Вплив дитячо-батьківських стосунків на самотність жінок у дорослому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив дитячо-батьківських стосунків на самотність жінок у дорослому віці

Інна Леонова, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У статті наведені результати дослідження впливу батьківсько-дитячих стосунків на формування самотності жінок у дорослому віці. Виявлено суб'єктивне сприйняття батьків очима жінки у дитинстві, особисте ставлення і займана позиція стосовно батьків, особисте уявлення жінок про переживання самотності у сім'ї, а також можливі причини виникнення самотності у сім'ї.

Виявлено, що 90% жінок вважають, що людина може відчувати себе самотньою у сім'ї, і тільки 10%, які становили жінки-інваліди і жінки з виправної колонії, вважають, що людина не може почуватися самотньою у сім'ї. Жінки - внутрішньо переміщені особи і жінки, які проживають на тимчасово окупованій території, вважають, що дорослим більше властиво переживати самотність, ніж дітям. А жінки-інваліди і жінки з виправної колонії, навпаки, вважають, що діти частіше за дорослих переживають самотність у сім'ї. Жінки-киянки і релігійні жінки вважають, що самотність можуть відчувати як діти, так і дорослі.

Виявлені суб'єктивні причини самотності у сім'ї, які носять виключно негативний, вимушений характер і зумовлені передусім порушенням: у міжособистісних стосунках, у дефіциті спілкування, у прийнятті і підтримці з боку близької людини. Причинами самотності дітей у сім'ї за суб'єктивним уявленням жінок виявились: відсутність батьківської уваги, відсутність батьків (сироти) та відсутність любові і розуміння з боку батьків. Причинами самотності у сім'ї дорослих виявились: дефіцит у соціальних і міжособистісних стосунках, а також особистісні причини.

Було встановлено, що більшість жінок мали повноцінну сім'ю у дитинстві. У неповноцінних сім'ях дитина жила із матір'ю, окрім групи жінок-інвалідів, де було встановлено, що 6,7% жінок у дитинстві залишились без матері. Більший відсоток жінок мають теплі, добрі, довірливі стосунки із матір'ю і можуть покластися на неї та отримати від неї допомогу і підтримку у складних життєвих ситуаціях. Складність у стосунках із матір'ю було виявлено у жінок-інвалідів і жінок, які перебувають у виправній колонії. Стосунки із батьком 54,4% жінок розцінюють як позитивні: теплі, близькі і довірливі, а інший відсоток - як негативні, конфліктні, холодні або взагалі відсутні.

Також було виявлено, що більшість жінок на заборону батьків у дитинстві реагували негативізмом (протест, образа). Але залежно від групової приналежності жінок виявлялась різна поведінкова реакція на батьківські заборони. Більшість жінок у дитинстві мали підтримку від своїх батьків і у складних життєвих ситуаціях могли звернутись і покластися на них. Найбільшу недовіру до близьких, складність в отриманні підтримки і опори на батьків відчували жінки з виправної колонії і жінки-інваліди.

Ключові слова: самотність, особисте уявлення про самотність, причини самотності, відношення до батьків, суб'єктивне ставлення до батьків, займана позиція.

The influence of child-parent relations on women's loneliness in adult

Inna Leonova, Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article presents the results of a study of the impact of parent-child relationships on the formation of loneliness of women in adulthood. The subjective perception of parents through the eyes of a woman in childhood, personal attitude and position towards parents, personal perception of women about experiencing loneliness in the family, as well as possible causes of loneliness in the family.

It was found that 90% of women believe that a person can feel alone in the family, and only 10% of women with disabilities and women from correctional facilities believe that a person cannot feel alone in the family. Internally displaced women and women living in the temporarily occupied territories believe that adults are more likely to experience loneliness than children. Women with disabilities and women in correctional facilities, on the other hand, believe that children are more likely than adults to experience loneliness in the family. Kyiv women and religious women believe that loneliness can be experienced by both children and adults.

Subjective causes of loneliness in the family have been identified, which are exclusively negative, forced and caused primarily by violations: in interpersonal relationships, lack of communication, acceptance and support from a loved one. The reasons for the loneliness of children in the family according to the subjective perception of women were: lack of parental attention, lack of parents (orphans) and lack of love and understanding from parents. The reasons for loneliness in the family of adults were: deficiency in social and interpersonal relationships, as well as personal reasons.

It was found that most women had a full-fledged family as children. In defective families, the child lived with the mother, except for the group of women with disabilities, where it was found that 6.7% of women lost their mothers as children. A larger percentage of women have a warm, kind, trusting relationship with their mother and can rely on her and receive help and support from her in difficult life situations. Difficulties in the relationship with the mother were found in women with disabilities and women in correctional facilities. 54.4% of women consider their relationship with their father to be positive: warm, close and trusting, and the other percentage - as negative, conflicting, cold or absent.

It was also found that most women reacted negatively to their parents' ban as children (protest, insult). But depending on the group affiliation of women, there was a different behavioral response to parental prohibitions. Most women in childhood had the support of their parents and in difficult life situations to turn to and rely on them. Women from correctional facilities and women with disabilities experienced the greatest distrust of their relatives, difficulties in receiving support and reliance on their parents.

Key words: loneliness, personal perception of loneliness, causes of loneliness, attitude to parents, subjective attitude to parents, position.

Постановка проблеми

Сімейні стосунки и як одна з найбільш значущих сфер у функціонуванні суспільства завжди буде у центрі уваги дослідників, які визначають сім'ю як соціальну структуру, що є першоосновою суспільства, найважливішим інститутом соціалізації особистості дитини, де саме в ній вона набуває першого досвіду соціальної взаємодії. А позаяк сім'я несе виховну функцію з трьох компонентів: ставлення до дитини, уявлення про неї та спосіб впливу (контроль, заохочення, покарання і т.д.), взагалі має зворотний зв'язок від дитини, відбиваючись на формуванні особистісних якостей, психічної залежності у розвитку, призводячи до серйозних порушень у процесі соціалізації дитини і до формування різних психологічних проблем та комплексів [2]. Тому дослідження стосунків між батьками і дітьми набуває більшої актуальності у психології.

Виклад основного матеріалу дослідження

У дослідженні було зроблено припущення, що стосунки між батьками і дитиною мають вплив на формування і переживання почуття самотності у дорослому віці. І першочергово у результаті пошукового етапу проведене дослідження, яке складалося з трьох частин: 1) особисте уявлення жінок про можливість переживання самотності у сім'ї і можливі її причини; 2) уявлення про батьків і стосунки з ними; 3) особисте ставлення (займана позиція) стосовно батьків з боку дитини у дорослому віці. Був використаний такий методичний інструментарій, як: анкета Д.О. Захарової [1], методика Рене Жиля [3] і анкета Карін Рубінстайн і Філіпа Шейвера [4].

Вибірку досліджуваних становили жінки, які належали до різних соціальних груп: 1) жінки, які проживають на тимчасово окупованій території; 2) релігійні жінки; 3) жінки, які перебувають у виправній колонії (ВК); 4) жінки-внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території; 5) жінки-інваліди (глухонімі); 6) жінки, які проживають у м. Києві. Загальна кількість досліджуваних становила 270 осіб по 45 у кожній групі. Вік досліджуваних - від 25 до 55 років.

Змістове наповнення табл. 1 дає можливість першочергово виокремити те, що 90% жінок вважають, що людина може почуватися самотньою у сім'ї. Аналіз отриманих показників груп жінок окремо за соціальною приналежністю дав змогу побачити, що тільки групи жінок-інвалідів (30%) і жінок-ув'язнених (30%) вважають, що людина не може почуватися самотньою у сім'ї. З огляду на їх групові особливості можна робити припущення про те, що цим групам жінок притаманне видавати ідеальну уяву (бажане) за реальне (дійсне) становище, в якому присутні певні складності у побудові сімейних стосунків, або утримання сім'ї у ситуації жінок-ув'язнених, які перебувають у виправній колонії. У всіх інших групах жінок спостерігається 100% переконаність, що людина може почуватися самотньою у сім'ї, що говорить про реальну усвідомлену життєву позицію.

Також отримані дані табл. 1 дають можливість говорити про те, що 60,5% жінок вважають, що дорослі частіше відчувають себе самотніми у сім'ї, ніж діти, а 39,5% жінок, навпаки, вважають, що діти відчувають самотність у сім'ї частіше за дорослих. Виходячи з отриманих показників загальної групи жінок, можна було би зробити висновок про те, що дорослим більше властиво переживання самотності, ніж дітям. Але з урахуванням групової соціальної приналежності жінок були отримані показники, які дозволяють більш глибоко подивитись на це питання, в якому є певні відмінності. Жінки-внутрішньо переміщені особи і жінки, які проживають на тимчасово окупованій території, переконані в тому, що дорослі частіше за дітей переживають самотність. І ці переконання скоріш за все зумовлені конфліктною ситуацією на території Донбасу, де жінки зіткнулись з окупацією, відокремленням, вимушеним переселенням, самотністю та ізоляцією, тобто стресогенною ситуацією, яка зіграла функцію витіснення будь-яких інших переживань порівняно зі справжніми за силою і актуальністю. А от групи жінок-інвалідів і жінок, які перебувають у виправній колонії (ув'язнених), вважають, що діти найчастіше за дорослих переживають самотність у сім'ї, і це переконання має певний зв'язок із батьківсько-дитячими стосунками. Щодо груп жінок-киянок і релігійних жінок, то ці жінки поділились у своїх переконаннях з приводу того, «хто частіше відчуває себе самотніми: діти чи дорослі?» 50% на 50%, що дає підставу говорити про те, що цим жінкам почуття самотності знайоме як у дитинстві, так і у дорослому віці.