Асертивна поведінка як чинник реабілітаційного потенціалу особистості та проєктування майбутнього

Размещено на http://www.allbest.ru/

АСЕРТИВНА ПОВЕДІНКА ЯК ЧИННИК РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ ТА ПРОЄКТУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО

В статті розглянуто вплив асертивної поведінки на реабілітаційний потенціал особистості. Обумовлено актуальність зміцнення, розвитку і профілактики реабілітаційного потенціалу особистості, який в сучасних умовах є основою психологічного благополуччя особистості. Визначено, реабілітаційний потенціал є важливим критерієм адаптованості особистості до умов трансформаційного середовища. Учені розглядають її в контексті життєвих смислів і роблять акцент на необхідності підвищення суб'єктності життєдіяльності, навчання молодих людей вмінню розпоряджатися своїм життям, робити його предметом власної свідомості та волі, здатності долати труднощі. За такої характеристики асертивна поведінка набуває здатності бути незалежною від зовнішніх впливів і оцінок. Тому її доцільно розглядати як таку, що самостійно регулює власну поведінку. В статті зроблено висновок, що асертивна поведінка дозволяє особистості структурованіше розподіляти власні ресурси і, таким чином, сприятиме підвищенню реабілітаційного потенціалу особистості. Показано, що психологічний реабілітаційний потенціал визначає можливість розширення сфери життєдіяльності реабілітанта за рахунок відновлення або компенсації порушень на психологічному рівні. Реабілітаційний потенціал особистості доцільно розглядати в двох аспектах: його значення для психологічної реабілітації - як показника ймовірності відновлення або компенсації порушень і розладів психічної діяльності і в аспекті його впливу, як своєрідного виду діяльності реабілітанта, на успішність, ефективність всього комплексу реабілітаційних заходів. Реабілітаційний потенціал особистості, будучи складовою реабілітаційного потенціалу, характеризується, як і всі інші складові реабілітаційного потенціалу, своєю внутрішньою структурою, що включає інтелектуальний компонент, емоційно-вольової компонент, мотиваційний компонент. Інтелектуальний компонент забезпечує рівень розуміння реабілітантами проблем, пов'язаних із захворюванням, інвалідністю і можливості їх вирішення за допомогою реабілітаційних заходів. Інтелектуальний компонент залежить від рівня стану когнітивних процесів і рівня інтелекту. Емоційно-вольовий компонент визначає енергію реабілітанта в досягненні цілей і завдань реабілітації, чуттєву забарвленість відносин до цих цілей і завдань, а так само до окремих реабілітаційних заходів і залежить від індивідуально-психологічних особливостей особистості, емоційних станів і вольових процесів. Мотиваційний компонент визначає спрямованість на досягнення цілей і завдань реабілітації і являє собою сукупність цілей, установок, мотивів і потреб, актуальних для реабілітанта в аспекті різних підсумків, результатів реабілітації і залежить від ціннісно-мотиваційних характеристик особистості, системи особистісних відносин в цілому. Тому аналіз і оцінку реабілітаційного потенціалу особистості слід проводити: на основі вивчення психічних функцій, властивостей і утворень; на підставі системного вивчення відповідної феноменології як в рамках патопсихологічного, так і власне психологічного регістрів; - з характеристикою ступеня вираженості порушень, їх локальності або тотальності, характеру механізмів психічних порушень; кожен компонент слід розглядати диференційовано щодо різних видів реабілітації.

Ключові слова: асертивна поведінка, реабілітаційний потенціал особистості, особистість, соціально-психологічна реабілітація особистості, проєктування майбутнього.

Piletska L.S.

ASSERTIVE BEHAVIOR AS A FACTOR OF PERSONALITY REHABILITATION POTENTIAL.

The article considers the influence of assertive behavior on the rehabilitation potential of the individual. The urgency of strengthening, development and prevention of rehabilitation potential of the person which in modern conditions is a basis of psychological well-being of the person is caused. It is determined that the rehabilitation potential is an important criterion of personality adaptation to the conditions of the transformation environment. Scientists consider it in the context of the meaning of life and emphasize the need to increase the subjectivity of life, teaching young people the ability to manage their lives, make it the subject of their own consciousness and will, the ability to overcome difficulties. With this characteristic, assertive behavior acquires the ability to be independent of external influences and evaluations. Therefore, it is advisable to consider it as one that independently regulates its own behavior. The article concludes that assertive behavior allows an individual to allocate their own resources in a more structured way and, thus, will help increase the rehabilitation potential of the individual. It is shown that the psychological rehabilitation potential determines the possibility of expanding the sphere of life of the rehabilitator by restoring or compensating for violations at the psychological level. Rehabilitation potential of the individual should be considered in two aspects: its importance for psychological rehabilitation - as an indicator of the likelihood of recovery or compensation of mental disorders and disorders and in terms of its impact as a kind of rehabilitation activities, success, effectiveness of the whole set of rehabilitation measures. Rehabilitation potential of the individual, being a component of rehabilitation potential, is characterized, like all other components of rehabilitation potential, by its internal structure, which includes the intellectual component, emotional-volitional component, motivational component. The intellectual component provides a level of understanding by rehabilitators of problems related to illness, disability and the possibility of solving them through rehabilitation measures. The intellectual component depends on the level of cognitive processes and the level of intelligence. The emotional-volitional component determines the energy of the rehabilitator in achieving the goals and objectives of rehabilitation, the sensory color of the relationship to these goals and objectives, as well as to individual rehabilitation activities and depends on individual psychological characteristics, emotional states and volitional processes. Motivational component determines the focus on achieving goals and objectives of rehabilitation and is a set of goals, attitudes, motives and needs relevant to the rehabilitator in terms of different results, results of rehabilitation and depends on the value-motivational characteristics of the individual, personal relationships in general. Therefore, the analysis and assessment of the rehabilitation potential of the individual should be carried out: on the basis of the study of mental functions, properties and formations; on the basis of systematic study of the relevant phenomenology both within the pathopsychological and actually psychological registers; with a description of the severity of disorders, their locality or totality, the nature of the mechanisms of mental disorders; each component should be considered differently for different types of rehabilitation.

Key words: assertive behavior, rehabilitation potential of personality, personality, social and psychological rehabilitation of personality, projecting the future.

Соціальні перетворення торкаються всіх сфер буття сучасної людини, висувають високі вимоги щодо змісту як професійних, так і особистісних соціальних ролей. Існуючі виклики ускладнюються поєднанням реальної і віртуальної соціально-психологічної реальності, а відтак, і виснаженням фізичних і психологічних ресурсів особистості. Разом із цим відбувається зміна усталених уявлень про благополуччя, за допомогою яких особистість визначає своє місце у соціумі, що може спричинити кризу її становлення та розвитку (А. Борисюк, Н. Завацька, Л. Карамушка, Л. Пілецька, О. Шевяков та ін.). Саме за таких умов суттєвого значення набуває відновлювана здатність особистості, сформованість її реабілітаційного потенціалу. При чому, мова йде не тільки про відновлення організму людини внаслідок фізичних і психологічних травм. Роль реабілітаційного потенціалу зростає й на фоні так званого психологічного благополуччя. І часто такі невидимі чинники як прокрастинація, трудоголізм, перфекціонізм, мультизадачність, схильність до узалежненої поведінки, відсутність навиків асертивної поведінки непомітно руйнують як психологічне, так і фізичне здоров'я особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми реабілітації особистості є предметом досліджень багатьох науковців. Встановлено, що у контексті означеної проблеми найбільшу цінність представляють дослідження вчених, які вивчали проблеми життєдіяльності людини у сучасних соціальних умовах (О. Блинова, С. Гарькавець, М. Журба, М. Тоба та ін.) та особливості її становлення і розвитку (І. Аршава, І. Ващенко, А. Коваленко, С. Максименко, Е. Носенко, І. Попович, Т. Титаренко та ін.), проблеми самовизначення як складової життєвого розвитку (Б. Ананьєв, А. Борисюк, В. Бочелюк, Л. Виготський, Е. Еріксон та ін.), вплив професійної діяльності на розвиток особистості (Н. Євдокимова, І. Жигаренко, В. Завацький, О. Лосієвська, Л. Пілецька, О. Шевяков та ін.), стратегії формування здорового способу життя та підтримки психологічного благополуччя (Ю. Бохонкова, І. Бурлакова, Ю. Завацький, А. Лоуен, Н. Мілорадова, Л. Спицька, Н. Твердохлєбова та ін.).

Мета статті - проаналізувати особливості впливу асертивної поведінки на реабілітаційний потенціал особистості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Психологічний реабілітаційний потенціал прийнято називати реабілітаційним потенціалом особистості, визначаючи його як здатність реабілітанта здійснювати в діяльності, яка забезпечується психологічними механізмами, конкретні заходи по досягненню реабілітаційних цілей. Психологічний реабілітаційний потенціал визначає можливість розширення сфери життєдіяльності реабілітанта за рахунок відновлення або компенсації порушень на психологічному рівні. Реабілітаційний потенціал особистості доцільно розглядати в двох аспектах: його значення для психологічної реабілітації - як показника ймовірності відновлення або компенсації порушень і розладів психічної діяльності і в аспекті його впливу, як своєрідного виду діяльності реабілітанта, на успішність, ефективність всього комплексу реабілітаційних заходів. Реабілітаційний потенціал особистості, будучи складовою реабілітаційного потенціалу, характеризується, як і всі інші складові реабілітаційного потенціалу, своєю внутрішньою структурою, що включає інтелектуальний компонент РПО, емоційно-вольової компонент РПО, мотиваційний компонент РПО. Інтелектуальний компонент РПО забезпечує рівень розуміння реабілітантами проблем, пов'язаних із захворюванням, інвалідністю і можливості їх вирішення за допомогою реабілітаційних заходів. Інтелектуальний РПО залежить від рівня стану когнітивних процесів і рівня інтелекту. Емоційно-вольовий компонент РПО визначає енергію реабілітанта в досягненні цілей і завдань реабілітації, чуттєву забарвленість відносин до цих цілей і завдань, а так само до окремих реабілітаційних заходів і залежить від індивідуально-психологічних особливостей особистості, емоційних станів і вольових процесів. Мотиваційний РПО визначає спрямованість на досягнення цілей і завдань реабілітації і являє собою сукупність цілей, установок, мотивів і потреб, актуальних для реабілітанта в аспекті різних підсумків, результатів реабілітації і залежить від ціннісно-мотиваційних характеристик особистості, системи особистісних відносин в цілому. Тому аналіз і оцінку реабілітаційного потенціалу особистості слід проводити:

- на основі вивчення психічних функцій, властивостей і утворень; - на підставі системного вивчення відповідної феноменології як в рамках патопсихологічного, так і власне психологічного регістрів;

- з характеристикою ступеня вираженості порушень, їх локальності або тотальності, характеру механізмів психічних порушень;

- кожен компонент РПО слід розглядати диференційовано щодо різних видів реабілітації [2].

Опираючись на дослідження В. Корнієнко, стверджуємо, що адаптаційний потенціал особистості є інтегральним поняттям, яке включає специфічні ресурси, представлені на різних рівнях організації особистості (індивідуальному, особистісному, суб'єктно-діяльнісному) та розглядається як інтегральна змінна, яка характеризує сукупність індивідуально-психологічних ознак, що обумовлюють ефективність психічної адаптації; має властивості складної системи і, відповідно, системний аналіз виступає основним підходом до його дослідження; включає не тільки наявні прояви адаптаційних здібностей, а й латентні властивості, які можуть проявитися при зміні змісту, сили і напряму впливу адаптогенних чинників; визначає межі адаптаційних можливостей особистості і стійкості до чинників, що впливають на них; містить передумови діапазону відповідних адаптаційних реакцій; пов'язаний з індивідуально - психологічними особливостями; при цьому власна активність особистості виступає як умова, що регулює міру реалізації її потенційних можливостей (О. Бондаренко, О. Бондарчук, С. Гарькавець, Л. Карамушка, С. Кузікова, О. Ліманкін, Д. Ліфінцев, О. Шевяков та ін.). реабілітаційний потенціал асертивна поведінка

В науковій літературі розкрито критерії ефективності адаптаційного процесу особистості. Встановлено, що дослідники, як правило, об'єднують їх у дві групи: об'єктивні (зовнішні) та суб'єктивні (внутрішні) критерії. При цьому критеріями адаптованості вважають не тільки виживання людини і знаходження її місця у соціальній структурі, а й загальний рівень психологічного здоров'я, здатність розвиватися у відповідності зі своїм життєвим потенціалом, суб'єктивне почуття самоповаги і осмисленість життя (Г. Балл, О. Бондарчук, Л. Карамушка, О. Лосієвська, Л. Онуфрієва, С. Цимбал, Т. Яценко та ін.). важливим є розуміння аналізу специфічних особистісних ресурсів, які виступають предикторами психологічного здоров'я та є ознаками реабілітаційного потенціалу. Визначено, що у межах ресурсних концепцій такі утворення як життєстійкість, життєздатність, оптимізм, самоцінність, самоефективність, толерантність до невизначеності, самоконтроль та копінг-компетентність розглядаються багатьма вченими як предиктори психологічного благополуччя, що відображає стан психологічного здоров'я загалом (В. Завацький, О. Лосієвська, Л. Пілецька, О. Смирнова, У. Михайлишин, І. Шостя та ін.). Саме в рамках ресурсних концепцій вважаємо за доцільне розглянути вплив асертивної поведінки на реабілітаційний потенціал особистості.

В. Семиченко вбачає в асертивній поведінці системоутворювальне ядро особистості, почуття поваги й власної гідності, індивідуально-ціннісної якості, які проявляються в активних діях особистості - вмінні зберігати власну «автономність», уникаючи тиску та маніпуляції з боку оточуючих [3]. Сучасний підхід розуміння сутності поняття «асертивна поведінка» як соціального феномена, представлено у дослідженнях Р. Ануфрієвої, Г. Балла, Є. Головахи, О. Донченка, І. Кона, Л. Подоляк, М. Савчина, О. Саннікова, О. Саннікової, В. Семиченко, Л. Сохань, В. Татенка, Т. Титаренко, О. Хохлової й ін. Учені розглядають її в контексті життєвих смислів і роблять акцент на необхідності підвищення суб'єктності життєдіяльності, навчання молодих людей вмінню розпоряджатися своїм життям, робити його предметом власної свідомості та волі, здатності долати труднощі [1; 2; 3; 4; 5; 6]. За такої характеристики асертивна поведінка набуває здатності бути незалежною від зовнішніх впливів і оцінок. Тому її доцільно розглядати як таку, що самостійно регулює власну поведінку [6]. У дослідженнях учених асертивність представлена як системна різнорівнева властивість особистості, що виявляється у високому ступені прийняття себе та інших, спонтанності та безпосередності поведінки, позитивній самооцінці та оцінці інших людей, прийнятті на себе відповідальності, вірі у власний авторитет, здатності до налагодження тісних і глибоких міжособистісних стосунків. Автори визначають якісні характеристики асертивності. Важливими серед них є наступні:

- афективна (емоційна): нервово-психічна стійкість, прийняття себе, інших, спонтанність емоційних реакцій, почуття міри, відсутність тривоги, почуття впевненості;

- когнітивно-сенсова: адекватна орієнтація в соціальній ситуації та адекватність її оцінки, здатність передбачити результати власної поведінки, здатність дозволяти собі мати запити та вимоги, здатність орієнтуватись у соціальних очікуваннях, усвідомлення потреби у досягненні мети;

- поведінкова: готовність до дій, спрямованих на досягнення мети без попрання прав інших людей, конструктивна агресивність, здатність керувати своїм життям;

- контрольно-регулятивна: відповідальність за свої вчинки, наполегливість у захисті своїх прав, самостійні дії, обстоювання своєї думки, навіть у критичних ситуаціях [1; 3; 4; 5; 6].

Висновки

Отже, особистість з асертивною поведінкою характеризується такими якостями, як: упевненість у собі, у своїх здібностях, своєму призначенні, а відчуття внутрішньої свободи дає їй можливість адекватно оцінювати, що відбувається навколо неї, чітко планувати дії, ясно висловлювати свої почуття, шанобливо співпрацювати з партнерами, доносячи до них свою позицію. І таким чином, асертивна поведінка дозволяє особистості структурованіше розподіляти власні ресурси і, таким чином, сприятиме підвищенню реабілітаційного потенціалу особистості.

Література

1. Подоляк Н.М. Психологічні особливості асертивності. Наука і освіта: науково практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. 2010. №9. С. 108-111.

2. Реабілітаційний потенціал. [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: Міністерство охорони здоров'я, Наказ «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності» від 05.09.2011 N 561/ http://search.ligazakon.ua/l doc2.nsf/link1/TM043108.html.

3. Семиченко В. А. Психологія особистості. К.: Видавець Ешке О.М., 2001. 427 с.

4. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении: монография / В. А. Шатенко. К.: Видавничий Центр «Просвіта», 1996. 404 с.

5. Титаренко Т. М. Життєві домагання і професійне становлення особистості практичного психолога. Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 4. С. 21-23.

6. Хохлова Е.В. Конструктивная агрессивность в формировании навыков ассертивного поведения студентов вуза: автореф. дисс. ... канд. психол. наук: 19.00.07 «Педагогическая психология», Нижегородский государственный педагогический університет. Нижний Новгород, 2008. 26 с.

References

1. Podolyak N.M. Psogosoblivosti asertivnosti. Nauka і o^ta: naukovo praktichnij zhurnal Prvdennogo naukovogo Centru APN Ukrai'ni. 2010. №9. S. 108 - 111.

2. ReaME^cr^ potenrial. [Elektronnij resurs] - Rezhim dostupu do resursu: MMsterstvo ohoroni zdorov'ya, Nakaz / «Pro zatverdzhennya Instrukcu pro vstanovlennya grup invalidnosti/» vid 05.09.2011 N 561/ http://search.ligazakon.ua/l doc2.nsf/link1/ TM043108.html.

3. Semichenko V. A. Psihologiya osobistosti. K.: Vidavec' Eshke O.M., 2001. - 427 s.

4. Tatenko V.A. Psihologiya v sub»ektnom izmerenii: monografiya / V. A. Shatenko. K.: Vidavnichij Centr «Prosvita», 1996. 404 s.

5. Titarenko T. M. ZhittЈvi domagannya i profesijne stanovlennya osobistosti praktichnogo psihologa. Praktichna psihologiya ta social'na robota. 2003. № 4. S. 21 - 23.

6. Hohlova E.V. Konstruktivnaya agressivnost' v formirovanii navykov assertivnogo povedeniya studentov vuza: avtoref. diss. ... kand. psihol. nauk: 19.00.07 «Pedagogicheskaya psihologiya», Nizhegorodskij gosudarstvennyj pedagogicheskij universitet. Nizhnij Novgorod, 2008. 26 s.

Размещено на Allbest.ru