Переживання особистісної кризи в процесі формування професійної ідентичності у віці ранньої дорослості

Анотація

У статті розкрито особливості переживання особистісної кризи в процесі формування професійної ідентичності у віці ранньої дорослості. Виявлено характер співвідношення особистісної та професійної ідентичності у зазначений період розвитку.

Показано, що становлення особистісної ідентичності є важливим фактором становлення професійної ідентичності та передує цьому процесу. Виявлено найбільш значущий період у становленні особистісної та професійної ідентичності (рання дорослість). Вивчено особистісні предиктори, що впливають на характер і темпи становлення професійної ідентичності.

Виявлено кризові переживання, що супроводжують процес становлення професійної ідентичності. З'ясовано, що становлення професійної ідентичності у ранній дорослості відбувається гетерохронно. В цілому період ранньої дорослості можна розглядати як сенситивний для становлення професійної ідентичності, що проявляється у підвищенні значущості Я-професійного у структурі Я-концепції, у значному зростанні тривожного ставлення до професійного майбутнього, у збільшенні інтенсивності кризових переживань професійного самовизначення.

Досягнення особистісної ідентичності в ранній дорослості проявляється у підвищенні показників професійного самовизначення: задоволеність обраної професією, усвідомлення можливості професійної самореалізації, самостійність професійного вибору, зростання значущості Я-професійного у структурі Я-концепції, зниження страху, тривоги та байдужості до професійного майбутнього. Кризовий характер становлення ідентичності проявляється у специфіці та інтенсивності кризових переживань. Досягнення ідентичності веде до зниження вираженості кризових переживань самовизначення, труднощів спілкування та розчарування у вибраній професії.

Ключові слова: особистість, особистісна криза, професійна ідентичність, рання дорослість.

Вступ

Постановка проблеми. Ідентичність - це багатогранний феномен, що включає різні пласти свідомості, індивідуальні та колективні, онтогенетичні та соціогенетичні основи. Постановка проблеми професійної ідентичності, визначення умов її становлення в різних життєвих контекстах є актуальними завданнями через ідентичність сучасної людини (Г. Андрєєва, Т. Буякас, Д. Ісаєва, Л. Путілова, Л. Шнейдер та ін.), що відзначається дослідниками кризи, назрілими у зв'язку з цим завданнями надання психологічної допомоги у вирішенні цієї кризи.

Роки соціальної, політичної, економічної нестабільності, призвели до розмивання орієнтирів, необхідних як для особистісного, так і професійного самовизначення, як наслідок, проблема пошуку власної ідентичності надзвичайно важлива для сучасної молодої людини, а завдання дослідження психологічних умов, що забезпечують процес досягнення професійної ідентичності, постає найбільше гостро (Каширіна, 2017).

Проблема ідентичності виникає в аспекті здійснення життєвої та професійної ідеології людини, у плані реалізації професійної підготовки спеціаліста, у плані становлення професіонала. Період ранньої дорослості є сенситивним періодом для самовизначення як в особистісній сфері, так і в професійній (Ковальчук, 2014). Процес формування ідентичності триває протягом усього життєвого шляху, будучи фактором психологічного благополуччя, задоволеністю життям та особистісного зростання кожної людини в сучасному, швидко мінливому світі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психології з поняттям ідентичності пов'язане, перш за все, ім'я Е. Еріксона, який вперше обґрунтував це поняття і надав йому науковий статус. Підходи до проблеми ідентичності представлені у роботах зарубіжних психологів психоаналітичної парадигми (Дж. Марсія, А. Ватерман, M. Berzonsky та ін.), символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Е. Goffman та ін.), когнітивно-орієнтованого підходу (G. Breakwell, Н. Tajfel та ін.). Таким чином, у науковій літературі накопичився великий теоретичний та методологічний матеріал, присвячений різним психологічним аспектам становлення особистісної та професійної ідентичності. Проте, більшість досліджень обмежуються вивченням особливостей формування ідентичності у підлітковий та юнацький періоди, причому, найчастіше дослідження охоплюють майбутніх педагогів та психологів; за рамками залишаються різні аспекти становлення ідентичності молодих людей інших професій. Недостатньо глибоко вивчені проблеми співвідношення формування ідентичності у різних сферах самовизначення (Комар, 2017).

Мета статті - розкрити особливості переживання особистісної кризи в процесі формування професійної ідентичності у віці ранньої дорослості.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Професійна ідентичність, будучи найважливішою характеристикою професіонала, є складним інтегративним утворенням, яке неоднозначно трактується у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. У понятті професійна ідентичність виражається концептуальне уявлення людини про своє місце у професії, професійній групі чи спільності, воно включає певні ціннісні та мотиваційні орієнтири, а також суб'єктивне ставлення (прийняттям чи ні) своєї професійної приналежності.

У визначенні ідентичності, даної Е. Еріксоном, можна виділити три елементи. Перший: юнаки та дівчата повинні постійно сприймати себе «внутрішньо тотожним собі». В цьому випадку повинен сформуватися образ себе, що склався в минулому і замикається в майбутньому. Другий, значущі інші повинні бачити тотожність і цілісність в індивіді. Це означає, що юнакам потрібна впевненість у тому, що вироблена ними раніше внутрішня цілісність буде прийнята іншими людьми, значущими для них. Третій: молоді люди повинні досягти переконання в тому, що внутрішні та зовнішні плани цієї цілісності узгоджуються між собою. Небезпека цієї стадії полягає у змішанні ролей, що призводить до кризи ідентичності, що виявляється у трьох сферах поведінки: проблема вибору кар'єри, приналежність до групи однолітків та вживання алкоголю та наркотиків (Луньов, 2016).

Позитивна якість, пов'язана з успішним вирішенням кризи - це здатність бути вірним своїм уподобанням і принципам, незважаючи на протиріччя у системі цінностей. Якщо молодій людині не вдається вирішити ці завдання, у неї формується дифузна ідентичність, ознаками якої є: уникнення психологічної інтимності, тісних міжособистісних відносин; розмивання відчуття часу, нездатність будувати життєві плани, страх дорослішання та змін; інволюція творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси та зосередитись на головній діяльності; формування «негативної ідентичності», відмова від самовизначення та вибір негативних зразків для наслідування (Попович, 2018). Період дорослості є досить тривалим етапом життя людини. Дорослість є предметом дослідження акмеології, у руслі якої вивчаються чинники досягнення вершин професіоналізму, аналізуються етапи, рушійні сили та кризи професійної кар'єри, а дорослість розглядається як вікове поняття, відмінне від поняття «зрілість».

Відповідно до концепції Е. Еріксона стадії ранньої дорослості пов'язані із встановленням близьких відносин. Цілісність его-ідентичності на цій стадії піддається випробуванню. Зрештою, молодій людині необхідно навчитися створювати та підтримувати близькі відносини, не втрачаючи свого «Я», тобто зберігаючи свою ідентичність.

Називаючи період ранньої дорослості віком зростання сили Я, Г. Абрамова звертає увагу на небезпеку даного періоду, що полягає в тому, що відносини близькості, суперництва та боротьби переживаються у зв'язку з людьми, подібними до себе, з однолітками, що може породжувати упередженість у відносинах, неприйняття самого себе та інших.

Сучасні теорії особистості підкреслюють важливість проблеми ідентичності у цей період. С. Уітбурн і Л. Коннолі під ідентичністю розуміють оцінку індивідом наявності у себе різноманітних атрибутів, що належать до фізичних і когнітивних здібностей, рис характеру і мотивів, а також соціальних ролей. На думку авторів, переживання та досвід індивіда можуть асимілюватися та сприяти акомодації ідентичності. У цьому можна назвати три основних стиля ідентичності у цій вікової категорії: люди схильні до асиміляції, відриваючись від дійсності, вважають себе незмінними; люди, схильні до акомодації, схильні й до сильних змін під впливом особистого досвіду; врівноважені люди, які реалістично інтегрують у своїй ідентичності позитивні та негативні переживання.

Найчастіше на стадії професійної підготовки респонденти переживають розчарування в професії. Може виникати невдоволення окремими навчальними предметами, часом виникають сумніви щодо правильності зробленого професійного вибору, падає інтерес до навчання. Е. Зеєр називає цю ситуацію кризою професійного вибору. Дана криза проявляється у перший і останній роки професійного навчання та долається зміною навчальної мотивації на соціально - професійну. Професійна спрямованість навчальних дисциплін, що посилюється з року в рік, знижує незадоволеність.

Велике значення для становлення людини як суб'єкта діяльності в період дорослості має адекватність професійного вибору. Успіху у діяльності, розгортанню потенціалів розвитку багато в чому сприяє відповідність характеру діяльності структурі та характеру потенціалів суб'єкта. кризовий дорослішання професійний тривога

В. Манукян докладно описує кризи ранньої дорослості, пов'язані з процесом навчання. Криза першокурсника пов'язана з адаптацією до умов ЗВО та складається з трьох форм:

1. Формальна адаптація, що стосується пізнавально-формаційного пристосування студентів.

2. Суспільна адаптація, тобто процес об'єднання груп студентів та інтеграція цих груп зі студентським середовищем загалом.

3. Дидактична адаптація щодо підготовки студентів до нових форм та методів навчальної роботи.

При цьому адаптація студента проходить у два етапи: адаптивна реакція, бурхливе пристосування протягом першого року та фаза стабілізації на третьому семестрі навчання.

На початковому етапі професіоналізації, згідно з дослідженнями Л. Рикман, роль Я-професійного у загальній структурі Я-концепції незначна.

Через недостатню сформованість образ себе у професії не виступає фактором, що регулює професійне самовизначення на даному етапі професійного розвитку. Автор зазначає залежність ролі Я-професійного від профілю навчання, вказуючи, що у майбутніх програмістів вона значима, ніж у майбутніх менеджерів. Крім стадії адаптації до процесу професійного навчання молода людина проходить ще дві стадії: інтенсифікації (розвиток загальних та спеціальних здібностей, емоційно-вольової регуляції та ін.) та ідентифікації (формування професійної ідентичності). Одним із основних критеріїв успішного проходження етапу ідентифікації є ототожнення себе з майбутньою професією, формування готовності до неї, розвинена здатність до професійної самопрезентації.

Після закінчення навчання, при вступі на роботу на стадії професійної адаптації соціальна ситуація значно змінюється: виникає нова система відносин у різновіковому виробничому колективі, з'являється інша соціальна роль, нові соціально-економічні умови та професійні відносини. Провідною діяльністю стає професійна, при цьому рівень її виконання, зазвичай, носить нормативно- репродуктивний характер.

Криза «молодого спеціаліста», яка може зачіпати останній рік навчання, пов'язана з протиріччям між вимогами системи та можливостями молодого спеціаліста. Переживання цієї кризи можуть виражатися у незадоволеності організацією праці, її змістом, посадовими обов'язками, виробничими відносинами, умовами роботи, зарплатою. Показником подолання цієї кризи вважається адаптація людини у колективі.

Стрес може виникати у тих випадках, коли зовнішня ситуація сприймається індивідом як пред'явлення вимоги, що загрожує перевищити можливості та ресурси індивіда. Для особи, яка перебуває на стадії професійної адаптації, часом характерне розчарування у професійній діяльності, внаслідок розбіжності реального професійного життя зі сформованими очікуваннями та уявленнями. Невідповідність професійної діяльності очікуванням викликає кризу професійних експектацій. Іноді, невиправдані очікування на етапі освоєння професійної діяльності сприяють розвитку вивченої безпорадності, професійного та емоційного відчуження.

Конструктивний варіант подолання кризи полягає в активізації професійних зусиль з якнайшвидшої адаптації та набуття досвіду роботи, деструктивний шлях - звільнення, неадекватне, неякісне, непродуктивне виконання професійних функцій. У період ранньої дорослості для багатьох актуальним стає створення сім'ї, що може спровокувати проблеми професійного розвитку. У жінок це проявляється у перериванні кар'єрного зростання, що, своєю чергою, призводить до конфлікту між бажанням виконувати материнські функції та бажанням зберегти свої професійні знання та навички. У чоловіків ця ситуація може призвести до рольового навантаження, а також у відмові від привабливої, але низько оплачуваної роботи на користь роботи, що дає можливість забезпечувати сім'ю.

Результатом розвитку професіонала у період дорослості мають стати сформована професійна Я-концепція та професійна ідентичність. Проте процес становлення професійної ідентичності у період дорослості має нерівномірний характер.

Період ранньої дорослості характеризується вираженим посиленням соціального розвитку особистості, включенням її в різні сфери суспільних відносин і діяльності, а це, у свою чергу, вимагає, по-перше, мобілізації всіх власних ресурсів людини, а, по-друге, соціальної активності самої особистості. Цілісність особистісної' ідентичності цієї стадії піддається випробуванню.

Професійна діяльність дозволяє особистості найповніше розкрити свій потенціал. Одним з основних показників успішної професіоналізації в період дорослості є професійна ідентичність, яка переживається, як позитивне ставлення індивіда до професії, як бажання працювати в цих умовах і за цією спеціальністю, прагнення найкраще виконувати професійні функції. Це почуття спирається на позитивне ставлення людини до себе як професіонала, з одного боку, і до обраної професії та професіоналізації в цілому, як засобу саморозвитку та самореалізації особистості.

Становлення особистісної та професійної ідентичності відбувається гетерохронно. Становлення особистісної ідентичності випереджає за темпами становлення професійної ідентичності. При цьому становлення особистісної ідентичності один із чинників, що впливає на становлення професійної ідентичності. Вікова динаміка становлення особистісної ідентичності в ранній дорослості відображається у переході від дифузного статусу в юності до мораторію в ранній дорослості, що означає перехід від розмитої, несформованої ідентичності до кризи, яка полягає у пошуку власної ідентичності. Цей перехід відбиває переломний момент у процесі становлення особистісної ідентичності, притаманний для віку 20 років.

Передумови ініціації кризи професійної ідентичності створюються в період ранньої дорослості (починаючи з 19 років), що проявляється у підвищенні значущості Я-професійного у структурі Я-концепції, у значному зростанні тривожного ставлення до професійного майбутнього, у збільшенні інтенсивності кризових переживань набутого у процесі навчання бачення професії, у підвищенні розчарування у професії та відсутності бажання працювати за обраною спеціальністю, у відчутті власної некомпетентності.

В якості предикторів становлення особистісної ідентичності виступають риси особистості. У ранній дорослості найбільш важливими предикторами становлення особистісної ідентичності стають вольові якості - відповідальність, сумлінність, цілеспрямованість, а також прагнення особистої автономії. У кожному з вивчених періодів розвитку становленню професійної ідентичності сприяє високий рівень самоконтролю поведінки.

Становлення особистісної та професійної ідентичності супроводжується кризовими переживаннями. Найбільш часто зустрічаються переживання жалю з приводу втрачених можливостей, труднощів розподілу часу і сил між різними життєвими контекстами, непередбачуваності майбутнього і відчуття сильної втоми. Характер кризових переживань залежить від етапу розвитку. У ранній дорослості значно зростають переживання, пов'язані з непередбачуваністю, невизначеністю майбутнього, актуалізуються питання професійного самовизначення: значуще зростають переживання розбіжності очікувань та набутого у процесі навчання бачення професії, знижується бажання працювати за обраною спеціальністю, підвищується розчарування у професії. Зовнішніми показниками досягнення ідентичності в ранній дорослості є: задоволеність обраної професією, усвідомлення того, що професія сприяє самореалізації, самостійність професійного вибору, зростання значущості. Непрофесійного у структурі Я-концепції, зниження страху, тривоги та байдужості, а також зниження кризових переживань самовизначення, труднощів спілкування та розчарування у професії.

Становлення ідентичності характеризується специфікою, що пов'язана з профілем навчання. Труднощі набуття ідентичності виявляються у більшій представленості дифузної особистісної, дифузного та передчасного статусів професійної ідентичності, в уповільненій динаміці Я-професійного, у більшій виразності кризових переживань, пов'язаних з тривогою по відношенню до професійного майбутнього, конфліктом вибору цілей та напрямків розвитку втоми.

Висновки

Проведене дослідження продемонструвало загалом складний характер становлення професійної ідентичності в ранній дорослості. Досягнення ідентичності у більшості молодих людей не завершується в період ранньої дорослості, а лише ініціюється. При цьому відзначається нерівномірність становлення особистісної та професійної ідентичності, що набуває характеру взаємовпливу, взаємообумовленості.

Виявлені предиктори становлення професійної ідентичності необхідно враховувати при розробці програм психологічної підтримки респондентів. Найважливішими чинниками становлення професійної ідентичності є, зокрема, показники особистісної зрілості - відповідальність, обов'язковість, сумлінність. На формування та розвиток саме цих якостей необхідно сконцентрувати зусилля педагогів, психологів та сім'ї.

Психологічна підтримка необхідна у зв'язку з важливістю емоційної стійкості у становленні професійної ідентичності. Важливість факторів професійного самовизначення у становленні професійної ідентичності в ранній дорослості диктує необхідність розвитку глибокого та осмисленого саморозуміння особистості, а також формування спроможності вчинення самостійного, виваженого та обґрунтованого професійного вибору.

Література