Психопрактика трансформації стресу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психопрактика трансформації стресу

Когут Олександра Олександрівна,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України

Мета. На основі теоретичного аналізу психології стресостійкості особистості авторка презентує свою техніку роботи зі стресовою проблематикою. стрес психологічний люшер пейсахов

Методи. Здійснюється теоретичний аналіз психотерапевтичних напрямів роботи зі стресом у психологічній науці. Приділяється увага інтегративному підходу в роботі з дистресами, а саме когнітивній психотерапії, гештальт-підходу, нейроінтегральному психотерапевтичному підходу, тілесній психотерапії, екзистенціальній психотерапії та символ-драмі. Досліджуються емпіричні показники ефективності застосування нового методу роботи з дистресами, такі як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», тест FPI для діагностики врівноваженості, методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ейдмана, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова.

Результати. Теоретичні дослідження психології стресу, зокрема різних психотерапевтичних підходів до роботи зі стресовою проблематикою, дали можливість інтегрувати методи роботи видатних науковців та практиків і розробити свій підхід. Емпіричне дослідження проблеми трансформації стресу дало змогу констатувати, що більшість учасників тренінгу, які стали досліджуваними (вибірка становить більше 100 осіб), сприймають стрес як негативне та непотрібне явище в житті людини. Після упровадження авторського методу трансформації стресу більшість учасників визнають зміни і переоцінюють своє ставлення до стресу, що підтверджується шляхом співбесіди та за допомогою тестування.

Висновки. Про ефективність застосування методу трансформації дистресу в еустрес свідчать результати емпіричної діагностики. Спостереження та бесіда дали можливість констатувати, що учасники тренінгу з розвитку стресостійкості опрацювали свої найактуальніші стрес-ситуації, навчилися навичкам трансформації стресу, а саме відбулася зміна негативних захистів на вибір успішних стратегій опанування стресом, підвищено рівень саморегуляції, стресостійкості, врівноваженості. Проєктивна методика «Кольоровий тест М. Люшера» підтвердила відсутність внутрішнього конфлікту та наявність здорових станів.

Ключові слова: трансформація, еустрес, дистрес, психотерапія, інтегративний підхід, розвиток.

TRANSFORMATION OF DISTRESS IN EUSTRES

Kohut Oleksandra Oleksandrivna,

Candidate of Psychological Sciences,

Associate Professor at the Department of Social Sciences and Humanities
Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine

Purpose. Based on a theoretical analysis of the psychology of stress resistance of the individual, the author presents his technique of working with stress issues.

Methods. Theoretical analysis of psychotherapeutic areas of work with stress issues in psychological science. Attention is paid to the integrative approach in dealing with distress: cognitive psychotherapy, gestalt approach, neurointegrative psychotherapeutic approach, bodily psychotherapy, existential psychotherapy and symbol-drama. Research of empirical indicators of efficiency of application of a new method of work with distresses: diagnostics of stress, on Max Luscher's color cards; author's method “Diagnosis of stress resistance of the individual”; FPI test to diagnose balance; D. Amirkhan's method “Indicator of coping strategies”, method of research of volitional self-regulation Zverkova-Eidman, test method of research of ability to self-regulation by N.M. Peisahov.

Results. Theoretical studies of stress psychology, in particular various psychotherapeutic approaches with stress issues, provided an opportunity to integrate the methods of work of prominent scientists and practitioners and to develop their own approach. An empirical study of the problem of transformation of distress into eustress revealed that most of the participants who became subjects (a sample of more than 100 people) cannot cope with negative stress and perceive it as something unnecessary and negative phenomenon in human life. After the introduction of the author's method of transforming distress into eustress, most participants immediately recognize the changes and re-evaluate their attitude to stress. Which is confirmed by interview and testing.

Conclusions. The results of empirical diagnostics indicate the effectiveness of the method of transformation of distress into eustress. Observations and conversations provided an opportunity to state the following: participants in stress development developed their most current stressful situations, learned skills of selftransformation of negative stress into positive; there was a change of negative programs for successful strategies of stress management, increased self-regulation, stress resistance, balance. The projective method “Color test by M. Luscher” confirmed the absence of internal conflict and the presence of healthy conditions.

Key words: transformation, eustress, distress, psychotherapy, integrative approach, development.

Вступ

Теоретико-методологічне опрацювання сучасної психологічної літератури дало підстави констатувати, що на цьому етапі розвитку психології, незважаючи на численність та фрагментарність психологічних, медичних, психофізіологічних, генетичних, біологічних праць, достатньо яскраво сформувались основні підходи до вивчення психології стре- состійкості особистості, зокрема когнітивний, аналітичний, екзистенціальний, психофізіологічний, гештальт-підхід, біхевіоральний, ней- ропсихологічний, нейроінтеграційний, ката- тимно-імагінативний, ресурсна психотерапія, тілесно-орієнтований. Цілковито визначеним є коло головних ідей щодо розвитку стре- состійкості, які досліджуються науковцями. Однак говорити про концептуальне узагальнення наукових розробок поки що зарано. Головними причинами недостатньої систематизації наукових досліджень проблем психології стресостійкості особистості ми вважаємо те, що вона є межовою: стрес уражає гормональну, м'язову, вегетативну нервову систему, індивідуально-психологічні властивості особистості, які загалом сприяють її адаптованості в соціокультурному просторі. Науковці здебільшого приділяють увагу аналізу одного із зазначених вище аспектів і не застосовують інтегративний підхід до дослідження психології стресостійкості особистості. Вагомою причиною також є наявність різних визначень феномена «стрес». Слід зазначити, що поняття «стрес» зустрічається в дефініціях таких понять, як «емоційний стрес», «фізіологічний стрес», «менеджерський стрес», «стрес життя», «стрес смерті», «акустичний стрес», «бойовий стрес», «стрес творчості», «стрес невагомості», «психосоматичні стресові захворювання», «посттравматичні стресові розлади» (далі - ПТСР), що свідчить про широту його застосування, неоднозначність тлумачення науковцями та спонукає до пошуку загальних основ і закономірностей психології стресостійкості особистості.

1. Теоретичне обґрунтування проблеми

Узагальнивши теоретичні та емпіричні результати інших досліджень, авторка застосовує інтегративний підхід до вибору шляхів та методів розвитку стресостійкості особистості, а саме ауторелаксацію, яка застосовується в роботі з психофізіологічними симптомами стресу (перенапруження м'язів; утома; психічний біль; порушення сну, дихання; стан паніки, істерики, тривожності, страху тощо); тілесну психотерапію та гештальт-терапію в роботі з емоційними проявами стресу (відновлення цілісності через інтеграцію частин «Я», робота з тіньовими сторонами особистості, зміна негативних захисних механізмів на позитивні, відновлення балансу «бра- ти-давати» у системі «бути», а не «мати»); когнітивну та екзистенціальну психотерапію в роботі з переконаннями та ціннісно-смисловою сферою особистості, неуспішними сценаріями та програмами, стратегіями пошуку виходу та прийняття рішення в стресовій ситуації; застосування системного мислення, методів символ-драми, метафоричних карт у роботі із символічними образами в надскладних стресових ситуаціях.

Метою статті є презентація та апробація авторського методу трансформації дис- тресу в еустрес. Науковово-дослідницькими завданнями є здійснення критичного аналізу вищеозначених напрямів роботи зі стресовою проблематикою; узагальнення результатів дослідження; обґрунтування ефективності застосування інтегративного підходу в розвитку стресостійкості особистості; опис авторського методу трансформації дистресу в еустрес; емпіричне виявлення його ефективності.

Теоретико-методологічними засадами дослідження є когнітивно-поведінкова психотерапія Аарона Бека (Aaron T Beck, 1991); концепція інтегрального нейропрограму- вання С.В. Ковальова (Ковальов, 2016); геш- тальт-підхід Ф. Перлза, тілесна психотерапія Б.Д. Берьозкіної-Орлової, екзистенціальна психотерапія (Lдngle, 2015; Франкл, 2020) та символ-драма Х. Льойнера; трансактний аналіз Е. Берна (Берн, 1992) та Стефана Б. Карпмана (Карпман, 2016).

2. Методологія та методи

Для дослідження емпіричних показників ефективності застосування нового методу роботи з дистресами застосовуються такі методи, як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стра- тегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ейдмана, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова.

3. Результати та дискусії

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

застосовується в лікуванні депресії (за Р Сапольські). Депресія може бути наслідком переживання стресів, що чергуються один за одним, тривожних розладів (Todda Kashdan дослідив, що люди з тривожними розладами мають негативні переконання) (Fallon R. Goodman & Todd B. Kashdan, 2019). Аарон Т. Бек помітив, що депресивна людина керується переконаннями, що підкреслюють її занижену самооцінку («Я є неповноцінний», «Світ це небезпечне місце», «Завжди буду невдахою»), посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). В Україні працює інститут когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) у Львові на базі Українського католицького університету школи психолінгвістичного консультування. Сьогодні науковці, які застосовують КПТ, розробляють нові моделі роботи. Цілісна модель підходу до коупінгу з професійним стресом в аспекті організаційної психології спрямована на профілактичну роботу з вигоранням та пропонує майндфуленс-підхід до плекання індивідуальної та командної роботи зі стресостійкістю.

КПТ започаткували Альберт Елліс та Аарон Бек. Головним її акцентом є прийняття людини, позитивне ставлення до неї, застосування здорової критики до негативних наслідків поведінки суб'єкта. Непродуктивні емоції вважаються наслідками алогічних переконань та вірувань людини, яка спотворює трактування свого досвіду. Концептуальна модель когнітивно-по- ведінкової психотерапії представлена такими трьома аспектами: А (activating event) - подія, що відбулася в житті людини є стимулом для неї; В (belief) - когнітивна конструкція сприйняття людиною події відображена у формі думок, уявлень, системи особистих переконань індивідуума; С (emotional consequences) - результати, емоційні та поведінкові наслідки. До технік когнітивно-поведінкової терапії належать ведення щоденника власних думок задля виявлення мотивів поведінки; абстрагування від нефункціональних думок (об'єктивне ставлення до власних думок, які нав'язані іншими, усвідомлення аномальності стереотипних думок, сумнів в істинності неадаптивної ідеї); вивчення аргументів «за» і «проти» стереотипних думок; зважування здобутків і недоліків (пошук різних варіантів вирішення проблеми); експеримент (усвідомлення свого впливу на інших з проявом якихось негативних емоцій); повернення в минуле (виявлення викривленого сприйняття ситуації); застосування авторитетних джерел інформації; сократичний метод (виявлення логічних помилок у судженнях людини); зміна думки та переоцінка фактів; зменшення значимості очікуваних негативних результатів; пом'якшення інтенсивності емоцій (проведення переоцінки подій); зміна ролей (клієнт повинен переконати психотерапевта в істинності його думок); відкладення ідеї (ідею, яка не працює, відкладають на довготривалий строк); складення плану майбуття; метод припинення (сказати «Припини» негативному нав'язливому образу); метод повторення (для закріплення правильних настанов); використання метафор (застосування притч, казок, прислів'їв); модифікація образа; позитивне уявлення; конструктивне уявлення; техніка десенсибілізації (клієнту пропонується ранжувати очікувані негативні наслідки); цілеспрямована поведінка; виявлення скритих мотивів деструктивної поведінки та пошук альтернативних.

Засновник теорії когнітивного дисонансу Леон Фестінгер зауважив, що людина прагне до внутрішньої згоди (Фестінгер, 2018). Існування суперечливих відносин між окремими елементами в системі знань, переконань щодо навколишнього світу, самого себе, своєї власної поведінки особистості саме по собі є мотивуючим фактором для вирівнювання ситуації, яку можна назвати інформаційним стресом. Термін «дисонанс» можна замінити на поняття «фрустрація» або «неврівноваженість». Ч. Осгуд і П. Танненбаум, вивчаючи принцип конгруентності, зазначили, що зміни в оцінці завжди відбуваються в напрямі збільшення конгруентності з наявною системою орієнтирів. Прагнення особистості до цілісності також є основою психотерапії сутності К.Г Юнга.

Сучасні науковці стресостійкість вивчають як резилієнтність, що вперше було застосовано у позитивній психології (1950 р.). У перекладі з латинської мови це означає відновлення рівноваги. її розкривають як властивість особистості та як процес подолання стресу, а саме як гнучку рису, що допомагає увійти в нові ситуації, протиставляється ригідній поведінці, як вміння утримувати баланс між надмірним контролем та втечею від ситуації, між власними бажаннями та можливостями, як риса, що сприяє позитивним емоціям та подоланню тривожності (Fallon R. Goodman & Todd B. Kashdan, 2019), вона допомагає швидко відновити втрачену у стресі рівновагу, сприймати зміни як виклик. Однак стре- состійкість - це щось більше за відновлення рівноваги. Вона є здатністю бачити світ осмисленим і керованим, що описано Аарон Антоновським, який є засновником «салю- тогенеза» як фундаменту здорового образу життя, який полягає в тому, що світ можна пізнати, в ньому є порядок і зрозумілість, віра у власну дієздатність та спроможність вирішувати завдання, які ставить перед нами світ, шукати причинно-наслідкові зв'язки у ситуаціях власного досвіду, осмисленість. Переживаючи узгодженість або когерентність зі світом, людина створює смислові зв'язки.

В концепції Мули Лаада директор кризової психології в Ізраїлі психотерапевтичний підхід описує шість базових факторів стиля подолання кризової ситуації, такі як вірування і цінності, емоційний ефект, соціальний ефект, уява і фантазія, когнітивний та фізіологічний. Когнітивні стратегії включають аналіз інформації про стрес та розроблення плану про вихід зі стресу. Емоційні стратегії спрямовані на подолання переживань, які супроводжують стрес, а соціальні - на підтримку у групи значущих осіб. Стратегії, засновані на фантазії, допомагають створити керовану образність. Духовні цінності допомагають вижити на основі віри у вищі сили. Така інтеграція всіх аспектів прояву стресу в людині вказує на системність у дослідженні причин виникнення стресу та необхідність застосування досвіду різних психотерапевтичних шкіл.

Сучасна віденська школа екзистенцій- ного аналізу отримала розвиток з логотерапії Віктора Франкла (1920 р), який назвав антропологічне підґрунтя логотерапії екзистен- ційним аналізом (Lдngle, 2015). Вона ще відома як «Третя віденська школа психотерапії» після психотерапії Фрейда та Адлера. Сутність логотерапії Альфрід Ленгле вбачає в розкритті екзистенції, яку називає «цілісне» життя, що має свій смисл. Реалізація людського буття характеризується прийняттям рішень, що вимагає свободи та відповідальності, фокусується на суб'єктивних переживаннях людини, включає безперервний діалог зі світом, осмислене існування. Метою екзистенційного аналізу є ведення особистості до автентичного та вільного переживання власного життя, що є можливим завдяки чотирьом фундаментальним екзистенційним мотивам, таким як пошук основи для існування у світі; залучення до більш глибоких стосунків з тим, що ми відчуваємо як своє життя; буття самим собою завдяки пошуку власної ідентичності та самобутності; переорієнтація постійних змін людського життя у творчий розвиток. Фрустрація глибоких рівнів мотивації стає причиною тривожних переживань, таких як беззахисність, апатія, порожнеча, розчарування, нудьга та безглуздість. В. Франкл вважав «прагнення до смислу» основною мотивацією особистості (Франкл, 2020). Коли події минулого затьмарюють теперішнє, екзистенційний аналіз приділяє особливу увагу майбутньому виміру життя, заохочуючи взаємодію людини з викликами долі та до усвідомлення її цінності методами зміцнення волі, діагностики сенсу, особистісного позиціонування, кроків каяття та прощення, поводження з агресією тощо. Властивостями резилієнтної особистості екзистенціалісти вважають такі, як вміння будувати стосунки на взаємодовірі, турбота про інших людей, доброзичливість, прощення, активна стратегія подолання проблем, сприйняття стресів як виклику, надія та віра у свої здібності, майнд- фулнес (вміння бути тут і тепер, сприйняття дійсності уважно і без осуджень, такою, якою вона є в даний момент).

Психотерапія може бути симптоматичною (лікування ситуативних стресів) та патогенетичною (зміна цінностей життя, коли невроз стає рисою характеру). Однак сьогодні лікарі радять психотерапію людям із соматичними захворюваннями. Резилієнтність М. Літвак, що є засновником клубу опанування стресом, розглядає як вміння відмовитися від минулого, змінити систему ставлення до нього, а психотерапію він вважає базою для розвитку педагогіки, медицини, філософії та інших галузей суспільства й науки (Литвак, 2015).

Сучасна психологія повинна розробляти методи трансформації негативного стресу в корисний для себе ресурс. Основоположником концепції стресу є вчений-ендокринолог, угорець, який заснував у 1979 р. Міжнародний інститут стресу в Монреалі, а саме Ганс Сельє. Він розглядав стрес як біологічну реакцію організму на різні подразники, що назвав адаптаційним синдромом (1936 р.). Вчений відкрив три фази стресу, а саме мобілізацію, пристосування та виснаження. Залежно від ситуації організм або пасивно пристосовується до стресу, потерпаючи від нього, або втікає та бореться за виживання. Відомими є такі три реакції на стрес: біжи, завмри, утікай. Однак їх треба розуміти в контексті стресової ситуації, включаючи знання всіх внутрішніх механізмів та процесів, пов'язаних зі стресом. Можна сказати, що зі стресом необхідно боротися, а не відступати, але якщо це ситуація, що загрожує життю, то відступити або втекти - це єдине правильне рішення. Отже, виникає необхідність розглядати прийняття рішення про вихід зі стресу в системному та інтегративному дискурсі.

Стрес у статті розглядається як можливість для зростання та самореалізації. Стресостій- кість залежить від способу життя та вміння впоратися з дистресовими станами. її слід розглядати в трьох аспектах, а саме як реакцію, як сприйняття та як ставлення особистості до стрес-факторів.

Реакція - це пасивне реагування на стрес-фактор тривожністю; утечею від реальності й неадекватністю поведінки; проявом агресивної поведінки, імпульсивності; застосуванням негативних форм психічного захисту (злиття, конфлюєнція, дефлексія, інтроєкція тощо). Реакції є автоматизованими та несвідомо засвоєними разом із батьківськими програмами виховання та розвитку. Механізмами реакцій на стрес є інстинкти (людина завдяки інстинкту самозбереження прибирає руку від вогню); безумовні рефлекси (тіло та психіка захищаються від негативної інформації рвот- ними рефлексами, алергічними реакціями); умовні рефлекси (вироблені навички саморегуляції емоційними станами завдяки дихальним практикам). Щоб сформувати нові умовні реакції на стрес, застосовують методи біхеві- оральної терапії, такі як оперантне научіння і класичний метод умовних рефлексів, які використовують підкріплення бажаної поведінки людини позитивними та негативними стимулами. Завдяки біхевіоральній психотерапії людина набуває нової системи стимулів. Така система має певну схему переходу від негативних стимулів до позитивних, а потім до самомотивації за допомогою самостійного вибору необхідних смисложиттєвих мотивів.

Сприйняття - це усвідомлення цілісної стресової ситуації та себе в ній, а саме аналіз стресової ситуації та пізнання всіх її елементів, усвідомлення впливу стрес-факторів на суб'єкта, що реагує (потребує розвитку само- спостережливості та об'єктивності). Тунельне бачення та механізми психічного захисту впливають на викривлене сприйняття стресової ситуації. Розширити зону самосвідомості допомагають методи гештальт-терапії, екзистенціальної терапії та клієнт-орієнтова- ного підходу Роджерса. Саме ці три напрями гуманістичної психології налаштовані на створення доброзичливих умов для прийняття дивної поведінки людини, витіснених бажань, відштовхнутих частин Я. Гештальт-інтегро- вана психотерапія Польстерів, спрямована на опрацювання чотирьох механізмів захисту особистості (ретрофлексія, інтроєкція, проєкція, конфлюєнція), дає змогу налагодити контакт із людиною. Гуманістичні напрями психології часто застосовують діалогічні методи супроводу клієнтів. Уважне та ціннісне ставлення до внутрішнього світу особистості, що втратила контакт із собою та іншими людьми, відновлює віру в себе, довіру до світу. Завдяки тілесним психопрактикам можливими є зміни нересурних контактів на позитивні та доброзичливі, на ті, які допомагають захищати, а не руйнувати межі власної особистості та межі іншого. Відношення - це набуття копінг-стра- тегій задля конструктивного виходу зі стресової ситуації та впливу на стрес-фактор за принципом «змінюю внутрішній світ, набуваю інформаційно-енергетичних ресурсів та впливаю на зміни в зовнішньому світі, адаптуючись до стрес-факторів, перетворюю світ взаємин із ними».

Відношення як активна позиція особистості до життєдіяльності розглядається в трансактному аналізі Е. Бьорна й трактується засновником нейротрансформінгу С.В. Ковальовим як копінг-стратегія (Ковальов, 2016). Найбільш адаптованою формою є позитивне ставлення до себе, до інших, до світу та до Бога. Формування успішних стратегій особистості до стресових ситуацій потребує розвитку рефлективності, високого рівня прийняття, волі, вміння застосовувати системне та образне мислення.

Отже, метод трансформації дистресу в еустрес включає такі етапи.

1) Актуалізація теми за допомогою асоціативного методу пошуку фігури з фону. Учасники записують асоціації з теми «Стрес», потім визначають найактуальнішу з них, яка за 10-бальною шкалою має найвищі показники.

2) Учасник символічно відображає (малює) проблему, з якою працює.

3) Учасник надає визначення поняття «стрес», спираючись на малюнок актуальної для нього теми, яка є найважливішою на цьому етапі.

4) Учасник тренінгу визначає, де в тілі проявляється окреслена проблема. Тілесна реакція є певною діагностикою того, яка структура характеру є незбалансованою, яка незавершена потреба проявляється, і надає відповідні ресурси через позитивні контакти. Дискомфорт у грудях пов'язаний з міжособистісними та організаційними стресами, які пригнічують людину, її самооцінку, знецінюють її працю тощо. Дискомфорт у зоні спини вказує на відсутність соціальної підтримки та стрес страху, недовіри до людей. Дискомфорт у ногах свідчить про те, що стрес пов'язаний із самореа- лізацією, матеріальними статками. Гіпертонус або гіпотонус у руках вказує на те, що стрес пов'язаний із вольовою сферою особистості (вміння відстояти свою думку, захищати себе та власну автономність, мати чітко визначені межі та обороняти їх). Психічний біль у животі свідчить про стрес життя і народження (страх жити, невміння жити, недовіра до світу). Головні болі вказують на беззахисність у світі. Спирає в горлі за невисловленої образи.

5) Учасник визначає, з якою емоцією пов'язана ця проблема, навчається визнавати її та приймає її. На цьому етапі важливо зрозуміти значення кожної емоції для людини (тривожність у зоні грудей вказує на знецінювання), психолог може застосувати позитивний контакт для формування ресурсу, поклавши руки на зону дискомфорту, застосувати афірмації «Ти цінний, ти любимий, ти є, ти маєш право бути»). Потім слід попрацювати з переконаннями.

6) Учасник з'ясовує, яке переконання лежить за кожною емоцією; яку копінг-стра- тегію він застосовує, щоби прийняти рішення, що допомагає вирішити ситуацію. Якщо стратегія невдала («Я невдаха», «Мене немає за що цінувати»), психолог просить перевизна- чити її нині, що є можливим за допомогою застосування метафоричних карт «Успішні копінг-стратегії в стресовій ситуації» (розроблені автором на основі копінг-стратегій Е. Хейма), або просить відповісти на запитання, які допомагають людині знайти вирішення проблеми («За що ви себе цінуєте, поважаєте, любите?», «За що вас повинні цінувати інші?»). потім слід визначити екзистенційність цієї ситуації, щоб вона більше не повторювалася в житті людини.

7) Учасник формулює смисл і значення стресової ситуації для себе: чому навчає вона, чи повторювалася раніше, отже, вибирає інші шляхи розвитку в ситуації біфуркації, а саме можливості вибору нового напряму, нових компаній, нових цілей, нових людей тощо; людина відповідає собі на запитання «Навіщо мені ця ситуація?» (щоб навчитися себе цінувати). Досягнуте необхідно закріпити позитивним образом, запитавши «Що ви будете відчувати, яким чином можна змалювати ваш позитивний результат?» («Я буду відчувати себе вільною, як пташка»).

8) Самостійне оцінювання учасником рівня напруження за 10-бальною шкалою, підбиття підсумків за темою «Досягнення вмінь, навичок, самооцінка активності, рефлексія».

9) У часник перевизначає поняття «стрес», аналізує, чи відбулася його трансформація, за рахунок яких дій. Отже, учасники тренінгу можуть засвоїти шлях трансформації негативного стресу в позитивний ресурс.

Постійне використання всіх етапів трансформації дистресу в еустрес особистістю у вищезазначеній послідовності формує резі- лієнтність, а саме звичку сприймати стрес як виклик для його подолання, як можливість для набуття нового досвіду, як ситуацію для зростання над собою та пошуку смислу.

Висновки

Про ефективність застосування методу трансформації дистресу в еустрес свідчать результати емпіричної діагностики 50 осіб, які набули навичок трансформації стресу. Спостереження та бесіда дали можливість констатувати, що учасники тренінгу з розвитку стресостійкості опрацювали свої найактуальніші стрес-ситуації, навчилися навичкам трансформації негативного стресу в позитивний, відбулася зміна негативних програм на успішні стратегії опанування стресом, підвищено рівень саморегуляції, стресостійкості. Дослідження емпіричних показників ефективності застосування нового методу роботи з дистресами здійснювалося за допомогою тестових методів, таких як діагностика стресу за кольоровими картками Макса Люшера, авторська методика «Діагностика стресостійкості особистості», методика Д. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», методика дослідження вольової саморегуляції Звєрькова-Ей- дман, тестова методика дослідження здатності до саморегуляції Н.М. Пейсахова.

Проєктивна методика «Кольоровий тест М. Люшера» підтвердила відсутність внутрішнього конфлікту та наявність здорових станів. Якщо до проходження тренінгу в більшості учасників тренінгу (30 із 50 осіб) спостерігалися тривожність і наявність внутрішнього конфлікту, що визначається кольоровими картками, то після проходження тренінгу рівень тривожності діагностовано як 0 із 12 балів у 50% учасників експерименту, 3-6 балів у 50%. Учасники також трансформували свої переконання, що визначено завдяки вибору стверджень «Індикатора копінг-стратегій», а саме збільшено результати за шкалою «Стратегія вирішення проблем» з 15 до 27-30 балів у 60% учасників, за шкалою «Стратегія пошуку соціальної підтримки» із 17 до 22-25 балів у 30% учасників; зменшено показники за шкалою «Стратегія уникання» з 15 до 5-10 у 10% учасників. Підвищено показники саморегуляції учасників тренінгу, такі як «гнучкість» з 4 до 8 балів у 20% учасників; «самостійність» з 5 до 7-8 балів у 25% учасників; «моделювання» з 4-5 до 7-8 балів у 25% учасників; «планування» з 5 до 7-8 балів у 15% учасників; «оцінювання результатів» з 3 до 8 балів у 15% учасників. Збільшено показники вольової саморегуляції в різних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, станами таким чином: «індекс вольової саморегуляції» з 8-9 до 15-17 балів у 30%, «індекс наполегливості» з 7-8 до 11-14 балів у 35%, «індекс самоопановування» з 6-8 до 9-12 балів у 35% учасників тренінга.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі полягають у розробленні нових методів трансформації негативних стресів в ресурси для подальшого життя. Вони будуть включати зміну негативних реакцій на стрес, вміння аналізувати стресову ситуацію та відображати її цілісність, формувати власне ставлення до стресової ситуації за допомогою пошуку смислів, формування конструктивних переконань та вибору успішних копінг-стратегій.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Aaron T. Beck. Cognitive Therapy and the Emotional Disorders. Penguin, 1991, 255 p.

2. Aaron Antonovsky, Health, Stress and Coping (The Jossey-Bass Social and Behavioral Science Series). Hardcover, Jossey-Bass Publishers, U.S., 1979. 270 p.

3. Aaron Antonovsky, Unraveling The Mystery of Health. How People Manage Stress and Stay Well, San Francisco, Jossey-Bass Publishers, 1987. 218 p.

4. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. Минск : ПРАМБЕР, 1992. 384 с.

5. Гулдинг М., Гулдинг Р. Психотерапия нового решения. Теория и практика. Москва : Независимая фирма «Класс», 1997. 288 с.

6. Карпман С. Жизнь, свободная от игр. Санкт-Петербург : Метанойя, 2016. 342 с.

7. Ковалев С.В. НЛП: программа «Счастливая судьба». Ставим, запускаем, используем! Москва : АСТ, 2016. 416 с.

8. Когут О.О. Психологія стресостійкості особистості : монографія. Кривий Ріг : ДЮІ МВС України, 2021. 435 с.

9. Клейнман П. Психология. Люди, концепции, эксперименты. Москва : Манн, Иванов, Фербер, 2015, 272 с.

10. Литвак М.Е. Из ада в рай. Избранные лекции по психотерапии. Ростов-на-Дону : Феникс, 2015. 480 с.

11. Lдngle A. (2015) Videnska shkola ekzystencijnogo analizu. Poshuk sensu ta stverdzhennya zhyttya. [Duhov- no-psyhologichni osnovy hrystyyanskoyi psyhologiyi. Kolektyvna monografiya [za red. Grydkovets L.M.]. Lviv : Skrynya, 2015. 62-73.

12. Fallon R. Goodman & Todd B. Kashdan. The most important life goals of people with and without social anxiety disorder: Focusing on emotional interference and uncovering meaning in life. The Journal of Positive Psychology. 2019. DOI: https://doi.org/10.1080/17439760.2019.1689423 (дата звернення: 05.01.2021).

13. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса. Москва : Эксмо, 2018. 256 с.

14. Франкл В. Логотерапия и экзистенциальный анализ: статьи и лекции. Москва : Альпина Бизнес Букс, 2020. 344 с.

15. Yang D. Schema Therapy: A Practitioner's Guide. Publishing house : The Guilford Press, 2003. 436 p.

REFERENCES:

1. Aaron, T. Beck. (1991). Cognitive Therapy and the Emotional Disorders [Cognitive Therapy and the Emotional Disorders]. Penguin [in English].

2. Aaron Antonovsky, Health, Stress and Coping (1979). The Jossey-Bass Social and Behavioral Science Series. Hardcover : Jossey-Bass Publishers [in English].

3. Aaron Antonovsky, (1987). Unraveling The Mystery of Health. How People Manage Stress and Stay Well. San Francisco : Jossey-Bass Publishers [in English].

4. Bern, E. (1992). Igry, v kotorye igraiut liudi. Psikhologiia chelovecheskikh vzaimootnoshenii. Liudi, kotorye igraiut v igry. Psikhologiia chelovecheskoi sudby [Games that people play. Psychology of human relationships. People who play games. Psychology of human destiny]. Minsk : PRAMBER [in Belarusian].

5. Huldinh, M., Huldynh, R. (1997). Psikhoteraplya novogo rishennya: Teoriya і praktika [Psychotherapy of a new solution: Theory and practice]. Moskva : Nezavysymaia fyrma “Klass”, 1997 [in Russian].

6. Karpman, S. (2016). Zhizn, svobodnaya ot igr [Life free from games]. Sankt-Peterburh : Metanoiya [in Russian].

7. Kovalev, S.V. (2016). NLP: programma “Schastlivaia sudba”. Stavim, zapuskaem, ispolzuem! [NLP: Happy Fate program. Put, run, use!]. Moskva : AST [in Russian].

8. Kogut, O.O. (2021). Psikhologlya stresosьikosь osobistosь. Monografiya. [Psychology of personality stress. Monograph]. Krivii Rig : DYu! MVS Ukrajni [in Ukrainian].

9. Litvak M.E. (2015). Iz ada v rai. Izbrannye lektcii po psikhoterapii. [From hell to heaven. Selected Lectures on Psychotherapy]. Rostov-na-Donu : Feniks [in Russian].

10. Lдngle A. (2015) Videnska shkola ekzystencijnogo analizu. Poshuk sensu ta stverdzhennya zhyttya [Duhovno- psyhologichni osnovy hrystyyanskoyi psyhologiyi. Kolektyvna monografiya [Pid red. Grydkovets L.M.]. Lviv : Skrynya [in Ukrainian].

11. Fallon R. Goodman & Todd B. Kashdan (2019): The most important life goals of people with and without social anxiety disorder: Focusing on emotional interference and uncovering meaning in life. The Journal of Positive Psychology, DOI: https://doi.org/10.1080/17439760.2019.1689423.

12. Festinger, L. (2018). Teoriia kognitivnogo dissonansa [Cognitive dissonance theory]. Moskva : Eksmo [in Russian].

13. Frankl, V (2020). Logoterapiia i ekzistentcialnyi analiz: stati i lektcii [Logotherapy and Existential Analysis: Articles and Lectures]. Moskva: Alpina Biznes Buks [in Russian].

14. Yang, D. (2003). Schema Therapy: A Practitioner's Guide [Schema Therapy: A Practitioner's Guide]. Publishing house : The Guilford Press [in English].

Размещено на Allbest.ru