Асертивність як значуща професійна якість майбутнього юриста

Размещено на http://www.allbest.ru

Асертивність як значуща професійна якість майбутнього юриста

Сколота Е.В.

SKOLOTA E.V.

ASSERTIVENESS AS A SIGNIFICANT PROFESSIONAL QUALITY OF A FUTURE LAWYER

The article is considered assertiveness as a professionally significant characteristic of the future lawyer's personality, substantiates the need for its purposeful formation to improve the internal disclosure of the young person as a professional and its adaptation in the professional environment as a whole.

In the conditions of special relevance are the issues related to the formation of the professional personality of the future lawyer. The professional activity of a lawyer makes high demands on the motivational and value, moral and ethical, emotional and volitional characteristics of the subject of labor, so the study of the psychological structure of the professional personality of the future lawyer and its development in higher education.

Theoretical bases of research are given - ideas of scientists who studied development assertiveness in the development of social adaptation of the individual, the problem of affirmation of the individual in society, the formation of professionally significant personality traits.

Emphasis is placed on the importance of internal factors of professional activity of the future lawyer, such as self-esteem and level of demands, will determine his behavior in difficult, professionally responsible situations of social interaction, will influence the process of developing assertive skills.

Given the fact that lawyers are sensitive to social and psychological stress, working in criminogenic situations, the problem of maintaining personal stability in the face of social pressure is ofparticular importance. The skills of assertive behavior in this case are a kind of element of primary prevention of professional deviations and are opposed to manipulation and destructive forms of influence.

Lack of necessary life skills, behavioral strategies, inability of future lawyers to cope with new social requirements, can lead to the development of behavioral disorders and lead to its deviant manifestations, possible accentuations of character.

The high level of assertive behavior significantly increases the adaptation processes of future lawyers in the professional environment, has a beneficial effect on their socialization and sets the vector of their professional success, self-actualization and self-realization.

It is necessary to study the specifics of the formation of skills of assertive behavior in future lawyers, the creation of a psychological and pedagogical program of classes taking into account the individual psychological characteristics of this professional group.

Key words: assertiveness, professionally significant quality, profession of a lawyer.

У статті розглядається асертивність як професійно-значуща характеристика особистості майбутнього юриста, обґрунтовується необхідність її цілеспрямованого формування для покращення внутрішнього розкриття молодої людини як професіонала і її адаптації в професійному середовищі в цілому.

У умовах особливу актуальність набувають питання, які стосуються формуванню професійної особистості майбутнього юриста. Професійна діяльність юриста висуває підвищені вимоги до мотиваційно -ціннісних, морально-моральних, емоційно-вольових особливостей суб'єкта праці, тому особливу актуальність набуває вивчення психологічної структури професійної особистості майбутнього юриста та її розвиток в умовах вузівської підготовки. асертивність юрист професійний

Наведено теоретичні основи дослідження - ідеї вчених, які досліджували розвиток асертивності в рамках розвитку соціальної адаптації особистості, проблеми ствердження особистості в соціумі, формування професійно-значущих рис особистості.

Зроблено акцент на важливості внутрішніх чинників професійної активності майбутнього юриста, наприклад, такі як самооцінка і рівень домагань, визначатимуть його поведінку в складних, професійно -відповідальних ситуаціях соціальної взаємодії, впливатимуть на процес формування навичок асертивної поведінки.

Враховуючи те, що юристи чутливі до соціальних і психологічних стресів, працюють в криміногенних ситуаціях, особливої значущості набуває проблема збереження особистісної стійкості в умовах тиску соціального середовища. Навички асертивної поведінки в такому разі є свого роду елементом первинної профілактики професійних девіацій і протиставляються маніпуляції і деструктивним формам впливу.

Відсутність необхідних життєвих навичок, стратегій поведінки, нездатність майбутніх юристів впоратися з новими соціальними вимогами, можуть спричинити за собою розвиток відхилень у поведінці і привести до її девіантних проявів, можливих акцентуацій характеру.

Високий рівень асертивної поведінки значно підвищує адаптаційні процеси майбутніх юристів в професійному середовищі, благотворно впливає на їх соціалізацію і задає вектор їх професійного успіху, самоактуалізації і самореалізації.

Необхідно вивчення специфіки формування навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів, створення психолого -педагогічної програми занять з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей цієї професійної групи.

Ключові слова: асертивність, професійно-значуща якість, професія юриста.

Постановка проблеми. На основі аналізу професійної діяльності юриста ми розглядаємо професійну особистість майбутнього юриста як інтегративну особистісно-професійну структуру, що включає:

професійно значущі ціннісні орієнтації, що визначають особливості професійно-особистісної мети;

систему навчально-професійних аналітичних та прогностичних дій;

особистісно-професійну рефлексію, що регулює розвиток у майбутнього юриста професійної діяльності відповідно до законодавства України.

Для розвитку професійної особистості майбутнього юриста в період навчання вузу необхідна особистісна психологічна готовність студентів до освоєння майбутньої професії. На нашу думку, сутність такої готовності визначається наявністю особистісного потенціалу. Особистісний потенціал - система властивостей особистості, що становлять основу особистісно - професійного розвитку, що забезпечують відповідний рівень досягнень особистості у професійній підготовці та визначають особисту психологічну готовність до освоєння майбутньої професії [3].

Особистісний потенціал юриста розглядається в контексті професійної діяльності та складається з наступних основних компонентів, кожен з яких, у свою чергу, може бути системно розглянутий як потенціал: мотиваційно - ціннісний (система професійних цілей, цінностей та орієнтацій, соціально - психологічних установок), емоційно-вольовий (система емоційних та вольових властивостей, можливість використовувати емоційні та вольові ресурси особистості, домагатися поставленої мети, ефективно протистоят и факторам стресу, напруги, несприятливим умовам професійної діяльності); і комунікативний (здатності спілкування, розуміння та взаєморозуміння, здібності до оволодіння спілкуванням, комунікативні якості, вміння та навички). Названі компоненти взаємно пов'язані між собою та з цілісною його структурою. і комунікативний (здатності спілкування, розуміння та взаєморозуміння, здібності до оволодіння спілкуванням, комунікативні якості, вміння та навички).

У сучасній соціально-політичній і економічній ситуації в Україні перед людьми відкриваються можливості для прояву ділової активності, успіх в будь - якому починанні неможливий без асертивності (від англ. assert) - почуття впевненості в собі, наявного ще з дитинства або приходить з життєвим досвідом . Згідно П. Чісхольм, воно виробляється за наступними напрямками:

освоєння і вдосконалення професійної майстерності;

адекватна поведінка в різних ситуаціях спілкування;

підтримка і зміцнення здоров'я та працездатності;

створення привабливого зовнішнього вигляду [ 6].

На нашу думку, саме ці якості забезпечують сприятливі умови для професійного зростання юриста в умовах жорсткої конкуренції, коли необхідно виконувати важливі завдання без сторонньої допомоги, проявляти знання законодавства і аналітичні здібності, ефективно працювати в колективі, діяти в інтересах клієнта незалежно від його соціального і майнового статусу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «асертивна поведінка» з'являється в працях вчених в другій половині XX століття, як одне з психологічних явищ, що розглядаються дослідниками, які належать до різних шкіл і напрямків біхевіоризму.

Так, на думку американського психолога Е. Солтера, вільна самореалізація і незалежність людини в конструктивній міжособистісній взаємодії протиставляється маніпуляції і деструктивним, агресивним формам поведінки. Дослідник резюмував свій практичний досвід і спробував дати йому теоретичне пояснення в своїй роботі «Умовно-рефлекторна терапія». На думку автора, причини ригідності і неасертивності були насамперед фізіологічними (органічними) [9].

Спираючись на класичні теорії, Е. Солтер припустив, що неасертивність людини зумовлена переважанням процесів гальмування над процесами збудження в центральній нервовій системі, що, в свою чергу, є причиною "пригніченої" індивідуальності, яка не може відкрито і спонтанно виражати свої почуття, бажання і потреби. Така особистість є обмеженою в самореалізації і відчуває труднощі в спілкуванні з іншими людьми. Ці акценти теорії Е. Солтера були впроваджені як терапевтичні прийоми в його клінічну практику. У розробленій ним "умовно рефлекторній терапії" основна увага приділялася необхідності повного і спонтанного вираження особистих почуттів, бажань і потреб як умова розширення можливостей для самореалізації та особистісного розвитку [9].

У наукових і практичних роботах дослідників С. Бішопа і В.Г. Ромека відзначається, що асертивну поведінку можна спеціально формувати в результаті навчання і цілеспрямованої відпрацювання відповідних навичок як у дорослих, так і у дітей [1].

На думку В.Г. Ромека, Є.І. Крукович абсолютне вираження всіх своїх почуттів і прагнень може вступати в конфлікт з потребами соціального середовища. Відомий психолог зазначає, що правила, сформовані Солтером, прийнятні лише в клінічній практиці, але з точки зору реальних соціальних подій вони, швидше за все, виявляться спірними [ 5].

Американський психолог Ст. Стайн також не вважав за доцільне відкрите проголошення всіх емоцій. Він розглядав асертивність як частину емоційного інтелекту і вважав, що асертивна особистість володіє не тільки здатністю до емоційного самоаналізу, що дозволяє чітко визначати власні почуття, а й також має достатньо влади над особистими імпульсами, щоб вони могли бути виражені у відповідній формі і з відповідною силою [ 10].

Л. О. Ніколаєв основною характеристикою асертивності особистості визначає здатність до відкритого і спонтанного вираження почуттів [ 4], тим самим визнаючи асертивність соціально виправданим невербальним або вербальним вираженням почуттів.

Варто зауважити, що загалом в психологічних джерелах асертивна поведінка протиставляється агресивній і непевній поведінці.

Мета статті. В нашому дослідженні важливо наголосити на тому, наскільки внутрішні чинники професійної активності юриста, наприклад, такі як самооцінка і рівень домагань, визначатимуть його поведінку в складних, професійно-відповідальних ситуаціях соціальної взаємодії, впливатимуть на процес формування навичок асертивної поведінки.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Одним з популярних напрямків розвитку особистісних якостей і поведінкових навичок в сучасному суспільстві стає розвиток впевненості, впевненої поведінки. Зазвичай в наукових роботах дослідників даний вид поведінки визначається як асертивність.

Перші дослідження асертивної поведінки було проведено Е. Солтером. Працюючи з депресивними клієнтами, вчений намагався виявити причини їх нерішучості і знайти спосіб лікування або зменшення її невротичного впливу [9].

Психіатр Дж.Вольпе, будучи учнем і послідовником Е. Солтера в своїх наукових роботах, використовував його основні ідеї та визнавав, що головною характеристикою асертивності особистості була здатність до відкритого і спонтанного вираження почуттів, він визначив асертивність як "соціально виправдане невербальне або вербальне вираження почуттів"[ 11].

Поведінкова терапія, яку Дж. Вольпе використовував для розвитку впевненості в собі, в основному була спрямована на те, щоб позбавити людину від соціальних страхів і для підтримки високого рівня самооцінки, незалежно від життєвих негараздів [11]. На нашу думку, саме ці риси особистості доцільно розвивати майбутнім юристам.

Іншим відомим клінічним психологом, який займався проблемами поведінкової терапії був А. Лазарус. У своїй практиці вчений зосередився на трансформації агресії в соціально прийнятні форми. Він визначив асертивну поведінку як «соціальну компетентність». Відсутність такої компетентності зумовлювалась нестачею поведінкових стратегій, що забезпечують повне оволодіння соціальною реальністю, а також ригідністю, нездатністю адаптуватися і поганим поведінковим репертуаром [7]. Вважаємо, що ідеї послідовного контролю певних міжособистісних відносин, набуття соціальної компетентності є суголосними ідеям успішної професійної діяльності юриста.

Л.О. Ніколаєв стверджує, що в основі асертивності лежить впевненість в собі, тобто переживання людиною своїх можливостей, адекватних тим завданням, які стоять перед нею в житті і які вона ставить сама собі. Асертивністю називається пряма, відкрита поведінка, що не має на меті завдати шкоди іншим людям [8], що, на нашу думку, і є професійно важливою якістю майбутнього юриста.

Звичайно, компетентним, кваліфікованим майбутній юрист стає в процесі виховання та формування у себе професійно важливих якостей і, дотримуючись моральних і етичних норм поведінки при роботі клієнтами, які виробила юридична практика. Професійно важливі якості є індивідуальними якостями суб'єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності і успішність її освоєння. Професійно важливі якості юриста, дотримання ним морально - етичних норм поведінки в професійній діяльності є одним з показників оцінки його професійної компетентності.

В свою чергу. в науковому дискурсі асертивність зазвичай трактується як впевненість в собі, наполегливість. Це особливий тип поведінки, який дозволяє людині конкретно і рішуче заявляти про свої потреби, бажання і почуття іншим людям без шкоди їх прав.

Крім того, асертивність як філософія особистої відповідальності, демонстрація поваги до себе і оточуючих, передбачає, що юрист не використовує погрози, оцінки або висловлювання, що не допускають заперечень в своїй професійній діяльності; не уникає обговорення важливих тем. Мають значення і інші складові професійного образу юриста: співрозмовник дивиться в очі опоненту, не розгойдується взад-вперед, не сутулиться (не проявляє тим самим нерішучість); говорить твердо, але з нормальною висотою і силою голосу і не в підвищеному / уповільненому темпі, уникає довгих пауз. Така поведінка дозволяє значно полегшити адаптаційні процеси при початку професійного навчання і сформувати позитивний імідж ділової людини (в даному випадку асертивність тісно пов'язана з атракцією і фасцинацією).

Професійний юрист, у якого сформовані риси зрілої асертивної особистості, є людиною з вираженою позицією ненасильства - він поводиться твердо, але коректно, вміє висловити невдоволення і радість, а не злість або зловтіху, прагне діяти в інтересах держави, організації, інтереси якої представляє, конкретних людей. Для нього характерне загострене почуття відповідальності, совісті, неагресивне ставлення до навколишнього світу.

При цьому, надумку Ю.В. Вінтюк, індивід зі сформованими рисами асертивності має право:

не виправдовуватися, що не вибачатися за свою поведінку;

брати на себе відповідальність за чужі проблеми;

передумати (змінити свою думку);

робити помилки і відповідати за них;

не залежати від ставлення інших [2].

Роль асертивності в побудові успішної кар'єри велика, особливо - для професії юриста, що представляє собою синтез декількох окремих спеціальностей. На різних етапах роботи він виконує функції управлінця, педагога, психолога, менеджера, навіть маркетолога. І від його таланту, натхнення, вміння спілкуватися з керівництвом і клієнтами залежить кінцевий результат.

Успішне формування самостійності грунтується на набутих знаннях і розуміннях, необхідних у даному виді діяльності. Воно вимагає врахування низки обставин, створення певних умов і має проходити під контролем наставника (викладача), але без надмірної опіки, що сковує ініціативу.

Основним способом розвинути здібності до виконання складних завдань у сфері правозастосовної діяльності є моделювання проблемних ситуацій, в яких необхідно прийняти рішення в умовах вибору, при нестачі інформації і т. д. Спеціальні методи навчання підготують студента до можливих труднощів, зміцнять його впевненість у своїх здібностях - сформують якості асертивної особистості.

Відсутність необхідних життєвих навичок, стратегій поведінки, нездатність майбутніх юристів впоратися з новими соціальними вимогами, можуть спричинити за собою розвиток відхилень у поведінці і привести до її девіантних проявів, можливих акцентуаціям характеру.

Згідно з дослідженнями вище згадуваного Е. Солтера, в понятті «асертивна поведінка» вільна самореалізація і незалежність людини в конструктивній міжособистісній взаємодії протиставляється маніпуляції і деструктивним, агресивним формам впливу на людей, що відповідає морально- етичним нормам професії юриста.

Враховуючи те, що юристи чутливі до соціальних і психологічних стресів, в силу специфіки професії мусять спілкуватися також з кримінальними прошарками українського суспільства, особливої значущості набуває проблема збереження особистісної стійкості в умовах тиску соціального середовища. Навички асертивної поведінки в такому разі є свого роду елементом первинної профілактики професійних девіацій і протиставляються маніпуляції і деструктивним формам впливу.

В силу складного характеру професійної діяльності їх попередження і подолання вимагає багатостороннього аналізу факторів і причин, які запускають виникнення девіацій, а також умов, що сприяють ефективній асертивній поведінці майбутнього юриста. Все це актуалізує вивчення проблеми формування асертивності, створює передумови для вивчення особливостей її формування в студентському віці.

З метою найбільш продуктивного розвитку основних структурних компонентів асертивності майбутніх юристів нами запропоновано моде ль відповідної системи освітнього простору вищого навчального закладу, що включає такі основні етапи. Важливими компонентами асертивності є самостійність і рішучість. Їх розвиток у студентів -юристів проходить декілька етапів. На першому самостійність проявляється лише у виконанні того, що було заплановано керівником (викладачем). На другому - засвоюються методи самоконтролю. На третьому етапі студент отримує навички планування діяльності та проявляє творчу ініціативу, яка виражається в умінні поставити мету, вибрати шляхи її досягнення, прийняти на себе відповідальність за здійснення справи.

На першому етапі доцільно провести дослідження психологічної готовності студентів до освоєння майбутньої професії юриста. Особливості розвитку у студентів особистісних я костей, які сприяють розвитку індивідуальних траєкторій становлення професійної особистості.

На другому етапі відбуватиметься формування у майбутніх юристів усвідомленої структури професійної особистості. На цьому етапі зміст роботи з 127 майбутніми фахівцями розгортаються на тлі особливо інтегрованих навчальних курсів з метою перетворення навчальної діяльності на навчально -професійну. Особливого значення набувають позанавчальні видів діяльності.

На третьому етапі вивчатиметься розвиток професійної особистості майбутнього юриста, що, зокрема, має на меті розвиток структурних компонентів асертивності юриста (професійно-значущі ціннісні орієнтації, навчально-професійні аналітичні та прогностичні дії, особистісно -професійну рефлексію) до затребуваного суспільством рівня.

У розробці моделі розвитку асертивності особистості майбутнього юриста ми спиралися на такі важливі положення.

Студент - суб'єкт навчальної діяльності та включений до навчального процесу цілісно, тому необхідно враховувати особистісні особливості, суб'єктивний досвід, вікові особливості майбутнього юриста.

Основним є принцип особистісно-орієнтованого навчання, комплексного розвитку всіх компонентів особистісного потенціалу студентів.

Систематичний розвиток професійної особистості юриста в період навчання у вищому навчальному закладі найбільш успішно здійснюється у спеціально створеному освітньому просторі, що включає особливу організацію навчальної та навчально-професійної взаємодії студентів з викладачами та майбутніми роботодавцями.

Психологічним механізмом розвитку асертивності особистості майбутнього юриста є перетворення навчальної діяльності студентів у навчально-професійну у процесі інтегрованої діяльності.

Найважливішою психологічною умовою розвитку асертивності майбутнього юриста в період навчання є вивчення та використання результатів у навчальному процесі особистісної психологічної готовності студентів до освоєння майбутньої професії, сутність якої визначається наявністю особливих компонентів: мотиваційно-ціннісного, емоційно-вольового, комунікативного.

Загалом стосовно психолого-педагогічних технологій формування асертивності майбутнього юриста вважаємо, що моделювання та відпрацювання нових поведінкових шаблонів за допомогою спеціальних технік і вправ дозволить розширити поведінковий репертуар особистості студента, сприятиме розвитку гнучкості у взаємодії з оточуючими, а також його успішній самореалізації в суспільстві як успішного професіонала.

Висновки

Таким чином, аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що виконання умов професійного розвитку особистості: вирішення задач розвитку, тобто набуття психологічних новоутворень, що відповідають вимогам певного вікового етапу в результаті виникнення і розвитку професійної діяльності, сприятливої соціальної ситуації розвитку, відсутність емоційного неблагополучия - дозволяє здійснити повноцінну реалізацію життєвих сенсів за допомогою активності людини, зумовленої її індивідуальними особливостями.

В даному випадку високий рівень асертивної поведінки значно підвищує адаптаційні процеси майбутніх юристів в професійному середовищі, благотворно впливає на їх соціалізацію і задає вектор їх професійного успіху, самоактуалізації і самореалізації.

З метою формування навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів доцільно використовувати програми відповідних соціально-психологічних тренінгів.

В наукових дослідженнях недостатньо диференційовано формування навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів. Ця важлива якість особистості лише побіжно вивчається у контексті індивідуально -психологічних особливостей особистості майбутнього юриста.

Отже, необхідно вивчення специфіки формування навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів, створення психолого -педагогічної програми занять з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей студентів.

Подальші дослідження передбачають діагностику індивідуальних і особистісних особливостей студентів, створення програми занять по формуванню навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів, вивчення взаємозв'язку особистісних особливостей молодої людини і освоєння навичок асертивної поведінки майбутнього фахівця.

Література

Бишоп С. Тренинг ассертивности. СПб.: Питер, 2001. 208 с.

Вінтюк Ю. В. Сутність конфлікту з позицій психології поведінки. Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Львів, 2007. С. 49 -52.

Міляєва В. Р., Лебідь Н. К., Бреус Ю. В. Теоретичний аналіз поняття «потенціал особистості». Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам 'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (м. Кам'янець-Подільський, 21-22 травня 2013 р.). Кам'янець-Подільський, 2013. № 20. С. 405-415.

Ніколаєв Л.О. Генезис поняття «асертивність». Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації: укр. наук. журнал. Засновники: Видавничо- друкарський комплекс «Університет «Україна», Всеукраїнська асоціація політ. наук; видавець «Університет «Україна». Київ: Університет «Україна», 2010. №1. С. 132-135.

Ромек В.Г., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. СПб.: Речь, 2004. 256с.

Чисхольм П. Уверенность в себе: путь к деловому успеху: Пер. с англ. 1994. 288 с.

Lazarus A. A. The practice of multimodal therapy [Tekst]. New York: McGraw-Hill. 1981. 257 p.

Nikolaiev L. Assertivenes as a part of adolescents' socialization. European Humanities Studies: State and Society. Slupsk: Academia Pomorska, 2015. № 4. P. 21-39.

Salter A. Conditioned reflex therapy [Tekst]. New York: Capricorn. 1949. P. 186.

10.Steven J. Stein, Howard E. Emotional Intelligence and Your Success. Stoddart Publishing Co. Ltd., 2000. 276 р.

11.Wolpe J. The practice of behavioral therapy [Tekst]. New York: Pergamon Press. 1982. 208 p.

References

By'shop S. Treny'ng asserty'vnosty'. SPb.: Py'ter, 2001. 208 s.

Vintyuk Yu. V. Sutnist' konfliktu z pozy'cij psy'xologiyi povedinky'. Vid konfliktu do porozuminnya: teoriya i prakty'ka gromadyans'kogo suspil'stva: materialy' mizhnarodnoyi naukovo-prakty'chnoyi konferenciyi. L'viv, 2007. S. 4952.

Milyayeva V. R., Lebid' N. K., Breus Yu. V. Teorety'chny'j analiz ponyattya «potencial osoby'stosti». Problemy' suchasnoyi psy'xologiyi: zb. nauk. pr. Kam'yanecz'-Podil's'kogo nacional'nogo universy'tetu imeni Ivana Ogiyenka, Insty'tutu psy'xologiyi imeni G. S. Kostyuka NAPN Ukrayiny' (m. Kam'yanecz'- Podil's'ky'j, 21-22 travnya 2013 r.). Kam'yanecz'-Podil's'ky'j, 2013. # 20. S. 405415.

Nikolayev L.O. Genezy's ponyattya «aserty'vnist'». Osvita regionu: politologiya, psy'xologiya, komunikaciyi: ukr. nauk. zhurnal. Zasnovny'ky': Vy'davny'cho-drukars'ky'j kompleks «Universy'tet «Ukrayina», Vseukrayins'ka asociaciya polit. nauk; vy'davecz' «Universy'tet «Ukrayina». Ky'yiv: Universy'tet «Ukrayina», 2010. #1. S. 132-135.

Romek V.G., Krukovy'ch E.Y'. Psy'xology'cheskaya pomoshh' v kry'zy'snbix sy'tuacy'yax. SPb.: Rech', 2004. 256s.

Chy'sxol'm P. Uverennost' v sebe: put' k delovomu uspexu: Per. s angl. 1994. 288

Lazarus A. A. The practice of multimodal therapy [Tekst]. New York: McGraw-Hill. 1981. 257 p.

Nikolaiev L. Assertivenes as a part of adolescents' socialization. European Humanities Studies: State and Society. Slupsk: Academia Pomorska, 2015. № 4. P.

21-39.

Salter A. Conditioned reflex therapy [Tekst]. New York: Capricorn. 1949. P. 186.

Steven J. Stein, Howard E. Emotional Intelligence and Your Success. Stoddart Publishing Co. Ltd., 2000. 276 p.

Wolpe J. The practice of behavioral therapy [Tekst]. New York: Pergamon Press. 1982. 208 p.

Размещено на Allbest.ru