Концептуалізація вивчення проблеми соціально-психологічних основ розвитку реабілітаційного потенціалу особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСНОВ РОЗВИТКУ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Kornienko V.V.

CONCEPTUALIZATION OF STUDY OF THE PROBLEM OF SOCIO-PSYCHOLOGICAL FUNDAMENTALS OF DEVELOPMENT OF PERSONALITY REHABILITATION POTENTIAL

The article analyzes the features of studying the problem of socio-psychological foundations of the development of the rehabilitation potential of the individual.

The purpose of the article was to determine the features of the optimization factors of the rehabilitation potential of the individual for the psychological support of social support of patients. The methodological approach is based on theoretical and methodological provisions on the systemic structure of mental phenomena and the concept of development of the rehabilitation potential of the individual. A set of research methods was used: information-theoretical, verbal-communicative, psychometric.

Results. The essence of the methodological approach based on empirical data, which includes research aimed at harmonizing the psychological state of patients, is revealed. The methodical complex of psychological support of development of rehabilitation potential of the person is considered. The role of a social psychologist and the content of social work on the formation of psychological foundations for the development of rehabilitation potential are indicated.

Conclusions. The use of theoretical and methodological basis of existing approaches to the psychological support of the development of the rehabilitation potential of the individual is insufficient to assess and regulate their psychological state. Therefore, the use of a comprehensive approach to the assessment of psychological states from the standpoint of ideas about the rehabilitation potential of the individual, creates conditions for timely diagnostic (control, evaluation) and correctional (optimization, prevention) work in rehabilitation.

Key words: rehabilitation potential, psychological state, patients, development, methodological approach, social support, development

Постановка проблеми

Проблему реабілітації осіб з депресивними розладами слід віднести до розряду питань, які завжди зберігали і зберігатимуть свою значущість. Проте в кризові періоди розвитку суспільства завдання реабілітації суттєво ускладнюються внаслідок зростання невизначеності перспектив суспільного розвитку, на тлі яких проектується життєвий шлях кожної конкретної особистості, а також руйнації системи старих соціально - типових сценаріїв життєвого шляху, якими озброюється суб'єкт у процесі соціалізації. Тому актуальність проблеми розвитку реабілітаційного потенціалу загострюється нині ще й нестабільністю соціальної ситуації розвитку особистості в умовах сучасної України.

Прагнення людини до прогнозування та планування свого власного майбутнього з прадавніх часів породжувало і попит на відповідні соціально-психологічні методи допомоги їй у розв'язанні цих завдань. Науковий підхід до надання допомоги особистості у сфері реабілітації тривалий час спеціально не розроблявся.

Проте сьогодні ситуація починає суттєво змінюватись, і вказана прогалина починає активно заповнюватись психологами, в контексті яких чітко усвідомлена проспективна спрямованість структурування життєвого шляху людини.

Вивчення феномену реабілітації як універсальної складової будь-якої діяльності вивело дослідників і на вивчення реабілітації в структурі такого різновиду діяльності, як життєдіяльність, де основним змістом реабілітації є життєвий шлях особистості.

Окрім того, в психології стрімко формується арсенал дослідницьких та психодіагностичних методик та методів корекції й розвитку психічних функцій. Все це створює нові можливості для пошуку шляхів дослідження процесу реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму.

Науково-психологічне вивчення проблеми реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму дає змогу зробити новий крок у опрацюванні методів соціально-психологічної допомоги у сфері прогнозування та проектування життєвого шляху. Отримані дані можуть набути широкого застосування в практичній психології особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Методологічною основою дослідження слугували загальнонаукова методологія системного аналізу, філософська та психологічна концепції життєтворчості, психологічна концепція реабілітації, теорія і методологія психосемантичного підходу, концепції психологічного консультування та біографічного тренінгу. Методи дослідження полягали у теоретичному аналізі наукової літератури з відповідних питань, узагальненні існуючих результатів, побудові концептуальної моделі реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму, розробка експериментальних методик спиралась на дослідження особистості, опитування та інтерв'ювання. Статистичний аналіз здійснювався на базі Microsoft Excel.

Актуальність проблеми депресій обумовлена великою їх поширеністю і тяжкістю наслідків. Згідно з даними ВООЗ, приблизно 4-5% населення земної кулі страждає депресіями, при цьому ризик захворіти на депресію протягом життя досягає 10% у чоловіків і до 20% у жінок. За прогнозами ВООЗ, до 2020 року депресія вийде на перше місце серед захворювань в світі, обігнавши сьогоднішніх лідерів - інфекційні та серцево-судинні захворювання (Аршава І.Ф., 2019). Депресія є хронічним рецидивуючим захворюванням, причому повторні епізоди виникають приблизно у 60 % хворих (Корнієнко В.В., 2011).

Медико-соціальні наслідки депресій різноманітні і важкі. До них відносяться: високий суїцидальний ризик, порушення адаптаційних можливостей пацієнтів, зниження професійного статусу, розпад сім'ї, інвалідність, втрата соціальних зв'язків і зниження якості життя в цілому (Корнієнко В.В., 2011).

Депресія є провідною причиною інвалідності та займає четверте місце за рівнем матеріального збитку, що наноситься суспільству. При цьому значна частина цих витрат пов'язана з тимчасовою і постійною непрацездатністю. Так, за даними фармако-економічних досліджень, в США щорічний збиток від депресії оцінюється приблизно в 83 млрд. доларів, а в країнах Євросоюзу - в 75 млрд. Євро. Найбільші економічні втрати обумовлені відсутністю пацієнта на робочому місці або зниженням через наявність депресії продуктивності праці, незважаючи на формальне присутність працівника. В результаті депресії втрачається в середньому 27 робочих днів на одного працівника в рік .

Відомо, що раннє виявлення депресій і своєчасний початок лікування істотно покращує результат терапевтичного втручання. І, навпаки, тривале перебування в хворобливому стані сприяє хроніфікації патологічного процесу, підвищує ризик розвитку повторних депресивних епізодів в подальшому і помітно погіршує прогноз захворювання в цілому. Депресія - гетерогенне захворювання, що вимагає лікування не тільки емоційних симптомів, а й відновлення соціального функціонування та якості життя пацієнтів. Відомо, що, незважаючи на виражене поліпшення стану хворих в результаті терапії, більше 50% пролікованих пацієнтів все ще відзначають значно зниження якості життя. Тому увага до повного функціональному відновленню пацієнта дає йому шанс на поліпшення повсякденного життя.

У зв'язку з цим, великого значення набувають реабілітаційні заходи, що мають на меті реадаптацію і реінтеграцію пацієнтів, і пов'язані з ними, реабілітаційні можливості особистості пацієнта. Реабілітаційний потенціал - це можливості хворої людини за сприяння реабілітаційних служб і суспільства в цілому приводити біологічні та соціально-психологічні резерви до мобілізації реституційних, компенсаторних і адаптивних процесів і інших механізмів, що лежать в основі відновлення його порушеного здоров'я, працездатності, особистого статусу і становища в суспільстві.

Важливою складовою реабілітаційного потенціалу є його психологічна складова (психологічний реабілітаційний потенціал - ПРП), яку можна визначити як комплекс індивідуально - психологічних особливостей особистості (когнітивних, мотиваційних, емоційних і ін.), А також соціально-психологічних факторів, які є основним джерелом, що сприяє реадаптації і ресоціалізації пацієнта в результаті виникнення і розвитку хронічного захворювання. ПРП пацієнтів з депресивними розладами дає можливість визначити ресурси особистості для реалізації як психологічної, так і комплексної медико-соціальної реабілітації.

З науково-дослідної та практичної точок зору на даному етапі розвитку психологічної науки має велике значення проведення досліджень не стільки окремих складових ПРП, скільки побудова єдиної, цілісної моделі розуміння природи і змісту факторів, що мають фундаментальне значення для формування і подальшого розвитку реабілітаційного потенціалу пацієнтів з депресивними розладами. У зв'язку з цим при вивченні ПРП одним з найважливіших аспектів є багаторівневий розгляд процесу адаптації. Процес адаптації є універсальним механізмом, які забезпечують повноцінне функціонування особистості в середовищі, і розглядається в сучасній психології як «динамічний процес пристосування організму до нових умов існування,

Існує безліч робіт, присвячених вивченню процесу адаптації, в яких приділяється увага закономірностям філогенетичного формування механізмів регуляції в процесі адаптації, спробі обумовити процес адаптації соціальними відносинами, індивідуальними особливостями особистості, що реалізує власну суб'єктність. Також виділяються психологічні механізми, в фокусі вивчення яких розглядаються не тільки інтер-, але і інтраспрямовані тенденції, що опосередковують процес адаптації і впливають на ефективність діяльності особистості. Активно ведуться дослідження захисних механізмів і копінг-ресурсів особистості і їх ролі в формуванні успішного впорається зі стресом поведінки. При розгляді проблем адаптації людини в деяких дослідженнях доводиться, що здатність до адаптації є не тільки індивідуальною, а й особистісною якістю. Існує ряд робіт, в яких вивчалася роль психологічних резервів особистості, як в подоланні соматичних захворювань.

В останні десятиліття стає все більш актуальною задача визначення механізмів саморегуляції психічної діяльності в нормі і патології, ресурсів організму людини і його особистості для успішного подолання наслідків різних захворювань, збереження або підвищення здатності до виконання різних видів діяльності. Однак залишається відкритим питання про індивідуальну специфіку, яка визначає межі потенційних внутрішніх змін особистості, пов'язаних з характером хвороби, в рамках якої можлива адаптація конкретної особистості. Невивченими залишаються психологічні чинники, пов'язані з особливостями перебігу хвороби, що сприяють продовженню періодів ремісії і зниження ризику рецидиву хвороби. Все вищезазначене надає як теоретичну, так і практичну актуальність проблеми психологічного реабілітаційного потенціалу та необхідності його активізації в ситуації хвороби.

Мета статті - з'ясування особливостей реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму, виокремлення її основних типів та критеріїв їх розмежування, опрацювання методів соціально-психологічної допомоги в процесі реабілітації особистості в умовах сучасного соціуму.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Дослідження присвячено комплексному вивченню психологічного реабілітаційного потенціалу та адаптаційних механізмів особистості хворих з депресивними розладами різного ґенезу, розробці системи психотерапевтичних заходів, спрямованих на поліпшення соціального функціонування пацієнтів з депресивними розладами.

Основою дослідження стало обстеження 354 осіб, з яких 270 - хворі на депресивні розлади (91 - з невротичними депресивними розладами; 86 - з органічними депресивними розладами та 93 - з ендогенними депресивними розладами) та 84 - осіб із загальної популяції населення (здорові).

Для вирішення поставлених завдань у роботі був використаний комплекс методів дослідження: інформаційно-теоретичний, вербально-комунікативний, психометричний, психодіагностичний та методи математичної статистики.

На основі системного підходу та комплексного аналізу здійснене теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення актуальної наукової проблеми сучасної соціальної психології - психологічного реабілітаційного потенціалу та адаптаційних механізмів особистості хворих на депресивні розлади різного ґенезу, що дозволило науково обґрунтувати, розробити та впровадити диференційовану програму реабілітації, спрямовану на інтеграцію у суспільство пацієнтів з депресивними розладами.

Встановлено, що психолого-реабілітаційний потенціал (ПРП) хворих з депресивними порушеннями утворює складний симптомокомплекс, що включає особливості життєстійкості, особистісного адаптаційного потенціалу, копінг-стратегій, міжособистісних та сімейних комунікацій, соціального функціонування, специфіку ціннісно-мотиваційної сфери, індивідуально- типологічні особливості та психологічне благополуччя хворих з депресивними порушеннями.

Визначені диференційовані компоненти ПРП при депресивних порушеннях різного ґенезу: при невротичних депресіях до ПРП належали: віра у власні сили щодо можливості подолання складних ситуацій (t=6,301); відчуття залученості до життя (t=3,781); представленість відносно-адаптивних копінг- стратегій: «емоційна розрядка» (ДК=2,36), «пасивна кооперація» (ДК=8,95), «компенсація» (ДК=9,51) та «звернення» (ДК=6,18); артистизм (11,52 балів); наявність егропатичного ставлення до хвороби (ДК=4,87); наявність цінності «досягнення» (t=4,723). При органічних депресіях до ПРП належали: готовність сприймати події, що відбуваються, як досвід (ДК=4,04); відчуття залученості до життя (t=4,099); представленість відносно-адаптивних копінг-стратегій: «релігійність» (ДК=7,10), «компенсація» (ДК=8,55), «пасивна кооперація» (ДК=9,68) та «відносність» (ДК=6,89); повага до інших (10,91 балів); низький рівень актуальної ригідності (ДК=6,11), помірний рівень сенситивної та загальної ригідності (ДК=3,49 та ДК=4,77); наявність анозогнозичного ставлення до хвороби (ДК=5,81); наявність цінності «традиції» (р < 0,0025) та «самостійність» (р < 0,03); включеність у життя (р < 0,0001) (завдяки почуттю обов'язку (р < 0,01)); збереженість міжособистісних комунікацій: контактність (t=6,198), можливість відкрито виражати власні емоції (t=3,587), насамперед, негативні (ДК=2,51). До ПРП при ендогенних депресіях належали: готовність сприймати події, що відбуваються, як досвід (ДК=3,72); представленість адаптивних копінг-стратегій: «співпраця» (ДК=5,93) та «альтруїзм» (ДК=9,45); наявність цінності «традиції» (р < 0,01).

Був визначений рівень ПРП у пацієнтів з депресивними порушеннями: серед пацієнтів з невротичною депресією у 23,07 % хворих визначався низький, у 47,25 % - середній та у 29,67 % - високий рівень ПРП; у пацієнтів з органічними депресіями: у 43,02 % був визначений низький, у 44,18 % - середній та у 12,79 % - високий рівень ПРП; у хворих на ендогенні депресії переважали особи з низьким рівнем ПРП (55,91 %). Було доведено, що пацієнти з невротичними депресіями відрізнялись більш високим ПРП, ніж хворі на органічні депресії (ДК=3,65), у яких ПРП був вищим за пацієнтів з ендогенними депресіями (ДК=4,73).

Виділені основні фактори, що детермінують процеси адаптивності та відновлення особистості пацієнтів з депресивними розладами, до яких належали: ступінь нервово-психічної стійкості, яскравість прояву когнітивних та емоційних дисфункцій, комунікативний потенціал особистості, ступінь активності та наполегливості, рівень самооцінки, рівень залученості у життя, відповідальності та ригідності, наповненість ціннісно-суттєвої сфери, адекватність типу ставлення до хвороби, ступінь послідовності у досягненні цілей, ефективність копінг-стратегій.

Встановлені компоненти ПРД хворих з депресивними розладами, до яких належали: низькі показники життєстійкості, переважання неадаптивних копінг-стратегій, зниження адаптаційного потенціалу, спустошеність мотиваційної сфери, зниження спонукань та екзистенціальна невиконаність (низький рівень самодистанціювання, самотрансценденції, свободи і персональності), висока емоційна лабільність, тривожність, депресивність, напруженість, самокритика, інтровертованість, низьки показники експресивності, переважання високого та дуже високого рівню психічної ригідності, високого рівню ригідної поведінки під час стресу, дезадаптивних інтрапсихічних типів ставлення до хвороби (меланхолійого, апатичного, іпохондричного), наявність емоційних та когнітивних дисфункцій.

Визначені пускові механізми порушення процесу адаптації та компенсації у хворих з депресивними розладами, до яких належали: а) при невротичних депресіях: зниження показників життєстійкості: зниження залученості у життя (ДК=2,55), середній рівень контролю (ДК=1,09), низький рівень прийняття ризику (ДК=8,24); зниження адаптивності копінг-стратегій (ДК=3,10): актуалізація розгубленості (ДК=10,38), придушення емоцій (ДК=6,85), уникнення (ДК=7,40), пасивної кооперації (ДК=9,07), компенсації (ДК=8,10), емоційної розрядки (ДК=3,54) та звернення (ДК=7,82); зменшення адаптаційного потенціалу: зниження нервово-психічної стійкості (t=2,756) та поява астенічних (t=2,228), психотичних (t=2,316) реакцій та дезадаптаційних порушень (t=3,012). б) при органічних депресіях: зниження життєстійкості (ДК=6,18): відчуття невпевненості щодо подолання хвороби (ДК=7,36) та низький рівень прийняття ризику (ДК=4,65); зниження адаптивності копінг- стратегій (ДК=1,13): актуалізація пасивної кооперації (ДК=11,46), придушення емоцій (ДК=6,69), компенсації (ДК=9,70) та активного уникнення (ДК=5,72); поява дезадаптаційних порушень у вигляді астенічних реакцій (t=2,512). в) при ендогенних депресіях: зниження життєстійкості (ДК=5,79): зниження показників залученості, контролю та прийняття ризику (ДК=6,09, ДК=5,06 та ДК=8,17); зниження адаптивності копінг-стратегій (ДК=3,45): актуалізація розгубленості (ДК=9,31), придушення емоцій (ДК=6,41), смирення (ДК=7,20) та самозвинувачення (ДК=8,17); зниження адаптаційного потенціалу (t=2,311): зменшення нервово-психічної стійкості (t=3,541), зниження комунікативного потенціалу (t=2,254) та поява дезадаптаційних порушень (t=3,091), астенічних та психотичних реакцій (t=3,091 та t=2,178). реабілітація психологічний пацієнт депресивний

Доведено, що тривалість депресії, її рецидивуючий характер негативно впливає на адаптаційні можливості, адекватність копінг-стратегій, життєстійкість, особливості особистості, психічну пластичність, внутрішню картину хвороби, особливості ціннісно-мотиваційної сфери, екзистенціальну наповненість, соціальне функціонування та міжособистісні стосунки пацієнтів з депресивними розладами (р < 0,05).

Встановлено, що ПРП при депресивних розладах має тендерну специфічність: при невротичних депресивних розладах:

а) у чоловіків:

послідовність у досягненні цілей (r=0,43); життєстійкість (r=0,53); упевненість у власних силах (r=0,46); актуалізація копінгу «протест» (r=0,87); домінування (r=0,66); реалістичність (r=-0,75); ергопатичний тип ставлення до хвороби (r=0,74); важливість цінностей «досягнення» (r=0,65) та «влада» (r=0,43); орієнтація сімейної системи на досягнення (r=0,48).

б) у жінок:

залученість у життя (r=0,49); комунікативний потенціал (r=0,75); моральна нормативність (r=0,33); використання копінг-стратегій «звернення» (r=0,78), «емоційна розрядка» (r=0,77), «пасивна кооперація» (r=0,54) та «компенсація» (r=0,53); артистичність (r=0,56); важливість цінностей «доброта» (r=0,64), «безпека» (r=0,68) та «конформність» (r=0,73); структурованість сімейної системи (r=0,56). ПРП при органічних депресивних розладах: а) у чоловіків: залученість у життя (r=0,47); послідовність у досягненні цілей (r=0,48); життєстійкість (r=0,58); відповідальність (r=0,69); актуалізація копінгу «компенсація» (r=0,71); анозогнозичний тип ставлення до хвороби (r=0,56); важливість самостійності (r=0,65); орієнтація сімейної системи до незалежності (r=0,39). б) у жінок: залученість у життя (r=0,51); прийняття ризику (r=0,49); комунікативний потенціал (r=0,86); використання копінг-стратегій «релігійність» (r=0,79) та «емоційна розрядка» (r=0,47); важливість цінностей «безпека» (r=0,72) та «конформність» (r=0,39); поступливість (r=0,523) та турботливість (r=0,53); орієнтація сімейної системи на морально-етичні аспекти (r=0,67). ПРП при ендогенних депресивних розладах: а) у чоловіків: важливість цінностей «стимуляція» (r=0,44) та «влада» (r=0,37); б) у жінок: прийняття ризику (r=0,47); моральна нормативність (r=0,57); використання копінг-стратегій «пасивна кооперація» (r=0,35) та «відносність» (r=0,35); важливість цінностей «безпека» (r=0,75) та «доброта» (r=0,39); орієнтація сімейної системи на морально-етичні аспекти (r=0,64); високий рівень організації (r=0,71) та контролю (r=0,39) сімейної системи.

Були встановлені вікові особливості ПРП пацієнтів з депресивними розладами та визначені їх складові. Доведено, що з віком поступово зменшується рівень ПРП та збільшується рівень ПРД у всіх сферах життєдіяльності хворих на депресивні розлади, що проявлялося у зниженні соціального функціонування, психологічного благополуччя, рівню життєстійкості, адаптаційного потенціалу особистості, зміні ціннісно-мотиваційної сфери, порушенні міжособистісних та внутрішньо сімейних комунікацій.

Висновки

Встановлені диференційовані патопсихологічні особливості хворих на депресивні розлади різного ґенезу, які негативно впливали на ПРП та полягали в наявності емоційних дисфункцій: а) у пацієнтів з невротичними депресіями: наявність легкого рівню депресії, переважання фобічної та ажитованої форм депресивного розладу, прояв обсесивно-компульсивних, вегетативних та серцево-судинних симптомів, психічної тривоги, почуття страху, травневих порушень та іпохондрії. б) у пацієнтів з органічними депресіями: переважання легкого та помірного рівню депресії, домінування соматизованої форми депресивного розладу, прояви соматичних та серцево-судинних симптомів, соматичної тривоги, раннього пробудження та інтелектуальних порушень. в) у пацієнтів з ендогенними депресіями: переважання помірного та тяжкого рівню депресії, домінування адинамічної форми депресивного розладу, прояви загальмованості, напруженості, наявності добових коливань, втрати ваги, почуття провини та суїцидальних намірів, а також респіраторних, травневих та сечостатевих симптомів.

Сформульовані диференційовані принципи психологічної реабілітації з урахуванням особливостей ПРП пацієнтів з депресивними розладами, розроблено та апробовано комплексну диференційовану програму реабілітації, за допомогою якої реалізується комплексний підхід до реабілітації із застосуванням інтеграції психотерапевтичних методів (поєднання арт-терапії, мотиваційної, когнітивно-поведінкової, екзистенціальної психотерапії та тренінгів життєстійкості, когнітивних та соціальних навичок). Програма реалізується поетапно (підготовчий, патогенетичний, адаптаційний та психопрофілактичний етапи) та передбачає поєднання індивідуальних та групових форм роботи в стаціонарному та амбулаторному режимах. Мішенями психологічного впливу були обрані п'ять основних факторів, що визначали рівень ПРП: адаптаційні можливості пацієнта, особливості ціннісно-мотиваційної сфери, особистісні особливості, наявність емоційних та когнітивних порушень та особливості міжособистісних комунікацій. За результатами апробації комплексної диференційованої програми реабілітації пацієнтів з депресивними розладами, підтверджено її високу ефективність в порівнянні з традиційними методами лікування даної патології.

Література

1. Kornienko V. Influence of personal and pathophychological characteristics on adaptation possibilities of patients with depression in the process of medical-psychological rehabilitation. Psykholohichni aspekty zdorov'ya ta khvoroby [monographia] / І. Arshava, V. Kornienko, A. Baratynska. Riga: Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2019. Vol. S. 25-28.

2. Корнієнко В.В. Проблема формування особистості осіб з фізичними вадами. Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. Праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / [за ред. С.Д. Максименка]. К.: Логос, 2011. Т. 12, Ч.2. С. 244 -252.

3. Корнієнко В.В. Про ефективність засобів соціально-психологічної реабілітації підлітків з патологією опорно-рухового апарату з орієнтацією на гармонізацію «образу-Я». Проблеми сучасної психології: зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка ; Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2011. Вип.14. С. 381 - 394.

References

1. Komienko V. (2019). Influence of personal and pathophychological characteristics on adaptation possibilities of patients with depression in the process of medical-psych ological rehabilitation. Psykholohichni aspekty zdorov'ya ta khvoroby[Psychological aspects of health and illness]: [monographia] / І. Arshava, V. Kornienko, A. Baratynska. Riga: Izdevnieciba «Baltija Publishing», 25-28.

2. Kornienko V. (2011). Problema formuvannya osobystosti osib z fizychnymy vadamy [The problem of personality formation of persons with physical disabilities]. Problemy zahal'noyi ta pedahohichnoyi psykholohiyi: Zb. nauk. prats' Instytutu psykholohiyi im. H.S. Kostyuka APN Ukrayiny / [za red. S.D. Maksymenka]. K.: Lohos, 244 -252. [in Ukrainian].

3. Kornienko V.(2011). Pro efektyvnist' zasobiv sotsial'no-psykholohichnoyi reabilitatsiyi pidlitkiv z patolohiyeyu oporno-rukhovoho aparatu z oriyentatsiyeyu na harmonizatsiyu «obrazu-YA». [On the effectiveness of social and psychological rehabilitation of adolescents with pathology of the musculoskeletal system with a focus on the harmonization of «self-image»]. Problemy suchasnoyi psykholohiyi: zb. nauk. prats' Kam»yanets'-Podil's'koho natsional'noho universytetu imeni Ivana Ohiyenka ; Instytutu psykholohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny,14, 381- 394. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru