схвильованість - шкідливі. Стресові психічні стани приводять до напруженості, скутості, обмеженості уваги, до поганої кмітливості в навчальному процесі. Депресивні психічні стани виражаються в млявості, обмеженій рухливості, поганій кмітливості, апатичності і пасивності.

Дидактогенні психічні стани виникають у студентів у результаті нетактовних або тим більше грубих слів педагога, що ранять самолюбство і позбавляють упевненості. В них далеко не завжди виявляється відчуття образи, але завжди пригнічення, втрати упевненості і часто розгубленості. Серед різних психічних станів у процесі навчальної діяльності, особливу увагу надають стану, що позначається термінами «неспокійність», «тривога».

Навчальна діяльність студентів характеризується високими емоційними навантаженнями, регулярною перевтомою, стресовими ситуаціями [3].

Для виявлення причин дезорганізації навчальної діяльності, зниження рівня працездатності, погіршення результативності необхідно інтегрально охарактеризувати стрес як чинник, що викликає нервово-психічні перевантаження, перевтому, негативні емоційні реакції студентів. Стрес - неспецифічні фізіологічні і психологічні прояви адаптаційної активності при сильних екстремальних для організму діях. Термін «стрес» (англ. - напруга) запропонований канадським патофізіологом Гансом Сельє. Він характеризував стрес як інтегральне поняття і виявив трьохфазну природу загального адаптаційного синдрому (ЗАС) у відповідь на будь-яку несприятливу дію.

Перша, початкова фаза «тривоги» - слідує безпосередньо за екстремальною дією і виражається в різкому падінні опірності організму. Друга - фаза «опору», що характеризується актуалізацією адаптаційних можливостей. Третя - фаза «виснаження», якій відповідає стійке зниження резервів організму [4].

Особливе значення має характеристика стресу з боку, що викликають його екстремальні чинники, або стресори. При цьому екстремальними вважаються не тільки дійсно шкідливі впливи, але і граничні, крайні значення ситуації, які служать оптимальним робочим фоном.

Перелік стресорів вельми різноманітний: від простих фізико-хімічних стимулів (температура, шум, газовий склад атмосфери, токсичні речовини) до складних психологічних і соціально-психологічних чинників (ризик, небезпека, дефіцит часу, новизна і несподіванка ситуації, підвищена значущість діяльності).

О.Кузнецов підкреслює, що навчальні стрес-чинники породжують негативні емоційні реакції, які можуть дезорганізовувати навчальну діяльність, особливо в період підвищеної відповідальності за результати (екзаменаційна сесія) [6].

Серед цих чинників можна виділити низьку успішність під час семестру, конфлікти з викладачами, нерозуміння або недостатнє знання предмету, страх перед вірогідністю виявитися відрахованим з вузу через неуспішність, дефіцит часу, велику інтенсивність екзаменаційного періоду, високі темпи і швидкість здачі окремих іспитів і заліків, необхідність опрацьовування величезних об'ємів навчальної інформації. Причому під час сесії студенти практично без перерв переробляють і засвоюють якісно різні навчальні предмети, що вимагають інших прийомів мислення, запам'ятовування, кожного разу особливої логіки підготовки. Це супроводжується постійними нічними неспанням, переживаннями через невизначеність результатів праці (екзаменаційної оцінки), відповідальності перед батьками, небажання втратити престиж в групі.

Тому стреси, що виникають в період сесії, часто приймають хронічний і до того ж комбінований характер, оскільки викликаються одночасною дією декількох чинників. Неодноразовий або тривалий вплив комплексу стресових впливів при недостатній стійкості нервової системи і організму в цілому утруднює цілеспрямовану розумову роботу, знижує ефективність праці студентів, погіршує результативність їх діяльності. тому деякі студенти здають іспити гірше, ніж вчяться під час семестру.

Екзаменаційний стрес займає одне з перших місць серед причин, що викликають психічну напругу у студентів. Дуже часто іспит стає психотравмуючим чинником, який враховується навіть в клінічній психіатрії при визначенні характеру психогенній і класифікації неврозів. Останніми роками отримані переконливі докази того, що екзаменаційний стрес робить негативний вплив на нервову, серцево-судинну і імунну системи студентів.

До несприятливих чинників періоду підготовки до іспитів можна віднести: інтенсивну розумову діяльність; підвищене статичне навантаження; крайнє обмеження рухової активності; порушення режиму сну; емоційні переживання, пов'язані з можливою зміною соціального статусу.

В той же час слід зазначити, що екзаменаційний стрес не завжди носить шкідливий характер, набуваючи властивостей дистресу. У певних ситуаціях психологічна напруга може мати стимулююче значення, допомагаючи студенту мобілізувати всі свої знання і особистісні резерви для вирішення поставлених перед ним навчальних завдань. Тому йдеться про оптимізацію (корекцію) рівня екзаменаційного стресу. Корекція рівня екзаменаційного стресу може досягатися різними засобами - за допомогою фармакологічних препаратів, методами психічної саморегуляції, оптимізацією режиму праці і відпочинку і так далі.

Тривалість навчальної сесії продовжується два-три тижня, що за певних умов досить для виникнення синдрому екзаменаційного стресу, що включає порушення сну, підвищену тривожність, стійке збільшення артеріального тиску і інші показники.

Умовно-рефлекторним шляхом всі ці негативні явища можуть пов'язуватися з самим процесом навчання, викликаючи надалі страх іспитів, небажання вчитися, невіру у власні сили.

Якщо звернутися до екзаменаційного стресу як найбільш різко вираженій формі навчального стресу, то можна відзначити, що очікування іспиту і пов'язана з цим психологічна напруга можуть виявлятися в студентів у вигляді різних форм психічної активності: у вигляді страху перед екзаменатором або негативною оцінкою, або у вигляді більш дифузної, мало обґрунтованої невизначеної тривоги за результат майбутнього іспиту, причому обоє ці стани супроводжуються досить вираженими вегетативними проявами.

У особливих випадках ці явища можуть переростати в невроз тривожного чекання, особливо в юнаків, для яких вже в спокійному періоді були характерні риси тривожної недовірливості і емоційної лабільності. Проте набагато частіше в студентів спостерігаються не неврози, а гострі невротичні реакції, які мають схожу картину, але протікають в більш обмеженому часовому відрізку (години - дні - тижні).

Традиційно тривожність відносять до негативних явищ, оскільки вона виявляється у вигляді занепокоєння, напруженості, почуття страху перед майбутніми іспитами, недовірливості і так далі. З іншого боку, наголошується, що існує оптимальний рівень тривожності, при якому досягається найбільша успішність діяльності.

Приводом для виникнення неврозу очікування може бути навіть незначна невдача або захворювання, що викликало скороминущу зміну якій- небудь функції. Розвивається неадекватна тривога, очікування повторення невдачі; чим уважніше і упереджено людина стежить за собою, тим це чекання дійсно утрудняє порушену функцію - таким чином реалізуються так звані негативні прогнози, коли очікування якого-небудь нещастя закономірно підвищує вірогідність його реалізації. Людина, котра має невроз тривожного чекання, створює в своїй свідомості негативну «модель світу», для побудови якої зі всього різноманіття сигналів довкілля він відбирає лише ті, які відповідають його установці бачити все лише «в чорному кольорі». В разі екзаменаційного стресу студент, схильний до даного типу реагування, в думках перебирає в думці всі негативні чинники, згідно яким його може чекати невдача на іспиті:строгий викладач, пропущені заняття, невдале завдання.

Сконструйований таким чином несприятливий прогноз майбутніх подій лякає невротика, викликаючи у нього страх перед майбутнім, і він навіть не здогадується, що сам є автором цього «безнадійного» і «жахливого» майбутнього. Таким чином, «вірогідність» несприятливої події перетворюється в свідомості людини в реальну «можливість» його настання.

Висновки

Сучасна психологічна наука розмежовує поняття «фізіологічний стрес» та «психологічний стрес». Фізіологічний стрес - це стрес, що виникає як результат впливу зовнішніх факторів: температура, біль, голод. Психологічний стрес - стан, який виникає, коли людина сприймає ситуацію в якій перебуває як складну, загрозливу, що викликає появу таких емоцій як тривога, страх, гнів. Фізіологічний стрес може супроводжуватися психологічними змінами, а так як організм є єдиною системою і дія на одну її складову впливає на іншу.

Термін «стрес» (англ. - напруга) запропонований канадським патофізіологом Гансом Сельє. Він характеризував стрес як інтегральне поняття і виявив трьохфазну природу загального адаптаційного синдрому у відповідь на будь-яку несприятливу дію. Перша, початкова фаза «тривоги» - слідує безпосередньо за екстремальною дією і виражається в різкому падінні опірності організму. Друга - фаза «опору», що характеризується актуалізацією адаптаційних можливостей. Третя - фаза «виснаження», якій відповідає стійке зниження резервів організму

Період студентства є важливим для подальшого розвитку особистості і від успішності виконання спектру завдань даного етапу залежить ефективність подальшого розвитку здобувачів вищої освіти, його професійного та особистісного становлення. У вітчизняній психології студентство розглядається як особлива соціальна категорія, специфічна спільність людей, організаційно об'єднаних навчанням у вищому навчальному закладі.

Зріла юність або рання дорослість, охоплює вік від 17 до 25 років, - основний вік, який припадає на студентський період життя. Зрілий юнацький вік або вік ранньої дорослості - це період завершення фізіологічного дозрівання організму, формування зовнішнього тілесного вигляду дорослої людини, юридичного і офіційного визнання дорослості.

Саме період ранньої дорослості, за дослідженнями науковців є найпродуктивнішим творчим періодом життя людини, коли розкриваються потенційні можливості, завершується загальний соматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих, спортивних і професійних досягнень.

Ефективність впливу зовнішніх дій на поведінку студента залежить від його психічного стану. Як відзначають сучасні науковці, психічні стани студента - це тимчасові цілісні стани його психіки, що впливають на протікання психічних процесів, побудови практичних дій і проявів властивостей особистості. До них відносяться: підйом, натхнення, бадьорість, рішучість, впевненість, невпевненість, туга, печаль і ін. Психічні стани (позитивні або негативні) впливають на хід і досягнення результатів діяльності студентів, успішність, якість знань, навичок, умінь, на формування професійно важливих якостей особистості студента.

Аналіз наукових джерел та власні дослідження показали, що окрім взаємодії психічних процесів, прояву психічних станів, на результативність роботи студентів впливають наступні властивості особистості студента: вольові якості, спрямованість особистості, темперамент, характер, здібності.

На діяльність студенів впливають особливості їх темпераменту. В кожного типу темпераменту людини, студента зокрема, є сприятливі риси для успішного навчання і розвитку, так і не сприятливі.

Разом із спрямованістю і темпераментом, на діяльність і поведінку студента впливає його характер. У характері виражається відношення до навколишнього світу, до навчання і праці, до інших людей, до себе самого.

Психічні стани в процесі навчальної діяльності класифікують за різними критеріями. Перш за все, існує два способи диференціації: за характером переживань і за продуктивністю. Так, за характером переживань стани можна поділити на позитивні і негативні, а згідно критерію продуктивності - на стенічні й астенічні. Позитивні пов'язані з підйомом життєвого тонусу організму, задоволенням фізіологічних, духовних, інтелектуальних потреб людини, а негативні - знижують психічну активність людини, ведуть до погіршення діяльності, до падіння працездатності.

Стенічні (греч. «стенос» - сила) - підвищують енергію, спонукають до діяльності, до активності, до вчинків, викликають підйом збудження, бадьорість, радість, гнів, ненависть, а астенічні (греч. «астенос» - слабкість, безсилля) - зменшують активність, енергію людини, характеризуються пасивністю, споглядальністю.

За принципом часової характеристики психічний стан у навчальній діяльності може бути короткочасним, затяжним, тривалим.

Навчальна діяльність студентів характеризується високими емоційними навантаженнями, регулярною перевтомою, стресовими ситуаціями.

Література

стрес психологічний студент вуз

2. Варій М. Й. Загальна психологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. К. : Центр учбової літератури, 2009. 1007 с.

3. Гончаров С. М. Науково-методичне забезпечення кредитно- модульної системи організації навчального процесу: монографія. Рівне: НУВГП, 2005. 267 с.

4. Калошин В. Ф. Філософське ставлення до стресу: психологічний практикум. Управління школою. 2017. № 46. С. 90 - 94.

5. Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності : монографія. К. : Міленіум, 265 с.

6. Кузнецов М. А. Специфіка реагування на екзаменаційний стрес у студентів з різними рівнями емоційної креативності. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. 2010. Вип. 35. С. 110 - 133.

References

1. BaraboiV. A. Fiziolohiia, biokhimiiaipsykholohiiastresu. Kyiv :Interservis, 2013. 314 s.

2. VariiM. Y. Zahalnapsykholohiia: pidruchnykdliastudentivvyshchykhnavchalnykhzakladiv. K. :Tsentruchbovoiliteratury, 2009. 1007 s.

3. Honcharov S. M. Naukovo-metodychnezabezpechenniakredytno- modulnoisystemyorhanizatsiinavchalnohoprotsesu: monohrafiia. Rivne: NUVHP,

2004. 267 s.

4. Kaloshyn V. F. Filosofskestavlennia do stresu: psykholohichnyipraktykum. Upravlinniashkoloiu. 2017. № 46. S. 90 - 94.

5. KokunO. M. Optymizatsiiaadaptatsiinykhmozhlyvosteiliudyny: psykhofiziolohichnyiaspektzabezpechenniadiialnosti :monohrafiia. K. :Milenium, 2004. 265 s.

6. KuznetsovM. A. Spetsyfikareahuvannianaekzamenatsiinyistresustudentivzriznymyrivniamyemotsiinoikreatyvnosti. VisnykKharkivskohonatsionalnohopedahohichnohouniversytetuimeni H. S. Skovorody. 2010. Vyp. 35. S. 110 - 133.

Размещено на Allbest.ru