Психологічний аналіз статевих відмінностей у прояві життєстійкості підлітків в процесі освітньої соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічний аналіз статевих відмінностей у прояві життєстійкості підлітків в процесі освітньої соціалізації

Вікторія Предко

доктор філософії в галузі психології, старший науковий співробітник

Український науково-методичний центр

практичної психології і соціальної роботи

03045, Україна, м. Київ, пров. Віто-Литовський, 98-А

Анотація

У статті розглянута проблематика необхідності переосмислення психологічного змісту освітнього процесу, зокрема підкреслена нагальна потреба розвитку особистісних аспектів особистості, а саме її життєстійкості. Розкрито психологічний зміст поняття життєстійкості, її основних функцій. Підкреслено, що вона є провідною структурою особистості, яка містить три взаємопов'язані між собою загальні диспозиції, а саме залученість, відчуття контролю, прийняття виклику та функціонує як основний ресурс опору під час зіткнення зі стресовими умовами. Відзначено її провідну роль у адаптації особистості, збереженні психічного здоров'я та психологічного благополуччя, формуванні уміння ефективно протистояти труднощам та реалізовувати власний потенціал. Визначено, що найсензитивнішим етапом розвитку життєстійкості є підлітковий вік. Наголошено на тому, що освітня соціалізація є ефективною системою, яка сприяє становленню особистості, а саме забезпечує прийняття її соціальної ролі, поступове засвоєння вимог суспільства, норм та цінностей. В той же час, зазначено, що лише з урахуванням спеціально створених умов, можна буде сформувати необхідні особистісні характеристики, які допоможуть урегулювати конструктивну взаємодію з оточуючим світом. Також, у статті відображено результати дослідження, які демонструють психологічні особливості прояву життєстійкості. Зокрема, більшість досліджуваних виявляють високий рівень життєстійкості, що свідчить про тенденцію до конструктивної поведінки в складних життєвих ситуаціях. Проте, рівень життєстійкості у хлопців виражений значно нижче, ніж у дівчат. Серед особливостей прояву структурних компонентів життєстійкості, було виявлено, що найвищого рівня набуває компонент залученості, в той час, як найнижчого - структурний компонент виклику. Так, у зв'язку з активним інтересом до оточуючого світу, амбіційністю, потребою в самореалізації, знаходженні свого місця та референтної групи підлітки прагнуть бути залучені до соціальної взаємодії, виявляють бажання активної участі у соціальних процесах оточуючого середовища. Однак, у зв'язку з віковими особливостями, схильні також проявляти максималізм та перфекціонізм, який значною мірою, перешкоджає розвитку вміння отримувати позитивний досвід зі складних ситуацій та не боятися змін.

Ключові слова: життєстійкість, підліток, складна життєва ситуація, освітнє середовище, освітня соціалізація

Abstract

PSYCHOLOGICAL ANALYSIS OF THE FEATURES OF ADOLESCENTS' HARDINESS MANIFESTATION IN THE PROCESS OF EDUCATIONAL SOCIALIZATION

Viktoria Predko

PhD in Psychology, Senior Research Fellow

Ukrainian Scientific and Methodical Center of Practical Psychology and Social Work

98-А, Vito-Litovsk Lane, Kyiv, Ukraine

The article raises the issue of the need to rethink the psychological content of the educational process, in particular, emphasizes the urgent need for the development of personal aspects of personality, namely its hardiness. The psychological meaning of the concept of hardiness and its main functions is revealed. It is emphasized that it is the leading structure of the personality, which contains three interrelated common dispositions, commitment, a sense of control, acceptance of a challenge, and functions as the main resource of hardiness when faced with stressful conditions. Its leading role in the adaptation of the personality, the preservation of mental health and psychological well-being, the formation of the ability to effectively resist difficulties and realize one's own potential is noted. It has been determined that the most sensitive stage in the development of hardiness is adolescence. It is emphasized that educational socialization is an effective system that promotes the formation of the individual, namely, ensures the acceptance of its social role, the gradual assimilation of the requirements of society, norms and values. The article presents the results of a study demonstrating the psychological characteristics of the manifestation of hardiness. In particular, most of the subjects show a high level of hardiness, which indicates a tendency to constructive behavior in difficult life situations. However, the level of hardiness in boys is much lower than in girls. Among the features of the manifestation of the structural components of hardiness, it was found that the highest level acquires commitment, while the lowest level acquires a challenge. Thus, due to an active interest in the world around them, ambition, the need for self-realization, finding their place and the reference group, adolescents tend to be involved in social interaction, express a desire to actively participate in the social processes of the environment. However, due to age characteristics, they also tend to show maximalism and perfectionism, which to a large extent hinders the development of the ability to make positive experience out of difficult situations and not be afraid of change.

Keywords: hardiness, adolescent, difficult life situation, educational environment, educational socialization

Вступ

психологічний життєстійкість підліток соціалізація

На сьогодні особливої актуальності набувають питання, пов'язані з переосмисленням змісту і результатів освітнього процесу, його відповідності вимогам сучасних стандартів. Так, удосконалення системи освіти здійснюється шляхом підвищення якості освітніх послуг, через впровадження нових технологій оптимізації способів освітньої взаємодії, підвищенням рівня безпеки в освітньому середовищі. Проте, будь-які як традиційні, так і інноваційні освітні процеси, мають враховувати не лише організаційно-методичні, але й особистісні аспекти. Відчуття нестабільності, дискомфорт, стан невизначеності - основне проблемне місце, що потребує негайного урегулювання, оскільки ігнорування психологічних потреб учасників освітнього процесу може негативно позначатися не тільки на емоційному дисбалансі, а й на їх інтелектуальній продуктивності.

Освітні організації, як провідні агенти соціалізації покликані забезпечити ефективний розвиток в безпечному освітньому середовищі, проте це можливо лише при створенні спеціальних для цього умов, зокрема розуміння індивідуально-особистісних особливостей учасників освітнього процесу і їх можливостей, не тільки в плані реалізації особистісного потенціалу, а й у плані протистояння об'єктивно існуючим «загрозам» психологічного характеру Таким чином, особливого значення набуває цілеспрямований розвиток в учнів відчуття життєстійкості, яке забезпечить розвиток почуття відповідальності за власну життєдіяльність, уміння ефективно реалізовувати власний потенціал, а також протистояти труднощам.

Останні 30 років психологи активно вивчають феномен життєстійкості, який інтерпретують як головний фактор подолання стресових подій та важких життєвих ситуацій. Основоположником цього поняття є Kobasa S. та Maddi S., які представляли його як провідну структуру особистості, основу якої складають три взаємопов'язані між собою загальні диспозиції, а саме залученість, відчуття контролю та прийняття виклику, які функціонують як основний ресурс опору під час зіткненні зі стресовими умовами (Kobasa, Maddi, & Kahn, 1982: 168-177). Залученість визначається як наявність справжнього інтересу до життєдіяльності, допитливість та соціальна активність. Диспозиція контролю визначається як усвідомленість власної здатності впливати на події, здатність контролювати ситуацію та власні емоційні реакції. Прийняття виклику - забезпечує сприйняття будь-яких змін і подій як основних можливостей для власного вдосконалення. Так, Мадді характеризував життєстійкість як необхідну психологічну якість, яка забезпечує здатність перетворювати стресові обставин із потенційно небезпечних у сприятливі можливості для особистісного зростання (Maddi, 2020: 393-398).

Сучасні дослідники визнають, що життєстійкість більше ніж просто ставлення особистості до труднощів, вони представляють її як стиль особистості, узагальнений спосіб існування, який забезпечує ефективне функціонування когнітивних, емоційних та поведінкових проявів. Вважається, що саме життєстійкість впливає на те, як людина сприймає себе та яким чином взаємодіє з оточуючим світом (Hosseini, Hesam & Hosseini, 2022: 196-207).

Життєстійкість дещо подібна іншим психологічним конструктам, зокрема локусу контролю, відчуттю конгруентності, самоефективності та оптимізму. Вона забезпечує адаптацію, психічне здоров'я та психологічне благополуччя, сприяє розвитку мотивації, впевненості у майбутньому, прагнення знайти сенс у житті та самореалізуватися. Життєстійкість - це вміння особистості відчувати задоволення від власної життєдіяльності, вона виражає активну життєву позицію особистості, ініціативність, відповідальність за всі життєві події. Надає можливість особистості повноцінно, найбільш ефективно використовувати свій потенціал, свої інтелектуальні здібності, повною мірою проявляти вищі психічні функції, а головне перешкоджає ролі жертви, допомагає впоратися навіть із найважчими життєвими подіями. Життєстійкість сприяє використанню ефективних усвідомлених стратегій протистояння стресу, оперативній здатності відновлюватися, а головне знаходити сенс в пережитих труднощах (Предко & Предко, 2021: 98-100).

Варто зазначити, що для сприятливого рівня життєстійкості важливим є наявність розвиненого, високого рівня всіх структурних компонентів: залученості, контролю, виклику. Тобто, для ефективного функціонування життєстійкості недостатнім буде розвиток лише одного з них. Так, якщо людина матиме високий рівень структурного компоненту життєстійкості - контроль і, в той же час, низький рівень - залученості та виклику, то взагалі не зможе сформувати екзистенційну мужність. Такі люди не матимуть схильності до аналізу власних помилок, тенденції до удосконалення та знаходження сенсу у життєвих труднощах. Вони можуть зазнати ще більшої невдачі, ніж будь-хто інший, оскільки для справжньої екзистенційної мужності, життєстійкості потрібно не просто вміти регулювати власні емоції, а усвідомлювати сенс життєвих подій, прагнути знайти позитив, незважаючи ні на що, не ізолюватися, а залишатися активними, залученими у життєдіяльність. Також, ці люди будуть сповнені нетерпіння, дратівливості та гірких страждань щоразу, коли зусилля контролю зазнають невдачі.

Люди з високим рівнем залученості, але водночас низьким рівнем контролю та виклику ніколи не зможуть конструктивно взаємодіяти з оточуючим середовищем, будувати стосунки з іншими. Вони схильні повністю розчинятися в інших, здатні повністю втратити себе, свою індивідуальність або ж, навпаки, порушувати особистісні кордони інших. Люди, які мають високий рівень структурного компоненту життєстійкості - виклик, й, водночас, мають низький рівень контролю й залученості, будуть прагнути отримати якомога більше нових вражень, однак вони не міститимуть ніякого екзистенційного сенсу Здебільше це має тенденцію проявлятися у авантюризмі, азартних іграх і ризикованих видах діяльності, які привносять азарт та адреналін.

Згідно з екзистенційною психологією, сенс не надається людині від початку, а створюється завдяки рішенням, які вона приймає (May, 1958: 37-91). Будь-які життєві рішення, особливо в складних ситуаціях, мають бути здійснені завжди на користь нового, перспективного майбутнього, яке веде до особистісного розвитку та самореалізації. Однак, часто страх та онтологічна тривога стримує людей від рішень, орієнтованих на майбутнє та розвиток. Таким чином, лише поєднання всіх структурних компонентів: залученості, контролю, виклику є найкращою операціалізацією екзистенційної мужності та життєстійкості. Лише поєднання всіх структурних компонентів феномену життєстійкості забезпечують мотивацію приймати важливі рішення, робити вибір на користь нового та невідомого, рухатися на зустріч своїй мрії, незважаючи на ту невизначеність та тривогу Саме такий вибір і призводить до справжнього яскравого життя, а не буденного існування. С. Мадді використовував для опису життєстійкості термін «ідеальна ідентичність», який характеризує людину, яка живе енергійним і ініціативним життям, відкриту новим враженням та невизначеності майбутнього. На іншому, протилежному кінці спектру життєстійкості - «екзистенційний невротик», який ухиляється від будь-яких змін, завжди шукаючий передбачуваність та безпеку (Maddi, 2020: 393-398).

Рівень життєстійкості значною мірою пов'язаний з ефективністю переживання, зокрема зі здатністю осягнути внутрішній досвід. Переживаючи важкі життєві обставини, людина долає їх завдяки внутрішній діяльності, яка є певним продукуючим процесом, що забезпечує особистості усвідомлення власних цінностей, особливого індивідуального сенсу Відповідно, це переживання сповнене значними рефлексивними механізмами, які допомагають людині пізнати свій внутрішній світ, а головне надає можливість вирішити критичну ситуацію. Іншими словами, розуміння значимості пережитої події, її сенсу надає ресурси задля адаптації й подальшої реалізації життєвих планів (Предко, 2019). Життєстійкість надає змогу особистості успішно переносити стресові ситуації, підтримувати оптимальну працездатність, зберігати внутрішній баланс, тобто вона постає провідним адаптаційним потенціалом, який сприяє особистісному зростанню.

Життєстійкість не є вродженою якістю особистості, вона розвивається протягом життя, а особливо під час освітньої соціалізації. Відомо, що освітня соціалізація є ефективною системою, яка сприяє становленню особистості, зокрема забезпечує прийняття особистістю своєї соціальної ролі, поступове засвоєння вимог суспільства, норм та цінностей, формування значимих особистісних характеристик, які регулюють її взаємини із суспільством. Вона містить три взаємозалежних процеси, а саме: соціальну адаптацію, активне пристосування до умов середовища шляхом інтеріоризації зовнішніх норм; індивідуалізацію, прояв особливих реакцій пов'язаних з унікальним світосприйняттям; соціально-психологічну інтеграцію, поступове упорядкування інтрапсихічних функцій та узгодження їх у відповідності з вимогами соціальної реальності (Terziev & Vasileva, 2022).

У зв'язку з тим що, найсензитивнішим етапом становлення особистості є підлітковий вік, то він є найбільш сприятливим часом для розвитку життєстійкості. Незважаючи на те, що цей період розвитку часто супроводжується вираженим внутрішнім конфліктом між прагненням до психологічної автономії та недостатнім рівнем розвитку психологічних механізмів регуляції поведінки, прагненням до самореалізації, самовдосконалення та неможливістю віднайти найоптимальніші стратегії розвитку, саме в підлітковому віці, формується життєвий план та основні психологічні установки особистості, активізується залученість в різні сфери суспільного життя, що й обумовлює весь зміст внутрішнього життя (Горленко, Марухина, Панок, Предко, Рибалка, Романовська & Сосновенко, 2020). Відповідно, близьке оточення людини здатне заохотити її вірити в те, що вона може перетворити негаразди на можливості, сформувати стійкі психологічні установки залученості, контролю та виклику, які й становлять екзистенційну мужність, а саме життєстійкість. Освітній заклад постає тим близьким оточенням, в якому знаходиться підліток. Зокрема, він є провідним процесом цілеспрямованої соціалізації особистості, який надає ресурси для подальшого розвитку, а саме забезпечує набуття індивідом тих особистісних характеристик, які є необхідними компонентами задля сприятливого становлення соціальних, професійних, світоглядних і громадських якостей.

Таким чином, лише шляхом організації сприятливого освітнього середовища, можна досягти необхідного рівня соціалізації підлітків, зокрема високого рівня її життєстійкості. Оскільки саме вона постає провідним ресурсом особистості, який забезпечує прагненням жити повноцінним життям, попри всі труднощі, які виникають у людини, вона допомагає ефективно долати труднощі та досягати поставлених цілей.

Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні рівня вияву життєстійкості та сформованості її структурних компонентів у підлітків. Завдання дослідження:1) визначити середній рівень прояву життєстійкості, а також її структурних компонентів у підлітків; 2) дослідити основні психологічні відмінності особливостей прояву життєстійкості серед дівчат та хлопців.

Методи дослідження

Було проведене дослідження для виявлення психологічних особливостей прояву життєстійкості підлітків в процесі освітньої соціалізації. Вибірка досліджуваних складала 174 особи віком від 14 до 18 років. Серед них 142 дівчат та 32 хлопців. Рівень життєстійкості визначався за допомогою методики: «Тест життєстійкості» в адаптації Д.А. Леонтьєва та Е.І. Рассказової (Леонтьев & Рассказова, 2006).

Під час дослідження було використано такі методи статистичного аналізу: описові статистики (середнє арифметичне, стандартне, відхилення, мінімальне значення, максимальне значення); частотний аналіз (для визначення кількості досліджуваних з низькою та високою життєстійкістю); метод таблиць сполучень (для порівняння різниці у вираженості життєстійкості між хлопцями та дівчатами); ANOVA (для визначення статистичної значущості); критерій Крамера (для визначення статистичної значущості між номінальними змінними (стать та рівень життєстійкості).

Дослідження проводилося у декілька етапів. На першому етапі було виявлено психологічні особливості прояву структурних компонентів життєстійкості. На другому етапі дослідження було визначено середній рівень життєстійкості підлітків. Наступним кроком було порівняння різниці у вираженості життєстійкості між хлопцями та дівчатами

Результати та дискусії

Для визначення вираженості компонентів життєстійкості у підлітків було пораховано описові статистики. Зокрема, визначено: середній рівень залученості складає 30,9 балів зі стандартним відхиленням у 4,86 балів. Максимальне значення у вибірці складає 34 бали, мінімальне - 14. Середній рівень контролю складає 22 бали зі стандартним відхиленням у 3,5 балів. Максимальне значення у вибірці складає 29 балів, мінімальне - 12. Середній рівень виклику складає 13,7 балів зі стандартним відхиленням у 3,3 балів. Максимальне значення у вибірці складає 20 балів, мінімальне - 5 (таблиця 1).

Таблиця 1