Емпіричне дослідження особливостей впливу комунікативної компетенткості на професійну мобільність спортсменів

Размещено на http://allbest.ru

10

Емпіричне дослідження особливостей впливу комунікативної компетенткості на професійну мобільність спортсменів

Марійчин А.А.

Визначено специфіку впливу компонентів комунікативної компетентності на професійну мобільність особистості спортсменів - гірськолижників. Встановлено, що для горизонтального вектору кар'єрного розвитку досліджених спортсменів визначальним є інтенсивність соціальної взаємодії в зонах включення та афекту. Показано, що для вертикального вектору кар'єрного розвитку досліджених спортсменів визначальними є вміння долати різноманітні труднощі у спілкуванні, висока самооцінка своїх комунікативних навичок, усвідомлення відповідальності за якість і результати своєї комунікації, спирання на інформацію про ситуаційну адекватність тієї чи іншої поведінки.

Ключові слова: комунікативна компетентність, складові комунікативної компетентності, професійна мобільність спортсменів, вектори кар'єрного розвитку, комунікація, кар'єра, емпатія, кар'єрний розвиток.

Вступ

Постановка проблеми. Професійна кар'єра спортсменів в сучасних умовах не може не відчувати значних суспільних змін і трансформацій. Стрімка еволюція технологій та гігантські потоки інформації мають значний вплив на психологічне здоров'я та розвиток особистості. Великі фізичні та психічні навантаження вичерпують ресурси організму, а для виступу на найвищому рівні і демонстрації максимальних результатів, необхідний високий рівень підготовки спортсменів, їх постійна фізична готовність, емоційно-вольовий контроль, висока професійна мобільність. Сутність проблеми полягає у тому, що через об'єктивні причини кар'єра спортсмена є короткочасною і може набувати різних форм: від участі у спортивних змаганнях до тренерської діяльності, а то і зміни виду професійної діяльності. Саме тому проблема готовності спортсменів до професійної мобільності, проблема адаптованості, гнучкості у міжособистісній взаємодії є актуальною. Одним з індикаторів професійної мобільності є комунікативна компетентність, що дозволяє не тільки вирішувати проблеми міжособистісної взаємодії чи локальних потреб суб'єкта, але й бути чинником професійного зростання спортсменів, а також їх соціальної адаптації. Комунікативна компетентність є показником не тільки сформованості особистості, але й її адаптованості до навколишнього середовища, конкурентноспроможності у сучасному суспільстві. Сутність комунікативної компетентності полягає у швидкому реагуванні на зміну навколишніх факторів та адекватну реакцію на них, системне та логічне цілепокладанння, всебічний розвиток та вдосконалення психологічних властивостей особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження комунікативної компетентності спортсмена в контексті її професійної мобільності є перспективним напрямом соціально-психологічних досліджень, оскільки дозволяє проектувати індивідуальну траєкторію кар'єрного руху спортсмена, глибше використовувати його ресурси і досягати успіху. Визначаючи структуру комунікативної компетентності, дослідники роблять акцент на когнітивній складовій цього феномена, тобто на знаннях і здібностях, потрібних для розбудови спілкування (В. П. Захаров, В. А. Лабунська, Є. В. Руденський, З. С. Смелкова, Н. Ю. Хрящев й ін.). Опис структури комунікативної компетентності дається через комунікативні вміння (А. В. Захаров, А. В. Мудрик). До структурних елементів комунікативної компетентності О. В. Сидоренко відносить комунікативні знання, комунікативні здібності і комунікативні вміння. Серед складових комунікативної компетентності, окрім знань, вмінь і навичок, виокремлюють ще й особистісні особливості (Л. І. Берестова, Ю. М. Ємельянов, Ю. М. Жуков, Є. П. Ільїн, Л. А. Петровська, Є. С. Семенов, А. А. Кідрон та ін.). На підставі проведених нами теоретико- методологічних досліджень, визначаємо комунікативну компетентність спортсмена як сукупність комунікативних знань, вмінь та навичок, за допомогою яких суб'єкт спілкування реалізує цілі та завдання комунікативної (і професійної) діяльності і досягає взаєморозуміння у процесі взаємодії.

Мета статті - емпірично дослідити вплив комунікативної компетентності на професійну мобільність спортсменів.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Результатом наших теоретичних розробок (Лахтадир, 2014) є створення моделі комунікативної компетентності спортсмена. Емпірична перевірка її складових допоможе виявити зв'язок між складовими комунікативної компетентності та компонентами професійної мобільності спортсмена. Зупинимось детальніше на змістовій характеристиці основних компонентів моделі.

Когнітивний компонент. Об'єднує такі показники: комунікативні знання (знання з психології спілкування; знання способів розуміння соціальних об'єктів: самого себе, інших людей, груп тощо; знання основних правил організації спілкування; знання ситуативних норм - привітання, звертання, привертання уваги тощо; досвід спілкування (комунікативні знання і вміння); позитивні особистісно-комунікативні настановлення (зокрема, спрямованість на міжособистісну взаємодію для реалізації завдань професійної діяльності).

Соціально-перцептивний компонент містить такі здатності суб'єкта спілкування: здатність до емпатії (вміння співчувати, співпереживати); здатність до регулювання емоційного стану в навчально-професійній взаємодії); здатність до адекватного міжособистісного сприймання (вміння «читати» за обличчям, розуміння психічного стану партнера зі спілкування) тощо. професійний кар'єрний комунікативний спортсмен

Інтерактивний компонент включає в себе такі комунікативні прояви: здатність до володіння гнучкою стратегією спілкування; здатність до володіння тактикою організації взаємодії; здатність до конструктивної поведінки в конфліктній ситуації; здатність до володіння технікою переконання у взаємодії; здатність до діалогічного стилю взаємодії в професійно -комунікативних ситуаціях тощо.

До комунікативно-мовленнєвого компоненту Відносяться такі складові: 1) вміння говорити; 2) вміння слухати; 3) невербальні засоби спілкування - маємо на увазі, володіння міміко-пантомімічним супроводом, адекватним висловлюванням. Це такі паралінгвістичні засоби: володіння інтонацією, вміння тримати паузу, здатність управляти голосністю, темп мовлення, мелодика; кінетичні засоби: жестикуляція, міміка; проксемічні засоби: пози, рухи, дистанція спілкування, а також вміння контролювати рухи тіла, тобто уникати зайвих рухів.

Такі показники комунікативної компетентності як: вміння висловлювати власну думку, здатність до самопрезентації, вміння вести переговори, усвідомлення своїх сильних і слабких сторін, вміння переконувати, вміння комунікувати, впевненість у відстоюванні власної думки співвідносяться, на нашу думку, з наступними показниками професійної мобільності спортсмена: гнучкістю у виконанні поставлених завдань, здатності до постійного навчання, адаптивності, проектуванні кар'єри, здатності до нетворкінгу, готовності до ризику, масштабності мислення.

Визначені нами компоненти комунікативної компетентності спортсмена співвідносяться з складовими професійної мобільності, а саме: когнітивним, ціннісно-мотиваційним, операційно-дієвим та компонентом соціально-психологічної компетентності. На нашу думку, модель комунікативної компетентності спортсмена реалізується в освітньо-розвивальному просторі навчального закладу (на ранніх етапах професійної кар'єри спортсмена ДЮСШ, пізніше - освітні заклади фізичного виховання різного типу) (Пілецька, 2015).

Для виявлення найбільш значущих предикторів, що визначають рівень професійної мобільності використовувалась процедура регресійного аналізу з одночасним включенням усіх предикторів, що дозволяло використовувати кожний інший предиктор у якості контрольної змінної. У якості предикторів використовувались компоненти комунікативної компетентності. У якості результуючих змінних - параметри професійної мобільності спортсменів - гірськолижників: кількість дисциплін, що є показником горизонтальної мобільності, та рівні змагань, що є показником вертикальної мобільності. Інтерпретувались лише статистично значущі предиктори.

Предметом множинного регресійного аналізу є встановлення статистичної залежності середнього значення однієї випадкової величини Y від декількох інших величин Xi, X₂, ..., X_n. Ця статистична залежність знаходить своє вираження в рівнянні:

Y = ao + aiXi + a₂X₂+ ... + anX_m

де a_i (i = 0, П ) - шукані параметри.

Наводилися значення стандартизованих коефіцієнтів регресії (Я) та їхня статистична значущість (p), а також обчислювалась пояснювальна сила моделі - коефіцієнт детермінації (R2) та скорегований коефіцієнт детермінації (R2скор).

За К.Дж. Фергюсоном (2009) значення 0,2-0,5 стандартизованого коефіцієнту регресії вважаються рекомендованим мінімальним розміром ефекту, що являє «практично» суттєвий ефект для соціальних наук, 0,5 -0,8 - середнім ефектом, 0,8 та більше - сильним ефектом.

Показано, що статистично значущим предиктором кількості дисциплін, як показника горизонтальної мобільності, виступає «Обсяг комунікативної взаємодії» (Я = 0,210; p = 0,003). Результати даного аналізу представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Компоненти комунікативної компетентності як предиктори горизонтальної професійної мобільності спортсменів -гірськолижників

Таким чином, встановлено, що для горизонтального вектору кар'єрного розвитку досліджених спортсменів визначальним є інтенсивність соціальної взаємодії в потребових зонах включення та афекту. В науковій літературі вказується, що соціосемантичний обсяг показує насиченість, розмаїтість міжособистісних відносин респондента, уявлення про партнерів свого кола спілкування (Выскочков, 2020).

Показано, що статистично значущим предикторами кількості дисциплін, як показника вертикальної мобільності, виступають наступні компоненти комунікативної компетентності: «Подолання комунікативних труднощів» (Я = 0,171; p = 0,003), «Адаптивна комунікативна самооцінка» (Я = 0,433; p < 0,001) та «Комунікативний самоконтроль» (Я = 0,117; p = 0,044). Результати даного аналізу представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Компоненти комунікативної компетентності як предиктори вертикальної професійної мобільності спортсменів -гірськолижників

Таким чином, показано, що для вертикального вектору кар'єрного розвитку досліджених спортсменів визначальними є вміння долати різноманітні труднощі у спілкуванні, висока самооцінка своїх комунікативних навичок, усвідомлення відповідальності за якість і результати своєї комунікації, спирання на інформацію про ситуаційну адекватність тієї чи іншої поведінки. Це кореспондує з даними досліджень про те, що соціально-комунікативна компетентність є чинником професійної успішності особистості (Alexeeva, 2000).

Засобами дерев класифікації здійснювалось підтвердження визначених регресійних предикторів та виявлення ієрархічних взаємовідносин між предикторами при диференціації критеріальної змінної. Для побудови дерев класифікації використовувався алгоритм CHAID. (Chi -square Automatic Interaction Detector (англ.) - автоматичний детектор взаємодій, заснований на критерію хі-квадрат). Він може використовуватися для передбачення або для виявлення взаємозв'язків між змінними.

В основі роботи алгоритму лежить тест хі-квадрат за допомогою якого визначається значимість розбивок у вузлу. Зазначається, що кращим вважається те розбиття, яка дозволяє отримати найбільше статистично значущі розбіжності в отриманих підмножинах ( Kass, 1980).

При репрезентації дерева використовувалась орієнтація справа наліво, було наведено статистики для незалежних змінних. Рівень статистичної значущості при розбитті вузлів та об'єднані категорій дорівнював p<0,05, при чому рівні значущості корегувались за допомогою поправки Бонферроні. Було введено певні обмеження на розмір дерева класифікації: максимальна кількість рівнів класифікації дорівнювала трьом, мінімальна кількість спостережень у батьківському вузлу дорівнювала 100, а у дочірньому - 50.

Якщо для горизонтальної професійної мобільності не вдалося побудувати дерево класифікації для інтегральних змінних, що розкривають компоненти комунікативної компететності у якості предикторів цього типу, то для вертикальної професійної мобільності досвід побудови дерев класифікації виявився успішним. Побудоване дерево класифікації за алгоритмом CHAID наведено на рис. 1.

Воно відповідало моделі класифікації інтегральних змінних, що розкриває сутність компонентів комунікативної компететності як предикторів вертикальної професійної мобільності спортсменів-гірськолижників

Рис. 1. Дерево класифікації для інтегральних змінних, що розкриває компоненти комунікативної компететності як предиктори вертикальної професійної мобільності спортсменів-гірськолижників

Як видно з наведеного рисунку при низьких (< -0,286 балів) значеннях інтегральної змінної «Адаптивна комунікативна самооцінки» для професіоналів досліджених організацій є властивим низька ступінь вертикальної професійної мобільності (M = 1,830).

При середніх показниках інтегральної змінної, що характеризує самооцінку адаптивних навичок у спілкуванні (-0,286 - 0,931 балів) респонденти виявляють середній рівень вертикальної професійної мобільності (M = 2,584), а при високих (> 0,931) показниках - високий рівень вертикальної професійної мобільності (M = 3,040).

Про статистичну значущість розбіжностей між трьома групами низького, середнього та високого рівнів свідчить значення F-критерію (F = 31,050; p < 0,001). Очевидно, що в даному випадку виявлено лінійний за своїм характером взаємозв'язок між і організаційною ідентичністю, що підтверджує результати множинного лінійного регресійного моделювання, наведеного вище у цьому підрозділі.

Таким чином, визначено специфіку впливу компонентів комунікативної компетентності на професійну мобільність особистості спортсменів - гірськолижників. Встановлено, що для горизонтального вектору кар'єрного розвитку досліджених спортсменів визначальним є інтенсивність соціальної взаємодії в зонах включення та афекту. Показано, що для вертикального вектору кар'єрного розвитку досліджених спортсменів визначальними є вміння долати різноманітні труднощі у спілкуванні, висока самооцінка своїх комунікативних навичок, усвідомлення відповідальності за якість і результати своєї комунікації, спирання на інформацію про ситуаційну адекватність тієї чи іншої поведінки.

Висновки

Запропоновано критерії професійної мобільності для спортсменів гірськолижного спорту: показник кількості дисциплін в яких виступає спортсмен (параметр горизонтальної кар'єри) та показник рівня змагань, в яких виступає спортсмен (параметр вертикальної кар'єри). Описано вибірку дослідження, проведено частотний аналіз за параметрами соціально - демографічних характеристик та професійної мобільності досліджених спортсменів.

За результатами вивчення особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності у спортсменів було встановлено, що вони адаптовані до спілкування в умовах спортивно-змагальної діяльності. Зазначено, що у спілкуванні для них властивими є труднощі, пов'язані зі ставленням партнерів зі спілкування та зверненні до них чи з їхнього боку, а також труднощі, пов'язані із уміннями та навичками організації міжособистісної взаємодії, проте вони легко долають труднощі, що пов'язані із соціально - перцептивними характеристиками. Зазначено, що гірськолижники орієнтовані на те, щоб виявляти домінування у міжособистісному спілкуванні, а орієнтації на активність та прийняття контактів збалансовані. Визначено, що поведінку у конфліктних ситуаціях досліджених гірськолижників характеризує асертивний стиль вирішення, намагання реалізувати власний погляд на конфліктну ситуацію, що дозволяє їм отримувати як індивідуальні, так і колективні вигоди. Показано, що у самооцінці для гірськолижників характерна тенденція до товариськості, контактності, які вміють утворити емоційні зв'язки, як у своїй групі, так і за її межами.

Визначено структуру комунікативної компетентності спортсменів - гірськолижників, яка містить сім компонент «Подолання комунікативних труднощів», «Адаптивна комунікативна самооцінка», «Обсяг комунікативної взаємодії», «Асертивність». «Комунікативне пристосування» «Комунікативне домінування», «Комунікативний самоконтроль». Показано, що функціональні відношення між цими складовими розкривають два аспекти комунікативної компетентності спортсменів. По-перше, розкрито динаміку розвитку комунікативної взаємодії в процесі адаптації в малих групах, де взаємодія від зон включення та афекту у кінцевому підсумку концентрується в зоні контролю, де відбувається основна комунікативна взаємодія. По-друге, показано, що комунікативне домінування та комунікативний самоконтроль виступають проявами такої компоненти комунікативної компетентності спортсменів - гірськолижників як асертивність.

Література

1. Выскочков В. С. (2020). Анализ факторной модели потенциала креативного лидерства в контексте коммуникативных миров студентов младших курсов естественно-научных специальностей / Мир науки Педагогика и психология, 8 (6), 32. https://mir-nauki.com/PDF/47PSMN620.pdf

2. Лахтадир О. В. Психологічна структура комунікативної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту // [зб. наук. праць МНПК («Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»]. Івано-Франківськ, 2014. - Вип. 12. - С. 23-31.

3. Пілецька Л. С. Соціально-психологічні складові професійної мобільності особистості // Актуальні проблеми психології. - 2015. - Т. 7, Вип. 38. - С. 385-395. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/appsuh 2015 7 38 35.

4. Ferguson, C. J. (2009). An effect size primer: A guide for clinicians and researchers. Professional Psychology: Research and Practice, 40(5), 532-538.

5. Alexeeva A. (2020). Соціально-комунікативна компетентність як чинник професійної успішності особистості: тендерний аспект / Psychological Prospects Journal, (35), 8-23.

6. Kass G. An exploratory technique for investigating large quantities of categorical data. //Applied Statistics - 1980. - 29(2), pp. 119-127.

Referenses

1. Vyskochkov V. S. (2020). Analyz faktornoi modely potentsyala kreatyvnoho lyderstva v kontekste kommunykatyvnbikh myrov studentov mladshykh kursov estestvenno-nauchnbikh spetsyalnostei / Myr nauky Pedahohyka y psykholohyia, 8 (6), 32. https://mir-nauki.com/PDF/47PSMN620.pdf

2. Lakhtadyr O. V. Psykholohichna struktura komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv z fizychnoi kultury i sportu // [zb. nauk. prats MNPK («Prykarpatskyi natsionalnyi universytet imeni Vasylia Stefanyka»]. Ivano - Frankivsk, 2014. - Vyp. 12. - S. 23-31.

3. Piletska L. S. Sotsialno-psykholohichni skladovi profesiinoi mobilnosti osobystosti // Aktualni problemy psykholohii. - 2015. - T. 7, Vyp. 38. - S. 385-395. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/appsuh_2015_7_38_35.

4. Ferguson, C. J. (2009). An effect size primer: A guide for clinicians and researchers. Professional Psychology: Research and Practice, 40(5), 532 -538. .

5. Alexeeva A. (2020). Sotsialno-komunikatyvna kompetentnist yak chynnyk profesiinoi uspishnosti osobystosti: hendernyi aspekt / Psychological Prospects Journal, (35), 8-23.

6. Kass G. An exploratory technique for investigating large quantities of categorical data. //Applied Statistics - 1980. - 29(2), pp. 119-127.

Abstract

Empirical study of the features of the influence of communicative competence on the professional mobility of athletes

Mariichyn A.

The articles present the results of an empirical study of the features of the influence of communicative competence on the professional mobility of athletes. It is shown that the indicator of high professional mobility of athletes is communicative competence. Theoretically substantiated components of communicative competence are: cognitive, social-perceptual, interactive, communicative-speech.

Key words: communicative competence, components of communicative competence, professional mobility of athletes, vectors of career development, communication, career, empathy, career development.