Система психологічного супроводу процесу розвитку реабілітаційного потенціалу особистості

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Система психологічного супроводу процесу розвитку реабілітаційного потенціалу особистості

Анотація

В статті проаналізовано систему психологічного супроводу процесу розвитку реабілітаційного потенціалу особистості. Мета статті полягала у визначенні системоутворюючих чинників розвитку реабілітаційного потенціалу особистості. Методологічний підхід ґрунтується на теоретичних положеннях про системну будову психічних явищ та концепцію психологічного супроводу процесу розвитку рабілітаційного потенціалу особистості. Використано комплекс методів дослідження: інформаційно-теоретичний, вербально-комунікативний, психометричний.

Результати. Розкрито сутність системного підходу, що ґрунтується на емпіричних даних, які включають дослідження, спрямовані на гармонізацію психологічного стану хворих.

Висновки. Використання теоретичної та методичної бази існуючих підходів до психологічного супроводу розвитку реабілітаційного потенціалу особистості є недостатнім для оцінки та регуляції психологічного стану. Тому використання комплексного підходу до оцінки психологічних станів з позиції уявлень про реабілітаційний потенціал особистості, створює умови для своєчасної діагностичної (контроль, оцінка) та корекційної (оптимізація, профілактика) роботи в умовах реабілітації.

Ключові слова: реабілітаційний потенціал, психологічний стан, пацієнти, розвиток, методологічний підхід, соціальна підтримка, розвиток, психологічний супровід.

Annotation

Kornienko V.V. System of psychological support of the process of development of rehabilitation potential of personality

The article analyzes the system of psychological support of the process of development of rehabilitation potential of the individual. The purpose of the article was to determine the system-forming factors in the development of the rehabilitation potential of the individual. The methodological approach is based on theoretical provisions on the systemic structure of mental phenomena and the concept of psychological support of the process of development of the rehabilitation potential of the individual. A set of research methods was used: information-theoretical, verbal- communicative, psychometric.

Results. The essence of the system approach based on empirical data, which includes studies aimed at harmonizing the psychological state of patients, is revealed. The methodical complex of psychological support of development of rehabilitation potential of the person is considered. The role of the social psychologist and the content of social work on the formation of psychological support for the development of the rehabilitation potential of the individual are indicated.

Conclusions. The use of theoretical and methodological basis of existing approaches to the psychological support of the development of the rehabilitation potential of the individual is insufficient to assess and regulate the psychological state. Therefore, the use of a comprehensive approach to the assessment of psychological states from the standpoint of ideas about the rehabilitation potential of the individual, creates conditions for timely diagnostic (control, evaluation) and correctional (optimization, prevention) work in rehabilitation.

Key words:rehabilitation potential, psychological state, patients, development, methodological approach, social support, development, psychological support.

Постановка проблеми

На думку багатьох науковців соціальне функціонування людини є тим механізмом, який визначає її соціальну природу і дозволяє їй бути саме особистістю. Але не дивлячись на те, що особистість, в основному, розглядається як соціальний феномен, на її формування впливають і психогенні, і екзогенно-ендогенні фактори.

Відомо, що будь-яка хвороба, навіть якщо вона не супроводжується руйнівними змінами мозкової діяльності, обов'язково змінює психіку хворого внаслідок появи нових, відсутніх до хвороби форм реагування хворого на оточуючий світ. До таких захворювань відносять і такий біохімічний розлад як депресія, від якого у світі потерпають майже 300 мільйонів людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку таких науковців як Кутько И.И., Панченко О.А., Пугач Е.А., на протязі тривалого часу проблема здоров'я не входила до кола пріоритетних дослідницьких інтересів психологічної науки. Але останнім часом проблема здоров'я розглядається не тільки в медичній площині, а й у психологічній, бо в центрі проблеми знаходиться особистість.

Отже, психологічна реабілітація особистості, яка хворіє на депресивний розлад х є актуальною медико-соціальною проблемою в зв'язку з ростом поширеності та збільшенням чисельності осіб з даною патологією. Згідно з даними ВООЗ, приблизно 4-5% населення земної кулі страждає депресіями, при цьому ризик захворіти на депресію протягом життя досягає 10% у чоловіків і до 20% у жінок [2]. За прогнозами ВООЗ, до 2020 року депресія вийде на перше місце серед захворювань в світі, обігнавши сьогоднішніх лідерів - інфекційні та серцево-судинні захворювання [3]. Медико-соціальні наслідки депресій різноманітні і важкі [4]. До них відносяться: високий суїцидальний ризик, порушення адаптаційних можливостей пацієнтів, зниження професійного статусу, розпад сім'ї, інвалідність, втрата соціальних зв'язків і зниження якості життя в цілому [5]. Необхідність їх комплексної реабілітації обумовлена тим, що психічні захворювання призводять до змін особистості, соціальної дезадаптації і значно знижують здатність хворих до соціального функціонування [5].

Проведені наукові дослідження в галузі реабілітації психічно хворих відображають різні думки вчених на цей процес. Історія реабілітації психічно хворих свідчить про певну динаміку поглядів зі зміщенням акцентів з трудової реабілітації на соціальну і психосоціальну реабілітацію [4].

Під час обговорення питань реабілітації психічно хворих дослідники частіше роблять акцент на їх особистісні особливості, на реабілітаційному потенціалі, більше надають значення формам і методам власне реабілітаційного впливу і в значно меншій мірі стосуються соціально-середовищного оточення пацієнтів [5]. Тим часом, ці об'єктивні фактори відіграють істотну роль в реабілітації та їх значення не можна ігнорувати.

Мета статті - вивчення особливостей соціального функціонування та провідних факторів психічної травматизації у хворих на депресивні розлади невротичного ґенезу.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

У дослідженні особливостей соціального функціонування як складових психологічного реабілітаційного потенціалу прийняли участь 175 осіб: основну групу склав 91 пацієнт з депресивними порушеннями невротичного ґенезу та 84 особи без психічних розладів увійшли у контрольну групу.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму.

2. Побудувати концептуальну модель феномена реабілітації в умовах сучасного соціуму.

3. Сконструювати й апробувати методики психологічної діагностики реабілітаційного потенціалу особистості.

4. Розробити критерії розмежування різних форм реабілітації в умовах сучасного соціуму.

5. Дослідити психологічні можливості розвитку конструктивних форм реабілітаційного потенціалу особистості.

6. Запропонувати соціально-психологічну програму корекції деструктивних форм реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму та оцінити її ефективність.

Для досягнення поставленої мети використовувався наступний комплекс методів: опитувальник I. Karler, тест «Індекс життєвої задоволеності» в адаптації Н.В. Паніной та методи математичної обробки даних. Обробку одержаних даних здійснювали за допомогою програм SPSS 15.0 та MS Ехсеl v.8.0.3.

Для вивчення особливостей соціального функціонування в різних сферах у пацієнтів з депресивними порушеннями невротичного ґенезу використовувався опитувальник I. Karler, результати якого дозволили визначити сфери найбільшої травматизації та незадоволеності (рис. 1). Так, було встановлено, що пацієнти з невротичною депресією були незадоволені стосунками з подружжям (58,65 ± 13,47)%, з родичами (52,76 ± 11,63)%, а також відмічалась недостатня задоволеність професійною та соціальною сферами ((44,68 ± 10,31)% та (42,62 ± 10,12)% відповідно). У осіб без психічних розладів рівень незадоволеності сферами соціального функціонування був нижче середнього: незадоволеність подружніми стосунками становила 32,96%, стосунками з родичами - 34,78%, професійною діяльністю - 32,33% та соціальною сферою - 34,09%.

Статистичний аналіз результатів продемонстрував, що загальний рівень незадоволеності соціальним функціонуванням був вищим у пацієнтів з невротичними депресіями, у осіб без психічної патології (р < 0,05), що проявлялось у більшій незадоволеності стосунками з родичами, з подружжям, професійною та соціальною сферами у хворих на невротичні розлади у порівнянні зі здоровими (t = 6,349, р < 0,0001; t = 6,341, р < 0,0001; t = 4,761, р < 0,0001 та t = 5,102, р < 0,001 відповідно).

Для проведення більш детального аналізу були проаналізовані окремі дані шкал для встановлення специфіки сфер психічної травматизації серед пацієнтів з депресивними порушеннями невротичного ґенезу. Так, у сфері подружніх стосунків у пацієнтів з невротичною депресією найбільш вираженою зоною психічної травматизації визначались позашлюбні стосунки (3,67 ± 1,22 балів), непорозуміння щодо розподілу обов'язків (3,67 ± 1,17 балів), відсутність емоційної близкості між подружжям (3,24 ± 1,47 балів), різне ставлення до грошей (3,15 ± 1,29 балів) та відсутність взаємопорозуміння з подружжям (3,02 ± 1,07 балів).

У осіб без психічної патології визначались незначні труднощі у порозумінні щодо розподілу сімейних обов'язків (2,35 ± 1,44 балів), та незадоволеність, пов'язана з надмірною зайнятістю на роботі одного із партнерів (2,32 ± 0,92 балів).

Детальний аналіз провідних зон психічної травматизації у стосунках з родичами дозволив визначити, що у пацієнтів з невротичними депресіями відзначались труднощі у стосунках з родичами, які проживають на одній території (4,25 ± 1,15 балів), відсутність задовільної сімейно-побутової ситуації (4,11 ± 1,22 балів), непорозуміння з матір'ю та тещею (або свекрухою) (3,97 ± 1,10 та 3,45 ± 0,92 балів відповідно), наявність хвороби члена родини або необхідність його обслуговувати (2,69 ± 0,96 балів), а також проблеми з дітьми (2,38 ± 0,64 балів).

Рис. 1. Особливості соціального функціонування хворих на депресивні порушення невротичного ґенезу

психологічний корекція депресивний реабілітаційний

Особи без психічних розладів характеризувались труднощами у порозумінні з матір'ю чоловіка/дружини (2,13 ± 0,67 балів), особливо якщо вони проживають на одній території (2,13 ± 0,84 балів), та дітьми (2,08 ± 0,71 балів).

Особливості психічної травматизації в професійній сфері у пацієнтів з невротичними депресіями були пов'язані з напруженими стосунками з керівництвом та колегами (3,25 ± 1,21 та 2,83 ± 1,12 балів відповідно), з перевантаженням на роботі (3,89 ± 0,90 балів), недостатнім визнанням (3,26 ± 0,71 балів) та незадоволеністю роботою, яка не відповідає професійним інтересам (3,45 ± 1,27 балів). У осіб без психічних розладів зонами конфлікту являлось недостатнє визнання (2,13± 1,26 балів) та перенавантаження на роботі (2,68 ± 1,07 балів).

Визначення зон психічної травматизації в соціальній сфері продемонструвало переважання розчарування в політичних діячах (4,78 ± 0,51 балів), протиріччя між суспільно-політичними настановами та дійсністю (3,77 ± 1,23 балів), відмінності у світоглядних та політичних позиціях (2,67 ± 0,74 та 2,65 ± 0,87 балів) у пацієнтів з невротичною депресією. Здорові також були розчаровані у політичних діячах (3,89 ± 1,15 балів).

Статистичний аналіз результатів дозволив визначити провідні сфери психічної травматизації у пацієнтів з депресивними порушеннями невротичного генезу. Так, було встановлено, що пацієнти з невротичними депресіями відрізнялись більшою вираженістю та представленістю сфер психічної травматизації у подружніх стосунках. Так, у хворих на невротичні депресії переважали труднощі, пов'язані з позашлюбними стосунками та розподілом обов'язків у родині (t = 3,242, р < 0,001 та t = 2,461, р < 0,025 відповідно), а також непорозуміння щодо намірів мати дітей та розподілу грошей (t = 2,253, р < 0,025 та t = 2,914, р < 0,005 відповідно) у співставленні зі здоровими. Було визначено, що пацієнти з невротичними депресіями відчували більші труднощі у взаємопорозумінні з подружжям (t = 2,162, р < 0,05) та відсутність емоційної близькості (t = 2,712, р < 0,025), ніж здорові. Треба підкреслити, що порушення сексуальних стосунків (р < 0,001) та відсутність порозуміння щодо проведення дозвілля (р < 0,01) відрізняло пацієнтів з депресивними порушеннями невротичного генезу від осіб без психічної патології.

Були також встановлені вірогідні розбіжності і у сфері стосунків з родичами: незадоволеність сімейно-побутовою ситуацією (р < 0,0001), стосунками з матір'ю чоловіка або дружини (р < 0,025), з родичами, які проживають на одній території (р < 0,001) відрізняло пацієнтів з невротичними депресіями від здорових. Пацієнти з невротичними депресіями відрізнялись від осіб без психічних розладів більшою вираженістю труднощів у порозумінні з батьками (t = 4,122, р < 0,001) та родичами дружини (t = 2,489, р < 0,025).

Особливості психічної травматизації в професійній сфері у пацієнтів з невротичними депресіями відрізнялись від контрольної групи переважанням напружених стосунків з керівництвом (р < 0,0001) та колегами (р < 0,05), а також труднощів, пов'язаних з невідповідністю роботи професійним інтересам (р < 0,001).

З метою розуміння особливостей задоволеності різними сферами життя пацієнтів, оцінки психологічного комфорту та соціально-психологічної адаптованості був проведений аналіз компонентів психологічного благополуччя та визначений індекс життєвої задоволеності серед пацієнтів з невротичними депресіями.

З цією метою використовувався тест «Індекс життєвої задоволеності» в адаптації Н.В. Паніной (табл.1).

Таблиця 1

Особливості психологічного благополуччя пацієнтів з депресивними порушеннями невротичного ґенезу (за результатами тесту «ІЖЗ»)

Як видно з таблиці 1, у 49,45% пацієнтів з невротичною депресією був визначений середній рівень інтересу до життя, у 29,67% - низький та у 20,88% - високий.

Тобто більшість пацієнтів з невротичною депресією відчували помірний інтерес до життя. Інша ситуація спостерігалась за шкалою «послідовність у досягненні цілі»: у більшості пацієнтів визначався низький рівень (41,76 ± 3,54)%, у 34,07% осіб - середній рівень та у 24,18% - високий рівень вираженості цього показника. Тобто пацієнти з невротичною депресією в більшості випадків схильні були займати пасивну життєву позицію при зіткненні з невдачами та не намагались їх вирішити.

Також відмічалось переважання осіб з низьким рівнем узгодженості цілей та досягнень у житті (51,65 ± 3,99)%, що відображало наявність внутрішньо-особистісних конфліктів серед пацієнтів цієї групи.

Слід зазначити, що 25,27% пацієнтів схильні були високо оцінювати себе та власні дії, 51,65% - самооцінка була середньою та у 23,08% пацієнтів - низькою.

Було встановлено, що у переважної більшості пацієнтів з невротичною депресією загальний фон настрою був задовільним (47,25 ± 3,81)% або зниженим (31,87 ± 2,92)%, та також загальний індекс життєвої задоволеності, який відображає відчуття психологічного комфорту, у 43,96% пацієнтів характеризувався середніми показниками, у 35,16% - низькими та лише 20,88% пацієнтів були задоволені власним життям.

Особи без психічних розладів характеризувались переважанням високого та середнього рівнів інтересу до життя ((38,10 ± 3,61)% та (45,24 ± 4,03)% відповідно), що відображало їх зацікавленість в повсякденному житті, захопленість тим, що відбувається. Було встановлено, що у осіб без психічних розладів показники «послідовності у досягненні цілей» та «узгодженості між цілями та їх досягненням» були переважно середнього рівню ((46,43 ± 4,09)% та (40,48 ± 3,76)% відповідно), що свідчило про адекватну оцінку та використання власних сил щодо досягнення мети. Треба також зазначити, що у переважної більшості пацієнтів був визначений середній рівень позитивної оцінки себе (61,90 ± 4,60)%, що відповідало адекватній самооцінці. Було визначено, що у 36,90% осіб без психічних розладів загальний фон настрою характеризувався високими показниками, у 45,24% - середніми та лише у 17,86% осіб фон настрою був знижений. Схожа тенденція спостерігалась і в оцінці загального індексу життєвої задоволеності та психологічного комфорту: у 32,14% пацієнтів визначався високий рівень задоволеності, у 47,62% - середній та у 20,24% - низький.

Був проведений порівняльний аналіз показників психологічного благополуччя серед пацієнтів з депресивними порушеннями та особами без психічних розладів. Статистичний аналіз результатів дозволив визначити, що за загальним індексом життєвої задоволеності осіб з високим рівнем задоволеності було більше серед здорових, а пацієнтів з низьким рівнем - серед хворих на невротичні депресії (р < 0,01, ДК = 2,40, МІ = 0,18). Інтерес до життя був більшим серед здорових, в яких було більше осіб з високим рівнем вираженості, у порівнянні з пацієнтами з невротичними та ендогенними депресіями (р < 0,005, ДК = 2,61, МІ = 0,22), серед яких було більше осіб з низьким інтересом до життя (р < 0,01, ДК = 2,50, МІ = 0,16). Рішучість та стійкість у досягненні цілей також відрізняла осіб без психічних розладів, у який було більше осіб з середнім рівнем (р < 0,05, ДК = 1,34, МІ = 0,08), від пацієнтів з невротичними депресіями, які характеризувались пасивністю щодо досягнення власних цілей (р < 0,005, ДК = 2,44, МІ = 0,22). Осіб з високим рівнем впевненості у власних силах щодо подолання невдач було більше серед осіб без психічних розладів у порівнянні з невротичними депресіями (р < 0,001, ДК = 3,51, МІ = 0,34), при яких переважали особи з низьким рівнем впевненості (р < 0,0001, ДК = 3,15, МІ = 0,42). Осіб з адекватною самооцінкою було більше серед здорових, ніж серед хворих на невротичну депресію (р < 0,048, ДК = 0,79, МІ = 0,04). Також було встановлено, що загальний фон настрою був високим серед осіб без психічної патології (р < 0,01, ДК = 2,47, МІ = 0,20), у той час коли у хворих на невротичні депресії переважали особи з зниженим настроєм (р < 0,01, ДК = 2,52, МІ = 0,18).

Отже, оцінка характеристик психологічних складових психологічного реабілітаційного потенціалу пацієнтів з депресивними порушеннями невротичного ґенезу дозволила визначити, що соціальне функціонування, психологічне благополуччя, особливості міжособистісних та сімейних комунікацій являються вагомими компонентами, які визначають психологічний реабілітаційний потенціал пацієнтів з депресивними розладами.

Були встановлені нормативні компоненти психологічного реабілітаційного потенціалу осіб без психічних розладів, що відображають особливості психологічного благополуччя і можуть розглядатися як еталон /мета реабілітаційного втручання, до яких відносилися: загальна задоволеність життям (47,62%), наявність інтересу до життя (45,24%), рішучість та стійкість у досягненні цілей (46,43% та 40,48%), високий рівень впевненості у власних силах (61,90%).

Висновки

В результаті проведеного дослідження були встановлені диференційовані компоненти психологічного реабілітаційного дефіциту, що відображали специфічність депресивного порушення, до яких належали:

- виражена пасивна позиція при подоланні складних ситуацій;

- незадоволеність соціальним функціонуванням у сімейній, професійній, соціальній сферах;

- наявність факторів психічної травматизації: у подружніх стосунках (відсутність взаємопорозуміння та емоційної близькості, наявність позашлюбних стосунків, неузгодженість у розподілі обов'язків, фінансів та наміру мати дітей); у стосунках з родичами (незадоволеність сімейно-побутовою ситуацією, стосунками з батьками дружини та з родичами, що проживають на одній території); в професійній сфері (напружені стосунки з керівництвом та колегами, недостатність визнання, невідповідність роботи професійним інтересам); в соціальній сфері (відмінності у світоглядних позиціях);

- особливості психологічного благополуччя: низький рівень індексу життєвої задоволеності, знижений фон настрою, низький рівень інтересу до життя, відсутність узгодженості між цілями та досягненнями, низький рівень впевненості у власних силах та пасивна життєва позиція.

Таким чином, отримані дані слід враховувати при визначенні психологічного реабілітаційного потенціалу для пацієнтів з депресивними розладами невротичного ґенезу та можуть розглядатись як мішені для реабілітаційного втручання при створенні диференційованих психокорекційних програм.

Література

1. World Health Organization (2011). World report on disability.

2. Global Action Plan for the Prevention and Control of Noncommunicable Diseases 2013-2020. World Health Organization, 2013.

3. Kornienko V. Influence of personal and pathophychological characteristics on adaptation possibilities of patients with depression in the process of medical- psychological rehabilitation / V. Kornienko // Psykholohichni aspekty zdorov"ya ta

khvoroby [monographia] / І. Arshava, V. Kornienko, A. Baratynska. - Riga: Izdevnieciba «Bahija Publishing», 2019. - Vol. - S. 25-28.

4. Корнієнко В.В. Проблема формування особистості осіб з фізичними вадами / В.В. Корнієнко // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / [за ред. С.Д. Максименка]. - К.: Логос, 2011. - Т. 12, Ч.2. - С. 244-252.

5. Корнієнко В.В. Про ефективність засобів соціально-психологічної реабілітації підлітків з патологією опорно-рухового апарату з орієнтацією на гармонізацію «образу-Я» / В.В. Корнієнко // Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка; Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. - 2011. - Вип.14. - С. 381-394.

References

1. World Health Organization (2011). World report on disability.

2. Global Action Plan for the Prevention and Control of Noncommunicable Diseases 2013-2020. World Health Organization, 2013.

3. Kornienko V. (2019). Influence of personal and pathophychological characteristics on adaptation possibilities of patients with depression in the process of medical-psych ological rehabilitation / V. Kornienko // Psykholohichni aspekty zdorov"ya ta khvoroby [Psychological aspects of health and illness]: [monographia] / І. Arshava, V. Kornienko, A. Baratynska. Riga: Izdevnieciba «Baltija Publishing», 25-28.

4. Kornienko V. (2011). Problema formuvannya osobystosti osib z fizychnymy vadamy [The problem of personality formation of persons with physical disabilities] / V.V. Kornienko // Problemy zahal'noyi ta pedahohichnoyi psykholohiyi: Zb. nauk. prats' Instytutu psykholohiyi im. H.S. Kostyuka APN Ukrayiny / [za red.

S.D. Maksymenka]. - K.: Lohos, 244 252 [in Ukrainian].

5. Kornienko V. (2011). Pro efektyvnist' zasobiv sotsial'no-psykholohichnoyi reabilitatsiyi pidlitkiv z patolohiyeyu oporno-rukhovoho aparatu z oriyentatsiyeyu na harmonizatsiyu «obrazu-YA». [On the effectiveness of social and psychological rehabilitation of adolescents with pathology of the musculoskeletal system with a focus on the harmonization of "self-image"] / V.Kornienko // Problemy suchasnoyi psykholohiyi: zb. nauk. prats' Kam"yanets'-Podil's'koho natsional'noho universytetu imeni Ivana Ohiyenka; Instytutu psykholohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny,14, 381-394 [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru