Особливості перебігу смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Особливості перебігу смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління

Родченкова І.В.

Annotation

Rodchenkova I.V., Zavatska N.Ye., Bashyns'ka Ya.B., Boldyrieva A.S. Peculiarities of the course of meaning and orientation orientations and self-actualization of management workers

The article reveals the peculiarities of the meaning of life orientations and self-actualization of employees in the field of management. It is shown that the problem of semantic life orientations was covered in the context of the semantic sphere of the personality, which reflects its orientation, goals, gives awareness of the process of making choices in different life and professional situations. In this case, the meaning of life orientations is a complex holistic dynamic system formed by the principle of hierarchy, and its components are interconnected and involve awareness of life and temporal localization, types of meanings and subject-object orientations and interconnected, in particular, with professional activity, interpersonal relationships, gender relationships. It is emphasized that the meaning of life orientations is an important factor of self-actualization, a manifestation of subjective activity in the relevant activities, in particular, in management, and the qualitative level of self-actualization are indicators of life productivity and professional success in general.

The semantic-life orientations of the employees of the sphere of management depending on the level of their self-actualization are empirically investigated and the comparative analysis of the specified connection is carried out. It is determined that the common components that contribute to the self-actualization of employees in the field of management are: attitude to themselves, features of the locus of control, life satisfaction and their own role. It is shown that the leading criterion, which embodies the meaningful life orientations of employees in the field of management, is the prosocial value orientation of the individual; instead of selfish orientation, which opposes the meaningful life orientations of managers. Among the factors influencing the meaningful life orientations of employees in the field of management identified self-actualization, which combines cognitive needs, time orientation, self-acceptance, creativity, flexibility of behavior; value-reflexive, combining contact, spontaneity, sensitivity, flexibility of behavior; activity-adaptive, combining synergy, locus-control-1, locus of control - life, the process of life; organizational, combining the effectiveness of life, value orientations, ideas about human nature, acceptance of aggression.

High-ranking employees and middle managers with 5 to 10 years of professional experience were more self-actualized, compared to middle-level employees with up to 5 years of professional experience.

Key words: personality, meaningful life orientations, self-actualization, professional activity, employees of the sphere of management.

Постановка проблеми

Смисложиттєві орієнтації та самоактуалізацію особистості співвідносять із творчим процесом, саморозвитком, особистісним зростанням тощо. У розв'язанні цієї проблеми основний акцент робиться на самопізнанні, активному творенні особистістю самої себе, самоусвідомленні цінності свого «Я» та на аналізі накопиченого досвіду практичної діяльності з реалізації життєвих і професійних планів, їх корекції й удосконалення, що вбачається особливо важливим для працівників сфери управління (Н. Клачко).

Констатовано, що смисложиттєві орієнтації та самоактуалізація особистості розгортаються через проблеми сенсу життя й життєтворення особистості (Т. Титаренко), завдяки особистісно-ціннісній регуляції (О. Музика) та виступають як провідний чинник її самотворення і самоефективності (Л. Сердюк); відіграють суттєву роль у самоздійсненні фахівця (О. Кокун).

Проте, у науковому психологічному просторі залишаються не розкритими питання соціально-психологічної специфіки смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації фахівців управлінської сфери діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У ракурсі смисложиттєвих орієнтацій уособлюється проблема нужди (С. Максименко), котра постає як основа особистісного зростання і виступає витоком життєтворчості; утворює функціонально-операційний компонент самоактуалізації та самореалізації особистості управлінця. Власне смисложиттєві орієнтації уможливлюють самореалізацію у різних видах діяльності, тобто самоактуалізацію особистості загалом. У науковій площині визначено специфіку взаємозв'язку смисложиттєвих орієнтацій й самоактуалізації особистості (І. Мотуляк, Г. Чуйко), її цінностей й ціннісних орієнтацій (О. Кононенко); наголошується на цінності особистісного досвіду (Г. Радчук) та впливі ціннісних орієнтацій на стиль управлінської діяльності (Л. Боярин). При цьому під процесом самореалізації працівника сфери управління розуміють таке динамічне інтегративне утворення, котре визначає його ресурсні можливості у професійній діяльності та здатність до оволодіння та продуктивного виконання різних її видів (М. Садова).

Мета статті - розкрити особливості перебігу смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

смисложиттєвий самоактуалізація активність особистість

Одним із провідних напрямів методології наукового пізнання й соціальної практики є системний підхід, який уособлює пізнання як складну систему й уможливлює об'єктивне формулювання досліджуваної проблеми через результативні засоби її вирішення (Б. Ананьєв, В. Ганзен, І. Данилюк, А. Коваленко, Б. Ломов, В. Мерлін, В. Третьяченко та ін.). З позиції методології системного підходу метою дослідження соціально-психологічних особливостей смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління є вивчення відповідних закономірностей та механізмів функціонування складного об'єкту зі складових, що його утворюють. Акцентування уваги здійснюється саме на внутрішні та зовнішні зв'язки та взаємозв'язки системи, а також на процес організації понять у єдину цілісну теоретичну картину. При цьому системність розглядається як інтеграція й синтез різних сторін об'єкту (А. Холл), а система як органічне ціле (С. Оптнер), як сукупність елементів з певними зв'язками, що утворюють якісно своєрідну цілісність (Н. Завацька), а домінуючим у висвітленні цілісності виступає принцип полісистемності (Є. Гейко). Показано, що поряд із системним підходом провідними підходами до вивчення смисложиттєвих орієнтацій працівників управлінської сфери виступають суб'єктно-діяльнісний, інтегративний, раціогуманістичний, екзистенційний, духовно-аксіологічний та інші підходи.

Визначено, що важливими аспектами смисложиттєвих орієнтацій є соціальні взаємодії (В. Татенко), ціннісне самоперетворення (Т. Титаренко), взаємопроникнення процесів життєпроектування особистості в її соціально- психологічний простір (А. Ленгле).

Доведено, що уособлюючими для понять «смисложиттєві орієнтації» й «самоактуалізація» є цінності та цілі. Саме система цінностей визначає життєві цілі особистості й, власне, життєвий стиль опредмечує смисл життєдіяльності (З. Карпенко, Т. Титаренко), а механізмом реалізації смисложиттєвих орієнтацій є життєві плани та стратегії (Л. Орбан-Лембрик).

Встановлено, що мотиваційно-ціннісні, когнітивно-рефлексивні, поведінково-діяльнісні компоненти смисложиттєвих орієнтацій особистості уособлюють її спрямованість й самореалізацію. У такий спосіб смисложиттєві орієнтації утворюють цілісну систему особистісних смислів, що визначають самоставлення й ставлення до світу та інших (О. Кононенко, В. Моляко, Л. Сохань). Крім того, смисложиттєві орієнтації розглядаються як складні психологічні утворення, що є підгрунтям міжособистісних взаємовідносин (Є. Головаха, Л. Сохань); векторами самореалізації особистості (Т. Кассер, Р. Райн); результатом узгодження життєвих цілей та системи цінностей (А. Адлер).

Доведено, що саме система особистісних смислів сприяє самоактуалізації управлінця (М. Ткалич). Власне, ресурс, процес та результат є провідними складовими самоактуалізації фахівця управлінської сфери. Так, ресурс розподіляється на:особистісний (особистісно-професійний потенціал: спрямованість, здібності, риси характеру, креативність тощо); управлінський (компетентність, управлінський досвід, управлінська позиція, задоволеність управлінською діяльністю, стиль управління тощо); організаційний (сфера діяльності організації, цілі, організаційна культура, психологічний клімат тощо); суспільний (умови розвитку суспільства, специфіка ринку праці тощо). У структурі процесу виокремлюються певні етапи - від самовизначення й самовираження до особистісної самоактуалізації й до «акме». Виявлено, що здобутком самоактуалізації є особистісна й професійна зрілість; ефективність управлінської моделі й соціально-корисний результат організаційної політики компанії.

З'ясовано, що у структурі самоактуалізації визначають форми прояву (зовнішню й внутрішню); види проявів (діяльнісна, що має прояв у самовираженні в різних формах діяльності, забезпечує високий рівень професійної компетентності та майстерності; соціальна, спрямована на реалізацію суспільно-корисної місії; особистісна, що сприяє духовному зростанню індивіда) (С. Кудінов). Самоактуалізація розглядається як основний спосіб реалізації особистості; при цьому актуалізація, напруга й зняття є вагомими фазами самоактуалізації (І. Маноха).

Отже, самоактуалізація, як спрямованість працівника сфери управління на вдосконалення, реалізацію власних здібностей у процесі професійної діяльності, сприяє оформленню автентичності й цілісності його особистості через розкриття, усвідомлення та єдність усіх складових власної індивідуальності. Відповідно процес становлення самоактуалізації особистості працівника сфери управління здійснюється завдяки набуттю статуса суб'єктом індивідуального та соціального розвитку впродовж життєвого та професійного шляху.

Проаналізовано загальні наукові підходи до проблеми взаємодії смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації респондентів. Обгрунтовано застосування відповідних до програми дослідження психодіагностичник методик: «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (СЖО) Д. Леонтьєва (шкали «Цілі у житті», «Процес життя або інтерес та емоційна насиченість життя», «Результативність життя або задоволеність самореалізацією», «Локус контролю - Я (Я - господар життя)», «Локус контролю - життя або керованість життя»); методика САМОАЛ (шкали орієнтації у часі, цінностей, погляд на природу людини, потреби у пізнанні, прагнення до творчості або креативність, автономності, спонтанності, саморозуміння, аутосимпатії, контактності, гнучкості у спілкуванні), а також шкали методики самоставлення В. Століна («Самоповага» та «Самоприйняття»).

Встановлено, що смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління взаємпопов'язані з особливостями їх локусу контролю. Визначено, що досліджувані виявляють тенденцію до локусу контролю-життя, або керованості життям (беруть відповідальність за власні рішення та життя в цілому). Цей показник є суттєвим для розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління.

Визначено, що працівники сфери управління середньої ланки зі стажем професійної діяльності до 5-ти років виявляють переважно середній та низький рівні локусу контролю-Я (господар життя), а також середній та високий рівні керованості життям. Це означає, що вони, переважно, виявляють відповідальність за власні рішення, ніж відчувають власну силу. Однак, працівники сфери управління середньої ланки зі стажем професійної діяльності від 5-ти до 10-ти років, водночас, виявляють середній та високий рівні за параметрами керованості життям та локусом контролю-Я, тобто відчувають силу, впевненість у собі й відповідальність за власні рішення.

Показано, що у групі працівників сфери управління високого рангу переважає тенденція щодо уявлення про себе як про сильну особистість, котра володіє свободою вибору, організовує власне життя у відповідності з запланованими проектами. Крім того, саме управлінці високого рангу здебільшого переконані в тому, що керують життям та власними рішеннями, виявляють впевненість у собі й відчувають здатність брати на себе відповідальність за власні рішення. Емпіричні дані за показниками «Локус контролю-Я» й «Локус-контролю - життя» демонструють, що саме працівники сфери управління високого рангу виявляють тенденцію щодо розвитку смисложиттєвих орієнтацій. Отже, показники «Локус контролю-Я» й «Локус контролю - життя» сприяють осмисленості життєдіяльності працівників сфери управління та розвитку їх смисложиттєвих орієнтацій.

Вивчення особливостей самоставлення у працівників сфери управління (за В. Століним) виявило, що показники самоприйняття та самоповаги найяскравіше представлені у групі респондентів високого рангу (47,2% за високим рівнем самоприйняття та 44,5% самоповаги). Втім, у працівників сфери управління середньої ланки зі стажем управлінської діяльності до 5-ти років доволі значний відсоток низького рівня за показником самоприйняття (54,9%). Тобто, представники цієї групи через недостатність досвіду можуть відчувати почуття провини й виявляти низький рівень прийняття себе. Проте, працівники сфери управління середньої ланки зі стажем професійної діяльності від 5 -ти до 10-ти років виявляють низький рівень за показником самоповаги (40,9%), що виявляється у надкритичному ставленні до власних успіхів.

Аналіз отриманих даних дозволив виокремити провідні чинники самоактуалізованої особистості працівника сфери управління (підтримка; орієнтація у часі; ціннісні орієнтації; гнучкість поведінки; сенситивність; спонтанність; уявлення про природу людини; синергія; прийняття агресії; контактність; пізнавальні потреби; креативність), а також найбільш вагомі складові самоактуалізованої особистості (самоповага та самоприйняття) і визначити показники її сформованості (цілі в житті; процес життя; результативність життя; локус контролю-Я; локус контролю - життя).

Висновки

Емпірично досліджено смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління залежно від рівня їх самоактуалізації та здійснено порівняльний аналіз зазначеного зв'язку. Визначено, що загальними компонентами, які сприяють самоактуалізації працівників сфери управління є: ставлення до себе, особливості локусу контролю, задоволеності життям та власної ролі. Показано, що провідним критерієм, який уособлює смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління, є просоціальна ціннісна спрямованість особистості; натомість егоїстичній спрямованості, що протидіє смисложиттєвим орієнтаціям управлінців. Серед чинників, які впливають на смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління визначено самоактуалізаційний, що поєднує пізнавальні потреби, орієнтацію у часі, самоприйняття, креативність, гнучкість поведінки; ціннісно-рефлексивний, що поєднує контактність, спонтанність, сенситивність, гнучкість поведінки; діяльнісно-адаптативний, що поєднує синергію, локус-контролю-Я, локус контролю - життя, процес життя; організаційний, що поєднує результативність життя, ціннісні орієнтації, уявлення про природу людини, прийняття агресії.

Більш самоактуалізованими виявилися працівники сфери управління високого рангу та управлінці середньої ланки зі стажем професійної діяльності від 5-ти до 10-ти років, у порівнянні з працівниками сфери управління середньої ланки зі стажем професійної діяльності до 5-ти років.

Література

1. Кузнецов О.І. Світогляд особистості як психологічна проблема. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні наук. Херсон, 2019. №1. С. 41-48.

2. Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Життєвий проект особистості: від теорії до практики: практико зорієнтований посібник. К.: Освіта України, 2007. 212 с.

3. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ: Педагогічна думка, 2016. 219 с.

4. Панок В.Г. Прикладна психологія. Теоретичні проблеми: монографія. Київ: Ніка-Центр, 2017. 188 с.

5. Сердюк Л.З., Купрєєва О.І. Психологічні засади підвищення життєстійкості особистості. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том ХІ: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. Вип. 15. Київ, 2017. С. 481-491.

References

1. Kuznetsov O.I. (2019). Svitohliad osobystosti yak psykholohichna problema [Worldview of the individual as a psychological problem]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Psykholohichni nauky. Scientific Bulletin of Kherson State University. Kherson, 1, 41-48. [in Ukrainian].

2. Yermakov, І.G., & Puzikov, D.O. (2007). ZhidЈvij proekt osobistostk vid teorii do praktiki: Praktiko zorkntovanij posibnik [Life project of personality: from theory to practice]. Kyiv: Osvita Ukrarni. [in Ukrainian].

3. Zlivkov, V.L., Lukoms'ka, S.O., & Fedan, O.V. (2016). Psihodiagnostika osobistostі u krizovih zhittєvih situacijah [Psychodiagnostics of personality in crisis life situations]. Kyiv: Pedagogichna dumka [in Ukrainian].

4. Panok, V.G. (2017). Prikladna psihologija. Teoretichni problem. [Applied Psychology. Theoretical problems]. Knv: Nika-Centr. [in Ukrainian].

5. Serdjuk, L.Z., & Kuprєєva, O.І. (2017). Psihologichni zasadi pidvishhennja zhittєstijkosti osobistosti [Psychological principles of increasing the vitality of the individual]. Aktuarn problemi psihologd. Zbіrnuk naukovih prac' Mstitutu psihologd mem G.S. Kostjuka NAPN Ukrami. Vol. 10, 15, 481-491. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru