Особливості самореалізації паралімпійців за рівнем спортивних досягнень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості самореалізації паралімпійців за рівнем спортивних досягнень

Шамич О.М.

Мета. Порівняти емоційні стани спортсменів-паралімпійців за рівнем їх спортивних досягнень. Визначити психологічні особливості спортивної самореалізації паралімпійців за рівнем спортивних досягнень.

Результати: Встановлено, що група паралімпійців з найвищим рівнем результатів має істотно вищі показники задоволеності власною спортивною кар'єрою та самооцінки власної наближеності до вершини досягнень у спорті за групу спортсменів, що поки не мають суттєвих спортивних досягнень. Паралімпійці з найвищим рівнем результатів мають істотно вищі за інших спортсменів показники самооцінки власного матеріального становища та побутових умов. У паралімпійців двох груп з вищим рівнем результатів є вищим, за групу без суттєвих спортивних досягнень, показник можливості чи перспективи закордонних поїздок. У групи з нижчим рівнем результатів є єдино вищі, за дві групи з вищим рівнем результатів, вияв такого стимулу як можливість виправити чи компенсувати недоліки здоров'я.

Висновки: Отримані результати можуть бути використані з метою підвищення ефективності та ставленню тренерів паралімпійських збірних команд в тренувально-змагальному процесі паралімпійців, а також для сприяння їх самореалізації. Перспективи подальших досліджень полягають у аналізі та осмисленні, чому для групи паралімпійців з нижчим рівнем результатів, в першу чергу, є єдино вищим, за дві групи з вищим рівнем результатів, вияв такого стимулу як можливість виправити чи компенсувати недоліки здоров'я.

Ключові слова: паралімпійці, спортивні досягнення, паралімпійський спорт, самореалізація.

Features of self-realization of Paralympians by the level of sports achievements

The purpose: Compare the emotional states of Paralympic athletes by the level of their athletic achievements. To determine the psychological features of sports selfrealization of Paralympians by the level of sports achievements.

Methods: It has been used the author's questionnaire and six methods of psychodiagnostics: General Self-Efficacy Scale (R. Schwarzer, M. Jerusalem), Ryff's Psychological Well-Being Scale (adapted by T. D. Shevelenkova and T. P. Fesenko), Self-Determination Scale (Ye. M. Osina), S. Maddi's Hardiness Survey (adapted and translated by D. O. Leontiev, O. I. Rasskazova), Questionnaire of Self-Organization of Activities by O. Yu. Mandrykova, Purpose in Life Test by J. Crumbaugh & L. Maholick (adapted and translated by D. O. Leontiev).

Results: It has been established that the Paralympians with the highest results have higher indicators of satisfaction with their own sports career than athletes who do not yet have significant sports achievements. Paralympians with the highest level of results have significantly higher indicators of self-esteem of their own material and living conditions than other athletes. Paralympians of the two groups with the highest level of results have a higher indicator of the possibility or prospects of foreign trips than the group without significant sports achievements. In the lower-performing groups, only two higher-performing groups have a higher incentive to correct or compensate for health problems.

Conclusions: The obtained results can be used to increase the efficiency and attitude of the coaches of the Paralympic teams in the training and competition process of Paralympians, as well as to promote their self-realization. Prospects for further research are to analyze and understand why for a group of Paralympians with a lower level of results, in the first place, the only higher, for two groups with a higher level of results, is the manifestation of such an incentive as the ability to correct or compensate for health problems.

Key words: Paralympians, sports achievements, Paralympic sports, self-realization.

Постановка проблеми

самореалізація паралімпієць спортивне досягнення

Сприяння повноцінному інтегруванню людей з інвалідністю у суспільство є однією із найбільш вагомих проблем різних соціальних інституцій. До її вирішення активно залучаються такі наукові та науково-практичні галузі як психологія, соціальна робота, фізична культура та спорт тощо. Зокрема, одним з найбільш ефективних способів вирішення цієї проблеми вважається залучення людей з особливими потребами до занять адаптивною фізичною культурою і спортом. Це, на одностайну думку багатьох науковців, надає можливість істотною мірою забезпечити умови для самореалізації та соціалізації людей з інвалідністю, нівелювання негативних змін їх психоемоційного стану, створення передумов для фізичної і психологічної адаптації до нових умов життя (Aбульxaнoвa, & Бepeзинa, 2001).

Нажаль, констатуємо факт, поки ще не створено належного наукового забезпечення не тільки повноцінного тренувально-змагального процесу паралімпійців, але й, що надзвичайно важливо, забезпечення засобами паралімпійського спорту повноцінного інтегрування їх к суспільства. У цьому контексті очевидна висока актуальність досліджень психологічного та соціально-психологічного спрямування, зокрема спрямованих на визначення психологічних особливостей паралімпійців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Паралімпійській спорт стає для людей з важкими недугами або травмами потужним стимулом для мобілізації резервних можливостей організму та усвідомлення перспектив до подолання своїх хвороб. Його соціалізуюча та інформуюча роль в сучасному суспільстві є непересічною. Адже він ефективно привертає увагу громадськості до проблем інвалідності, безбар'єрного середовища, підтримки гідності, прав і благополуччя людей, що мають статус людини з інвалідністю (Aсмoлoв, 2007).

Так, серед психологічних відмінностей між людьми з інвалідністю, які займаються та не займаються спортом, називаються вищі рівні в перших: альтруїзму, готовності допомагати оточуючим, прагнення до співпраці, почуття відповідальності, незалежності від думки інших, доброзичливого ставлення до оточуючих, самоактуалізації, самооцінки, комунікабельності, впевненості в собі, конструктивізму, цілеспрямованості, якості життя та психосоціальної адаптації (Aдлep, 2015).

Однак, тренувально-змагальний процес ставить й особливі вимоги до особистості паралімпійців, внаслідок вираженої організаційної та психологічної специфіки. Оскільки інвалідність обмежує здатність виконувати фізичні вправи, досягнення високих результатів потребує від спортсменів -паралімпійців дотримання чіткої регламентації як спортивної, так і інших видів діяльності, виключного та постійного прояву вольових зусиль, постійного дотримання цілої низки обмежень і заборон (Axмeдoв, & Мapцинкoвскaя, 2010).

Мета статті - порівняти емоційні стани спортсменів-паралімпійців за рівнем їх спортивних досягнень; визначити психологічні особливості спортивної самореалізації паралімпійців за рівнем спортивних досягнень.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

За даними Всeсвiтньoї організації oxopoни здopoв,я десять вiдсoткiв пoвнoлiтньoгo нaсeлeння світу живуть з інвалідністю, з яких від 2,2% дo 3,8% мають складні фopми зaxвopювaння. Вiдпoвiднo пepeд сучасним суспiльствoм гoстpo пoстaє пpoблeмa інтеграції ЛЮДЄЙ з інвалідністю в соціальне сepeдoвищe, базуючись на принципі «рівний-рівному».

Аналіз проблеми інвалідності свідчить про різноманітність підходів до її розгляду - від неприйняття та ізоляції як «неповноцінних членів» до необхідності інтеграції осіб з інвалідністю в суспільство, створення для них безбар'єрного середовища. З точки зору сучасної дефектології особа, розвиток якої ускладнений дефектом, не просто менш розвинена, ніж інші, вона розвинена по-іншому. Коли така людина потрапляє в середовище здорових людей, у неї виникає новий досвід, як наслідок, нова інформація про себе, яка, можливо, не співпадає з минулим досвідом і оцінкою себе. Таким чином, інтеграція в середовище здорових людей та включення в соціальну взаємодію з ними - це принципово інша життєва ситуація, яка неминуче впливає на подальший особистісний розвиток.

У світі повної відмови від слова «інвалід» ще не відбулося. Зокрема, у Конвенцій ООН про права інвалідів значиться саме поняття «інвалід». Тобто - це особи, які мають офіційний статус інваліда, визначений за певним ступенем важкості соматичного захворювання. Цей термін не ставить тавро на людині, фіксуючи її дефіцитарність, а проводить певну межу між людьми, принаймні офіційно, бо мало хто наважиться стверджувати, що можливості його здоров'я необмежені.

У нашому дослідженні, ми дотримувались термінів «людина з інвалідністю», «людина з особливими потребами». Людиною з інвалідністю вважається особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, зумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та потребують соціального захисту. Інвалідність - це обмеження в можливостях, спричинене фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар'єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь в житті сім'ї та держави на тих умовах, що й інші члени суспільства (Капська, 2000).

У англомовній термінології переважно вживається поняття «chaПenged» (від chHllenge - виклик). Російські психологи (Леонтьев, 2002; Леонтьев, Калитеевская, & Осин, 2011) це поняття трактують як «виклик», що дозволяє по-іншому підійти до всієї проблематики інвалідності.

Апріорі несприятлива для людини ситуація інвалідності, навіть вродженої, відповідно до сучасних поглядів на психологію особистості і психологію здopoв,я, нє можє poзглядaтися як така, що однозначно дeтepмiнує проблеми адаптації і соціалізації людини. ЩЄ A. Aдлepoм був описаний фєномєн кoмпeнсaцiї, згідно з яким люди, які опиняються в певному сєнсі «opгaнiчнo неповноцінними», poзвивaють інші функції на більш високому prnrn.

Взагалі в іноді нє існує piвнoстi можливостєй, навіть безвідносно до пpoблeми інвалідності, і ця нepiвнoмipнiсть пo-piзнoму компенсується. Як, зо^ема, показано в дослідженнях (Лебединский, 1985; Леонтьев, & Александоова, 2010; Николаева, 1987; Сувopoв, 1996), вихідне, несприятливе становлення може виявлятися у підсумку більш сприятливим, ніж у людей, що пepeбувaють у повному фізичному і фізіологічному станах, ^оте, poзслaбляючись, вони втpaчaють згодом свою стapтoву пepeвaгу.

До основних соціально-психологічних проблем, які виникають у осіб з інвалідністю, належать: вiдстopoнeнiсть їх від світу, нeпoтpiбнiсть на pинку пpaцi, соціальна ізоляція. Наслідком цього є суттєві учуднення фopмувaння у них активної життєвої позиції, низький prnem «довфи до світу», тенденція до спpиймaння соціального оточення як вopoжoгo, занижений piвeнь домагань і самооцінки (Іноземцева, 2007; Лебедева, 2009).

Відзначається, що нaйпoшиpeнiшoю пpoблeмoю соціальної взаємодії людей з інвалідністю є пopушeння взаємовідносин, що виникають чepeз стepeoтипнi очікування. А це, зо^ема, може стати пусковим механізмом для фopмувaння як внутpiшньooсoбистiсниx, так і міжособистісних конфліктів.

У сучасних дослідженнях (Камінська, 2010) існує чимало підходів до тeopeтичнoгo осмислення ^облем соціалізації та адаптації осіб з обмеженими можливостями, які можна об'єднати в дві основні групи:

1) які випливають із сoцioцeнтpистськиx тeopiй і 2) які фун^ються на тeopeтикo-мeтoдoлoгiчниx основах aнтpoпoцeнтpизму.

Однак особливості фopмувaння самоставлення Я -концепції людей з вадами фізичного здopoв'я та інвалідністю залишаються в сучасній науці недостатньо poзкpитими. Немає фунтовних досліджень, які могли б пояснити механізми соціальної адаптації людини з інвалідністю, не poзpoблeнo кон^етних методологічних засад слияния процесам адаптації та сaмopeaлiзaцiї інвалідів у суспільстві. Незважаючи на численні дослідження з цієї ^облеми, існуючі підходи до poзв'язaння проблем соціалізації та сaмopeaлiзaцiї' людей з інвалідністю не xapaктepизуються системністю, наступністю, ефективністю і пoтpeбують кapдинaльниx змін.

Натепер в Україні відбувається перехід від суто медичного підходу щодо poзумiння iнвaлiднoстi дo соціальної мoдeлi, в мeжax якoї peaбiлiтaцiя людини з інвалідністю розглядається як відновлення не лише працездатності, а й усіх соціальних функцій людини (Семигіна, 2008).

Учасники. В дослідженні брали участь 106 членів паралімпійської та дефлімпійської збірних команд України з різних видів спорту (віком 16-53 роки; з них - 84 чоловіки та 22 жінки) та різних нозологій.

Процедура та інструменти. В дослідженнях було використано, розроблений нами, опитувальник та шість психодіагностичних методик: Шкала самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема, Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (адаптація Т.Д. Шевеленкової і Т.П. Фесенко), Шкала самодетермінації (Є.М. Осіна), Тест життєстійкості С. Мадді (переклад і адаптація Д.О Леонтьєва, О.І. Рассказової), Опитувальник самоорганізації діяльності (ОСД) О.Ю. Мандрикової, Тест “Смисложиттєвих орієнтацій” (СЖО) Дж. Крамбо та Л. Махоліка (адаптація Д. О. Леонтьєва).

Розроблений нами опитувальник, спрямований на визначення рівня та чинників самореалізації у спортивній діяльності. Ми використали його для досягнення поставлених перед емпіричним дослідженням завдань , за яким визначалися чинники спортивної самореалізації паралімпійців Опитувальник може бути використано для роботи як зі спортсменами, які мають інвалідність, так і зі здоровими спортсменами (Шамич, 2020).

Перші чотири питання: задоволеність власною спортивною

кар'єрою; як швидко після досягнення спортивної мети ставиться наступна; чіткість уявлення свого спортивного майбутнього; чи досяг вже вершини досягнень у спорті (Шамич, 2020), спрямовані на отримання загальної інформації про рівень самореалізації спортсменів.

Ще шість питань спрямовані на визначення основних чинників самореалізації спортсменів (стосунки з членами спортивної групи/команди, тренерами та допоміжним персоналом, зацікавленість у заняттях спортом, матеріальний стан та побутові умови).

За рівнем спортивних досягнень паралімпійці, які брали учать у дослідженні були поділені нами на три групи:

перша - чемпіони та призери Паралімпійських ігор і чемпіонатів світу та Європи, заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу (n = 59);

друга - чемпіони України та міжнародних змагань, майстри спорту (n = 29);

третя - інші спортсмени (n = 18).

Порівняння зазначених груп паралімпійців за першими чотирма питаннями oпитувaльникa, ЯКІ xapaктepизують РІЗНІ показники спopтивнoї сaмopeaлiзaцiї, нaдaлo мoжливiсть визначити ПЄВНІ oсoбливoстi циx груп.

Виявлено, що група спортсменів з найвищим рівнем результатів (перша група) має, в середньому, дещо вищі показники за всіма цими питаннями порівняно з другою групою, які однак дещо не досягаю ть необхідного рівня статистичної достовірності (p ? 0,05). Порівняння першої групи із третьою виявило досить значні та статистично достовірні відмінності за трьома показниками з чотирьох - лише показник ступеня чіткості уявлення свого спортивного майбутнього у цих двох групах відрізняється НЄ суттєво (табл.1).

Таблиця 1 Відмінності за показниками спортивної самореалізації між групами паралімпійців з найвищим piвнeм peзультaтiв (n = 59) та тими, xтo щe нe має суттєва спopтивниx досягнєнь (n = 18)

Примітки: а - група з найвищим рівнем результатів; в - група без суттєвих спортивних досягнень.

Достатньо логічно виглядає, на наш погляд, те, що група паралімпійців з найвищим рівнем результатів має істотно вищі показники задоволеності власною спортивною кар'єрою та самооцінки власної наближеності до вершини досягнень у спорті за групу спортсменів, що поки не мaють суттєвих спopтивниx досягнень.

Тaк, наприклад, у першій групі не задоволених спортивною кар' єрою лише 2%, а у другій - 30%. У першій групі вважають, що далеко не досягли вершини досягнень у спорті 19%, а у другій - 70%.

Перша група відрізняється також швидшою постановкою нової спортивної мети після досягнення попередньої. Характерно, що нова мета ставиться майже відразу 42% титулованими спортсменами порівняно з лише 12% паралімпійців третьої групи (табл.1).

Таблиця 2

Відмінності за показниками чинників, що можуть зумовлювати рівень спopтивниx досягнень між гpупaми паралімпійців з найвищим piвнeм результатів (п = 59), достатньо високим рівнем результатів (п = 29) і тими, хто ще не має суттєвих спортивних досягнень (п = 18)

Примітки: а - група з найвищим рівнем результатів; б - група з достатньо високим рівнем результатів; в - група без суттєвих спортивних досягнень.

Порівняння трьох груп паралімпійців, виділених на основі рівня їх спортивних результатів, за відповідями на частину запитань опитувальника, пов'язаних з матеріальним становищем та побутовими умовами, виявило між ними наступні статистично достовірні відмінності (табл. 2). Вони, на наш погляд, є достатньо очевидними та легко пояснюваними. Паралімпійці з найвищим рівнем результатів (чемпіони та призери Паралімпійських ігор і чемпіонатів світу та Європи, заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу) мають від держави вищий рівень матеріального та житлового забезпечення. Тобто саме досягнення паралімпійцями високих міжнародних результатів і стало значною мірою запорукою покращення матеріального та побутового становищ.

Паралімпійці з найвищим рівнем результатів мають істотно вищі за інших спортсменів показники самооцінки власного матеріального становища та побутових умов, що природно пояснюється вищим рівнем державного матеріального та житлового забезпечення цієї групи досліджуваних.

Під час порівняння виділених нами за рівнем спортивних результатів трьох груп паралімпійців установлено наявність між ними статистично достовірних відмінностей за шістьма з десяти показників (табл. 3).

Таблиця 3

Відмінності за показниками зовнішніх та внутрішніх чинників як стимулів для зaнять спopтoм між гpупaми паралімпійців з найвищим piвнeм peзультaтiв (п = 59), достатньо високим рівнем результатів (п = 29) і тими, хто ще не має суттєвих спортивних досягнень (п = 18)

Примітки: а - група з найвищим рівнем результатів; б - група з достатньо високим рівнем результатів; в - група без суттєвих спортивних досягнень.

Отримані результати виявилися, на наш погляд, достатьньо цікавими і такими, що потребують поглибленого аналізу. Так, для групи паралімпійців з найвищим рівнем результатів (група а) істотно вищими суб'єктивними стимулами для занять спортом, за стимули спортсменів двох груп з нижчими досягненнями є чотири: можливість особистісної самореалізіції, матеріальні стимули (зарплата, форма, премії та ін.), набуття досвіду, знайомства та ін., що може допомогти у подальшому житті, та можливість бути повноцінним членом суспільства. Також у паралімпійців груп а і б є вищим за групу без суттєвих спортивних досягнень показник можливості чи перспективи закордонних поїздок. А у групи в є єдино вищі , за дві групи з вищим рівнем результатів, вияв такого стимулу як можливість виправити чи компенсувати недоліки здоров'я.

Вважаємо, що вищий рівень зазначених суб'єктивних стимулів для занять спортом у групи паралімпійців з найвищими досягненнями закономірно пояснюється тим, що саме ці досягнення надали їм на власному досвіті переконатися у значущості таких символів.

У цих стимулах закладено і самореалізаційні аспекти (можливість особистісної самореалізації), і матеріальні (матеріальні стимули), і соціальні (набуття досвіду, знайомств, можливість бути повноцінним членом суспільства, зaкopдoннi поїздки).

Нa кopисть вислoвлeнoгo умoвивoду, нa нaш пoгляд, свiдчить i тe, щo всi тpи видiлeнi зa piвнeм peзультaтiв гpупи пapaлiмпiйцiв мiж сoбoю мaйжe нe вiдpiзняються зa виявoм стимулiв, якi мaють виpaжeнo eмoцiйнe суб'єктивнe зaбapвлeння (зaдoвoлeння вiд тpeнувaнь, фiзичниx нaвaнтaжeнь; мopaльнe зaдoвoлeння вiд пepeмoг нa змaгaнняx; мoжливiсть пpeдстaвляти нa змaгaнняx свoю кpaїну, клуб, мiстo; спiлкувaння з дpузями, знaйoмими).

Висновки

1. Група спopтсмeнiв з найвищим piвнeм peзультaтiв має, в сepeдньoму, ДЄЩО вищі показники за рівнем спортивної самореалізації порівняно з групою 6ЄЗ суттєвиx спopтивниx ДОСЯГНЄНЬ. Пopiвняння гpупи з найвищим piвнeм peзультaтiв із гpупoю паралімпійців 6ЄЗ суттєва спopтивниx ДОСЯГНЄНЬ виявило досить значні та статистично достовірні відмінності за показниками досягнення вершини у спорті, швидкості постановки наступної спортивної мети та задоволеності власною спортивною кар'єрою. Лише показник ступеня чіткості уявлення свого спортивного майбутнього у цих групах відрізняється не суттєво. Група паралімпійців з найвищим рівнем результатів має істотно вищі показники задоволеності власною спортивною кар'єрою та самооцінки власної наближеності до вершини досягнень у спорті за групу спортсменів, що поки не мають суттєвих спортивних досягнень.

2. Паралімпійці з найвищим рівнем результатів мають істотно вищі за інших спортсменів показники самооцінки власного матеріального становища та побутових умов, що природно пояснюється вищим рівнем державного матеріального та житлового забезпечення цієї групи досліджуваних.

3. Чотири стимули: можливість особистісної самореалізіції, матеріальні стимули (зарплата, форма, премії та ін.), набуття досвіду, знайомства та ін., є істотно вищими суб'єктивними стимулами для занять спортом для групи паралімпійців з найвищим рівнем результатів, як спортсменів двох груп з нижчими досягненнями. У паралімпійців двох груп з вищим рівнем результатів є вищим за групу без суттєвих спортивних досягнень показник можливості чи перспективи закордонних поїздок. А у групи з нижчим рівнем результатів є єдино вищі, за дві інші груп и, вияв такого стимулу як можливість виправити чи компенсувати недоліки здоров'я.

Література

1. Абульханова К.А., & Березина, Т.Н. (2001) Время личности и время жизни. СПб.: Алетейя.

2. Адлер A., (2015). Тeopия и пpaктикa индивидуaльнoй псиxoлoгии. М.: Aкaдeмичeский Пpoeкт.

3. Aсмoлoв A.Г. (2007). Псиxoлoгия личнoсти : культуpнo -истopичeскoe пoнимaниe paзвития чeлoвeкa. М. : Смысл : Издaтeльский Цeнтp «Академия».

4. Бріскін Ю. А. (2007). Теоретико-методичні основи спорту інвалідів як складової міжнародного олімпійського руху : автореф. дис... д-ра наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01; К.: Національний ун-т фізичного виховання і спорту України.

5. Кокун O. М. (2004). Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. К.: Міленіум.

6. Марьясова Д. А. (2013). Психическая адаптация спортсменов - инвалидов с пoражением oпoрнo-двигательнoгo аппарата: автореф. дисс... канд. мед. наук: 14.01.06; 14.03.11. Мoсква.

7. Маслoв Д. В., Рудoвский А. А. (2011). Женщины в паралимпийском движении, штрих к “психoлoгическoму портрету”. Материалы I Всерoссийскoгo тнгресса “Медицина для спoрта”. Мoсква, 269 - 276.

8. Сердюк Л. З. (2012). Психoлoгiя мoтивацiї учіння майбутніх фахівців: системно синергетичний ПІДХІД : [мoнoграфiя]. К.: Університет “Україна”.

9. Шамич О.М. Гендерні особливості самореалізації паралімпійців. Інсайт: психологічні виміри суспільства: Науковий журнал Херсонського державного університету. - Херсон 2020. Вип. 4. - С. 145-158.

10. Шуба Л. В. (2013). Педагогічні умови організації навчально - тренувального процесу паралімпійців з ураженням опорно -рухового апарату. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт, 112(1), 357 -360.

ІІЛай^а K. (2007). Introduction to аdарtеd рhysicаl а^^Шеі'. Pragre: ЗДаг^ Шгоегейу.

12.Ondmsovа Z., Pitеkovа R., Bагdiovskу M., Gаlikovа, Z. (2013). Sрort snd doing sрort s Ьу thе dmbtod рosttгаumаtic геїигп to Ііґе. Clin^l Sociаl Work, 2(4), 65-70.

13.Oleg Кокип, Lrndmyla Serdtok, Oleksandr Shamych (2020). Personal characteristics supporting Paralympic athletes' self-realization in sport. tournal ок Human Sport and Exercise. 2021, 16(2), іп press. doi:10.14198/jhse.2021.162.17 (https://doi.org/10.14198/jhse.2021.162.17)

14.Кокип O., Shamуch O. (2016). Psуchological characteristics pf paralvmpjc attiktes' self-realisation. Social welfare: interdisciplinary approach. Уої 2. Но 6. P. 138-147. DOI: 10.21277/sw.v2i6.273 (база Web of Science Core Collection, Emerging Sources Citation Index)

15.Semerjian T. Z. (2010). Disability in Sрort and Exercise Рsуchologу. The cultural turn in sport psychology. Fitness Information Technology [Tatiana V. Rуbа, Robеrt J.Schinkе аnd Gеrshon Tеnеnbаum (Еds.)]. Wеst Virginiа: Fitnеss Informаtion Tеchnologу, Inc, 257-265.

References

1. Abul'xanova K.A., & Bepezina, T.N. (2001) Vpemja lichnosti i vpemja zhizni. SPb.: Aletejja.

2. Adlep A., (2015). Teopija i ppaktika individual'noj psixologii. M.: Akademicheskij Ppoekt.

3. Asmolov A.G. (2007). Psixologija lichnosti : kul'tupno-istopicheskoe ponimanie pazvitija cheloveka. M. : Smysl : Izdatel'skij Centp «Akademija».

4. Briskin Ju. A. (2007). Teoretiko-metodichni osnovi sportu invalidiv jak skladovoi' mizhnarodnogo olimpijs'kogo ruhu : avtoref. dis... d-ra nauk z fiz. vihovannja i sportu: 24.00.01; K.: Nacional'nij un-t fizichnogo vihovannja i sportu Ukraini.

5. Kokun O. M. (2004). Optimizacija adaptacijnih mozhlivostej ljudini: psihofiziologichnij aspekt zabezpechennja dijal'nosti: Monografja. K.: Milenium.

6. Mar'jasova D. A. (2013). Psihicheskaja adaptacija sportsmenov-invalidov s porazheniem oporno-dvigatel'nogo apparata: avtoref. diss... kand. med. nauk: 14.01.06; 14.03.11. Moskva.

7. Maslov D. V., Rudovskij A. A. (2011). Zhenshhiny v paralimpijskom dvizhenii, shtrih k “psihologicheskomu portretu”. Materialy I Vserossijskogo kongressa “Medicina dlja sporta”. Moskva, 269 - 276.

8.Serdjuk L. Z. (2012). Psihologija motivacii uchinnja majbutnih fahivciv: sistemno sinergetichnij pidhid : [monografja]. K.: Universitet “Ukraina”.

9.Shamich O.M. Genderni osoblivosti samorealizacii paralimpijciv. Insajt: psihologichni vimiri suspil'stva: Naukovij zhurnal Hersons'kogo derzhavnogo universitetu. - Herson 2020. Vip. 4. - S. 145-158.

10.Shuba L. V. (2013). Pedagogichni umovi organizacii navchal'no- trenuval'nogo procesu paralimpijciv z urazhennjam oporno-ruhovogo aparatu. Visnik Chernigivs'kogo nacional'nogo pedagogichnogo universitetu. Serija: Pedagogichni nauki. Fizichne vihovannja ta sport, 112(1), 357-360.

11.Dad'ova K. (2007). Introduction to adapted physical а^^Шеі'. Prague: Charles University.

12.Ondrusova Z., Pitekova R., Bardiovsky M., Galikova, Z. (2013). Sport and doing sport s ЬУ the disabled posttraumatic retum to liffe. Clinical Social Work, 2(4), 65-70.

13.Oleg Kokun, Liudmyla Serdiuk, Oleksandr Shamych (2020). Personal characteristics supporting Paralympic athletes' self-realization in sport. Journal of Human Sport and Exercise. 2021, 16(2), in press. doi:10.14198/jhse.2021.162.17 (https://doi.org/10.14198/jhse.2021.162.17)

14.Kokun O., Shamych O. (2016). Psychological characteristics of paralympic athletes' self-realisation. Social welfare: interdisciplinary approach. Vol 2. No 6. P. 138-147. DOI: 10.21277/sw.v2i6.273 (6a3a Web of Science Core Collection, Emerging Sources Citation Index)

15.Semerjian T. Z. (2010). Disability in Sport and Exercise Psychology. The cultural turn in sport psychology. Fitness Information Technology [Tatiana V. Ryba, Robert J.Schinke and Gershon Tenenbaum (Eds.)]. West Virginia: Fitness Information Technology, Inc, 257-265.

Размещено на Allbest.ru