Дослідження ідентичності у студентів, що отримують другу вищу освіту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження ідентичності у студентів, що отримують другу вищу освіту

Павелко Ірина Іванівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та соціальної роботи Державного університету «Одеська політехніка»

У дослідженні ідентичності використовується особистісний підхід, який ґрунтується на закономірностях побудови, функціонування і розвитку особистості та являє собою сукупність концептуальних уявлень, психодіагностичних і розвивальних способів, які сприяють формуванню зрілої ідентичності особистості здобувачів вищої освіти. Розроблено та обґрунтовано структурну модель суб'єктивної та кризової ідентичності здобувачів, які отримують вищу освіту. Зміст структурної моделі суб'єктивної та кризової ідентичності здобувачів, які отримують другу вищу освіту полягає в тому, що кожен компонент змістовно-особистісного виміру робить свій системний внесок у становлення і переживання особистістю своєї ідентичності, особистісної та професійної.

Визначено, що центральним психологічним механізмом рефлексивного процесу ідентичності є децентрація, завдяки чому особистість знаходить свій власний, а не нав'язаний шлях розвитку, який супроводжується відчуттям особистісної та професійної визначеності, тотожності і цілісності.

Введено поняття суб'єктивна ідентичність за підструктурами особистості; набули подальшого розвитку уявлення про психологічні умови та засоби розвиту ідентичності особистості студентів.

Представлено результати експериментального дослідження суб'єктивної та кризової ідентичності у здобувачів другої вищої освіти та здобувачів, що отримують першу вищу освіту. Зокрема, досліджено, що тільки 50,01 % здобувачів, які отримують другу вищу освіту мають досягнуту особистісну ідентичність та 38,8% - відповідно, професійну досягнуту ідентичність.

Статус ідентичності в стадії мораторію (стан кризи ідентичності) діагностовано у 33,33 % здобувачів другої вищої освіти та у 9,09 % здобувачів, що отримують першу освіту.

Структурна модель суб'єктивної та кризової ідентичності здобувачів, які отримують другу вищу освіту дає підстави для продуктивного пошуку передумов і детермінант, як чинників подолання кризи ідентичності та створення адекватної, навіть ідеальної, суб'єктивної та професійної ідентичності.

Ключові слова: модель ідентичності, досягнута суб'єктивна ідентичність, кризова суб'єктивна ідентичність, друга вища освіта.

Research of identity in students that receive second higher education

It is determined that the central psychological mechanism of the reflexive process of identity is decentralization, due to which the individual finds his/her own, not imposed path of development, which is accompanied by a sense of personal and professional certainty, identity and integrity. The concept of subjective identity by substructures of personality is introduced; gained further development of ideas about the psychological conditions and means of developing the student's identity.

The results of subjective and crisis identity in applicants for second higher education and applicants receiving first higher education experimental study are presented. In particular, it was studied that only 50.01 % of applicants who receive a second higher education have a personal identity and 38.8% - respectively, a professional identity. Identity status in the moratorium stage (state of identity crisis) was diagnosed in 33.33% of applicants for second higher education and 9.09% of applicants receiving first education.

The structural model of subjective and crisis identity of applicants receiving a second higher education provides a basis for a productive search for preconditions and determinants as factors in overcoming the identity crisis and creating an adequate, even ideal, subjective and professional identity.

Key words: identity model, achieved subjective identity, crisis subjective identity, second higher education.

Постановка проблеми

Стрімкі зміни в суспільстві, реформування системи вищої професійної праці, прагнення до кар'єрного росту, конкуренція на ринку праці, бажання підвищити свій соціальний статус, прагнення до самовдосконалення стимулюють сучасних фахівців до безперервної освіти.

Вища освіта - це показник розвитку людини і символ певного соціального статусу. Нерідкі випадки, коли людина вирішує отримати другу вищу освіту через кілька років після закінчення навчання, а багато здобувачів намагаються поєднувати навчання на двох факультетах одночасно.

Отримуючи першу вищу освіту молоді люди часто стикаються з широким спектром зовнішніх орієнтирів розвитку, відчувають стан, що характеризується несформованістю внутрішніх основ особистості, серед яких: неоднозначність ціннісно-смислових орієнтацій, відчуття розгубленості, фрагментарність особистісних кордонів, іноді несамостійне прийняття рішення щодо вибору майбутньої професії.

Згодом така мотивація отримання освіти і спеціальності неминуче призводить до втрати відчуття, що людина сама контролює своє власне життя, що в результаті призводить до переживання кризи ідентичності, невпевненості у своїх здібностях та відчуттях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивчення ідентичності здобувачів, що отримують другу вищу освіту вимагає уточнення самого цього поняття. Слід зазначити, що ідентичність - це складний феномен, що включає різні рівні свідомості, індивідуальні та колективні, онтогенетичні і соціогенетичні підстави.

Вперше термін «ідентичність» було розглянуто Дж. Локком в ХХУІІ столітті як усвідомлення індивідом власної особистісної тотожності, що поширюється на будь-яку минулу дію або думку (Локк Дж.,1985).

М. Хайдеггер розуміє під «ідентичністю» загальність буття. Будь-яке суще тотожне самому собі і - остільки, оскільки воно є суще - будь-кому іншому сущому (Хайдеггер, 1993).

У психології термін «ідентичність» довгий час не використовувався, що однак не означає його відсутності, тому що проблема ідентичності в психологічних науках все-таки існувала. Наприклад, З. Фройд по суті говорить саме про ідентичність, коли в роботі «Я і Воно» висуває свою тезу «де було Воно, повинно стати Я» (Фройд, 2013).

У сучасному психоаналізі, зокрема, у дослідженнях Ж. Лакана, мова йде про можливість складання індивідуальності як цілого (яке зовсім не обов'язково повинно скластися).

Вперше термін «ідентичність» в психології був використаний У. Джеймсом, американським психологом і професором філософії, який підкреслював такі властивості ідентичності, як боротьба свого і чужого, тотожність і відповідність собі і суспільству (Джеймс, 1982), а заслуга у поширенні даного терміна та розробці феномена «ідентичність» безсумнівно належить Е. Еріксону. Визначаючи ідентичність як складне особистісне утворення, що має багаторівневу структуру, він виділяє три різних значення даного поняття: несвідоме прагнення до безперервності життєвого досвіду, свідоме відчуття унікальності індивіда, солідарність з ідеалами групи (Эриксон, 2000).

Згідно Д. Марсіа, ідентичність є структурою «Его», яка представляє собою внутрішню динамічну організацію потреб, здібностей і переконань, які є одиницями ідентичності. Ґрунтуючись на роботах Е. Ериксона, Д. Марсіа (Marsia, 1980) визначив і розробив статусну модель ідентичності, засновану на наявності або відсутності кризи ідентичності, а також сформованості-несформованості її одиниць.

На актуальність дослідження ідентичності та ідентифікаційних процесів вказували представники вітчизняної психології, зокрема Г.С. Костюк (Костюк, 1989) і С.Л. Рубінштейн (Рубинштейн, 1976), які зазначали необхідність вивчення умов збереження особистістю самототожності у процесі становлення. О.М. Леонтьєв (Леонтьев, 2004) обґрунтував актуальність організації процесів ідентифікації існуванням взаємозв'язку між психофізіологічною мінливістю людини та її стійкістю як особистості.

Л.Б. Шнейдер (Шнейдер, 2019) визначає ідентичність як складний феномен, «багатошарову психічну реальність», що включає різні рівні свідомості, індивідуальні та колективні, онтогенетичні і соціогенетичні підстави.

Проблеми життєвих криз та вікових особливостей криз дорослої людини, що пов'язані з пошуком своєї ідентичності розглядають В. Ф. Моргун, Т.М. Дзюба та О.Г. Коваленко (Дзюба, Коваленко, 2013).

У теоретичному дослідженні професійної орієнтації Н. О. Гончарової йдеться про пошук «себе», свого покликання та необхідного для цього самопізнання, встановлення відповідності між якостями, властивостями і вимогами майбутньої професії (Гончарова, 2010).

Результати досліджень Н.А. Ісаєвої, що проводилися у педагогічних ВНЗ, показують, що без спеціальної роботи зі студентами цілісне уявлення про професію часом не складається навіть у випускників (Исаева, 1988, с. 41-47).

Таким чином, вивчення проблеми ідентичності, умов її становлення є актуальними у зв'язку з тим, що саме людське існування, досягнення благополуччя пов'язані з перебуванням в злагоді з природою людини.

Отже, у вітчизняній і зарубіжній психологічній літературі є багато досліджень, що стосуються різних аспектів розвитку ідентичності особистості та про специфіці кризи ідентичності. Але більшість досліджень стосується підліткового або юнацького віку, часто не враховують той факт, що з цією проблемою людина може зіткнутися на будь-якому етапі свого життя.

Таким чином, ми вважаємо, що на сьогоднішній день проблема кризи ідентичності у дорослих людей, зокрема, які отримують другу вищу освіту, вивчена недостатньо і вимагає пошуку нових інтерпретацій і способів вирішення даної проблеми.

Метою статті є теоретичне обґрунтування і емпіричне вивчення особистісної та професійної ідентичності у здобувачів, які отримують другу вищу освіту.

Тому завданнями даної роботи є:

1) визначення методологічного підходу до вивчення ідентичності;

2) розроблення структурної моделі суб'єктивної ідентичності та її кризи у здобувачів, які отримують другу вищу освіту;

3) психодіагностичне вивчення суб'єктивної ідентичності здобувачів вищої освіти у пілотажному емпіричному дослідженні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Наявність вищої освіти є необхідною вимогою для фахівців високої кваліфікації в багатьох галузях. Основними причини, за якими люди отримують ще одну вищу освіту, наступні: зростання вимог до кандидатів при працевлаштуванні для чого потрібні знання з суміжних галузей знань; це є інвестиціями у власну кар'єру, які з часом повинні принести прибуток; підвищення соціального статусу людини; це може бути усвідомленим рішенням людини, де основним мотивом є бажання задовольнити спрагу пізнання, а також прагнення до само - вдосконалення та особистого розвитку.

Але й інші причини. Нерідко пропрацювавши кілька років по своїй першій спеціальності людина розуміє, що це зовсім не те заняття, яким вона хоче займатися, а її приваблює щось інше. Таке трапляється, якщо у виборі ВНЗ вирішальне слово в свій час сказали батьки або інші значущі люди, не звернувши увагу на задатки, здібності та інтереси дитини, або вступ до вищого навчального закладу відбувався «за компанію» з друзями.

Існує ще одна причина, по якій людина йде здобувати другу вищу освіту. Справа в тому, що, як правило, це люди середнього віку, які нерідко переживають нормативну вікову кризу, головною характеристикою якої є усвідомлення розбіжності між мріями і життєвими цілями людини. Розрив між мріями і дійсністю несподівано виявляється нездоланною перешкодою, подолання якої здається можливим при отриманні другої освіти.

Також причиною вступу до ЗВО для здобуття другої вищої освіти може стати криза ідентичності особистості. Однак, якщо вікова криза виникає при переході від одного вікового періоду до іншого і пов'язана зі зміною системи відносин індивіда до себе і до світу, то криза ідентичності пов'язана зі ціннісно-смисловий сферою людини, спрямованістю, досвідом особливостями характеру і самосвідомості особистості.

Тому одним із завдань роботи було створення структурної моделі суб'єктивної та кризової ідентичності здобувачів, які отримують другу вищу освіту з позицій особистісного підходу. Побудова даної моделі в нашому дослідженні ґрунтується на концепції тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості, яка була розроблена В. В. Рибалкою (Рибалка, 2009).

На нашу думку, саме ця модель дозволяє уявити наше дослідження проблеми формування ідентичності у студентів (здобувачів) що отримують другу вищу освіту.

Нами запропоновано поняття суб'єктивна ідентичність, під якою ми розуміємо рефлексивний процес формування ідентичності особистості, що протікає на рівні всіх підструктур особистості здобувача освіти (психосоматика, психофізіологія, інтелект, досвід, характер, самосвідомість, спрямованість, спілкування, психосоціальність, духовність), у процесі рефлексивної діяльності (децентрації) за всіма компонентами діяльнісного виміру структурної моделі (мотиваційно-ідентифікаційному, когнітивно-ідентифікаційному, ідентифікаційно-цільовому, операціонально-ідентифікаційному та емоційно-ідентифікаційному) .

Відповідно до цього суб'єктивна ідентичність може бути представлена такими показниками як (див. нижче рис. 1):

Рис. 1. Структурна модель суб'єктивної ідентичності та кризисної ідентичності у здобувачів, які отримують другу вищу освіту

а) на рівні духовності особистості - екзистенціальне буття особистості (тотожність, цілісність і визначеність на високих логічних рівнях);

б) на рівні психосоціальності: складні і диференційовані культурні інтереси;

в) на рівні спілкування: висока подієвість життя і товариськість у міжособистісному та професійному спілкуванні;

г) на рівні спрямованості: сукупність особистісне значущих цілей, цінностей і переконань;

д) на рівні характеру: риси характеру особистості, що здатні викликати у себе та в інших повагу, симпатію, схвалення і розуміння;

е) на рівні самосвідомості: самореферентність, тобто усвідомлення унікальності Я в його екзистенції і неповторності особистісних якостей; зріла (досягнута) ідентичність; почуття наповненості життя, висока самоповага; бажання відповідати ідеальному уявленню про себе;

ж) на рівні досвіду: людина добре справляється з життєвими завданнями, у неї стійкі життєві плани; підвищена рефлексія;

з) на рівні інтелекту: інтелектуальна самостійність;

і) на рівні психофізіологічних якостей: відповідність типологічним особливостям нервової системи; висока енергетика, впевненість в собі при високої внутрішньої напруженості, високий адаптаційний потенціал.

к) на рівні психосоматики: психосоматичне здоров'я.

Відповідно до структурної моделі суб'єктивної ідентичності здобувачів, які отримують другу вищу освіту, кризова суб'єктивна ідентичність особистості може бути представлена такими показниками як:

а) на рівні духовності: відсутність цілісності і визначеності на високих логічних рівнях, змістовний вакуум;

б) на рівні психосоціальності: відсутність складних і диференційованих культурних, професійних інтересів; почуття розгубленості, не знайдено місце в житті;

в) на рівні спілкування: відстороненість, відчуження, низька емпатія та егоцентрична спрямованість, деформація цінностей і відносин у спілкуванні;

г) на рівні спрямованості особистості: відсутність особистісне значущих цілей, цінностей і переконань;

д) на рівні характеру: невпевненість в собі, тривожність, конфліктність, недовіра і песимізм по відношенню до оточуючих та майбутнього;

е) на рівні самосвідомості: криза ідентичності; наявність порушень у когнітивної, ціннісно-змістової та емоційної сферах;

ж) на рівні досвіду: низька самостійність із зовнішнім локусом контролю, відсутність досвіду рефлексії щодо справжнього уявлення про себе, власного шляху розвитку, який супроводжується відчуттям особистісної цілісності, єдності життєвих цілей і повсякденних вчинків, що дозволяють діяти послідовно;

з) на рівні інтелекту - низька інтелектуальна самостійність при вирішенні складних завдань, особливе у стресових ситуаціях;

і) на рівні психофізіологічних якостей: невідповідність типологічним особливостям нервової системи; низький адаптаційний потенціал, відчуття психічного дискомфорту.

к) на рівні психосоматики: психосоматичні розлади.

Водночас підструктура самосвідомості, є «ядром» особистості, без якого неможливе ніяке наукове уявлення про структуру особистості.

Зміст структурної моделі суб'єктивної ідентичності та її кризи у здобувачів, які отримують другу вищу освіту, полягає в тому, що кожен компонент змістовно-особистісного виміру робить свій системний внесок у становлення і переживання особистістю своєї ідентичності, особистісної та професійної.

Ідентичність є процесом і результатом специфічної інтелектуальної активності особистості - рефлексивного процесу, який виникає в певній ситуації утруднення реалізації значущої діяльності та спробою подолання труднощів шляхом їх усвідомлення та находження нових смислів діяльності та самоздійснення.

Центральним психологічним механізмом рефлексивного процесу ідентичності є децентрація. У результаті цього процесу особистість знаходить свій власний, а не нав'язаний шлях розвитку, який супроводжується відчуттям особистісної та професійної визначеності, тотожності і цілісності.

У пілотажному емпіричному дослідженні взяли участь 29 студентів - 2-го курсу (перша освіта) та 4-го курсу (друга вища освіта) Державного університету «Одеська політехніка», які навчаються за спеціальністю «психологія». Всі респонденти - це жінки у віковому діапазон від 19-52 років. Здобувачі першої вищої освіти вступили до ЗВО після школи, а здобувачі другої вищої освіти вже мали спеціальності, а саме: менеджер - 6 осіб, економіст - 3, бухгалтер/аудитор - 1; енергоменеджер -1; викладач молодших класів - 2, юрист - 2; філолог (РГР) - 1; програміст - 2. Дослідження відбувалося протягом 2021 року.

Із психодіагностичного інструментарію було відібрано такі засоби: методика дослідження особистісної ідентичності (за Л.Б. Шнейдер) (Шнейдер, 2019, с.250-252), методика дослідження професійної ідентичності (за Л.Б. Шнейдер) (Шнейдер, 2019, с. 254-256), методика дослідження самоставлення С.Р. Пантелєєва (psylab.info) та «Опитувальник кризової ідентичності» (ОКІ) Н.А. Самойлик (Дмитриева, Самойлик, 2012, с. 86-100).

У даній статті представлені результати дослідження особистісної та професійної ідентичності здобувачів, які отримують другу вищу освіту (n=18). Також проведено порівняльний аналіз даних зі студентами, які отримують першу вищу освіту (n=11).

При дослідженні особистісної ідентичності (табл. 1) досягнута ідентичність діагностовано у 50,01% здобувачів, які здобувають другу вищу освіту та 54,54% у здобувачів першої вищої освіти.

Таблиця 1. Результати дослідження особистісної ідентичності у підструктурі самосвідомості методикою дослідження особистісної ідентифікації (за Л.Б. Шнейдер)

Це статус ідентичності людини, яка сформувала певну сукупність особистісне значущих цілей, цінностей і переконань, переживає їх як особистісне значущі, що забезпечують осмисленість життя. Досягнута ідентичність проявляється як позитивне самоставлення при позитивному оцінюванні власних якостей і стабільного зв'язку з соціумом.

Критеріями позитивної (зрілої) досягнутої ідентичності є: уявлення про те, що особистість, характер і діяльність здатні викликати в інших повагу, симпатію, схвалення і розуміння; відчуття цінності власної особистості і одночасно передбачувана цінність свого Я для інших; бажання відповідати ідеальному уявленню про себе; підвищена рефлексія, усвідомлення своїх труднощів; висока наповненість життя, орієнтація на інших та їх значущість (рис. 2.).

Рис. 2. Порівняння показників особистісної ідентичності здобувачів, які отримують другу освіту та студентів, що отримують першу освіту

Статус ідентичності в стадії мораторію діагностовано у 33,33% здобувачів, які отримують другу вищу освіту та у 9,09% здобувачів, що отримують першу освіту. За критеріями автора методики Шнейдер - мораторій це стан при якому людина перебуває в стані кризи ідентичності і активно намагається вирішити його, пробуючи різні варіанти. Так, мораторій зазвичай передбачає високий рівень тривожності. Для більш високих рівнів ідентичності характерно більш висока самоповага. Мораторій та зріла (досягнута) ідентичність поєднуються з більш складними і диференційованими культур - ними інтересами, більш розвиненою рефлексією.

Також у 5,55% здобувачів, які отримують другу освіту діагностовано передчасну ідентичність, яка виникає в тих випадках, коли людина взагалі не робила незалежних життєвих виборів. Ідентичність такою особистістю не усвідомлюється, скоріше це варіант нав'язаної ідентичності. Передчасної ідентичності відповідає менша інтелектуальна самостійність, особливо при вирішенні складних завдань в стресових ситуаціях.

У 11,11% здобувачів, які отримують другу вищу освіту та 36,37% здобувачів, що отримують першу освіту виявлено особистісну ідентичність у статусі псевдоідентичністі.

Тут можливо дві лінії інтерпретації: по-перше, це може бути стабільне заперечення своєї унікальності; по-друге, навпаки, її амбітне підкреслення з переходом в стереотипію, а також порушення механізмів ідентифікації і відокремлення в сторону гіпертрофованості, порушення тимчасової зв'язності життя, ригідність «Я-концепції», неприйняття критики, низька рефлексія.

При дослідженні професійної ідентичності (табл. 2) досягнута ідентичність діагностовано у 38,88% здобувачів, які отримують другу вищу освіту та 9,09% у здобувачів першої вищої освіти.

Таблиця 2. Результати дослідження професійної ідентичності у підструктурі самосвідомості методикою дослідження особистісної ідентифікації (за Л.Б. Шнейдер)