Психологічна структура реабілітаційного потенціалу особистості у проектуванні життєвого шляху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічна структура реабілітаційного потенціалу особистості у проектуванні життєвого шляху

Стаття присвячена розгляду важливої і актуальної проблеми реабілітаційного потенціалу особистості. Визначено основні структурні компоненти та рівні реабілітаційного потенціалу особистості. Проаналізовано специфічні особистісні ресурси, які виступають предикторами психологічного здоров'я та є ознаками реабілітаційного потенціалу.

Цей показник демонструє приховані особистісні ресурси, які стають компенсаційними й сприяють адаптації в новій соціальній ситуації. Значущість психологічної складової реабілітаційного потенціалу полягає у його мотиваційному компоненті, розвиненість якого дає можливість компенсації порушень не тільки в усіх інших складових. Крім того, важливою складовою реабілітаційного потенціалу особистості є емоційно-вольовий компонент, який визначає вихідну позиції особистості, який безпосередньо впливає на характер інших складових реабілітаційного потенціалу особистості. Ще однією складовою є рівень інтелектуальних здібностей особистості та вищих психічних функцій, які забезпечують розуміння існуючих проблем та шляхів їх подолання за допомогою реабілітації.

Ключові слова: реабілітаційний потенціал особистості, особистість, соціально-психологічна реабілітація особистості, психологічна структура, проектування життєвого шляху.

Piletska L. S.

The article is devoted to the consideration of an important and actual problem of the rehabilitation potential of the individual. The main structural components and levels of the rehabilitation potential of the individual are determined. Specific personal resources that are predictors of psychological health are analyzed and are signs of rehabilitation potential.

Key words: rehabilitation potential of personality, personality, socio- psychological rehabilitation of personality, psychological structure, life path design.

Постановка проблеми

З кожним роком у нашому суспільстві розширюється перелік осіб, які в силу тих, чи інших причин, потребують соціально-психологічної реабілітації. Реабілітація дає можливість відновити втрачені функції організму, здатність до соціального функціонування, повернути особистість до нормального життя, допомогти інтегруватися в суспільство та ресоціалізуватися. Ця проблема загострилась і в умовах пандемії, коли у фокусі дослідників стало психологічне здоров'я населення, соціальна інклюзія як спосіб відновлення життєвого балансу. У ході реабілітаційної діяльності важливого значення набуває визначення реабілітаційного потенціалу, рівень якого задає необхідний темп та вектор руху. Саме на основі діагностики, цієї важливої складової, стає можливим складання індивідуальної програми відновлення. Фактично у кожного клієнта є наявний ресурс, який не піддався патологічним процесам. Це є той потенціал, який сприятиме компенсації хвороби на біологічному та соціальному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед наукових публікацій останніх років привертають увагу дослідження реабілітаційного процесу (Р. Войтенко, А. Іпатов, І. Лурін, А. Галушка, А. Кіх, Н. Саніна, М. Халак та ін.); особливостей соціально-психологічної реабілітації (Т. Ларіна, В. Лесков, Л. Мельниченко, Т. Титаренко та ін.); реабілітаційного потенціалу особистості (Н. Беляєва, А. Кириченко, М. Коробов, І. Куриленко, О. Яворовенко, Ю. Гриневич та ін.). Проте вважаємо, що детального вивчення потребує проблема реабілітаційного потенціалу особистості, уточнення змісту та характеристика рівнів, структури, розкриття ключових аспектів цього процесу в ході соціально-психологічної реабілітації. Проблема реабілітаційного потенціалу особистості реалізується в контексті психологічного здоров'я особистості. Науковці розглядають психологічне здоров'я як багатовимірний феномен, який поєднує якісно різні психологічні компоненти та відображає всі аспекти життєдіяльності особистості (П. Білецький, І. Бурлакова, І. Ващенко, Є. Волченко, О. Литвиненко, Н. Піковець та ін.). Показано, що його вивчення базується на принципах комплексного, системного та міждисциплінарного підходів. При цьому хвороба розглядається з цих позицій як поєднання порушень на трьох рівнях: психосоматичному, соціальної адаптованості та психічного здоров'я. Важливим є розуміння того, що в якості основного інтегративного критерію психологічного здоров'я особистості визначене її суб'єктивне благополуччя (Ю. Завацький, О. Носко, О. Смирнова та ін.), яке слід враховувати при оцінці ефективності реабілітаційних заходів.

Мета статті - проаналізувати особливості психологічної структури реабілітаційного потенціалу особистості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Вчені розглядають реабілітаційний потенціал як специфічне утворення зі складною структурою, що складається з якісно різних елементів (І. Кулагіна, Л. Сенкевич та ін.). Доцільність виокремлення компонентів реабілітаційного потенціалу обумовлена низкою обставин. По-перше, психічні, психологічні феномени, в тій чи іншій мірі, враховуються при визначенні реабілітаційного потенціалу (медичного, професійного, соціального). Проте, на практиці таке урахування є недостатньо коректним щодо розуміння смислового значення реабілітаційного потенціалу, в тому числі й у визначенні та аналізі підходів до його діагностики. По-друге, змінилася загальна методологія реабілітації, коли відповідні проблеми стали вирішуватися в аспекті розширення успішних (доступних) сфер життєдіяльності особистості, оцінки її соціальної адаптивності, формування соціальної самодостатності в цілому. По-третє, безперечність визнання суттєвої ролі власне психологічних механізмів у забезпеченні соціальної адаптації привела до необхідності підвищення ефективності соціально-психологічної реабілітації, що можливо за умови адекватної і реальної оцінки реабілітаційного потенціалу особистості [1].

При аналізі структурних компонентів враховують також рівень реабілітаційного потенціалу (РРП - це інтегральна характеристика особистості інваліда, яка охоплює всі етапи розвитку та соціалізації особистості від народження й виникнення захворювання до поточного соціального статусу і психологічний особливостей, що формуються в процесі хвороби). Він також об'єднує індивідуальні когнітивні, емоційні, мотиваційні, комунікативні, морально-етичні особливості та основний напрям особистісного й соціального розвитку, а також ціннісну орієнтацію хворого. Усі підструктури реабілітаційного потенціалу:біологічну, психологічну, соціальну можна розглядати як функціональні складові, на яких слід зосередити увагу в процесі реабілітації для досягнення основної мети - адаптувати людину до життя й відновити статус особистості. Важливою складовою реабілітаційного потенціалу є його психологічна частина (психологічний реабілітаційний потенціал ПРП), який можна визначити як комплекс індивідуально-психологічних особливостей особистості (когнітивних, мотиваційних, емоційних), а також соціально - психологічних чинників (оточення людини, його реабілітаційна компетентність), що є основним джерелом і сприяє його реадаптації до нових умов життя через виникнення і розвиток важкого захворювання [2]. Психологічна складова реабілітаційного потенціалу особистості якраз і покликана визначити можливості, ресурси для здійснення як психологічної, так і комплексної реабілітації. Визначення рівня психологічного реабілітаційного потенціалу має цінність для самої людини, оскільки вказує на ті приховані в ньому самому особистісні ресурси, за рахунок яких можлива компенсація обмежених можливостей і найбільш повна реадаптація в новій для нього соціальній ситуації розвитку. При оцінці психологічного реабілітаційного потенціалу особистості повинні враховуватися всі компоненти психіки. Значущість психологічного аспекту реабілітаційного потенціалу обумовлена, перш за все, його мотиваційним компонентом, завдяки якому можлива компенсація порушень не тільки в інших складових ПРП, а й компенсація недостатнього рівня інших аспектів реабілітаційного потенціалу: медичного, соціального, професійного. Яка основна потреба людини з обмеженими можливостями на етапі реабілітації, така і його мотивація і, як наслідок, ефективність реабілітаційних заходів, незважаючи на всі можливі реалізовані заходи медичної, технічної та соціальної реабілітації [2]. Іншою складовою реабілітаційного потенціалу особистості є емоційно-вольовий компонент, який зумовлює початкову позицію особистості щодо реабілітації, з одного боку, що безпосередньо впливає на характер інших складових реабілітаційного потенціалу особистості, з іншого. Рівень емоційно-вольового компонента визначається домінуванням відповідних негативних або позитивних переживань, їх інтенсивністю, ступенем їх стійкості, емоційної збудливості, тривожності, здатністю до вольових зусиль. Наступною складовою є рівень інтелектуальних здібностей особистості і стан вищих психічних функцій, які забезпечують розуміння проблем, що виникають, пов'язаних із захворюванням, інвалідністю і можливості їх вирішення через реабілітацію. Дослідженнями доведено, що інваліди з вищою освітою, високим рівнем інтелекту, «глибше й гостріше переживають психодуховну кризу», пов'язану з обмеженнями, усвідомлюючи свою неповноцінність та обмеженість використання своїх можливостей і ресурсів. Інваліди з недостатньо високим рівнем мислення та інтелектуальних здібностей, можуть добре адаптуватися на своєму рівні до нових умов життя, якщо, звичайно, не йдеться про порушення мислення ендогенного характеру чи розумовий дефект [3]. Визначення ступеня прояву психологічного реабілітаційного потенціалу оцінюється такими його складовими, як емоційна стабільність, інтелектуальний і мотиваційний потенціал, особливості оточення і широта спілкування, професійна реалізованість і реабілітаційна компетентність. Сукупна оцінка рівня складових є критерієм визначення рівня психологічного реабілітаційного потенціалу. Аналізуючи зміст поняття соціально-психологічна реабілітація, актуальними та ґрунтовними, на нашу думку, є такі визначення поняття реабілітації: це пасивна реадаптація, повернення людини до колишнього життя, яке було в неї до травматизації, активізація здатності життєтворення, тобто здатності перепроектовувати власне життя та втілювати, реалізовувати ці оновлені проекти в сімейній, особистій, професійній та інших сферах [4; 5]; це система психологічних, психотерапевтичних і психолого-педагогічних заходів, що спрямовані на відновлення психічного здоров'я, порушених психічних функцій і станів, особистісного та соціального статусу [2, с. 16]; це покроковий процес, спрямований на послаблення негативних наслідків травматичних подій або потрапляння в ситуації підвищеного ризику [6, с. 139]; це певний комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини у правах, соціальному статусі, психологічному здоров'ї та дієздатності тощо [2; 3]. Таким чином, соціально- психологічна реабілітація науковцями розглядається як процес розроблення та реалізації комплексу покрокових заходів, які спрямовані на послаблення факторів негативного впливу та відновлення людини в правах, у соціальному статусі, здоров'ї та працездатності. Власне, соціально-психологічна реабілітація є активною реадаптацією, повернення здатності життєтворення, бути суб'єктом власного життя, активним його творцем. Т. Титаренко зауважує, що специфічна особливість соціально-психологічної реабілітації полягає в розробці та використанні відновлювальних заходів, які діятимуть у чотирьох напрямах: персональному, інструментальному просторовому, часовому. Персональний вектор має бути спрямований на відновлення частково втраченої цілісності особистості, її збалансованості, самоврегульованості; інструментальний - на відновлення зниженої самоефективності особистості, її здатності самореалізовуватися в різних видах діяльності. Просторовий - на підвищення комунікативної компетентності особистості, налагодження стосунків, подолання почуття відчуженості від оточення, конструктивне розв'язання конфліктів; часовий - на ціннісно-смислову сферу особистості, переоцінку цінностей, активізацію пошуку нових життєвих орієнтирів, нових сенсів [6, c. 162]. Зазначені теоретичні положення були апробовані та впроваджені в партнерський проект Івано-Франківського центру зайнятості «Повір у себе» для людей з обмеженими можливостями. В ході проекту було проведено 27 тренінгових занять з метою соціально-психологічної реабілітації безробітних з особливими потребами. Після закінчення проекту безробітні мали стійку мотиваційну готовність до працевлаштування, стійке емоційно-вольове налаштування на зміну власного життя та отримання нових життєтворчих сенсів. Важливими були тренінгові заняття по пошуку нових ресурсів, набутті важливих соціальних навичок, ненасильницькому спілкуванню, асертивній поведінці, основам самоменеджменту та самоефективності.

Висновки

Таким чином, психологічний реабілітаційний потенціал можна визначити як комплекс індивідуально-психологічних проявів особистості, який лежить в основі реабілітації. Саме психологічна складова реабілітаційного потенціалу людини визначає ресурси особистості не лише психологічної, а й комплексної реабілітації. Цей показник демонструє приховані особистісні ресурси, які стають компенсаційними й сприяють адаптації в новій соціальній ситуації. Значущість психологічної складової реабілітаційного потенціалу полягає у його мотиваційному компоненті, розвиненість якого дає можливість компенсації порушень не тільки в усіх інших складових. Крім того, важливою складовою реабілітаційного потенціалу особистості є емоційно- вольовий компонент, який визначає вихідну позиції особистості, який безпосередньо впливає на характер інших складових реабілітаційного потенціалу особистості. Ще однією складовою є рівень інтелектуальних здібностей особистості та вищих психічних функцій, які забезпечують розуміння існуючих проблем та шляхів їх подолання за допомогою реабілітації. Аналіз наукової літератури дав нам змогу уточнити зміст поняття «реабілітаційний потенціал особистості» як комплекс внутрішніх (біологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних) характеристик та зовнішніх чинників соціального середовища, які дають можливість мобілізувати ресурси людини й реалізувати потенційні можливості пацієнта у ході реабілітації. Схарактеризовані нами три рівні реабілітаційного потенціалу (високий, середній, низький) ґрунтуються на основі біологічних, психологічних та соціальних показників: емоційна-вольова складова, рівень інтелектуального розвитку, мотиваційний потенціал, особливості оточення і коло спілкування, професійна реалізація, фізіологічні особливості та ін.

Література

реабілітаційний потенціал особистість психологічний

1. Корнієнко В. В. Особливості соціального функціонування та міжособистісних комунікацій як складові психологічного реабілітаційного потенціалу осіб з депресивними порушеннями. Journal of Psychology Research. - Vol. 25(8). Дніпро : Вид-во ДНУ імені Олеся Гончара, 2019. - С. 33 - 41.

2. Ларіна Т. О. Соціально-психологічна реабілітація особистості: покрокове набуття життєздатності. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2018. №42. С. 139-147.

3. Лесков В. О. Соціально-психологічна реабілітація військовослужбовців із районів військових конфліктів: автореф. дис. ... канд. психол. наук: спец. 19.00.09. Хмельницький, 2008. 22 с.

4. Лурін І. А., Галушка А. М., Кіх А. Ю., Швець А. В., Льовкін І. М., & Горішна О. В. Основні завдання та заходи медичної реабілітації в системі медичного забезпечення Збройних Сил України. Військова медицина України. 2017. № 3-4. С. 11-23.

5. Мельниченко Л. М. Соціально-психологічна реабілітація дітей із зони АТО засобами арт-терапії. Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. 2016. Випуск 14. С. 82-91.

6. Титаренко Т. М. Соціально-психологічна реабілітація особистості: етапи, технології, техніки. Наукові студії із соціальної та політичної психології.2018. №41. С. 157-167.

References

1. Komiienko V.V. Osoblyvosti sotsialnoho funktsionuvannia ta mizhosobystisnykh komunikatsii yak skladovi psykholohichnoho reabilitatsiinoho potentsialu osib z depresyvnymy porushenniamy / V.V. Korniienko // Journal of Psychology Research. - Vol. 25(8). - Dnipro : Vyd-vo DNU imeni Olesia Honchara, 2019. - S. 33 - 41.

2. Larina T. O. Sotsialno-psykholohichna reabilitatsiia osobystosti: pokrokove nabuttia zhyttiezdatnosti. Naukovi studii iz sotsialnoi ta politychnoi psykholohii. 2018. №42. S. 139-147.

3. Leskov V. O. Sotsialno-psykholohichna reabilitatsiia viiskovosluzhbovtsiv iz raioniv viiskovykh konfliktiv: avtoref. dys. ... kand. psykhol. nauk: spets. 19.00.09. Khmelnytskyi, 2008. 22 s.

4. Lurin I. A., Halushka A. M., Kikh A. Yu., Shvets A. V., Lovkin I. M., & Horishna O. V. Osnovni zavdannia ta zakhody medychnoi reabilitatsii v systemi medychnoho zabezpechennia Zbroinykh Syl Ukrainy. Viiskova medytsyna Ukrainy. 2017. № 3-4. S. 11-23.

5. Melnychenko L. M. Sotsialno-psykholohichna reabilitatsiia ditei iz zony ATO zasobamy art-terapii. Psykholohiia osobystosti. Psykholohichna dopomoha osobystosti. 2016. Vypusk 14. S. 82-91.

6. Tytarenko T. M. Sotsialno-psykholohichna reabilitatsiia osobystosti: etapy, tekhnolohii, tekhniky. Naukovi studii iz sotsialnoi ta politychnoi psykholohii.2018. №41. S. 157-167.

Размещено на Allbest.ru