Взаємозв'язок ціннісно-орієнтаційної і мотиваційної сфер особистості

ВСТУП

Постановка проблеми й актуальність дослідження. Орієнтування людини у вирі взаємин із суспільним загалом зумовлене переплетенням зовнішніх (об'єктивних) обставин і внутрішніх (суб'єктивних) умов її життєактивності. Осереддя останніх утворює система внутрішньо прийнятих особою цінностей як екзистенційного засновку її буттєвої присутності у світі. Водночас організація, функціонування, розвиток і подальша трансляція моральних, інтелектуальних та естетичних запитів і домагань особи у її повсякденні центруються довкола аксіопсихологічних імперативів, що постають мотиваційним вістрям її діяльності. Іншими словами, особистість, торуючи власний життєвий шлях, керується низкою наявних у її свідомості принципів-засновків поведінки і вчинків, котрі опосередковуються всеохопною системою внутрішніх мотивів-стратегій повномірного її самоствердження і самоздійснення в конкретному соціумі. Саме ця система як осереддя суб'єктної актуалізації утримує широке поле життєвих уявлень про потрібність і бажаність послідовних учинковий дій із самовдосконалення самої людини. У будь-якому разі на сучасному етапі інтелектуального поступу психологічної науки злободенними залишаються питання взаємостимуляційного розвитку мотивів і цінностей особистості, адже прагматичність суспільних пріоритетів нинішнього часу породжує споживацтво у зносинах людини з довкіллям, а сама вона сповідує та діє переважно в інтересах власного зиску для досягнення матеріального добробуту і статку [ 1 ]. Тому проблематика психологічно коректного і педагогічно доцільного формування свідомої громадянської позиції і ціннісних орієнтацій особистості в одухотвореному вимірі її наскрізного мотиву життєдіяльності є вкрай актуальною в нестабільних умовах швидкоплинного сьогодення.

Складна і багатогранна структура ціннісно-орієнтаційних і потребо-мотиваційних по-сферних складових особистості вимагає усвідомленого задіяння під час дослідження значної кількості стратегій, принципів, критеріїв і параметрів їх психологічного пізнання. Таке надскладне завдання постає у розрізі теоретико-прикладного пояснення холістичного бачення проблеми становлення ціннісної свідомості людини у плині її найбільш значущих життєвих домагань.

Мета статті - здійснення рефлексивного аналізу вособистіснених мотивів учинення відповідно до сформованої системи ціннісних орієнтацій людини на етапі юнацького віку.

Завдання дослідження: аналітично окреслити постання мотиваційних складових діяльності і вчинків особистості; дослідити систему ціннісних орієнтацій особи в контексті її життєвих домагань; теоретично визначити та емпірично упрозорити онтофеноменальні формовияви (профілі) екзистенційних запитів людини у взаємозв'язку мотиваційного і ціннісного ідеальних вимірів її свідомої здатності бути та перетворювати світ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології накопичений значний обсяг знань про особливості розвиткового постання ціннісно-орієнтаційної сфери особистості як засновку людської екзистенції, про що свідчать напрацювання К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьева, М.О. Бердяева, О.І. Введенського, В.І. Вернадського, Д.О. Леонтьева, М. Рокича, Д.М. Узнадзе, А.А. Фурмана, О.Є. Фурман, B. Е. Чудновського, В.О. Ядова та ін. Мотиваційна сфера особистості становить предметне осереддя дослідницьких інтересів відомих психологів, а саме В.К. Вілюнаса, Г. Гекхаузена, Є.П. Ільїна, Ж. Нюттена, В.П. Казміренка, Г.С. Костюка, А.Г. Маслова, О.М. Леонтьева, C. Л. Рубінштейна, Д.М. Узнадзе, П.М. Якобсона й ін. Рефлексивний підхід до майбуття людини показує, що особистість керується у виборі стратегій власного самовдосконалення головно системою вартостей, які, трансформуючись у ціннісні орієнтації, продукують її мотиви-прагнення до повновагомого самозреалізування за скороминущим потоком ситуацій, напруженого за набором завдань повсякдення (Г.О. Балл, Ж.П. Вірна, З.С. Карпенко, І.С. Кон, А.Г. Маслов, В.П. Москалець, А.В. Серий, Т.М. Титаренко, А.В. Фурман та ін.).

На підґрунті новітніх напрацювань психологічної думки у статті постулюється системне висвітлення концептуальних засад пізнання ціннісних орієнтацій людини у взаємозв'язку її особистісних і суспільних пріоритетів чи життєвих домагань (суб'єктивних уподобань, задумів, поглядів, намірів, переконань та соціальних норм, вимог, приписів), що пройшли через формат мотиваційного упредметнення. У підсумку стверджується, що система персоніфікованих цінностей створює певне “мотиваційне поле” самозвершень особистості, актуалізуючи її діяльність і вчинки для повномірного розкриття своїх ресурсних можливостей, талантів та обдарувань.

ціннісний орієнтаційний мотиваційний

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Динамічна система ціннісних утворень особистості становить визначальний спосіб реалізації нею власного психодуховного потенціалу, а тому є тією узмістовленою характеристикою, що зорієнтовує її до вершин саморозвитку і самовдосконалення. Загалом вартості як регулятори діяльності людини мають буттєве підґрунтя й оприявнюються у спрямуванні її життєвого шляху, тоді як мотиви організують простір практичних можливостей, у яких відтворюється ідеальний образ мети і значення її присутності у світі як повноцінного суб'єкта [2]. Ціннісні орієнтації становлять центральну ланку здійснення особою раціонального вибору підходів і принципів на шляху досягнення позитивних (з оціночних позицій самої особи) результатів своїх учинків, у той час як процес чи процедура цього вибору заснована на мотивах, що визначають інструменти (засоби, форми, механізми, способи) безпосередньо здійснюваної діяльності чи зреалізовуваного вчинення [9]. Тому предметний безмір вартостей і мотивів становить своєрідну основу і підсумок усього розмаїття діяльностей і вчинків людини як сукупності матеріальних та духовних домагань, складної ієрархії ідеалів і ціннісних орієнтацій, спонук і цільових настановлень, значущих для неї в контексті конкретної життєвої ситуації (див. [ 10]).

Оволодіння системою цінностей скеровує людину до паритетних стосунків із суспільним загалом, організує “мотиваційне поле” її активності у форматі втілюваної здатності усвідомлення, спричиняє самовизначення особистості у плетиві актуальних взаємодій зі світом, результатом якого є трансформація всезагальних вартостей у персоніфіковані орієнтири, що утворюють вищий рівень саморегуляції поведінки [ 5 ]. Останній становить цілісну систему диспозицій сприйняття, оцінювання, класифікації світоустрою та подальшої вмотивованості дій і справ, а також збагачені ментальні установки особистого досвіду взаємодії із довкіллям, інтеріоризації соціальних наративів та усвідомлення особистих поривань, що стимулюють формування життєвого шляху, відкривають нові обрії особистісного самоздійснення.

Ціннісні орієнтації задаються множинним контуром зовнішніх впливів, що є підґрунтям формування в особи сталого набору соціально-психологічних приписів, опанованих дій узвичаєних учинків, ситуаційно спричиненої соціальної і моральної активності. Тож ціннісні орієнтації - це свідомісно упрозорені настановлення, що мають індивідуальніший характер й утримують суб'єктивне оцінювання довколишньої дійсності у проекції на особистіші риси-якості і темперементальні властивості, котрі скеровують особу в річище всеможливої життєактивності. Крім того, вартісна складова свідомості зорієнтовує людину до рефлексії власного часопростору буття й воднораз об'єктивує оцінку свого Я на певних етапах життєвого шляху, беручи за вектор руху вперед наскрізний мотив здійснюваної миследіяльності. До того ж рівень суб'єктивного розуміння навколишнього світу завжди опосередковується приписами самої особи, її оцінковими судженнями, специфікою бачення конкретної соціальної ситуації, призначенням і перспективою можливого використання об'єктів довкілля у власних цілях та інтересах [ 6 ]. Іншими словами, вона керується у виборі стратегій поведінки ціннісними вподобаннями та уявленнями, вкоріненими мотивами і спонуками, сприймаючи дійсність через призму своїх бажань, поривань, почуттів.

Концепція аксіологічної психології З.С. Карпенко [3] як теоретична модель ціннісної свідомості особистості утримує множину людських домагань, спрямованих на: 1) вартості вітальної (життєстверджувальної) активності індивіда; 2) цінності добра, справедливості і власного задіяння у сферу суспільних стосунків; 3) щирість як основоположний чинник морально-етичної взаємодії з іншими; 4) утвердження індивідуально значущої діяльності з її орієнтацією на досягнення; 5) загальне благо як вершинну мету людської екзистенції, що формовиявляється у відданості справі життя, служінні істині в контексті запитів довкілля, історичної епохи. Ці складові сутнісно збігаються зі шкалами мотиваційної структури особистості В.Е. Мільмана [ 7 ]: життєзабезпечення і комфорт (вітальний рівень), соціальний статус (ефекти соціалізації і поваги), спілкування (громадська взаємодія, паритетність, дружні стосунки), загальна і творча активність (форми діяльності і вчинення), соціальна корисність (людське благо, засноване на високоморальних засадах відносин з навколишньою дійсністю).

Узмістовлення вартостей особистості в буденному повсякденні безпосередньо пов'язане з дихотомією внутрішніх домагань і мірою їх реалізації у житті, синергією тілесного і духовного, бажаного і дійсного, мисленнєвого і діяльного, що найбільш повно розкривається з допомогою методу семантичного диференціалу Ч. Осгуда [ 12]. Тому прикладна значущість проведеного нами дослідження полягає у виявленні саморозвиткової цілісності психодуховного потенціалу особистості у сутнісному поєднанні ціннісно-орієнтаційної і моральної складових особистості як суб'єкта творення власного життєвого простору. Загальна вибірка респондентів становила 52 особи, якими були студенти-психологи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефа- ника віком від 17 до 21 року.

Задля пошуку співвідношення показників ціннісно-орієнтаційної та мотиваційної сфер особистості, що супроводжують її індивідуальні прояви і реалізуються у повновимірному вчинку самоздійснення обрано психодіагностичні методи, що спроможні сутнісно підтвердити пріоритетність буттєвих домагань-прагнень респондентів [11]. Масив отриманих даних дозволяє збагнути (окреслити та зрозуміти) специфіку ціннісного і мотиваційного складників свідомості, якісно охарактеризувати атрибути психічної активності на суб'єктному рівні життєдіяльності особистості, витлумачити особливості сприйняття нею явищ навколишньої дійсності та спрогнозувати її подальші вчинки, стиль і спосіб життя.

Отож, для детального вивчення сутнісних взаємозв'язків ціннісної сфери особистості з її моральними життєвими приписами у дослідженні використані тест-опитувальник “Діагностика мотиваційної структури особистості” та відома процедура семантичного диференціалу [ 9 ]. Мотиваційна структура особистості в авторській концепції В.Е. Мільмана [ 7 ] вміщує шкали-складники певного ціннісного наповнення, що умовно розподілені з допомогою модифікованого методу Ч. Осгуда [ 12] на сім біполярних оцінкових суджень: 1) життєзабезпечення - байдужості до життєзабезпечення; 2) комфорту - незначної ролі комфорту; 3) вагомості соціального статусу - його несуттєвості, 4) афіліації (бажанні налагоджувати комунікативні контакти, дружні стосунки) - низького рівня комунікативних прагнень; 5) загальної активності - бездієвості; 6) творчої активності - низького рівня креа- тивності; 7) соціальної корисності діянь - соціальної пасивності (відстороненості). Всі категорії поціновування (увагомлення) на додатному їх полюсі постають загальними показниками сформованості у свідомості особистості чіткої системи ціннісних і мотиваційних орієнтирів її поведінки, діяльності, спілкування, вчинків.

Рис. Взаємозв'язок ціннісно-орієнтаційної і мотиваційної сфер за результатами методик Б.Е. Мільмана і Ч. Осгуда

Результати, отримані за допомогою кількісного аналізу, виявили загальні для означеної вибірки тенденції, а якісний аналіз (метод асів і профілів) дозволив збагнути і змістовно інтерпретувати взаємозв'язок показників мотиваційної структури особистості із системою її ціннісних орієнтацій. Окрім того, якісний психологічний аналіз отриманих даних був спрямований на розпізнавання особливостей розвитку особистості на етапі юності у множині й багатогранності її домінантних властивостей ціннісно-орієнтаційної і мотиваційної сфер, а системне поєднання чинників гіпотетично уможливлювало достовірну оцінку психічної організації (за результатами обстеження створювалися “особистісні профілі”) кожної індивідуальності студента-психолога. І справді, емпіричні показники підтвердили факт існування взаємозалежної низки індивідуально- психологічних особливостей, диспозиційних характеристик, мотивів діяльності і вчинення у юних наступників. На основі співвідношення показників усіх шкал, що отримані в результаті тестування, були виокремлені типи особистісних профілів, що проаналізовані нами за принципом попереднього рангування найбільш виразних показників за кожною складовою ціннісної і мотиваційної сфер юнаків і дівчат за їх відхиленням від середньої лінії ряду (див. рис.). При цьому вивчення індивідуально- психологічних характеристик кожної особистості здійснено з позицій диференційно- психологічного аналізу шляхом згрупування обстежених за якісно-кількісним поєднанням показників їх мотиваційної сфери (з допомогою методу “асів” [9]) та подальшим їх поєднанням із показниками сформованості ціннісних орієнтацій з використанням методу семантичного диференціалу. Зазначимо, що інтерпретація мотиваційно-ціннісних профілів виконувалася з опорою на теоретичні конструкти кожної методики, що тлумачаться нами з позицій авторського розуміння змісту досліджуваного показника конкретного феномену (див. [4]).

На матеріалах здійсненого емпіричного пошуку було виділено типи ціннісно-мотиваційного профілю респондентів з урахуванням їх авторських (В.Е. Мільмана [ 7 ]) класифікації, розуміння, витлумачення: прогресивний, регресивний, імпульсивний, експресивний, тривіальний (примітивний). Загалом ціннісно- орієнтаційний формовияв даних профілів - це результат рангування (оцінювання) респондентами найбільш значущих показників за кожною складовою мотиваційної структури їх особистості як свідомих діячів конкретної соціосистеми.

Прогресивний тип (14 осіб або 27% від загальної вибірки) характеризується переважним спрямуванням мотивів на саморозвиток і самовдосконалення за низької значущості цінностей підтримки: отримані додатні показники загальної і творчої активності, соціальної корисності у взаємозв'язку з від'ємними даними за шкалами підтримки життєзабезпечення, комфорту і соціального статусу. Даний тип переважає в осіб, які досягли певних успіхів у роботі, здатні відчувати і створювати прийнятні умови й обставини власного життя, мають сталі переконання, чіткі цілі, орієнтуються на незалежність, тверду волю, самоконтроль. Представникам цього типу притаманні соціально припустимі форми взаємодії з довкіллям, високий рівень комунікабельності, а також їм характерні опора на загальнолюдські цінності, незалежність суджень, нонконформізм, зорієнтування на власні принципи життєдіяльності.

Регресивний (протилежний прогресивному) тип (11 осіб або 21%) відзначається орієнтацією на вартості підтримки, поваги з боку інших, соціального вшанування і гедоністичних життєвих домагань. Цим особам властивий зовнішній локус контролю, почуття міри у стосунках, спонтанність і невимушеність поведінки, розважливе ставлення до дійсності, позитивне відношення до природи людини. Вони добре орієнтуються у будь-якій соціальній ситуації та аналітично її оцінюють, спроможні передбачати наслідки обраної моделі поведінки, здатні компетентно розбиратися в соціальних очікуваннях, усвідомлюють свої потреби і потяги та часто керуються егоцентричними намірами у взаємодії з навколишніми.

Імпульсивний тип (12 осіб або 23%) характеризується різкими перепадами профільної лінії з трьома вираженими піками за шкалами комфорту, афіліації (комунікативності) і творчої активності на тлі низької значущості цінностей соціальної взаємодії (корисності) і загальної активності. У представників даного типу яскраво виражена конфронтація різних мотиваційних і ціннісних чинників у загальній структурі особистості. їм притаманна імпульсивність емоційних реакцій, тривожність, готовність до дій, які потребують негайної активності, або тих, які спрямовані на досягнення ситуативної мети, за потреби можуть проявляти агресію. Цим особам також властива реверсія (мінливість, переключення) між протилежними мотиваційними стилями, що специфічно упанорамлює їхнє осмислення і пояснення власних ціннісних і мотиваційних пріоритетів. Воднораз система суперечливих мотивів відображає внутрішній стан їх психоемоційного напруження, постійної боротьби між актуальними і потенційно бажаними цільовими настановами і вартостями.

Експресивний тип (7 осіб або 13,5%) відзначається значними перепадами профільної лінії з наявністю двох піків - комфорту і творчої активності при низькому рівні комунікативних потреб і незначущості соціальної корисності. Представники цього типу схильні спочатку діяти, а потім думати, керуються у повсякденні вельми експлозивними (вибухово-емоційними) патернами поведінкових реакцій на чинники зовнішнього середовища. Даний профіль за своїми характерологічними ознаками схожий на екзальтований тип особистісних акцентуацій.

Тривіальний (8 осіб або 15,5%) - відрізняється примітивним, маловиразним типологічним малюнком без чітких підйомів і спадів, де наявність якогось одного піку в конкретного респондента не змінює “банального” характеру профілю в цілому. Представникам цього типу властива недостатня диференціація мотиваційної і ціннісно-орієнтаційної психічних ієрархій, що виявляється у ситуаційній залежності їхніх життєвих завдань у домінуванні складних моделей (полірольових, багатокомпонентних) поведінки, а також у певному відстороненні від суспільного загалу. Наслідком такої індиферентності є збіднена емоційна сфера, низький рівень розвитку пізнавальних потреб, що позначається на внутрішньогрупових стосунках та академічних успіхах у навчанні.

Обстоювана нами психологічна типологія, як і будь-яка аналітична диференціація чи синтетична класифікація, є досить умовною. Однак відрадно констатувати, що вона окреслює основні тенденції ціннісного ставлення людини на порозі її особистісної зрілості до дійсності, постає індикатором інтенційно-дієвих форм її життєактивності в реалізації програми-стратегії свого самоздійснення, причому як професійного, так і персонального. Доведено, що розвиток ціннісного вмотивування особистості слушно розглядати з позицій динамічних взаємозв'язків і трансформацій вартісної системи відповідно до запитів соціального загалу і за логікою взаємного внутрішнього спричинення власними життєвими домаганнями, цільовими настановами, уособленими мотивами, диспозиційними моделями поведінки.

Загальнолюдські цінності усуспільненого життя виокремлюються із соціокультурного довкілля, рано чи пізно відрефлексовуються кожною людиною, порождуючи тим самим ціннісні орієнтації, в основі котрих перебувають конкретні установки стосовно оцінки довколишніх подій, обрання стратегічних планів, мотивів, цілей і способів життєдіяльності, вибору чітких засобів і форм поведінки за конкретних умов міжособових взаємодій [8]. Персоніфіковані цінності студентства слугують осягненню їх представниками глибин і змістовних контекстів власного повсякдення, окреслюють громадянську позицію, функціональну зрілість самосвідомості, масштабність світогляду, а мотиви визначають спрямованість їхньої діяльності, форми активності у реалізації психодуховного потенціалу в лоні плину ситуаційного різноманіття життя.

ВИСНОВКИ