Загальна характеристика посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу: діагностика та профілактика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу: діагностика та профілактика

Галич М. Ю. - доктор філософії, викладач кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Литвин В. В. - кандидат юридичних наук, викладач кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, м. Київ

Метою статті є вивчення посттравматичного розладу в умовах воєнного часу. Методологія.

Наукова новизна статті полягає в узагальненні та систематизації результатів досліджень щодо особливостей психологічної діагностики та психопрофілактики посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу.

Висновки. Визначено низку скарг з боку емоційної та фізіологічної реакцій, притаманних астенічним виявам. Обґрунтовано ефективність підходів, які використовують під час діагностики та в межах запобігання розвитку посттравматичного стресового розладу. Доведено значущість проведення психологічної просвіти в умовах воєнного часу.

Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад; емоційні вияви; поведінкові вияви; скринінг емоційного стану.

Halych M. - Ph.D in Philosophy, Teacher of the Department of Legal Psychology of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine

Lytvyn V. - Ph.D in Law, Teacher of the Department of Legal Psychology of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine

General Characteristics of the Post-Traumatic Stress Schedule in War-Time Conditions: Diagnosis and Prevention

The purpose of the article is to study post-traumatic disorder in wartime conditions. Methodology.Methodological tools are selected in accordance with certain goals, the specifics of the object and the subject of research. The methodological basis of the article was the scientific concepts of studying individual psychological aspects of psychodiagnostics and prevention of post-traumatic stress disorder. Physiological, emotional and behavioral manifestations that should be paid attention to are considered. A number of indications for referral to psychological rehabilitation have been identified. The role of the dynamics of experiencing a traumatic situation and states arising as a result of traumatizing a person is revealed. Depending on this, the main types of reactions to stressful situations, their forms and manifestations are determined. A list of psychodiagnostic methods recommended for use in identifying negative psycho-emotional states has been identified. The concepts of posttraumatic stress disorder and symptom clusters are considered in accordance with the International Classification of Diseases. A number of symptoms associated with functional disorders were analyzed. The factors that negatively affect the dynamics of the mental state of a person under the influence of psychotraumatic factors are determined. The features of experiencing posttraumatic stress disorder are revealed. The scientific novelty of the article lies in the generalization and systematization of the results of research on the features of psychological diagnosis and psychoprophylaxis of post-traumatic stress disorder in wartime conditions. Conclusions.A number of complaints from emotional and physiological reactions, characteristic of asthenic manifestations, were identified. The effectiveness of the approaches used in the diagnosis and prevention of the development of post-traumatic stress disorder has been substantiated. Conducting psychological education in wartime conditions is determined.

Keywords: post-traumatic stress disorder; emotional manifestations; behavioral manifestations; emotional state screening.

Вступ

В умовах сьогодення розвиток українського суспільства означений макросоціальними та державними змінами. Проведення операції Об'єднаних сил на території України спричинило нову хвилю опрацювання наукових підходів щодо поняття посттравматичного стресового розладу з огляду на специфіку умов її проведення. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України обумовило необхідність формування системи діагностики та профілактики виникнення посттравматичногостресового розладу в умовах воєнного часу.

Виокремлення недосліджених аспектів загальної проблеми. Необхідність визначення наукових засад проведення психодіагностики та профілактики виникнення посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу.

Мета і завдання дослідження

Метою статті є наукове дослідження особливостей психологічної діагностики та психопрофілактики посттравматичного стресового розладу в умовах воєнного часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Різноманітні психологічні аспекти та механізми розвитку посттравматичного стресового розладу вивчали такі вітчизняні дослідники, як: М. Горовіц, Л. Китаєв-Смик, І. Котєньов, В. Лисенко, О. Морозов, В. Омелянович, Н. Тарабріна, О. Тімченко, С. Яковенко. Попри те, що проблеми формування та перебігу посттравматичного стресового розладу висвітлювало багато науковців, питання його діагностики та профілактики в умовах перебування особистості в країні, де введено воєнний стан, є недостатньо вивченим.

Виклад основного матеріалу

Збереження ментального здоров'я населення є одним із ключових завдань у державі в умовах війни. Саме в цей період особам найбільш притаманний посттравматичний стресовий розлад (далі - ПТСР).

Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, ПТСР визначено як тяжкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної або повторюваної психотравмуючої події (воєнних дій, природних або техногенних катастроф, серйозних нещасних випадків, спостережень за насильницькою смертю, перебування в ролі жертви знущань, тероризму, сексуального насилля або іншого злочину) [1].

У клінічному довіднику МКХ-10 зазначено, що ПТСР виникає як відстрочена або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або тривалу), яка має суб'єктивний характер погрози або катастрофи, що може спричинити загальний дистрес майже у кожної людини [2].

Посттравматичний стресовий розлад є, мабуть, найбільш суперечливим з усіх психіатричних діагнозів. Так, існують розбіжності щодо кваліфікованих подій, які вважають достатньо травматичними, щоб спровокувати посттравматичний стресовий розлад; щодо характеру типових симптомів, які виникають після впливу травми; щодо заходів запобігання ПТСР та його лікування; а також розбіжності щодо того, яку компенсацію мають люди з ПТСР. Водночас ми досягли значного прогресу щодо розуміння багатьох аспектів ПТСР. Діагностичні класифікації як Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), так й Американської психіатричної асоціації (APA) містять широке коло категорій симптомів (наприклад, повторне переживання, уникання/оніміння та збудження) і наголошують, що вплив надзвичайно стресових подій може спричинити глибокі зміни в пізнанні, емоціях і поведінці, що може тривати десятиріччями, а то й усе життя [3].

Проаналізувавши епідеміологічні дослідження, маємо важливу інформацію щодо захворюваності, поширення та хронізації ПТСР серед населення загалом; у підгрупах, визначених за віком, статтю, расою чи етнічною належністю; у групах високого ризику як, наприклад, ветерани бойових дій, військовослужбовці, жінки й чоловіки, які стали жертвами зґвалтування або інших насильницьких злочинів. У дослідженнях серед осіб, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортних пригод, наведено міжнародні відмінності в показниках посттравматичного стресу. Зрештою, особи, у яких розвивається посттравматичний стресовий розлад, переважно одужують, хоча бувають і винятки [4; 5].

ПТСР передбачає наявність чотирьох кластерів симптомів: уникнення, гіперзбудженість (проблеми зі сном, ризикована поведінка, відчуття непереможності), повторне проживання травмуючої події, проблеми з пам'яттю й емоційною сферою (наприклад, відчуття ізольованості від людей), які з часом посилюються. ПТСР діагностують, якщо тривалість симптомів перевищує місяць від травматичної події та за умови наростання їх сили, що заважає нормальному функціонуванню людини [6].

Особистості з ПТСР, зокрема й комплексним ПТСР, мають низку симптомів, пов'язаних із функціональними порушеннями [7]:

- повторне переживання;

- уникання;

- надмірне збудження (гіпернастороженість, гнів, дратівливість);

- негативні зміни настрою та мислення;

- емоційне оніміння;

- дисоціація;

- емоційна дисрегуляція;

- міжособистісні труднощі або проблеми в стосунках;

- негативне самосприйняття (відчуття пригніченості, спустошення або обезцінення).

Травматичні події, пов'язані з розвитком ПТСР, можуть бути переживаннями чи спостереженнями поодиноких, повторюваних або багаторазових подій, як, наприклад:

- серйозні аварії;

- фізичне або сексуальне насильство;

- жорстоке поводження, зокрема дитяче або домашнє насильство;

- травма, пов'язана з роботою, зокрема й дистанційний вплив;

- травма, пов'язана з серйозними проблемами зі здоров'ям або пологами (наприклад, госпіталізація у відділення інтенсивної терапії або смерть новонародженого);

- війна та конфлікт;

- катування.

Під час обстеження на ПТСР варто ставити конкретні питання щодо повторного переживання, уникання, надмірного збудження, дисоціації, негативних змін настрою та мислення, а також пов'язаних функціональних порушень. У пацієнтів із симптомами ПТСР необхідно дізнатися про перенесення однієї або більше травматичних подій, наводячи конкретні приклади [8].

Під час попередніх досліджень й опитувань лікарів-психіатрів і психологів психіатричної клініки Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України встановлено, що на динаміку психологічного стану осіб, які перебували в зоні бойових дій та під дією психотравмуючих факторів, впливають такі чинники [9]:

1) спадковість (за результатами анамнезу, наявність психічних захворювань у батьків або зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами може надалі спричинити дебют психічного захворювання, наприклад, шизофренії, шизофреноподібного розладу, біполярно-ефективного розладу або виникнення в особистості хімічної залежності);

2) індивідуальні особливості особистості (на тлі надмірних психотравмуючих ситуацій можливе загострення преморбідних рис особистості, акцентуацій характеру, що призводить до загостреного реагування на обставини та проблемні ситуації, що раніше сприймалися індивідом як звичайні);

3) тривалість перебування під впливом психотравмуючих чинників. У разі тривалого перебування під впливом психотравмуючих чинників розвивається виснаження енергетичного потенціалу нервової системи, що призводить до порушення адаптивної здатності особистості;

4) лікування та реабілітація. Загальний

період відновлення особистості залежить від вчасного надання комплексної медико-психо- логічної допомоги. Посттравматичний стресовий розлад розвивається після латентного періоду, що настає після травми (від декількох тижнів до 6 місяців та більше). Переважна більшість тих, хто має встановлений діагноз ПТСР, зауважують, що симптоматика виникає через певний проміжок часу (дні, тижні, місяці та навіть роки) після повернення до мирного життя. Несвоєчасне надання відповідної допомоги постраждалому може призвести до хронізації процесу та

виникнення ускладнень [10].

Мінімальний набір експериментальних методів, що охоплюють основні сфери психічної діяльності, містить:

1) методики, спрямовані на дослідження розумової працездатності й уваги;

2) дослідження пам'яті (за високого рівня невротизації можливе порушення концентрації уваги, що може спричинити погіршення короткочасного запам'ятовування): дослідження опосередкованого запам'ятовування за О. Леонтьєвим, упізнавання предметів, запам'ятовування коротких оповідань, запам'ятовування 10 слів;

3) дослідження розумової діяльності:

пояснення прислів'їв і метафор, проба Еббінга- уза, прості та складні аналогії, виключення предметів і понять, порівняння й ознаки понять, проба на чутливість до логічних суперечностей, метод незакінчених речень;

4) дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості:

- опитувальники «Міннесотськиймульти- факторний особистісний опитувальник» (ММРі);

- «Самооцінка психічного стану: самопочуття, загальна активність, настрій (САН)»;

- 16-факторний особистісний опитувальник Р. Б. Кеттелла;

- оцінка емоційного стану (рівень реактивної й особистої тривожності) Спілбергера-Ханіна;

- методика діагностика самооцінки Дембо- Рубінштейн (модифікація А. М. Прихожан);

- тематичний апперцептивний тест (ТАТ);

- методика вивчення фрустраційних реакцій Розенцвейга;

- методика дослідження агресивності Вагнера;

- шкала оцінки впливу травматичної події;

- диференційна діагностика депресивних станів В. Жмурова;

- шкала депресії А. Бека;

- опитувальник травматичного стресу

І. О. Котєньова;

- коротка шкала тривоги, депресії та ПТСР;

- первинний скринінг посттравматичного стресового розладу (ПТСР);

- шкала оцінки рівня реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна.

Існує низка показань для скерування на психологічну реабілітацію (у разі поєднання декількох негативних ознак):

1) перенесена гостра реакція на стрес під час психотравмуючої ситуації (ступор або збудження, паніка);

2) тривалий стан емоційної напруги, зокрема висока тривожність, постійне пригадування психотравмуючої події та фіксація на зазначеній події, порушення сну, уникнення соціальних контактів, погіршення загального самопочуття, наявність соматичних виявів (у такому разі необхідне медикаментозне лікування);

3) дратівливість, спалахи гніву, агресивність, конфліктність, зміни особистості, що призводять до порушення соціальної адаптації, але збережена здатність до критичного мислення та регулювання своєї поведінки;

4) соматичні вияви й іпохондрична фіксація (біль у ділянці грудної клітки, у серці, головний біль, коливання артеріального тиску, запаморочення, нудота, неприємні відчуття в різних частинах тіла без органічної патології);

5) значне зниження маси тіла (на 15 % і більше);

6) розлади з боку шлунково-кишкового тракту (понад дві доби), з виключенням органічної та інфекційної патології;

7) біль в органах і кінцівках, у місці перенесеної травми, поранення або захворювання, що не спричиняють стійкого порушення функції;

8) стани, обумовлені впливом несприятливих чинників навколишнього середовища під час виконання службових завдань у зоні проведення бойових дій (переохолодження, тривале вимушене перебування в одному положенні тощо) [11].

З метою скринінгу психоемоційного стану розроблено анкету, яку представлено в табл. 1.

Таблиця 1Інструкція: Прочитайте наведені твердження, позначте ті вияви, які Ви помічали у своєму стані останнім часом.

Вияви, характерні для невротизації, наведені в блоках (1 та 1.1). Блок 1 містить психологічні вияви, блок 1.1 - вияви з боку фізіологічних процесів. Психологічні вияви, характерні для психопатизації, наведено в блоці 2. Блок 3 містить психологічні вияви, притаманні депресивним епізодам; 3.1 - фізіологічні зміни у разі депресивного епізоду. За наявності понад трьох наведених виявів із кожного блоку, слід організувати повне психодіагностичне дослідження особистості [12].

Використання зазначеної анкети дасть змогу швидко оцінити стан досліджуваного.

З метою забезпечення просвітницької та психопрофілактичної складових, розроблено пам'ятку, у якій визначено вияви та реакції, на які слід зважати членам сім'ї та рідним (розроблено та узагальнено автором).

Основні положення пам'ятки для членів сім'ї та близьких висвітлено в табл. 2.

Таблиця 2 Реакції та вияви, на які слід зважати членам сім'ї та близьким