Психолого-педагогічні аспекти прояву гемблінгу у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЯВУ ГЕМБЛІНГУ У ПІДЛІТКІВ

Яницька Олена кандидат педагогічних наук, доцент,

професор кафедри початкової та дошкільної освіти

Іванюта Ольга кандидат психологічних наук,

доцент, доцент кафедри психології

Анотація

У статті здійснено огляд теоретичних узагальнень науковців різних галузей щодо видів залежностей та особистісних характеристик осіб з адиктивною поведінкою, докладно висвітлено важливі аспекти формування і виявлення нехімічних («технологічних») залежностей і розглянуто психологічні наслідки надмірного захоплення комп'ютерними іграми (та відеоіграми загалом, з огляду на існуюче різноманіття пристроїв, які використовуються для ігор, зокрема смартфони та планшети) та Інтернетом. Психодіагностичне дослідження школярів з ознаками ігрової залежності і без ознак ігрової залежності реалізовано через аналіз особливостей таких соціальноперцептивних процесів як емпатії, атрибуції та рефлексії. Авторами наведено загальні принципи профілактики адикцій і корекційної (тренінгової) роботи з узалежненими школярами, а також обґрунтовується думка, що розвиток соціально-перцептивних умінь і комунікативної компетентності потребує глибоких особистісних змін.

Ключові слова: гемблінг, залежна поведінка, підлітки

Abstract

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF GAMBLING AMONG ADOLESCENTS

Olena Yanytska Candidate of Pedagogical Sciences, Professor at the Department of Primary and Preschool Education Academician Stepan Demyanchuk International University of Economics and Humanities

Olga Ivanyuta Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor at the Department of Psychology, Academician Stepan Demyanchuk International University of Economics and Humanities

The article reviews the theoretical approaches to the issue of the types of addictions and their correlation with individual characteristics of people with addictive behavior. The particular attention was paid to the highlighting the important aspects of the formation and detection of non-chemical ("technological") dependencies and considering the psychological consequences of excessive obsession with computer games and video games in general, taking into account the variety of devices used for gaming.

In our research we divided the participants (30 adolescents) into 2 groups: with indications of game addiction and without it. We compared the features of social-perceptual processes, such as empathy, attribution and reflection, among the children of those groups.

The authors presented the general principles for preventing addictions and described corrective techniques for work with addicted students. They substantiated the opinion that the development of social-perceptual skills and communicative competence requires profound personal changes.

Modern technologies have a significant impact on the personality formation. If the information field is The cruel and aggressive social network, in which the adolescents are socialized, has a significant impact on both their mental state and the ways they interact with others.

The lack of censorship in the media makes it possible to manipulate the needs of the individual for commercial purposes. Thus, the media and, in particular, the Internet (in a veiled form, and sometimes directly) can promote the laziness, violence, cynicism or crime. Adolescents and young people who have not yet had time to get acquainted with the true cultural values of mankind, instead, are immersed in the information space of culture in its plebeian transcription.

Computer games, as a special form of virtual reality, are based on a variety ofplots, which can sometimes carry messages that have nothing to do with the real state of affairs or openly negative views of reality and destructive ways of interacting with the world. At the same time, taking into account the diversity of existing games, we can say that many of them still do not have overtly destructive features.

Постановка проблеми

Психічний розвиток сучасних школярів відбувається в мінливій і суперечливій навколишній дійсності, що часто призводить до дезадаптивної поведінки, однією з форм якої може бути захоплення комп'ютерними іграми (Камінська О. В. (2014), Штонь, І. (2017). Гра, у розумних межах часу,надає підліткові можливість активної емоційної розрядки. Але в разі проведення занадто великої кількості часу за іграми, це може призводити до негативних наслідків, що зачіпають всі рівні психічної структури особистості підлітка. За даними соціологічних опитувань, щонайменше 4,4 мільйони тинейджерів більшою або меншою мірою страждають від надмірного захоплення комп'ютером та Інтернетом. Уточнюючи цю тезу, можна відмітити, що заняття з комп'ютером - це певна залежність, що виявляється в таких психопатологічних симптомах, як нездатність підлітка переключатися на інші розваги, почуття мнимої переваги над навколишнім світом, так званий синдром «вершителя долі», що здобуває гравець, керуючи «життям» комп'ютерних персонажів.

Найчастіше залежність від Інтернету та комп'ютерних ігор виникає у людей, що мають проблеми у спілкуванні, вікові проблеми, проблеми в родині та занижену самооцінку. Зазвичай саме для таких осіб характерне переживання суб'єктивних труднощів у встановленні взаємин з іншими людьми, особливо з представниками протилежної статі. Таким чином Інтернет дозволяє заглушити дискомфорт від незадоволених реальних потреб, замінюючи сам об'єкт, на який ці потреби були спрямовані. Негативні наслідки комп'ютерних ігор пов'язані насамперед із фізичним здоров'ям підлітка. Трапляються напади, що індукуються графікою, частотою мерехтіння зображення, виникають проблеми з поставою, м'язовою напругою та деформацією хребта. Зорове і нервово-психічне навантаження від комп'ютерних ігор, окрім порушень зору, може призводити до спазмів мускулатури обличчя, головного болю, що отримали назву «синдром відеоігрової епілепсії».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На думку Oktan, V. (2011), Штонь, І. (2017), причина такого захоплення - підвищені вимоги дорослих, залежність від однолітків, інформаційне перевантаження тощо. Виділяючи причини і ступінь захопленості комп'ютерними іграми, необхідно визначити мотиви занурення в ігрову діяльність (можливі проблеми у сфері спілкування, в сім'ї, в школі і ін.), що в подальшому дозволить визначити параметри умовної «моделі» підлітка з тенденцією до надмірного захоплення комп'ютерними іграми.

Переважна частина досліджень мають спеціалізований характер і однобічно оцінюють наслідки захоплення підлітків комп'ютерними іграми. Більше того, на даний час представлено ряд досліджень, що доводять позитивний ефект комп'ютерних ігор. Комп'ютерні ігри використовуються як засіб допомоги підліткам з порушеннями навичок письмової мови, у зв'язку з труднощами навчання, порушеннями просторової роздільної здатності, для компенсації мовних порушень, поліпшення координації рухів, діагностики дисфункцій пам'яті, просторових здібностей. Комп'ютерні ігри можуть бути корисні в оцінці гіперактивності за параметрами селективної уваги, часу простої реакції та реакції вибору домінантної рукою. Багато дослідників вважають, що позначена проблема за своєю природою не дозволяє виявити однозначні причинно-наслідкові зв'язки (Oktan, V., 2011; Петрунько О., 2014) І в цьому випадку можливий тільки описовий або порівняльний аналіз психічних особливостей підлітків, захоплених комп'ютерними іграми.

Різноманітність досліджень і суперечність їх результатів є передумовою комплексного аналізу проблеми захоплення підлітків комп'ютерними іграми, що враховує особливості підліткового віку, характеристики особливостей їх мотиваційно-емоційної сфери.

Мета статті - теоретичне та емпіричне розкриття типових причин виникнення та психологічних наслідків ігрової залежності.

У дослідженні перевірялось припущення (на вибірці досліджуваних старшого шкільного віку), що існують суттєві відмінності соціально-перцептивних процесів осіб із ознаками ігрової залежності та осіб без ознак ігрової залежності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Узалежнена (адиктивна) поведінка є однією з форм деструктивної поведінки, при якій відхід від реальності відбувається за допомогою штучної зміни свого психічного стану з метою стимулювання й підтримки інтенсивних емоцій шляхом прийому певних речовин або постійної, хворобливої фіксації уваги на певних видах діяльності.

Менделевич (2007) відзначає, що нехімічні поведінкові адикції можуть поєднуватися з афективними, обсесивно-компульсивними розладами, розладами особистості, неврозами й хімічними залежностями. Подібної думки дотримуються й інші автори (Печнікова, 2009). Вони зауважують, що особи, які відчувають Інтернет-залежність, мають досить високий рівень обсесивно-компульсивних розладів, а також афективних розладів з перевагою депресії. Чудова. виділяє в осіб, що страждають залежністю, сукупність специфічних рис: труднощі прийняття власного тіла, схильність до інтелектуалізації, негативізму, емоційну напруженість, нетовариськість, почуття самотності, занижену самооцінку, гіперболізовані уявлення про ідеальне «Я», схильність до відходу від проблем й уникання відповідальності, існування однієї або більше фрустрованих потреб.

Поведінка людини, як відомо, зумовлюється не лише сталими факторами (особливості нервової системи, темперамент, особистісні риси, виховання та ін.), а й конкретною ситуацією, в якій вона знаходиться. А відносно сильна зумовленість ситуативними факторами (соціальне оточення, настрій і самопочуття та ін.) виступає однією з особливостей поведінки у підлітковому і ранньому юнацькому віці (внаслідок того, що їх особистісна структура все ще знаходиться в процесі формування). Саме ці фактори у вигляді різних міжособистісних конфліктів, провокацій відіграють важливу роль у виникненні залежності.

За Рубінштейном, самосвідомість - це перш за все визначення свого способу життя, усвідомлення своїх потенційних можливостей, перспективи особистісного росту, що спонукає до постійного експериментування, тобто до творчого пошуку, до вирішення проблем соціального росту: робити вибір - відчувати свободу, з одного боку, і бути відповідальним за все, що відбувається і буде відбуватися - з іншого. У підлітковому і ранньому юнацькому віці групи однолітків стають джерелом формування навичок самооцінки на основі зворотнього зв'язку. Саме це часто служить причиною неадекватної самооцінки. Вирізняють два типи самооцінки: базову, або загальну, і парціальну, або конкретну. Оскільки перша часто ототожнюється з самоповагою, самоприйняттям (її змістом є переживання власної цінності, тобто глобальне позитивне чи негативне ставлення до всього що входить у сферу «Я»). У сфері психології «Я» часто використовують ряд понять для позначення самооцінки, а саме: «довіра до себе», «усвідомлення себе», «погляд на себе», «задоволення собою», «оцінка себе» та ін., об'єднуючи всі ці поняття терміном «self-esteem», що у перекладі на українську мову, як повага до себе, почуття власної гідності.

Найбільш загальною класифікацією узалежнень є поділ їх - залежно від агента адикції - на хімічні (залежність від наркотичних речовин, їжі, алкоголю тощо) та нехімічні. Нехімічну залежність може викликати будь-яка діяльність, для якої, по-перше, характерним є прагнення відходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану без застосування хімічних речовин (тобто об'єктом якої є певний поведінковий патнер), яка, подруге, займає домінуюче місце в житті й свідомості індивіда, і, по-третє, яка здійснюється на шкоду соціальним зв'язкам та іншим життєво важливим сферам. Критерії діагностики нехімічних залежностей було запропоновано Ісааком Марксом:

- наявність потягу (спонукання) до контрпродуктивної поведінкової діяльності;

- зростаюча напруга аж до завершення діяльності;

- тимчасове зняття напруги внаслідок завершення діяльності;

- симптоми абстиненції (повторний потяг, виникнення й посилення напруги через певний час);

- унікальність зовнішніх проявів, які є характерними для даного синдрому адикції;

- виникнення внутрішніх і зовнішніх проявів (дисфорія, тривога), якими згодом визначається існування індивіда;

ранні стадії адикції мають гедоністичний характер.

Ігрова залежність являє собою один з варіантів нехімічної залежності і, в свою чергу, може приймати різні форми, оскільки видів діяльності, які називають «іграми» існує дуже багато. В цілому, ігрову залежність поділяють на дві великі групи, а саме: лудоманія і гемблінг. Лудоманія (ludo - лат. гра) являє собою невротичний стан, за якого людина не в змозі контролювати свій потяг до гри і потребує багато зусиль, аби змусити себе відірватись від неї. Гемблінг - це хворобливий стан, що характеризується низкою симптомів клінічного характеру і потребує лікування (Лукащук-Федик, 2015).

Процес гри значною мірою сприяє підвищенню мотивації людини. У випадку надмірного залучення до гри в корі й інших структурах головного мозку людини виникають осередки застійного збудження, що мають властивість «лійки Шерингтона» - нейтральні подразники набувають значущості, при цьому втягуючись в процеси самопідтримки домінантного центру. Цей ефект не лише посилює генералізований мотиваційний процес, але і призводить до функціональної самоізоляції від мотивацій іншої модальності. У деяких випадках, штучне мотивування викликають спеціальним прийом: людині пропонують задачу, що на перший погляд обіцяє легкий виграш, однак в підсумку «затягує» гравця, призводячи до повного програшу.

Термін «ігрова залежність» вперше було використано у 1990 році. Психологи відносять її до нехімічних залежностей та пов'язують з емоційними реакціями, маючи на увазі емоційну залежність (Oktan, 2011). Для адикта важливим є сам процес гри, а не результат і в той самий час він втрачає контроль над часом. У 1962 вийшла перша комп'ютерна гра - Spacewar (Зоряні війни). У процесі гри необхідно було відбивати астероїди і протистояти нападам ворожих космічних кораблів. У 1970-ті та 1980-ті роки почали поширюватись потужніші персональні комп'ютери, що викликало появу все більшого числа різноманітних ігор - пригодницьких, головоломок, стратегічних, «action», а також таких, що імітували різноманітні види спорту.

Велика кількість комп'ютерних ігор здобула високу оцінку громадськості через цікаві сюжети, процес гри чи пізнавальні моменти, які могли допомогти у навчанні. Водночас, ігри в жанрі «action», тобто бойовики, викликали також чимало критики через їхню жорстокість та насильницький характер. Ігри приваблюють людей різного віку і професій, але основною їхньою аудиторією залишаються підлітки. Закордонні дослідження вказують, що відсоток гравців серед них досить високий. Зазвичай хлопці захоплюються комп'ютерними іграми набагато більше, ніж дівчата, витрачаючи на це в середньому в два рази більше часу. Частота і тривалість гри знижується з віком і при підвищенні освітнього рівня (Штонь,2020), що дозволяє виокремити певну групу дітей з особливо чутливою до зовнішніх впливів психікою. Інтенсивне користування комп'ютером підлітками також можна назвати своєрідною залежністю, яка виражається в таких психопатологічних симптомах, як нездатність переключатися на інші розваги, почуття мнимої вищості над оточенням, так званий синдром «вершителя долі», викликаний керуванням «життями» комп'ютерних персонажів.

Відеоігри є зручним засобом швидкого формування різноманітних емоційних станів з певною інтенсивністю та тривалістю. Також гра дозволяє індукувати емоції, пов'язані з дійсною діяльністю людини, навіть якщо ця діяльність відбувається у віртуальному ігровому просторі. Такі емоції, хоча і частково дублюють ті, що виникають під час виконання певних дій у реальному житі, все ж є лише замінниками, що виникають виключно з суб'єктивних причин, зумовлених попереднім досвідом проживання подібних ситуацій. Все це створює особливий емоційний фон, який сприяє розвитку надмірної чутливості до певних інформаційних впливів.

Метою дослідження було вивчення впливу залежності від комп'ютерних ігор на розвиток соціально-перцептивних можливостей підлітків. Для виявлення школярів з ознаками ігрової залежності було використано опитувальник із визначення потенційної схильності до гемблінгу Ципоркіної, Кабанової, який складається з 20 запитань. Якщо досліджуваний позитивно відповідає принаймні на 7 запитань, можна припускати у нього наявність залежності. Дослідження проводилось на базі одного із Рівненських навчальновиховних комплексів (НВК№12). У дослідженні брали участь 30 учнів школи: із них 15 школярів 8-му класу (вік на момент дослідження становив 13-14 років) та 15 учнів 9-го класу (віком 14-15 років). Серед досліджуваних було 17 учнів, які регулярно грали у відеоігри. У 5 із них було діагностовано ознаки ігрової залежності (4 хлопців і 1 дівчина)..

Відповідно до мети, нами було проведено також діагностику сформованості у наших респондентів соціально-перцептивних процесів: емпатії (здатності відчувати переживання інших людей); атрибуції (приписування соціальним об'єктам властивостей, не представлених у сприйманні: мотивів, рис характеру); рефлексії (сприйняття власного Я в якості об'єкту соціального аналізу, прогнозування власного майбутнього). У роботі використовувалися також «Методика визначення індивідуальної схильності до атрибутивних перекручень у соціальному сприйманні»; «Шкала емоційного відгуку Меграбяна-Епштейна»; «Опитувальник рівня самооцінки онтогенетичної рефлексії». Статистична обробка даних дослідження проводилась за допомогою t-критерія Стьюдента для оцінки значущості різниці між середніми двох вибірок.

При вивченні атрибутивних процесів пропонується короткий список психологічних поведінкових характеристик людини (наполеглива, спокійна, говірка, імпульсивна, добра, оптимістична, цинічна, самовпевнена). Досліджуваному потрібно оцінити, наскільки ці характеристики підходять: йому самому; конкретній людині, яка йому подобається (подумати про цю людину, а потім дати їй оцінку); конкретній людині, яка йому не подобається. Можливі варіанти оцінки: так (така поведінка явно характерна); частково (залежно від ситуації); ні (така поведінка явно не характерна).

Висновки щодо індивідуальних особливостей атрибутивних процесів можна зробити на підставі аналізу співвідношення кількості оцінок (окремо для кожного з трьох об'єктів оцінки): переважання варіантів так-ні свідчить про схильність до категоричності, до приписування стабільних особистісних характеристик; переважання варіанту оцінки коли як - про гнучкість у соціальному сприйманні, розуміння вагомості впливу на поведінку кожної людини ситуативних чинників.

Шкала емоційного відгуку Меграбяна-Епштейна забезпечувала встановлення рівневих характеристик розвитку емпатії. Опитувальник рівня самооцінки онтогенетичної рефлексії - рівневих характеристик сформованості рефлексивних процесів.

Варто зазначити, що учасники з цікавістю поставилися до запропонованого дослідження. Їхня зацікавленість, на нашу думку, може бути інтерпретована як вагомий індикатор на користь достовірності даних, зібраних у ході дослідження.

З метою порівняльного аналізу результатів двох груп було обраховано середні значення отриманих «сирих» балів.

Таблиця 1.1

Середньогрупові бали за результатами психодіагностики особливостей соціально-перцептивних процесів